Людський розвиток – мета і критерій соціально-економічного прогресу

Реферат на тему:

«Людський розвиток - мета і критерій соціально-економічного прогресу»

План

1. Соціально-економічна концепція людського розвитку

2. Індекс людського розвитку

3. Взаємозв'язок економічного зростання, зайнятості і людського розвитку

1. Соціально-економічна концепція людського розвитку

Визнаним у всьому світі інтегральним показником стану соціально-економічного розвитку країни, що відображає досконалість соціально-трудових відносин, виступає індекс людського розвитку, запропонований Програмою розвитку ООН (ПРООН).

В основі концепції людського розвитку лежить принцип, згідно з яким економіка існує для розвитку людей, а не люди - для розвитку економіки. Дана концепція розглядає розвиток людини як мету і критерій суспільного прогресу.

Ні за яких темпів економічного зростання суспільний прогрес не можливий, якщо не реалізовані важливі для людини можливості, зокрема:

Прожити довге й здорове життя;

Набути, розширювати й оновлювати знання;

Мати доступ до засобів існування, що забезпечують гідний рівень життя.

Людський розвиток визначається як процес зростання людських можливостей, що забезпечується політичною свободою, правами людини, повагою до особистості. Матеріальне благополуччя розглядається як одна з базових можливостей вибору, але воно не є всепоглинаючою метою.

Визначальною тезою концепції людського розвитку є положення про те, що люди не потребують безкінечно високого доходу для забезпечення гідного рівня життя. Вищий дохід в цілому сприяє розширенню вибору людини, але цей вплив зменшується у міру збільшення доходу відповідно до теорії зменшення корисності доходу.

Концепція людського розвитку пропонує наступні способи оптимізації зв'язку між економічним зростанням та людським розвитком:

збільшення інвестицій в освіту, охорону здоров'я, професійну підготовку, що сприятиме реалізації здібностей людини та її участі у виробництві та розподілі благ;

справедливий розподіл доходів і національного багатства, що забезпечуватиме матеріальну базу розвитку широких верств населення і протидіятиме концентрації ресурсів у нечисленних груп;

збалансованість соціальних витрат і зміцнення економічної бази соціальної сфери, диверсифікація джерел її фінансування;

розширення можливостей людей здійснювати свій вибір у політичній, соціальній та економічній сферах, передусім тих груп населення, які з різних причин мали обмежені можливості (жінки, мігранти, етнічні меншини).

Вибір орієнтованого на людський розвиток типу економічного зростання потребує зміни в поглядах на співвідношення економічного та соціального аспектів розвитку. За традиційного трактування соціальний аспект вважався похідним від економічного, людський розвиток - доповненням до економічного. За нової економічної моделі побудови суспільства економічна могутність створюється і примножується за рахунок творчої інноваційної праці: управління інформаційними потоками, створення високих технологій тощо. Це передбачає обов'язковою умовою високу трудову мотивацію та безперервний розвиток людей.

У розвинутих країнах визнання продуктивної природи вкладень у людський розвиток має своїм наслідком збалансоване співвідношення економічної та соціальної складових суспільного розвитку, високі темпи розвитку „з людським обличчям”. Динамічний приріст ВВП сам по собі вже не відображає високої якості розвитку, і саме тому міжнародні організації (ООН, Міжнародний банк реконструкції та розвитку) рекомендують використовувати індекс людського розвитку, у якому поєднуються соціальні та економічні параметри.

В Україні усвідомлення значення концепції людського розвитку і, зокрема, доцільності використання його індикаторів для оцінки ефективності суспільного прогресу, почало формуватись в 1992-1993 рр. Ця ідея знайшла втілення і в наукових працях, і у політичних деклараціях, зокрема в документах стратегічної спрямованості.

2. Індекс людського розвитку

Концепція людського розвитку створювалась ПРООН для вирішення завдань сприяння людському розвитку на міжнародному рівні. У зв'язку з цим методологія розрахунку індексу людського розвитку (ІЛР) ґрунтується на мінімальному наборі показників, за якими можна зібрати достовірні порівняльні дані по всіх країнах світу. Кожен з них покликаний кількісно виразити один з ключових напрямів (вимірів) людського розвитку (рис.18.1).

Максимальна та мінімальна очікувана тривалість життя визначається не за генеральною сукупністю країн світу, а встановлена спеціалістами ПРООН. Мінімальне значення цього показника становить 25, максимальне - 85 років. Жодна з країн світу у своєму розвитку ще не досягла максимального значення, тому даний показник є своєрідним цільовим орієнтиром.

Перевагою даного підходу є те, що фіксація координат, в яких вимірюється це явище, дає можливість проводити динамічні порівняння.

Другою складовою ІЛР є індекс досягнутого рівня освіти населення.

Особливістю цього показника є те, що він складається із двох компонент:

досягнутий рівень писемності дорослого населення;

сукупна частка учнів і студентів у загальній чисельності населення віком від 6 до 22 років (включно).

Для розрахунку зазначені компоненти беруться з ваговими коефіцієнтами. При цьому удвічі більша вага надається досягнутому рівню писемності дорослого населення.

Складові цього індексу визначаються аналогічно індексу тривалості життя. Максимум і мінімум тут також фіксовані - за максимум прийнято 100%, за мінімум - 0%.

Розрахунок індексу скоригованого реального ВВП на душу населення також має свої особливості.

Між країнами світу існують значні розбіжності за рівнем доходів. Починаючи з певного рівня, базові можливості виявляються задоволеними (харчування, одяг, житло, освіта). Людині не потрібні необмежено високі доходи згідно з теорією зниження корисності доходів. Тому при розрахунку ІЛР використовується логарифмічне нормування за десятковим логарифмом, що дозволяє скоригувати вплив надвисоких доходів у розвинених країнах світу.

Максимальне й мінімальне значення прийняті відповідно за 40000 та 100 доларів на рік на особу за паритетом купівельної спроможності (ПКС).

Значення основних індикаторів людського розвитку в Україні у 1992-2002 рр. подані у табл.8.1.

Таблиця 8.1. Значення основних індикаторів людського розвитку в Україні у 1992-2002 рр.

Як бачимо, протягом 1992-1997 рр. показники людського розвитку в Україні значно погіршились. ІЛР з 0,773 у 1992 р. зменшився до 0,730 у 1997 р., проте з 1998 р. почав покращуватись і у 2002 р. становив 0,777. Не дивлячись на покращання показника ІЛР, за даним показником у 2002р. Україна посіла лише 70 рейтингове місце серед 177 країн, для яких розраховувався ІЛР.

Для порівняння: у 2002 р. ІЛР у Норвегії, яка вже кілька років займає перше рейтингове місце, становив 0,956. Загальносвітовий рівень становив 0,729. Росія мала у 2002 р. ІЛР 0,795 і посіла 57 рейтингове місце, Білорусія - 0,790 і 62 місце, Естонія - 0,853 і 36 місце.

Система числових показників вимірювання рівня людського розвитку, яка використовується ПРООН для більшості країн світу, далека від досконалості, у зв'язку з чим вона не лише постійно вдосконалюється, але й постійно підлягає критиці. Однак вона теоретично обґрунтована й обумовлена наявністю статистичних даних, зіставних практично для всіх країн світу.

Разом з тим для розрахунку показників людського розвитку у конкретній країні можна і доцільно застосовувати ширшу національну статистичну базу, з використанням якої розробити виваженіші та інформативніші показники.

З метою адаптації основних ідей вимірювання людського розвитку до конкретних умов України науковцями Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України та фахівцями Державного Комітету статистики України розроблено методику побудови регіональних індексів людського розвитку.

Методика базується на розрахунку 94 первинних показників людського розвитку, які інтегруються у 9 блоків:

1) демографічний розвиток;

2) розвиток ринку праці;

3) матеріальне становище населення;

4) умови проживання;

5) рівень освіти;

6) стан здоров'я;

7) соціальне середовище;

8) екологічна ситуація;

9) фінансування людського розвитку.

Наприклад, демографічний розвиток характеризують наступні показники:

сальдо міграції;

сумарний коефіцієнт народжуваності;

коефіцієнт перинатальної смертності;

коефіцієнт смертності немовлят;

коефіцієнт інтенсивності міграції;

середня очікувана тривалість життя:

при народженні;

при досягненні 15 років;

при досягненні 45 років;

при досягненні 65 років.

Для характеристики рівня освіти населення використовуються наступні показники:

рівень охоплення дітей 3-6 років дошкільними дитячими закладами;

рівень охоплення дітей 6-9 років початковою шкільною освітою;

рівень охоплення дітей 10-14 років базовою середньою освітою;

рівень охоплення дітей 15-19 років повною середньою освітою;

чисельність студентів у вузах І-ІІ рівнів акредитації;

чисельність студентів у вузах ІІІ-ІV рівнів акредитації;

середня тривалість навчання;

питома вага осіб з вищою освітою серед населення старше 25 років.

3. Взаємозв'язок економічного зростання, зайнятості і людського розвитку

Розвиток економіки відкриває широкі можливості для розвитку людського потенціалу і розширення для людини можливостей вибору. Але для того, щоб цей потенціал міг бути реалізований, необхідно забезпечити постійне розширення можливостей людей, справедливий розподіл цих можливостей між усіма членами суспільства.

Разом з цим без економічного зростання спроби домогтися справедливого розподілу можливостей людського розвитку можуть призвести до загального нульового результату, коли розширення можливостей для одних груп людей буде досягатися за рахунок скорочення їх для інших груп.

Можливість займатися продуктивною працею, забезпечення зайнятості є основною сполучною ланкою між досягненням економічного зростання і створенням можливостей для розвитку.

Серед причин ключового значення проблем зайнятості з погляду концепції людського розвитку слід виділити наступні:

1) трудова діяльність людини дає їй змогу самостійно забезпечити необхідні для гідного існування доходи, які можуть бути спрямовані на індивідуальний людський розвиток;

2) трудова діяльність дає можливість кожному реалізувати накопичений людський капітал і створює стимули для одержання освіти;

3) ефективно функціонуючий ринок праці, надаючи більшості працездатних роботу і дохід, дозволяє державі зосередитись на підтримці та захисті окремих соціально вразливих і непрацездатних категорій громадян і, таким чином, забезпечити більшу рівність можливостей для людського розвитку всіх громадян;

4) високий рівень зайнятості в умовах ефективного виробництва забезпечує зростання податкових надходжень до державного бюджету і сукупних доходів суспільства, створюючи можливості для виробництва більшої кількості суспільних благ, що сприяють людському розвитку;

5) трудова діяльність багато в чому визначає процес соціалізації особистості, формує ціннісні настанови, перешкоджає поширенню криміногенної поведінки.

Без трудової діяльності для суспільства не може бути людського розвитку, тому що зникають матеріальна основа цього розвитку і стимули, що забезпечують у майбутньому затребуваність результатів цього розвитку.

Забезпечення продуктивної зайнятості є позитивним чинником як економічного зростання, так і розширення можливостей людського розвитку. Тому активна політика зайнятості має стати пріоритетом і економічної, і соціальної політики держави.

Висновки

Визнаним у всьому світі інтегральним показником стану соціально-економічного розвитку країни, що відображає досконалість соціально-трудових відносин, виступає індекс людського розвитку. В основі концепції людського розвитку лежить принцип, згідно з яким економіка існує для розвитку людей, а не люди - для розвитку економіки. Дана концепція розглядає розвиток людини як мету і критерій суспільного прогресу.

Ні за яких темпів економічного зростання суспільний прогрес не можливий, якщо не реалізовані важливі для людини можливості, зокрема: прожити довге й здорове життя; набути, розширювати й оновлювати знання; мати доступ до засобів існування, що забезпечують гідний рівень життя.

Концепція людського розвитку пропонує наступні способи оптимізації зв'язку між економічним зростанням та людським розвитком: збільшення інвестицій в освіту, охорону здоров'я, професійну підготовку; справедливий розподіл доходів і національного багатства; збалансованість соціальних витрат і зміцнення економічної бази соціальної сфери; розширення можливостей людей здійснювати свій вибір у політичній, соціальній та економічній сферах.

У розвинутих країнах визнання продуктивної природи вкладень у людський розвиток має своїм наслідком збалансоване співвідношення економічної та соціальної складових суспільного розвитку, високі темпи розвитку „з людським обличчям”. Динамічний приріст ВВП сам по собі вже не відображає високої якості розвитку, і саме тому міжнародні організації рекомендують використовувати індекс людського розвитку, у якому поєднуються соціальні та економічні параметри.

Методологія розрахунку індексу людського розвитку (ІЛР) ґрунтується на мінімальному наборі показників, за якими можна зібрати достовірні порівняльні дані по всіх країнах світу. Кожен з них покликаний кількісно виразити один з ключових напрямів (вимірів) людського розвитку: здоров'я населення, рівень освіти, економічний добробут населення. Індекс людського розвитку розраховується як проста середня індивідуальних індексів тривалості життя, рівня освіти й скоригованого ВВП на душу населення.

Протягом 1992-1997 рр. показники людського розвитку в Україні значно погіршились. ІЛР з 0,773 у 1992 р. зменшився до 0,730 у 1997 р., проте з 1998 р. почав покращуватись і у 2002 р. становив 0,777. Не дивлячись на покращання показника ІЛР, за даним показником у 2002р. Україна посіла лише 70 рейтингове місце серед 177 країн, для яких розраховувався ІЛР.

З метою адаптації основних ідей вимірювання людського розвитку до конкретних умов України науковцями Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України та фахівцями Державного Комітету статистики України розроблено методику побудови регіональних індексів людського розвитку. Методика базується на розрахунку 94 первинних показників людського розвитку, які інтегруються у 9 блоків: демографічний розвиток; розвиток ринку праці; матеріальне становище населення; умови проживання; рівень освіти; стан здоров'я; соціальне середовище; екологічна ситуація; фінансування людського розвитку.

Можливість займатися продуктивною працею, забезпечення зайнятості є основною сполучною ланкою між досягненням економічного зростання і створенням можливостей для розвитку. Без трудової діяльності для суспільства не може бути людського розвитку, тому що зникають матеріальна основа цього розвитку і стимули, що забезпечують у майбутньому затребуваність результатів цього розвитку.

Забезпечення продуктивної зайнятості є позитивним чинником як економічного зростання, так і розширення можливостей людського розвитку. Тому активна політика зайнятості має стати пріоритетом і економічної, і соціальної політики держави.