Курсовий проект:

Основний капітал

1. Поняття про основні засоби і їх роль у процесі виробництва

Процес виробництва здійснюється при наявності таких факторів: трудові ресурси; знаряддя праці; предмети праці.

Знаряддя та предмети праці виступають як засоби виробництва і будучи виражені в грошовій формі утворюють виробничі фонди підприємства. В процесі виробництва здійснюється кругооборот (споживання) виробничих фондів і створюються матеріальні цінності. В залежності від характеру кругообороту виробничі фонди поділяються на основні та оборотні.

Основні засоби - це сукупність засобів праці або матеріально-речових цінностей, які діють у натуральній формі протягом тривалого часу, як у виробничій, так і не у виробничій сфері. При цьому вони не змінюють свій натурально-речовий склад, не входять до складу новоствореної продукції, а свою вартість переносять на новостворену продукцію поступово, по мірі зносу у вигляді амортизаційних відрахувань.

Під терміном “основні фонди” слід розуміти матеріальні цінності, які використовуються у виробничій діяльності платника податку, який перевищє 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Економічне значення основних засобів заключається в тому, що за їх участю здійснюється процес виробництва, визначається ступінь механізації виробництва і тим самим рівень продуктивності праці. На базі зростання основних фондів підвищується економічний потенціал виробництва і його виробнича потужність, що забезпечує зростання обсягів робіт. Засоби виробництва стають основними фондами, коли вони вводяться в експлуатацію.

Соціальне значення основних засобів полягає в тому, що вони покращають умови праці і створюють можливості для відтворення робочої сили.

2. Класифікація основних засобів

В “застарілій” класифікації основні засоби групувались за характером участі в процесі відтворення, галузями народного господарства, цільовим призначенням, приналежності і використанням. З першого липня 1997 року основні засоби групуються за такими ознаками:

Залежно від характеру участі основних засобів в процесі відтворення вони підрозділяються на виробничі і невиробничі.

За приналежністю основні засоби підрозділяються на власні й орендовані.

За використанням їх ділять на працюючі (основні засоби в експлуатації) і непрацюючі (що знаходяться на складі, в запасі, на консервації і т.д.).

Залежно від цільового призначення і характеру виконуваних функцій виробничі основні фонди підрозділяються не на 12 груп а на такі три групи:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти і передавальні пристрої, у тому числі житлові будівлі і їхні частини (квартири і місця загального користування);

група 2 - автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструмент, включаючи ЕОМ, інші машини для автоматизованої обробки інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони, рації, інше конторське (офісне) обладнання і приладдя до нього;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2. Це передусім машини й обладнання (силове, робоче, підіймальне та інше). До групи 3 також відносяться затрати на закладання і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоносіння, придбання племінної худоби, капітальні затрати на поліпшення земель та інші.

Основні фонди в залежності від характеру участі в процесі виробництва поділяються на основні виробничі фонди і основні невиробничі фонди. Основні виробничі фонди приймають участь в процесі виробництва і поділяються на активну і пасивну частину.

Активна частина приймає безпосередню участь у виробництві продукції і визначає виробничу потужність підприємства. До активної частини відносяться: силові машини і обладнання, робочі машини і обладнання, обчислювальна техніка, транспортні засоби, виробничий інструмент і інвентар. Пасивна частина створює умови для зберігання активної частини і обслуговує процес виробництва. До пасивної частини відносяться: будівлі, споруди, передавальні пристрої. В структурі основних виробничих фондів повинна переважати активна частина (більше 50%).

Основні невиробничі фонди не приймають безпосередньої участі в процесі виробництва, а створюють умови для відтворення робочої сили. До них відносяться: фонди житлово-комунального господарства, культури і мистецтва, охорони здоров'я, спорту, відпочинку.

3. Облік і оцінка основних засобів на підприємстві

Оцінка основного капіталу на підприємстві, і зокрема основних засобів відіграє велику роль для правильного визначення загальної величини основних фондів, їх складу і структури, а також амортизаційних відрахувань, вартості продукції, прибутку і рентабельності. Облік і оцінка основних засобів здійснюється у натуральному і вартісному виразі. Основні засоби підприємства відображаються в бухгалтерському обліку за фактичними витратами на їх придбання, доставку, встановлення, держреєстрацію, виготовлення. Облік у натуральному виразі проводиться для визначення кількості певних видів основних засобів і виробничої потужності підприємства. При цьому кожній одиниці основних засобів присвоюється інвентарний номер, а на складне обладнання виписується технічний паспорт.

В інвентарних картках типових форм № 03-6, 03-7, 03-8 наводяться такі дані: назва основних засобів; їх технічна і економічна характеристика; інвентарний номер; завод-виготовлювач; заводський номер ; дата випуску; дата і номер акта вводу в експлуатацію; норма амортизації.

В технічному паспорті відображаються дані про капремонт і всі зміни щодо основних засобів.

Основні засоби оприбутковуються в обліку на підставі акту вводу їх в експлуатацію, який підписується керівником та матеріально відповідальною особою.

У вартісному виразі облік основних фондів ведеться за первісною вартістю, відновною вартістю, залишковою та ринковою вартістю.

Первісна вартість - це вартість основних засобів в момент їх придбання, включаючи транспортні та заготівельно-складські витрати.

Заготівельно-складські витрати - витрати на утримання і ремонт складських приміщень, зберігання основних фондів, оплата праці робітників складу.

Пв = Ц опт + ТР + ЗСВ

Оцінка основних засобів за первісною вартістю в динаміці має недоліки, тому що змінюються ціни в капітальному будівництві і оптові ціни на промислову продукцію. На основі переоцінок визначається відновна вартість:

Відновна вартість - це вартість відтворення основних засобів в сучасних умовах, тобто при нових цінах і нових способах виробництва.

Основні фонди, які вводяться в експлуатацію після переоцінки обліковуються за первісною вартістю, яка дорівнює відновній.

Залишкова вартість необхідна для характеристики якісного стану основних засобів і показує, яка частина вартості основних фондів не перенесена на новостворену продукцію чи виконані роботи. Є розрахунковою величиною і визначається як різниця між первісною вартістю і сумою нарахованого зносу.

Ринкова (оцінена) вартість - це вартість основних фондів, по якій здійснюються реальні умови купівлі-продажу основних фондів. Визначається при передачі майна в оренду і акціонуванні підприємств.

Облік нематеріальних активів ведеться на активному рахунку 04 за первісною оцінкою, яка складається із фактичних затрат на придбання нематеріальних активів, приведення їх до стану використання із запланованою метою.

Ліквідна вартість показує суму коштів, яку може отримати підприємство внаслідок реалізації металобрухту за умови повного списання основних засобів.

4. Амортизація основних фондів

Порядок нарахування і використання амортизаційних відрахувань В процесі експлуатації основні фонди використовуються в первісній натуральній формі багаторазово і зазнають певних змін. При цьому вони втрачають не тільки споживчу вартість , а й вартість в цілому.

Під терміном “амортизація” основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань. Амортизація основних фондів фіксує міру їх зношення, виражає величину зменшення їх вартості і по мірі реалізації продукції акумулює кошти для фінансування оновлення основних засобів.

Амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат витрати на:

- придбання і відгодівлю продуктивної худоби;

- вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

- утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування:

- витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;

- витрати бюджетів на будівництво і утримання автомобільних доріг загального користування;

- витрати на придбання, ремонт та модернізацію легкових автомобілів, основною діяльністю яких не є надання платних послуг. Ці витрати проводяться за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства.

Суми амортизаційних відрахувань визначаються шляхом множення норми амортизаційних відрахувань на балансову вартість груп основних фондів на початок звітного періоду:

де Б_(а) - балансова вартість групи на початок звітного періоду; Б_(а-1) - балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному; П_(а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів протягом періоду, що передував звітному; В_(а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів протягом періоду, що передував звітному; А_(а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному.

Сума амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають.

Норми амортизації у розрахунку на календарний рік по 1-й групі - 5%, по 2-й групі - 25%, по 3-й групі - 15%.

Балансова вартість основних фондів визначається на рівні їх залишкової вартості, тобто балансовою вартістю буде вже не первісна вартість основних фондів, а первісна вартість за мінусом зносу.

Згідно з законом передбачено, що частина витрат на поточний, капітальний ремонт, реконструкцію і модернізацію основних фондів можна віднести до валових витрат у розмірі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості гру основних фондів на початок звітного року, тобто ця сума витрат автоматично зменшує оподаткований прибуток, а не їхню суму.

Платник податку може самостійно прийняти рішення про застосування прискореної амортизації основних фондів групи 3 за такими нормами:

1-й рік експлуатації - 15%; 2-й рік - 30%; 3-й рік - 20%; 4-й - 15%; 5-й - 10%; 6-й - 5%; 7-й - 5%.

Загальна сума амортизаційних відрахувань за нормативний строк служби дорівнює балансовій вартості за мінусом ліквідної вартості.

Річна сума амортизаційних відрахувань визначається як відношення загальної суми амортизаційних відрахувань до нормативного строку служби:

На практиці річні амортизаційні відрахувань визначається за допомогою норм амортизації:

,

де ав - норма амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних засобів, %.

Нормативний строк служби - це економічно доцільний строк служби, на протязі якого забезпечуються технічні умови використання основних засобів.

При рухомому складі вантажних і легкових автомобілів амортизація нараховується в % на 1000 км пробігу.

При списанні основних фондів до повного перенесення їх первісної вартості на витрати виробництва та обігу амортизація недонараховується. Недоамортизована частина відшкодовується за рахунок прибутку підприємства.

Вимоги до нарахування амортизації:

1. Нарахування амортизації починається з першого числа місяця наступного за місяцем зарахування основних фондів на баланс підприємства.

2. По об'єктах, що вибули, нарахування амортизації припиняється 1-го числа місяця наступного за місяцем вибуття.

3. Амортизація нараховується під час простою основних засобів, а також за час їх знаходження в ремонті і технічному обслуговуванні.

Розрахунок амортизації та зносу проводиться бухгалтерією за даними інвентарних карток щомісячно і суму нарахованого зносу заносять в інвентарні картки та інвентарні регістри аналітичного обліку. Нарахування зносу та амортизації об'єднують в один процес, що відображається записом: Дебет 20, 23, 25, 26, 44; Кредит 02.

Процес відшкодування зношення основних фондів здійснюється шляхом амортизації. Із амортизаційних сум, що включаються у склад витрат на виробництво продукції, формується амортизаційний фонд, який використовується для відтворення основних фондів.

З 1991 року амортизаційні відрахування в Україні здійснюються тільки на повне відновлення. Згідно "Положення про порядок визначення амортизації та віднесення амортизаційних відрахувань на витрати підприємства (обігу)" амортизації підлягають витрати, пов'язані із:

* придбанням та введенням в експлуатацію основних фондів;

* самостійним виготовленням основних фондів;

* проведенням певних видів ремонтів, реконструкції і модернізації основних фондів;

* поліпшення земель.

Для здійснення процесу нарахування амортизації основні 4'онди підприємства поділяють на такі групи:

група 1 - будівлі, споруди, їх компоненти, передавальні пристрої;

група 2 - транспортні засоби, меблі, офісне обладнання, побутові електромеханічні прилади та інструменти, інформаційні системи;

група 3 - інші основні фонди, що не ввійшли до груп 1 і 2. Норма амортизації (На) для певної групи обладнання визначається із залежності:

де: - ліквідаційна вартість основних фондів певної групи, грн.; Тсл.-термін служби основних фондів, визначений технічною документацією, років.

Річні норми амортизаційних відрахувань, затверджені згаданим "Положенням...", встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної із груп основних фондів на початок звітного періоду у таких розмірах:

група 1-5%;

група 2-25%;

група 3-15%.

Ці ж норми застосовуються бюджетними установами для визначення зношення основних фондів.

Суми амортизації (А) визначаються як добуток балансової вартості основних фондів станом на початок звітного кварталу (Вд) та встановленої для відповідної групи норм амортизації (На):

З метою пожвавлення процесу відтворення основних фондів та захисту нагромаджених амортизаційних сум від знецінення підприємствам дозволено здійснювати прискорену амортизацію активної частини основних фондів.

На заході використовуються два основних методи прискореної амортизації:

1) метод зменшуваного залишку.

2) метод суми чисел (кумулятивний метод).

Суть першого полягає в тому, що норма амортизації, яка використовується при рівномірному нарахуванні зношення, збільшується у 1,5-2 рази, а амортизаційні суми обчислюються за цією нормою не від початкової вартості основних фондів, а від амортизованої їх частини (див приклад 3).

Для визначення норми амортизації для будь-якого t - го року (На,t) служби устаткування за цим методом можна скористатися формулою:

де На,підв.- підвищена норма амортизації, %;

t - рік служби устаткування, за який нараховується амортизація.

Кумулятивний метод характеризується більш високими нормами амортизації в першій половині амортизаційного періоду і поступовим їх зниженням в другій половині. Визначення річних сум амортизації цим методом здійснюється в декілька етапів:

1. Додаються числові значення років служби устаткування, наприклад, при шестирічному терміну служби 1+2+3+4+5+6=21

2. Утворюються дроби типу 1/21; 2/21...6/21; розміщуються у зворотному порядку; 6/21; 5/21;... 1/21.

3. Обчислюються річні суми амортизації множенням дробів (пункт 2) на початкову вартість устаткування (див. приклад 3).

Відповідно до згаданого "Положення ...", прискорена амортизація основних фондів групи 3, придбаних після 1 січня 1997 року, здійснюється за такими нормами:

перший рік експлуатації ........15%;

другий рік експлуатації.......... 30%;

третій....................................... 20%;

четвертий................................ 15%;

п'ятий........................................ 10%;

шостий..................................... 5%;

сьомий..................................... 5%.

В разі застосування прискореної амортизації сума амортизаційних відрахувань визначається як сума відповідних добутків початкової вартості окремих видів основних фондів групи 3 та норм амортизаційних відрахувань.

Віднесення сум амортизації на витрати виробництва здійснюється щоквартально в розмірі 14 норми амортизаційних відрахувань.

Нарахування амортизації на основні фонди групи 1 проводиться до досягнення кожним об'єктом балансової вартості 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість таких основних ' фондів відноситься на витрати виробництва в тому періоді, в якому досягнута така вартість.

Нарахування амортизації на основні фонди групи 2 / групи З проводиться до досягнення групою нульового значення балансової вартості.

Сума амортизаційних відрахувань є частиною витрат виробництва підприємства і не може бути вилучена повністю або частково до бюджетів чи інших централізованих фондів без згоди власника.

Ремонт основних фондів - це відновлення фізичного зношення окремих конструктивних елементів (вузлів, деталей) і підтримання основних фондів у працездатному стані протягом всього терміну їх служби.

За економічним змістом ремонти можна поділити на:

* поточний;

* капітальний;

* відновний.

Поточний ремонт породжується випадковими поломками, що принципово не впливають на нормальне використання основних фондів. Має характер дрібних налагоджувальних робіт.

Капітальний ремонт породжується закономірним зношенням основних фондів і направлений на відновлення їх початкових експлуатаційних характеристик.

Відновний ремонту особливий вид ремонту основних фондів, що породжується їх зруйнуванням в результаті стихійних лих, тривалої бездіяльності.

Загальна вартість ремонтів (Врем) певного виду обладнання за рік обчислюється за формулою:

грн.

де Взам.елем- вартість замінюваних елементів на проведення ремонтів, грн/рік; Взар.плат- витрати на заробітна плату при проведенні ремонтів, грн/рік;

 грн/рік,

де В1елем- вартість одного замінюваного елемента (середньозважена величина), грн.;

Крем- кількість ремонтів протягом року;

Y - коефіцієнт одночасного виходу з ладу основних фондів.

де Фд- дійсний фонд часу роботи обладнання протягом року при однозмінній роботі, год.; час напрацювання на відмову (час від однієї відмови до наступної), год.

год.,

де І - середня частота відмов в рік.

грн/рік,

де tрем- витрати часу на один ремонт, год; Сгод.рем- середнього динна тарифна ставка робітника-ремонтника, грн/год; ПСЗ- процент відрахувань на соціальні заходи.

Підприємство має право протягом звітного року віднести на витрати виробництва частину фактичних витрат на проведення усіх видів ремонтів, реконструкції, модернізації, технічного переоснащення у сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості основних фондів на початок звітного року.

Витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості основних фондів груп 2 і 3 або балансової вартості кожного об'єкта групи 1. На них нараховують амортизаційні відрахування за нормами, передбаченими для відповідних основних фондів.

Методи нарахування амортизації.

При нарахуванні амортизації використовується пропорційний метод і методи прискореної амортизації. Суть пропорційного методу полягає в тому, що амортизаційні відрахування щорічно нараховуються рівними долями, виходячи з балансової вартості і норми амортизації на повне відновлення первісної вартості.

До прискореної амортизації відносяться такі методи:

1. Регресивний (застосовується з дозволу Міністерства економіки).

2. Подвійної регресії, або подвійно понижуючий балансовий метод. Застосовується у країнах з розвинутою ринковою економікою.

3. Кумулятивний метод або метод врахування цілих значень років служби.

Амортизаційна політика є важливим фактором управління відтворенням основних фондів. Стимулюючий вплив амортизації на ефективність виробництва визначається її впливом на фінансові результати підприємства. Досвід зарубіжних країн свідчить, що з метою підвищення ефективності виробництва є вигідним погашати балансову вартість основних фондів за більш короткі строки. Завданням прискореної амортизації є створення фінансових можливостей для прискорення впровадження у виробництво досягнень НТП і стимулювання підприємств у підвищення темпів оновлення основних засобів.

Прискорена амортизація дає можливість більшу частку балансової вартості основних засобів вкласти у собівартість продукції в перші роки експлуатації. Це дозволяє підприємствам зменшувати збитки від морального зносу і в останні роки амортизаційні відрахування не будуть підвищувати собівартість продукції.

Підприємства мають право проводити прискорену амортизацію активної частини без збільшення вартості продукції, яка виготовляється. У випадку прискореної амортизації норми амортизації не можуть бути збільшені більш ніж у два рази. Методи нарахування прискореної амортизації не застосовуються до таких видів основних засобів: робоча та продуктивна худоба; рухомий склад транспорту; транспортні засоби зі строком служби до 3-х років.

Методи прискореної амортизації:

1. Метод регресії. За цим методом норми амортизації збільшуються в півтора рази і нарахування амортизації відбувається від залишкової вартості основних засобів.

2. Метод подвійної регресії. Суть цього методу полягає в тому, що норма амортизацій підвищуються в два рази і розрахунок амортизаційних відрахувань відбувається від залишкової вартості:

,

де Оф_зал - залишкова вартість основних засобів

3. Кумулятивний метод, або метод суми чисел. При цьому визначається економічно-доцільний строк служби основних засобів і визначається кумулятивне число, що відповідає цьому строку служби. Річні амортизаційні відрахування визначаються за залежністю:



де К - кумулятивне число; n - число років експлуатації; Тn - економічно-доцільний строк служби.

Амортизаційні відрахування є власністю підприємства і вилученню не підлягають.

5. Спрацювання основних фондів

Особливістю основних засобів є те, що вони багаторазово використовуються у первісній натуральній формі, і в процесі експлуатації зазнають змін. Поступово ці зміни нагромаджуються, що може привести до непридатності основних фондів. Основні фонди не тільки втрачають споживчу вартість, а й вартість в цілому, тобто основні фонди зношуються. Розрізняють два види зносу: фізичний і моральний знос.

Фізичний знос - це матеріальне зношування основних фондів в процесі їх експлуатації і під впливом сил природи. Матеріальне зношення відбувається як в процесі експлуатації так і при зберіганні. Інтенсивність фізичного зносу залежить від тривалості змін, кваліфікації обслуговуючого персоналу, умов експлуатації, заводської надійності вузлів та агрегатів, з яких виготовлені основні засоби.

В більшій мірі фізичному зносу піддається зносу активна частина основних засобів. З економічної точки зору фізичний знос можна визначити за величиною витрат, які необхідні для відновлення основних фондів до первісного стану за техніко-економічними характеристиками. Грошовим виразом фізичного зносу є річні амортизаційні відрахування.

Моральний знос - це конструктивне старіння і знецінення машин і обладнання в результаті впровадження більш досконалої техніки. Моральний знос виникає з двох причин:

1. В результаті появи нової більш дешевої техніки і обладнання в розрахунку на одиницю корисного ефекту.

2. В наслідок створення більш продуктивних машин, що забезпечує зниження собівартості одиниці робіт і за цих умов використання старої техніки є невигідним.

Моральний знос наступає завжди раніше, ніж фізичний знос. Чим вищий рівень науково-технічного прогресу, тим швидше моральне старіння. Моральний знос діє у напрямку скорочення строку експлуатації і враховується при визначенні норм амортизації, тобто збільшуючи величину цих норм.

Величина морального зносу визначається як різниця у вартості старої і нової машини з однаковою споживчою вартістю, або за величиною економічних витрат на виробництво продукції новою і старою машинами. Уповільнити моральний знос можна за рахунок удосконалення конструкції машин і механізмів, підвищення довговічності деталей, а також за рахунок покращання технічного обслуговування і зберігання основних засобів.

При безкоштовній передачі нематеріальних активів залишкова їх вартість відноситься підприємством на рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства або, фондів, що створюються підприємством.

Основним призначенням поточного ремонту є забезпечення основних фондів у стані, придатному для експлуатації. Це здійснюється шляхом проведення регулярних ремонтних робіт. Витрати на поточний ремонт носять рівномірний характер, здійснюються за рахунок ремонтного фонду підприємства і повністю відносяться на собівартість продукції по мірі здійснення ремонту.

Капітальний ремонт - це відшкодування фізичного зносу і відновлення початкових експлуатаційних характеристик основних засобів.

Він проводиться через певні проміжки часу і вимагає значно більших витрат коштів і праці. В результаті капремонту основні фонди частково відновлюються, тому капремонт виступає як форма часткового відтворення основних фондів.

З метою підтримки машин і механізмів у робочому стані проводяться планово-попереджувальні ремонти. Суть цих ремонтів полягає в тому, що агрегат через певну кількість відпрацьованих машино-годин підлягає профілактичному огляду, що дозволяє запобігти аваріям і поліпшує екстенсивне використання основних засобів.

Затрати на всі види ремонтів плануються на підприємстві самостійно, виходячи з технічного рівня виробництва, фізичного стану основних фондів (спрацювання) і забезпеченості матеріальними і фінансовими ресурсами. Для проведення ремонтів на підприємстві створюється ремонтний фонд за рахунок власних коштів.

По відношенню до категорії основних засобів відтворення означає постійне відновлення. В процесі експлуатації основні фонди втрачають свої первісні характеристики. Відтворення основних фондів здійснюється на базі НТП.

Основні форми відтворення є: часткове, просте, розширене.

Часткове відтворення передбачає відшкодування фізичного зносу та відновлення техніко-економічних характеристик. Здійснюється при проведенні капітального ремонту основних засобів.

Просте відтворення передбачає заміну фізично спрацьованих основних фондів підприємства новими.

Розширене передбачає розширення матеріально-технічної бази підприємства як за рахунок нового будівництва і придбання нових основних засобів, так і шляхом реконструкції діючих основних фондів.

Основними джерелами відтворення є такі кошти:

- часткове відтворення здійснюється за рахунок ремонтного фонду;

- просте відтворення - за рахунок амортизаційного фонду;

- розширене відтворення - за рахунок прибутку і частини амортизаційних відрахувань.

В бюджетних організаціях відтворення основних фондів здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

Форма власності обумовлює специфічні джерела фінансування відтворення основних засобів. Так, у акціонерному товаристві джерелами фінансування відтворення основних фондів є: нерозподілений прибуток, амортизаційний фонд, проценти за банківський кредит; дивіденди акціонерів, спрямовані на розвиток виробництва; емісія цінних паперів.

6. Показники забезпеченості підприємства і працівників основними фондами

Для характеристики забезпеченості (оснащеності) підприємства основними засобами використовують такі показники:

Фондозабезпеченість (фондооснащеність, фондомісткість) - характеризує забезпеченість або потребу підприємства в основних засобах для виробництва одиниці продукції. Визначається як відношення балансової вартості основних виробничих фондів до обсягів виробленої продукції (робіт і послуг).

Механозабезпеченість - характеризує потребу підприємства у засобах механізації (активній частині) для виконання одиниці робіт. Розраховується як відношення балансової вартості засобів механізації до обсягів виконаних робіт.

Енергоозброєність - характеризує потребу у потужності двигунів чи засобів енергетики для виконання одиниці робіт.

Для характеристики ступеня забезпеченості робітників основними засобами використовують показники: фондоозброєність праці; механоозброєність праці; енергоозброєність праці.

Фондоозброєність праці характеризує співвідношення між основними засобами і чисельністю працюючих. Показує, яка вартість основних фондів припадає на одного робітника.

Механоозброєність праці визначається співвідношення між величиною вартості засобів механізації та чисельністю працівників.

Енергоозброєність праці показує, яка сумарна потужність двигунів припадає на одного робітника.

7. Показники стану та руху основних фондів

На підприємстві постійно відбувається рух основних фондів, а саме збільшення їх вартості за рахунок будівництва або придбання, і зменшення за рахунок вибуття (зносу обладнання). Для характеристики руху основних фондів використовуються такі показники: коефіцієнт вибуття - показує яка доля основних фондів, що була на балансі підприємства на початку року, списана внаслідок повного зносу або з інших причин. Розраховується як відношення вартості основних виробничих фондів, що вибули з експлуатації, до вартості основних фондів на початок року; коефіцієнт оновлення - характеризує долю нових, введених в експлуатацію основних засобів. Розраховується як відношення вартості основних виробничих фондів, введених в експлуатацію, до вартості основних виробничих фондів на кінець року; коефіцієнт росту - розраховується як відношення вартості основних виробничих фондів на кінець року до вартості основних виробничих фондів на початок року; коефіцієнт інтенсивності оновлення - визначається як відношення коефіцієнта оновлення до коефіцієнта вибуття. Характеризує внутрішні зв'язки в процесі оновлення та вибуття.

Коефіцієнт вибуття

Коефіцієнт оновлення

Коефіцієнт росту

Коефіцієнт інтенсивності оновлення

Для характеристики фізичного стану основних фондів використовуються показники: коефіцієнт зносу - характеризує ступінь зносу основних засобів і розраховується як відношення суми нарахованого зносу за певний період до балансової вартості основних засобів за цей же період;

коефіцієнт придатності показує, яка доля вартості основних фондів не перенесена на новостворену продукцію, або яку долю складає залишкова вартість по відношенню до балансової.

Кзн + Кпр = 1,0

8. Показники ефективності використання основних фондів

Економічна ефективність використання основних засобів характеризується системою натуральних і вартісних показників. Серед вартісних показників основними є:

фондовіддача, яка розраховується як відношення обсягів виробленої продукції (робіт та послуг) до середньорічної вартості основних засобів;

фондозабезпеченість - величина взаємо обернена до показника фондовіддачі і показує потребу в основних засобах для виконання одиниці робіт;

рентабельність основних засобів - показує величину прибутку, отриманого на 100 грош. од. вартості основних фондів;

коефіцієнт віддачі спожитих засобів виробництва - показує виробництво продукції на одиницю спожитих основних засобів. Визначається як відношення обсягів виробленої продукції до річних амортизаційних відрахувань.

Вартісні показники ефективності використання основних засобів мають той недолік, що на показники фондовіддачі впливає структура робіт та їх матеріаломісткість. Чим більше витрачається матеріалів на виготовлення продукції, і чим більша вартість одиниці матеріалів, тим більша вартість продукції і показник фондовіддачі вищий. З метою запобігання впливу матеріаломісткості потрібно розраховувати фондовіддачу по добавленій вартості і чистій продукції. До натуральних показників використання основних засобів відносяться:

натуральний виробіток технічних засобів на одиницю потужності або на одиницю обладнання певної марки;

коефіцієнт використання календарного часу характеризується відношення кількості машино-годин роботи до кількості машино-годин перебування основних засобів на підприємстві;

коефіцієнт змінності - визначається шляхом ділення кількості відпрацьованих машино-годин на кількість відпрацьованих машино-днів і на середню тривалість зміни в годинах;

коефіцієнт технічної готовності - це відношення часу перебування технічних засобів на підприємстві, зменшеного на час перебування в ремонті та очікуванні ремонту, до часу їх перебування на підприємстві.

9. Нематеріальні активи: їх види, оцінка, нарахування зносу

Нематеріальні активи - це довгострокові вкладення в придбання об'єктів інтелектуальної власності та інших аналогічних майнових прав, які визнаються об'єктом права власності конкретного підприємства і приносить йому дохід.

В поняття інтелектуальної власності входять три групи об'єктів (в залежності від форми охорони прав):

1. Об'єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки і товарні знаки). Вони захищаються патентним правом. Ціна товару з товарними знаками на світовому ринку на 25% більше ніж на немарковані.

2. Результати науково-дослідних робіт, комерційні таємниці, “ноу-хау” і гудвіли. До “ноу-хау” відносяться незапатентовані винаходи, методи, способи, навички які необхідні для проведення проектування, розрахунків та виготовлення виробів, склад та рецепти матеріалів, речовин, сплавів і оптимального рішення технологічних процесів.

Майнові права - це право користування земельними ділянками і природними ресурсами.

Гудвіл - це ціна фірми (її репутація ) - це різниця між оцінкою майна, яке рахується на балансі купленого підприємства і фактичною ціною заплаченою за нього. Він визначається лише в процесі купівлі-продажу підприємства.

3. Твори науки, літератури і мистецтва.

Початкова вартість нематеріальних активів складається з ціни придбання, вартості юридичного оформлення документів і доведення нематеріальних активів до стану готовності для використання.

Нематеріальні активи які вносяться учасниками (акціонерами) в якості внесків у статутний фонд оприбутковуються за договірною ціною.

Норма зносу визначається щомісячно, виходячи з первісної вартості і строку корисного використання нематеріальних активів, який встановлюється в розрахунку на умовний період (не більше 10 років) але не більше як термін роботи підприємства.

10. Шляхи підвищення ефективності використання основних засобів

Кількість продукції, що виробляється на підприємстві, залежить не тільки від забезпеченості основними засобами, але й від того, наскільки ефективно вони використовуються. Підвищення економічної ефективності використання основних фондів знаходить свій вираз у збільшенні обсягів виробництва продукції, підвищенні продуктивності праці і фондовіддачі. Покращання використання основних засобів є резервом підвищення ефективності виробництва в цілому, і це обумовлено тим, що значна частина витрат, які утворюють собівартість продукції, пов'язана з використанням основних засобів.

Наприклад, у собівартості продукції витрати на експлуатацію машин і обладнання становлять 30%, транспортні витрати 10%. Покращання використання основних засобів зменшує величину витрат по експлуатації цих фондів на одиницю продукції за рахунок скорочення їх умовно-постійної величини, тобто амортизаційних відрахувань. З іншого боку, покращання використання основних фондів зменшує потребу у капітальних вкладеннях для розвитку матеріально-технічної бази підприємства.

Розрізняють два шляхи покращання використання основних фондів:

екстенсивний - передбачає збільшення тривалості роботи основних засобів на протязі року. Здійснюється за рахунок збільшення змінності роботи машин і механізмів на протязі року, зменшення тривалості ремонтів, ліквідації сезонності виробництва, скорочення часу на перебазування машин з об'єкту на об'єкт тощо;

інтенсивний - передбачає підвищення продуктивності основних фондів за одиницю робочого часу. Здійснюється за рахунок підвищення кваліфікації робочих кадрів, впровадження нових технологій, нових форм організації та оплати праці, матеріального стимулювання за ефективне використання основних засобів.

Шляхи підвищення ефективності використання основних фондів підприємств в сучасних умовах .

11. Техніко-економічні показники використання основних фондів

Ефективність використання основних фондів характеризується рядом техніко-економічних показників, які поділяються на загальні і часткові.

Основним із загальних показників використання основних фондів є: 1.фондовіддача (Фв) (коефіцієнт фондовіддачі). Він показує скільки вироблено продукції у грошовому виразі на одну гривню основних фондів виробництва.:

грн.,

де Q- обсяг товарної (валової, чистої) продукції підприємства за рік,грн; Sсер- середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн.

2.Оберненим показником до фондовіддачі є фондомісткість (Фм):

грн.,

3. Фондоозброєність праці (Фп) для промислових підприємств, обчислюється за формулою:



де Ч - середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

Середньорічна вартість основних фондів (Sсер) обчислюється за формулою:

грн.

де Sпоч- вартість основних фондів на початок року, грн.; Sввед.- вартість введених протягом року основних фондів, грн.; Тввед.- кількість місяців до кінця року, протягом яких функціонуватимуть введені основні фонди; Sвив- вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом року,грн; Твив ~ кількість місяців до кінця року з моменту виведення з експлуатації основних фондів.

4. Фондоозброєність(механоозброєність) праці, для водогосподарських підприємств-- це кількість активної частини основних фондів , що приходиться на одного працюючого на даному виробництві.

грн/1 працюючого

Енергоємність виробництва --це кількість енергетичних потужностей (кВт) що встановлено на виробництві і приходиться на 1млн.грн. будівельно-монтажних робіт.

кВт/1 млн.грн. БМР

Енергоємність праці-- визначається кількістю двигунів (кВт) що встановлено на виробництві і приходиться на одного працюючого

кВт/1 працюючого

7. Для характеристики руху основних фондів на підприємстві використовують показники:

коефіцієнт вибуття:

де Sл- вартість ліквідованих основних фондів за певний період (рік), грн.;

Sп- вартість основних фондів на початок періоду, грн.;

коефіцієнт оновлення:

де Sв- вартість введених основних фондів за певний період, грн.;

Sк- вартість основних фондів на кінець періоду, грн.

8.Частковими показниками використання основних фондів є:

* коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування (Кекст);

* коефіцієнт інтенсивного завантаження (К,інт);

* коефіцієнт інтегрального використання основних фондів (Кінтег.)

* коефіцієнт змінності роботи обладнання (Кзм). Кекст по групі обладнання цеху визначають:



де Фд, Фн- дійсний і номінальний фонд часу роботи обладнання за певний період, відповідно, год.

год.

де Фк- календарний фонд часу, дні; В,С- вихідні і святкові дні; tзм- тривалість зміни, год; Ззм- кількість змін роботи обладнання на добу. Кекст на робочому місці обчислюється:

де м- кількість видів деталей, що обробляються на робочому місці; tшт.і - норма часу на одну деталь і-го виду, н-год; Nі- обсяг випуску деталей і-го виду, шт. Кінт по групі обладнання обчислюється:

де tфакт- фактично витрачений час на виготовлення одиниці продукції, н-год; tнорм- технічно обґрунтована норма часу на одиницю продукції, н-год.

Кінт на робочому місці визначають;

де tмаш.1-машинний час обробки одної деталі і-го виду, н-год;

Коефіцієнт змінності обчислюється:

або

де Взм- кількість відпрацьованих верстато-змін; Вд- кількість відпрацьованих верстато-днів; Фд.в- дійсний фонд часу роботи всього обладнання, год.;

Фд.о.р. - дійсний фонд часу роботи всього обладнання при однозмінній роботі, год.