Державна економічна політика і механізми її формування

Тема «Державна економічна політика і механізми її формування»

Науково-методична розробка

Тема. Лекція: Державна економічна політика і механізми її формування - 2 години

Програма теми:

Державне регулювання економіки (ДРЕ). Державне управління економікою.

Державна економічна політика. Теорії макроекономічного регулювання. Кейнсіанство. Монетаризм. Економічна система. Основні типи економічних систем. Соціально орієнтована ринкова економіка. Ринковий механізм. Необхідність ДРЕ України. Принципи ДРЕ. Основні функції ДРЕ. Цілі і пріоритети соціально-економічного розвитку країни. Об'єкти та суб'єкти ДРЕ. Економічна політика держави. Основні форми реалізації державної економічної політики. Економічна стратегія. Економічна тактика. Основні напрями економічної політики держави. Механізм формування державної економічної політики. Основні форми державного планування соціально-економічного розвитку країни. Основні методи ДРЕ. Правові методи ДРЕ. Економічні методи ДРЕ. Адміністративні методи ДРЕ. Органи ДРЕ.

Література для підготовки до проведення занять

1. Господарський кодекс України.// Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - С. 442 - 448.

2. Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навч. посіб.- 5-е вид. К.: Знання, 2006. - С. 9 - 31.

3. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. - 3- тє вид., випр. - К.: Знання, 2006.- С. 7 - 160.

4. Швайка Л.А. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. - К.: Знання, 2006. - С. 11 - 98.

Перелік контрольних питань

Дайте визначення поняттям “державне регулювання економіки”, “державне управління економікою”, “ державна економічна політика”.

Охарактеризуйте основні етапи еволюції теорій державного регулювання економіки.

Дайте характеристику кейнсіанської теорії регулювання ринку.

Дайте характеристику монетарної теорії регулювання ринку.

Розкрийте сутність економічної системи та назвіть її основні типи.

Дайте визначення соціально орієнтованій ринкової економіки та ринкового механізму.

Вмотивуйте необхідність державного регулювання економіки України.

Розкрийте основні принципи та функції державного регулювання економіки України.

Охарактеризуйте цілі і пріоритети соціально-економічного розвитку країни.

Назвіть основні об'єкти та суб'єкти державного регулювання економіки.

Дайте визначення економічній політики держави.

Розкрийте основні форми реалізації державної економічної політики.

Розкрийте економічну стратегію та економічну тактику держави.

Назвіть основні напрями економічної політики держави.

Визначте механізм формування державної економічної політики.

Назвіть основні форми державного планування соціально-економічного розвитку країни.

Охарактеризуйте основні методи державного регулювання економіки.

Дайте характеристику правових методів ДРЕ.

Дайте характеристику економічних методів ДРЕ.

Дайте характеристику адміністративних методів ДРЕ.

Охарактеризуйте прямі і непрямі методи ДРЕ та неформальні і специфічні методи ДРЕ.

Розкрийте компетенцію органів державного регулювання економіки.

Тести для формування тестових завдань по перевірці знань теми

Визначте сутність утвердження, що державна економічна політика - це (визначте правильну відповідь):

А. Стратегія цілеспрямованого впливу держави на економічні процеси.

Б. Сфера діяльності органів державної влади.

В. Організуючий і регулювальний процес впливу держави на економіку.

Г. Засіб державного регулювання господарської діяльності.

2. Визначте сутність утвердження, що економічна стратегія - це (визначте правильну відповідь):

А. Форма реалізації державної економічної політики.

Б. Засіб державного регулювання господарської діяльності.

В. Принцип державного регулювання економіки.

Г. Специфічний інструмент державного регулювання економіки.

3. Визначте сутність утвердження, що Державний бюджет України - це (визначте правильну відповідь):

А. Форма державного планування господарської діяльності.

Б. Принцип державного регулювання економіки.

В. Засіб державного регулювання господарської діяльності.

Г. Індикативний метод державного регулювання економіки.

Конспект лекції: Державна економічна політика і механізми її формування

План лекції:

Державне регулювання економіки як інструмент реалізації економічної політики.

Економічна політика держави, форми реалізації, основні напрями та механізми її формування.

Основні методи та засоби державного регулювання економіки.

1. Державне регулювання економіки як інструмент реалізації економічної політики

Трансформація економічної системи України ставить за мету формування соціально орієнтованої ринкової економіки. Досягнути цієї мети неможливо без активної участі держави. Державне регулювання соціально-економічного розвитку країни є істотною ознакою сучасної ринкової економіки змішаного типу. Розумний симбіоз ринкових і державних регуляторів дає можливість реалізувати соціально-економічні цілі розвитку суспільства, досягти високої ефективності виробництва, стабільного економічного розвитку, забезпечувати соціальну справедливість.

У сучасній економічній літературі поняття механізму державного регулювання соціально-економічних відносин сформульоване не зовсім чітко й однозначно.

Для визначення ролі держави в економіці використовуються різні терміни: “державне втручання”, “державне управління”, “державна економічна політика”, “державне регулювання економіки”. Всі вони взаємопов'язані і характеризують відносини держави с суспільством, але потребують певного уточнення і чіткого визначення.

Державне управління економікою - це організуючий і регулювальний процес впливу держави на економічну діяльність суб'єктів ринку з метою її впорядкування та підвищення результативності господарювання.

Державна економічна політика - стратегія цілеспрямованого впливу на економічні процеси на макро і мікрорівні, створення та вдосконалення умов економічного розвитку відповідно до певного суспільного строю.

Державне регулювання економіки (ДРЕ) - сфера діяльності органів державної влади щодо цілеспрямованого впливу на поведінку суб'єктів господарювання шляхом застосування різноманітних методів і засобів.

Тобто, ДРЕ можливо розглядати як функцію державного управління економікою, як інструмент реалізації економічної політики.

Державне регулювання економіки здійснюється на основі поєднання різних економічних теорій, зумовлених практикою господарювання. В розвитку теорій регулювання економіки виділяються декілька етапів, а саме:

меркантилізм; фізіократи; класична теорія регулювання (саморегулювання); марксизм; кейнсіанство; монетаризм; теорія “економіки пропозиції”; теорія раціональних очікувань; теорія суспільного вибору; неокласичний синтез; соціально-інституціональний напрямок.

Особливої уваги заслуговує більш детальний розгляд таких економічних теорій, як кейнсіанство і монетаризм.

Кейнсіанство - напрямок розвитку економічної теорії, засновником якого вважають видатного англійського економіста Дж.М.Кейнса, який обґрунтовує об'єктивну необхідність і практичне значення державного регулювання економіки. Ця теорія ефективна в складні періоди розвитку економіки: відбудов, науково-технічних перетворень, формування ринкового середовища. Кейнсіанської теорії дотримувались уряди більшості держав, що й сприяло виходу країн з кризи й розрухи.

Монетаризм - економічна школа, яка пропагує відмову від широкого втручання держави в економіку, віддає перевагу непрямим методам, а саме - регулюванню грошового обігу.

Монетаризм і кейнсіанська концепції мають багато позитивного і, як свідчить світовий досвід господарювання, монетарна система забезпечує кращі результати за умов функціонування розвинутого ринку з цивілізованою конкуренцією, а кейнсіанська - в період його становлення.

У сучасних умовах продовжується пошук нових форм і методів впливу держави на економіку, удосконалюються теорії державного регулювання відповідно до змін середовища. Незважаючи на відмінності, в основі усіх сучасних теорій, лежать положення кейнсіанської та монетариської теорій.

Світова практика господарювання показала, що в основі функціонування певного типу економічної (господарської) системи лежать положення відповідної теорії державного регулювання.

Економічна (господарська) система - це особливим чином упорядкована, скоординована система зв'язку між суб'єктами національної економіки.

Виділяють такі основні типи економічних систем: традиційна; ринкова; адміністративно-командна (АКС); змішана (ринкова економіка змішаного типу); перехідна. Кожен з них має свій механізм регулювання економічних процесів.

У народному господарстві України відбуваються глибокі соціально-економічні зміни, суть яких полягає в переході до соціально орієнтованої ринкової економіки, або ринкової економіки змішаного типу.

Державне регулювання ринкової економіки змішаного типу здійснюється за допомогою таких основних елементів:

ринкових регуляторів;

державних важелів впливу на економіку (державне регулювання);

корпоративного управління;

інституту соціального партнерства.

Вони повинні забезпечувати високу ефективність національної економіки, реалізацію макроекономічних цілей, стабільний розвиток, стійкість державного управління, соціальну справедливість.

В нинішніх умовах господарювання держава вже не тільки визначає загальні правила і рамки функціонування ринкової економіки, а й сама доповнює ринковий механізм.

Ринковий механізм - це спосіб (форма) організації та функціонування відносин між суб'єктами господарювання, що базується на принципах економічної свободи, вільної взаємодії попиту і пропозиції, вільного ціноутворення, конкуренції.

Об'єктивними причинами необхідності державного регулювання економіки України в умовах сьогодення є:

-наявність монополізму в багатьох галузях народного господарства та відсутність досконалої конкуренції;

-недосконалість цінового механізму для певної групи товарів, який робить їх виробництво неефективним;

-повільна адаптація до сучасних умов господарювання окремих ринків - робочої сили, капіталів, інтелектуального продукту тощо;

-забезпечення стабільності і гармонійності суспільства;

-сприяння збереженню та відтворенню природного, культурного, національно - історичного середовища існування народів;

-розв'язання питань міжнародної політики і співпраці.

Однак параметри регулювання ринку мають певні межі, визначені його природою, оскільки ринок не є пасивним середовищем, яке автоматично змінюється під впливом зовнішнього середовища. Ринок як сукупність суб'єктів господарювання, крім спільних інтересів, включає інтереси окремого товаровиробника, які не завжди збігаються з інтересами держави. Світова практика показала недоліки надмірного втручання держави в економіку.

Саме тому основними принципами створення системи державного регулювання економіки в нашій країні є:

-принцип розумної достатності - державі підпорядковуються тільки ті функції, які не можуть виконуватись іншими ланками господарської системи внаслідок їх обмеженої компетенції та недостатніх ресурсів;

-принцип поступовості - командно-адміністративні методи регулювання змінюються правовими та економічними в міру створення об'єктивних умов - демонополізації, приватизації, стабілізації.

-принцип адекватності - система державних регуляторів економіки повинна відображати реальний стан соціально-економічного розвитку.

Функції державного регулювання економіки залежать від соціально-економічного і політичного рівня розвитку держави, компетенції органів державного регулювання, рівня розвитку ринкового господарства, моделі розвитку національної економіки.

Основними функціями державного регулювання економіки є:

1. Цільова - полягає у визначенні цілей, пріоритетів та основних напрямів розвитку економіки.

2. Стимулююча - передбачає формування таких важелів і регуляторів, які здатні ефективно впливати на діяльність суб'єктів господарювання.

3. Нормативна (регламентуюча) - держава за допомогою законів, законодавчих актів і нормативів встановлює певні правила діяльності для суб'єктів економіки, визначає правовий простір.

4. Коригуюча - зводиться до внесення певних змін у хід реалізації економічної політики з метою усунення негативних екстремалей.

5. Соціальна - передбачає регулювання державою соціальних відносин, перерозподіл доходів, соціальний захист і соціальні гарантії.

6. Контролююча - означає державний нагляд і контроль за виконанням і дотриманням нормативно-правових актів, норм і стандартів.

7. Безпосереднє управління неринковим сектором економіки.

Цілі і пріоритети в соціально-економічному розвитку становлять основу об'єктів регулювання.

Цілі економічного розвитку визначаються для країни в цілому, окремих її регіонів, інституціональних одиниць, груп населення. Вони мають бути конкретними, кількісно визначеними.

Пріоритети - це найважливіші соціально-економічні процеси, на стимулювання яких спрямовується у певний період переважна частина ресурсів за допомогою відповідних регуляторів.

Об'єктом регулювання є господарство країни, регіонів, областей, міст і районів, а також соціально-економічні процеси: економічний цикл, структура економіки, інвестиційна діяльність, інноваційні процеси, грошовий обіг, інфляція, ціни, платіжний баланс тощо.

Суб'єктом регулювання є держава в особі державних органів управління (президента, парламенту, уряду, місцевих адміністрацій), яка для розв'язання складних соціально-економічних проблем, усебічного врахування інтересів залучає наукові установи, політичні партії, громадські та релігійні організації.

Економічною основою державного регулювання є бюджетний фонд, а також майно держави.

Економічна політика держави, форми реалізації, основні напрями та механізми її формування

Перш ніж здійснювати свої найважливіші функції - регулювання соціально-економічних процесів, виправлення недоліків ринкового господарювання, здійснення перерозподілу доходів - держава формує свою економічну політику.

Економічна політика держави - це система соціально-економічних ідей та цілей розвитку країни, основні завдання, засоби їх досягнення, а також діяльність органів державної влади й управління щодо їх реалізації.

У сфері господарювання держава здійснює довгострокову (стратегічну) і поточну (тактичну) економічну і соціальну політику, спрямовану на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб'єктів господарювання, різних суспільних верств і населення в цілому.

Тому, основними формами реалізації державної економічної політики являються: економічна стратегія і економічна тактика.

Економічна стратегія - обраний державою курс економічної політики, розрахований на тривалу перспективу і спрямований на вирішення крупно масштабних економічних та соціальних завдань, завдань культурного розвитку, забезпечення економічної безпеки держави, збереження і примноження її економічного потенціалу і національного багатства, підвищення народного добробуту.

Економічна стратегія включає визначення пріоритетних цілей народного господарства, засобів та способів їх реалізації, виходячи зі змісту об'єктивних процесів і тенденцій, що мають місце в національному та світовому господарстві, та враховуючи законні інтереси суб'єктів господарювання.

Економічна тактика - сукупність найближчих цілей, засобів і способів їх досягнення для реалізації стратегічного курсу економічної політики в конкретних умовах, що складаються в поточному періоді розвитку народного господарства.

Правове закріплення економічної політики здійснюється шляхом визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, у прогнозах і програмах економічного і соціального розвитку України та окремих її регіонів, програмах діяльності Кабінету Міністрів України, цільових програмах економічного, науково-технічного і соціального розвитку, а також відповідних законодавчих актах.

Економічна політика завжди повинна бути гнучкою, твердою і стабільною. Економічна політика формує фундаментальні напрями розвитку економіки, яких слід неухильно дотримуватися.

Стабільність економічної політики необхідна для орієнтації виробників і споживачів у складних ринкових умовах, узгодження глобальних пріоритетів розвитку суспільства. Важливо створити політичну атмосферу в суспільстві, яка сприяла б реалізації проголошеної економічної політики.

Основними напрямами економічної політики, що визначаються державою, є наступні:

Антициклічна	Бюджетна
Структурно-галузева	Податкова
Інвестиційна	Грошово-кредитна
Амортизаційна	Валютна
Інституційних перетворень	Зовнішньоекономічна
Науково-технічна та інноваційна	Екологічна
Антимонопольно-конкурентна	Соціальна
Цінова	Регіональна

Антициклічна політика спрямована на підтримку певних стабільних темпів економічного зростання (регулювання макроекономічної кон'юнктури).

Структурно-галузева політика спрямована на здійснення державою прогресивних змін у структурі народного господарства, удосконалення міжгалузевих та внутрішньогалузевих пропорцій, стимулювання розвитку галузей, які визначають науково-технічний прогрес, забезпечують конкурентоспроможність вітчизняної продукції та зростання рівня життя населення.

Інвестиційна політика спрямована на створення суб'єктами господарювання необхідних умов для залучення і концентрації коштів на потреби розширеного відтворення основних засобів виробництва, а також забезпечення ефективного і відповідального використання цих коштів.

Амортизаційна політика спрямована на створення суб'єктами господарювання найбільш сприятливих та рівноцінних умов забезпечення процесу простого відтворення основних виробничих і невиробничих фондів переважно на якісно новій техніко-технологічній основі.

Політика інституційних перетворень спрямована на формування раціональної багатоукладної економічної системи шляхом трансформування відносин власності, здійснення роздержавлення економіки, приватизації та націоналізації виробничих фондів.

Науково-технічна та інноваційна політика спрямованана розвиток науки й техніки, забезпечення стратегічних наукових і технологічних проривів, впровадження результатів НТП у виробництво.

Антимонопольно-конкурентна політика спрямована на створення оптимального конкурентного середовища діяльності суб'єктів господарювання, забезпечення їх взаємодії на умовах недопущення проявів дискримінації одних суб'єктів іншими, насамперед у сфері монопольного ціноутворення та за рахунок зниження якості продукції та послуг.

Цінова політика спрямована на забезпечення впливу держави на ціни й ціноутворення з метою приборкання інфляції, стимулювання модернізації виробництва, посилення конкурентноздатності вітчизняних товарів на світовому ринку.

Бюджетна політика спрямована на оптимізацію та раціоналізацію формування доходів і використання державних фінансових ресурсів, підвищення ефективності державних інвестицій у народне господарство, узгодження загальнодержавних і місцевих інтересів у сфері між бюджетних відносин, регулювання державного боргу та забезпечення соціальної справедливості при перерозподілі національного доходу.

Податкова політика спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних прав громадян при оподаткуванні їх доходів.

Грошово-кредитна політика спрямована на забезпечення народного господарства економічно необхідним обсягом грошової маси, досягнення ефективного готівкового обігу, залучення коштів суб'єктів господарювання та населення до банківської системи, стимулювання використання кредитних ресурсів на потреби функціонування і розвитку економіки.

Валютна політика спрямована на встановлення і підтримку паритетного курсу національної валюти щодо іноземних валют, стимулювання зростання державних валютних резервів та їх ефективного використання.

Зовнішньоекономічна політика спрямована на регулювання державою відносин суб'єктів господарювання з іноземними суб'єктами господарювання та захист національного ринку і вітчизняного товаровиробника.

Екологічна політика спрямована на забезпечення екологічної рівноваги, охорону навколишнього середовища, створення безпечних умов життя громадян.

Соціальна політика спрямована на формування ефективних соціально-економічних умов життя суспільства, регулювання відносин між соціальними групами, формування економічних стимулів для участі у виробництві, забезпечення ефективної зайнятості населення, створення соціальних гарантій і умов для підвищення добробуту членів суспільства.

Регіональна політика спрямована на забезпечення державою збалансованого і комплексного розвитку окремих територій країни виходячи із загальнодержавних та регіональних інтересів, шляхом використання абсолютних та відносних переваг регіонів.

Механізм формування державної економічної політики - це здійснення державою економічної стратегії і тактики у сфері господарювання, спрямованих на створення економічних, організаційних та правових умов, за яких суб'єкти господарювання враховують у своїй діяльності показники прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку.

Законодавство України визначає принципи державного прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку, систему прогнозних і програмних документів, вимоги до їх змісту, а також загальний порядок розроблення, затвердження та виконання.

Основними формами державного планування господарської діяльності є Державна програма економічного та соціального розвитку України, Державний бюджет України, а також інші державні програми з питань економічного і соціального розвитку.

Основні методи та засоби державного регулювання економіки

Держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні методи, засоби і механізми регулювання господарської діяльності.

Методи державного регулювання економіки - це сукупність способів, прийомів та засобів державного впливу на соціально-економічний розвиток країни.

Методи державного регулювання економіки
Прямі	Адміністративні
Непрямі	Індикативні
Правові	Неформальні
Економічні	Специфічні

Прямі методи - це методи, за допомогою яких держава безпосередньо

втручається в економічні процеси. Прямі методи ДРЕ - це інструменти прямого втручання, або основні засоби регулюючого впливу держави на діяльністьсуб'єктів господарювання. Вони включають:

державне замовлення, державне завдання;

ліцензування, патентування і квотування;

сертифікація та стандартизація;

застосування нормативів та лімітів;

регулювання цін і тарифів;

надання інвестиційних, податкових та інших пільг;

надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються Господарським кодексом України та іншими законодавчими актами.

Непрямі методи - сукупність опосередкованих засобів державного впливу на діяльність суб'єктів економіки (система правових та економічних методів).

Правові методи - система законів та законодавчих актів, що регламентують діяльність суб'єктів господарювання (визначають правовий простір).

Економічні методи пов'язані зі створенням державою фінансових чи матеріальних стимулів, здатних впливати на економічні інтереси суб'єктів господарювання й обумовлювати їхню поведінку.

Інструменти економічних методів: ставки податків, облікова ставка, митні тарифи, норми амортизації.

Адміністративні методи базуються на використанні сили державної влади. Це заходи (засоби) заборони, дозволу або примусу.

Інструменти адміністративного регулювання:

укази, декрети, розпорядження;

ліцензування, квотування, контингентування;

встановлення фіксованих цін, валютних курсів;

встановлення економічних, харчових, фармацевтичних,

соціальних, екологічних стандартів і нормативів;

контроль за дотриманням законів і правил;

санкції за порушення.

Індикативні методи - це методи непрямого, опосередкованого впливу, що мають орієнтовний, рекомендаційний характер.

Неформальним засобом державного впливу на економіку є переконання. Держава використовує для його реалізації: рекламу, спеціальні програми на радіо і телебаченні, публікації у періодичних виданнях, соціологічні дослідження й опитування, впливаючи таким чином на формування громадської думки, економічне мислення.

Специфічним інструментом ДРЕ є державний сектор економіки - комплекс господарських об'єктів, які повністю або частково належать центральним чи місцевим органам державної влади і використовуються державою для виконання нею економічних, соціально-культурних та політичних функцій.

Таким чином, державне регулювання економіки (ДРЕ) - це сукупність форм, методів та інструментів, за допомогою яких держава впливає на діяльність суб'єктів господарювання і ринкову кон'юнктуру з метою створення нормальних умов для функціонування ринку та вирішення складних соціально-економічних проблем суспільства.

Рекомендована література

1. Конституція України. - К., 1996.

2. Господарський кодекс України.// Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18.

3. Архангельський Ю. Про необхідність державного планування ринкової економіки // Економіка України. - 2004. - № 3.

4. Гладій І. Новий регіоналізм і державний механізм управління ринком // Економіка України. - 2004. - № 16.

5. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. // С.М. Чистов, А.Е. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. - КНЕУ, 2000.

6. Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навч. посіб.- 5-е вид. К.: Знання, 2006.

7. Лукінов І. Методи і засоби державного регулювання економіки перехідного періоду // Економіка України. - 1999. - № 5.

8. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання економіки: Підручник // Львівський нац. ун-т. - Л.: Українські технології, 1999.

9. Сатановська О. Роль держави в регулюванні економічних відносин // Економіка України. - 1999. - № 11.

10. Скибицька Л. Вплив державного регулювання на стабілізацію економіки України // Вісник Київського державного торговельного університету. - 2000. - № 3.

11. Стельмащук А.М. Державне регулювання економіки. - Тернопіль: Астон, 2001.

12. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. - 3- тє вид., випр. - К.: Знання, 2006.

13. Чистов С.М. Державне регулювання економіки: Навч.-метод. посіб. - К.: КНЕУ, 2002.

14. Швайка Л.А. Державне регулювання економіки: К.: Знання, 2006.