Інфляція та її вплив на економіку різних країн та України

ЗМІСТ

• ВСТУП
• РОЗДІЛ 1 ІНФЛЯЦІЯ ЯК ПОКАЗНИК СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ
• 1.1 Суть, типи та види інфляціі
• 1.2 Причини інфляції
• РОЗДІЛ 2 СТАН ТА ВРЕГУЛЮВАННЯ ПРОБЛЕМИ ІНФЛЯЦІЇ В УКРАЇНІ
• 2.1 Проблема інфляції в Україні
• 2.2 Регулювання цін в умовах інфляційноі нестабільності
• РОЗДІЛ 3 ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ ІНФЛЯЦІЇ
• ВИСНОВКи
• СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Реферат

Пояснювальна записка до курсової роботи:

34 сторінки

2 таблиці

3 малюнка

27 джерел літератури

Мета курсової роботи - визначити поняття інфляції, її основні типи, види та наслідки; виявити шляхи подолання інфляції в Україні.

Об`єкт курсової роботи - інфляція, її вплив на економіку різних країн та України; антиінфляційні заходи.

Актуальність цієї курсової роботи полягає в тому, що для України, як молодої країни з економікою що розвивається, з моменту отримання нею незалежності, питання інфляції виступає особливо гостро. В цій роботі наведено декілька прикладів подолання інфляції (як закордонних так і вітчизняних), а також пояснено зміст цього економічного феномену.

ВСТУП

1.1 Суть, типи та види інфляції

Інфляція властива більшості економічно розвинутих країн світу і с основною проблемою в тих країнах, що розвиваються. Дамо чітке визначення цьому економічному процесу.

Під інфляцією, як правило, розуміють будь-яке знецінення грошової одиниці, тобто систематичне зростання цін незалежно від того, якими причинами цей процес викликаються. Це, звичайно, не означає, що підвищуються обов'язково всі ціни. Навіть у періоди досить швидкого зростання інфляції деякі ціни можуть залишатися відносно стабільними, а інші навіть знижуватися.

Більш вузьке поняття інфляції - систематичне зростання цін, що викликається тільки грошовим фактором (надлишком грошей в оберненні), с недостатнім, оскільки в реальному житті грошові і не грошові фактори зростання цін дуже тісно пов'язані і впливають один на одного.

Інфляція виникає в разі, якщо суспільство намагатиметься витрачати більше, ніж дозволяють виробничі потужності економіки. Коли сукупні витрати перевищують обсяг продукту при повній зайнятості, відбувається підвищення рівня цін. Отже, надмірний обсяг сукупних витрат носить інфляційний характер. У цьому разі уряд зобов'язаний ліквідувати надлишкові витрати. Він може цього досягнути головним чином через скорочення власних видатків, а також підвищенням податків з метою скорочення доходів приватного сектору.

Інфляція як явище виникла водночас з паперовими грошима, адже при золотомонетному обігу надлишку грошей не може бути. Розрізняють “класичну ” і сучасну інфляцію.

Для “класичної” інфляції (XVІІІ - XІX ст.) характерним є її тимчасовість. Вона виникла за надзвичайних обставин (тривалі війни, які збільшували видатки держави тощо). Сучасна інфляція має хронічний (сталий) характер. Вона перетворилась в постійний елемент процесу відтворення. Демонетизація золота, розрив зв'язків між паперовими, чековими і кредитними грошима і золотом, надали рухові грошової маси автономного характеру, відносно незалежного від обігу товарів, їх пропозиції.

Причиною інфляції спочатку вважали повсюдний перехід до паперових грошей. Однак навіть після того, грошова емісія була взята під строгий контроль, інфляція не зникла. Виявилось, що в інфляції можуть бути різні причини і сама вона буває різною.

Інфляція може протікати помірно - бути «повзучою», при цьому виді інфляції ціни зростають не більше чим на 10% в рік. Така інфляція дозволяє ефективно коректувати ціни відповідно до змінюючимся умовам виробництва і попиту.

«Голопуюча» інфляція, при цьому виді інфляції ціни зростають від 20 до 200% в рік, є вже серйозною проблемою для економіки, хоча ріст цін ще не важко передбачити і включити в параметри контрактів і угод.

Найбільш згубною для економіки є гіперінфляція, показуюча собою астрономічне зростання кількості грошей в обігу і як наслідок катастрофічний ріст цін на товари. Роль самих грошей в таких випадках сильно зменшується і населення, і помислові підприємства переходять на інші, менш ефективні форми розрахунку, наприклад - бартер. В окремих випадках появляються окремі паралельні валюти, дуже зростає роль іноземних валют. Гіперінфляція наносить сильний удар навіть по найбільш заможним прошаркам суспільства.

При інфляції попиту надлишок грошей виникає внаслідок зростання сукупних грошових витрат підприємств, державних і домашніх господарств. Попит в країні в цілому виявляється більшим сукупної пропозиції товарів і послуг, а це неминуче веде до зростання рівня цін.

Не менш небезпечною є інфляція витрат, коли ціни зростають через збільшення витрат виробництва. Зрослі ціни вимагають нового збільшення витрат при купівлі необхідних виробничих ресурсів, що знову “штовхає” ціни вгору там, де ці ресурси застосовуються. Інфляційні стрибки цін в результаті посилюють один одного, їх зростання стає, по суті, самопідтримуючим, при чому із зростаючими темпами.

Два найважливіших джерела, що живлять інфляцію витрат, - це зростання номінальної заробітної плати і цін на сировину та енергію. Надмірне зростання заробітної плати, як правило, породжує інфляцію, тому профспілки, що вимагають постійного підвищення оплати праці, для працівників своєї галузі, повинні рахуватись із загальним економічним станом країни, середнім рівнем заробітної плати. Зростання витрат виробництва, що обертається накручуванням цін, веде до раптового, непередбачуваного зростання цін на сировинні ресурси, а особливо - на енергоносії, що в повній мірі відчула на собі економіка молодої незалежної України.

Найстрашніше в інфляції втрат те, що вона породжує інфляційну психологію. Це явище виникає тоді, коли в масовій свідомості людей існує впевненість, що інфляція буде наростати і на далі. При цьому працівники починають вимагати підвищення заробітної плати “під майбутнє зростання цін", а підприємці завчасно закладають у ціну своїх товарів очікуване зростання витрат на сировину, енергію, робочу силу і кредит.

Всі ці види інфляції існують тільки при відкритому її становищі - тобто при відносно вільному ринку. При «прихованій» інфляції ріст цін на товари і послуги може не спостерігатись, а знецінення грошей може виражатись в дефіциті пропозиції.

Також інфляція може бути збалансованою і незбалансованою. При збалансованій інфляції ціни піднімаються відносно помірно і одночасно на більшість товарів і послуг. В цьому випадку по результатах середньорічного росту цін піднімається процентна ставка державного банку і таким чином ситуація стає рівносильна стабільним цінам. У випадку незбалансованої інфляції ціни на різні товари і послуги піднімаються неодночасно і по-різному на кожний тип товару.

Існує також очікувана і неочікувана інфляція. Очікувану інфляцію можна спрогнозувати на який-небудь період часу і вона як правило є прямим результатом діянь влади. В якості прикладу можна навести лібералізацію цін в Росії в 1992 році і відповідний прогноз росту цін напередодні - в грудні 1991р. Неочікувана інфляція характеризується неочікуваним скачком цін, що негативно відбивається на податковій системі і грошовому обігу. У випадку присутності у населення інфляційних очікувань така ситуація викличе різке збільшення попиту, що само по собі створює труднощі в економіці і змінює реальну картину суспільного попиту, що веде до збою в прогностичних тенденціях в економіці і при деякій нерішучості уряду ще сильніше збільшують інфляційні очікування, які будуть збільшувати ріст цін. Але у випадку коли раптовий скачок цін відбувається в економіці на зараженій інфляційними очікуваннями , то виникає так званий «ефект Пігу» - різке падіння попиту у населення в надії на швидке зниження цін. В наслідок зниження попиту виробник змушений знизити ціну, все повертається в становище рівноваги.

1.2 Причини інфляції

Незалежно від стану грошової сфери товарні ціни можуть підніматися в наслідок змін в динаміці виробничої праці, циклічних і сезонних коливань, структурних зрушень в динаміці виробництва, монополізації ринка, державного регулювання економіки, введення нових податків, зміна кон'юнктури ринку, дія зовнішньо економічних зв'язків, стихійних лих і т.д. Адже ріст цін викликається різними причинами. Але не всякий ріст цін - інфляція. Серед вище згаданих причин росту цін важливо виділити справді інфляційні.

Грошові та загальноекономічні фактори в цьому процесі змінюють місцями причини та наслідки інфляції. Тому всіляке зростання рівня цін викликає підсилення інфляції і стає тим самим інфляційним. Згідно з цією теорією, інфляція, особливо в умовах перехідної економіки, зумовлюється багатьма процесами, що відбуваються у сфері грошового обігу та безпосередньо в суспільному виробництві. Де б не розпочалася дія інфляційних факторів - чи у виробництві, чи у сфері державних фінансів, чи у, власне, грошово-кредитній сфері - інфляційне зростання цін супроводжується збільшенням грошової маси.

Суть інфляції полягає в тім, що національна валюта знецінюється стосовно товарів, послуг та іноземних валют, що зберігають стабільність своєї купівельної спроможності. Деякі вчені додають до цього переліку ще й золото, надаючи йому як і раніше роль загального еквівалента, поряд із грішми.

Ріст цін може бути пов'язаний з перевищенням попиту над пропозицією товарів, однак така диспропорція між попитом та пропозицією в багатьох випадках не є інфляцією. Приклад - енергетична криза 70х років у США, коли нафтовидобувні країни підняли ціни на нафту в десятки разів, а на інші товари й послуги в той час ціни зросли на 7 - 9 %.

Незалежно від стану грошової сфери, товарні послуги можуть змінюватися внаслідок росту продуктивності праці, циклічних і сезонних коливань, структурних зрушень у системі відтворення, монополізації ринку, державного регулювання економіки, введення нових ставок податків, девальвації грошової одиниці, зміни кон'юнктури ринку, впливу зовнішньоекономічних зв'язків, стихійних лих, і т.п. Очевидно, що не всякий ріст цін - інфляція й тому особливо важливо виділити дійсно інфляційні.

Так, ріст цін, пов'язаний із циклічними коливаннями кон'юнктури, не можна вважати інфляційним. У міру проходження фаз циклу - особливо при іноді наявній їх "нестандартній" розтягнутості - помітно буде мінятися й динаміка цін. Ціни будуть підвищуватися у фазах бума й падати у фазах кризи, а потім знову зростати в наступних фазах виходу із кризи.

Підвищення продуктивності праці за інших рівних умов приводить до зниження цін. Однак можливі випадки, коли підвищення продуктивності праці приводить до підвищення заробітної плати. У цьому випадку - т.зв. інфляції витрат підвищення заробітної плати в якійсь галузі дійсно супроводжується підвищенням загального рівня цін.

Стихійні лиха не можна вважати причиною інфляції. Наприклад, у результаті стихійного лиха на території якоїсь території зруйновані вдома. Очевидно, що зростає попит на будматеріали, послуги будівельників, транспорт і т.д. Великий попит на послуги й промислову продукцію буде стимулювати виробників до збільшення обсягів виробництва й у міру насичення ринку ціни будуть опускатися.

Отже, до найважливіших інфляційних причин росту цін можна віднести наступні:

- диспропорційність - незбалансованість державних витрат і доходів - т.зв. дефіцит державного бюджету. Часто цей дефіцит покривається за рахунок використання "друкованого верстата", що призводить до збільшення грошової маси і як наслідок - інфляція.

- Інфляційно-небезпечні інвестиції - переважно мілітаризація економіки. Військові асигнування ведуть до створення додаткового платоспроможного попиту, а як наслідок - збільшенню грошової маси. Надмірні військові асигнування звичайно є головною причиною хронічного дефіциту державного бюджету, а також збільшення державного боргу для покриття якого випускаються додаткові паперові гроші.

- відсутність чистого вільного ринку й зробленої конкуренції як його частини. Сучасний ринок у значній мірі огополістичний. Оскільки огополіст зацікавлений у скороченні виробництва й пропозиції товарів, створюється дефіцит використовуваний для підтримки або підняття ціни на товар.

- імпортована інфляція, роль якої зростає з ростом відкритості економіки й залучення її до світогосподарського зв'язку тієї або іншої країни. Можливості для боротьби в держави таки обмежені. Метод ревальвації власної валюти, іноді застосовуваний у таких випадках, робить імпорт більше вигідним, одночасно утрудняючи експорт.

- інфляційні очікування - виникнення в інфляції характеру, що самопідтримується. Населення й господарські суб'єкти звикають до постійного підвищення рівня цін. Населення вимагає підвищення заробітної плати й запасається товарами взапас, очікуючи їхнє швидке подорожчання. Виробники ж побоюються підвищення цін з боку своїх постачальників, одночасно закладаючи в ціну своїх товарів прогнозований ними ріст цін на комплектуючі й розгойдують тим самим маховик інфляції. Живий приклад таких інфляційних очікувань ми можемо спостерігати у своєму повсякденному житті.

У теоріях, розроблювальних західними економістами, виділяються як альтернативні концепції інфляції попиту й інфляції витрат. Ці концепції розглядають різні причини інфляції.

Інфляція попиту - порушення рівноваги між попитом та пропозицією з боку попиту. Основними причинами тут можуть бути збільшення державних замовлень (наприклад, військових), збільшення попиту на засоби виробництва в умовах повної зайнятості й майже повного завантаження виробничих потужностей, а також ріст купівельної спроможності трудящих (ріст заробітної плати) у результаті, наприклад, погоджених дій профспілок. Внаслідок цього виникає надлишок платіжних засобів в обігу створює дефіцит пропозиції, коли виробники не можуть реагувати на ріст попиту.

Інфляція витрат - ріст цін внаслідок збільшення витрат виробництва. Причинами збільшення витрат можуть бути агополістична політика ціноутворення, економічна й фінансова політика держави, ріст цін на сировину, дії профспілок, що вимагають підвищення заробітної плати, і ін.

На практиці нелегко відрізнити один вид інфляції від іншого, всі вони тісно пов'язані й постійно взаємодіють й, наприклад, ріст заробітної плати може виглядати і як інфляція попиту і як інфляція витрат.

Безліч причин інфляції відмічається в практично у всіх країнах. Але комбінаційна залежність від конкретних економічних факторів. Так , зразу після Другої світової війни в Західній Європі інфляція була зв'язана з гострим дефіцитом багатьох товарів. В наступні роки головну роль в розкачуванні інфляційного процесу почали грати державні витрати, співвідношення «ціна - заробітна плата», перехід інфляції з інших держав і деякі інші фактори

РОЗДІЛ 2. СТАН ТА ВРЕГУЛЮВАННЯ ПРОБЛЕМИ ІНФЛЯЦІЇ В УКРАЇНІ

2.1 Проблема інфляції в Україні

Існує елементарна закономірність: якщо в економіці відбувається спад виробництва, то товарне забезпечення грошей зменшується. Створюється ситуація, коли при незмінному абсолютному розмірі грошової маси її відносна величина (відносно товарного забезпечення) збільшується. Відбувається знецінення грошової одиниці. Адже саме виробництво є джерелом поповнення товарного забезпечення грошей. А тому результати діяльності у виробництві можуть бути або інфляційним, або антиінфляційним фактором.

Досвід розвитку української економіки свідчить, що слід виважено і з наукових позицій підійти до обмежень темпів інфляції і бюджетного дефіциту. Без комплексу активних і супроводжувальних дій вони пригнічують платоспроможність як підприємств, так і населення. При цьому потрібен особливий механізм фінансування з тим, щоб грошові ін'єкції застосовувались безпосередньо для виробництва і ні за яких умов не йшли на погашення боргів, нагромаджених підприємствами значно раніше.

Існує необхідність розділити грошові потоки між державними підприємствами та комерційно-посередницькими структурами, виключивши можливість прихованої, неконтрольованої місії за рахунок вторинного використання позичкових і платіжних грошових ресурсів, випуску не ліцензованих цінних паперів, які поглинають державні кошти, спрямовуючи їх у тіньовий оборот.

Для забезпечення зазначених засобів необхідне створення Державного бюджетного банку. Адже державні кошти, розподіл яких здійснюється через мережу комерційних банків, не знаходять свого конкретного призначення внаслідок ряду об'єктивних та суб'єктивних причин.

Коротко перелічимо основні наслідки інфляції:

- відставання цін державних підприємств від ринкових;

- прихована державна конфіскація коштів через податки;

- прискорена матеріалізація коштів ;

- нестабільність економічної інформації;

- падіння реального відсотка;

- обернена пропорційність темпу інфляції й рівня безробіття.

Розглянемо кожен з наслідків більш докладно. Перший з них - відставання цін державних підприємств від ринкових цін. У державному (регульованому) секторі ринкової економіки ціни витрат виробництва й товарів переглядаються рідше й довше, ніж у приватному секторі. В умовах інфляції кожне підвищення своїх цін держпідприємства змушені обґрунтовувати, одержувати на цей дозвіл всіх вищестоящих організацій. Це довго й неефективно. В умовах щомісячного різкого, несподіваного й стрибкоподібного росту інфляції подібний механізм навіть технічно важко-здійснюваний. У підсумку наростає дисбаланс приватного й суспільного секторів, держава втрачає свій економічний потенціал впливу на ринок. Даний ефект особливо небезпечний.

Практична рада підприємствам - влучати зі структури дрібні й середні підприємства, оскільки вони вільні для самостійного проведення цінової стратегії.

Другий наслідок незбалансованої, нехай навіть й очікуваної інфляції позначається через податкову систему. У такій ситуації прогресивне оподатковування в міру росту інфляції автоматично все частіше зараховує різні соціальні групи й види бізнесу до більш заможних або дохідних. Це дозволяє уряду збирати зростаючу суму податків навіть без прийняття нових податкових законів і ставок. Відношення бізнесу й населення до уряду, природно, погіршується.

Природно, що промислово розвинені країни Заходу проводять індексацію податкових законів з урахуванням темпу інфляції (у США, наприклад, з 1985 р.). Подібна індексація, на жаль, малоефективна, тому що в силу незбалансованого росту цін відбувається перерозподіл багатства, підсилюється відрив номінального значення доходу від реального, причому в різних груп бізнесу й населення по-різному, у різний час і з різною швидкістю. Єдина індексація не може вловити подібних нюансів, вона оцінює всі доходи переважно формально, по номіналі.

Ще один наслідок незбалансованої інфляції - корпорації прагнуть матеріалізувати свої грошові запаси, що швидко знецінюються. Фірми розробляють плани по активізації використання грошових ресурсів. Негативне тут полягає в тім, що стимулюється поспішний і надмірний темп нагромадження матеріальних запасів. Приклад того - панічна матеріалізація коштів на всій території СНД. Дефіцит наростає паралельно з "затоваренням" складських приміщень підприємств й організацій, захламленням квартир населення.

Черговий наслідок інфляції - нестабільність і недостатність економічної інформації, що заважають складанню бізнес-планів. Ціни є головним індикатором ринкової економіки. У ході ж інфляції ціни постійно міняються, продавці й покупці товарів все частіше помиляються у виборі оптимальної ціни. Падає впевненість у майбутніх доходах, населення втрачає економічні стимули, знижується активність бізнесу.

Наступний наслідок інфляції - реальна грошова процентна ставка зменшується на величину щорічного відсотка росту інфляції. Так, якщо в 1990 р. темп інфляції в США був 4%, те власники грошей у цьому ж році одержали реальний доход на валюту на ці ж 4% нижче.

І в завершення особливо відзначимо, що ріст інфляції практично завжди сполучається з високої, хоча й неповній зайнятості й більшому обсязі національного виробництва. І навпаки, зниження інфляції збігається за часом зі спадом виробництва й ростом безробіття. Приклад Польща навесні 1990 р., де часткова стабілізація росту цін супроводжувалася триваючим спадом виробництва й значним ростом безробіття .(тільки за весну 1990 р. безробіття зросло в 2 рази - з 200 тис. до 400 тис. чоловік).

Залежність між інфляційним ростом цін і скороченням безробіття була виведена в 1958 році англійським економістом А.Філліпсом. Використовуючи дані статистики Великобританії за 1861-1956р. він побудував криву(рис. 3.1.), що відбиває зворотну залежність між зміною ставок заробітної плати й рівнем безробіття де P - темп росту товарних цін, а U - рівень безробіття.

Теоретичну базу під розрахунки А. Філліпса підвів економіст Р. Ліпсі. Надалі американські економісти П.Самуэльсон і Р.Солоу модифікували криву Філліпса, замінивши ставки заробітної плати на темпи росту товарних цін.

Р

U

Рис 3.1 - Крива Філліпса

Відзначимо заздалегідь, що залежність зниження (стабілізації) інфляції ціною росту безробіття лежить в основі багатьох державних антиінфляційних програм (США, Великобританія, Польща, Угорщина й, схоже, СНД).

Для забезпечення поповнення виробничих запасів за новими цінами (частини обігових коштів) у період до закінчення виробничого циклу має здійснюватися політика поміркованого нешокового обмеження кредитної емісії з метою пристосування підприємств до умов зниження інфляції. Інакше за умов політики подальшого поступового обмеження інфляції існує загроза фінансового банкрутства підприємства.

Інфляція, викликана підвищенням зарплати, є різновидом інфляції, обумовленої ростом витрат. При певних обставинах джерелом інфляції можуть стати профспілки. Це порозумівається тим, що вони в якомусь ступені здійснюється контроль над номінальною зарплатою за допомогою колективних договорів. Припустимо, що великі профспілки зажадають і доможуться великого підвищення зарплати. Більше того, припустимо, що цим підвищенням вони встановлять новий стандарт зарплати робітників, які не є членами профспілки. Якщо підвищення зарплати в масштабі всієї країни не врівноважується якими-небудь протидіючими факторами, такими, як збільшення обсягу за одну годину продукції, то збільшаться витрати на одиницю продукції. Виробники відреагують на це скороченням виробництва товарів і з, що викидають на ринок. Оскільки винуватцем є надмірне підвищення номінальної заробітної плати, цей тип інфляції називається інфляцією, викликаної підвищенням заробітної плати, що являє собою різновид інфляції, обумовленої ростом витрат.

Інфляція може викликати також скорочення як виробництва, так і зайнятості. Припустимо, що із самого початку обсяг витрат такий, що в економіці існує повна зайнятість і стабільний рівень цін. Якщо починається інфляція, обумовлена ростом витрат, то при існуючому рівні сукупного попиту реальний обсяг продукції скоротиться. Це значить, що ріст витрат викличе різке підвищення цін і при даних загальних витратах можна буде купити на ринку тільки частину реального продукту. Отже, реальний обсяг виробництва зменшиться, а безробіття зросте.

Деякі економісти виражають побоювання. Вони бояться, що помірна, повзуча інфляція, що може спочатку супроводжувати пожвавленню економіки, потім, наростаючи як сніжний кому, перетвориться в більше жорстоку гіперінфляцію. Цим терміном позначаються надзвичайно швидкі темпи росту інфляції, що впливає на обсяг національного виробництва і зайнятість. Справа в тому, що, коли ціни повільно, але постійно ростуть, населення і підприємства готуються до їхнього подальшого підвищення. Тому, щоб їхні невикористані заощадження і поточні доходи не знецінювалися, тобто визначити передбачуване підвищення цін, люди змушені "витрачати гроші зараз". Підприємства надходять так само, купуючи інвестиційні товари. Більше того, оскільки вартість життя збільшується, робітники вимагають й одержують більше високу номінальну заробітну плату. А профспілки прагнуть до такого підвищення заробітної плати, якої вистачило б не тільки на те, щоб покрити торішнє підвищення цін, але і компенсувати інфляцію, що очікується в той період, коли новий колективний договір буде ще в силі. Період економічного підйому не самий підходящий час, щоб відхиляти такі вимоги і йти на ризик страйків одним рядом або поперед інфляційного параду. Тому що в результаті такого підвищення цін вартість життя збільшується, у робітників. Але це веде до нового витка підвищення цін. Кінцевим результатом є кумулятивна інфляційна спіраль зарплати й цін. Зарплата й підвищення цін підгодовують один одного, і це допомагає повзучої інфляції перейти в галопуючу.

Уважається, що крім руйнівних наслідків для перерозподілу гіперінфляція може прискорити економічний крах. Жорстока інфляція сприяє тому, що зусилля направляються не на виробничу, а на спекулятивну діяльність. Підприємства стають усе більше й більше вигідно накопичувати сировину й готову продукцію в передбаченні майбутнього підвищення цін. Але невідповідність сировини й готової продукції попиту на них веде до посилення інфляційного тиску. Замість того щоб вкладати капітал в інвестиційні товари, виробники й окремі особи, захищаючись від інфляції, здобувають непродуктивні матеріальні цінності - ювелірні вироби, золото й інші дорогоцінні метали, з і т.д.

У надзвичайній ситуації, коли ціни підскакують різко й нерівномірно, нормальні економічні відносини руйнуються. Власники підприємств не знають, яку ціну на товари треба призначити. А споживачі не знають, яку ціну платити. Постачальники сировини хочуть одержати реальні товари, а не що швидко знецінюються гроші. Кредитори намагаються уникати своїх боржників, щоб не одержувати повернутий борг у дешевих грошах. Гроші фактично гублять ціну й перестають виконувати свої функції як міра вартості й засоби обміну. Виробництво й обмін рухаються до зупинки, і в остаточному підсумку може наступити економічний, соціальний і дуже можливо, політичний хаос. Гіперінфляція прискорює фінансовий крах, депресію й суспільно-політичні безладдя.

До нещастя, історія дає нам ряд прикладів, що вписуються в цю похмуру модель. Звичайно це інфляція військового або післявоєнного часу, що швидко зростає у гіперінфляцію з катастрофічними наслідками.

Спроба реалізації продукції із заданим самим підприємством необхідним рівнем рентабельності виготовлення продукції в умовах поступового обмеження кредитної емісії також може закінчитись банкрутством підприємства. Для виживання підприємства й уникнення загрози банкрутства може здійснювати реалізацію продукції за нульової рентабельністю. Більше того, вижити ті уникнути банкрутства можна навіть за умов від'ємної рентабельності (збитковості виробництва). Підприємство має покрити зміни витрат на виготовлення продукції (сировину, матеріали, комплектуючі вироби, заробітну плату, інші витрати перепочинок для проведення необхідних заходів щодо скорочення витрат, покриття в майбутньому “проїдання” амортизації і забезпечення в подальшому хоча б простого відтворення основних фондів). Без здійснення таких заходів “споживання” амортизації в кінцевому підсумку закінчиться банкрутством.

ВИСНОВКИ

Таким чином, і експансійна, й рестрикційна політика стосовно до умов України мають свої переваги та недоліки. В умовах пікових темпів інфляції доцільною є рестрикційна політика - політика стримування. Її характерні риси: скорочення витрат бюджету та позичкового процента, стримування експорту і грошової емісії, підвищення податкових ставок. У кінцевому результаті, зазначені заходи дають скорочення сукупного попиту.

Саме тому за умов керованості інфляційними процесами стосовно умов України доцільно надавати підтримку виробництву. Адже саме у виробництві створюються умови для товарного забезпечення грошей і реально ліквідувати тим самим інфляційні чинники.

На закінчення вважаємо за необхідне звернути увагу на те, що суттєво поліпшити ситуацію можна лише за умов комплексного впровадження заходів анти інфляційного регулювання. Адже економіку будь-якої країни слід розглядати як систему, організм з обмеженою кількістю прямих та опосередкованих зв'язків. Механізм дії інфляційних факторів залежить від співвідношення багатьох економічних процесів - внутрішніх і зовнішніх. Він неоднорідний на часовому проміжку становлення ринкової економіки в Україні. Також неоднакова активність конкретних інфляційних факторів. Це обумовлено тим, що інфляція - це, передусім, динамічний макронкономічний процес. У більшості випадків ті негативні процеси, які проглядаються на рівні макроекономіки, є наслідком значних деформацій внутрішніх економічних процесів, як макроекономічних, так і мікроекономічних.

Саме тому без системного підходу, без комплексного оздоровлення фінансової ситуації, що мають бути узгоджені з конкретними національними особливостями, конкретними змінами процесів у кожній ланці економічної системи країни, їх розвитком протягом незупинного плину часу. Інакше, якщо засоби щодо оздоровлення економічної ситуації використовуються частково, то результат нагадуватиме лише тимчасову “косметичну” операцію.

Заходи по оздоровленню фінансової ситуації в Україні можуть дати позитивні результати лише за умов початкового, обов'язкового і суттєвого оздоровлення фінансів базової ланки економіки - фінанси підприємств та організацій, ефективного стимулювання ділової активності та підприємництва, продукуючого процесу.

Здійснювані заходи по стабілізації фінансової та грошової системи дають утворити передумови для проведення комплексної грошової реформи та запровадження в обіг повноцінної національної валюти України - гривні.

Здійснення оздоровлення фінансової ситуації в Україні надасть змогу зупинити негативні процеси в економіці - падіння рівня виробництва, знецінення грошей, дефіцит держбюджету - та забезпечити передумови для подальшого економічного росту.

Країни, що рішуче після шляхом ринкових перетворень, частково вже мають певні позитивні результати, які відображуються, передусім, у стримування інфляційних процесів, зростанні обсягів виробництва, підвищенні рівня життя населення. Безперечно, що й Україна, маючи значний економічний потенціал, не лише стабілізує фінансову ситуацію в країні, але й забезпечить умови “керованості” інфляційним факторам, що надасть їй змогу зайняти належне місце серед інших економічно та соціально розвинутих країн Європи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Савчук В. П. Москаленко О. В. Вплив інфляції на оцінку показників прибутковості підприємства. // Фінанси України. - 2002. - №1 - С. 50 -60

2. Андрианов В. Инфляция и методы её регулирования .// Маркетинг. - 2000. - №5 - С.3 - 13

3. Економічна теорія: Політекономія: Підручник За ред. В. Д. Базилевича. - К.:Знання-Прес, 2001. - С.381 - 385

4. Основи економічної теорії: Підручник / За ред. проф. С.В.Мочерного; Худож. оформ. В.М. Штогрина.- Тернопіль: АТ “Тарнекс” за участю АТ “НОЙ” та вид-ва “Світ”, 1993.- С.129 - 132.

5. Стельмах В. Петрик О. Обмінний курс, інфляція та конкурентоспроможність економіки. // Вісник НБУ. - 2001. - №9 - С. 3- 6

6. Задоя А. А., Петруня Ю. Е. Основы экономики: Учебное пособие. - К.:Вища школа - Знання, 1998. - С.288 - 291

7. Порошина Н. Учёт инфляции при принятии финансовых решений. // Маркетинг. - 2000. - №1 - С. 113 -116

8. Інфляція та її Соціально-економічні наслідки: Лекція /М.М.Павлишенко.- Львів: ЛДСГІ.- 1995.-С.19-25.

9. Лукінов І. Інфляційна політика, її руйнівні наслідки і шляхи їх подолання // Економіка України.- 1994.- №1.- С.3-14.

10. Основи економічної теорії: Політекономічний аспект: Підручник / Г.Н. Климко, В.П. Нестеренко, Л.О. Каніщенко та ін.; За ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка.- К.: Вища шк., 1994.- С. 404 - 406

11. Савчук М. Інфляція в Україні: витоки і Сучасний стан // Економіка України.- 1994.- № 2.- С.9-1

12. Семюелсон Пол А., Нордгауз Вільям Д. Макроекономіка / Пер з англ. - К.: “Основи”, 1995.- С.346-386.

13. Дербенцев В. Залежність інфляційних процессів від технологічної структури економіки.// Банківська справа. - 2001. - №2 - С.57 - 60

14. Кравченко С. Теленик С. Інфляція в ринковій економіці : Сутність, причини та взаємозв`язок з макроекономічними показниками. // Економіка. Фінанси. Право. - 2002. - №7 - С.9 - 12

15. Макаркина А. Комплексная оценка инфляционных процессов в региональной модели межотраслевого баланса. // Экономика Украины. - 2000. - №1 - С. 40 - 45

16. Сменковський А. Ю. Інфляція та економічне зростання: стратегічний вимір. // Актуальні проблеми економіки. - 2001. - №5-6 - С. 45 - 54

17. Башнянін Г. І., Лазур П. Ю., Медведєв В. С. Політична економія: Підручник для студентів ВУЗів. - К.:Ніка-Центр, 2000. - С.458 - 472

18. Авдокушин Е. Ф. Международные экономические отношения. - М.: Финансы и статика, 1999.

19. Буглай В. Б., Ливенцев Н. Н. Международные экономические отношения. - Финансы и статика, 1997.

20. Булгакова С. О. Казначійство зарубіжних крїн. - У.: КНТЕУ, 2000.

21. Гальчинський А. Теорія грошей. - К.: Основи, 1998.

22. Герчикова И. Н. Международное коммерческое дело. - М.: ЮНИТИ, 1996.

23. Сергеев К. А. Мировая экономика. - М.: Новый Юрист, 1998.

24. Макконнелл К. Р, Брю С. Л. Экономикс: В2 т. - М.: Республика, 1992.

25. Экономическая теория: Учебник / Под ред. В. Д. Камаева. М.: ВЛАДОС, 1998.

26. Экономика: Учебник / Под ред. А. С. Булатова. - М.: БЕК, 1994.

27. Ушакова Н. М., Кукурудза Л. О. Кредитна політика підпріємства: Навч. посіб. - К.: КАТЕЇ, 1994.