2

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни

"Макроекономіка ”

на тему

“Номінальний та реальний валовий національний продукт ”

ПЛАН

Вступ

І. Показники економічного добробуту

1.1 Економічна сутність валового національного продукту

ІІ. Реальні та номінальні величини. Цінові індекси

Висновки

Практичне завдання

Список використаної літератури

ВСТУП

В останній час, навіть кожен школяр в Україні чув терміни Валовий національний Продукт, Валовий Внутрішній продукт та інші економічні терміни, коли йдеться про добробут у країні. Але не усі уявляють що це за показники і як вони впливають на наше життя. Отже розберемось у цих термінах і прослідкуємо їх взаємозв'язок з життям населення: чому ж це питання стало актуальним у сучасному розвитку суспільства.

Метою даної роботи є характеристика і аналіз комплексу понять, а саме основних макроекономічних показників, які використовуються в системі національних рахунків(СНР). Вони були створені з метою виміру сукупного виробництва в ринковій економіці і є основною частиною функції управління економікою в цілому.

СНР по суті виконує ті ж функції: вона дозволяє тримати руку на економічному пульсі країни. Різні показники, які входять у систему національних рахунків, дозволяють нам виміряти обсяги виробництва в конкретний момент часу і розкривають фактори, які безпосередньо впливають на функціонування економіки. Інформація, яку нам дають національні рахунки, є основною для формування та проведення державної політики в області економіки. Рахунки національного доходу дозволяють нам створювати таблиці економічного здоров'я суспільства і розумно вибирати політику, яка б сприяла покращенню цього здоров'я. Також слід сказати, що на основі макроекономічних показників ми можемо, приблизно, порахувати економічний добробут населення, про який ще буде згадуватись далі.

Вперше обрахунок національного доходу було проведено майже 300 років тому в Англії Грегорі Кінгом для 1688 та 1695 років. Вдруге обрахунок проводився тільки через 80 років в 1770 році Артуром Юнгому . Англія, Росія, США, Німеччина, Австралія, Норвегія, - це перші країни, які спробували організувати систему розрахунків національного доходу вже у ХІХ ст. Однак, ці спроби були досить нерегулярними, з випадковими, довготривалими інтервалами, проводились вони тільки деякими вченими, які не ставили перед собою проблему реального існування таких методів обрахунку, і більш за все це були разові операції для окремої країни чи періоду. Але був створений теоретичний фундамент для подальшого розвитку і вдосконалення методів обрахунку національного доходу.

У 20 ст. стан різко змінився. Зросла як кількість країн, які стали проводити обрахунок національного доходу, так і самі обрахунки стали методологічно більш досконалими і точними. В середині 20ст. вже 92 країни стали регулярно проводити обчислення національного доходу. З'явились нові математичні методи, математичний аналіз народного господарства.

У своїй роботі я використовувала як зарубіжні публікації за обраною темою, так і роботи та дослідження вітчизняних економістів. Крім того, у час поширення та розвитку комп'ютерних технологій багато інформації можна отримати в мережі Інтернет.

На мою думку, варто приділяти більшу увагу обчисленню макроекономічних показників, уточненню і позбавленню помилок при обчисленні, створенню нової, більш досконалої та більш повної, бази для подальшого розвитку прогнозування таких показників. Це б дало змогу, в майбутньому, передбачувати небажані наслідки та запобігати їх виникненню.

1. ПОКАЗНИКИ ЕКОНОМІЧНОГО ДОБРОБУТУ

Як і інші емпіричні науки, економіка ґрунтується на поняттях, які можна виміряти: наприклад, ціни на пшеницю, курси акцій і процентні ставки, чисельність безробітних, обсяг національного виробництва або рівень цін.

Існує багато об'ємно-вартісних показників економічного добробуту суспільства, по яких судять про економічні процеси та динаміку економіки у країні в цілому. Найкращими індикаторами стану економіку є обсяги річного сукупного виробництва товарів та послуг, сукупний випуск продукції в економіці. В Японії та США використовують як показник обсягу національного виробництва Валовий Національний Продукт (ВНП), який відображує вартість усіх кінцевих товарів та послуг, що вироблені економікою країни за рік. Але більшість європейських країн, включаючи Україну, частіше використовують як показник обсягу національного виробництва Валовий Внутрішній Продукт (ВВП), що відрізняється від ВНП на суму факторних витрат від використання економічних ресурсів цієї країни за кордоном.

Національний продукт включає до себе:

а) Усі товари і послуги для ринку, вироблені приватними і державними підприємствами, включаючи послуги по наданню деяких споживчих благ довгострокового використання, таких як наприклад, житлові приміщення;

б) Усі послуги, надані установчими органами для колективного використання, нарешті послуги збройних сил почали враховуватися, як економічна продукція тільки після Другої світової війни;

в) Усі товари та послуги, що вироблені неприбутковими установами, наприклад церквами, учбовими закладами для спільного використання чи індивідуального використання своїми членами;

г) Деякі товари і послуги, що вироблені членами приватних господарств для особистих потреб чи для якогось іншого використання, минаючи ринок.

Макроекономічні показники - це показники в грошовій формі. Тому їхній рівень та динаміка залежать як від фізичних обсягів виробництва, так і від рівня цін. Першочергове значення для суспільства мають величина і динаміка фізичних обсягів виробництва, оскільки метою суспільства насамперед є задоволення потреб у матеріальних благах. Аналіз динаміки фізичних обсягів виробництва дає змогу визначити, як змінюється рівень задоволення цих потреб. Але зіставлення фізичних обсягів виробництва різних періодів з метою визначення їхнього реального зрушення можна забезпечити лише за умов, якщо ціни будуть незмінними. Однак ціни з року в рік, як правило, змінюються: зростають або знижуються. Це означає, що на величину ВВП впливають зміни як фізичних обсягів виробництва, так і цін.

З метою нівелювання цінового фактора в макроекономічних розрахунках обчислюють два види ВВП: номінальний і реальний, застосовуючи при цьому і два види цін: поточні і постійні.

1.1 Економічна сутність валового національного продукту

Що таке валовий національний продукт? ВНП -- це назва, яка дається сукупній вартості кінцевих товарів і послуг, що вироблені країною за один рік. Це цифра, до якої приходять, коли застосовують грошову одиницю до вимірювання різних товарів і послуг, від яблук до цитр, від лінкорів до металообробних верстатів, що їх країна виробляє за допомогою землі, праці і капіталу. ВНП дорівнює сумі вартостей усіх споживчих та інвестиційних товарів, урядових покупок, обсягу чистого експорту в інші країни. Можна також визначити валовий національний продукт, як сукупний суспільний продукт за виключенням проміжного споживання, тобто вартості товарів та послуг, використаних у виробничих цілях таких як сировина, напівфабрикати та комплектуючи, енергетичні ресурси, та інші виробничі фактори одноразового призначення, що передають усю свою вартість знов виробленому товару. При визначенні обсягу ВНП вже не відбувається подвійного заліку вартості, але в цій обсяг ще включено декілька компонентів виробничого характеру.

Показник ВНП використовується в багатьох цілях, але найважливішим є те, що він визначає результативність роботи всієї економіки. Різке зменшення вартості товарів і послуг, вироблених економікою, тобто різке зменшення обсягу ВНП спричиняє злидні, банкрутства, невдачі банків, хаос і політичне безладдя.

Валовий національний продукт (або ВНП) -- це найобширніша міра сукупного обсягу національного виробництва товарів і послуг. Це сума ринкових вартостей споживання, валових інвестицій, урядових покупок товарів і послуг та чистого експорту.

ВНП визначається для певного географічного регіону: звичайно країни, але можливо для міста, географічного району чи групи країн, наприклад, Європейського Союзу. Він обчислюється на певний період часу, зазвичай рік або квартал. Елемент часу потрібний, бо ВНП є потоковою змінною, тобто такою зміною, що вимірюється за певний проміжок часу (між двома часовими точками). Потокові змінні містять вимір часу і, отже відрізняються від запасових змінних, які завжди визначаються на момент часу. ВНП країни є вимірником її виробничої діяльності. Він визначається як сума доходів, зароблених резидентами Резиденти - фізичні або юридичні особи даної країни чи інших країн, а також особа без громадянства, яка постійно проживає в даній країні; дипломатичне, торговельне чи інше офіційне представництво цієї країни за кордоном, а також представництво підприємства, компанії, фірми чи організації, що не здійснює господарської або комерційної діяльності. країни. Проведені географічні кордони між країнами є однозначними. Економічні кордони дещо тонша матерія. Зокрема, чи слід визначати обсяг продукції країни в межах її географічних кордонів, чи за діяльністю її резидентів, незалежно від того де така діяльність може мати місце, в межах країни чи за її кордонами. Для виробництва товарів і послуг фірми використовують фактори виробництва: час, зусилля і вміння працівників, устаткування, землю, будівлі тощо.

ВНП вимірює ринкову вартість річного виробництва продукції. Таким чином ВНП є грошовим показником у поточних ринкових цінах. Це зумовлено тим, що ВНП розраховує різностатеві за складом набори товарів та послуг, що вироблені у різні роки, та необхідно мати повне уявлення про їх відносну вартість, як бази подальшого порівняння та аналізу.

Для достовірного розрахунку ВНП необхідно урахувати продукти і послуги, що вироблені у цьому році, один раз а не більше. Більшість продуктів проходять декілька стадій , перед тим як попасти на ринок. У результаті, окремі частини і складові кінцевої продукції купуються та продаються по декілька разів. Щоб уникнути багаторазового обліку частин продукції, які продаються і перепродаються, при розрахунку ВНП враховують тільки ринкову вартість кінцевих продуктів та виключають проміжну продукцію, виключаючи подвійний рахунок. Інакше кажучи, вартість продукції у ВНП складається із суми вироблених додаткових вартостей.

Під кінцевими товарами і послугами розуміють товари і послуги, що купуються для кінцевого використання, а ні для продажу ні для подальшої обробки чи переробки. Угоди, що включають проміжні продукти, відносяться до купівлі товарів та послуг для подальшої обробки, переробки чи перепродажу. Продаж проміжної продукції не враховується в ВНП, тому що їх вартість вже включена до вартості усіх кінцевих продуктів. Окремий облік проміжної продукції значив би подвійне лічіння і збільшену оцінку ВНП. При розрахунку ВНП необхідно уникнути подвійного рахунку, для цього потрібно стежити, щоб до нього включалися тільки додаткова вартість, створена кожною фірмою. Додаткова вартість є ринковою ціною обсягу продукції, що вироблена фірмою, за винятком вартості спожитої сировини і матеріалів, придбаних у постачальників. Саме тому ВНП є сумою додаткових вартостей, створених усіма фірмами в економіці.

Але треба зауважити, що існують деякі невиробничі операції, які слід виключити з річного обсягу ВНП, тобто з річного обсягу вироблення товарів та послуг. Такі операції існують двох основних видів: виключно фінансові операції, та операції з продажу потриманих товарів.

Дуже широко розповсюджена думка, що саме ВНП э головним виразником національного добробуту і між ними існує тісний позитивний зв'язок, але це не зовсім так. ВНП дійсно дає реальну уяву про матеріальний добробут, але він не є характеристикою добробуту суспільства і існують деякі недоліки, які або занижують або завищують реальні обсяги виробництва, до того ж збільшення обсягів виробництва не обов'язково веде до зросту добробуту суспільства.

ІІ. РЕАЛЬНІ ТА НОМІНАЛЬНІ ВЕЛИЧИНИ. ЦІНОВІ ІНДЕКСИ

Головна частина розрахунку -- це використання ринкових цін, як вагівниць у оцінюванні різних товарів.

Еквівалентним способом розрахунку ВНП є прибутковий, або затратний підхід. Оскільки прибуток визначається як надлишок над затратами, то обидва підходи дають абсолютно однаковий обсяг ВНП.

ВНП визначаємо як ринкову вартість товарів і послуг. Для вимірювання ринкової вартості товарів і послуг використовуємо таку міру, як ринкові ціни різних товарів і послуг. Проте ціни змінюються у часі, бо інфляція, звичайно, з року в рік підвищує ціни. Чи варто виконувати вимірювання лінійкою, з гуми, яка розтягується у руках, замість лінійки з незмінним масштабом? Проблема зміни цін є однією з проблем, яку економістам доводиться розв'язувати, коли гроші використовуються як одиниця вимірювання. Зрозуміло, що потрібна міра національного доходу та обсягу виробництва, яка застосовує нееластичну, незмінну лінійку. Економісти можуть виправити більшість неточностей, зумовлених еластичною лінійкою, використовуючи індекси цін, які є мірою середньої ціни певного набору товарів.

Номінальний ВВП -- це обсяг виробництва, який вимірюється в поточних цінах, тобто в цінах, що існують на момент виробництва:

де q. - обсяг виробництва ї'-го товару в поточному році;

- ціна і-го товару в поточному році.

Таким чином, на величину номінального ВВП впливають два процеси:

1) динаміка обсягу виробництва;

2) динаміка рівня цін.

Реальний ВВП -- це обсяг виробництва, який вимірюється в сталих (незмінних, базових) цінах, тобто на величину цього показника впливає лише зміна обсягів виробництва:

де р0 - ціна г'-го товару в оазисному році.

Враховуючи описане, реальний ВВП можна розрахувати шляхом коригування номінального ВВП на індекс цін

Звідси випливає, що якщо величина індексу цін менша за одиницю (/ < 1), то відбувається коригування номінального ВВП у бік збільшення, яке називається гнфлю-ванням. Якщо ж величина індексу цін більша за одиницю (/ >1), то відбувається дефлювання - коригування номінального ВВП у оік зменшення (мал. 2.1).

Для здійснення названих коригувань використовують цінові індекси Ла-спейреса, Пааше і Фішера (цінові дефлятори).

Індекс Ласпейреса (або аґреґатний індекс цін) показує, як змінюються ціни за два періоди, що порівнюються, якщо структура виробленого ВВП залишається незмінною. Вагами в цьому випадку є товарна структура виробництва базисного періоду, а тому зміни у виробництві та споживанні, пов'язані з науково-технічним прогресом, не враховуються. Індекс має вигляд

де -- ціни відповідно в по точному і базисному періодах; q0 -- обсяг виробництва в базисному періоді.

Цей індекс дещо завищує темп зростання рівня цін, оскільки при його розрахунку нехтують тим фактом, що із зміною цін, безперечно, відбуваються зміни в структурі споживчих товарів.

Індекс Ласпейреса, розрахований для фіксованого "кошика" споживчих товарів і послуг (qk), називають індексом споживчих цін:

Фіксований споживчий кошик складається приблизно із 300 найменувань товарів і послуг, які купуються типовим міським мешканцем. Індекс побудовано так, що ціна кошика у базисному періоді береться за 100%, а тому значення індексу вказує на те, на скільки відсотків змінилася ціна товарів-- компонентів споживчого кошика у поточному періоді в порівнянні з попереднім.

Індекс споживчих цін розраховується щомісячно, є оперативним і найпоширенішим показником рівня інфляції.

Індекс Паагие частково усуває обмеженість індексу Ласпейреса, оскільки вагами в даному випадку є товарна структура виробництва поточного року. Індекс має вигляд:

де - обсяг виробництва в поточному періоді.

Індекс Пааше, розрахований для сукупності товарів і послуг, що входять до складу ВВП, називається дефлятором ВВП:

Для обчислення реального ВНП, потрібно номінальний ВНП поділити на індекс цін, який відомий як ВНП - дефлятор. ВНП - дефлятор включає не тільки ціни споживчих товарів, а також й ціни інвестиційних товарів, товарів придбаних державою, товарів, що продаються та придбаються на світовому ринку. Таким чином дефлятор ВНП є інструментом коригування грошового обсягу ВНП.

Темп зростання ВНП - дефлятора можна наближено виразити такою формулою:

ВНП дефлятор = Т н - Т р

де, Т н - темп зростання номінального ВНП;

Т р - темп зростання реального ВНП.

Якщо у наведеному році номінальний і реальний ВНП збігались, то ВНП - дефлятор є 1,0. Його можна витлумачити як середнє значення цін на всі кінцеві товари в грошовому вираженні, де при цьому кожна ціна визначається часткою відповідного товару у ВНП. Коли ці частки змінюються з перебігом часу, то змінюють і вагові визначники.

Зростання реального ВНП означає збільшення фізичного обсягу продукції. Тобто, якщо ціни продуктів були Р Р у базовому році, то реальний ВНП в році, коли обсяги продажу товарів становлять Q Q є:

ВНП реальний = P * Q + P * Q

Ця відмінність є дуже істотною і стосується всіх макроекономічних змінних: номінальні змінні виражають вартість у поточних цінах, а реальні змінні репрезентують обсяги в сталих цінах.

Відмінність між реальними і номінальним ВНП можна використати як міру зростання реального рівня цін, або інфляції. ВНП - дефлятор, який є одним із засобів вимірювання рівня цін, визначається як відношення номінального до реального ВНП:

ВНП=

Темп зростання ВНП - дефлятора можна наближено виразити такою формулою:

ВНП= Т^ - Т^

де Т^ - темп зростання.

Якщо у наведеному році номінальний і реальний ВНП збігались, то ВНП - дефлятор є 1,0. Його можна витлумачити як середнє значення цін на всі кінцеві товари в грошовому вираженні, де при цьому кожна ціна визначається часткою відповідного товару у ВНП. Коли ці частки змінюються з перебігом часу, то змінюють і вагові визначники.

Оскільки

н

а цей індекс впливають структурні зрушення, які компенсують підвищення цін на окремі товари, вважається, що дефлятор ВВП недооцінює зростання загального рівня цін.

Безперечно, що індекс споживчих цін та дефлятор ВВП дають різну характеристику зміни рівня цін. Це пояснюється тим, що між цими двома індексами існує три суттєві відмінності:

* дефлятор ВВП відображає зміну цін на всі вироблені товари та надані послуги, а-індекс споживчих цін -- тільки на ті товари, що входять до складу споживчого кошика;

* дефлятор ВВП не відображає зміну цін на імпортні товари, оскільки імпорт не входить до складу ВВП. Але до споживчого кошика входять імпортні товари, тому в індексі споживчих цін знаходить відображення зміна цін і на імпортні товари;

* третя, найсуттєвіша відмінність полягає в тому, що дефлятор ВВП є

поточно зваженим (індекс Пааше), а індекс споживчих цін є базисно зваженим (індекс Ласпейреса).

Проте на практиці відмінність між цими двома індексами незначна, і вони обидва досить добре відображають тенденцію та швидкість зміни цін. В залежності від мети дослідження завжди можна підібрати той індекс, який найбільшою мірою відповідає поставленому завданню.

Індекс Фішера, як середнє геометричне значення індексів Ласпейреса і Пааше, усуває їхню обмеженість:



ВИСНОВКИ

Розглянувши основні макроекономічні показники ВНП та ВВП, можна зробити висновок про те, що вони відіграють важливу роль у визначенні економічного здоров'я суспільства. Вони створюють базу дослідження та аналізу макроекономіки.

Безперечно, у показників ВНП та ВВП є певні недоліки. Наприклад, ВНП, як і ВВП, не відображають повністю реальне економічний добробут суспільства. Слід тільки додати, що робота, яка збільшує добробут, але має неринковий характер, а також особливості даної країни , які впливають на вартість життя, тобто багатство, наприклад, кліматичні умови або ж традиції та звичаї, з урахуванням вільного часу також істотно впливають на ці показники.

Створені сьогодні макроекономічні показники, які включають усі ці складові або категорії, що впливають на економічний добробут, не тільки ЧНП, але й показник випуску продукції на душу населення (ВНП та ВВП на душу населення), є досить приблизними. Це встається внаслідок того, що оцінка добробуту залежить від кількості населення і обсягу ВНП, що само по собі є не точним і змінним.

Однак, не зважаючи на всі вказані недоліки, ВНП, ВВП та ЧНП є найбільш повними показниками, які посідають центральне місце в структурі системи національних рахунків. Так, звичайно, одні показники ВВП (ВНП) та ЧНП не дадуть повної картини стану національної економіки та добробуту суспільства, але у взаємозв'язку та взаємо доповненні з іншими макроекономічними показниками вони розкривають методи роботи та взаємоузгодженного функціонування між елементами економіки, найбільш раціонально та ефективно.

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

Уряд певної країни взяв позику за кордоном у сумі 300 млн. дол. за річною ставкою 10%. Ці кошти використано для реалізації інвестиційного проекту, який запезпечує щорічний приріст валового внутрішнього продукту (ВВП) на суму 60 млн. дол. упродовж кількох років.

Визначити:

а) наскільки зросте державний борг;

б) чи зросте чистий тягар боргу, який несуть громадяни цієї країни.

Рішення

а) державний борг зросте на 240 млн. дол.

1) якщо % не віддавати 2 роки борг зросте на 360 млн. дол.

- 1 рік - 330 млн. дол. + 30 млд.дол. (10%)

- 2 рік - 360 млн. дол.

2) 60 млн. дол. 2роки = 120 млн.дол.

3) 360 млн. дол. - 120 млн. дол. = 240 млн. дол.

б) 240 млн. дол. 50 млн.чол. = 4,8 дол. на одну людину при умові , що борг віддадуть в кінці сроку

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Закон України «Про Державний бюджет України на 2000 рік» від 17/02/2002 № 1458-ІІІ.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» від 26/12/2002 № 380- ІV.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» від 27/11/2002 № 1344-ІV.

Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. - К.: Ніка -Центр: Ельга, 2000. - С. 366 - 396, 422 - 444.

Василик О., Буковинський С., Павлюк К. «Фінансова стабілізація: суть, заходи проблеми». // Ж: Фінанси України, 1996, №3 С.25

Василик О., Буковинський С., Павлюк К. «Фінансова стабілізація: суть, заходи проблеми». // Ж: Фінанси України, 1996, №4 С.25

Економічна теорія:макро- та мікроекономіка /за ред. Ватаманюка З. Та Панчишина С. - Львів:Інтереко, 1998, С.188-198

Економічна теорія. /під з.ред. проф. Є. М. Воробйова.-Київ - Харків. 2001. С. 265 - 283.

Економічна теорія. Політекономія. Підручник./ за ред. В.Д. Базілевича. -Київ: Знання - Прес, 2001. -С. 298 - 324, 384 - 354

10. Загуменов М.М. Макроекономічні показники та їх вплив на доходи і видатки бюджету. // Ж: Фінанси України.-2002.-№3.-С. 65-69.