Банкрутство та фінансова санація підприємства
Фінансова криза та причини її виникнення на підприємстві, його санація та реконструкція. Державне регулювання проблеми неплатоспроможності та процеси банкрутства господарюючих суб’єктів. Припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності.
Рубрика | Экономика и экономическая теория |
Вид | реферат |
Язык | украинский |
Дата добавления | 25.10.2009 |
Размер файла | 25,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Реферат
На тему:”Банкрутство та фінансова санація підприємства”
Харків 2009
ЗМІСТ
1. Фінансова криза на підприємстві та причини її виникнення.
2. Санація та реконструкція підприємств.
3. Банкрутство і ліквідація підприємства.
ВСТУП
На сьогоднішній день питання банкрутства є надзвичайно актуальним адже в умовах світової фінансової кризи та глибокої кризи в самій Україні безліч підприємств було змушено визнати себе банкрутами. Характерними ознаками цих процесів є скорочення попиту на його продукцію, і, як наслідок, зниження обсягів виробництва; зростання заборгованості постачальникам, держбюджету та банкам; затримки з виплатою заробітної плати працівникам. Кількість таких підприємств в економіці України неухильно зростає. Причому тенденції банкрутства поширюються не лише на окремих суб'єктів господарювання, а й на цілі галузі економіки (наприклад, сільське господарство, яке вже впродовж багатьох років перебуває в глибокій фінансовій кризі і де понад 85% господарюючих суб'єктів закінчують свою діяльність щорічно із збитками.
На сьогоднішній день для більшості українських підприємств характерним є більш або менш однакове коло проблем: зміна економічного середовища, в якому вони існують, втрата традиційних ринків збуту власної продукції, зміна системи планування і, як результат - порушення ритмічності виробничої діяльності, нестабільність правового поля.
Щоб процеси банкрутства господарюючих суб'єктів завдавали найменшої шкоди економіці держава повинна активно виконувати свою регулюючу роль у формуванні відносин власності. А для цього необхідно мати відповідну зважену законодавчу базу.
Банкрутство - це один з ключових елементів ринкової економіки і інститут розвиненої системи громадянського та торговельного права, це механізм, який дає можливість уникнути катастрофи та вигідно розпорядитися засобами. Ситуація банкрутства підприємств є типовою для економіки не лише країн, що розвиваються, а й будь-якої з розвинутих країн. Зокрема, у країнах Євросоюзу щороку банкрутує значна кількість підприємств і підприємців - з кожних 100 новостворених підприємств на ринку залишаються 20-30, а зараз, в період кризи і того менше. І, незважаючи на банкрутство частини фірм, економіка європейських країн розвивається із передбачуваними темпами, що пояснюється тим, що законодавство і процедури банкрутства використовуються у них в першу чергу для оздоровлення економіки.
1. Фінансова криза на підприємстві, її симптоми та фактори виникнення
Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей його впливу на фінансові відносини. На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або брак у фірми потенціалу для успішного функціонування.
Для вибору найефективніших форм санації, прийняття правильних рішень щодо усунення негативних процесів передовсім необхідно ідентифікувати причини фінансової неспроможності суб'єкта господарювання.
Фактори, які можуть зумовити фінансову кризу на підприємстві, прийнято поділяти на зовнішні, або екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства), та внутрішні, або ендогенні (що залежать від підприємства).
Головними екзогенними факторами фінансової кризи на підприємстві можуть бути:
1. спад кон'юнктури в економіці в цілому;
2. значний рівень інфляції;
3. нестабільність господарського та податкового законодавства;
4. нестабільність фінансового та валютного ринків;
5. посилення конкуренції в галузі;
6. криза окремої галузі;
7. посилення монополізму на ринку;
8. дискримінація підприємства органами влади та управління;
9. політична нестабільність у країні місцезнаходження підприємства або в країнах
підприємств-постачальників сировини (споживачів продукції).
Головні ендогенні фактори фінансової кризи:
1.брак чітко визначеної стратегії розвитку підприємства;
2.дефіцити в організаційній структурі;
3.низький рівень менеджменту;
4.низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції;
5.незадовільне використання виробничих ресурсів;
6.непродуктивне утримання зайвих робочих місць.
У цілому всі названі причини кризи досить тісно взаємозв'язані і створюють складний комплекс причинно-наслідкових зв'язків. Звичайно, досліджуючи те чи інше підприємство, той чи інший випадок фінансової кризи, можна виділити певні специфічні причини фінансової неспроможності, але всі вони, як правило, зводяться до вже перелічених нами. Типовими наслідками впливу вищенаведених причин та факторів на фінансово-господарський стан підприємства є:
- утрата клієнтів та покупців готової продукції;
- зменшення кількості замовлень та контрактів з продажу продукції;
- неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей;
- підвищення собівартості та різке зниження продуктивності праці;
- збільшення розміру неліквідних оборотних засобів;
- виникнення внутрішньовиробничих конфліктів та підвищення плинності кадрів;
- підвищення тиску на ціни;
- суттєве зменшення обсягів реалізації та, як наслідок, недоодержання виручки від реалізації продукції.
Виділяють такі види кризи:
1. стратегічна криза (коли на підприємстві зруйновано виробничий потенціал та бракує довгострокових факторів успіху);
2. криза прибутковості (перманентні збитки «з'їдають» власний капітал, і це призводить до незадовільної структури балансу);
3. криза ліквідності (коли підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності).
4. Між цими видами кризи існують тісні причинно-наслідкові зв'язки: стратегічна криза спричинює кризу прибутковості, яка, у свою чергу, призводить до неліквідності підприємства.
Важливою передумовою застосування правильних антикризових заходів є ідентифікація глибини фінансової кризи. Розрізняють три фази кризи:
- фаза кризи, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства (за умови переведення його на режим антикризового управління);
- фаза, яка загрожує дальшому існуванню підприємства і потребує негайного проведення фінансової санації;
- кризовий стан, який не сумісний з дальшим існуванням підприємства і призводить до його ліквідації.
Ідентифікація фази фінансової кризи є необхідною передумовою правильної реакції на неї.
Головне завдання стратегічного контролінгу - своєчасне виявлення стратегічних проблем на підприємстві. З метою швидкої ідентифікації фінансової кризи на підприємстві, виявлення причин, що її зумовлюють та розробки антикризових заходів доцільно впроваджувати систему раннього попередження. Система раннього попередження та реагування - це особлива інформаційна система, з допомогою якої керівництво підприємства отримує інформацію про потенційну загрозу діяльності, яка може насуватися як із зовнішнього, так із внутрішнього середовища. Ця система спрямована на проведення комплексу заходів для запобігання фінансовій кризі та банкрутству підприємства
Одним із найважливіших інструментів системи раннього попередження та прогнозування банкрутства підприємств є дискримінантний аналіз. Зміст дискримінантного аналізу полягає в тому, що за допомогою математично-статистичних методів будується функція та розраховується інтегральний показник, на підставі якого можна з достатньою ймовірністю передбачити банкрутство суб'єкта господарювання. Дискримінантний аналіз базується на емпіричному дослідженні фінансових показників великої кількості підприємств, одні з яких збанкрутіли, а інші - успішно продовжують свою діяльність. При цьому добирається ряд показників (коефіцієнтів), для кожного з яких визначається питома вага в так званій «дискримінантній функції». Як і граничне значення вибраних показників, вагомість може коригуватися. Вона залежить від галузі, до якої належить підприємство, загальної економічної та політичної ситуації в країні, рівня інфляції та інших факторів. Залежно від величини інтегрального показника робиться висновок про належність об'єкта аналізу до групи підприємств-банкрутів, чи до групи таких, що успішно функціонують.
Існує багато підходів до прогнозування фінансової неспроможності суб'єктів господарювання. Будь-яка методика оцінки кредитоспроможності за своєю суттю є одночасно методикою прогнозування банкрутства. У зарубіжній практиці досить поширеними є модель Альтмана та модель Спрінгейта.
2. Санація та реконструкція підприємства
Санація (від лат. sanare - видужання, оздоровлення) - це система заходів, що здійснюються для запобігання банкрутству підприємств і оздоровлення фінансово-господарського становища боржника.
Основними методами проведення санації є:
1. злиття п-ва з більш потужною компанією;
2. випуск нових акцій чи облігацій для мобілізації грошового капіталу;
3. збільшення банківських кредитів і урядових субсидій;
4. перетворення короткострокової заборгованості у довгострокову.
Метою санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, збереження ліквідності та платоспроможності п-ва, скорочення усіх видів заборгованості, покращення структури оборотного капіталу.
Приймати рішення про проведення санації можуть:
а) суб'єкти господарювання, які перебувають в кризі, коли є реальна загроза оголошення банкрутства;
б) фінансово-кредитні установи;
в) НБУ (у випадку оздоровлення комерційного банку).
Згідно діючого законодавства санація може проводитися протягом 12 місяців, але за клопотанням комітету кредиторів можна продовжити санацію ще на 6 місяців.
Суть стратегії санації полягає у виборі найкращих варіантів розвитку п-ва та найоптимальнішої політики капіталовкладень.На основі стратегії розробляють програму санації, тобто програму спрогнозованих і взаємопов'язаних заходів, спрямованих на вихід п-ва з фінансової кризи.
Розробка санаційних заходів включає:
1. техніко-економічне обгрунтування санаці;
2. розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей;
3. конкретні методи та графіки мобілізації фінансового капіталу;
4. строки освоєння інвестицій та термінів їх окупності;
5. оцінка ефективності санаційних заходів;
Рішення про проведення санації п-ва чи його ліквідацію приймаються на основі висновків санаційного аудиту, основною метою якого є оцінка придатності підприємства для санації, тобто визначення глибини фінансової кризи та виявлення можливостей її подолання. Цей аудит може здійснюватись за рахунок коштів інвесторів або продажу частини майна п-ва.
Фінансування санації власниками п-ва може здійснюватись шляхом зменшення чи збільшення статутного фонду боржника (збільшення - це випуск додаткових акцій). Зменшення статутного фонду допускається тільки зі згоди кредиторів і проводиться наступними методами:
- зменшення номінальної вартості акцій;
- зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій. Законодавством встановлено, що п-во повинно покрити збитки акціонерів, пов'язані зі зменшенням статутного фонду, проте дуже часто найбільші акціонери, власники контрольних пакетів передають свої акції на ліквідацію безкоштовно, що і є їхнім внеском на фінансування санації.
Збільшення статутного фонду здійснюється такими методами:
- випуск нових акцій;
- збільшення номінальної вартості акцій;
Конверсійні облігації - це метод залучення капіталу, пов'язаний із випуском п-вом іменних облігацій, які через певний час можна обміняти на звичайні акції п-ва. Облігації є менш ризиковими цінними паперами, ніж акції. Вкладаючи кошти в конверсійні облігації, інвестор досягає подвійної мети: 1) досягає відносної безпеки вкладень, бо облігації є менш ризикові, і, крім того, у разі банкрутства претензії власників облігацій задовольняються одночасно з іншими кредиторами; 2) інвестор досягає можливості збільшення капіталу, яку дають звичайні акції.
Існує державна фінансова підтримка санації підприємств. При цьому здійснюються 1) пряме бюджетне фінансування і 2) непрямі форми державного впливу.
Бюджетне фінансування здійснюється на 1) поворотній основі - це бюджетні позики; 2) безповоротній основі - це субсидії, дотації, повний або частковий викуп державою акцій п-в, що перебувають на межі банкрутства. За допомогою повного або часткового викупу акцій п-в держава протидіє спаду виробництва і зростанню безробіття.
Ще однією формою оздоровлення підприємства є проведення реконструкції на підприємстві.
Реконструкція - це технічне, матеріальне переоснащення цехів, структурних одиниць основного виробництва, а, при необхідності, ще й допоміжного та обслуговуючого виробництва. Реконструкція проводиться з метою підвищення основних показників діяльності підприємства. В цілому, підприємство після реконструкції отримує додатковий прибуток та підвищується рівень його рентабельності. Реконструкція проводиться господарським шляхом за рахунок коштів фонду розвитку підприємства.
3. Банкрутство і ліквідація підприємства
Банкрутство - це визнана арбітражним судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як шляхом застосування ліквідаційної процедури.
Умови відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом визначається Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30.06.2000 р.
Банкрутство завжди зачіпає інтереси дуже багатьох суб'єктів фінансово-господарських відносин:
- підприємств-кредиторів, які повинні встигнути заявити свої вимоги і претензії для того, щоб вони були враховані при погашенні боргів за рахунок майна банкрута;
- найманих працівників, з якими у першу чергу мають бути здійснені розрахунки, а також яким забезпечені певні гарантії при звільненні;
- підприємств, що можуть виступити в ролі санаторів і тому зацікавлені у створенні досконалого механізму банкрутства.
Процедура банкрутства є кінцевою стадією невдалого функціонування підприємства, якій передують стадії нормальної ритмічної роботи і фінансових ускладнень. Банкрутство рідко буває несподіваним, особливо для досвідчених фінансистів та менеджерів, які намагаються регулярно відслідковувати тенденції у розвитку власних підприємств і найбільш важливих партнерів.
Банкрутство значної частини фірм, особливо нових, зафіксовано в усіх країнах, де ведеться така статистика. Наприклад, англійські дослідники підкреслюють, що близько 70-80% нових фірм припиняють свою діяльність в кінці другого року існування.
Успіхи та невдачі діяльності підприємства розглядаються як взаємодія ряду факторів - зовнішніх (на які підприємство не може впливати) і внутрішніх (які залежать від організації роботи самого підприємства). Здатність підприємства пристосовуватись до зміни зовнішніх (соціальних) і внутрішніх (технологічних) чинників є гарантією не лише виживання, але і розквіту підприємства.
Справи про банкрутство розглядаються виключно господарськими судами, навіть якщо одна із сторін - це фізична особа, в тому числі така, що не є суб”єктом підприємницької діяльності. Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника.
Боржниками можуть бути лише юридичні особи, а кредиторами - як юридичні, так і фізичні особи.
Ініціаторами порушення справи про банкрутство можуть бути як кредитори підприємства-боржника, так і саме підприємство. Право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник і кредитор.
Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо вимоги кредитора до боржника в сукупності складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
Для ініціювання процедури визнання підприємства банкрутом кредитору достатньо надіслати до господарського суду заяву, додавши до неї необхідні докази неплатоспроможності боржника.
Заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі і повинна містити:
- найменування господарського суду, до якого подається заява;
- найменування та поштові адреси боржника та кредитора;
- ідентифікаційний код кредитора як платника податків і зборів;
- викладення обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, із зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання і розміру неустойки;
- перелік документів, що додаються до заяви.
Якщо справа про банкрутство порушується за заявою боржника, боржник зобов'язаний одночасно подати план санації.
Банкрутство є однією з юридичних підстав ліквідації.
Ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
Ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів.
При визнанні боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру.
Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців.
З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:
1. підприємницька діяльність банкрута завершується;
2. строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів вважається таким, що настав;
3. припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), відсотків та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;
4. відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;
5. скасовується арешт, накладений на майно боржника;
6. виконання зобов'язань боржника, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому законодавством України.
Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів державного житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах.
Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у наступному порядку:
У першу чергу задовольняються:
а) вимоги, забезпечені заставою;
б) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;
в) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії.
У другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства).
У третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
У четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника.
У п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства.
У шосту чергу задовольняються інші вимоги.
Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.
Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
У разі, якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута, майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникові або уповноваженому ним органу, а майно державних підприємств - відповідному органу приватизації для наступного продажу. Кошти, одержані від продажу цього майна, спрямовуються до Державного бюджету України.
ВИСНОВКИ
Незважаючи на те що антикризове управління економікою спрямовано на подолання таких явищ, як банкрутство, безпосередньо у діяльності підприємства важливе значення має також регулювання ситуації з неплатоспроможністю на державному рівні шляхом запровадження сучасних розвинених систем правового регулювання неплатоспроможності.
Державне регулювання проблеми неплатоспроможності найбільшою мірою залежить від законодавчої бази, основою якої є Закон України від 14.05.92 р. № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (зі змінами та доповненнями; далі - Закон № 2343-ХІІ), проте не менш важливим є факт застосування норм цього Закону на практиці.
Негативна сутність банкрутства полягає у визнанні господарським судом неможливості боржника відновити платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
При порушенні справи про банкрутство прагнення органів державної податкової служби застосовувати банкрутство не як юридичний механізм знищення суб'єкта підприємницької діяльності, а як економічну процедуру щодо його оздоровлення, не суперечить загальнодержавним цілям.
Як відомо, існує безліч шляхів запобігання банкрутству, які умовно поділяються на недоведення платника податків до порушення провадження у справі про банкрутство i судове врегулювання питання.
Податковим законодавством та законодавством про банкрутство передбачено ряд запобіжних заходів, спрямованих на захист платоспроможності бюджетних боржників, а саме: податкова порука, мирова угода, розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань (боргу) платника податків, списання податкового боргу, досудова санація i власне санація тощо.
Виправлення ситуації щодо зазначеної проблеми залежить від ефективності координації зусиль органів виконавчої та судової влади в реалізації спільної із суб'єктами підприємницької діяльності проблеми.
I, нарешті, не в останню чергу вдала реалізація в Україні правових та економічних механізмів відновлення платоспроможності підприємств-боржників залежить від компетентності, досвіду, знань, сумлінності податкових та арбітражних керуючих.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
2. Варгіч С. Реформування власності шляхом банкрутства. //Цінні папери України. -№9 - 2000 р.
3. Третяк О. Про проблему банкрутства підприємств. // Економіка України - №2 - 2005 р.
4. Полозенко Д., Варгіч С. Санація неплатоспроможних підприємств: її форми та шляхи удосконалення. // Цінні папери України - №26 - 2003 р.
Подобные документы
Аналіз видів діяльності ЗАТ "Канівський маслоробний комбінат", особливості основних показників платоспроможності та ліквідності. Розгляд та характеристика фінансових джерел санації підприємства, перспективи та деякі пропозиції щодо його оздоровлення.
дипломная работа [150,0 K], добавлен 15.11.2012Види підприємницької діяльності: виробнича, комерційна, фінансова, посередницька, страхова. Фізична особа - підприємець. Державне регулювання підприємницької діяльності. Правова база України. Рівність прав усіх суб’єктів підприємництва.
реферат [7,1 K], добавлен 20.12.2003Сутність, значення та складові фінансової безпеки підприємства. Аналіз економічних результатів діяльності ТОВ "Товари народного вжитку". Оцінка ймовірності банкрутства та фінансової безпеки підприємства. Розробка плану фінансової санації підприємства.
дипломная работа [2,0 M], добавлен 07.12.2016Фінансова криза на підприємстві: симптоми та фактори, що її спричиняють. Економічна сутність санації, випадки та мета її проведення. Прийняття рішення про фінансове оздоровлення підприємства. Порядок проведення санації підприємств.
реферат [35,7 K], добавлен 16.12.2006Оцінка санаційної спроможності підприємства. Санаційна спроможність та порядок проведення санаційного аудиту. Висновки про санаційну спроможність чи неспроможність. Особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств.
реферат [31,0 K], добавлен 08.02.2011Теоретичні основи банкрутства суб’єктів господарювання. Можливість уникнення катастрофи банкрутства в результаті запровадження судових процедур відновлення платоспроможності: реструктуризації виробництва, мирової угоди з кредиторами, санації підприємства.
курсовая работа [1,7 M], добавлен 03.06.2010Сутність та причини виникнення стану банкрутства. Фактори, що зумовлюють різні види криз. Фінансово-економічна характеристика підприємства. Визначення і аналіз системи показників оцінки його неплатоспроможності. Методи прогнозування можливого банкрутства.
курсовая работа [83,4 K], добавлен 29.01.2014Закономірності та принципи фінансового механізму діяльності багатопрофільного підприємства оптовороздрібної торгівлі паливом. Причини збитковості діяльності та економічна ефективність санаційних заходів за рахунок реструктуризації шляхом об'єднання.
дипломная работа [1,5 M], добавлен 07.07.2010Банкрутство підприємства: його суть та ознаки. Види та підстави застосування справи про банкрутство. Наслідки визнання підприємства банкрутом. Поняття санації, її суть, види та форми. Основні етапи фінансового оздоровлення підприємства, класична модель.
курсовая работа [46,0 K], добавлен 16.04.2011Економічна суть санації підприємств, специфіка класичної моделі. Типи санаційних заходів, випадки їх застосування. Принципи управління фінансовою санацією підприємств. Фінансові джерела санації підприємств. Механізм санації та економіко–правові аспекти.
курсовая работа [1,1 M], добавлен 13.03.2010