Економічні проблеми розвитку зернового господарства області: ефективність, сталість, циклічність

СЛАУТА Віктор Андрійович

УДК 631.15:633.1

ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ

ЗЕРНОВОГО ГОСПОДАРСТВА ОБЛАСТІ:

ЕФЕКТИВНІСТЬ, СТАЛІСТЬ, ЦИКЛІЧНІСТЬ

(на матеріалах Донецької області)

Спеціальність 08.07.02 - Економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків -2000

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі економіки сільського господарства Харківського державного аграрного університету ім. В.В.Докучаєва.

Науковий керівник - кандидат економічних наук, професор Шиян Віктор Йосипович, завідувач кафедри економіки сільського господарства Харківського ДАУ

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, член-кореспондент УААН Амбросов Володимир Якович, завідувач Харківського відділення Інституту аграрної економіки; кандидат економічних наук, професор Наумов Юрій Федорович,завідувач кафедри економіки та підприємництва Луганського державного аграрного університету

Провідна установа - Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України, кафедра економіки АПК.

Захист відбудеться 29 березня 2000 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.803.01 в Харківському державному аграрному університеті імені В.В. Докучаєва.

Відзиви на автореферат просимо надсилати у двох примірниках, завірених печаткою, на адресу: 62483, м. Харків, п/в “Комуніст - 1”, ХДАУ, корп I, к. 304.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського державного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, м. Харків, п/в “Комуніст - 1”, ХДАУ, корп I, к. 304.

Автореферат розісланий 27 лютого 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Македонський А.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема збільшення обсягів і підвищення стабільності виробництва зерна є однією з ключових в народногосподарському комплексі, тісно пов'язаних з національною безпекою. Разом з тим проблема має чітко виражений регіональний аспект, обумовлюваний як розширенням прав, так і зростаючою відповідальністю регіонів за забезпечення населення продуктами харчування за доступними цінами.

Агропромисловий комплекс Донецької області розвивається в дуже своєрідному середовищі. Це в певній мірі стосується і розвитку зернового господарства. Внаслідок значного скорочення виробництва зерна, наростаючих ускладнень з його закупками за межами області різко знизився рівень забезпеченості потреб в ньому, що особливо негативно вплинуло на стан галузі тваринництва.

Розробка та практична реалізація заходів, спрямованих на забезпечення в перспективі обсягів валових зборів зернових на рівні 1,7-1,9 млн т, можуть бути успішними за умови всебічного вивчення тенденцій розвитку зернового господарства в області. Зрозуміло, що при цьому слід максимально враховувати ті наробки, які вже є надбанням економіки зернового господарства. Найбільш повно вони викладені у працях О.Бабича, С.Бакая, В.Бойка, П.Гайдуцького, Л.Животкова, М.Зубця, М.Куліша, Є.Лебедя, М.Лобаса, Л.Худолій, Д.Прейгера, В.Сайка, В.Ситника, П.Саблука, М.Шикули, О.Шпичака, М.Щура та інших дослідників. В останній час значно збільшилося число публікацій, в яких аналізується стан виробництва зерна в регіонах. Проте чимало питань залишаються малодослідженими як на державному, так і на регіональному рівнях.

Епізодичний характер мають публікації, присвячені довгостроковим тенденціям розвитку зернового господарства, а тим більше з позицій стійкості і особливо циклічності виробництва. Існують протилежні точки зору на найбільш прийнятне співвідношення продовольчих і фуражних культур у структурі зернових. Тільки розгортається вивчення впливу на стан виробництва зернових різних варіантів реструктуризації підприємств на основі приватизації землі та майна.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася відповідно до плану наукових досліджень кафедри економіки сільського господарства Харківського державного аграрного університету (1991 - 1998 рр.). Її результати були використані при виконанні на замовлення Міністерства АПК України теми “Методика визначення витрат і диференціальних (рентних) доходів на землях різної якості” (номер державної реєстрації 0198U007200).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягала в тому, щоб за багаторічними даними визначити закономірності у зміні стійкості та у прояві циклічності розвитку зернового господарства, які обумовлюють їх динаміку, ініціювати проведення експериментів з удосконалення механізму господарювання та визначити їх вплив на стан і ефективність виробництва зерна з використанням одержаних результатів в розробці програм розвитку аграрного сектора області.

Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження вирішувалися такі завдання:

· вияв регіональних особливостей виробництва зерна та впливу його зменшення на стан галузі тваринництва;

· визначення основних тенденцій розвитку зернового господарства області в період з 1951 р. по 1998 р.;

· здійснення порівняльної характеристики ефективності виробництва окремих зернових культур;

· уточнення методичних підходів до вирішення проблеми оптимізації структури виробництва зерна з урахуванням регіональних особливостей, орієнтації на грунтозахисні системи землеробства та на кон'юнктуру ринку;

· дослідження динаміки стійкості виробництва зернових з визначенням основних тенденцій її зміни;

· вияв циклічності у зміні урожайності та обсягів валових зборів окремих зернових культур і зернових в цілому, визначення основних характеристик фаз і циклів;

· узагальнення результатів реалізації в Донецькій області Проекту приватизації землі та реорганізації КСП з позицій впливу реструктуризації підприємств на стан виробництва зернових.

Предмет і об'єкти дослідження. Предметом дослідження був розвиток зернового господарства регіону в 1951-1998 рр., особливо в умовах аграрної реформи 90-х років, з урахування рівня стійкості та прояву циклічності виробництва зерна.

Об'єктами досліджень були виробники зерна (обласний та районний рівні), окремі господарства, в тому числі ті, які здійснюють реструктуризацію.

Методологія та методика дослідження. Методологічною основою дослідження були фундаментальні положення теорій стійкості і циклічності виробництва, а також концептуальні основи розвитку зернового господарства на ближчу та віддалену перспективи в умовах сучасної регіональної політики; положення про необхідність широкої експериментальної перевірки організаційно-економічних заходів з метою визначення доцільності їх широкого впровадження. Як джерела методологічних орієнтирів використовувалися праці класиків економічної науки, законодавчі та нормативні акти владних структур, фундаментальні праці вітчизняних і зарубіжних вчених з досліджуваної проблеми.

У відповідності до задач дослідження було використано сукупність методів: монографічний, абстрактно-логічний, статистичних групувань, графічний, кореляційно-регресивного моделювання, економічного експерименту та ін.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше на матеріалах Донецької області вивчено тенденції розвитку зернового господарства за період з 1951 по 1998 рр. і сформульовано положення з елементами наукової новизни:

· удосконалено методику оптимізації структури виробництва зерна на рівні регіонів;

· встановлено факт підвищення сталості зернового господарства при зростанні інтенсивності виробництва;

· виявлено циклічність у виробництві зернових в області, обгрунтовано тотожність у зміні циклів на рівні держави, області і окремого господарства з високим рівнем виробництва зерна;

· показано принципову різницю в структурі циклів у промисловості та сільському господарстві;

· одержано кількісну характеристику фаз і циклів, в тому числі обгрунтувано їх асинхронний характер і розбіжність у різних зернових культур;

· обгрунтовано необхідність розрізняти поняття “сталість урожайності” та “сталість валових зборів зерна” при виробництві озимої пшениці;

· виявлено залежність урожайності зернових культур від здійснення проекту приватизації землі та реорганізації КСП .

Практична цінність результатів дослідження. Оцінка сталості та циклічності виробництва на регіональному рівні створює передумови для довгострокового прогнозування кон'юнктури ринку зернових, а також системи агротехнічних та організаційно-економічних заходів щодо зменшення негативного впливу несприятливих і більш повного використання сприятливих метеорологічних умов, обгрунтування величини страхових запасів і запобігання зайвим витратам на їх створення. Удосконалений методичний підхід до проблеми оптимізації структури зернового господарства дозволяє більш обгрунтовано планувати її на перспективу. По результатах оцінки впливу реформування КСП на стан виробництва зернових можна більш впевнено розробляти стратегію формування організаційно-правових структур ринкового типу. Надання озимій пшениці провідної ролі в структурі посівних площ сприятиме формуванню найбільш ефективної структури зернового господарства.

Дані про циклічність сільськогосподарського виробництва доцільно використовувати також в учбовому процесі в курсах “Економічна теорія”, “Економіка сільського господарства”, “Управління ресурсами” та ін.

Особистий внесок здобувача. Основні положення, які складають наукову новизну і мають практичне значення, автором отримані особисто. По кожній спільно підготовленій публікації задекларовано особистий вклад.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися і схвалені на підсумкових наукових конференціях Харківського державного аграрного університету (1994-1998 рр.), на республіканській науково-практичній конференції “Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва та формування продовольчого ринку в нових умовах господарювання” (Харків, 1995 р.), на міжнародній конференції “Україна в світових земельних, продовольчих і кормових ресурсах та економічних відносинах” (Вінниця, 1995 р.), на ювілейній конференції, присвяченій 180-річчю ХДАУ (1996 р.), на міжнародній конференції “Підвищення родючості грунтів України, їх екологія, охорона, моніторинг в умовах земельної реформи (Харків, 1996 р.), на республіканській конференції “Конституційні засади державотворення в Україні”(Харків, 1998 р.), на регіональній науково-практичній конференції “Стратегия управления социально-экономическим развитием региона на период до 2010 года” (Донецьк,1999 р.), на міжнародній науково-практичній конференції “Ноосфера і окультурювання грунтів” (Харків, 1999 р.).

Публікації. Основні ідеї, положення та результати досліджень викладено в 13 наукових працях, шість з яких опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, а також в монографії, підготовленій у співавторстві.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаних джерел (211 найменувань), містить 65 таблиць, 20 рисунків. Роботу викладено на 243 сторінках комп'ютерного тексту

Структура дисертаційної роботи. Вступ. Розділ 1. Основні проблеми та тенденції розвитку зернового господарства. 1.1. Теоретичні і практичні питання забезпечення підвищення ефективності і сталості виробництва зернових.1.2. Регіональні особливості сільськогосподарського виробництва і їх вплив на розвиток зернового господарства. Розділ 2. Стан та ефективність виробництва зернових у Донецькій області. 2.1. Динаміка посівних площ, урожайності і валових зборів. 2.2. Ефективність виробництва зерна. 2.3. Структура зернового господарства області і принципи її оптимізації. 2.4. Проект приватизації землі і реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств та його вплив на розвиток зернового господарства. Розділ 3. Стійкість та циклічність виробництва зернових в області. 3.1. Стан і динаміка сталості виробництва зернових. 3.2. Дослідження циклічності в розвитку зернового господарства. Висновки. Список використаних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовуються актуальність теми, мета та завдання дослідження, визначаються предмет та об`єкт дослідження, виділяються елементи наукової новизни, розкривається практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Основні проблеми та тенденції розвитку зернового господарства” відзначається, що в Україні виробництво зерна характеризується не тільки значним зменшенням валових зборів, а й їх істотним коливанням. Враховуючи рівень задоволення потреб у зерні, є всі підстави вважати стан галузі критичним. З високоприбуткового зернове господарство перетворилося на малоприбуткове: в 1998 р. в цілому по Україні перевищення виручки від реалізації над повною собівартістю зерна було мінімальним, а реалізація ячменю та кукурудзи принесла значні збитки.

Одне з вихідних положень, яке розвивається в розділі, а в подальшому в дослідженні виступає як провідна методологічна настанова, полягає в тому, що при обгрунтуванні напрямків виробництва зерна слід враховувати не тільки природні, а в повній мірі й економічні умови регіонів. Їх своєрідність визначається дією комплексу факторів, серед яких одну з провідних ролей відіграє чимала міжобласна різниця в розмірах виробництва зерна на 100 га ріллі і особливо на одного мешканця. В 1998 р. в Закарпатській області було вироблено 152 кг зерна в розрахунку на одного мешканця, а в Херсонській - 629 кг. В Донецькій області цей показник склав 212 кг при 527 кг в середньому по Україні.

Разом з тим слід враховувати, що забезпеченість зерном визначається не тільки розмірами його виробництва і закупок в інших регіонах, а й ефективністю використання, що в першу чергу стосується окупності зерна, яке використовується на фуражні цілі, продукцією тваринництва.

При аналізі стану вивчення проблем розвитку зернового господарства підкреслюється, що економічна наука завжди приділяла їм першочергову увагу, і у відповідності до спрямованості дисертаційного дослідження здійснюється ретроспективний аналіз питань оптимізації структури зернового господарства, сталості та циклічності його розвитку.

Структура посівних площ зернових культур і валових зборів зерна небезпідставно розглядається як один з визначальних факторів ефективності його виробництва і подальшого використання. Аналіз публікацій з даної проблематики за період понад 50 років переконливо свідчить про суттєві розбіжності в поглядах на вихідні принципи оптимізації структури посівів.

Тривалий час у авторів численних публікацій і розробників програм розвитку зернового господарства домінував погляд про доцільність різкої зміни у співвідношенні продовольчих і фуражних культур на користь фуражних, зокрема за рахунок значного скорочення площ під озимою пшеницею.

В дисертаційному дослідженні відстоюється точка зору, що методологічним ключем до обгрунтованого вирішення вищезазначених питань повинні бути такі принципи. Структура зернових формується під значним впливом регіональних особливостей, зокрема питомої ваги продовольчого зерна в загальних його витратах; рівня виробництва зерна і забезпеченості ним в розрахунку на душу населення; розміру та структури експорту зернових, ефективності виробництва окремих зернових культур і кон'юнктури зернового ринку; темпів поширення грунтозахисних систем землеробства, виведення еродованих земель зі складу ріллі та їх залуження; рівня технічної забезпеченості сільського господарства; стану сівозмін; вимог екологізації виробництва. Провідні позиції в зерновому господарстві України, а тим більше в умовах Донецької області, в структурі посівних площ і особливо валових зборів повинні належати озимій пшениці, на другому місці повинен бути ячмень.

Поряд із збільшенням валових зборів зернових, підвищенням якості зерна першочергове значення має підвищення сталості зернового господарства. Свого часу академік В.Р.Вільямс стверджував, що підвищення сталості є навіть більш важливим, ніж зростання урожайності. Розробка економічних основ теорії сталості сільського господарства пов'язана з працями Ф.Баталіна, В.Обухова, А.Фортунатова, Н.Четвирикова. Значний вклад в її розробку вніс відомий економіст України Й.Пасхавер. Під керівництвом академіка В.Сайка підготовлено два видання, в яких всебічно розглядаються проблеми сталості землеробства України та обгрунтовуються шляхи її підвищення. Але праці, присвячені економіко-статистичній характеристиці сталості сільського господарства України в цілому і зернового господарства зокрема, носять поодинокий характер.

Сталість зернового господарства пов'язана ще з одним фундаментальним явищем - циклічністю розвитку. Методологічною основою нашого дослідження були два наступних положення: 1) циклічність властива системам різного рівня, в тому числі економічним; 2) характер циклічності розвитку економічних систем зумовлюється сукупною дією як суспільних, так і природних факторів. Значний вклад у розвиток теорії циклічності вніс М.Туган-Барановський. Але вивчення проблем циклічності сучасними дослідниками, як і в минулому, зосереджені на особливостях циклічного розвитку промисловості. Вивчення особливостей циклів в сільському господарстві тільки-но розпочато.

В роботах вчених Українського науково-дослідного інституту захисту грунтів від ерозії, а також Луганського ДАУ з використанням багаторічних даних було зафіксовано наявність циклічності у зміні урожайності сільськогосподарських культур, своєрідність розвитку циклу в сільському господарстві (його двофазний характер), визначальну роль космічних факторів у формуванні циклів зміни урожайності.

У другому розділі “Стан та ефективність виробництва зернових у Донецькій області” розглядаються головні тенденції розвитку зернового господарства за період, який охоплює 48 років. Особлива увага приділяється визначенню динаміки валових зборів. Простежується чітка тенденція їх збільшення впродовж 1951-1990 рр.: з 1088 тис. т в 1951-1985 рр. до 2304 тис. т в 1986-1990 рр. З 1991 р. почала формуватися тенденція істотного зменшення обсягів виробництва зерна. В середньому за 1996-1998 рр. його було отримано 1340 тис. т, зокрема в 1998 р. - тільки 1083 тис. т.

Головним фактором, дія якого зумовила різке погіршення забезпеченості області зерном, було не зменшення урожайності, а різке скорочення посівних площ. Так, середня урожайність за 1996-1998 рр. по відношенню до її рівня в 1951-1955 рр. склала 176%, а розмір посівних площ - тільки 63%.

1.Результати реалізації зернових в окремих районах Донецької області в 1998 р.

Велике значення має також оптимізація структури посівних площ. Як вже зазначалося, при обгрунтуванні напрямків її удосконалення слід враховувати широку сукупність факторів, серед яких одне з провідних місць належить ефективності виробництва окремих зернових культур. Загальний стан ефективності зернового господарства теж характеризується наростанням негативних тенденцій. Виробництво зернових завжди відрізняв високий рівень прибутковості. Проте в останні роки він неухильно зменшувався. І нарешті в 1998 р. реалізація зернових вперше принесла збитки. Причому в десяти районах області виробництво зерна було прибутковим, а у восьми - збитковим. Збитковість або ж прибутковість виробництва визначалися в першу чергу собівартістю, оскільки ціни реалізації по районах відрізнялися в значно меншій мірі (табл. 1). Лише в Шахтарському районі найбільша збитковість зумовлена найнижчою ціною реалізації і найвищем рівнем собівартості 1 ц зерна.

В системі показників ефективності провідне місце належить урожайності, бо від її рівня залежать, наприклад, собівартість, розмір прибутку (збитку) на 1 га. Аналіз даних за 1992-1998 рр. свідчить, що за рівнем урожайності безперечну перевагу, в порівнянні з іншими культурами, мала озима пшениця. До того ж і собівартість 1 ц зерна цієї культури була, як правило, найнижчою.

Підкреслюючи особливе значення урожайності в системі факторів, які визначають рівень ефективності, слід зазначити: аж ніяк не можна недооцінювати і фактор витрат, рівень їх окупності продукцією.

Велике значення в стратегії реформування агропромислового комплексу України мають наслідки здійснюваного в області експерименту з реорганізації підприємств на засадах приватної власності на майно та землю. В дисертації вони розглядаються з урахуванням досвіду інших країн у реформуванні сільського господарства, а також під кутом зору впливу на стан сільськогосподарського виробництва в цілому та зернового господарства зокрема.

Результати експерименту дають підстави для таких висновків. Реорганізація підприємств сприяла зменшенню збитковості виробництва. Урожайність зернових в реформованих господарствах була на рівні її середньої величини у відповідних районах, причому коливалася в широких межах з проявом такої закономірності: чим меншими за розмірами були новостворені господарства, тим нижчою була урожайність. Господарства, які зберегли в процесі реорганізації цілісність, мали за урожайністю переваги перед нереформованими господарствами.

У третьому розділі “Стійкість та циклічність виробництва зернових в області” всебічно аналізуються коливання у розмірах посівних площ, урожайності та валових зборів зернових за період 1951-1998 рр. Відповідні дані наводяться в табл.2. Вони переконливо свідчать про те, що варіація посівних площ всіх зернових культур в переважній більшості підперіодів є незначною. Зовсім по-іншому складалася варіація урожайності та валових зборів на початку періоду, коли вона була значно більшою.

Виключно важливе значення для теорії і особливо для практики має визначення тенденцій у зміні коефіцієнтів варіації в часі. Наші дослідження за вказаний період дають підстави для такого висновку: в міру підвищення інтенсивності виробництва зернових, що знаходило своє відображення в підвищенні рівня урожайності, варіація показників урожайності по групі зернових та їх валових зборів мала чітко виражену тенденцію до зменшення.

2.Коефіцієнти варіації основних показників стану виробництва зернових в Донецькій області по підперіодах, %

Суттєве значення має така обставина: по окремих культурах, а особливо по озимій пшениці, варіація урожайності істотно відрізняється від варіації валових зборів, що пояснюється значним коливанням посівних площ. Тому слід розрізняти поняття “сталість урожайності” і “сталість валових зборів”.

В процесі досліджень було встановлено факт циклічності у зміні рівнів коливання урожайності по підперіодах. Найбільш чітко він проявився у зміні показників урожайності кукурудзи (рис.1).

При загальній тенденції підвищення сталості врожаїв кукурудзи відбувалося чергування підвищених або знижених показників варіації. При розгляді циклічності один з головних висновків, зроблений нами на підставі вивчення багаторічних даних (1951-1998 рр.), полягає в тому, що характер циклічності виробництва в сільському господарстві докорінно відрізняється від закономірностей прояву циклічності в промисловості. І хоч немає єдності поглядів на матеріальну основу циклічності в сільському господарстві (більшість дослідників схиляються до думки, що вона являє собою, за висловом О.Чижевського, “відлуння сонячних бур”), але досить очевидним є її саме природний, а не економічний характер. Як свідчать і інші дані, цикл у виробництві зернових складається з двох фаз: пониженої та підвищеної урожайності. Досить повне уявлення про фази та цикли у зміні урожайності всіх зернових культур дає рис. 2 . В межах всього періоду було виділено три за-вершених цикли, а також початок четвертого. Безумовно, увагу привертає дуже істотний вплив природних факторів, які зумовлюють чергування фаз пониженої та підвищеної урожайності в межах циклу, про що переконливо свідчить такий факт: навіть при чіткій тенденції підвищення рівня урожайності в межах досліджуваного періоду її середня величина у фазі пониженої урожайності наступного циклу була помітно нижчою, ніж у фазі підвищеної урожайності попереднього циклу.

В нашому дослідженні встановлено різну довжину фаз і циклів, причому вони істотно відрізнялися в залежності від того, стосовно якої культури визначалися більш та менш сприятливі періоди. Але незалежно від культур останні роки належать до несприятливих, особливо для ячменю. З іншого боку, абсолютно зрозуміло, що різке зниження урожайності зернових впродовж чотирьох-п'яти останніх років є наслідком не тільки несприятливості природних, а й різкого погіршення економічних умов розвитку зернового господарства.

Розрахунок коефіцієнтів варіації всіх зернових по фазах дає підстави для такого висновку: сталість урожаїв у фазах більшої сприятливості природних умов була помітно більшою в порівнянні з фазами відносної несприятливості цих умов. Особливо великою ця різниця була в першому циклі, в якому в першій фазі коефіцієнт варіації дорівнював 31,8%, а в другій - 12,1%.

За даними про урожайність зернових в 1986-1998 рр. було вивчено характер прояву циклічності в об'єктах, які перебувають в різних природно-економічних умовах, а також істотно відрізняються рівнями культури землеробства та забезпеченості матеріально-технічними ресурсами. Було використано дані про урожайність всіх зернових і зернобобових по Україні, в Донецькій області та в КСП "Росія" Волноваського району Донецької області. Тенденції у зміні урожайності, як і абсолютні її рівні, по Україні і в Донецькій області дуже близькі або ж практично повністю співпадають (коефіцієнт парної кореляції склав 0,96). Коефіцієнт парної кореляції між урожайністю по Донецькій області і в КСП “Росія”, який дорівнює 0,79, переконливо свідчить, що і при високій культурі землеробства характер циклічності аналогічний тому, який формується в середньому по області і навіть в Україні.

ВИСНОВКИ

1. Сучасний стан зернового господарства характеризується як критичний. Одна з проблем, особливо з урахуванням того, що експорт зерна наближається до 4 млн т, полягає в різкому зменшенні можливостей традиційно зернонедостатніх областей задовольняти потреби в зерні за рахунок закупівлі його в інших областях. Типовим представником є Донецька область.

2 Середньорічне виробництво зерна в області скоротилося з 2304 тис. т в 1986-1990 рр. до 1340 тис. т в 1996-1998 рр. На зменшення валових зборів істотно вплинуло зниження урожайності (з 31,5 ц/га до 28,5 ц/га), але головною причиною було скорочення посівних площ (з 731 тис. га до 524 тис. га). Першочергове задоволення потреб в продовольчому зерні (їх обсяги дорівнюють 740-760 тис. т.) в умовах значного скорочення загального обсягу спожитого зерна обумовлює різке зменшення кількості фуражного зерна.

3. Вкрай негативним явищем є і те, що прибутковість виробництва зерна в останні роки невпинно знижувалася. В 1998 р. реалізація зернових завдала господарствам області збитків. Причому виробництво пшениці було прибутковим (19,5 %). Значні збитки принесла реалізація кукурудзи (-23,1%) та ячменю (-36,7%).

4.Здійснення в Донецькій області крупномасштабного експерименту з метою створення організаційно-правових структур ринкового спрямування на засадах приватної власності на землю та майно показало, що реорганізація сприяла зменшенню збитковості виробництва. Урожайність зернових в реорганізованих підприємствах була близькою до середнього її рівня в тих районах, де вони розташовані (в 1998 р. - 97%). На величину урожайності позитивно впливало збереження цілісності майнових комплексів в процесі реформування, негативно - створення господарств з незначною земельною площею. В 1998 р. при середньому рівні урожайності по всіх реформованих господарствах 17,6 ц/га в групі господарств з площею сільськогосподарських угідь до 350 га він дорівнював 11,4 ц/га (58% від середнього по відповідних районах).

5.Узагальнення пропозицій науковців щодо оптимізації співвідношення продовольчих і фуражних культур свідчить, що переважна більшість дослідників схилялися до доцільності значного скорочення питомої ваги продовольчих і підвищення питомої ваги фуражних культур. Нами послідовно відстоюється точка зору про провідне місце озимої пшениці в структурі посівів зернових: збереження цієї культури створює передумови для підвищення ефективності всього зернового господарства.

6. Оскільки в Донецькій області необхідно задовольнити в першу чергу потребу в продовольчому зерні, вважаємо за доцільне забезпечити розширення посівних площ під озимими зерновими до 380-400 тис. га, в тому числі під озимою пшеницею - до 350-370 тис. га.

7. Дослідження коливань урожайності зернових і зернобобових культур, зокрема озимої пшениці, ярого ячменю і кукурудзи, по підперіодах впродовж 1951-1998 рр. дають підстави для такої відповіді на одне з головних, до того ж найбільш дискусійних питань теорії сталості сільськогосподарського виробництва: в Донецькій області збільшення витрат антропотехногенного походження, що свідчить про інтенсифікацію виробництва, вело не до збільшення, а до зменшення коливань урожайності, тобто зумовлювало підвищення сталості зернового господарства.

8. В Донецькій області зміна рівня урожайності та розміру валових зборів носить циклічний характер. Наші дослідження підтверджують висновок науковців Луганського ДАУ, яким належить пріоритет у встановленні факту циклічності у зміні урожайності зернових.

9. Особливість циклу в сільському господарстві, на відміну від промисловості, полягає в тому, що він включає не чотири, а дві фази: підвищеної та зниженої урожайності. Зернове господарство Донецької області перебуває у фазі зниженої урожайності, яка (фаза) завершиться, скоріш за все, в наступному столітті. Циклічність розвитку зернового господарства зумовлюється дією природних факторів. Проте на особливості фаз і циклів істотно впливають і економічні фактори.

10. При прогнозуванні обсягів виробництва зерна, кон'юнктури ринку, при укладенні контрактів, плануванні системи агротехнічних та організаційно-економічних заходів слід вважати обов'язковим врахування циклічності у зміні урожайності, а також її сталості.

11.При оцінці ефективності застосування добрив та інших матеріально-технічних ресурсів, а також системи агротехнічних заходів з використанням даних наукових досліджень слід керуватись не усередненими за період їх проведення прибавками та витратами, а розмежованими за сприятливістю умов. Використаннях усереднених даних веде до завищення їх, в порівнянні з реальними, в несприятливі роки і до заниження у сприятливі, що призводить до заниження ефекту в обох випадках.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ З ТЕМИ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Слаута В.А., Сергеев Г.В., Щур М.И., Булавка О.Г. Розвиток зернового господарства Донеччини та напрямки його поліпшення //Економіка АПК. - 1995. - №7. - С.28-30. Авт. С.28-29 - особисто автору належить аналіз стану і проблем розвитку зернового господарства області.

2. Шиян В.Й., Слаута В.А. Реформирование земельных отношений в системе земельной реформы // Підвищення родючості грунтів в Україні, їх екологія, охорона, моніторинг в умовах земельної реформи: Зб. наук.праць/ Харк. держ. аграр. ун-т. - Харків, 1996. - С.43-53. Авт. С.47-53 - особисто автору належить висвітлення проблем і перших наслідків здійснення пілотного проекта приватизації землі і реформування КСП.

3. Слаута В.А. Состояние и проблемы формирования парка зерноуборочных комбайнов // Проблеми реформування відносин власності та господарювання в агропромисловому комплексі: Зб. наук. праць /Харк. держ. аграр. ун-т. - Харків, 1997. - С.168-174.

4. Слаута В.А. Принципи та методичні підходи до удосконалення структури виробництва зерна //Вісник ХДАУ. - 1997. - №1. - С.110-113.

5. Слаута В.А. Стабильность производства озимой пшеницы // Бизнес-информ. - 1998. - №13-14. - С.45-46.

6. Шиян В.И., Слаута В.А. Методологические основы формирования теории цикличности развития сельскохозяйственного производства // Бизнес-информ. - 1998. - №20. - С.32-34. Авт. 34 - особисто автору належать дані про циклічність урожайності зернових.

7. Слаута В.А. Про сталість урожайності зернових в Донецькій області // Вісник ХДАУ. - 1998. - №3. - С.80-85.

8. Шиян В.И., Слаута В.А. Цикличность производства зерновых в Донецкой области // Вісник ХДАУ. - 1998. - №3. - С.45-52. Авт. 48-50 - особисто автору належить характеристика стану циклічності.

9. Шиян В.И., Слаута В.А. Структура, стабильность и цикличность зернового хозяйства региона: Монография / Харьк. гос. аграр. ун-т. - Харьков, 1998. - 252 с., в т. ч. автора с.26-46; 47-82; 174-191; 216-235.

10. Слаута В.А. Состояние и пути повышения эффективности зернового производства Украины // Мат-ли наук. конф. /Харк. держ. аграр. ун-т.- Харків, 1996. - С.34-35.

11. Шиян В.И., Слаута В.А. Формы хозяйствования и интенсификация сельскохозяйственного производства // Україна в світових земельних продовольчих і кормових ресурсах і економічних відносинах: Міжнар. конф. - Вінниця, 1995. - 2 с. Авт. особисто автору належить обгрунтування тези про переваги великих реформованих господарств над дрібними.

12. Шиян В.Й., Слаута В.А., Шиян Д.В. Вплив циклічності сільськогосподарського виробництва на рівень ефективної родючості грунтів // Вісник ХДАУ. - 1999 - №1. - С.26-28. Авт. С.28 - особисто автору належить констатація факту різної довжини фаз і циклів.

13. Слаута В.А., Шиян Д.В., Ковальова Т.М. Диференціація прибутків сільскогосподарських виробників по родючості в межах регіону: визначення розмірів і підходи до їх регулювання // Конституційні засади державотворення в Україні: Наук. зб. Харків.: УАДУ (ХФ), 1999. - С.94-98. Авт. С.97-98. - особисто автору належить аналіз впливу родючості грунтів на величину доходів.

АНОТАЦІЇ

Слаута В.А. Економічні проблеми розвитку зернового господарства області: ефективність, сталість, циклічність (на матеріалах Донецької області) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - Економіка сільського господарства і АПК. - Харківський державний аграрний університет ім.В.В.Докучаєва. - Харків, 1999.

Одна з головних ідей дисертації полягає в тому, що тенденції та напрямки розвитку зернового господарства визначаються як закономірностями розвитку галузі в цілому, так і регіональними особливостями. В дисертації вказано напрямки вирішення корінних проблем зернового господарства стосовно умов Донецької області - значного підвищення рівня задоволення потреб в зерні, а також стійкості та ефективності його виробництва. Дано характеристику стійкості та циклічності у зміні урожайності зернових, показано особливості циклів і фаз у сільському господарстві.

Ключові слова: регіональна політика, ефективність, динаміка, стійкість, цикл, фаза, оподаткування, реформування, кон'юнктура ринку.

SlautaV.A. Economic Problems of Development of Grain Producing Farm: Efficiency, Stability, Cyclicity (on the materials of Donetsk district) - Manuscript.

The thesis is presented to complete for the degree of candidate of science, speciality 08.07.02 - Economy of Agriculture and Agro-Industrial Complex. - Kharkiv State V.V.Dokuchayev University. - Kharkiv, 1999.

One of the main ideas of the work is to show that tendency and directions of development of any grain producing farm are defined by both laws in the branch development as a whole, and the peculiarities of regional level. The main directions of solving the basic problems of arable farms are singled out under the conditions of Donetsk region: significant raising the rate of meeting the demands in grain supply as well as stability of its production. The character of stability and change of cyclicity in grain yields are given and the peculiarities of agricultural phases are revealed.

Key words: regional policy, efficiency, dynamics, stability, cycle, phase, taxation, cyclicity.

Слаута В.А. Экономические проблемы развития зернового хозяйства области: эффективность, устойчивость, цикличность (на материалах Донецкой области) - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 - Экономика сельского хозяйства и АПК. - Харьковский государственный аграрный университет им. В.В.Докучаева. Харьков, 1999.

Обосновывается положение, что в условиях значительной дифференциации областей по уровню потребления основных продуктов питания в расчёте на душу населения, растущей ответственности областей за развитие всех составляющих АПК, в том числе зернового хозяйства, проблемы должны решаться с учётом региональных особенностей. Исходя из данной методологической посылки разработан усовершенствованный методический подход к оптимизации структуры зернового хозяйства, который в качестве обязательной составляющей включает оценку эффективности производства отдельных культур с учётом конъюнктуры рынка зерновых, причём не только внутреннего, но и мирового. Учитывая реальную потребность Донецкой области в продовольственном зерне,сделан вывод: оптимальные посевные площади под озимой пшеницей для области должны составлять 350-370 тыс. га.

Установлена значительная дифференциация районов области по уровню двух важнейших составляющих эффективности производства зерновых - урожайности и окупаемости затрат. Она формируется под воздействием природных (плодородие почв и погода) и экономических факторов. Наиболее значимым оказалось различие в затратах на 1 га посева, рост которых обусловливал повышение урожайности и одновременно себестоимости 1 ц зерна.

Крупномасштабный эксперимент по реорганизации КСП и созданию организационно-правовых структур рыночного типа, осуществлённый с участием автора, показал его позитивное воздействие на повышение прибыльности производства и целесообразность сохранения целостности реформируемых предприятий.

На основе многолетних данных (1951-1998 гг.) установлено позитивное воздействие интенсификации производства зерновых на устойчивость урожайности, а также выявлена цикличность в её изменении.

Показано принципиальное различие структуры цикла в сельском хозяйстве и в промышленности (двухфазный, а не четырёхфазный характер, обусловленность возникновения циклов и их структуры в первую очередь действием не экономических, а природных факторов).

Доказано несовпадение циклов и фаз у отдельных зерновых культур и их различная продолжительность, а также необходимость учёта цикличности в прогнозировании конъюнктуры рынка, планировании системы организационно-экономических и агротехнических мероприятий, заключении контрактов на поставку и приобретение зерна.

Ключевые слова: региональная политика, эффективность, динамика, устойчивость, цикл, фаза, налогообложение, реформирование, конъюнктура рынка.