Зміст

1. Методи , джерела та шляхи зниження собівартості

2. Поняття про прибуток та рентабельності у підприємствах, їх види та показники

3. Ціни і ціноутворення в ринкових умовах

3.1 Економічний зміст і функції цін. Мета ціноутворення в умовах ринку

3.2 Види цін

3.3 Методи ціноутворення в умовах ринку та модифікація цін

3.4 Проблеми та шляхи вдосконалення ціноутворення в Україні

1. Методи, джерела та шляхи зниження собівартості

Джерелами зниження собівартості продукції є ті затрати, за рахунок економії яких знижується собівартість продукції, а саме:

затрати уречевленої праці, які можуть бути знижені за рахунок покращення

використання засобів і предметів праці;

затрати живої праці, які можуть бути скорочені за рахунок росту продуктивності праці;

адміністративно-управлінські витрати.

Основними шляхами зниження собівартості продукції є скорочення тих витрат, які мають найбільшу питому вагу у її структурі.

Факторами зниження собівартості є підвищення технічного рівня виробництва, вдосконалення організації виробництва і праці, зміна структури та обсягу продукції, галузеві та інші фактори.

План по собівартості продукції на підприємстві включає такі елементи:

* планування зниження собівартості товарної продукції;

* складання кошторису витрат на виробництво;

* складання планових калькуляцій окремих видів продукції.

Планування зниження собівартості товарної продукції в промисловості здійснюють шляхом планування зниження затрат на 1 грн. товарної продукції. Всі фактори, що впливають на зміну цих витрат, можуть бути об'єднані у перелічені вище групи.

Розрахунок зниження собівартості продукції за факторами виконують в такій послідовності:

Визначають затрати на 1 грн. ТП в базовому році:

Визначають вихідну собівартість ТП в плановому році (Свих.пл):

дє Qтп.пл- плановий обсяг товарної продукції підприємства, грн.

3. Визначають економію затрат за техніко-економічними факторами методом прямого розрахунку:

* підвищення технічного рівня виробництва може спричинити економію витрат за рахунок зниження норм витрат матеріалів (Ем):

де Но,Н1- норма витрат матеріалів до і після здійснення заходу, в натур, один;

Ц- ціна одиниці матеріального ресурсу, грн.;

N1- обсяг випуску продукції після здійснення заходу, натур. один;

та росту продуктивності праці, тобто зниження трудомісткості

виготовлення продукції (Ет):

де t0,t1- трудомісткість одиниці продукції до і після здійснення

заходу, н-год.;

Сгод.0, Сгод.1- середнього динна тарифна ставка робітників до і після здійснення заходу, грн/год;

% дод- середній процент додаткової заробітної плати для певної категорії робітників;

% соц.зах- встановлений процент відрахувань на соціальні заходи;

* удосконалення організації виробництва і праці спричиняє економію витрат за рахунок поглиблення спеціалізації і розширення кооперування виробництва (Еск):

Еек=(С-(Цс+Тр))*Nк ,грн.,

де С - собівартість виробів, виробництво яких планують розмістити на спеціалізованих підприємствах, грн/од;

Цс - гуртова ціна за виріб, виготовлений на спеціалізованому підприємстві, грн/од;

Тр - транспортно-заготівельні витрати на одиницю виробу, грн/од;

Nк - кількість виробів, що отримують по кооперації зі спеціалізованих підприємств з моменту проведення спеціалізації до кінця року, натур, один;

* зміна структури і обсягу продукції спричиняє відносне зниження умовно - постійних витрат (Еу.п):

де Qпл - приріст обсягу випуску продукції в плановому році, %;

Пу-п - сума умовно-постійних витрат в базовому році, грн.

Визначають планову собівартість продукції (Стп.пл):

де Есум- сума економії витрат по всіх техніко-економічних факторах,грн.

Визначають рівень затрат на 1 грн.ТП в плановому році(В1грн.тп.пл):

5. Розраховують процент зниження затрат на 1грн ТП в плановому році в порівнянні з базовим (""):

Індексний метод дає можливість врахувати вплив усіх факторів укрупненим способом.

* Зниження собівартості продукції за рахунок зміни норм витрат матеріалів і зміни цін на них (См):

де Ін- індекс зміни норм витрат матеріалів на один виріб;

Іц- індекс зміни цін на одиницю матеріального ресурсу;

Пм.з.- питома вага матеріальних затрат в собівартості продукції. %.

* Зниження собівартості продукції за рахунок росту продуктивності праці (Спп):

де Із.п.- індекс росту середньої заробітної плати;

Іп.п.-індекс росту продуктивності праці;

Пз.п.- питома вага заробітної плати в собівартості продукції, %.

* Зниження собівартості продукції за рахунок зниження умовно - постійних витрат (Су-п):

де Іу-п- індекс росту умовно-постійних витрат;

Іq- індекс росту обсягу виробництва продукції;

Пу-п.- питома вага умовно-постійних затрат в собівартості продукції, %.

У водогосподарському будівництві застосовують слідуючи методи розрахунку зниження собівартості :

1) за рахунок зміни об'єму будівельно-ремонтних робіт. Збільшення об'єму будівельно-ремонтних робіт веде до відносного зменшення постійних витрат ( тобто таких, які не залежать від об'єму робіт) і це зменшення витрат веде в свою чергу до збільшення об'єму. Економію, яку отримують від зниження постійних витрат за рахунок фактора збільшення об'єму виробництва, рахують так

де Р_О.ПР. - темп зростання об'єму будівельно-монтажних робіт в % до базисного року; С _ПОСТ - абсолютна сума умовно-постійних витрат на поточний рік у грошовому виразі.

2) За рахунок росту продуктивності праці.

Ріст продуктивності праці є резервом зниження витрат на заробітну плату, на експлуатацію будівельних і меліоративних машин і накладних витрат.

процент зниження собівартості робіт за рахунок цього фактора визначають за формулою

де У_В.ЗП - питома вага зарплати в кошторисній вартості робіт в звітному періоді в % , І_СР.ЗП і І_{ПР.ПР -} відповідно індекси середньої зарплати і продуктивності праці в звітному періоді в порівнянні з базисним.

3) За рахунок підвищення продуктивності машин. Економія витрат на експлуатацію будівельних і меліоративних машин в % визначається виходячи з підвищеної норми продуктивності машин, питомої ваги витрат на експлуатацію машин в кошторисній вартості та долі постійної частини витрат в загальній сумі витрат по статті на експлуатацію машини.

,

де У_ПР.М. - питома вага витрат на експлуатацію машин у кошторисній вартості робіт за звітний період,

С_ПОСТ - доля постійних витрат по статті витрат на експлуатацію машин; Р_В - плановий ріст виробітку машин, %.

4) за рахунок зниження накладних витрат.

Зниженню рівня накладних витрат сприяє:

а) скорочення строків тривалості виробництва. Для визначення процента зниження норми накладних витрат за рахунок скорочення строків будівництва формула

,

де К_Н.Р - коефіцієнт, який відображає питому вагу накладних витрат, що залежить від строку будівництва;

Н_Н.Р - норма накладних витрат від суми прямих витрат ,% ;

Т_Ф і Т_Н - фактичний і нормативний строк будівництва.

б) зростання продуктивності праці. При цьому сума накладних витрат знижується при зменшенні чисельності робочих, які пов'язані з їх обслуговуванням. Процент зниження накладних витрат за рахунок цього фактору

де К_ПР.П - коефіцієнт , який відображає питому вагу накладних витрат, які залежать від росту продуктивності праці, В_ПЛ і В_Ф - це відповідно виробіток в плановому і фактичному періоді на одного робітника у вартісному виразі.

в) економія фонду зарплати основним виробничим робочим.

Процент зниження собівартості за рахунок цього фактору



де К_ЗП - коефіцієнт питомої ваги накладних витрат , що залежить від фонду зарплати;

Ф_ЗП.ПЛ і Ф_ЗП.Ф - плановий і фактичний фонд зарплати в грошовому виразі.

2. Поняття про прибуток та рентабельність у підприємствах, їх види та показники.

Прибуток-це та частина виручки, що залишається підприємству після відшкодування усіх витрат, пов'язаних з виробництвом, реалізацією продукції та іншими видами діяльності. В умовах ринку прибуток є джерелом усіх фінансових ресурсів підприємства.

Розрізняють такі види прибутку:

1. Прибуток від реалізації (Преал), який визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції (без врахування податку на додану вартість і акцизного збору) та повною собівартістю продукції.

2. Балансовий прибуток (Пбал)і який включає, крім прибутку від реалізації продукції, прибуток від іншої реалізації (П;нш) та позареалізаційний прибуток (Ппозареаліз):

Прибуток від іншої реалізації включає в себе прибуток від реалізації продукції або послуг непромислових господарств, що перебувають на балансі підприємства, доходи від продажу товарно-матеріальних цінностей, які не брали участі у виробництві.

Позареалізаційний прибуток (збитки) включає прибуток від спільної діяльності підприємств, проценти по реалізації акцій, облігацій та інших цінних паперів, штрафи, що сплачуються іншими підприємствами за порушення договірних зобов'язань.

3. Чистий прибуток - це та частина прибутку, яка залишається у розпорядженні підприємства після сплати податку. Об'єктом оподаткування є балансовий прибуток платника, який оподатковується за ставками, затвердженими законодавством.

З чистого прибутку підприємства сплачуються борги та проценти за кредити, а решта розподіляється на фонд споживання ( виплати власникам, акціонерам, персоналу за результати роботи) та фонд нагромадження (використовується на інвестиційні потреби та створення резервного фонду).

Основними функціями прибутку в сучасних умовах є:

* прибуток як основа інноваційних рішень;

* мірило успіху діяльності підприємства;

* джерело самофінансування і розвитку;

* винагорода власникам, працівникам.

Можливими шляхами збільшення величини прибутку є ріст виручки і зменшення затрат, тобто зниження собівартості продукції. Для цього слід досконало володіти ринковою ситуацією, своєчасно реагувати на зміни кон'юнктури ринку, проводити -організаційно-управлінські реорганізації тощо.

Прибуток у водгоспах являє собою різницю між вартістю продукції і її собівартістю. Прийнято розрізняти у водогосподарських підприємствах плановий, балансовий і розрахунковий прибуток.

Розмір планового прибутку у будівництві визначають

де К_варт - кошторисна вартість робіт, які здані замовнику,

К - компенсація ( виплати, які не були передбачені кошторисною вартістю, але мали місце в процесі будівництва об'єкту);

S_ПЛ - планова собівартість.

Балансовий (фактичний) прибуток складається з прибутку від реалізації продукції і послуг підприємствами та господарствами, які знаходяться на балансі підприємства, а також від позареалізаційних витрат і доходів і він визначається

,

де П_реал - прибуток від реалізації послуг та продукції;

Dвр і Рвр - це позареалізаційні доходи і витрати.

Розрахунковий прибуток являє собою різницю між балансовим прибутком та розміром оплати за основні виробничі фонди та нормовані оборотні засоби, а також включають процент на користування банківським кредитом.

,

де В_ф - розмір оплати за основні виробничі фонди та нормовані оборотні засоби;

Б_кр - розмір оплати за використання банківського кредиту.

Рентабельність - це відносний показник, що характеризує рівень ефективності (доходності) роботи підприємства.

Розрізняють:

Рентабельність окремих видів продукції (Рі):

де Ці, Сі- відповідно ціна і повна собівартість і-го виробу, грн.

Рентабельність продукції (Рп) характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут і обчислюється:

де Среал- повна собівартість реалізованої продукції, грн.

Рентабельність виробництва, яка може бути загальною (Рв.заг.) і розрахунковою (Рв.розр). Ці величини обчислюються за формулами:

де Пчист.- чистий прибуток підприємства, грн.

Sсер. -середньорічна вартість основних виробничих фондів, грн.

Sоз.-вартість оборотних засобів,грн.

Границі рентабельності не встановлюються, а основними Факторами підвищення рентабельності можуть бути:

при оцінці рентабельності виробництва:

ріст прибутку;

зменшення вартості основних виробничих фондів та залишків нормованих оборотних засобів;

при оцінці рентабельності окремих видів продукції:

зниження собівартості виробів.

3. Ціни і ціноутворення в ринкових умовах

3.1 Економічний зміст і функції цін. Мета ціноутворення в умовах ринку

Ціна - це грошовий вираз вартості, кількості грошей, що сплачується або удержується за одиницю товару або послуги. Одночасно ціна відображає споживчі властивості (корисність) товару, купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару, силу конкуренції, державного контролю, економічну поведінку ринкових суб'єктів та інші суб'єктивні моменти.

Ціна на будь-який товар складається з окремих елементів. Основними з них є собівартість і прибуток . Їх наявність в ціні є обов'язковою. Крім того, до складу ціни можуть входити акцизний збір, податок на додану вартість, націнки постачальницько-збутових організацій, торгівельні надбавки або знижки.

Ціна виконує ряд функцій, а саме:

1. Обліково-аналітичну (забезпечує облік результатів господарювання та їх прогнозування).

2.Стимулюючу (сприяє раціональному використанню обмежених ресурсів, науково-технічному прогресу, оновленню асортименту).

3.Розподільчу (впливає на розподіл ресурсів, доходів та фінансів в суспільстві).

4.Регулюючу (здійснюється збалансування між окремими виробництвами, попитом і пропозицією).

Ціноутворення - це процес обґрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідношення та структури.

В залежності від того, яку мету переслідує підприємство чи фірма на ринку, розрізняють різні підходи до ціноутворення. Такими цілями діяльності підприємства по оптимізсіції ціни можуть бути:

* виживання на ринку як мсту ставлять тоді, коли ринок досяг майже граничної ємності; для збереження життєздатності підприємства можуть встановлювати низькі ціни, сподіваючись що ринок буде чутливим до них;

* максимізація прибутку; в цьому випадку зіставляються попит і витрати на виробництво з альтернативними цінами і вибирають ту з них, яка забезпечить максимальний прибуток;

* лідерство на ринку досягається шляхом зниження витрат і одержання високого і тривалого прибутку; встановлюються низькі ціни з мстою збільшення частки підприємства на ринку;

* лідерство в якості товарів передбачає встановлення відносно високих цін, які повинні компенсувати високі витрати на науково-дослідні роботи і забезпечення якості.

3.2 Види цін

Усі ціни поділяються на дві великі групи: виробничі і споживчі.

Виробничі ціни - це ціни, за якими реалізується продукція і надаються послуги іншим підприємствам та організаціям. До них належать:

7. Гуртові ціни - це ціни за якими державні, колективні та приватні підприємства розраховуються між собою або з гуртовими посередниками за великі партії товарів. Гуртові ціни поділяються на гуртові ціни підприємства та гуртові ціни промисловості.

2. Закупівельні ціни, за якими сільськогосподарські виробники (кооперативні, колективні, державні, фермерські, особисті підсобні господарства) продають свою продукцію державним, кооперативним, переробним, торгівельним та іншим фірмам. Закупівельні ціни використовуються також при заготівлі продукції хутрового звірівництва, рибництва, втор сировини.

3. Кошторисні ціни - ціни та розцінки, які використовуються для визначення розрахункової вартості нового будівництва, реконструкції будівель та споруд, їх розширення та переоснащення.

4. Тарифи на перевезення всіма видами транспорту та на виробничі послуги.

Споживчі ціни - ціни на товари і послуги, що реалізуються населенню. До них належать:

1) Роздрібні ціни - ціни, за якими населення купує товари у державній, колективній і приватній торгівлі.

Різновиди роздрібних цін є ціни на продукцію закладів громадського харчування, тарифи на комунальні, побутові, транспортні, туристичні та інші послуги, ціни на житло.

За способом встановлення ціни поділяються на:

* державні (встановлюються державою на продукцію державних підприємств, деякі ресурси, соціальне значимі товари;

поділяються на фіксовані і регульовані);

* договірні (встановлюються за домовленістю між продавцем і покупцем товару і можуть змінюватись за взаємною згодою сторін);

* вільні (встановлюються підприємствами самостійно або на договірній основі із врахуванням попиту і пропозиції на ринку товарів; орієнтовані на економічну зацікавленість виробників у розширенні асортименту товарів та запобігання ажіотажного попиту і спекуляції);

* ввізні (встановлюються на імпортні підакцизні товари, що оподатковуються податком на додану вартість (ПДВ) і підлягають обкладанню ввізним митом; основою розрахунків таких цін є митна вартість товарів, виражена в національній валюті). ^

Важливу роль у вирішенні завдань науково-технічного прогресу відіграють - лімітні (встановлюються на стадії розробки нової продукції і відображають гранично допустимий рівень її ціни) і ступеневі ціни (ступенева ціна - це гуртова ціна, яка поступово знижується на певних етапах серійного випуску продукції).

Ціни "Франко" - це гуртові ціни, які встановлюються з врахуванням передбаченого контрактом порядку відшкодування транспортних витрат на доставку товарів покупцеві. Найбільш поширеними є ціни:

з.) франко-вагон-станція відправлення (включає витрати на доставку продукції з підприємства до станції відправлення, а також вантажні роботи);

- б) франко-вагон-станція призначення (включає всі витрати, пов'язані із доставкою продукції до місця знаходження споживача);

в) франко-кордон (використовується у зовнішньоекономічних угодах і, крім транспортних витрат по доставці товару до відповідного кордону, включає витрати на його страхування і митні витрати).

В основі формування гуртових та роздрібних цін (та й будь-яких цін взагалі) лежить собівартість продукції, яка є нижньою межею ціни. При формуванні гуртової ціни підприємства до собівартості продукції, представленої у формі калькуляції, додаються величина прибутку, податок на додану вартість, акцизний збір (АЗ) (для високорентабельних і монопольних підакцизних товарів).

Податок на додану вартість є частиною новоствореної вартості, яка сплачується у держбюджет на кожному етапі виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг. ПДВ на матеріальні ресурси, основні засоби, нематеріальні активи для потреб основної діяльності по виготовленню продукції до витрат виробництва і обігу не відноситься. ПДВ включається в ціну продукції за встановленою ставкою до оподатковуваного обороту, який не включає податок на додану вартість.

Акцизний збір - це непрямий податок, що включається до ціни товарів.

Сума гуртової ціни підприємства і постачальницько-збутової націнки є гуртовою ціною промисловості. Постачальницько-збутова націнка включає витрати і прибуток постачальницько-збутових організацій.

Роздрібна ціна включає гуртову ціну промисловості і торгівельну надбавку (знижку). Торгівельна надбавка покриває витрати торгівельних організацій і забезпечує їм одержання прибутку. Крім того, роздрібні ціни можуть включати спеціальні надбавки за якісні характеристики товару, додаткові послуги тощо.

Зазначений метод розрахунку гуртових і роздрібних цін має назву витратного методу, оскільки він ґрунтується на використанні даних про всі витрати, пов'язані із виробництвом і збутом продукції. Специфіка ринкового ціноутворення полягає в тому, що зазначені витрати безпосередньо рівень ціни не визначають . На рівень ціни неабиякий вплив має ринкова кон'юнктура, а саме такі фактори:

1) державне регулювання цін;

2) конкуренція виробників;

3) співвідношення попиту і пропозиції;

4) купівельна спроможність грошей;

5) якість товару та інші.

3.3 Методи ціноутворення в умовах ринку та модифікація цін

Враховуючи ці фактори, прийняту підприємством ринкову стратегію з метою встановлення оптимального рівня цін, використовуються такі методи ціноутворення:

1. Метод "витрати+прибуток". За цим методом ціна (Ц) обчислюється за формулою:

Ц=С+П,грн,

де С - собівартість продукції, грн.;

П - величина прибутку в ціні, грн.

Прибуток визначається у відсотках до собівартості, величина яких встановлюється, виходячи із міркувань прибутковості продукції та її конкурентоспроможності. В ринковій економіці сфера застосування цього методу обмежена.

Отримання цільової норми прибутку - метод ціноутворення, орієнтований на витрати і цільову норму прибутку. Фірми намагаються встановити ціну, включаючи в неї прибуток, що планується у відсотках на інвестований капітал. При цьому використовується концепція беззбитковості і при встановленні ціни за цією методикою враховується залежність загальних витрат і виручки від обсягу продажу:

де Взм - величина змінних затрат на одиницю продукції, грн.;

Впост- постійні витрати на дану продукцію за певний період (рік), грн.,

Пзаг- загальна сума прибутку, яка має бути одержана за той же період від продажу продукції, грн.;

N - обсяг продажу продукції в натуральних одиницях.

3. Оцінка споживчої вартості - метод, що ґрунтується на оцінці споживчого ефекту, який має споживач від використання товару. Цей метод ціноутворення має певний ризик внаслідок не оправданого завищення або заниження ціни.

4. Пропорційне ціноутворення - метод, при якому фірми виходять не стільки з власних витрат, оцінки споживчої вартості чи попиту, скільки із цін конкурентів. При цьому методі ( його ще називають "за рівнем конкуренції") ціна встановлюється як функція цін на аналогічну продукцію конкурентів, тобто:

Ц=/(Ц„Ц„...,Цп),грн.,

де п- кількість продавців аналогічної продукції.

5. Метод "очікуваного прибутку" найчастіше застосовують тоді, коли фірма планує підписати контракт і пропонуючи більш низькі ціни, ніж інші фірми, має шанси виграти боротьбу за контракт.

6. Метод швидкого повернення витрат. Використовується підприємствами з метою активного продажу великих обсягів продукції і швидкого повернення затрачених коштів. Така поведінка може бути викликана невпевненістю виробників у тривалому успіхові їх продукції на ринку.

Існує ще ряд інших методів ціноутворення, але при використанні будь-якого з них в подальшому ціна коригується, використовується ряд знижок і доплат до ціни (за оплату готівкою, величину придбаної партії товару, доставку, сезонні знижки, супутні послуги та інше).

Практично фірми встановлюють не окремі ціни на товар, а використовують цілу систему цін, щоб продавати весь асортимент своїх товарів, враховувати попит на різних, територіальне віддалених ринках.

В середині системи цін можна виділити такі типи модифікованих цін:

1) територіальні ціни (територіальне ціноутворення залежить від розміщення населення на території; в деяких випадках ціна буде порівняно вищою для різних покупців з метою покриття додаткових транспортних витрат);

2) ціни зі знижками ( встановлюються за обсяг покупки, за виконання певних функцій підприємствами сфери обігу, за виконання певних функцій по складуванню і зберіганню продукції , сезонні знижки);

3) ціни стимулювання покупок ( фірми в деяких випадках, з метою привернення уваги до інших товарів, можуть знижувати ціни на даний товар);

4) пільгові ціни ( застосовують, коли фірма реалізує товари за декількома цінами, хоч це і не відображає пропорційну різницю у витратах);

5) ціни на нові товари ( при ціноутворенні використовують два методи:

"зняття вершків на ринку " - на товари встановлюються великі ціни для одержання високих прибутків, потім ціни повільно знижуються і привертають увагу покупців;

"проникнення на ринок " - встановлюються низькі ціни на нові товари для привернення уваги великої кількості покупців і завоювання переважної частини ринку).