Економічне зростання. Валовий внутрішній продукт

2

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни “Макроекономіка”

Виконав:

студентка навчальної групи 57б

Харків - 2009

Варіант № 50

Тестові завдання

1. Якщо людина втратила роботу у зв`язку із скороченням сукупного попиту, то виникає безробіття:

А. Природне

Б. Циклічне

В. Структурне

Г. Фрикційне

Циклічне безробіття зумовлене економічною кризою, спадом виробництва. Коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, зайнятість скорочується, а рівень безробіття зростає, тобто циклічне безробіття пов'язане з дефіцитом попиту.

2. Складова частина платіжного балансу країни - рахунок поточних платежів - не включає:

А. Зміни в активах країни за кордоном.

Б. Транспортні послуги іноземним державам.

В. Товарний експорт.

Г. Чисті доходи від інвестицій.

Рахунок поточних операцій включає торговий баланс та баланси послуг і переказів:

- торговий баланс фіксує усі торгові операції між країною і закордоном, показує експортні доходи і імпортні витрати;

- баланс послуг включає фрахт, виплату ліцензії, страхові, туристичні і брокерські послуги, чистий прибуток на інвестиції (проценти і прибутки на закордонні активи господарських суб'єктів і громадян країни за відрахування доходів іноземців на активи, якими вони володіють в даній країні).

3. Найбільш суттєва причина економічного зростання у розвинутих країнах:

А. Зростання кваліфікації робочої сили.

Б. Збільшення обсягу капіталу, що застосовується.

В. Технологічні зміни у виробництві.

Г. Реалізація грошово-кредитної та фіскальної політики, що сприяє економічному зростанню.

Сучасне економічне зростання більшою мірою залежить від науково-технічного прогресу та інтелектуалізації основних факторів виробництва. На частку нових знань, втілюваних у технологіях, устаткуванні, утворенні кадрів, організації виробництва в розвинутих країнах, приходиться від 70 до 95% приросту ВВП. Впровадження нововведень стало ключовим фактором ринкової конкуренції, що дозволяє передовим фірмам домагатися надприбутків за рахунок присвоєння інтелектуальної ренти.

В залежності від цього досягається стійка тенденція здешевлення одиниці споживчих властивостей продуктів, що забезпечує підвищення суспільного добробуту і поліпшення якості життя населення.

Як вважають вчені на сучасному етапі розвитку економічне зростання неможливе без впровадження нової техніки та технології, що призводить до перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу, до фундаментальних змін в техніці, гармонійному поєднанні розумових, фізичних, психічних зусиль людини, в її духовному збагаченні.

А все це в свою чергу підвищує продуктивність праці, розмір доходу країни, а також рівень життя населення країни.

Важливою особливістю сучасного економічного зростання став перехід до безупинного інноваційного процесу в практиці керування. Одночасно підвищується значення державної науково-технічної, інноваційної й освітньої політики, що визначає загальні умови науково-технічного прогресу. Постійно росте частка витрат на науку та утворення у ВВП розвинутих країнах. Причому частка держави в цих витратах складає в середньому 35--40%. Величезне значення державного стимулювання НТП у забезпеченні сучасного економічного зростання визначається об'єктивними властивостями інноваційних процесів: високим ризиком, залежністю від ступеня розвитку загального наукового середовища та інформаційної інфраструктури, значною капиталоємністю наукових досліджень, невизначеністю можливостей комерційної реалізації їхніх результатів, вимогами до наукової та інженерної кваліфікації кадрів, необхідністю правового захисту інтелектуальної власності. Таким чином, цілком зрозуміло, що у глобальній економічній конкуренції виграють ті країни, що забезпечують сприятливі умови для наукових досліджень і науково-технічного прогресу

Виходячи з вище сказаного можна констатувати, що сучасне економічне зростання більшою мірою залежність від науково - технічного прогресу та інтелектуалізації основних факторів виробництва.

4. Фактичний ВВП = потенційному ВВП за наявності лише:

А. Фрикційного й циклічного безробіття.

Б. Структурного безробіття.

В. Структурного і фрикційного безробіття.

Г. Природного безробіття.

Між зайнятістю і ВВП існує взаємозалежність, яка знаходить відображення в певних обсягах продукції, що виробляється. Повна зайнятість позитивно впливає на рівень ВВП. Якщо економіка в змозі створити достатню кількість робочих місць для всіх, хто бажає і може працювати, забезпечується досягнення потенційного можливого рівня виробництва товарів і послуг. І, навпаки, якщо вона не в змозі цього зробити, то потенційне виробництво товарів і послуг втрачається безповоротно. Відсутність повної зайнятості заважає суспільству постійно рухатись вгору по кривій своїх потенційних можливостей. Ця втрачена продукція розглядається як відставання обсягу ВВП, тобто це - обсяг, на який фактичний ВВП менший, ніж потенційний ВВП. Останній визначається, виходячи із припущення про те, що існує природний мінімальний сталий рівень зайнятості при “нормальних” темпах економічного зростання. Мінімальний сталий рівень зайнятості - це рівень, при якому чинники, які впливають на підвищення і пониження заробітної плати і ціни, знаходяться в рівноважному стані. Це найвищий рівень зайнятості, який відповідає потенційному ВВП. Згідно концепції мінімального сталого рівня зайнятості потенційний ВВП досягається при повному завантаженні основного капіталу. Мається на увазі ситуація, коли індекс використання виробничих потужностей обробної промисловості дорівнює приблизно 86%.

5. Якщо людина звільнилася з роботи за власним бажанням, то виникає безробіття:

А. Структурне

Б. Фрикційне

В. Циклічне

Г. Природне

Фрикційне безробіття пов'язане з постійним рухом населення з одного регіону в інший, зі зміною професій. Для нього характерний стан пошуку або чекання роботи в недалекому майбутньому.

Завдання № 2

1. Сукупний попит, крива сукупного попиту та її аналіз

Сукупний попит - це реальний обсяг національного виробництва, який готові купити за кожного рівня цін (Р) макроекономічні суб'єкти (споживачі та уряд).

Сукупний попит -- це попит на споживчі та інвестиційні товари та послуги. При інших рівних умовах, чим нижче рівень цін, тим більшу частину реального обсягу національного виробництва захочуть придбати споживачі, тобто між рівнем цін та обсягом національного виробництва існує протилежна залежність.

Сукупний попит (АД) можна визначити за формулою обчислення ВНП методом витрат:

ВНП = (АД) = С + І + G + Xn,

де

С - споживчий попит - платоспроможний попит домашніх господарств на споживчі товари;

I - інвестиційний попит - попит підприємців на засоби виробництва;

G - попит держави на товари та послуги;

Хn - попит закордону

При цьому, якщо на мікрорівні попит на окремі товари залежить від рівня доходу, ефекту заміщення, то на макрорівні сукупний попит змінюється під впливом інших причин. Так, у даному випадку неможливо пояснити зміни попиту ефектом заміщення тому, що ми вивчаємо сукупний попит на всі товари, коли один товар не може бути замінений іншим. Немає тут і зв'язку з доходом, оскільки збільшення цін товарів не завжди означає зменшення загального номінального доходу країни, хоча твердження, що зі збільшенням попиту ціни підвищуються, лишається вірним.

Крива сукупного попиту

Цей взаємозв'язок ілюструє крива попиту, яка має такий же вигляд, як і крива попиту на окремий товар.

Графічно сукупний попит зображується кривою АД, яка монотонне спадає

Крива сукупного попиту (АД)

Р - рівень цін;

Q - реальний обсяг виробництва;

Основною причиною спаду кривої АД є ефект пропозиції грошей: зростання ціни за сталої номінальної пропозиції грошей робить гроші “коштовними” і відповідно низькими сукупні витрати.

Чим нижчий рівень цін, тим більший реальний обсяг національного виробництва буде куплений (сукупний попит). Розглядаючи криву АД, бачимо зміни в обсязі сукупного попиту, викликаного змінами цін). Крива АД показує величину реальних витрат для кожного рівня цін, якщо інші умови не змінюються.

На сукупний попит впливає ряд факторів. Вони поділяються на цінові і нецінові фактори.

До цінових факторів, які впливають на сукупний попит, належать:

1. Ефект процентної ставки. Він полягає в тому, що підвищення процентної ставки на гроші призводить до скорочення сукупного попиту. Механізм впливу заключається в тому, що підвищення цін на товари збільшують витрати споживачів і підприємців, а отже, їм потрібно більше грошей для придбання товарів і виплати заробітної плати. Відповідно зростає попит на гроші, підвищується процент за кредит.

Якщо процентна ставка буде вищою, ніж очікуваний прибуток від купівлі інвестиційних товарів, то виробництво буде скорочуватися, тобто сукупний попит зменшиться.

2. Ефект багатства, або реальних касових залишків. При підвищенні цін реальна вартість (купівельна спроможність) накопичених фінансових активів, особливо з фіксованою грошовою вартістю (строкових рахунків або облігацій), зменшиться. Це означає, що населення реально стає біднішим, менше купує товарів національного виробництва, сукупний попит падає.

3. Ефект імпортних купівель. Підвищення цін в країні призведе до зростання купівлі імпортних товарів і зменшення експорту за кордон, що вплине на обсяг національного виробництва і рівень сукупного попиту. Під дією цінових факторів сукупний попит змінюється за кривою АД. Таким чином, підвищення рівня цін веде до зменшення сукупного попиту і навпаки.

Існують також нецінові фактори, які впливають на сукупний попит. До них належать:

1. Зміни в споживчих витратах: добробут населення; очікування споживача; заборгованість споживача; податки.

2. Зміни в інвестиційних витратах: процентні ставки (за рахунок інших факторів, крім зміни рівня цін); очікувані прогнозні прибутки від інвестицій; податки з підприємств; технологія (нові технології вимагають збільшення інвестицій); надлишкові потужності.

3. Зміни в державних витратах.

4. Зміни у витратах на чистий обсяг експорту: національний доход у закордонних країнах-імпортерах вітчизняної продукції; валютні курси (падіння курсу національної валюти призводить до зростання імпорту і навпаки).

Під дією нецінових факторів крива сукупного попиту АД переміщується праворуч вгору, якщо попит збільшується (АД > АД1); ліворуч вниз, якщо попит зменшується (крива АД 2);

Вплив нецінових факторів на сукупний попит

2. ВВП та економічний добробут суспільства

Валовий внутрішній продукт (як і валовий національний продукт) є головним показником не тільки системи національних рахунків, а й добробуту суспільства. Розглянувши цей показник, можна говорити про правильність такої оцінки ВВП. Валовий внутрішній продукт дає можливість визначити в грошовому вираженні обсяг річного виробництва країни, а також відображає і загальну суму доходів виробників товарів і послуг, і загальну суму витрат на їхню оплату. Водночас вважається, що хоча ВВП надушу населення і характеризує середні доходи і витрати абстрактного жителя країни, проте не може бути мірилом його добробуту, а отже, і мірилом реального економічного добробуту нації.

ВВП як мірило економічного добробуту суспільства має недоліки, які практично унеможливлюють виконання цієї ролі. Йдеться, зокрема, про такі його недоліки. ВВП не враховує деякі види діяльності, що здійснюються в межах домашнього господарства (домашній догляд за дітьми і хворими, домашнє упорядкування за принципом «зроби сам» тощо). Такі види діяльності зазвичай збільшують добробут суспільства, але не мають ринкової оцінки.

ВВП не враховує проблеми вільного часу. Відомо, що в умовах високо розвиненої економіки рівень доходів є достатнім для якісного відпочинку і збільшення вільного часу значної частини населення, а це рівнозначно збільшенню добробуту країни. ВВП не відбиває екологічні проблеми, що нагально стоять перед суспільством (вичерпання ресурсів, зміна клімату, забруднення навколишнього середовища тощо). Йдеться про те, що у величині ВВП не враховується вплив виробництва на навколишнє середовище.

Статистика ВВП не бере до уваги, що зростання виробництва досягнуто ціною отруєння кислотними дощами полів, лісів, річок. А негативні наслідки функціонування національної економіки завжди тягнуть за собою зменшення добробуту суспільства. ВВП не враховує багатьох секторів тіньової економіки (нелегальні види розваг, безгрошовий обмін послугами, нелегальне виробництво алкогольних напоїв тощо). Отже, валовий внутрішній продукт ВВП є досить надійним показником річного обсягу національного виробництва товарів і послуг, але не універсальним критерієм економічного добробуту країни, оскільки в ньому не враховуються такі чинники, як вільний час, забруднення навколишнього середовища, тіньова економіка, вироблені товари і послуги для використання в самих домашніх господарствах тощо. Отже, рух ВВП не можна прямо і безпосередньо перевести в терміни добробуту. Валовий внутрішній продукт є насамперед показником потужності ринкової національної економіки, а не економічного добробуту суспільства. З певними допусками можна використовувати ВВП як показник динаміки виробництва. Тому при використанні валового внутрішнього продукту для формування економічної політики не слід забувати, що ВВП дуже приблизно відображає добробут країни.

Чистий економічний добробут країни ЧЕД. Вчені-економісти робили і роблять спроби сконструювати нові показники економічного добробуту суспільства, які враховували б ті чинники, що не враховує валовий внутрішній продукт, тобто були позбавлені недоліків ВВП. У макроекономіці вже є такий показник -- чистий економічний добробут суспільства ЧЕД.

Показник чистого економічного добробуту країни був введений у наукову термінологію в 70-ті роки американськими економістами У. Нордхаузом і Дж. Тобіном. Він не є конкретним самостійним статистичним показником, а застосовується тільки як доповнення до валового внутрішнього продукту. Чистий економічний добробут країни ЧЕД відображає результати, не тільки показані в структурі ВВП, а й результати діяльності, що здійснюється в межах домашнього господарства; результати тіньової економіки; міру та спосіб використання вільного часу для підвищення освіти, виховання дітей, фізичного та духовного розвитку; негативні наслідки функціонування виробництва (стан природного навколишнього середовища) тощо.

Чистий економічний добробут суспільства ЧЕД визначається вирахуванням з ВВП грошової оцінки негативних чинників Чн, що вливають на добробут, та додаванням результатів неринкової діяльності в грошовій оцінці Р Л і грошової оцінки вільного часу Вч:

ЧЕД = ВВП -Чн + Рнря + Вч.

Кількісно визначити чистий економічний добробут суспільства ЧЕД непросто. Вся складність полягає в тому, як дати грошову оцінку всім тим видам діяльності, які не мають ринкового характеру і, отже, не можуть бути оцінені в процесі вільного ринкового обміну. Щоправда, показник чистого економічного добробуту країни цікавий, по-перше, як теоретична постановка проблеми обліку різних сторін функціонування національної економіки, в тому числі неформальної економіки. По-друге, чистий економічний добробут суспільства доцільно використовувати в системі макроекономічних вимірів, оскільки він точніше визначає реальний економічний добробут нації, ніж валовий внутрішній продукт ВВП.

Отже, ЧЕД є цікавим і відносно корисним у роботі статистичної служби країни показником. Однак на практиці статистичні служби ООН і національного обліку окремих країн не мають уніфікованої методики розрахунку чистого економічного добробуту суспільства. Власне тому ми зустрічаємо цей показник на сторінках підручників з макроекономіки, а не на сторінках статистичних збірників різних країн світу, щорічних доповідей міжнародних організацій про світовий розвиток.

3. Визначте особистий (одержаний) доход, якщо національний доход склав 5964 млрд. грн., внески на соціальне страхування 645 млрд. грн., податки на прибутки корпорацій і некорпоративних фірм 245 млрд. грн., нерозподілені прибутки корпорацій і некорпораційних фірм 79 млрд. грн. транспортні платежі 769 млрд. грн..

4. Розрахувати ЧВП за таких умов (грн.):

споживчі видатки = 800, валові інвестиції = 90, видатки на відновлення зношеного капіталу = 80, державні видатки = 60, трансферти = 30, експорт = 12, імпорт = 10.

Рішення:

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) можна отримати із валового внутрішнього продукту (ВВП), коли його зменшити на величину амортизаційних відрахувань (А):

ЧВП = ВВП - А,

В нашому випадку Валовий внутрішній продукт можна визначити витратним способом (ВВПв), а саме, шляхом складання 4 величин: споживчих витрат (С), валових інвестицій (І), державних видатків (G), та чистого експорту (Хn).

ВВПв = С + І + G + Хn,

Хn = Ехр - Іпор,

1. ВВПв = 800 + 90 + 60 + (12 - 10) = 952 грн.,

2. ЧВП = 952 - 80 - 30 = 842 грн..

Відповідь:

Чистий внутрішній продукт складає 842 грн..