Малі підприємства та їх роль в ринкових умовах господарювання

Міністерство освіти і науки України

Вінницький національний технічний університет

Інститут автоматики, електроніки та комп'ютерних систем управління

Кафедра ЕПОВ

МАЛІ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЇХ РОЛЬ В РИНКОВИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Пояснювальна записка

з дисципліни ”Економіка і організація виробництва”

до курсової роботи за спеціальністю

“ Економіка промисловості і організації виробництва ”

08-45.ЕОВ.013.22.000 ПЗ

Керівник курсової роботи:

ас. кафедри ЕПОВ Левченко Ю.В.

Розробив: студент гр. 5АС-04

Рибачок В.В.___________

Вінниця ВНТУ 2007

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку суспільства економіка займає важливе місце не тільки на підприємствах, акціонерних товаривствах, але й у повсякденному житті кожної людини. Тому дуже важливо бути обізнаним хоча б з економічними основами.

В наш час до усього потрібно підходити з великою відповідальністю. Юридичні аспекти створення підприємства, які є досить важливим етапом у розвитку підприємства повинні забезпечувати усунення можливих конфліктів з юридичної точки зору. Це виражається в першу чергу у статуті підприємства та інших установчих документах. Також необхідно зважити та обґрунтувати комерційну ідею майбутнього підприємства.

Створення підприємства - це велика, відповідальна та досить кропітка робота, яка потребує знань у різних галузях життя: це і спеціальні знання, на яких базується комерційна ідея, і деякі юридичні, економічні та законодавчі знання. Відсутність одної з складових може призвести або до значних проблем, які можна було б уникнути.

Суть даної курсової роботи і полягає у тому, щоб висвітлити деякі з основних аспектів створення підприємства, його реєстрації, розрахунку потреби в капіталі, розрахунок податків які необхідно буде сплачувати підприємцеві після заснування підприємства та надати цілісного реального уявлення про цей процес.

1 МАЛІ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЇХ РОЛЬ В РИНКОВИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

1.1 Економічна сутність малого підприємництва

Відповідно до розмірів підприємств, масштабів їх діяльності підприємництво поділяють на мале, середнє та велике. У світі існують фірми-гіганти з багатомільярдними оборотами, на яких працюють десятки й сотні тисяч працівників. Існують і розвиваються крихітні фірми, на яких зайнято дві, три особи. Розмір підприємств залежить від виробничої функції підприємства, технологічного типу виробничого процесу, здатності швидко реагувати на зміни ринкової ситуації, на рух попиту, появу нових потреб у суспільстві тощо. Світовий досвід і практика господарювання показують, що найважливішою ознакою ринкової економіки є існування і взаємодія багатьох великих, середніх і малих підприємств, їх оптимальне співвідношення. Найбільш динамічним елементом структури народного господарства, що постійно змінюється, є мале підприємництво. Набутий власний досвід, позитивні результати розвитку малого підприємництва в країнах, які пройшли етап реформування економічних систем, показують, що воно є одним із засобів усунення диспропорцій на окремих товарних ринках, створення додаткових робочих місць і скорочення безробіття, активізації інноваційних процесів, розвитку конкуренції, швидкого насичення ринку товарами та послугами. А малі підприємства, за певних умов і за підтримки з боку держави, -- потенційно інноваційні, гнучкі й витратоефективні, мають підприємницький досвід і достатній професійний рівень.

Об'єктивними перевагами сучасної ринкової економіки є ефективне і переважно раціональне використання виробничих ресурсів, динамізм, конкурентність, високі адаптаційні властивості науково-технічного прогресу тощо. Ринковий механізм господарювання забезпечує свободу економічного вибору, реалізацію власного економічного інтересу та взаємоузгодженість інтересів ринкових суб'єктів. Не менш важливими ознаками ринкової економіки є реалізація підприємницького потенціалу, мобілізація самостійної ініціативи господарського суб'єкта. Отже, мале підприємництво виступає рушійною силою соціально-економічного розвитку.

Мале підприємництво є органічним структурним елементом ринкової економіки. Цей сектор економіки історично і логічно відігравав роль необхідної передумови створення ринкового середовища. Він був первинною вихідною формою ринкового господарювання у вигляді дрібнотоварного виробництва. Саме тому дрібнотоварне підприємництво відіграло структуроутворюючу роль в історії становлення економіки конкурентно-ринкового типу. Ця специфіка та своєрідне функціональне призначення малого підприємництва набувають особливого значення для країн, які йдуть шляхом відтворення ринкової системи господарювання. Здатність малого підприємництва до структуроутворення ринку висуває завдання його відродження та спрямовує в число першочергових заходів реформування економіки України на її перехідному етапі.

У структурі сучасної змішаної економіки співіснують та органічно взаємодоповнюються мале, середнє та велике підприємництво. Але на відміну від двох останніх, мале підприємництво є вихідним, найбільш численним, а тому і найбільш поширеним сектором економіки. Відмінності між цими трьома видами підприємництва зумовлені різним рівнем суспільного розподілу праці, характером спеціалізації та усуспільнення виробництва, а також вибором технологічного типу виробничого процесу.

Мале підприємництво -- це самостійна, систематична, ініціативна господарська діяльність малих підприємств та громадян підприємців (фізичних осіб), яка проводиться на власний ризик з метою отримання прибутку. Практично, це будь-яка діяльність (виробнича, комерційна, фінансова, страхова тощо) зазначених суб'єктів господарювання, що спрямована на реалізацію власного економічного інтересу.

Малі підприємства -- це організаційно-економічний вид підприємств, які згідно зі ст. 2 Закону України "Про підприємства в Україні" кваліфікуються за показником чисельності зайнятих працівників із градацією за сферами діяльності.

Зокрема, до малих підприємств належать підприємства з кількістю зайнятих від 15 до 200 осіб залежно від галузі або виду діяльності. Так, у промисловості та будівництві малими вважаються підприємства, на яких працює до 200 осіб, в інших галузях виробничої сфери-- до 50 осіб, у науці та науковому обслуговуванні -- до 100 осіб, у галузях невиробничої сфери -- до 25 осіб, а в роздрібній торгівлі -- до 15 осіб.

За оцінками експертів Світового банку, тільки у країнах, що розвиваються, існує близько 50 визначень малого підприємства. У різних країнах використовують різні класифікаційні ознаки (критерії) віднесення підприємства до розряду малих. Так, у Японії такими критеріями є розмір капіталу, Чисельність працюючих та галузева належність. Згідно з чинним законодавством до малих та середніх відносять юридичне самостійні підприємства, що мають до 300 робітників, у галузях промисловості, будівництва, транспорту, зв'язку, кредиту, комунального господарства; до 100 -- в оптовій торгівлі; до 50 -- у роздрібній торгівлі та сфері послуг. На практиці малі та середні підприємства поділяють на сім груп залежно від чисельності зайнятих: 1-4, 5-9, 10-29, 30-49, 50-99, 100-299, 300-499 робітників. У Великобританії у виробничій сфері фірма офіційно вважається малою, якщо в ній зайнято до 200 осіб. У більшості інших секторів економіки основним критерієм визначення малого підприємництва є показник річного обороту, який не повинен перевищувати 250 тис. фунтів стерлінгів. Кількість зайнятих і обсяг основного капіталу -- такі критерії віднесення підприємства до розряду дрібних в Італії, в Індії -- чисельність зайнятих і обсяг інвестицій, а в багатьох галузях -- ще й рівень використання енергії.

1.2 Функції малого підприємництва

Роль і місце малого підприємництва в національній економіці найкраще виявляються в притаманних йому функціях.

По-перше, мале підприємництво формує конкурентне середовище. Відомо, що в умовах вільної ринкової економіки конкуренція є відображенням відносин змагання між господарськими елементами, коли їх самостійна діяльність ефективно обмежує можливості кожного з них вплинути на загальні умови обігу товарів на даному ринку, а також стимулює виробництво тих товарів, яких потребує споживач. Тоді діяльність учасників ринкових відносин набуває динамічного характеру, вона пов'язана з економічною відповідальністю та ризиком підприємця, що перетворює його на своєрідний соціальний двигун економічного розвитку. Мале підприємництво допомагає утвердженню конкурентних відносин, бо воно є антимонопольним за своєю природою, що виявляється в різноманітних аспектах його функціонування. З одного боку, малий бізнес, внаслідок численності елементів, що його складають, та їх високого динамізму значно меншою мірою піддається монополізації, ніж великі підприємства. З іншого боку, за умов вузької спеціалізації та використання новітньої техніки він виступає як дійовий конкурент, що підриває монопольні позиції великих корпорацій. Саме ця риса малого бізнесу відіграла суттєву роль у послабленні, а іноді й у подоланні розвинутими країнами притаманної великому капіталу тенденції до монополізації та затримки технічного прогресу.

По-друге, мале підприємництво, оперативно реагуючи на зміни кон'юнктури ринку, надає ринковій економіці необхідної гнучкості. Ця його риса набула в сучасних умовах особливого значення внаслідок швидкої індивідуалізації та диференціації споживчого попиту, прискорення науково-технічного прогресу (НТП), зростання номенклатури промислових товарів та послуг.

По-третє, величезним є внесок малого підприємництва в здійснення прориву з ряду важливих напрямів НТП, передусім у галузі електроніки, кібернетики, інформатики. Сприяючи прискоренню реалізації новітніх технічних і комерційних ідей, випуску наукомісткої продукції, малий бізнес, тим самим, виступає провідником НТП. Наприклад, більшість дрібних фірм, що з'явилися наприкінці 80-х років у Великобританії, є найбільш технічно оснащеними. А у США на сектор малого бізнесу припадає близько 50 % науково-технічних розробок.

По-четверте, мале підприємництво робить вагомий внесок у вирішення проблеми зайнятості. Ця функція виявляється у здатності малого підприємництва створювати нові робочі місця й поглинати надлишкову робочу силу під час циклічних спадів та структурних зрушень економіки. У розвинутих країнах на малий бізнес припадає в середньому 50 % всіх зайнятих та до 70-80 % нових робочих місць. Якщо у період криз 70-80-х років у розвинутих країнах ішов процес скорочення робочих місць на великих підприємствах, то дрібні фірми їх не тільки зберегли, а й навіть створювали нові.

По-п'яте, важлива функція малого підприємництва полягає в пом'якшенні соціальної напруги і демократизації ринкових відносин, бо саме воно є фундаментальною основою формування середнього класу. Отже, воно виконує функцію послаблення притаманної ринковій економіці тенденції до соціальної диференціації та розширення соціальної бази реформ, що здійснюються на даному етапі. Без орієнтації на таку соціальну базу ринкового середовища, яким є середній клас, запроваджені реформи приречені на провал.

Таким чином, роль та функції малого підприємництва полягають не тільки в тому, що воно є одним із найважливіших дійових факторів економічного розвитку суспільства, яке спирається на ринкові методи господарювання. Його важливою функцією є сприяння соціально-політичній стабільності суспільства, тобто воно відкриває простір вільному вибору шляхів і методів роботи на користь суспільства та забезпечення власного добробуту.

2 РОЗРОБКА КОМЕРЦІЙНОЇ ІДЕЇ ТА ЇЇ ОЦІНКА НА ПРЕДМЕТ МОЖЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ

Згідно варіанту завдання подане таке ключове слово як «дерева». Розглянемо потенційні можливості (позиції) використання в підприємницькій діяльності об'єкта за трьома напрямками: виробництво, послуги, торгівля.

Серед 9-ти позицій використання деревини в майбутній комерційній діяльності виберемо «двері».

Таблиця 2.1 - Потенційні комерційні ідеї та проблеми, які можуть бути вирішені у випадку реалізації цих комерційних ідей

Потенційна комерційна ідея	Яка проблема вирішується ?
1. Виготовлення дерев'яних дверей для дачних будинків	1. Забудовникам не потрібно самим виготовляти двері
	2. Можна стимулювати індивідуальне житлове будівництво
2. Виготовлення броньованих дверей для житлових будинків	1. Підвищується надійність дверей
	2. Менше буде крадіжок із житлових будинків
3. Виготовлення міжкімнатних дерев'яних дверей різних стилів, під замовлення	1. Вирішується проблема внутрішнього дизайну

Потреби споживачів протягом певного часу змінюються. Тому потенційну комерційну ідею, яка була запропонована для реалізації, потрібно скорегувати з урахуванням таких основних факторів:

зміни в стилі життя людини;

зміни в технологіях;

зміни в віковій структурі населення,

зміни в моді тощо.

Таблиця 2.2 - Урахування змін в потребах споживачів при розробці комерційної ідеї

Зміни:	Конкретні зміни	Нові можливості, які відкриваються при врахуванні змін
Стилю життя людей	1. Збільшення доходів 2. Підвищення добробуту людей	1. Підвищення купівельної спроможності 2. Виробництво міжкімнатних дверей з новітнім дизайнерським рішенням
Вікової структури населення	Збільшення кількості молоді. 2. Збільшення кількості дорослого населення	Збільшується кількість потенційних клієнтів. 2. Збільшення замовлень
Моди	1. Модерн 2. Класика	1 Дизайн дверей в стилі модерну. 2 Дизайн дверей в класичному стилі.
Технологій	1. Широке впровадження цифрових технологій	1. Виробництво дверей з системою автоматичного відкривання.

З урахуванням можливих змін, що наведені у таблиці 2.2, комерційна ідея має вигляд: "Виготовлення міжкімнатних лакованих дверей оздоблених декоративним склом та відповідним дизайном, їх доставка та встановлення".

Для кращої реалізації комерційної ідеї можна організувати електронний магазин в мережі Internet. Клієнт зможе підібрати собі дизайн дверей, колір, матеріал та зробити замовлення.

Таблиця 2.3 - Оцінювання комерційної ідеї на предмет можливості її реалізації

Питання	Так	Ні	Чи є потреба в додатковій інформації
1. Чи буде працювати Ваша ідея?	+
2. Чи буде ця ідея спрацьовувати протягом певного часу?	+
3. Чи будуть люди за це платити?	+
4. Чи достатня кількість людей буде за це платити?	+
5. Чи усвідомлюєте Ви, які потреби при цьому задовольняються?	+
6. Чи знаєте Ви, якими будуть витрати на виробництво?		-
7. Чи безпечна ваша ідея?	+
8. Чи законна Ваша ідея?	+
9. Чи сподобається Ваша ідея людям ?	+
10. Чи можете Ви знайти необхідну кількість грошей для реалізації ідеї?		-
11. Чи потрібне Вам спеціальне обладнання ?	+
12. Чи володієте Ви необхідними навичками (знаннями) для реалізації ідеї?		-
13. Чи потрібен Вам персонал зі спеціальними знаннями (навичками) для реалізації запропонованої ідеї?	+

Отже оцінивши комерційну ідею "Виготовлення міжкімнатних лакованих дверей оздоблених декоративним склом та відповідним дизайном, їх доставка та встановлення", можна зробити висновки що реалізація даної ідеї є доцільною.

3 Розробка установчих документів для створення суб'єкта підприємницької діяльності юридичної особи

Для проведення державної реєстрації юридичної особи засновники подають державному реєстратору такі документи:

1. Реєстраційну картку встановленого зразка.

2. Рішення власника про створення суб'єкта бізнесу. Якщо засновників два або більше, то подаються протокол зборів засновників та установчий (засновницький) договір.

3. Статут.

4. Документ про сплату реєстраційного збору.

5. Документи, які підтверджують сплату внесків до статутного фонду (для акціонерних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю).

Реєстраційна картка заповнюється заявником та має вигляд, що наведено у додатку А.

Установчий (засновницький) договір - це угода між засновниками суб'єкта бізнесу, в якій регламентуються питання створення суб'єкта бізнесу, формування статутного фонду, даються відомості про засновників, обумовлюються майнові, фінансові, організаційні умови взаємодії між засновниками, порядок розподілу прибутку та покриття збитків тощо. Суть установчого договору полягає в тому, що він є одним із різновидів згоди про спільну діяльність. Його зміст порядок об'єднання майна, капіталів і підприємницьких зусиль засновників з метою отримання прибутку. Договір, зазвичай, має такі розділи:

- Преамбула.

- Предмет, загальні положення договору.

- Юридичний статус підприємства, що створюється.

- Види діяльності.

- Статутний фонд і вклади засновників (учасників).

- Права та обов'язки засновників (учасників).

- Управління підприємством.

- Розподіл прибутку та відшкодування збитків.

- Відповідальність за порушення договору.

- Умови розірвання договору.

- Умови та строки набуття договором чинності тощо.

Для даного підприємства установчий договір наведено у додатку Б.

Статут це основний документ, який регламентує діяльність суб'єкта бізнесу. Завдання статуту дати повне уявлення про правовий статус підприємства як самостійного суб'єкта господарювання, що має права юридичної особи, про його внутрішній механізм управління. У цьому розумінні статут нормативний документ підприємства, що доповнює та конкретизує більшість положень установчого (засновницького) договору.

Статут пишеться в довільній формі та повинен містити такі обов'язкові відомості: засновники (власники) суб'єкта бізнесу; повна назва та повне найменування суб'єкта бізнесу; місцезнаходження суб'єкта бізнесу (повна адреса); мета та предмет діяльності; порядок утворення майна; органи управління, порядок їх створення та компетенція; повноваження трудового колективу та його виборних органів; умови реорганізації та ліквідації.

Чинне законодавство не містить спеціальних вимог щодо змісту та розмежування окремих положень установчого (засновницького) договору та статуту.

Крім зазначених, до статуту та установчого (засновницького) договору можуть бути включені й інші положення, які не суперечать чинному законодавству.

Статут створюваного підприємства наведено у додатку В.

Статут та установчий (засновницький) договір підписують усі засновники, тиражують необхідною кількістю примірників, засвідчують державним нотаріусом (для фізичних осіб) або печатками (для юридичних осіб) та подають на реєстрацію. Тільки після державної реєстрації суб'єкт бізнесу вважається створеним і дістає право на своє функціонування.

Завершується створення суб'єкта бізнесу видачею йому свідоцтва про державну реєстрацію. Новоствореному суб'єкту бізнесу присвоюється 8-ми значний ідентифікаційний код, який слугує для ідентифікації суб'єкта бізнесу в ринковому просторі. За цим кодом суб'єкт бізнесу - юридична особа заноситься до Державного реєстру підприємств та організацій України.

Реєстраційне свідоцтво має вигляд, наведений у додатку Г.

Суб'єкти бізнесу юридичні особи мають право створювати відокремлені відділення, філії, представництва, які визнаються суб'єктами бізнесу без права юридичної особи. Такі суб'єкти працюють на основі положень, які затверджуються юридичними особами.

Розробка установчих документів дає можливість зрозуміти усю їх важливість та необхідність для підприємства, а також дає можливість загалом та у нюансах детально розробити основні засади роботи підприємства.

4 СТВОРЕННЯ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

Акціонерні товариства - це такі підприємства, в яких весь капітал (статутний фонд) розділений на певне число рівних частин - акцій, які знаходяться у власності окремих фізичних та юридичних осіб.

Основні риси акціонерних товариств:

- засновники - будь-які фізичні і юридичні особи. В результаті об'єднання засновників створюється нова юридична особа;

- статутний фонд акціонерного товариства складають внески засновників і учасників. Утворюється статутний фонд двома основними шляхами: через організацію публічної підписки на акції та через розподіл акцій серед засновників. В першому випадку утворюється відкрите акціонерне товариство, а в другому - закрите акціонерне товариство.

У відкритому акціонерному товаристві учасниками можуть бути всі бажаючі, які купили акції цього товариства на фондовій біржі або придбали їх шляхом відкритої підписки. Засновники відкритого акціонерного товариства в будь-якому випадку зобов'язані бути держателями акцій на суму не менше 25% статутного фонду протягом 2-х років.

В закритому акціонерному товаристві весь пакет акцій розподіляється тільки серед засновників. Акції такого товариства не продаються на фондових біржах і на них не можна підписатися шляхом відкритої підписки. Закриті акціонерні товариства можуть випускати тільки іменні акції;

мінімальна величина статутного фонду акціонерного товариства визначена в 1250 мінімальних заробітних плат на день створення цього товариства;

на момент проведення установчих зборів зі створення акціонерного товариства повинна бути зроблена підписка не менше ніж на 60% акцій (для відкритого товариства) або внесені кошти не менш ніж за 50% вартості акцій (для закритих товариств). Якщо цього не зроблено, то акціонерне товариство вважається не заснованим;

Існує низка методик визначення величини статутного фонду акціонерного товариства.

Одна з таких методик передбачає спочатку розрахунок мінімальної величини статутного фонду. Ця методика базується на забезпеченні перевищення ставки дивідендів майбутнього акціонерного товариства над середньою ставкою депозитних вкладів в комерційних банках. Потім отримана величина статутного фонду може корегуватись (збільшуватись) з урахуванням реальних витрат майбутнього підприємства на реалізацію поставленої мети. Дана методика передбачає проведення таких розрахунків:

а) визначають розрахункову ставку дивідендів в, яка б гарантувала залучення грошових коштів інвесторів.

(4.1)

де б - річний рівень інфляції в країні, %;

з - величина що характеризує ризик вкладення грошей в акції підприємства, з = 5…30%;

д - середня ставка процентів при вкладенні грошей на депозитні рахунки комерційних банків, %.

б) визначають прогнозований прибуток П, який може отримати акціонерне товариство від виконання поставлених завдань з виготовлення та збуту продукції

(4.2)

де Ц_і - ціна реалізації виробу і-го найменування, грн..;

N_i - кількість виробів і-го найменування, які планується виготовити за рік, шт..;

- витрати акціонерного товариства на виготовлення та реалізацію продукції, грн..;

V_і - величина змінних витрат (матеріали, заробітна плата, тощо), які припадають на один вибір і-го найменування, грн.;

С - величина постійних витрат (обладнання, оренда приміщень, тощо),необхідних для виконання поставлених завдань, грн.;

n - число найменувань виробів, що їх планується виготовляти;

ПДВ - прогнозована величина податку на додану вартість, який повинно сплатити акціонерне товариство.

(4.3)

де - зустрічна ставка податку на додану вартість, в %;

в - прогнозована вартість матеріалів, які потрібно купити для виготовлення одного виробу і-го найменування, грн.;

в) розраховується величина чистого прибутку П_р акціонерного товариства після сплати ним податку на прибуток:

(4.4)

де л - ставка податку на прибуток, в %;

д) розраховують масу дивідендів М, тобто суму коштів, які можуть бути спрямовані на виплату дивідендів після того, як будуть зроблені внески в резервний та інші фонди акціонерного товариства:

 (4.5)

де щ - ставка відрахувань у фонд розвитку виробництва та інші обов'язкові фонди, в грн..;

ФРВ - відрахування у фонд розвитку виробництва та інші обов'язкові фонди, грн.;

е) визначають мінімальну величину статутного фонду Ф акціонерного товариства:

(4.6)

де в - розрахункова ставка дивідендів, в %.

Розрахована за останньою формулою мінімальна величина статутного фонду забезпечує виконання тільки одного показника, а саме: ставка дивідендів буде вищою, ніж середньорічна ставка по депозитних вкладах у комерційних банках.

Таблиця 4.1 - Початкові дані для виконання завдання (варіант №22) []

Спосіб розміщення акцій	Ціна виробів, грн.	Змінні витрати V, грн.	КІЛЬКІСТЬ виробів, млн. шт.	С, млн. грн.	б %	з %	х %	л %	щ %
	А	Б	В	А	Б	В	А	Б	В
Емітентом	6	7	8	3,5	2,4	1,3	0,9	0,7	0,8	1,7	8	5	17	29	65

В табл. 4.1 наведені вхідні дані про можливі результати виготовлення та реалізації виробів «А», «Б» та «В» акціонерним товариством, яке планується створити.

Розрахунок прогнозованого прибутку (за формулою 4.2), який може отримати акціонерне товариство, що створюється, від випуску та реалізації виробів «А», «Б» та «В»:

Розрахунок можливої величини чистого прибутку акціонерного товариства (за формулою 4.4):

Визначення розрахункової ставку дивідендів (за формулою 4.1):

На сьогодні середня ставка депозитів д ? 10,5…11%:

Розрахунок маси дивідендів (за формулою 4.5):

Розрахунок мінімальної величини статутного фонду (за формулою 4.6):

Порівняємо мінімальну величину статутного фонду з реальними витратами, які повинно понести акціонерне товариство для реалізації поставленої мети.

- витрати акціонерного товариства на виготовлення та реалізацію продукції.

- мінімальна величина статутного фонду.

Мінімальна величина статутного фонду забезпечує реалізацію поставленої задачі. Зменшимо величину мінімального статутного фонду на 51грн.. Дана дія викликана доцільністю спрощення розрахунку. Остаточна величина статутного фонду становитиме 12979200грн. Визначимо кількість звичайних та привілейованих акцій, які будуть випущені на первинний ринок. 100% акцій становлять весь статутний фонд відкритого акціонерного товариства.

Отже 100% - 1297920 акцій номіналом по 10 грн.. Серед них:

90% - 1168128 звичайних акцій номіналом по 10 грн.;

10% - 129792 привілейованих акцій номіналом по 10 грн..

Інформаційне повідомлення про створення відкритого акціонерного товариства приведене у додатку Д.

Отже для створення акціонерного товариства передбачає низку кроків, таких як збори засновників (фізичних та юридичних осіб), відкриття рахунку в комерційному банку для створення статутного фонду підприємства, розміщення в пресі інформаційного повідомлення про створення акціонерного товариства для зацікавлення інвесторів, проведення підписки на акції та реєстрація акціонерного товариства. За формулою (4.6) розраховується мінімальна величина статутного фонду і, відповідно, якщо ця величина є більшою за витрати які понесе товариства при виготовленні та реалізації продукції, то погоджується остаточна величина статутного фонду під яку відкритий рахунок у комерційному банкові. Якщо ж мінімальна величина статутного фонду не забезпечує реалізацію поставленої задачі, то величину статутного фонду або збільшують, або приймають рішення про додаткове залучення коштів з інших джерел, наприклад, за рахунок отримання кредитів, тощо.

5 РОЗРАХУНОК ПОТРЕБИ В КАПІТАЛІ, НЕОБХІДНОГО ДЛЯ ПОЧАТКУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Для здійснення підприємницької діяльності необхідно мати певний капітал. Чим потужнішим є капітал підприємця, тим масштабнішими можуть бути результати його діяльності

Під капіталом прийнято розуміти матеріальні і грошові кошти, об'єкти права інтелектуальної власності і організаторські навички (гудвіл), котрі використовуються в процесі виробництва і виступають джерелом отримання прибутку.

До основних капіталоутворювальних елементів відносяться:

– засоби виробництва: будівлі, споруди, устаткування, транспорт, інструменти тощо, які використовуються підприємцем як об'єкти власності або на правах оренди, лізингу тощо;

– матеріальні оборотні елементи виробництва: матеріали, сировина, пристосування, інструменти одноразового та короткострокового користування тощо;

– оплата праці працівників: робітників, управлінців тощо;

– оборотні кошти у грошовій формі: гроші в касах, грошові кошти на рахунках в комерційних банках тощо.

Стартовий капітал - це капітал, який вкладається у будь-яку підприємницьку справу з самого початку практичної реалізації комерційної ідеї. Величина стартового капіталу залежить від змісту комерційної ідеї, виду продукції або послуги, масштабів виробництва, тривалості виробничого циклу виготовлення продукції. Чим складніша продукція, тим триваліший виробничий цикл, тим більшою повинна бути величина стартового капіталу[4].

В найбільш загальному вигляді потребу в стартовому капіталі К, який необхідний для початку підприємництва, можна розрахувати за формулою:

 (5.1)

де Г_о - грошові кошти на придбання (оренду) будівель, споруд, передавальних пристроїв, машин, обладнання, обчислювальної техніки, інструменту, транспортних засобів тощо;

Г_с-м - грошові кошти на оплату сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, енергії тощо;

Г_н - грошові кошти для оплати праці найманих працівників;

Г_і - грошові кошти на оплату інформаційних послуг, рекламу, придбання об'єктів інтелектуальної власності та інші кошти.

Практично завжди стартовий капітал складається з власного капіталу, який вноситься засновниками справи, та капіталом покриття, який вкладається у справу на умовах, обумовленими іншими особами: інвесторами, комерційними банками, кредиторами тощо.

Таблиця 5.1 - Початкові дані для виконання завдання [4].

Г, тис. грн. (за січень)
Го1	Го2	Гн	Гс-м	Гі
46	300	9	28	6

Таблиця 5.2 - Початкові дані для виконання завдання [4].

Г	К1	К2	К3	К4	К5	К6	К7	К8	К9	К10	К11	К12
Го1	1	1,1	1	1	1	1,2	1,1	1	1	1,1	1	1,1
Го2	1	1,6	2	1	0	0	0	0	0	0	0	0
Гн	1	1	1,1	1,2	1,2	1,2	1,2	1,2	1,2	1,2	1,2	1,2
Гс-м	1	1	0	1,1	1,1	1,5	0,9	1,2	1	1	1	1
Гі	1	2	2	1	0	0	0	0	0	0	0	0

Таблиця 5.3 - Початкові дані для виконання завдання [4].

Р, грн.	N, тис. шт. (по місяцях)	ВК, тис.грн.
	4-й	5-й	6-й	7-й	8-й	9-й	10-й	11-й	12-й
62	0	0	1,2	1,5	1,1	1,5	4,5	4,7	4,72	1000

Розрахунок щомісячних витрат підприємця протягом року, які необхідно здійснити для реалізації комерційної ідеї. Використаємо для щомісячного розрахунку витрат наступну формулу:

(5.1)

де Г_і - витрати підприємця за і-й місяць;

К_і - коефіцієнти, які змінюють ці витрати по інших місяцях року.

Розрахунок витрат за січень (з табл. 5.1):

Розрахунок витрат за наступні місяці (по формулі 5.1):

Розрахунок щомісячного чистого прибутку, який буде отримувати підприємець у випадку реалізації комерційної ідеї. Використовуються вхідні дані наведені у табл. 5.3. Для розрахунку використаємо формулу (5.2):

(5.2)

де П_і - чистий прибуток за і-й місяць;

N_і - кількість виробів, виготовлених за і-й місяць;

Р - чистий прибуток від реалізації кожного виробу.

Згідно умови, перша продукція буде реалізована вже в шостому місяці.

З кожним місяцем чистий прибуток збільшується, що зменшить реальну потребу в капіталі. Відповідно, перших 5 місяців потреби в капіталі будуть дорівнювати витратам за відповідні місяці, оскільки продукція не виготовлялась.

Для розрахунку використаємо формулу (5.3):

(5.3)

де Т_і - потреба в капіталі в і-му місяці.

Розрахунок щомісячних потреб в капіталі:

Розрахунок величини стартового капіталу. Оскільки за сьомий місяць отримано прибуток, а у восьмому місяці є потреба в капіталі, то можна компенсувати дану потребу отриманим прибутком. Таким чином потреба в капіталі в восьмому місяці складе:

Починаючи з дев'ятого місяця буде надходити прибуток. Стартовим капіталом являється сума щомісячних потреб у капіталі до моменту отримання прибутку, тобто капітал який необхідний для розвитку бізнесу до моменту отримання прибутків. У нашому випадку стартовий капітал розраховується за формулою (5.4):

(5.4)

Оскільки підприємець має власний капітал ВК, який він збирається вкласти в бізнес (табл. 5.3), то необхідно розрахувати величину капіталу покриття.

В перший місяць реалізації комерційної ідеї величина капіталу покриття складе:

де ВК₁ - власні кошти, що залишились у підприємця після покриття потреб капіталу в першому місяці.

В другий місяць величина капіталу покриття складе:

де ВК₂ - власні кошти, що залишились у підприємця після покриття потреб капіталу в першому та другому місяцях.

В третій місяць величина капіталу покриття складе:

В четвертий місяць величина капіталу покриття складе 393600 (грн.), що відповідає потребам у капіталі на реалізацію комерційної ідеї. В п'ятий - 87600 (грн.), в шостий - 33600 (грн.), а в восьмий місяць - 15800 (грн.). Власного капіталу у підприємця вже не залишилось.

В результаті загальна величина капіталу покриття для підприємця складе:

Рисунок - Графік щомісячної потреби капіталу покриття

Аналіз графіка щомісячної потреби капіталу покриття показує, що підприємцю для налагодження своєї справи потрібно отримати додаткові кошти в сумі 1167100 (грн.) протягом п'яти місяців (березень, квітень, травень, червень, серпень).

Починаючи з дев'ятого місяця підприємець почне отримувати прибуток у розмірі, приблизно, 151910 (грн.). Якщо припустити що 50% від цієї суми, тобто 75955 (грн.), він зможе спрямувати на повернення кредиту, то термін повернення кредиту буде дорівнювати:

Тоді загальний термін, на який потрібно взяти кредит або позику, складе 5+16=21 місяців ? 1,75 роки (5 місяців це - термін безпосереднього використання коштів, а 16 місяців це - термін повернення взятого кредиту).

Зроблені розрахунки є приблизними. Вони не враховують величину процентних ставок у комерційних банках, інфляцію тощо. Більш точні розрахунки можна зробити, застосовуючи теорію фінансового менеджменту. Але на етапі початку підприємництва, коли є велика невизначеність як витрат, так і результатів, зроблених розрахунків в принципі достатньо для розрахунку потреби підприємця в коштах, необхідних для започаткування власної справи.

6 РОЗРАХУНОК ВЕЛИЧИНИ ОСНОВНИХ ПОДАТКІВ, ЯКІ СПЛАЧУЄ СУБЄКТ ПІДПРИЄМНИЦТВА - ЮРИДИЧНА ОСОБА

В процесі своєї діяльності суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа повинен сплачувати близько 20 основних та 15 місцевих податків. Основним із них є податок на прибуток, акцизний збір та податок на додану вартість. Розрахунок величини цих податків здійснюється на основі чинного законодавства, даних бухгалтерського обліку, звіту про результати діяльності підприємства за встановленими формами тощо.

Оптова ціна - це ціна, яка визначає витрати підприємства на виробництво одного виробу та величину прибутку від реалізації цього виробу.

(6.1)

де В_т - витрати підприємства в розрахунку на один виріб;

П - чистий прибуток, який отримує підприємство від реалізації одного виробу.

Вільна ринкова ціна виробу - це ціна виробу, в якій враховується акцизний збір, що запроваджується державою для певних видів товарів.

(6.2)

де А - величина акцизного збору (податку) в розрахунку на один виріб.

Ціна реалізації виробу - це ціна, за якою виробу реалізуються на ринку.

(6.3)

де ПДВ - величина податку на додану вартість в розрахунку на один виріб.

Податок на прибуток - один з основних прямих податків, який повинен сплачувати суб'єкт підприємництва. Величина податку на прибуток в розрахунку на один виріб може бути розрахована за формулою:

(6.4)

де Ц_о - оптова ціна одного виробу;

В_о - витрати від операційної діяльності в розрахунку на один виріб;

л - ставка податку на прибуток, у відносних одиницях.

Податок на прибуток, який повинно сплачувати підприємство в цілому, розраховується за даними бухгалтерського обліку. Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається як різниця між валовим доходом і валовими витратами ( з урахування амортизаційних відрахувань), що були на підприємстві протягом певного періоду.

(6.5)

де ВД - валовий дохід підприємства;

ВВ - валові витрати підприємства, включаючи амортизаційні відрахування.

л - ставка податку на прибуток, %. В 2007 році л = 0,25.

Розраховуємо величину податку на прибуток. Для розрахунку використаємо дані завдання (табл. 6.1) та формулу 6.5. Дати настання валового доходу та валових витрат наведені в таблиці 6.4.

Таблиця 6.1 - Вхідні дані для розрахунку податку на прибуток [4]

Події, що спричиняють виникнення податкового зобов'язання	Події, що спричиняють виникнення податкового кредиту
Надходження грошей за відправлену продукцію	Відвантаження продукції замовнику	Сума, грн.	Списання грошей з рахунку за отримані матеріали, видачу, зарплату та інші	Оприбуткування матеріалів на складі підприємця	Сума, грн.
Дата	Дата		Дата	Дата
3.01	23.01	195000	25.02	11.04	30500
25.05	11.03	135000	12.06	23.09	34500
22.07	14.06	95000	19.08	20.08	42500
21.11	18.12	105000	23.11	25.12	21500

Таблиця 6.2 - Вхідні дані для розрахунку акцизного збору [4]

Товари	Собівартість одного виробу, грн	Плановий прибуток, грн.	Ставка акцизного збору ОС, в відносних одиницях	Кількість виробів, шт.
А	2400	1000	0.30	34000
Б	2500	900	0.40	43000
В	2600	800	0.20	20000

Таблиця 6.3 - Вхідні дані для розрахунку ПДВ [4]

Операції	Виготовлена продукція	Отримані матеріали
	Сума у вільних цінах, грн.	Дата відвантаження	Дата отримання коштів	Сума у вільних цінах, грн.	Дата списання коштів з рахунку	Дата виписки податкової накладної
а	700 000	4.02	12.01	300 000	23.01	16.01
б	830 000	2.02	13.03	230 000	20.02	24.02
в	650 000	5.03	23.04	430 000	25.03	11.03

Таблиця 6.4 - Дата настання валового доходу та валових витрат

Квартал	ВД	ВВ
І	03.01, 11.03	25.02
II	14.06	12.06
III	-	19.08
IV	21.11	23.11

1. Розраховуємо податок на прибуток:

І квартал П_пзаг =(135000+195000 - 30500)•0,25 = 74875 грн.

ІІ квартал П_пзаг = (95000 - 34000)•0,25 = 15250 грн.

ІІІ квартал П_пзаг = (0 - 42500)•0,25 = -10625грн. (від'ємне значення означає, що держава або відшкодує кошти або зменшить величину податку в майбутньому)

IV квартал П_пзаг = (105000 - 21500)•0,25 = 20875 грн.

2. Якщо продукція відвантажена з підприємства, але не оплачена, то податок на прибуток все рівно нараховується. А реальних грошей на підприємстві в цьому випадку немає, тому може виникнути така ситуація, що у підприємства не буде коштів, щоб заплатити податок на прибуток.

3. Коригувати величину податку на прибуток в певному кварталі можна зменшуючи чи збільшуючи валові надходження або валові витрати в цьому кварталі шляхом зміни дати фіксації валового доходу або валових витрат.

Податок на додану вартість ПДВ - один із найголовніших непрямих податків. Об'єктом оподаткування є операції з продажу товарів, робіт, послуг, а також ввезення товарів в Україну.

Величина податку на додану вартість ПДВ у розрахунку на один виріб розраховується по формулі:

, (6.6)

де Ц_в - вільна ринкова ціна виробу, грн;

в - ставка податку на додану вартість; В 2007 році в=0,20.

Величина податку на додану вартість в цілому на підприємстві розраховується за формулою:

, (6.7)

де Ц_ві - вільна ринкова ціна виробу і-го найменування, грн.;

n - кількість найменувань виробів.

Величина ПДВ, що підлягає сплаті в цілому по підприємству, розраховується за формулою:

, (6.8)

де Ц_ві² - вільна ринкова ціна проданого товару і-го виду, грн.;

Ц_ві¹ - вільна ринкова ціна купленого матеріалу і-го виду, грн.;

n - кількість видів проданих товарів;

m - кількість видів куплених матеріалів.

Розраховуємо величину податку на додану вартість:

1. Визначаємо величину, дату та суму рахунку податкового кредиту (ПК) для кожної операції, для отриманих матеріалів. Результати розрахунків занесені в таблицю 6.5.

Таблиця 6.5 - Розрахунок податкового кредиту

Операція	Дата ПК	ПК, тис. грн.	Сума рахунку, тис.грн.
а	06.01 - січень	500•0,2 = 100	500+100 = 600
б	04.02 - лютий	550•0,2 = 110	550+110 = 660
в	14.03 - березень	200•0,2 = 40	200+40 = 240

2. Визначаємо ціну вільну ринкову товару, дату та суму податкових зобов'язань для кожної операції. Результати розрахунку наведені в таблиці 6.6.

Таблиця 6.6 - Розрахунок податкового зобов'язання

Операція	Дата ПЗ	Цвр, тис. грн.	ПЗ, тис. грн.	Сума рахунку, тис. грн.
а	03.01 - січень	3200+500 = 3700	3700•0,2 = 740	3700+740 = 4440
б	03.02 - лютий	4230+550 = 4780	4780•0,2 = 956	4780+956 = 5736
в	04.03 - березень	750+200 = 950	950•0,2 = 190	950+190

Розраховуємо ПДВ за касовим методом:

Дати податкового зобов'язання по касовому методу:

Січень - 03.01; Лютий -; Березень - 16.03, 04.03;

Визначається за датою отримання коштів.

ПДВ = ПЗ - ПК,

ПДВ_січень = 740 - 100 = 640 тис. грн.

ПДВ_лютий = 0 - 110 = -110 тис. грн. (від'ємне значення означає, що держава або відшкодує кошти або зменшить величину податку в майбутньому)

ПДВ_{березень} = 956+190 - 40= 1106 тис. грн.

? = 640 - 110+1106 = 1636 тис. грн.

3. Розраховуємо ПДВ за методом настання ПЗ у момент відвантаження

продукції:

Дати ПЗ за методом настання ПЗ у момент відвантаження продукції:

Січень -; Лютий - 18.02, 03.02; Березень - ; Квітень - 14 04;

ПДВ = ПЗ - ПК,

ПДВ_січень = 0 - 100 = -100 тис. грн.

ПДВ_лютий = 740+956 - 110 = 1586 тис. грн.

ПДВ_{березень} = 0 - 40 = -40 тис. грн.

ПДВ_{квітень} = 190 - 0 = 190тис.грн.

? = -100+1586 - 40+190 = 1636 тис. грн.

Акцизний збір - це непрямий податок на високорентабельні і монопольні товари, який включаються в ціну реалізації цих товарів. Акциз - це податок у ціні. Акцизний збір сплачується незалежно від результатів фінансової діяльності суб'єкта підприємництва. Акцизний збір розраховується для кожного виду товарів окремо. Платниками акцизного збору є виробники і імпортери підакцизних товарів.

Є декілька методів розрахунку величини акцизного збору.

1) За ставками, які встановлені в процентах до обороту з реалізації.

Розраховується за формулою:

, (6.9)

де - оборот з реалізації товару за максимальними роздрібними цінами (без врахування податку на додану вартість та акцизного збору в ціні виробу), грн.;

Ц_о - оптова ціна ( з врахуванням прибутку торговельних організацій) одиниці товару, грн.;

N - кількість реалізованих товарів даного виду, шт.;

- ставка акцизного збору, встановлена в процентах до обороту з реалізації товару, %;

2) За ставками, які встановлені в твердих сумах з одиниці реалізованого товару. Розраховується за формулою:

, (6.10)

де - ставка акцизного збору, встановлена в твердих сумах з одиниці реалізованого товару, грн./шт.

3) За ставками, які встановлені одночасно у процентах до обороту з реалізації та у твердих сумах з одиниці реалізованого товару. Розраховується за формулою:

, (6.11)

4) За ставками, які встановлені у процентах до обороту з ціни реалізації.

Коли ставка акцизного збору задана у відносному виразі, То акцизний збір з одиниці товару складе:

(6.12)

де - ставка акцизного збору, встановлена у процентах до обороту з ціни реалізації, %

4) За комбінованими ставками, тобто за ставками у процентах обороту з ціни реалізації та у твердих сумах з одиниці реалізованого товару . В цьому випадку величина акцизного збору розраховується за кожним з методів, тобто розраховуються величини та . Більша із цих величин і є тією величиною акцизного збору, що його повинен сплатити суб'єкт підприємництва.

5. Розраховуємо акцизний збір. Результати розрахунку в таблиці 6.7.

Таблиця 6.7 - Розрахунок величини акцизного збору за п'ятьма методами.

Метод	Акцизний збір, грн	?, грн.
Проценти від обороту з реалізації	(300•1200•45)/100 = 162000 (40•14000•25)/100 = 140000 (5•17000•16)/100 = 13600	315600
Тверді суми з одиниці реалізованого товару	1200•130 = 156000 14000•12 = 168000 17000•10 = 170000	494000
Продовження таблиці 6.5
Одночасно у процентах до обороту з реалізації та тверді суми з одиниці реалізованого товару	162000+156000 = 318000 140000+168000 = 308000 13600+170000 = 183600	809600
Проценти від обороту з ціни реалізації.	(300•1200•0,32)/(1-0,32) = 169411,76 (40•14000•0,17)/(1-0,17) = 114698,8 (5•17000•0,12)/(1-0,12) = 11590,9	295701,47
Проценти обороту з ціни реалізації та тверді суми з одиниці реалізованого товару .	156000<169411,76, A = 169411,76 168000>114698,8 A = 168000 170000>11590,9 A = 170000	507411,76

В даному розділі розраховано податок на прибуток, податок на додану вартість за двома методами (касовим та методом настання ПЗ у момент відвантаження продукції), акцизний збір за 5-ма методами. Обрано кращій метод обрахунку акцизного збору, кращім вважається той метод величина акцизного збору за яким більша. Кращим методом є метод за ставками, які встановлені одночасно у процентах до обороту з реалізації та у твердих сумах з одиниці реалізованого товару.