Оборотний капітал підприємства, аналіз і оцінка ефективності його використання

Аналізуючи дебіторську заборгованість підприємства, можна зробити висновок, що ця заборгованість за звітний період зменшилась. Однак може виникнути й така виробнича ситуація, коли дебіторська заборгованість за певний період зросте, тобто підприємство не одержить на кінець звітного періоду належні йому кошти. Тоді з прибутку від операційної діяльності вираховується:

Сума збільшення запасів + Сума збільшення дебіторської заборгованості.

Отриманий результат слід також відображати в рядку 080 форми З у графі «видаток».

Відраховуються з прибутку від операційної діяльності також витрати майбутніх періодів, суму яких відображено в розділі III активу балансу. Цю інформацію заносять у звіт про рух коштів (рядок 090). У графі «надходження» відображається зменшення, а в графі «видаток» - збільшення у складі витрат майбутніх періодів.

Далі аналізуються зміни у складі поточних операційних зобов'язань (форма 3, рядок 100). З метою аналізу змін у складі поточних активів потрібно користуватися інформацією, наведеною в IV розділі пасиву балансу «Поточні зобов'язання», а також у примітках до балансу. В графі «надхо-дження» відображається зменшення, а в графі «видаток» - збільшення статей цього розділу (крім статей «Короткострокові кредити банків», «Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками» та інших зобов'язань, не пов'язаних з операційною діяльністю). Зростання кредиторської заборгованості протягом звітного періоду означає лише нарахування заборгованості, а не фактичну витрату коштів. Отже, суму збільшення кредиторської заборгованості слід додати до прибутку від операційної діяльності. Зменшення суми кредиторської заборгованості відраховується з операційного прибутку, адже це означає, що у звітному періоді було погашено не лише кредиторську заборгованість, нараховану в цьому періоді, а й певну частину заборгованості за попередній період.

Аналіз зміни поточних зобов'язань починається насамперед з аналізу розрахунків з бюджетом за даними рахунка 64 «Розрахунки за податками й платежами», які подано в примітках 4 до балансу. Тут наводяться: сальдо на початок року, нараховано, сплачено, сальдо на кінець року за видами розрахунків:

податок на прибуток;

податок на додану вартість;

інші податки.

У форму 3 (рядок 100) заносять такі дані: сальдо па кінець звітного періоду мінус податок на прибуток порівнюється із сальдо на початок звітного періоду мінус податки на прибутки. Результат відносять до загальної величини зміни поточних зобов'язань.

Аналіз інших статей поточних зобов'язань здійснюється, як уже зазначалося, заданими балансу (розділ IV «Поточні зобов'язання»). Для цього складають аналітичну таблицю (табл. 45) або поточні зобов'язання беруть з розрахунку аналітичного балансу.

Зменшення поточних активів слід додати до операційного прибутку.

І нарешті, інформацію про збільшення (зменшення) доходів майбутніх періодів для відображення у формі 3 беруть з балансу (розділ V «Доходи майбутніх періодів»). Ця сума буде збільшувати кошти від операційної діяльності, її відображають у рядку 110 форми 3.

Розрахувавши і проаналізувавши суми за всіма переліченими статтями, можна перейти до визначення загальної суми коштів від операційної діяльності. Аналіз цих сум здійснюється порівнянням даних звітного періоду з попереднім, далі розраховуються зміни і вивчаються причини, які призвели до зменшення коштів від операційної діяльності у звітному періоді.

Для визначення чистого руху грошових коштів від операційної діяльності потрібно із загальної суми їх вирахувати сплачені відсотки та сплачений податок на прибуток (рядки 130 і 140 форми 3), Ця сума відображається в рядку 150 форми 3 і визначає «Чистий рух коштів від надзвичайних подій». В цій статті відображають відповідні надходження або витрати коштів, пов'язані з надзвичайними подіями, за відрахуванням виплачених відсотків і податків на прибуток.

Стаття «Рух коштів від надзвичайних подій» форми 3 відображає надходження і витрати тільки грошових коштів, які пов'язані з надзвичайними подіями в процесі операційної діяльності, адже такі статті є і в складі інших видів діяльності.

Приклади руху коштів унаслідок надзвичайних подій:

* надходження від страхових компаній як компенсація збитків від пожежі;

* надання допомоги працівникам, які постраждали внаслідок стихійного лиха.

Наступним етапом аналізу є визначення і аналіз руху коштів від інвестиційної діяльності.

Інвестиційна діяльність - це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошей (коштів).

Приклади руху коштів унаслідок інвестиційної діяльності:

платежі, пов'язані з придбанням основних засобів і нематеріальних активів;

надходження коштів від продажу необоротних активів;

надання позик іншим підприємствам;

надходження коштів від фінансових інвестицій (дивіденди, відсотки).

Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності визначається на основі аналізу змін у статтях балансу «Необоротні активи» та «Поточні фінансові інвестиції». Результати такого аналізу відображаються у відповідних статтях розділу II звіту про рух коштів (форма 3).

У статті «Реалізація фінансових інвестицій» відображаються суми грошових надходжень від продажу акцій чи боргових зобов'язань інших підприємств.

Стаття «Реалізація необоротних активів» (рядок 190) відображає суму коштів, яка надійшла від продажу основних засобів, нематеріальних активів та інших довгострокових необоротних активів (крім фінансових інвестицій).

Стаття «Реалізація майнових комплексів» (рядок 200) відображає надходження коштів від продажу дочірніх підприємств за вирахуванням коштів та їх еквівалентів, які було реалізовано у складі майнового комплексу.

У статтях «Отримані відсотки» та «Отримані дивіденди» (рядки 210 і 220) відображають надходження коштів у вигляді відсотків за грошові аванси, позики, надані іншим сторонам, а також грошові надходження у вигляді дивідендів і часток участі в спільних підприємствах.

Стаття «Інші надходження» (рядок 230) відображає надходження коштів від повернення авансів та позик, наданих іншим сторонам, надходження коштів від ф'ючерсних та форвардних контрактів, опціонів, контрактів «своп».

У статті «Придбання фінансових інвестицій» (рядок 240) відображають витрати коштів для придбання акцій або боргових зобов'язань Інших підприємств, а також часток участі у спільних підприємствах.

Стаття «Придбання необоротних активів» (рядок 250) реєструє витрати коштів для придбання основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів (крім фінансових інвестицій).

У статті «Придбання майнових комплексів» відображають гроші, які було сплачено за придбані інші господарські підприємства.

Стаття «Інші платежі» (рядок 270) відображає аванси та грошові позики, надані іншим сторонам. Виплати коштів реєструються за тими самими напрямами, що й у рядку 230.

У статті «Чистий рух коштів від надзвичайних подій» (рядок 280) відображають різницю між сумами грошових надходжень та втрат, пов'язаних зі звичайною інвестиційною діяльністю.

Стаття «Рух коштів від надзвичайних подій» (рядок 290) відображає надходження або витрати коштів, пов'язаних з надзвичайними подіями в процесі інвестиційної діяльності.

У статті «Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності» (рядок 300) відображають результат руху коштів від інвестиційної діяльності з урахуванням руху коштів від надзвичайних подій.

Наступним етапом аналізу звіту про рух коштів є визначення руху коштів у результаті фінансової діяльності, тобто аналіз розділу III звіту. Для цього потрібно аналізувати зміни у статтях розділу «Власний капітал» балансу та інших статтях, балансу, пов'язаних із фінансовою діяльністю (розділ II балансу «Забезпечення наступних витрат і платежів», розділ III «Довгострокові зобов'язання», розділ IV «Поточні зобов'язання»). Це, зокрема, статті:

«Короткострокові кредити банків» (рядок 500);

«Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями» (рядок 510);

«Поточні зобов'язання за розрахунками» (рядок 590) та ін.

Розглянемо і проаналізуємо зміст окремих статей розділу III звіту про рух грошових, коштів.

У статті «Надходження власного капіталу» (рядок 310) відображають надходження коштів від розміщення акцій та інших операцій, які ведуть до збільшення власного капіталу (у нашому прикладі 337 тис. грн.).

Стаття «Отримані позики» (рядок 320) показує надходження коштів від утворення боргових зобов'язань (позик, векселів, облігацій, а також інших видів короткострокових і довгострокових зобов'язань, не пов'язаних з операційною діяльністю). У нашому прикладі 220 тис. грн.

Стаття «Інші надходження» (рядок 330) відображає суму коштів; які пов'язані з фінансовою діяльністю.

Стаття «Погашення позик» (рядок 340) має відображати виплати грошових коштів для погашення позик. У нашому прикладі ця сума становить 70 тис. грн.

Витрати за статтею «Сплачені дивіденди» (рядок 350) на підприємстві становили 35 тис. грн. Для визначення суми за цією статтею треба зробити розрахунок: рядок 590 балансу «Розрахунки з учасниками на початок звітного періоду» + рядок 140 форми 4 «Сума сплачених дивідендів» - рядок 590 балансу «Розрахунки з учасниками на кінець звітного періоду».

У статті «Інші платежі» (рядок 360) відображають суму коштів, використаних для викупу раніше випущених акцій підприємства, суму виплат коштів орендарю для погашення заборгованості за фінансовою орендою та інші платежі, пов'язані з фінансовою діяльністю.

У статті «Чистий рух коштів до надзвичайних подій» показують різницю між грошовими надходженнями та витратами від звичайної фінансової діяльності (рядок 310 + рядок 320 - рядок 340 - рядок 350 - рядок 360).

Стаття «Рух коштів від надзвичайних подій» (рядок 380) відображає надходження або витрату коштів, які пов'язані з надзвичайними подіями в процесі фінансової діяльності.

Стаття «Чистий рух коштів від фінансової діяльності» (рядок 390) відображає результат руху коштів від фінансової діяльності з урахуванням руху коштів від надзвичайних подій (рядок 370 + рядок 380). За результатами аналізів складається порівняльна таблиця.

Отже, визначивши суми коштів від усіх видів діяльності підприємства, потрібно розрахувати і проаналізувати чистий рух коштів за звітний період. Проаналізувавши рух коштів за формою 3, розглянемо основні показники оборотності коштів.

1. Мінімальна сума грошей, що необхідна для проведення господарських операцій. Визначається за формулою:

Гм = Воп/Ог

де Г_м - мінімальна сума грошей;

В_оп - операційні витрати;

О_г - оборотність грошей.

Операційні витрати - це витрати грошей на купівлю товарів і сировини, заробітну плату, виплату відсотків, дивідендів.

2. Оборотність коштів. Розраховується за формулою:

О _г = 360 днів/Цо,

О _г = 360 днів/По

де О_г - оборотність грошових коштів;

Цо - цикл оборотності грошових коштів;

П₀ - кількість днів між закупівлею сировини і надходженням виручки від продажу готових виробів.

3. Тривалість періоду обороту. Цей показник щодо грошей визначається так само, як аналогічний показник, що характеризує оборотність матеріальних оборотних засобів. Він обчислюється за формулою:

Т₀ = С_ог х Д/0,

де Т₀ - період обороту;

С_ог - середні залишки грошових оборотних коштів;

Д - тривалість, періоду в днях. (360, 90, ЗО днів);

О - оборот за період.

Для визначення величини середнього обороту використовується кредитовий оборот рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті».

Крім цих показників оборотності коштів часто аналізують й інші подібні показники. Так, за даними балансу визначають співвідношення коштів у складі поточних активів, віднесених до поточних зобов'язань, і якщо виявляється тенденція до скорочення, то це свідчить про певні фінансові ускладнення.

Крім того, за ринкових умов підприємство особливу увагу приділяє аналізу виробничо-комерційного циклу, тобто періоду обороту коштів - зв'язкам між надходженням і вибуттям оборотного капіталу і грошових коштів.

Період обороту коштів, або виробничо-комерційний цикл - це час між:

а) купівлею сировини та матеріалів і надходженням грошей за продані товари;

б) сплатою грошей за сировину та матеріали і надходженням грошей від дебіторів.

Отже, виробничо-комерційний цикл починається з купівлі матеріалів і закінчується надходженням грошей від дебіторів.

Припустімо, підприємство купує сировину і матеріали в кредит па 1,5 місяця, тримає їх на складі протягом 1 місяця, а після цього запускає у виробництво. Виробничий цикл дуже короткий, проте готова продукція перед реалізацією зберігається на складі ще 1 місяць. Строк кредиту для дебіторів становить 2 місяці. Період обороту коштів становить (у місяцях):

період оборотності запасів сировини і матеріалів - 1,0;

мінус кредит постачальників - 1,5;

період оборотності готової продукції - 1,0;

строк кредиту для дебіторів - 2,0;

усього період обороту коштів - 2,5.

Отже, між перерахунком грошей за сировину, матеріали і одержанням грошей (включаючи прибуток) від дебіторів минає 2,5 місяця.

Цей аналіз можна зробити і щодо конкретних дат. Наприклад, підприємство купує сировину і матеріали 3 січня. Тоді оборот коштів матиме такий вигляд:

1. Закупівля сировини і матеріалів - 3 січня.

Надходження матеріалів у виробництво (через 1 місяць після їх набуття) - 3 лютого.

Розрахунок із постачальниками (1,5 міс. після набуття) - 18 лютого.

Продаж готової продукції (через 1 міс. з моменту запуску у виробництво) - 3 березня.

5. Надходження грошей від дебіторів - 3 травня.

Отже, період обороту коштів становить 2,5 місяця - починаючи з 18 лютого, коли було сплачено гроші постачальникам, і закінчуючи 3 травня, коли надійшли гроші від дебіторів.

Період обороту грошей можна визначити також за даними форми 1 «Баланс» і форми 2 «Звіт про фінансові результати».

Наприклад, певне підприємство характеризується такими даними (тис. гри): обсяг реалізованої продукції - 180000; дебітори - 75 000; запаси - 30 000; кредитори - 45 000. Період обороту коштів визначатиметься так:

Період оборотності запасів [(30 000 : 180 000)12 = 2 міс].

Період інкасації боргу [(75 000 : 180 000)12 = 5 міс].

Період оборотності кредиторської заборгованості [(45000 : 180 000)12 = 3 міс]. Звідси:

період оборотності запасів - 2 міс;

період оборотності кредиторської заборгованості - 3 міс;

період інкасації боргу - 5 міс;

період обороту коштів - 1,5 міс.

Отже, підприємство розрахується з постачальниками через 1 міс. з моменту продажу запасів, адже період оборотності запасів становить 2 міс, а строк кредиту - 5 міс. Таку методику аналізу оборотності грошових запасів широко застосовують у західних фірмах.

5 РЕЗЕРВИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ

В основу визначення потреби в оборотних коштах для основної діяльності покладаються планові показники виробництва продукції підприємства і планових витрат на виробництво і реалізацію продукції. Визначається також потреба підприємства в оборотних коштах для підсобних і допоміжних виробництв, житлово-комунальних і інших непромислових господарств, що не функціонують на самостійному балансі, і для капітального ремонту, здійснюваного господарським способом.

На практиці застосовуються наступні основні методи нормування оборотних коштів: метод прямого розрахунку, аналітичний (дослідно-статистичний) метод і коефіцієнтний метод.

Метод прямого розрахунку є найбільш точним, обґрунтованим, але разом з тим досить трудомістким, оскільки він потребує високої кваліфікації економістів, залучення до нормування працівників багатьох служб підприємства. Він заснований на визначенні науково обґрунтованих норм запасу за окремими елементами оборотних коштів.

Аналітичний (дослідно-статистичний) метод застосовується витому випадку, коли в плановому періоді не передбачено істотних змін в умовах роботи підприємства в порівнянні з попереднім. У цьому випадку розрахунок нормативу оборотних коштів здійснюється агреговано, з огляду на співвідношення між темпами росту обсягу виробництва і розміром нормованих оборотних коштів у попередньому періоді. При аналізі наявних оборотних коштів їхні фактичні запаси коректуються, зайві виключаються.

Коефіцієнтний метод заснований на визначенні нового нормативу на базі нормативу попереднього періоду шляхом внесення в нього виправлень з урахуванням зміни умов виробництва, постачання, реалізації продукції, розрахунків, що здійснюють вплив на швидкість обертання оборотних коштів. За залежними від обсягів виробництва елементами оборотних коштів (сировина, матеріали, незавершене виробництво, готова продукція на складі) потреба планується виходячи з розмірів їх у базисному році, темпів зростання виробництва і можливого прискорення оборотності оборотних коштів. За елементами оборотних коштів, що не залежать від обсягу діяльності (запасні частини, малоцінні і швидкозношувані предмети, витрати майбутніх періодів) планова потреба визначається на рівні їх средньофактичних залишків.

Формування раціональної структури джерел фінансових ресурсів підприємства для фінансування необхідного обсягу його оборотного капіталу та забезпечення бажаного рівня доходів є одним із найважливіших завдань управління оборотним капіталом та фінансового менеджменту підприємства в цілому.

Будь-яке підприємство для фінансування своєї діяльності потребує достатнього обсягу фінансування. Управління фінансуванням оборотних активів підприємства підкорене цілям забезпечення необхідної потреби в них відповідними фінансовими ресурсами та оптимізації структури джерел формування цих ресурсів. З урахуванням цієї мети на підприємстві розробляється політика фінансування оборотних активів.

Політика фінансування оборотних активів являє собою частину загальної політики управління його оборотними активами, що полягає в оптимізації обсягу та складу фінансових джерел їх формування з позицій забезпечення ефективного використання власного капіталу та достатнього рівня фінансової стійкості підприємства.

Досліджуючи напрямки поліпшення використання оборотних активів підприємства та підвищення ефективності управління оборотним капіталом взагалі, ми вже розглянули питання визначення оптимальних потреб підприємства в оборотних активах і роль в цьому процесі методів їх нормування, а також оптимізацію джерел фінансування оборотних активів. Потрібно сказати, що не менші резерви підвищення ефективності управління оборотним капіталом має і прискорення оборотності мобільних активів підприємства, яке позитивно впливає на фінансово-майновий стан підприємства.

Прискорення оборотності оборотних коштів зменшує потребу в них, дозволяє підприємствам вивільняти частину оборотних коштів або для потреб виробництва (абсолютне вивільнення), або для додаткового випуску продукції (відносне вивільнення).

В результаті прискорення обороту вивільняються матеріальні елементи оборотних коштів, менше потрібно запасів сировини, матеріалів, палива, залишків незавершеного виробництва та ін., а отже, вивільняються і грошові ресурси, раніше вкладені в ці запаси. Вивільнені грошові ресурси розміщуються на розрахунковому рахунку підприємства, в результаті чого поліпшується їх фінансовий стан, поліпшується його платоспроможність.

Таким чином, роль прискорення обороту активів у формуванні операційного прибутку є дуже високою і визначає необхідність постійного управління цим процесом з метою підвищення ефективності управління оборотним капіталом в цілому.

Таким чином, ефективність управління оборотним капіталом підприємства залежить від рівня організаційності та узгодженності процесів аналізу оборотних активів підприємства в попередньому періоді, планування оборотного капіталу, контролю за виконанням планів та прийняттям управлінських рішень щодо підвищення ефективності використання оборотного капіталу.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

Економіка перехідного періоду має ряд особливостей і якщо їх на враховувати в управлінні виробництвом, то це спричинить небажані соціально-економічні наслідки.

Основними напрямками роботи підприємства в області управління джерелами оборотних коштів є:

- визначення потреби підприємства в оборотних коштах; визначення наявності власних оборотних коштів і приведення їх обсягів до оптимально значення;

- визначення обсягу залучених коштів і облік ефективності їх використання за допомогою будь-яких методів;

- визначення нормативу оборотних коштів і приведення власних оборотних коштів до цього значення;

- вживання заходів, що до повернення у розпорядження підприємства суми дебіторської заборгованості;

- припинення виконання робіт для неплатоспроможних замовників;

- визначення обсягу виробництва продукції з урахуванням рівня беззбитковості виробництва;

- скорочення управлінських, усунення непродуктивних витрат, інтенсифікація методів виробництва;

- поступове збільшення обсягу статутного фонду підприємства для фінансування власних оборотних коштів.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

П.Я. Попович «Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання» Тернопіль: Економічна думка. 2004.

Н.Б. Тарасенко «Економічний аналіз діяльності промислового підприємства» Київ: Алеута. 2003.

В.О. Мец «Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства» Київ: Вища школа. 2003.

Ю.С. Цал-Цалко «Фінансова звітність підприємства ті її аналіз» ЦУЛ 2002.

М.Я. Коробов «Фінансово-Економічний аналіз діяльності підприємства» Київ «Знання» 2001.

Анализ хозяйственной деятельности в промышленности / Под. ред. В.И. Стражева. - Минск: Высшая школа, - 1995.

Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. - Москва: Финансы и статистика, 1994.

Бригхем Е.Ф. Основи фінансового менеджменту. - К.: «Молодь», 1997.

Ковалев В.В. Финансовый анализ: управление капиталом, выбор инвестиций, анализ отчетности. - М.: Финансы и статистика, 1996.

Крылова Т.В. Выбор партнера, анализ отчетности капиталистического предприятия. - М.: Финансы и статистика, 1991.

Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. - Минск: ИП «Экоперспектива», 1998.

Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа предприятия. - М.: Инфра, 1996.

Золоторев А.И. Эффективное использование оборотных средств. - Экономика Украины, 1998.

Кондратьев О.В. Оцінка фінансової стійкості підприємств та її показники. - Фінанси України, №11, 1996.

Сугоняко О.А. Аналіз фінансового стану підприємства і шляхи його оздоровлення// - Фінанси України №3, 1997.

Сопко В.В. Методика определения финансового состояния предприятия по данным баланса.// Бухгалтерский учет и аудит, №12, 1995.