Виробничий трансформаційний процес і принципи його здійснення. Активи підприємця

Реферат

На тему

Виробничий трансформаційний процес і принципи його здійснення. Активи підприємця

Структура фірми

Вивчення фірми дозволяє виявляти її основні структурні ознаки і враховувати їх у процесі створення підприємства та управління ним.

До найважливіших елементів, що мають певну стійкість і впливають на структуру фірми, належать:

- поставлення вищих цілей, що обіцяють успіх, якого прагнуть фірми, а також виробничих цілей (предмет господарської діяльності фірми). Поле діяльності дає уявлення про те, які роботи необхідно виконати (у галузі виробництва продукції, у секторі платних послуг тощо);

- визначення регіонального місцерозташування і правової форми фірми (система правових норм, що регулює правові відносини між фірмою та її оточенням, між підприємствами і власниками);

- форма власності і характер зв'язку з іншими підприємствами;

- оснащення фірми виробничими факторами (професійний рівень персоналу, устаткування, капітал, інформація) та їхнє кількісне розмежування, що виражається у розмірах підприємства: мале, середнє, велике.

Зазначені структурні ознаки до деякої міри стабільні і характеризують фірму протягом тривалого проміжку часу. Однак у міру розвитку фірми відбуваються зміни її структури. На етапі створення фірми проходить перше об'єднання виробничих факторів у єдиний працездатний організм. У міру розвитку виробництва відбуваються різні зміни структури: можуть змінюватися мета, об'єкт господарської діяльності (наприклад, перехід з виробництва одного виду продукції на інший) і т.д. У процесі існування підприємства може бути змінена його правова форма (перетворення фірми), створюватися і зникати зв'язки з іншими підприємствами, відбуватися об'єднання підприємств або розділення, здійснюватися зміна власників або організаційної форми (реорганізація). Фірма може змінитися за розміром (зростання фірми або її скорочення, стагнація і т.п.), бути високоприбутковою або потрапити в кризу і вийти з неї, закінчити своє існування у зв'язку з банкрутством і ліквідацією фірми.

Подробиці

У ринковій економіці порівняно з командно-адміністративною зміни у структурі підприємств відбуваються за наступними напрямками:

- відсутні тверді обмеження за формами власності і створені умови комбінування діяльності різноманітних власників, у тому числі в рамках одного підприємства;

- скоректовані вищі цілі підприємств, змінюється їхня орієнтація від спрямованості на виконання плану до прагнення забезпечити прибутковість;

- формуються маркетингові служби підприємств;

- підприємствам передані функції планування, постачання, збуту, і створюються служби керування фінансами;

- відбувається процес демонополізації і створення різноманітних видів підприємств, у тому числі малих і середніх;

- зростає роль фірм у соціальному й економічному захисті працівників.

Зміни структури підприємства відбуваються під впливом і багатьох інших факторів і умов: розвитку економічної та господарської самостійності і відповідальності фірм за результати підприємницької, виробничої, соціальної діяльності; зміцнення усіх форм зв'язків фірми з навколишнім середовищем і соціально-економічною системою та ін.

Система виробничих факторів фірми

Завдання фірми полягає в тому, щоб сприйняти «на вході» фактори виробництва (витрати), переробити їх і «на виході» видати продукцію (результат). Такого роду трансформаційний процес позначається як «виробництво». Його мета - в остаточному підсумку поліпшити вже наявне, щоб збільшити в такий спосіб запас засобів, придатних для задоволення потреб.

На здійснення виробничого трансформаційного процесу значний вплив чинять різні внутрішні і зовнішні фактори. Аналіз діяльності фірм дозволяє виділити в якості основних наступні:

розмір підприємства (на великих підприємствах рівень спеціалізації і ступінь поділу праці високі, а в малих кожен працівник повинний бути компетентний у широкому колі питань);

застосовувана технологія (виробництво одиничних виробів і малих серій організовано за принципом цехів, а великих серій або масове виробництво - за предметним принципом);

навколишнє середовище підприємства (вплив зовнішніх факторів досить різноманітний - діяльність конкурентів, господарська і правова система країни, податки й ін.).

Складність організації на фірмі наочно показує схема на рис. 2.1, у якій зроблена спроба дати характеристику виробничого трансформаційного (перетворювального) процесу.

Фірма (підприємство) на момент створення (або початку виробничого процесу) витрачає кошти на придбання факторів виробництва (Д-Т<^РС_СП) для того, щоб переробити їх (здійснити трансформацію) і видати результат. У даному випадку трансформаційний процес являє собою виробництво. Метою цього процесу є одержання продукції, придатної для задоволення потреб і одержання прибутку. Цей процес здійснюється власником тому, що він дозволяє перетворити витрати на початку виробничого трансформаційного процесу в результат у вигляді матеріальних благ або послуг і прибутку. При цьому повинні дотримуватися певні правила здійснення цього процесу.

Подробиці

Про помилки в процесі господарської діяльності в умовах ринку інформують цінові сигнали. Цінові обвали ведуть до скорочення прибутку або до збитків. Ці сигнали змушують підприємство змінювати свою поведінку. Найбільш ефективно цей важіль діє в умовах приватної власності (це одне з важливих правил виробничого трансформаційного процесу): той, хто ризикує власність втратити, діє обачно і швидко реагує на цінові сигнали ринку. Приватна власність у ринковій економіці може бути представлена не тільки фізичними особами, але і різними організаційно-правовими формами підприємств.

Приватна власність на засоби підприємства і результати його діяльності повинна бути доповнена самостійністю суб'єкта госопдарювання (друге правило) для того, щоб власники і діючі з їхнього доручення менеджери мали право самостійно, відповідно до цінових сигналів визначати вид і якість виробленої продукції.

Фактори виробництва на початковій його стадії представлені в річному бухгалтерському звіті у вигляді активів на початок періоду. Засоби виробництва безпосередньо не стають складовою частиною кінцевого результату виробництва. До них належать ділянки землі, будівлі, машини і устаткування, інструменти й установки.

Рис.- Виробничий процес на підприємстві (Д - гроші на початковій стадії виробництва; Т - товари у вигляді робочої сили (РС) і засобів виробництва (СП))

Сировина і матеріали цілком або частково входять до вартості продукції підприємства. Усе це відбивається у річному звіті як активи. На даному етапі планомірно комбінуються фактори виробництва, що визначають величину витрат.

Фінансування - це суми, що з різних джерел (пасиви) були вкладені в активи на вході (на самому початку виробництва) і в процесі виробничої діяльності, що приводить до змін активів на кінець року. Оцінюється, чи забезпечується досягнення цілей цього суб'єкта господарювання і його власника.

Трудові ресурси (робоча сила) фірми за видом праці поділяються на виконавців (які займаються безпосередньо здійсненням виробничих процесів) і управлінський персонал (який займається діяльністю з управління працівниками і виробничим процесом, готує і приймає рішення).

Результат виробничого трансформаційного процесу на підприємстві виражається у вартості продукції, що випускається (послуг, що виробляються), і у величині прибутку (збитку).

Принципи функціонування фірми

Для підприємства в умовах ринкової економіки існують певні обставини - принципи, порушення яких становить небезпеку для його існування. До головних із них належать такі.

1. Принцип економічності - вимагає, щоб на фірми досягався або

1) визначений результат (output) при найменших витратах (input) - принцип мінімізації або

2) при заданому обсязі витрат (input) найбільший результат (output) - принцип максимізації.

Отже, у своїй основі принцип економічності вимагає не витрачати дарма виробничі фактори, а працювати «економічно».

Примітка

Звичайне у 80-х роках минулого століття формулювання «з мінімальними витратами та максимально можливим результатом» на практиці не реальне і зрештою означає те ж, що «одержати усе з нічого». Або витрати, або результат повинні бути задані як «величини, що обмежують», а потім вже на цій основі слід намагатися виробити продукцію з найменшим марнотратством.

Міра рівня економічності фірми повинна формулюватися на базі співвідношення витрат і результату, при цьому трохи спрощено під витратами розуміється їхня грошова оцінка на «на вході» (input), а під результатом - грошова оцінка результату фірми (рис. 2.2).

	Фірма
Витрати (input)		Результат (output)
Цінність (значення)		Цінність (значення)
Витрати		Результат

Рис. 2.2 - Основна структура виробничо-трансформаційного процесу

Для оцінки економічності розраховуються такі показники:

1) принцип мінімізації -

(2.1)

де Е - економічність; ПЗ - планові витрати (мінімально можливі витрати на виготовлення певного обсягу продукції (результат - output)); ФЗ - фактичні виробничі витрати;

ПЗ ФЗ; (2.2)

2) принцип максимізації:

(2.3)

де ПР - плановий результат - максимально можливий результат при визначених витратах (input); ФР - фактичний, реально досягнутий результат;

ПР ФР. (2.4)

Величина економічності (Е) знаходиться між 0 і 1, при цьому маємо:

Е=0 - високий рівень втрат або низька економічність;

Е=1 - низький рівень втрат або висока економічність.

Подробиці

На практиці, звичайно, виникає проблема, що не задані ні конкретні результати, ні певні витрати. У цьому випадку необхідно вибрати альтернативні варіанти співвідношень «витрати - результат» і визначити відповідні або максимальні (мінімальні) результати (витрати). Потім варто реалізовувати той варіант, що оптимізує бажаний процес.

Принцип фінансової стійкості (рівноваги)

Фінансова стійкість зберігається, якщо фірма на кожен момент часу може здійснити необхідні платежі. При цьому не має значення, за рахунок яких коштів забезпечується підтримка ліквідності підприємства: власних засобів, шляхом відстрочки його обов'язкових платежів або завдяки наданню йому кредитів.

Подробиці

Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” висуває суворі вимоги до ефективності діяльності юридичної особи. Цей закон встановлює підстави для визнання боржника неспроможним (банкрутом) або оголошення боржником про свою неспроможність (банкрутство), регулює порядок і умови здійснення заходів для попередження неспроможності (банкрутства), проведення зовнішнього управління і конкурсного виробництва та інші відносини, що виникають при неспроможності боржника задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів. Перед кожним підприємством (кожною організацією) постає завдання уникнути, не допустити банкрутства і грамотно використовувати процедуру банкрутства, запобігаючи ліквідації підприємства (організації), що має перспективи розвитку.

У Німеччині при втраті фінансової стійкості проблема може вирішуватися в такий спосіб: у виняткових випадках підприємство одержує державні субсидії (дотації) або суб'єкт господарювання робить заяву про процедуру щодо недопущення його неспроможності - санацію (таку заяву можна зробити, коли неплатоспроможність є у наявності, але не менше 35% обов'язкових платежів, найбільш важливих, можуть бути виплачені).

В даний час основна увага фінансових служб підприємств повинна бути зосереджена на глибокому аналізі, обґрунтованому прогнозуванні і плануванні грошових потоків, що дозволить вчасно визначити передбанкротний стан і можливі шляхи відновлення платоспроможності та виходу з кризи підприємства. Особливе значення у вирішенні цієї проблеми має поліпшення інформаційного забезпечення аналізу і планування фінансового стану підприємств, що перебувають у стані неплатоспроможності.

Кожне підприємство для запобігання банкрутства повинне закривати нерентабельні виробництва, проводити реструктуризацію заборгованостей, здійснювати перепрофілювання діяльності, зменшувати дебіторську заборгованість і приймати інші антикризові міри.

Принцип одержання прибутку

Вищою метою підприємницької діяльності в ринкових умовах є перевищення результатів над витратами. Виробництво за кількістю й асортиментом (номенклатурою), а також реалізація організуються таким чином, щоб забезпечити прибуток і рентабельність.

Під прибутком розуміють різницю між оборотом і витратами:

Прибуток = Оборот - Витрати, (2.5)

Де Оборот = Кількість проданих товарів ? Ціна продажу. (2.6)

Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів та ефективності діяльності фірм. Вони вимірюють прибутковість підприємства з різних позицій і групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу, ринкового обміну.

Примітка

Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку (і доходу) фірм. З цієї причини вони є обов'язковими елементами порівняльного аналізу й оцінки фінансового стану підприємства. При аналізі виробництва показники рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики і ціноутворення.

Основні показники рентабельності можна об'єднати в наступні групи:

рентабельності продукції;

рентабельності капіталів (активів);

розраховані на основі потоків наявних коштів.

Показники рентабельності продукції. Ця група показників формується на основі розрахунку рівнів рентабельності (прибутковості) за показниками прибутку (доходу), що відбиваються у звітності підприємства.

Прибуток від реалізації		Балансовий прибуток		Оподатковуваний прибуток		Чистий прибуток
Обсяг продажів		Обсяг продажів		Обсяг продажів		Обсяг продажів

Дані показники характеризують прибутковість продукції базисного і звітного періоду.

Показники рентабельності капіталу (активів). Друга група показників рентабельності формується на основі розрахунку рівнів рентабельності залежно від зміни розміру і характеру авансованих коштів: а) всі активи підприємства; б) інвестиційний капітал (власні кошти + довгострокові зобов'язання); в) акціонерний (власний) капітал.

Чистий прибуток		Чистий прибуток		Чистий прибуток
Всі активи		Інвестиційний капітал		Акціонерний (власний) капітал

Розбіжність рівнів рентабельності за цими показниками характеризує ступінь використання підприємством фінансових важелів для підвищення прибутковості: довгострокових кредитів та інших позикових коштів.

Подробиці

Дані показники відповідають інтересам учасників. Наприклад, адміністрацію підприємства цікавить віддача (прибутковість) всіх активів (усього капіталу); потенційних інвесторів і кредиторів - віддача на інвестований капітал; власників і засновників - прибутковість акцій і т.д.

Показники рентабельності, розраховані на основі потоків наявних коштів

Дана група показників рентабельності формується на базі розрахунку рівня рентабельності аналогічно до показників попередніх груп, однак замість прибутку в розрахунок береться чистий приплив коштів.

Чистий приплив коштів		Чистий приплив коштів		Чистий приплив коштів
Обсяг продажів		Сукупний капітал		Власний капітал

Дані показники дають представлення про ступінь можливості підприємства забезпечити кредиторів, позичальників і акціонерів наявними коштами в зв'язку з використанням у нього виробничого потенціалу. Концепція рентабельності, обчислювальна на основі припливу готівки, широко застосовується в країнах з розвиненою ринковою економікою. Вона є більш пріоритетною, тому що операції з грошовими потоками є істотною ознакою інтенсивного типу виробництва, «здоров'я» економіки і фінансового стану фірми.

Активи підприємця

Активи підприємця - сукупність належних йому майнових прав і самого майна. Вони містять основні, нематеріальні й оборотні активи. Їхня вартість, склад, розміщення і використання, джерела фінансування (покриття) відбиваються у бухгалтерському балансі підприємства на початок і кінець звітного року. При переході до ринкової економіки активи підприємства формуються і розподіляються підприємцем самостійно. Їхній розмір і стан визначають масштаби бізнесу, фінансове становище підприємця, перспективи одержання прибутку.

Основні активи. Основні активи - майно, що використовується підприємцем протягом багатьох виробничих циклів, не вимагає заміни після кожного циклу і переносить свою вартість на реалізований товар частинами, у міру зношування.

На його частку припадає, як правило, від половини до 2/3 загальної вартості активів. Основні активи визначають виробничу потужність - максимальну кількість продукції, що може бути випущена на даному устаткуванні при дотриманні вимог до її якості, охорони праці і навколишнього середовища.

Подробиці

До складу основних активів в Україні входить ціна земельних ділянок, придбаних підприємцем. Вона встановлюється з урахуванням розташування, розміру і конфігурації ділянки, його облаштованості (наявність доріг, водо- і енергопостачання, каналізації, зв'язку), екологічного стану і витрат власника з подальшого освоєння ділянки.

Структура основних фондів істотно відрізняється за галузями. Частка будівель (у середньому 28%, у легкій промисловості 42%) зменшується в міру зростання технічної озброєності праці, однак у приладобудуванні, радіоелектроніці й інших галузях, де технологія вимагає кондиціонування повітря, захисту від вібрацій і т.д., вона залишається високою. Споруди (греблі, шахти, печі, стапелі, елінги і т.д.) відіграють особливу роль у видобувній та авіаційній промисловості, енергетиці, хімії, металургії, суднобудуванні; передавальні пристрої (лінії електропередачі, трубопроводи) - в енергетиці, хімії, нафтогазовому комплексі; силове устаткування - в енергетиці, видобувній промисловості, кольоровій металургії (18% при середній цифрі 7,5%), коштовний інвентар, інструменти і прилади - у приладобудуванні.

Частка контрольно-вимірювальних приладів та ЕОМ (3%) характеризує рівень автоматизації виробництва і управління. За останнє десятиліття ця частка зросла удвічі, однак у багатьох закордонних країнах вона досягає 10%. Машини й устаткування - активна частина основних фондів, що визначає випуск продукції (їхня частка - близько 30% ).

Зношування основних фондів - зниження їхньої вартості в міру зносу: фізичного (він зв'язаний як з експлуатацією фондів, так і з їхнім віком, від якого залежить зміна міцності матеріалів); морального (має місце у зв'язку зі здешевленням аналогічної і появою більш ефективної техніки); соціального й екологічного (невідповідність техніки новим вимогам до охорони праці і природи).

Подробиці

Моральне, соціальне й екологічне старіння часто вимагає дострокової заміни техніки без очікування її фізичного зносу. В міру зношування частина вартості основних активів перераховується в спеціальний фонд амортизації, за рахунок якого робиться їхня заміна після закінчення терміну існування.

У розвинених країнах науково-технічний прогрес здешевлює техніку (у розрахунку на одиницю її корисного ефекту), що дозволяє за суму накопиченої амортизації обновити основні фонди, використовуючи прибуток лише для розширення бізнесу. Термін зношування основних активів установлюється державою, оскільки від суми амортизації залежить оподатковуваний прибуток, а також можливості інвестицій. Підприємець може використовувати свої активи як завгодно довго, але не вправі зменшувати доход на суму їхнього зносу після закінчення встановленого терміну. Показник зносу основних фондів визначається за формулою:

З_оф = З/ОФ * 100%, (2.7)

де З_оф - відносний знос основних фондів, %; З - абсолютний знос основних фондів, грн (сума накопичених амортизаційних відрахувань); ОФ - балансова вартість основних фондів, грн.

Нематеріальні активи. Нематеріальні активи - вкладення підприємця в нематеріальні об'єкти, що використовуються у господарській діяльності протягом тривалого періоду і приносять дохід. Їх склад поданий на рис. 2.2.

Рис.- Склад нематеріальних активів підприємства

Знос цих активів у вигляді амортизаційних відрахувань перераховується в амортизаційний фонд щомісяця, виходячи з їхньої первісної вартості і нормативного терміну корисного використання (за відсутності нормативів - протягом 10 років). Роль нематеріальних активів зростає в міру розвитку законодавства про інтелектуальну власність та її охорону, розширення торгівлі патентами і ноу-хау.

Товарний знак (знак обслуговування) - це не загальноприйняті позначення (словесні, образотворчі, об'ємні і т.д.), які відрізняють товари і послуги конкретних юридичних і фізичних осіб і зареєстровані патентною службою. Закон захищає виключне право власника користуватися і розпоряджатися товарним знаком відповідно до виданого свідчення.

Оборотні активи. Оборотні активи - засоби підприємця, що використовуються протягом лише одного виробничого циклу або угоди, вимагають заміни при здійсненні нового циклу (угоди) і цілком переносять свою вартість на реалізований товар (результат угоди). Вони забезпечують безперебійність процесу виробництва і реалізації товарів та визначають фінансове становище підприємця.

Оборотні активи поділяються на товарно-матеріальні запаси, вкладення у виробництво і кредитно-фінансові ресурси.

Товарно-матеріальні запаси містять запаси:

сировини і матеріалів;

комплектуючих виробів і покупних напівфабрикатів;

палива;

тари;

пакувальних матеріалів;

запасних частин для ремонту;

готової продукції на складах.

Вони потрібні підприємцю для того, щоб продовжувати виробництво в інтервалі між черговими постачаннями (відвантаженнями), особливо в галузях із сезонним циклом, а також у зв'язку з можливими перебоями в постачанні і збуті продукції, змінами цін на товари і т.д.

Вкладення у виробництво (їхня частка особливо велика в машино- і суднобудуванні) містять:

незавершене виробництво в цехах;

напівфабрикати власного виробництва;

витрати майбутніх періодів (на підготовку виробництва нових виробів, їхню рекламу і т.д.).

При переході до ринкової економіки розширився склад і зросла частка фінансово-кредитних ресурсів. До них належать:

грошові кошти в касі і на банківських рахунках;

грошові вимоги до інших фізичних і юридичних осіб (рахунки за відвантажені товари і надані послуги);

дебіторська заборгованість (при простроченні оплати, рахунків, видачі векселів і авансів, наданні комерційного кредиту іншим підприємцям, виявленні нестачі цінностей при прийманні від постачальника або матеріально відповідальної особи і т.п.);

цінні папери - документи, що виражають право власності або відносини за позикою. До них належать:

акції (свідоцтво про власність на капітал, що дає право на одержання дивідендів);

облігації (свідоцтво про внесення коштів, що підтверджують право на щорічний доход у вигляді фіксованого відсотка і на повернення номіналу після закінчення встановленого терміну);

векселя (боргове зобов'язання, що дозволяє вимагати певну суму від особи, яка видала або акцептувала вексель, по закінченню зазначеного терміну);

чеки (доручення чекодавця банку або іншій кредитній установі виплатити чекоутримувачеві зазначену суму);

ощадні сертифікати (свідоцтво кредитної установи на одержання депозиту і відсотків по ньому);

казначейські зобов'язання (свідоцтво про внесення грошей у бюджет, що дають право на фіксований доход протягом зазначеного терміну);

коносаменти (товаророзпорядчий документ, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення);

складські свідчення (посвідчення про прийняття цінностей на збереження);

опціони (зобов'язання купити або продати певний вид цінностей або фінансових прав за встановленою у момент укладення угоди ціною протягом погодженого терміну) і т.д.

Оборотні активи складають від 1/3 до половини або навіть 2/3 (за відсутності власного будинку і земельної ділянки) активів підприємця. Вони знаходяться в постійному кругообігу. За гроші або цінні папери купуються запаси (у цій якості кошти знаходяться з моменту оплати рахунків постачальника до відпущення цінностей зі складу), які перетворюються у незавершену, а потім готову (з моменту приймання виробу) продукцію, і рахунки, що підлягають оплаті грошима або цінними паперами.

Баланс активів і пасивів

Баланс активів і пасивів - основний (поряд з рахунком прибутків і збитків) документ, що відбиває стан фінансів фірми. Він дає уявлення про вартість активів (оборотних, основних і нематеріальних) на певну дату (звичайно кінець року або кварталу) і джерела їхнього фінансування. Як і будь-який баланс, він складається з 2-х частин: активів і пасивів (джерел покриття активів).

Характеристика активів починається з оборотних коштів, оскільки саме вони визначають платоспроможність підприємця на дату складання балансу.

У першу чергу, платоспроможність залежить від наявності грошей у касі і на банківських рахунках (депозитах) до запитання. Потім враховується вартість цінних паперів, які можна швидко реалізувати, продавши протягом року після підведення балансу.

Таблиця Зразковий звітний баланс активів і пасивів

АКТИВИ:
А. Оборотні активи
1. Наявні кошти в касі і на банківських рахунках
2. Цінні папери, які швидко реалізуються
3. Рахунки, що підлягають оплаті
4. Товарно-матеріальні запаси сировини, напівфабрикатів і готової продукції
5. Витрати майбутніх періодів
6. Усього оборотних активів (1+2+3+4+5)
Б. Основні активи
7.Земля
8. Будівлі і споруди
9. Машини й устаткування
10. Інструменти та інвентар
11. Додаткові вкладення в орендоване майно
12. Усього основних активів (7+8+9+10+11)
13. Сума накопиченої амортизації
14. Балансова вартість основних активів (12-13)
15. Придбані нематеріальні активи за винятком зносу
16. Усього активів (6+14+15)
ПАСИВИ:
А. Поточні зобов'язання
17. Рахунки, пред'явлені до сплати
18. Векселя до сплати
19. Нараховані витрати до сплати
20. Податки до сплати
21. Інші поточні зобов'язання
22. Усього поточних зобов'язань
Б. Довгострокові зобов'язання
23. Відстрочені податкові платежі
24. Облігації
25. Інші довгострокові позики
26. Усього позикових коштів (22+23+24+25)
В. Акціонерний капітал
27. Привілейовані акції
28. Звичайні акції
29. Додатково оплачена частина капіталу
30. Нерозподілені прибутки
31. Коригування у зв'язку з переведенням валют
32. Акції, викуплені з обороту
33. Весь акціонерний капітал (27+28+29+30+ +31-32)
34. Усього позикових коштів та акціонерного капіталу (26+33)

Таблиця. - Рахунок прибутків і збитків

1. Обсяг реалізації продукції
2. Собівартість реалізованої продукції, у тому числі:
- прямі витрати матеріалів
- прямі витрати праці
- накладні витрати
3. Валовий прибуток (1-2)
4. Амортизація матеріальних і нематеріальних активів
5. Витрати з реалізації, загальні й управлінські
6. Операційний дохід (3-4-5)
7. Дохід за дивідендами і відсотками
8. Виплата відсотків
9. Оподатковуваний прибуток (6+7-8)
10. Податки на доходи
11. Непередбачені збитки
12. Чистий прибуток (9-10-11)

Примітка

Закордонні фірми (для більшої надійності) визначають вартість цінних паперів за номіналом, якщо він нижче ринкового курсу, або за ринковою вартістю, якщо вона менше номіналу.

Вартість рахунків, що підлягають оплаті покупцями в найближчому кварталі, зменшується на суму сумнівних боргів, прострочених і не забезпечених гарантіями. Вартість запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції і т.д. обліковується за меншою із двох цін (придбання і можливого продажу на ринку). Визначаються також витрати майбутніх періодів, виторг від яких у наступному році не очікується (підготовка виробництва нових товарів).

Основні активи враховуються в балансі за укрупненою класифікацією. Виділяється вартість земельних ділянок (якщо вони знаходяться у власності підприємця), будівель і споруд, машин і устаткування, інструментів та інвентарю, а також додаткових вкладень в орендоване майно (за фактичними витратами, а не за вартістю їхнього відшкодування в даний момент). Основні активи оцінюються за первісною (витрати на покупку або створення, транспортування або монтаж) і залишковою (за винятком зносу за всі роки експлуатації) вартістю.

Придбані на стороні нематеріальні активи також оцінюються з урахуванням їх амортизації. У закордонних країнах її термін може сягати 40 років. При цьому загальна ціна фірми визначається не тільки за вартістю активів, але насамперед з урахуванням її репутації, зв'язків з постачальниками, покупцями й інвесторами, місця, займаного на ринку. Головне тут не вартість майна, а перспективи отримання прибутку.

Джерела фінансування (покриття) активів поділяються на власні (чистий нерозподілений прибуток), позикові (поточні і довгострокові) і залучені (кошти акціонерів та інших вкладників).

Відповідно до цього в пасиві балансу виділяються поточні зобов'язання, що підлягають оплаті протягом року за рахунок поточних доходів (оборотних активів) фірми. До них належать:

рахунки, пред'явлені до оплати постачальниками (за товари і послуги);

векселя, видані іншим фірмам, банкам, фізичним особам;

нарахована, але не виплачена заробітна плата, страхові платежі, відсотки за кредитами, податки;

стійкі пасиви - кошти, які не належать підприємцю, але постійно перебувають в його обороті, наприклад, мінімальна не знижувана заборгованість працівникам по зарплаті (при видачі грошей 5 і 20 числа вона дорівнює 4-денному фонду оплати праці).

Довгострокові зобов'язання підлягають оплаті більш ніж через рік за рахунок прибутку, відшкодування зносу, реалізації частини основних активів і т.д. До них належать:

облігації (великі фірми і фінансові об'єднання звичайно випускають їх на термін до 20 років);

довгострокові позики (на будівництво, реконструкцію, освоєння нової продукції і технології);

відстрочені податки - інвестиційний кредит.

Подробиці

Інвестиційний кредит надається органами державної влади, податковими і фінансовими інспекціями терміном на кілька років малому бізнесу (при покупці вітчизняного устаткування), а також фірмам будь-якої форми власності, які виконують особливо важливі замовлення з соціально-економічного розвитку територій або надання особливо важливих послуг населенню.

У закордонній практиці кредит надається у формі встановлення неоподатковуваного мінімуму податків на прибуток, доходи, майно, місцевих податків, зниження ставок, звільнення від податку окремих джерел доходу, видів майна або витрат (наприклад, інвестицій у розширення виробництва, відновлення устаткування і технології, соціальний розвиток і т.д.). Кредит надається не в індивідуальному порядку, а всій групі підприємств, які задовольняють встановленим умовам.

Акціонерний капітал містить:

привілейовані акції (мінімальний дивіденд по них не залежить від рентабельності фірми, вони в першу чергу викуповуються при ліквідації товариства, але не беруть участі в управлінні його справами);

звичайні акції (піддані ризику, оскільки виплата дивідендів і викуп не гарантуються, але вони дають голос на зборах акціонерів);

приріст вартості акцій у результаті підвищення їхнього ринкового курсу порівняно з номіналом (рядок 29 табл. 2.1).

Враховується також прибуток, що залишився в розпорядженні товариства після сплати дивідендів і відсотків (рядок 30 табл. 2.1).

Зміна курсу валют (рядок 31 табл. 2.1) може як збільшити, так і зменшити акціонерний капітал. З його суми віднімається вартість акцій, викуплених самим товариством, щоб пом'якшити падіння їхнього курсу на біржі або зіграти на тимчасовому зниженні курсу (з надією надалі продати акції за більш високою ціною).

Баланс активів і пасивів складається з урахуванням річної інвентаризації всіх його статей і особливо стану розрахунків. У ньому передбачається детальне розшифрування дебіторської і кредиторської заборгованості, у тому числі термінів її погашення. Баланс перевіряється ревізійною комісією з залученням спеціальних аудиторських організацій, а потім затверджується на зборах засновників (акціонерів). Для підприємців, акціонерів, потенційних інвесторів (вкладників), а також фінансових, кредитних, страхових компаній особливий інтерес становлять 3 балансові співвідношення:

1) сума активів і боргів на гривню власного майна. Підприємець, який не ризикує брати позики, відстане від конкурентів у розширенні бізнесу. Однак в умовах інфляції і високого відсотка за позиками борг, який перевищує власні ресурси більше, ніж удвічі, створює загрозу банкрутства.

Подробиці

500 найбільших корпорацій США у 80-х рр. ХХ століття мали на 1 долар свого майна 2,2, а на початку ХХІ століття - 3,2 долари активів.

В Японії вважається нормальним, якщо борг фірми втричі перевищує її власні активи. У підсумку криза кінця 90-х рр. ХХ століття призвела багатьох з них до банкрутства;

2) оборотні активи на гривню основних засобів. Збільшення цього співвідношення підвищує фінансову стійкість фірми, оскільки оборотні кошти можна швидше перетворити на гроші. Однак одночасно зменшуються можливості розширення виробництва, пов'язані насамперед з основними активами. До того ж для зміни виробничої потужності потрібно набагато більше часу, ніж для покупки матеріалів та інших оборотних коштів;

3) ліквідність активів. Можливість їхнього швидкого перетворення в готівку без втрат у ціні визначає платоспроможність фірми. Вона вимірюється питомою вагою коштів у касі і на банківських рахунках, цінних паперів, які швидко реалізуються, а також рахунків, пред'явлених до оплати покупцям, у загальній вартості активів.

Активи фірми використовуються як застава - спосіб забезпечення зобов'язань (за позиками, майновим найманням, купівлею-продажем і т.д.), при якому кредитор має переважне право при невиконанні договору задовольнити свої вимоги за рахунок закладеного майна.

Примітка

Державні підприємства можуть здавати під заставу устаткування й оборотні активи (будівлі і споруди - за згодою фонду державного майна), а установи - майно, утворене в результаті їхньої підприємницької діяльності