8

Міністерство освіти і науки України

Східно-Європейський університет економіки

Факультет менеджменту

Реферат

Hоваторська функція підприємництва

Київ 2009

Зміст

• Вступ
• 1. Поняття «підприємництво» та його історічний розвиток
• 2. Сутність і функції підприємництва
• 3. Інноваційне новаторство підприємництва та його економічне значення
• Загальні висновки
• Використана література

Вступ

Відповідь на це запитання дуже важлива як для господарської практики, так і для економічної науки.

Поняття "підприємництво" надзвичайно широке і містке. У ньому переплітається сукупність економічних, юридичних, політичних, історичних, моральних і психологічних відносин. Воно склалося протягом значного часу, змінюючись під впливом базисних і надбудовчих інститутів, психології людей тощо.

В чому сутність підприємництва, які основні функції воно виконує та в чому полягають новаторська функція підприємництва?

Саме це питання розглянуто в даній роботі.

1. Поняття «підприємництво» та його історічний розвиток

Перші спроби систематичного теоретичного осмислення підприємництва почалися у XVII ст., хоча співтовариства підприємців, які складалися з ремісників, купців, лихварів, з'явилися значно раніше. Вперше поняття "підприємець" у науковий обіг ввів англійський економіст Річард Кантільйон. Він зробив також систематичний аналіз підприємництва. Він розумів підприємництво як економічну функцію особливого роду та підкреслював, завжди присутній у ньому елемент ризику. Кантільйон визначав підприємця як людину, яка за певну ціну купує засоби виробництва, щоб виробити продукцію і продати її з метою одержання доходів, і яка, беручи на себе зобов'язання з витрат, не знає, за якими цінами може відбутися реалізація. До підприємців він зарахував людей з нефіксованими прибутками (ремісників, купців, селян та ін.), тобто тих, хто був зайнятий економічною діяльністю в умовах нестабільності та непередбачуваності цін. Тому головною рисою підприємця Кантільйон вважав готовність до ризику.

Вагомий внесок у дослідження феномену підприємництва протягом XVIII--XIX ст. зробили відомі західні економісти А. Сміт, Ж.Б. Сей, А. Маршалл, Й. Шумпетер та ін.

Адам Сміт перебував під значним впливом Річарда Кантільйона і фізіократів. Він багато говорив про роботодавців, майстрів, купців і підприємців, але не приділяв ніякої уваги бізнесменам, які відігравали на диво малу роль у його аналізі економічних процесів. Більше того, складається враження, що А. Сміт вважав ці процеси такими, що самоініціюються та самопідтримуються. А. Сміту була притаманна схильність до переоцінки значення праці й недооцінки бізнесу, в рамках якого здійснювалася праця. Він намагався поставити знак рівності між власниками капіталів і бізнесменами й вірив, що за наявності капіталу, праці та сировини бізнес виникає спонтанно. Підприємець, за висловом А. Сміта, є власником, який іде на економічний ризик заради реалізації певної комерційної ідеї та отримання прибутку. Підприємець планує, організує виробництво та розпоряджається його результатами.

У XVIII ст. подальше осмислення поняття підприємництва здійснював французький економіст Жан Батіст Сей, який пов'язував підприємництво з організацією людей у межах виробничої одиниці. Він мав особистий досвід у сфері бізнесу, образно сприймав його, чого були позбавлені інші класичні економісти. Для Сея підприємець -- це людина, яка організує інших людей у рамках виробничої одиниці. Він ставив підприємця у центр процесу виробництва і теорії розподілу, що вплинуло на багатьох теоретиків-економістів. Зокрема, Ж.Б. Сей вважав, що підприємець -- це економічний агент, який комбінує фактори виробництва (землю, капітал та працю).

Альфред Маршалл ототожнював підприємництво з менеджментом. У фундаментальній праці "Принципи економіко" (1890 р.) А. Маршалл особливо наголосив на інноваційному моменті та активній ролі самого підприємця у застосуванні нових машин і технологічних процесів.

Апогеєм у розробці теорії підприємництва стали праці австро-американського економіста й соціолога Йозефа Шумпетера. Концепція підприємництва Й. Шумпетера ґрунтується на трьох головних засадах:

-- функція підприємництва полягає головним чином у революціонізації та реформуванні виробництва шляхом використання різноманітних можливостей для випуску нових або старих товарів новими методами, відкриття нових джерел сировини, ринків, реорганізації виробництва. Отже, змістом підприємництва є "здійснення нових комбінацій" факторів виробництва або різні нововедення;

-- підприємництво є універсальною загальноекономічною функцією будь-якої економічної системи та поєднується з виконанням інших видів діяльності (управлінням, науковими розробками, маркетингом та ін.) і тому "розподіляється" серед різних спеціалістів. Статус власника не виступає у Шумпетера визначальною властивістю підприємця;

-- підприємництво є функцією господарсько-політичного середовища, яке визначає його можливості, типи, мотивації.

У центр своєї теорії економічного розвитку Й. Шумпетер поставив підприємця, в якому втілені принципово нові підприємницькі якості, що стали рушієм економічного науково-технічного прогресу XX ст. Підприємницьку функцію він ототожнював із функцією економічного лідерства і новаторства. Шумпетер зазначав, що інновація -- дітище підприємництва, а підприємець -- творець інновації.

Процес виробництва Шумпетер розглядав як певну комбінацію сил і засобів, а завдання підприємця вбачав у тому, щоб своєчасно і правильно комбінувати їх. На його думку, квінтесенція підприємницької діяльності полягає у тому, щоб ефективно здійснювати п'ять типів "нових комбінацій".

1. Виробництво нових благ та поліпшення якості існуючих благ.

2. Впровадження нових способів виробництва.

3. Відкриття й освоєння нових ринків збуту.

4. Використання нових джерел отримання сировини чи напівфабрикатів.

5. Проведення реорганізації у певній галузі чи створення промислових організацій нового типу.

Узагальнюючи наукові погляди на сутність підприємництва і на роль підприємця в контексті історичної еволюції, можна констатувати, що підприємець -- це активний суб'єкт пошуку й реалізації нових можливостей у генеруванні та освоєнні новаторських ідей, розробленні нових продуктів і технологій, здійсненні інновацій та оволодінні перспективними факторами економічного розвитку.

2. Сутність і функції підприємництва

Сутність підприємництва акумулюється у впливі ініціативної, новаторської, самостійної діяльності. У попередньому параграфі ми з'ясували, що підприємець -- це суб'єкт, який поєднує в собі новаторські, комерційні та організаторські здібності Для пошуку і розвитку нових видів, методів виробництва, нових благ та їх нових якостей, нових сфер застосування капіталу. А звідси й підприємництво -- це тип господарської поведінки підприємців з організації розробок виробництва і реалізації благ з метою отримання прибутку і соціального ефекту.

Разом із тим, слід зазначити, що підприємництво -- це не будь-яка господарська діяльність, це особливий вид діяльності, і ця особливість характеризується такими відчутними ознаками.

По-перше, це самостійна діяльність, діяльність "за свій рахунок". Основою підприємницької діяльності є власність підприємця.

По-друге, це ініціативна, творча діяльність. В основі здійснення підприємницької діяльності лежить власна ініціатива, творчо-пошуковий, інноваційний підхід.

По-третє, це систематична діяльність. Підприємницька діяльність має бути постійною, пов'язаною з відтворювальним процесом і обов'язково офіційно зареєстрованою.

По-четверте, це діяльність, яка здійснюється на власний ризик. Підприємницька діяльність здійснюється під власну економічну (майнову) відповідальність.

По-п'яте, метою цієї діяльності є одержання прибутку або власного доходу.

Отже, підприємництво -- це самостійна, ініціативна, систематична діяльність господарюючих суб'єктів з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, яка здійснюється на власний ризик з метою одержання прибутку або власного доходу.

Не треба ототожнювати поняття "підприємництво" та "підприємливість" .

Підприємливість -- це здатність людини (особистості) до самостійних, неординарних, нетипових дій. Тому в умовах ринку практично всі люди мають бути підприємливими, але це не означає, що всі повинні й можуть бути підприємцями. Як показує світовий досвід, лише 5--8 % населення країни є представниками підприємницьких кіл.

Сутність підприємництва більш глибоко розкривається через його основні функції -- новаторську, ресурсну, організаційну, стимулюючу.

Новаторська (інноваційна, творча) функція підприємництва полягає у сприянні генеруванню та реалізації нових комерційних ідей, у здійсненні техніко-економічних, наукових розробок, проектів, що пов'язані з господарським ризиком.

Ресурсна функція підприємництва передбачає мобілізацію на добровільних засадах матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних, інтелектуальних та інших ресурсів.

Організаційна функція підприємництва полягає у безпосередній організації виробництва, збуту, рекламі тощо; зводиться до поєднання ресурсів в оптимальних пропорціях, здійснення контролю за їх виконанням.

Стимулююча (мотиваційна) функція підприємництва зводиться до формування стимулюючого (мотиваційного) механізму ефективного використання ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, управління і організації виробництва, а також до максимального задоволення потреб споживача.

Економічна та організаційна творчість і новаторство -- це серцевина підприємництва. Саме творчо-пошуковий, інноваційний, продуктивний характер підприємництва, його націленість на досягнення принципово нових результатів і відрізняє цей тип економічного поводження від репродуктивних (рутинних, шаблонових) типів економічної діяльності -- у тому числі від "бізнесу", під яким деякі автори розуміють як акт "роблення грошей" Агеев А.И. Предпринимательство: проблемы собственности и культуры. - М., 1991. С. 5..

3. Інноваційне новаторство підприємництва та його економічне значення

Основним механізмом розвитку економіки австрійський економіст Й. Шумпетер вважав, по-перше, конкуренцію, засновану на інноваціях, і, по-друге, творчість людини, новатора-підприємця, здатного втілити нові ідеї в ефективні економічні рішення.

Основною функцією підприємця Й. Шумпетер уважав новаторство, яке розумів як діяльність по створенню нової комбінації факторів виробництва або соціальних факторів з метою одержання реальної економічної вигоди, у тому числі у вигляді збільшення прибутку акціонерного товариства (фірми), а також прискорення розвитку економіки в цілому.

Новаторська функція, на думку Й. Шумпетера, тісно пов'язана з особливостями особистості підприємця: специфічною мотивацією, своєрідним інтелектом, сильною волею й розвитий інтуїцією. Підприємець повинен постійно переборювати інерцію, у тому числі власну, пов'язану з його звичками й укоріненими традиціями. Й. Шумпетер уважав підприємництво особливим економічним фактором у додавання до трьох загальновідомих -- капіталу, праці й землі. Підприємницький процес відродження й відновлення він назвав "творчого руйнування'' Шумпетер Й. Теория экономического развития. -- М.; Прогресс, 1982. -- С. 170.. З новаторської функції підприємця Й. Шумпетер виводив сутність таких найважливіших економічних явищ як прибуток й економічний цикл.

Таким чином, що обурюють економічні зміни зведені Й. Шумпетером до інновацій, а підприємця він ототожнює з інноватором. Саме підприємець, на його думку, є джерелом всіх змін в економіці.

Відомий економіст XX століття Ф. Хайек одним із перших проаналізував специфічні особливості економічного розвитку -- невизначеність, обмеженість інформації, недосконалість знань. Зокрема, його концепція "розсіяного знання": уява про конкурентний ринок як про особливий інформаційний простір, який виявляє, використовує і координує різноманітні знання мільйонів незалежних один від одного людей, а також постановка питання про принципову обмеженість багатьох механізмів цілеспрямованого регулювання в цій галузі. Тобто загальною тенденцією історичного розвитку є поступовий перехід від простих суспільних систем до складніших систем, прогрес яких забезпечується зростанням кількості факторів і джерел розвитку.

Слід зазначити, що до недавнього часу розрізняли переважно два основні типи економічного розвитку (росту): екстенсивний і інтенсивний. За умов екстенсивного типу економічне зростання досягається шляхом кількісного приросту всіх елементів продуктивних сил, факторів виробництва, за незмінного рівня технічної основи виробництва. До екстенсивних факторів економічного зростання більшість економістів відносять Біловодська О.А. Еволюція факторів економічного росту та роль інновацій на сучасному етапі соціально-економічного розвитку // Механізм регулювання економіки, 2002, № 3-4. С. 170.:

- зростання обсягів інвестицій при збереженні існуючого рівня технології;

- зростання кількості зайнятих робітників;

- ріст обсягів споживаної сировини, матеріалів, палива та інших елементів обігового капіталу.

Такий шлях економічного росту призводить до технічного застою, при якому кількісне зростання випуску продукції не супроводжується техніко-економічним прогресом, і в результаті носить затратний характер.

За умов інтенсивного типу економічне зростання досягається шляхом якісного вдосконалення всієї системи продуктивних сил, насамперед речових і особистих факторів виробництва для збільшення масштабів випуску продукції. До інтенсивних факторів економічного зростання відносять:

- прискорення науково-технічного прогресу (запровадження нової техніки, технологій шляхом оновлення основних фондів і т.д.);

- підвищення кваліфікації робітників;

- покращення використання основних та обігових коштів;

- підвищення ефективності господарської діяльності за рахунок кращої її організації.

Відомий російський науковець Р.А. Фатхутдінов Фатхутдинов Р.А. Стратегический менеджмент. - М., 2002. - 448 с. підкреслює одночасність використання усіх джерел розвитку держави і виділяє наступні структурні джерела економічного розвитку:

1) розвиток на основі факторів виробництва:

2) розвиток на основі інвестицій;

3) розвиток на основі інноваційної діяльності.

Таким чином, усю сукупність процесів, які пов'язані з діяльністю підприємств різних галузей народного господарства умовно можна поділити на дві групи: традиційні та інноваційні. Традиційні процеси відображають функціонування народного господарства, його галузей і підприємств за звичайними схемами, а інноваційні -- розвиток останніх на якісно новому рівні.

На сучасному етапі розвитку економіки на зміну колишньої економічної системі, несприйнятливої до нових технологій, яка є ресурсно змістовною, повинна прийти нова, більше стійка. Тому перспективи розвитку економіки в цей час прийнято зв'язувати з освоєнням нових технологій, виробничих, інформаційних, соціальних і т.п., а також зі зміною загальної концепції економічного розвитку на новій методологічній основі, здатної забезпечити проведення поло-тики по зміні траєкторії розвитку, спрямованої на формування й посилення позитивної динаміки, становлення інноваційної економіки.

У розвинених країнах сформувалась інноваційна модель економічного розвитку, яка базується на інтенсивному продукуванні та використанні нових знань, за рахунок втілення яких в освіті, технологіях, організації виробництва, товарах на сьогодні досягається від 70% до 85% приросту їх ВВП. Позитивний вплив інновацій на рівень конкуренто­спроможності економіки країни проявляється у зростанні продуктивності праці та доданої вартості, структурному оновленні економіки, зростанні питомої ваги високо­технологічних, наукоємних галузей в структурі виробництва та експорту, підвищенні якості продукції, і, як наслідок, розширенні ринків збуту.

Рівень і характер конкурентних переваг країни обумовлюється переважно обраною інноваційною стратегією та виваженою інноваційною політикою. Ефективною є інноваційна стратегія “нарощування”, яка полягає у здійсненні радикальних нововведень, що реалізуються у виробничій та соціальній сферах, на основі розвитку власного науково-технічного потенціалу, залучення провідних учених та конструкторів, а також інтеграції фундаментальної, прикладної науки, освіти і підприємництва. Вона дозволяє сформувати реальний тип конкуренто­спроможності національної економіки, який виявляється у розширенні ринків збуту, випереджуючих темпах зростання продуктивності праці, підвищенні добробуту населення країни у довгостроковій перспективі.

Загальні висновки

Отже, підприємництво - це самостійна, ініціативна господарсько-фінансова діяльність громадян, спрямована на отримання прибутку (доходу) і здійснюється від свого імені на власний ризик та під свою особисту майнову відповідальність або ж від імені і під майнову відповідальність юридичної особи - підприємства (організації).

Сутність підприємництва більш глибоко розкривається через його основні функції -- новаторську, ресурсну, організаційну, стимулюючу.

Новаторська (інноваційна, творча) функція підприємництва передбачає сприяння генеруванню та реалізації нових ідей, здійсненню техніко-економічних, наукових розробок, проектів, що пов'язані з господарським ризиком.

Сьогодні науковці визначають підприємця як суб'єкта пошуку й реалізації нових можливостей у генеруванні та освоєнні новаторських ідей, розробці якісних продуктів і технологій, здійсненні нововведень та опануванні перспективними факторами розвитку, відкритті прогресивних способів обслуговування споживачів і нових сфер прикладання капіталу. Як свідчить зарубіжний досвід, для того щоб суспільство було багатим, необхідно, аби 5-7% активного населення мало схильність і до підприємництва.

Використана література