Курсовий проект:

Оборотний капітал

1. Економічна суть, склад, структура та джерела створення оборотних засобів

Економічна суть оборотних засобів полягає в тому, що вони знаходяться в безперервному русі --круговерті в процесі якого послідовно змінюють свою форму, переходячи з грошової в матеріальну, з матеріальної в товарну та з товарної в грошову, тобто проходить три стадії кругооберту.

На першій стадії, яка проходить в сфері обігу оборотні засоби виступають у грошовій формі, потім вони витрачаються на закупку сировини, матеріалів, палива та інших матеріальних цінностей необхідних для діяльності підприємства.

На другій стадії, яка проходить у виробничій сфері , товарно-машинні цінності використовуються у виробництві. При цьому вартість товарно-матеріальних цінностей повністю втілюється у вартість створеного продукту.

На третій стадії кругообігу (сфера обміну) знову створений продукт праці перетворюється у грошову форму.

Оборотні засоби (оборотні кошти) діляться на оборотні фонди і фонди обігу.

Оборотні фонди - це частина виробничих фондів підприємства, яка повністю споживається в кожному технологічному циклі виготовлення продукції і повністю переносить свою вартість на вартість цієї продукції.

Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, а також деякі засоби праці (які мають вартість, меншу, ніж 100 одиниць національної валюти або термін служби менше одного року).

До оборотних фондів відносять сировину, запасні частини, паливо, допоміжний матеріал та інші матеріальні цінності необхідні для нормальної виробничої діяльності підприємства.

Оборотні фонди поділяються на ряд груп:

1. Виробничі запаси (предмети праці, які ще не залучені у виробничий процес і знаходяться на складах підприємства у вигляді запасів).

Незавершене виробництво (продукція, яка ще не пройшла всіх стадій обробки).

Витрати майбутніх періодів (витрати на підготовку та освоєння нової продукції, що мають місце в даний період, але будуть погашені в майбутньому). До них відносяться витрати на переобладнання, освоєння нової техніки, оренду приміщень тощо.

Поруч з оборотними фондами існують фонди обігу, тобто ті, які функціонують у сфері обігу (реалізації продукції). До них відносяться:

1. Готова продукція на складах підприємства.

2. Готова продукція, яка відвантажена і знаходиться в дорозі.

3.Грошові кошти на розрахунковому та інших рахунках.

4.Грошові кошти у незавершених розрахунках.

5.Готівка в касі.

Структура оборотних засобів характеризується співвідношенням їх окремих елементів у загальному обсязі оборотних засобів, яке виражається у відсотках. Ця структура може бути досить різною в залежності від галузі, до якої належить підприємство, але в цілому по промисловості 2/3 оборотних засобів - це оборотні фонди, а 1/3 - фонди обігу. Джерелом формування оборотних засобів підприємства є власні і залучені засоби. До власних належать виділені підприємству при його утворенні кошти (якщо підприємства державні), статутні фонди недержавних підприємств, а також поповнення цих фондів. Поповнення може відбуватись за рахунок прибутку підприємства, а також за рахунок залучення в оборот стійких пасивів (заборгованості по заробітній платі, внесків на соціальне страхування, резервів майбутніх платежів).

Залученими оборотними засобами є кредити банків, якими покривається нестача власних оборотних засобів.

2. Джерела утворення оборотних коштів на підприємстві

Джерелами оборотних засобів є власні оборотні засоби підприємства, прирівняні до власних оборотних засобів та позичкові.

До власних оборотних засобів відносяться: статутний фонд в частині формування оборотного капіталу; резервний фонд; кошти спеціальних фондів; нерозподілений прибуток звітного року.

Кошти, прирівняні до власних (стійкі пасиви) не належать підприємству, але воно використовує його в господарській діяльності. До них належить, головним чином, заборгованість постачальникам за матеріально-технічні ресурси та мінімальна заборгованість робітникам і службовцям по заробітній платі.

Власні оборотні кошти призначені для покриття мінімальних запасів ТМЦ. Проте потреба підприємства у коштах для створення запасів протягом року неоднакова, тому більшість підприємств залучає до обігу позичкові кошти.

До позичкових коштів відносяться: короткострокові банківські кредити; кредиторська заборгованість; емісія цінних паперів підприємства; одержання товарного кредиту, всі види кредиторської заборгованості.

Наявність власних засобів у розмірах нормативної потреби, а також залучення кредитів не є гарантією нормального господарювання. Про нераціональне використання оборотних засобів свідчить їх відволікання на такі цілі:

1. Наднормативні запаси ТМЦ і витрати виробництва, якщо вони непро-кредитовані банком.

2. Дебіторську заборгованість за товари неоплачені в строк.

3. Іншу кредиторську заборгованість.

Для запобігання над нормованих запасів всі угоди на поставку ТМЦ обов'язково візуються у фінансовому відділі підприємства. У візі фінансовий відділ відмовить, якщо кількість сировини, матеріалів, які мають надійти підприємству за угодою, перевищує планову потребу, з обов'язковим урахуванням наявних перехідних запасів. Фінансова служба організовує систематичний контроль за станом оплати покупцями відвантаженої продукції і при виникненні дебіторської заборгованості накладає штрафні фінансові санкції.

Потреба підприємства у власних оборотних коштах може збільшуватись у зв'язку із зростанням обсягів виробництва або збільшенням нормативних запасів і витрат. Це пояснюється змінами в асортименті продукції, змінами умов постачання готових виробів та зміною умов розрахунків між споживачами та постачальниками.

Головним фінансовим джерелом покриття додаткової потреби в оборотних коштах є власні фінансові ресурси, а саме нерозподілений прибуток звітного року.

На державному підприємстві джерелом приросту нормативу оборотних коштів можуть бути асигнування із державного бюджету, а також кошти, що отримані в результаті внутрішньогалузевого перерозподілу фінансових ресурсів.

Господарські товариства всіх форм недержавної власності можуть збільшувати норматив оборотних коштів за рахунок коштів призначених на збільшення статутних фондів.

Нестача оборотних коштів призводить до погіршення стану підприємства і неплатоспроможності.

3. Поняття про ліквідність підприємства

Платоспроможність підприємства оцінюють за допомогою коефіцієнта абсолютної ліквідності (Ка). Ліквідність - це здатність підприємства погашати свої боргові зобов'язання. Оцінюється за допомогою коефіцієнта абсолютної ліквідності, який розраховується як відношення ліквідної частини оборотних засобів до короткострокової заборгованості підприємства.

 ,

де - ліквідна частина оборотних засобів; Кз - короткострокові зобов'язання підприємства.

Ліквідні елементи оборотних коштів - це ті елементи активів, які легко перетворюються у гроші, тобто реалізуються. До них відносяться: кошти в касі підприємства; кошти на розрахунковому рахунках у банку; короткострокові фінансові вкладення в тому числі цінні папери.

Короткострокові зобов'язання підприємства - це короткострокові кредити; позики, непогашені в строк; кредиторська заборгованість короткострокового характеру.

Підприємство вважається ліквідним, якщо коефіцієнт абсолютної ліквідності перевищує 0,2 ... 0.25. Це означає, що на кожні 100 гр.од. короткострокових зобов'язань підприємство буде мати 25 гр.од. високоліквідних оборотних засобів.

4. Показники ефективності використання оборотних засобів

Раціональне використання оборотних засобів у виробничому процесі підвищує ефективність роботи підприємства і ефективність використання ОЗ характеризується двома показниками:

1.Кількість обертів, які здійснюються обертовими засобами на протязі визначеного періоду часу (коефіцієнт обертовості), і який виражається відношенням суми доходів до середньої суми оборотних засобів за цей же період:

2. Тривалість одного оберту в днях, або швидкість оберту. Визначається:

Знаючи кількість обертів оборотних засобів можна визначити швидкість оберту як відношення календарної кількості днів до кількості обертів.

Коефіцієнт обертовості ОЗ визначають як в цілому по всіх оборотних засобах так і окремо по нормованих.

По всіх оборотних засобах розраховують фактичний, а по нормованим плановий і фактичний коефіцієнт.

При цих розрахунках середня сума оборотних засобів вираховується: за місяць, як півсум балансових залишків на початок і кінець місяця, за квартал -- як середня сума трьох середньомісячних залишків, і за рік-- як середня сума чотирьох середньо квартальних залишків.

Оборотом окремих видів ОЗ є їх витрати у грошовому виразі по відповідній статті експлуатаційного кошторису.

Ефективність використання матеріальних ресурсів характеризується системою показників, основним з них є матеріаломісткість.

Розрізняють абсолютну, питому (відносну) та загальну матеріаломісткість.

Абсолютна матеріаломісткість показує витрати основних видів сировини і матеріалів за абсолютними значеннями на фізичну одиницю виготовленої продукції.

Питома матеріаломісткість - це витрати основних видів сировини і матеріалів на одиницю експлуатаційної характеристики продукції.

Загальна матеріаломісткість (Мм) відображає вартість всіх

матеріальних затрат на одиницю виробу або на одну гривню виготовленої продукції. Її можна обчислити:

або

де: Мз - загальна сума матеріальних затрат, грн.;

Q, N - обсяг виготовленої продукції в грошовому і натуральному

вимірниках відповідно.

Оберненим показником до матеріаломісткості є матеріаловіддача (Мв):

В практичній роботі підприємства важливе значення мають показники:

1.Коефіцієнт використання матеріалів. Він може бути плановим (відношення чистої ваги виробу до норми витрат сировини або матеріалів) і фактичним (відношення чистої ваги виробу до фактичних витрат матеріалів).

Коефіцієнт використання окремих видів матеріалів (Квик.матер) може визначатись не лише по певних видах продукції, а й по підприємству в цілому:

де m - кількість видів продукції, при виробництві яких використовується даний вид матеріального ресурсу;

Nі- обсяг випуску продукції і-го виду в натуральних одиницях;

Мі - чиста вага (площа) одиниці готової продукції і-го виду;

Мзаг - загальні витрати матеріалу на випуск продукції за певний період у фізичних одиницях.

2. Розмір відходів характеризується коефіцієнтом, що показує відношення величини відходів до величини загальних витрат матеріалу.

3.Коефіцієнт вилучення готової продукції із одиниці переробленої сировини. Цей коефіцієнт має певну межу - вміст у вихідній сировині корисних компонентів, що вилучаються.

Відносна економія матеріальних затрат (Емат.зат) обчислюється:

де Мбаз, Мпл - відповідно сума матеріальних затрат в базовому і

плановому періодах, грн.;

Кq - індекс обсягу випуску продукції в плановому періоді.

При оцінці діяльності підприємств одним із основних показників ефективності виробництва служить рентабельність, яка виражається відношенням балансового прибутку оборотних засобів, тобто враховують ефективність використання оборотних засобів, яка залежить від матеріально-технічного забезпечення, фінансового положення та організації робіт.

Оборотні засоби підприємства знаходяться у безперервному русі, переходячи із однієї стадії круговороту в іншу. Оборот оборотних засобів, виміряний в часі, називається їх оборотністю.

Економічне значення оборотності полягає в тому, що від неї залежить величина необхідних підприємству сум грошових коштів для здійснення процесу виробництва і реалізації продукції.

Показниками оборотності оборотних засобів є:

* коефіцієнт оборотності;

* коефіцієнт завантаження;

* тривалість одного обороту.

Коефіцієнт оборотності (Кобор) показує кількість оборотів за рік і визначається відношенням реалізованої за рік продукції (РП) до середньорічного залишку нормованих оборотних засобів (Sноз):

Коефіцієнт завантаження (Кзав) - величина, обернена коефіцієнту оборотності:

Цей показник показує, скільки оборотних коштів підприємства припадає на одну гривню реалізованої продукції.

Тривалість обороту (Тоб) показує тривалість одного обороту оборотних засобів в днях і визначається:

дні,

Середньомісячний залишок нормованих оборотних засобів (Sноз.міс) обчислюється:

грн,

де Sп, Sк- відповідно залишок нормованих оборотних засобів на початок і кінець місяця, грн.

Середньорічний залишок нормованих оборотних засобів (Sноз) можна знайти із залежності:

грн.,

де S1.S2 *** S12- середньомісячні залишки нормованих оборотних

засобів, грн.

Суму вивільнених в результаті прискорення оборотності оборотних засобів () можна обчислити за формулою:

грн.,

де РПзв- обсяг реалізації у звітному році, грн.;

Тоб.баз. Тоб.зв.~ середня тривалість одного обороту обротних

засобів відповідно у базовому і звітному роках, днів.

Оборотність оборотних засобів безпосередньо впливає на кінцеві результати роботи підприємства, зокрема, приріст прибутку та рівень рентабельності.

Сума приросту прибутку (збитків) (АП), одержаного за рахунок зміни оборотності оборотних засобів може бути розрахована за формулою:

, грн.,

де Пр.баз- прибуток від реалізації продукції у базовому році, грн.;

Sбаз, Sзв- відповідно середньорічні залишки нормованих оборотних

засобів у базовому і звітному роках, грн.;

РПбаз - обсяг реалізації у базовому році, грн.

Вплив використання оборотних засобів на рівень рентабельності визначається за формулою:

%,

де Р-змінна рівня загальної рентабельності за рахунок зміни середніх

залишків нормованих оборотних засобів, %;

Пбал.зв- балансовий прибуток у звітному році, грн.;

Sсер.зв- середньорічна вартість основних виробничих фондів у

звітному році, грн.;

Рзв.- загальна рентабельність виробництва у звітному році, %.

5. Нормування оборотних засобів підприємства

Оборотні засоби діляться на нормовані та ненормовані.

Нормування-- це визначення розміру ОЗ які необхідні для здійснення мінімальних достатніх запасів матеріальних цінностей для нормальної діяльності підприємства.

Нормуються оборотні засоби тільки ті, які функціонують у сфері виробництва, тобто оборотні фонди, в тому числі виробничі запаси, незавершене виробництво та витрати майбутніх періодів, фонди обігу у зв'язку із значеним коливанням їх розмірів не нормуються за виключенням нереалізованої продукції.

До ненормованих відносяться відвантажена готова продукція та готівкові і безготівкові грошові кошти підприємства.

Значна частка в оборотних фондах підприємства належить виробничим запасам (матеріальним ресурсам), тому від ефективності їх використання залежать показники використання оборотних засобів взагалі.

Нормативом особистих оборотних засобі називаються закріплені за підприємством грошові засоби, достатні для створення мінімальних запасів і які забезпечують безперебійну виробничу діяльність підприємства, а норми оборотних засобів показують потребу їх в натуральних чи відносних показниках за визначений період часу.

Нормативи являють собою вартісний вираз встановленої норми оборотних засобів в цілому або по окремих їх елементах за визначений період часу. Виробничі запаси нормують по окремих видах матеріалів, деталей і інших матеріальних цінностей в відносних і абсолютних величинах.

Процес нормування оборотних засобів - це встановлення нормативів їх запасів. Основним методом нормування оборотних засобів є метод прямого рахунку, тобто розрахунок запасів по кожному елементу оборотних засобів в умовах досягнутого організаційно-технічного рівня виробництва.

Норматив власних оборотних засобів у виробничих запасах (Нвир.зап.) визначається шляхом множення денної потреби у певному виді матеріальних ресурсів (Д) на норму запасу в днях (Здн):

Денна потреба визначається за формулою:

натур.один,

де Мзаг - загальна річна потреба в даному виді ресурсів, натур.

одиниць,

де m - маса (площа) заготовки однієї деталі (виробу) і-го виду, натур,

одиниць.

Маса (площа) заготовки знаходиться виходячи із коефіцієнта використання матеріалу (Квик. матср) і чистої ваги деталі (виробу) (Мі):

Норма запасу матеріальних ресурсів в днях включає транспортний, підготовчий, технологічний, поточний і страховий запаси, представлені в днях.

Поточний запас певного виду матеріальних ресурсів в натуральних одиницях (Зпоточн) можна обчислити із залежності:

де Тпост - період поставки даного матеріального ресурсу в днях.

Мінімальний запас (Зmіn) дорівнює страховому запасу (Зстрах.). а останній визначається як добуток денної потреби в ресурсі на період зриву поставки (Тзрив.пост):

Максимальний запас (Зщах) можна визначити як суму мінімального (страхового) і поточного запасів:

Середній запас певного виду матеріального ресурсу (Зсер) можна обчислити за формулою:

Знаючи нормативну величину виробничих запасів у натуральних вимірниках можна перейти до його представлення у грошовому виразі і обчислити загальний норматив оборотних засобів у виробничих запасах.

Норматив власних оборотних засобів у незавершеному виробництві (Ннзв) визначається за формулою:

де Ср- собівартість річного випуску продукції, грн.;

Тц- тривалість циклу виготовлення продукції, днів;

Кнг коефіцієнт наростання затрат .

Норматив оборотних засобів на готову продукцію (Нгп) визначається як добуток одноденного випуску продукції за виробничою собівартістю (Вд) на норму запасу готової продукції на складі в днях (3дн.):

Нгп= Вд*Здн, грн.

Норматив оборотних засобів у витратах майбутніх періодів (Нмайб.пер) розраховується виходячи із залишків коштів на початок періоду (Впоч) і суми витрат, які слід буде зробити в плановому році (Впл), за мінусом суми для майбутнього погашення витрат за рахунок собівартості продукції (Впогаш.пл):

грн.

У водогосподарському виробництві під нормативним виробничим запасом матеріалів розуміють вирахуваний в днях мінімальний запас, який забезпечує нормальну роботу виробництва , при плануванні нормативного запасу необхідно знати поточний(перехідний), страховий(гарантійний) і підготовчий запас матеріалів.

Поточний запас - це кількість металів, необхідна для роботи підприємства між двома плановими надходженнями. Максимальна його величина визначається

де t - тривалість інтервалу між двома плановими надходженнями;

m- середньоденна потреба матеріалів даного виду.

Страховий - запас необхідний на виробництві у випадку, затримки надходження матеріалів.

де t₁ - час, необхідний на швидку відвантаження матеріалів, днях;

t₂ - час необхідний на транспортування матеріалів від постачальника до підприємства.

Підготовчий - необхідний для компенсації затрат часу на складування, розвантаження, комплектування і технологічну підготовку матеріалів.

Тоді нормативний виробничий запас шин на групу машин

Н=КМБВ / Г

де К - коефіцієнт зниження запасу однотипних деталей в групі машин; М - кількість однотипних машин; Б - кількість однотипних деталей і запчастин; В - встановлена тривалість збереження однотипних деталей. днях; Г - строк служби запчастин, днях.

Потреба ремонтно - механічних підприємств в обертових агрегатах або вузлах даного типу.



де В_б - тривалість ремонту найбільш працеємкого базисного вузла машини, днях; В_р - тривалість ремонту даного вузла, днях; М_д - кількість однотипних машин, які виходять з ремонту за день; А - строк служби машини.