Економічна ефективність капітальних вкладень

Зміст

Вступ

1. Планування собівартості продукції та розрахунок економічної ефективності капіталовкладень в розвиток виробництва

2. Розрахунок економічної ефективності капітальних вкладень в розвиток виробництва

2.1 Кошторис витрат на виробництво і реалізацію продукції

2.2 Собівартість продукції

2.3 Ціноутворення

2.4 Формування прибутку

2.5 Розподіл прибутку

2.6 Капітальні вкладення в розвиток виробництва

2.7 Економічна ефективність капітальних вкладень

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Темпи зміни умов і збільшення об'єму знань в сьогоднішньому світі настільки високі, що планування представляється єдиним способом формального прогнозування майбутніх проблем і можливостей. Воно забезпечує організацію засобів створення плану діяльності як на перспективний, так і на поточний періоди і дає основу для ухвалення управлінських рішень.

Формальне планування сприяє пошуку самих відповідних напрямів дій, обґрунтовуванню і систематизації планових рішень, зниженню ризику ухвалення неправильних рішень через помилкову або недостатню інформацію про можливості організації або про зовнішнє середовище. Планування, оскільки воно служить для формулювання встановленої мети і розробки шляхів їх реалізації, допомагає створити єдність загальної мети усередині організації і тим самим є організуючим початком в діяльності підприємства.

Враховуючи всезростаючу обмеженість ресурсів, дуже важливо добиватися їх максимально ефективного використовування. План повинен бути розроблений настільки вміло, щоб використовування обмежених ресурсів було оптимальним.

Важливу роль в діяльності підприємства грають капітальні вкладення. Вони повинні давати прибуток якомога раніше. Ця обставина ще раз підкреслює необхідність розробки плану і його строгого виконання.

Унаслідок зростаючих витрат, ускладнення виробничо-господарських зв'язків, зростання цін і динамічної зміни чинників зовнішнього середовища росте елемент ризику в діяльності підприємства. Окрім обґрунтовування технічної реалізованої плану для нормального функціонування підприємства необхідні також аргументовані графіки і розрахункові оцінки як докази його здатності і можливості ефективно досягати поставленої мети. Тому в план діяльності підприємства повинні бути включений розділи, що відносяться до його організаційно технічному розвитку, основній діяльності, її забезпеченню і обслуговуванню, плани по собівартості, прибутку і рентабельності, а також фінансовий план.

На процес реалізації плану впливають зміни внутрішніх і зовнішніх умов. Тому передбачається оперативне планування, в якому враховуються наслідки ситуації, що змінилася. Воно використовується для ухвалення рішень в будь-якій виниклій ситуації. Планування є динамічним в тому значенні, що в початковий план вносяться зміни з метою віддзеркалення умов, що змінилися. Слід підкреслити, що зміни можливі лише за умови існування самого плану.

Управління реалізацією плану полягає в аналізі інформації і ухваленні рішень. Тому не викликає сумніву необхідність включення в план розділу, що відноситься до контролю діяльності підприємства.

Планування ради планування безглуздо. Цінність плану виявляється в процесі його виконання. Прогрес в його реалізації повинен бути зіставлений із запланованою метою, щодо якої коректуються відхилення в діяльності підприємства. Якщо коректування не може привести роботу підприємства у відповідність з планом, то останній повинен бути переглянутий. Розроблений графік діяльності підприємства і бюджет плану витримуються завдяки наявності управління, яке важливо не менше (якщо не більш), ніж початковий план.

Мета курсової роботи - ознайомитися з принципами планування собівартості продукції та розрахунками економічної ефективності капіталовкладень в розвиток виробництва, здобуті знання вміло використовувати на практиці.



1. Планування собівартості продукції та разрахунок економічної ефективності капіталовкладень в розвиток виробництва

Попит, як правило, визначає максимальну ціну, яку підприємство може запитати за свою продукцію. Мінімальна ціна визначається витратами товаровиробника, які він несе при виробництві і реалізації продукції. Будь-яке підприємство прагне призначити таку ціну, яка б повністю покривала витрати на виробництво і реалізацію продукції і давала прибуток, необхідний для забезпечення конкурентоспроможності і винагороди за докладені зусилля і ризик.

Собівартість робіт або продукції -- це витрати організації на виконання цих робіт або випуск продукції. Вона відображає ефективність використовування всіх ресурсів: машин, устаткування і інших основних фундацій, матеріальних, трудових, фінансових і інших ресурсів.

Розрізняють кошторисну, планову і фактичну собівартість.

Кошторисна собівартість робіт або продукції є виражені в грошовій формі витратами організації на виконання робіт або на одиницю продукції. Вона складається з витрат на оплату результатів минулої праці (сировини, напівфабрикатів, енергії, амортизації основних фундацій і ін. ресурсів) і витрат на оплату знов що затрачує (на заробітну платню, включаючи нарахування).

Кошторисна собівартість робіт або одиниці продукції характеризує діяльність організації і враховується тільки нею. Крім того, розрахунок кошторисної собівартості на основі усереднених кошторисних норм і цін не дозволяє враховувати через неї фактичні умови виробництва і функціонування організації в цілому. Ці норми і ціни діють протягом порівняно тривалого періоду, тому можуть не враховувати зміни умов зовнішнього і внутрішнього середовища. Обидва ці чинника обумовлюють необхідність використовування показника планової собівартості продукції, який покликаний враховувати конкретні умови діяльності організації: зміна потужності, структуру виконуваних робіт і продукції, що випускається, і інші умови, що впливають на фактичні витрати.

Планова собівартість визначається на кожний планований період з урахуванням запланованих завдань по зниженню собівартості. Вона встановлюється шляхом техніко-економічних розрахунків виходячи з конкретних умов виробництва. Планова собівартість визначає рівень допустимих витрат на виробництво продукції в планованому періоді.

Фактична собівартість виконання робіт або одиниці продукції відображає в грошовій формі всі фактичні витрати організації, у тому числі штрафи, пені, втрати матеріалів і т.д. Зіставлення фактичної собівартості з плановою дозволяє визначити, чи не перевищений організацією рівень передбачених витрат, а також оцінити ефективність її діяльності. Враховуються як продуктивні витрати на виконання робіт або випуск одиниці продукції, так і непродуктивні. Продуктивними називають необхідні витрати, які витікають з існуючих технологій і організації виробництва, а непродуктивними -- ті, які є слідством порушення технологій, низького рівня організації виробництва, недотримання договірних і інших умов і т.д.

Планування і облік показників собівартості необхідно проводити по всіх групах робіт і всій номенклатурі продукції, що випускається.

Структура собівартості

Витрати на виробництво і реалізацію продукції розділяються на два вида: змінні і умовно-постійні.

Змінні (прямі) витрати пропорційні об'єму продукції, що випускається. Вони скоюють свій оборот протягом короткого періоду часу -- як правило, в один рік. Ці витрати можуть бути розрахований аналітично, виходячи з норм витрати і ціни одиниці ресурсу. До них відносяться:

* витрати на сировину, матеріали, заготівки, напівфабрикати, комплектуючі вироби (стаття "матеріальні цінності");

* витрати на заробітну платню (тільки на основну заробітну платню працівників, зайнятих в основному виробництві, у тому числі що не входять в обліковий склад); в статтю "зарплата" включають також нарахування на заробітну платню;

* витрати на енергію (електроенергію, газ, тепло, воду);

* інші прямі витрати.

Умовно-постійні витрати залишаються незмінними при певних коливаннях об'єму виробництва. Це витрати на засоби виробництва з тривалим, більше року, часом обігу, а також поточні витрати, пов'язані з обслуговуванням виробництва і управлінням ними. Верхня межа коливання об'єму виробництва, при якому умовно-постійні витрати залишаються постійними, визначається випуском продукції, який може бути досягнутий при максимальній інтенсивності використовування діючих потужностей підприємства. Якщо вимагається наростити об'єм виробництва більш, чим це дозволяють діючі потужності, необхідні капітальні вкладення в розвиток підприємства. Вони викличуть зростання умовно-постійних витрат.

До умовно-постійних витрат відносяться адміністративно-господарські витрати, амортизаційні відрахування на повне відновлення основних виробничих фундацій, орендувати платня за приміщення і устаткування, платня за комунальні послуги, послуги з охорони і інші.

До адміністративно-господарських витрат відносяться основна і додаткова заробітна платня працівників апарату управління, витрати на службові відрядження і пересування адміністративно-господарського персоналу і інші витрати.

До витрат по обслуговуванню працівників відносяться додаткова заробітна платня працівників, зайнятих на виробництві (витрати по оплаті відпусток молодим робітником, що вчиться, доплати за керівництво бригадою і ін.), відрахування на соціальне і інше страхування, витрати на санітарно-побутове обслуговування працівників, охорону праці і техніку безпеки.

Витрати по організації і виробництву продукції прямують на зміст пожежної і сторожової охорони, зміст виробничого устаткування і інвентарю (амортизацію, поточний ремонт і переміщення), поповнення зносу малоцінного і швидко зношуваного інвентарю і інструментів, оплату комунальних послуг за змістом приміщень і території.

Розмір умовно-постійних витрат, що доводяться на одиницю продукції, не може бути визначений прямим розрахунком по аналогії з прямими витратами. Вони розраховуються в цілому по підприємству для заданого об'єму виробництва, їх розмір визначається на одиницю продукції у вигляді норми у відсотках до змінних витрат.

Сума змінних (прямих) і умовно-постійних витрат утворює собівартість виробництва продукції. Співвідношення між витратами на виробництво продукції по статтях витрачання характеризує структуру собівартості. В кожній організації вона має свої особливості.

Планування собівартості

Загальна величина матеріальних витрат на виробництво продукції або виконання робіт на основі даних плану матеріально-технічного забезпечення про потребу в матеріально-технічних ресурсах відповідно до номенклатури і ціни одиниці кожного виду ресурсів визначається по формулі

М_з= ? V_i Ц_i

де V_i -- потреба в i-м матеріальному ресурсі в натуральних показниках;

Ц_i -- ціна (ринкова, договірна, оптова) одиниці i-го виду матеріального ресурсу.

При визначенні матеріальних витрат необхідно враховувати витрати на транспортування матеріалів і навантажувально-розвантажувальні роботи, заготовчо-складські витрати і т.д.

Зміна собівартості продукції в планованому періоді в порівнянні із звітним, яке повинне відбутися за рахунок зміни величини матеріальних витрат в результаті намічаного збільшення або зменшення норм витрати матеріальних ресурсів і цін, можна визначити по формулі

(Ч

де ДС_м -- зміна собівартості матеріальних витрат,%;

У_м -- питома вага витрат на даний матеріал у відсотках до собівартості продукції в звітному періоді;

У_р -- відсоток зміни норми витрати даного матеріалу;

У_ц -- відсоток зміни ціни на даний матеріал.

Приклад 1. Кількісна витрата матеріалу в планованому періоді намічено понизити на 20%, а ціни на матеріали підвищити на 5%. В звітному періоді витрати на даний матеріал склали 60% собівартості продукції. Тоді зміна собівартості матеріальних витрат

(Ч=60 (0,84 - 1 ) = - 9,6 %

Таким чином, собівартість знизилася на 9,6%.

Загальна зміна собівартості в результаті зміни витрат на усі матеріальні ресурси визначається як сума відповідних величин по окремих видах матеріалів.

Зміна вироблення і заробітної платні впливає на собівартість продукції. Цей вплив залежно від питомої ваги заробітної платні в собівартості продукції можна визначити по формулі

-1)

де - зміна собівартості продукції залежно від зміни продуктивності праці і заробітної платні,%;

- питома вага заробітної платні в собівартості продукції, %;

- відсоток зміни середньої заробітної платні в планованому періоді в порівнянні із звітним;

- відсоток зміни продуктивності праці (вироблення) в планованому періоді в порівнянні із звітним.

Приклад 2. В планованому періоді за рахунок всіх організаційно-технічних заходів намічено підвищити продуктивність праці на 5% в порівнянні із звітним, а середню заробітну платню -- на 1,5%. Питома вага заробітної платні в собівартості продукції складає 23%. Тоді зміна собівартості продукції

-1) = - 0,77 %

Таким чином, собівартість знизиться на 0,77%. Розрахунок зміни витрат по статтях здійснюється на основі розрахунку економії по окремих техніко-економічних чинниках, визначаючим зміну планової величини витрат на виробництво продукції в порівнянні з рівнем витрат в базовому періоді і собівартістю.

Заходи щодо зниження собівартості виробництва продукції діляться на дві групи: зовнішні по відношенню до діяльності організації, багато в чому не залежні від неї, і внутрішньовиробничі, характеризуючи рівень управлінської роботи і реалізовані самою організацією.

Зовнішні чинники -- ця зміна цін на ресурси і енергію, введення в дію нових законодавчих актів по праці і зарплаті, по оподаткуванню і т.д. Ці чинники встановлюють загальні "правила гри" у сфері управлінської діяльності.

Внутрішньовиробничі чинники -- це поліпшення використовування всіх матеріальних і трудових ресурсів, поліпшення організації виробництва, технічного розвитку, вдосконалення планово-економічної роботи і управління організацією в цілому.

При розробці плану по зниженню собівартості повинні бути врахований також чинники, витрати, що підвищують, на виробництво продукції. При виборі конкретних заходів щодо зниження собівартості необхідно спланувати їх так, щоб їх виконання забезпечувало намічене зниження собівартості на планований період.

До розробки заходів щодо зниження собівартості потрібно відноситися дуже серйозно, бо це дуже важливо для виживання і збереження конкурентоспроможності організації.

Відповідно до основної формули прибутку

П= V * Ц - С

організація може збільшити прибуток (П) за рахунок наступних заходів:

- збільшення об'єму випуску продукції (V);

- підвищення ціни на продукцію (Ц);

- зниження собівартості (С) продукції, що випускається.

Собівартість продукції на підприємстві повинна плануватися на основі калькуляції. При плануванні витрат витрати повинні групуватися по економічних елементах, а при калькуляції собівартості -- за цільовим призначенням. Основною задачею планування собівартості є виявлення і використовування на підприємстві резервів, зниження витрат на виробництво продукції і збільшення прибутку.

Для впорядкування розрахунку при плануванні собівартості рекомендується послідовність приведена на мал.1.

З плану організаційно-технічного розвитку відомі всі заходи на планований період, а отже, і всі витрати на них, а також очікувані результати їх виконання у вигляді зниження матеріало- або енергоємності виробництва, підвищення продуктивності або зниження трудомісткості. На основі цих результатів визначається матеріально-технічне забезпечення виробництва продукції. Об'єм капітальних вкладень і будівництва, фундацію оплати праці також надають вплив на величину собівартості. Вся ця інформація дозволяє визначити витрати залежно від об'єму продукції (див. табл.1 -- 6).

Організаційно-технічний розвиток		Капітальні вкладення, капітальне будівництво			Сукупний попит
Об'єм виробництва		Змінні (прямі) витрати (табл. 1,2)			Умовно-постійні
							(табл. 3,4)
		СОБІВАРТІСТЬ ВИРОБНИЦТВА (табл. 5, 6)

Рис. 1

Таблиця 1

Розрахунок змінних (прямих) витрат на виробництво одиниці продукції

Стаття витрат	Джерело інформації	Одиниця вимірювання	Витрати ресурсів на одиницю продукції	Вартість одиниці ресурсів, грн.	Витрати на одиницю продукції, грн.
1. Матеріальні витрати	Виробничий відділ: норми, нормативи витрати ресурсів
2. Заробітна платня	ОТіЗ, калькуляція, норми витрат праці, вироблення	Людтно - години, людино - дні
3. Нарахування на заробітну платню	До 51% до п 2.	грн.	--	--
Всього	--	--	--	--



Таблиця 2

Розрахунок змінних (прямих) витрат на планований об'єм виробництва продукції (місячний, квартальний, річний)

Вид продукції	Джерело інформації	Одиниця вимірювання	Об'єм виробництва місячний, квартальний, річний	Змінні витрати, грн.
				на одиницю продукції	на весь об'єм
1. __
2. -
Всього	--	--	--	--

Таблиця 3

Розрахунок умовно-постійних витрат підприємства на рік

Стаття витрат	Джерело інформації	Витрата
		середньомісячна	річна
1. Амортизаційні відрахування, всього 1.1 Заробітна платня 1.2 Устаткування	Бухгалтерія, розрахунок
2. Заробітна платня, всього 2.1. Апарат управління 2.2. Персонал	ОТіЗ, розрахунок
3. Нарахування на зарплату	До 51% до п. 2
4. Арендна платня	Договір, аренда
5. Інші	Розрахунок
Всього

Таблиця 4

Розрахунок норми умовно-постійних витрат

Стаття витрат	Джерело інформації	Одиниця вимірювання	Значення показника
1. Змінні витрати на рік	Табл. 2	грн.
2. Умовно-постійні витрати	Табл. 3	грн.
3. Норма умовно-постійних витрат	(С2/С1) 100	%

Тут і далі Сj позначається вміст елемента таблиці, що знаходиться на перетині того ж стовпця з j-й рядком.



Таблиця 5

Розрахунок собівартості одиниці продукції

Стаття витрат	Джерело інформації	Одиниця вимірювання	Значення показника
1. Змінні витрати на одиницю продукції	Табл.1	грн.
2. Умовно-постійні витрати, норма	Табл.4	%
3. Умовно-постійні витрати на одиницю продукції	С1*С2/100	грн.
4. Собівартість одиниці продукції	С1 +С2	грн.

Таблиця 6

Розрахунок собівартості річного об'єму виробництва

Вид продукції	Джерело інформації	Одиниця вимірювання	Річний об'єм виробництва	Собівартість, грн.
				одиниці продукції	річного об'єму
1.	Табл.5
2.	Табл.5
3.	Табл.5
Всього

Капітальні вкладення на підприємствах

Вивчення діяльності окремих фірм, підприємств в умовах ринкової економіки є основою для поточного аналізу стану справ на підприємстві, прогнозування господарської діяльності в умовах ринкової кон'юнктури, що змінюється, розробки рекомендацій з метою ухвалення оптимальних рішень і визначення раціональних напрямів використовування обмежених матеріальних ресурсів для капітального будівництва і розвитку виробництва. Необхідно знайти оптимальні рішення на перспективу при обмежених об'ємах капітальних вкладень, що направляються на розвиток виробництва. Такі рішення накладають на підприємства велику відповідальність, оскільки допущена помилка в інвестиційній політиці може обернутися для нього неприємними наслідками аж до розорення. Крім того, слід зазначити, що ухвалення довгострокових рішень повинне передбачати в майбутньому вартість ресурсів, можливу кон'юнктуру ринку і положення даної галузі на ринку засобів виробництва.

Будь-яке підприємство, прагнуче до отримання максимального прибутку, повинне таким чином організувати виробництво, щоб витрати на одиницю продукції, що випускається, були мінімальними. Для реалізації задачі, що поставляється, допустимо, що на перспективний період ціни виявляться незмінними. При цьому аналізуватимуться лише два чинники: капітальні вкладення і результати праці, які на довгостроковий період є змінними величинами, тобто із зміною праці змінюватиметься і показник капітальних вкладень, або навпаки -- зміна інвестицій вплине на кількість продуктивної праці на підприємстві.

Підприємство доти продовжуватиме інвестиції, поки відношення продукції, що випускається, з розрахунку на гривну капітальних вкладень не стане рівним відношенню максимального випуску продукції на одиницю праці.

Підприємство, прагнуче максимізувати свій прибуток, повинне вирішувати два принципові питання: чи коштує йому продовжувати свою діяльність; якщо стоїть, то до яких меж? Підприємство продовжуватиме свою діяльність, якщо при досягнутому рівні виробництва його дохід перевершить витрати виробництва. І воно припинить виробництво, якщо отриманий сумарний дохід від продажу товару не перевищить витрати виробництва.

Надзвичайно важливо встановити, до яких меж підприємство може розширювати виробництво. Якщо виробництво однієї додаткової одиниці товару дає дохід, що перевищує витрати, пов'язані з її виготовленням, тоді підприємству необхідно збільшувати випуск продукції. Фірма не продовжуватиме розширювати виробництво, якщо дохід від продажу останньої одиниці продукції стане рівним витратам її виробництва. Якщо підприємство все ж таки вирішило продовжувати виробництво, то воно повинне випускати таку кількість продукції, при якій граничний дохід буде рівний граничним витратам виробництва. Ці дві умови носять універсальний характер і застосовні до будь-якої структури ринку, будь-якій формі власності.

За допомогою капітальних вкладень підприємства можуть придбати додаткове устаткування, верстати або збільшити виробничі площі. Це робиться з метою зниження витрат виробництва і підвищення доходу підприємства. Виникає питання, яким чином підприємець або керівник підприємства оцінює дохід від капітальних вкладень, скажімо, на придбання додаткового, більш продуктивного устаткування? Відомо, що очікуваний дохід підсумовується по роках експлуатації устаткування, протягом терміну його служби, а капіталовкладення здійснюються одноразово. Іншими словами, необхідно визначити, яку суму слід заплатити за верстат зараз, щоб через певний термін експлуатації мати бажаний дохід.

В світовій і вітчизняній практиці подібні розрахунки називають дисконтуванням майбутнього доходу, а шукану первинну суму, яку необхідно заплатити в даний час за устаткування, щоб отримати дохід в майбутньому, -дисконтированной, або поточною вартістю.

Ціна попиту на товар (капітальні вкладення) -- це найвища ціна, яку міг би заплатити підприємець. Вона рівна дисконтованій вартості очікуваного чистого доходу від використовування придбаного верстата, механізму. Ціна пропозиції (придбаного товару) визначається як сума витрат виробництва цього товару і витрат на його реалізацію. Як правило, це тверда ціна, тобто незмінна протягом певного часу або, як її звичайно називають, продажна ціна.

Для правильної оцінки планів капітальних вкладень керівництво підприємства повинне перш за все мати достовірну інформацію про фактичний стан основних засобів підприємства. На базі цієї інформації можна проводити порівняння наявних основних засобів з потребою в капітальних вкладеннях, що є вельми важливим для обліку передбачуваних капітальних вкладень в основні засоби.

Часто виникають проблеми обліку засобів на капітальне будівництво або на виробничі витрати. В кожному випадку можуть бути ухвалений неправильні рішення. Так, підприємство повинне відносити вартість поточних витрат по ремонту техніки до виробничих витрат, а вартість ремонтів, що мають на меті продовження термінів служби основних засобів (капітальний ремонт), відносять на основні фундації. Наприклад, вартість робочої сили і матеріалів, витрачених для заміни основної частини машин, вважатиметься капітальними витратами, а вартість праці і матеріалів, що використовуються для підтримки машин і устаткування в робочому стані без збільшення їх продуктивності, відноситься до витрат на виробництво. Таким чином, до капітальних витрат відносяться:

додаткові капітальні вкладення, які збільшують виробничі потужності без заміни існуючого устаткування;

оновлення або заміна устаткування на нове тій же потужності;

удосконалення або модернізація устаткування, ведучі по суті до фактичної заміни або зміни основних засобів.

Поточні виробничі витрати включають:

зміст і поточний ремонт устаткування;

амортизаційні відрахування;

податки на основні засоби.

Розробка плану капітальних вкладень вимагає систематичної оцінки стану основних засобів. Практика підтверджує, що підприємства здійснюють заміну устаткування тільки після повного його зносу. Проте детальне вивчення устаткування на ринку засобів виробництва, випуск нових, більш продуктивних машин і устаткування можуть зумовити заміну устаткування, навіть якщо воно не прослужило встановлений термін.

Рішення про час закупівлі нового устаткування залежить від ряду обставин і перш за все від наявності фінансових ресурсів на дану мету. Разом з тим необхідно враховувати фінансовий стан підприємства, розмір одержуваного прибутку. Тільки після цього керівник підприємства повинен ухвалити рішення про заміну або модернізацію устаткування; до того ж не заважає знати, як працює устаткування на підприємствах, що випускають аналогічну продукцію. Підприємства, провідні повний облік роботи устаткування, стани основних фундацій, їх зносу, як правило, ухвалюють правильні рішення при розробці планів капітальних вкладень.

Заміні устаткування повинен передувати детальний аналіз стану основних засобів (перша умова), навіть якщо вони працюють нормально в межах встановлених термінів амортизації. Вартість заміни устаткування необхідно зіставляти перш за все з вартістю ремонту діючого устаткування.

Відомо, що зношене устаткування вимагає частого ремонту і чималих засобів для підтримки його в робочому стані. Заміна частини устаткування може виявитися більш раціональною, ніж витрачання коштів на його утримання і ремонт.

Другою умовою придбання нового устаткування є недолік наявного устаткування при необхідності розширення виробництва.

Третя умова -- наявність на підприємстві застарілого устаткування. Конкуруючі підприємства і фірми при заміні устаткування досягають, крім підвищення якості готової продукції, зростання об'ємів виробництва і зниження рівня витрат. Підприємство ризикує стати банкротом, якщо воно не відновить свій парк устаткування і не досягне рівня виробництва конкуруючого виробника.

Нарешті, необхідність заміни устаткування може бути викликаний припиненням виробництва застарілої продукції.

Щоб уникнути зайвих значних капітальних витрат підприємство і його інженерні і фінансові структури повинне детально розробляти обґрунтовані прогнози заміни устаткування.

З цією метою підприємство зобов'язано:

проводити періодичні аналізи стану устаткування і виявляти основні засоби, що підлягають заміні;

стежити за новим устаткуванням, що з'явилося на ринку, використовуючи відповідні служби маркетингу. Добиватися вдосконалення устаткування і своєчасно упроваджувати новини в своє виробництво;

вести повний облік витрат.

Ухвалення рішень про капітальні витрати залежить від точності обліку на підприємстві. Необхідно при цьому брати до уваги всі витрати по ремонту і змісту устаткування.

Для контролю витрат на капітальні вкладення на крупних підприємствах звичайно складається план капітальних вкладень на майбутній рік і віддаленішу перспективу. Оцінка планів капітальних вкладень йде по наступних елементах витрат: первинної вартості устаткування (включаючи доставку і установку); вартості, по якій можна його реалізувати після закінчення терміну служби; сплаті відсотків за кредит; вартості змісту і ремонту устаткування; вартості електроенергії, робочої площі; податкам, страхуванню і основній і додатковій робочій силі.

Крім вартісних показників, плани капітальних вкладень повинні враховувати і такі чинники, як порівняння варіантів з погляду якості продукції і наявності достатніх засобів, що випускається, для реалізації кращого варіанту капітальних вкладень. Перш ніж виділити кошти на реалізацію того або іншого варіанту капітальних вкладень, фінансовий відділ підприємства детально вивчає всі питання, включаючи можливість узяття в орендувати необхідного устаткування (лізинг). Вартість оренди, як правило, залежить від ступеня використовування устаткування, який зменшується у міру збільшення терміну орендувати.

Віддача від капітальних вкладень в нове устаткування залежить від річної економії витрат, отриманої в результаті використовування нового устаткування. Період окупності визначається шляхом порівняння суми капіталовкладень з річною економією витрат. Для цього необхідно загальний об'єм капітальних вкладень розділити на суму річної економії. Наприклад, якщо річна економія складає 5 тис. грн., а одноразові вкладення в устаткування -- 10 тис. грн., то період окупності рівний двом рокам.

Методика розрахунку економічної ефективності капітальних вкладень у розвиток виробництва розглянута у наступному розділі роботи.



2. Розрахунок економічної ефективності капітальних вкладень в розвиток виробництва

2.1 Кошторис витрат на виробництво і реалізацію продукції

Таблиця 2.1

Економічні елементи витрат	Ціна придбання	Ціна без ПДВ, грн	Витрачено	Сума
1.Металл	1050	875	933	816375,00
2. Паливо	990	825	70	57750,00
3. Електроенергія	165	137,5	2400	330000,00
4. Зарплата				365490,00
5.Відрахування у внебюдж. фондів				137789,73
6. Амортизація: -споруди і будівлі				17570,00
-машины і устаткування				95250,00
7. Інші витрати				91600,00
РАЗОМ				191824,73

Розрахунок:

1. Графа «Ціна придбання» заповнюється за допомогою початкових даних Таблиці № 2 завдання.

2. Ціна без ПДВ розраховується по формулі:

Ціна без ПДВ = Ціна придбання : 1,2

Метал = 1050 : 1,2 = 875 (грн.)

Паливо = 990 : 1,2 = 825 (грн.)

Електроенергія = 165 : 1,2 = 137,5 (грн.)

3. Графа «Витрачено» заповнюється за початковими даними Таблиці № 2 завдання.

Графа «Сума» розраховується шляхом множення граф «Ціна без ПДВ» на «Витрачено»

Метал = (933 + 360) х 875 = 1131375 (грн.)

Паливо = 70 х 825 = 57750 (грн.)

Електроенергія = 2400 х 137,5 = 330000 (грн.)

4. Заробітну платню разрахуємо по формулі:

Зарплата = чисельність працівників х зарплата 1-го працівника х 3 місяця

Заробітна платня = 131 х 930 х 3 = 365490 (грн.)

5. Відрахування до позабюджетних фондів розрахуємо шляхом множення заробітної платні на відсоток відрахувань:

365490 х 0,377 = 137789,73 (грн.)

6. Дані для розрахунку амортизації будівель і споруд, машин і устаткування беремо з Таблиці №3 завдання і разраховуєм по формулі:

А =

Звідки амортизація:

Будівлі і спруди А_з= = 17550 (грн.)

Машини і устаткування А_м= = 95250 (грн)

7. Інші витрати записуються «Сума» з Таблиці № 4 завдання.

«Разом» витрат по графі «Сума» розрахуємо шляхом підсумовування всіх економічних елементів витрат графи «Сума»

2.2 Собівартість продукції

Розрахунок даних по таблиці 2.2:

Витрати на одиницю продукції:

По виробу А:

Метал = 875 х 0,25 = 218,75 (грн.)

Паливо = 825 х 0,013 = 10,72 (грн.)

Електроенергія = 0,138 х 700 = 96,6 (грн.)

По виробу Б:

Метал = 875 х 0,36 = 315,00 (грн.)

Паливо = 825 х 0,008 = 6,60 (грн.)

Електроенергія = 0,138 х 840 = 115,92 (грн.)

Витрати на випуск продукції:

(графа № 4 х кількість випущеної продукції)

По виробу А:

Метал = 218,75 х 1200 = 262500 (грн.)

Паливо = 10,72 х 1200 = 12864 (грн.)

Електроенергія = 96,6 х 1200 = 115920 (грн.)

По виробу Б:

Метал = 315 х 1900 = 598500 (грн.)

Паливо = 6,60 х 1900 = 12540 (грн.)

Електроенергія = 115,92 х 1900 = 220248 (грн.)

Зарплата виробничих робітників:

(заповнюється графа №4 з таблиці № 1 завдання)

Графа №5 и№9 = графа №4(№8) х кількість продукції

Таблиця 2.2

Виріб А = 1200 шт. Виріб Б =1900 шт.

Стаття калькуляції	Норма витрати	Ціна без ПДВ (грн)	Витрати на од. продукції (грн)	Витрати на випуск (грн)	Норма витрат	Ціна без ПДВ (грн)	Витрати на од. продукції (грн)	Витрати на випуск (грн	Сума А + Б (грн)
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1.Металл на технологічні потреби	0,25	875	218,75	262500	0,36	875	315	598500	861000
2. Паливо	0,013	825	10,72	12864	0,008	825	6,60	12540	25404
3.Єлектроенергія	700	0,138	96,6	115920	840	0,138	115,92	220248	336168
4.Зарплата виробничих робітників			85	102000			115	218500	320500
5.Відчислення до позабюджетних фондів			32,05	38454			43,36	82374,5	120828,5
6.Усього Умовно-змінні витрати			443,12	531738			595,88	1132162,5	1663900,5
7. Умовно-постійні витрати (накладні)			115,36	138436,52			154,83	294177,61	432614,13
8. Повна собівартість (Ср)			558,48	670174,52			750,71	1426340,1	2096514,63

Для виробу А:

85 х 1200 = 102000 (грн.)

Для виробу Б:

115 х 1900 = 218500(грн.)

Відрахування до позабюджетних фондів:

Відрахування до позабюджетних фондів = заробітна платня робочих х % відрахувань

Виріб А: 85 х 37,7 / 100 = 32,05 (грн.)

102000 х 37,7 / 100 = 38454 (грн.)

Виріб Б: 115 х 37,7 / 100 = 43,36 (грн.)

218500 х 37,7 / 100 = 82374,5 (грн.)

Умовно-змінні витрати:

Сума рядків з 1 по 5, згідно

по виробу А = 531738 грн.

по виробу б = 1132162,5 грн.

Умовно-постійні витрати = Умовно-змінні (А + Б) х 26%=

= 1663900,5 х 0,26 = 432614,13 (грн.)

Індекси умовно-постійних витрат

по виробу А= = 0,32

по виробу Б = = = 0,68



Умовно-постійні витрати по виробах:

Виріб А = 432614,13 х 0,32 = 138436,52 (грн.)

Виріб Б = 432614,13 х 0,68 = 294177,61 (грн.)

Умовно-постійні витрати на одиницю продукції:

Значення графи № 5(№ 9) поділимо на об'єм який випускають:

Виріб А = = 115,36 (грн.)

Виріб Б = = 154,83 (грн.)

Повна собівартість:

Сума рядків №6 і №7, відповідно.

2.3 Ціноутворення

Оптова ціна виробів А і Б визначається по формулі:

Ц_опт = () х собівартість продукції

де Р - рентабеленість, %

Для виробуА:

Ц_опт = () х 558,48 = 698,1 (грн)

Для виробу Б:

Ц_опт = () х 750,71 = 975,92 (грн)

Відпускна ціна виробів А і Б визначається з урахуванням ПДВ по формулі:

Ц_отп = ) х Ц_опт

де Ст. ПДВ - ставка ПДВ (20%)

Для виробу А:

Ц_отп = ) х 698,1 = 844,70 (грн.)

Для виробу Б:

Ц_отп = ) х 975,92 = 1180,86 (грн.)

Об'єм реалізації в оптових цінах визначається по формулі:

Y_оп = Ц_опт х Y

де Y - об'їм реализации

Вироб А: 698,1 х1200 = 837720 (грн.)

Вироб Б: 975,92 х 1900 = 1854248 (грн.)

Об'єм реалізації у відпускних цінах визначається по формулі:

Y_отп = Ц_отп х Y

Вироб А: 844,70 х1200 = 1013640 (грн.)

Вироб Б: 1180,86 х 1900 = 2243634 (грн.)



2.4 Формування прибутку

Прибуток основної виробничої діяльності визначається по формулі:

П_о.пр.д.= У Р_общ. - С_р

де У Р_{общ. -} об'їм реалізації в оптових цінах;

С_р - повна собівартість продукції.

П_о.пр.д.= (837720 - 670174,52) + (1854248- 1426340,1) = 167545,48 + +427907,9 = 595453,38 (грн)

Прибуток від комерційної діяльності визначається по формулі:

П_{ком.діяльн.} = х Y_нат.

де Ц_прод. - ціна продажу матеріальних цінностей;

Ц_пок. - ціна покупки матеріальних цінностей;

Ст. ПДВ - ставка ПДВ,%;

Y_нат.- об'їм продажі в натуральному виразі

П_{ком.деят.} = х 360 = 87000 (грн)

Прибуток від внереализационной діяльності включає прибуток від зданого в арендувати майна (П_ар.) і дивиденты по цінних паперах (П_д.ц.б. ) визначається по формулі:

П_в.р.д. = П_ар.+ П_д.ц.б. = 75000 + 75000 = 150000 (грн)

Прибуток від здачі майна в аренду визначається по формулі:

П_ар. = х n_мес.

де - дохід від здачі майна в аренду, грн.;

n_мес. - число місяців в розрахунковому періоді

П_ар. = х 3 = 75000 (грн)

П_д.ц.б. = 72000 (грн)

Звідки, прибуток від реалізації продукції Пр.д_. = П_о.пр.д.+ П_{ком.деят}. =

= 595453,38 + 87000 = 682453,38 (грн)

Загальна величина прибутку підприємства П_вал. = П_р.д. + П_в.р.д. =

= 682453,38 + 150000 = 832453,38 (грн)

2.5 Розподіл прибутку

Розмір прибутку який облагається податком розраховується по формулі:

П_н = П_в - Н_в

де П_в - валовий прибуток;

Н_в- податки, виплачувані з валового прибутку.

П_н = 832453,38 - 62000 = 770453,38 (грн)

Податок на дохід по цінних паперах і банківському депозиті визначається по формулі:

Н_б = П_д.ц.б. х Ст. _пд.ц.б.



де Ст. _пд.ц.б.- ставу податку на дохід по цінних паперах %

Н_б = 72000 х 12 / 100 = 8640 (грн)

Податок на прибуток визначається по формулі:

Н_п = (П_н - П_д.ц.б. ) х ( СТ_н.п./100) = (770453,38 - 72000) х 0,25 = 174613,34 (грн)

Прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства, визначається по формулі:

П_пр. = П_н - Н_б - Н_п = 770453,38 - 8640 - 174613,34 = 587200,04 (грн)

Чистий прибуток визначається по формулі:

П_ч = П_пр. - Е_с = 587200,04 - 34000 = 555200,04 (грн)

де Ес - економічні санкції.

2.6 Капітальні вкладення в розвиток виробництва

К_з= А_общ. + = 112820 + (555200,04 х 0,45) = 362660,01 (грн)

2.7 Економічна ефективність капітальних вкладень

1.Зниження собівартості за рахунок зміни питомої витрати конкретного вигляду матеріально -сировинного або енергетичного ресурсу визначається по формулах:



% Д С_i = 100 х (I_i^р х I_i^ц - 1) * М_уд

де % Д Сi - зниження повної собівартості за рахунок зміни питомої витрати i-го виду конкретного матеріально-сировинного або енергетичного ресурсу %, грн)

i = 1,2,3 ., n

n - кількість видів ресурсів в межах однієї статті витрат по яких спостерігається зміна питомої витрати або цін;

I_i^р - індекс зміни питомої ваги i-го виду ресурсу;

М_уд - питома вага матеріальних витрат в собівартості, ед. пропорції;

С- повна собівартість одиниці пропорції.

Розрахунок індексів зміни питомих витрат ціни, річних витрат по статті, а також зміна річного об'єму виробництва:

- I^р_мет = 1 - = 1 - 0,072 = 0,928

- I^ц_мет = 1 + 0,042 = 1,042

- I_Q = 1 + 0,19 = 1,19

- I_зп = 1 + 0,055 = 1,055

- I_пр.тр. = 1 + 0,19 = 1,19

- I_{усл.пост.} = 1 + 0,021 = 1,021

М_уд = (З_м : С) х 100%

де З_м - вартість матеріалу на одиницю продукції;

С- повна собівартість одиниці пропорції

М_уд^А = (218,75 : 558,48) х 100% = 39,17(%)

М_уд^В = (315 : 750,71) х 100% = 41,96(%)

ДС_мет^А= (1 - 0,928 * 1,042) 39,17 = 1,29 %

ДС_мет^В= (1 - 0,928 * 1,042) 41,96 = 1,39 %

2.Зниження продуктивності праці

%Д С_пр.тр. = (1- (I_з.п. : I_пр.тр.)) х З_пуд.

де Із.п. - індекс зростання середньої заробітної платні;

I_пр.тр.- індекс зростання продуктивності праці

З_пуд.=

- заробітна платня виробничих робітників на одиницю продукції;

- відрахування до позабюджетних фондів

С- повна собівартість виробу

З_пуд^А_.= (85 +32,05) / 558,48 = 0,21

З_пуд^В_.= (115 + 43,36) / 750,71 = 0,21

%Д З _пр.тр^А_. = (1 - ( 1,055 : 1,19))х0,21= 0,024

%Д З _пр.тр^В = 0,024

3. Зниження умовно-постійних витрат

% С_у.п. = (1 - (I_у.п. : IY) х І_{усл.пост}.

де _Іу.п. - індекс зростання умовно-постійних витрат;

IY - індекс зростання продуктивності продукції

І_{усл.пост}- питома вага умовно-постійних витрат в собівартості одиниці продукції,%.

% С_у.п.^А = (1 - (1,021 : 1,19)) х 21 = 2,98

% Д С_А= 6,61 %

% Д С_В= 6,71 %

Вартісне зниження собівартості:

Виріб А : 558,48 х 0,0661 = 36,92 (грн)

Виріб Б : 750,71 х 0,0671 = 50,37 (грн)

Економія за 2-е півріччя з урахуванням зростання об'єму виробництва:

Е _{пів. вир. А} = 36,92 х 1200 х 2 = 88608 (грн)

Е _{пів. вир. В} = 50,37 х 1900 х 2 = 191406 (грн)

Е _{пів общ.} = Е _{пів вир. А} + Е _{пів вир В} = 88608 + 191406 = 280014 (грн)

Економія річна:

Е _рік = Е _{пів общ}. х 2 = 280014 х 2 = 560028(грн)

Термін окупності капіталовкладень:

= 362660,01 /560028 = 0,647 (роки) тобто ? 8 місяців

На підставі сполучених даних строїмо діаграми і графіки.

Склад витрат на виробництво і реалізацію продукції



1-метал -43% 3- електроенергія-17% 5-відрахування -7% 7- амортизація машин-5%

2- паливо - 3% 4- зарплата -19% 6 -амортизація здань- 1% 8-інші витрати-5%

Склад витрат на вироб А (на од. продкукції)

1-метал-39% 3-єлектроенергія -17% 5-відчислення -6%

2-паливо-2% 4-зарплата -15% 6-умовно-пост.витрати-21%

Склад витрат на виріб Б (на од. продукції)

1-метал -42%, 2- паливо-1%, 3-Єлектроенергія-15%

4- заробітна плата-15%, 5- відчислення - 6%

6- умовно-постійні витрати-21%



Висновки

Підвищення ефективності діяльності організації ґрунтується на досягненнях науки і техніки, передовому вітчизняному і зарубіжному досвіді, підвищенні технічного рівня і організації виробництва, його ефективності, якості продукції і всієї діяльності. План технічного розвитку і організації виробництва охоплює широке коло питань, рішення яких вимагає матеріальних ресурсів, грошей і часу. Тому вони повинні бути об'єктом цілеспрямованого планування разом з питаннями, пов'язаними з випуском продукції і її реалізацією. З метою модернізації існуючих виробничих потужностей, реконструкції, розширення або нового будівництва організації можуть бути потрібно капітальні вкладення. Тому в річному плані необхідно передбачити розділи "Капітальні вкладення" і "Капітальне будівництво".

Згідно нашого досліджуваного підприємства.

Як бачимо з діаграм рішучим компонентом в собівартості виробів грає метал, який займає майже половини питомої ваги в обчислюванні калькуляції, тому підвищення ціни на метал і зниження потреб суттєво відіграли на собівартості продукції. Загальна собівартість зменшилась, що гарно склалось на прибутку підприємства, але при нашому розрахунку не вважалися деякі фактори, тому цей розрахунок будемо вважати спрощеним. При розрахунку собівартості продукції ми використовували спрощений метод, але існують більш вдосконаленні методи, як метод ланцюгових підстановок, інтегральний метод та ін., які дають змогу розрахувати залежність кожного фактору від зміни іншого. Ми на прикладі підприємства змогли побачити залежність собівартості продукції від ціни матеріалів, норми використання, росту продуктивності праці, а кошти, тобто прибуток можливо направити на премії робітникам і удосконалення устаткування, та ін.. Строк окупності капіталовкладень не великий, тому можливо на ці заходи використовувати або свої кошти, або використовувати кредити банку.

Список використаних джерел

1. Зеленкова Н.М. Финансирование и кредитование капитальных вложений - М., Финансы и статистика, 1985 -247с.

2. Нормативы капитальных вложений. Справочное пособие - М., Экономика, 1990 -315с.

3. Гончаров В.Н. и др.. Обновление парка оборудования в условиях интенсификации производства - К., Техніка, 1990 - 136с.

4. Букаго В.И., Лаиндус М.Х. Финансирование технического перевооружения и реконструкции предприятий - М., Финансы и статистика, 1989 -204с.

5. Будунова Н.И. Эффективность капитальных вложений и реконструкція в промышленности - М., Стройиздат, 1978 - 225с.

6. Осипова Е.М. Эффективность основних фондов и капитальных вложений в химической промышленности - Л., Химия, 1978 - 220с.

7. Бабак В.Ф., Перепечин И.Н. - Экономическая эффективность капитальных вложений - К., Будівельник, 1987 -160с.

8. Погостин С.З. Экономика, организация, планирование и управление химическим производством - М., Химия, 1985 - 142с.

9. Тян Р.Б. Планирование деятельности предприятия - К., МАУП, 19998 - 156с.

10. Шваб Л.І. Економіка підприємства - К., Каравела, 2004 - 568с.

11. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства - К., Каравела, 2005 - 312с.

12. Швайка Л.А. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб.- Львів, Новий Світ-2000, 2006 - 268с.

13. Савицька Г.П. Економічний аналіз діяльності підприємства - К., Знання, 2004 654с.