Зведення та групування даних

Зміст

Лекція1. Предмет і методи статистики

1. Поняття про статистику. Історія розвитку статистки

2. Предмет статистики, основні його риси й особливості

3. Метод статистичної науки

4. Категорії статистики

5. Організація статистичної служби в Україні

Лекція 2. Статистичне спостереження

1. Статистичне спостереження як метод інформаційного забезпечення

2. Програмно-методологічні питання статистичного спостереження

3. Організаційні питання статистичного спостереження

4. Основні організаційні форми, види і способи статистичного спостереження

5. Точність спостереження

Лекція 3. Зведення і групування статистичних даних

1. Задачі зведення та його зміст

2. Види статистичних групувань

Лекція1. Предмет і методи статистики

1. Поняття про статистику. Історія розвитку статистки

Слово „статистика” (від лат. Status - стан речей) означає кількісний облік масових, насамперед соціально-економічних, явищ і процесів. Статистикою називають також науку, яка об'єднує принципи та методи роботи з масовими числовими даними - кількісними характеристиками зазначених явищ і процесів.

Статистика - це наука, яка вивчає кількісну сторону масових суспільних, соціально-економічних та інших явищ в нерозривному зв'язку з їх якісною стороною в певних умовах місця і часу.

Історично розвиток статистики пов'язаний з утворенням держав. Уже в країнах Стародавнього світу склалися системи державного та адміністративного обліку. У літературних джерелах є відомості і посилання на матеріали перепису населення Китаю в 2238 році до н.е., а в Четвертій книзі Мойсея „Числа” розповідається про облік чоловічого населення, здатного носити зброю. Середньовіччя залишило унікальну пам'ятку - „Книгу страшного суду”, в якій зведено дані перепису населення Англії та його майна. З виникненням держав почала розвиватися податкова система, яка також вимагала збору відповідної інформації. Спочатку статистику визначали як „Staaten Kunde” - державознавство (опис державних славетностей). Якщо збирання статистичних даних розпочалося в глибокій давнині, то їх обробка та аналіз, тобто впровадження статистики як науки відноситься до пізнішого періоду - другої половини XVII століття. У цей же час було запроваджено в науковий обіг термін „статистика”. Як наука статистика почала розвиватися з середини XVII століття у вигляді так званої „політичної арифметики”. Започаткували цей напрямок статистики англійські вчені Д. Граунт (1620-1674), В. Петті (1623-1687) та Е. Галлей (!656-1742). Ця наукова школа на підставі вивчення інформації про масові суспільні явища зробила спробу відкрити й описати закономірності суспільного життя. Поряд зі школою „політичної арифметики” в Англії, в Німеччині виникає описова статистика системи державного ладу. Її очолив видатний німецький вчений Г. Конринг (1606-1687). Його послідовник професор філософії і права Г. Ахенваль (1719-1772) уперше започаткував читання нової дисципліни і назвав її статистикою. У першій половині ХІХ століття виник статистико-математичний напрямок в статистиці. Значний внесок у розробку теорії стійкості статистичних показників належить бельгійському вченому-статистику А.Кетле (1796-1874). Він назвав статистику „соціальною фізикою”, тобто наукою, яка вивчає закони суспільної системи за допомогою кількісних методів. Великою його заслугою є обґрунтування ідеї використання закономірностей, виявлених з маси випадків, як важливого інструмента пізнання об'єктивного світу. Сьогодні статистику використовують, вивчаючи життєвий рівень населення та громадську думку, оцінюючи підприємницькі та фінансові ризики, у маркетингових дослідженнях, страхуванні тощо.

Отже, об'єктами статистичного аналізу можуть бути найрізноманітніші явища й процеси суспільного життя.

Статистика ставлячи перед собою завдання об'єктивно відображати розвиток суспільних процесів в основних їх характерних рисах, застосовує свої своєрідні методи дослідження, які дозволяють розкрити характерні риси та закономірності досліджуваних явищ.

Статистика - багатогалузева наука. Вона складається з окремих самостійних розділів, які водночас тісно пов'язані між собою. Відокремлюють 4 складові цієї науки:

1. Теорія статистики розглядає категорії статистичної науки, а також спільні для будь-яких масових явищ методи й засоби аналізу.

2. Економічна статистика вивчає явища і процеси, що відбуваються в економіці, розробляє систему економічних показників та методи вивчення економіки країни чи регіону як єдиного цілого.

3. Галузеві статистики (промислова, фінансова, соціальної інфраструктури і т.ін.) розробляють зміст і методи обчислення показників, які відбивають особливості кожної окремої галузі.

4. Соціальна статистика вивчає соціальні умови та характер праці, рівень життя, прибутків, споживання матеріальних благ і послуг населенням.

Як суспільна наука статистика не може розвиватися окремо від теоретичних наук про суспільство, зокрема економічної теорії та соціології. Спираючись на суть, якісну природу явищ, через узагальнення масових даних статистика вивчає характер і дію основних законів у реальному житті.

2. Предмет статистики, основні його риси й особливості

Предметом статистики є розміри і кількісні співвідношення між масовими суспільними явищами, закономірності їх формування, розвитку, взаємозв'язку. У наведеному визначенні предмета статистики підкреслюються дві принципові його особливості. По-перше, статистика вивчає кількісний бік суспільних явищ, а по-друге, вона вивчає не поодинокі, а масові явища.

Кількісний бік суспільних явищ - це насамперед їх розміри. Наприклад, саме розмірів досліджуваного явища стосується така інформація: протягом місяця на аукціонах фондової біржі було продано 3000 акцій однієї компанії на суму 97800 грн. (номінальна ціна акції - 25 грн.). Не менш важливою кількісною характеристикою зазначених явищ є співвідношення їх розмірів. Щодо прикладу з біржею за наведеними даними середня ціна акцій становила 32,6 грн., що перевищувало номінальну ціну в 1,3 раза. Кількісну характеристику суспільних явищ статистика виражає за допомогою певного роду чисел, які й прийнято називати статистичними показниками. Статистичний показник відображає результат виміру одиниці статистичної сукупності та сукупності в цілому.

Вивчення кількісних аспектів суспільних явищ нерозривно пов'язане з їх якісними характеристиками. Адже кількісні співвідношення не існують без якісної їх визначеності. Так, групуючи населення за віком, статистика виокремлює якісно відмінні сукупності: осіб дошкільного та шкільного віку, працездатного та пенсійного. Проте перш ніж виконувати розрахунки, потрібно визначити якісні властивості та межі кожної такої сукупності.

Інша особливість предмета статистики зумовлюється масовістю суспільних явищ, їх повторюваність у просторі або з плином часу. Для масового явища характерна участь у ньому багатьох елементів, істотні властивості яких однакові або схожі між собою. Так, акціонерів певної фірми об'єднує спільна власність, менеджерів - управлінські функції, а робітників - відповідні виробничі завдання. Наявність будь-яких властивостей у окремого, поодинокого елемента - випадковість. Проте тільки-но численні елементи об'єднуються в одне ціле, сукупна дія випадковостей дає результат, практично незалежний від випадку. Розглядаючи суспільні явища як масові й спираючись на облік усієї сукупності фактів, що їх стосуються, статистика мовою чисел характеризує ступінь розвитку таких явищ, напрям і швидкість їх змін, щільність взаємозв'язків і взаємозалежностей.

3. Метод статистичної науки

Статистична методологія - це комплекс спеціальних, притаманних лише статистиці методів і прийомів дослідження. Вона ґрунтується на загально філософських (діалектична логіка) і загальнонаукових (порівняння, аналіз, синтез) принципах.

Особливості статистичної методології полягають у тому, що: по-перше, вона точно вимірює і кількісно відображає масові суспільні явища; по-друге, використовує узагальнюючі показники для характеристики об'єктивних статистичних закономірностей.

Статистичне дослідження зазвичай виконується у три етапи:

- статистичне спостереження за соціально-економічним явищем;

- зведення та групування статистичних даних, що характеризують соціально-економічне явище;

- розрахунок узагальнюючих показників, їх аналіз та прогноз соціально-економічного явища на майбутнє.

Етапи об'єднуються метою дослідження. на першому етапі перед статистикою стоїть завдання обліку кожної одиниці сукупності та індивідуальних значень властивих їй ознак. Характерною особливістю цього етапу є метод масових спостережень.

На другому етапі елементи сукупності класифікують за певними ознаками. Впорядковану таким чином статистичну сукупність називають статистичним рядом. Найважливішим специфічним прийом на цьому етапі дослідження є метод групування. Залежно від способу класифікації розрізняють ряди розподілу та ряди динаміки. Ряд розподілу - це результат класифікації, групування елементів сукупності у статистиці. Ряд динаміки класифікує значення статистичних показників у часі, описує динаміку розвитку масового процесу. В арсеналі статистичних методів аналізу - методи вивчення варіації, диференціації та сталості, швидкості та інтенсивності розвитку, узагальнюючі індекси, регресійні моделі тощо.

Специфічним для статистичних методів на третьому етапі є застосування узагальню вальних показників - підсумкових, відносних і середніх величин, статистичних коефіцієнтів. Важливим прийомом є метод порівняння. Порівняння результатів спостереження дає змогу виявити закономірності розвитку явищ у часі і просторі. Для оцінки взаємозв'язків масових явищ статистика використовує індексний, балансовий, кореляційний та інші методи. Усе це доповнюється табличним методом, найбільш раціональним викладом цифрового матеріалу, і графічним методом - методом наочного висвітлення статистичних даних.

4. Категорії статистики

Статистика займається вивченням процесів та явищ економічної, політичної та культурної сторін життя суспільства. Характеристику явищ статистична наука надає, керуючись даними масових спостережень і використовуючи кількісні показники.

Закономірності, які з'ясовуються у кожному окремому елементі сукупності, називаються динамічними закономірностями. Закономірності, які з'ясовуються у масових процесах, називаються статистичними закономірностями. Статистична наука займається вивченням останніх. Закономірність - це повторюваність, послідовність і порядок у масових процесах. Виявити і виміряти статистичну закономірність можна лише з урахуванням дії закону великих чисел, основними принципами якого є масовість і причинна зумовленість явищ. Згідно з цими принципами закони суспільного розвитку виразно виявляються лише в досить численній сукупності подій.

Статистична сукупність - це множина елементів, яка складається головним чином під дією загальних причин та умов, які пов'язані загальними характерними рисами, загальними важливими ознаками, загальністю процесів розвитку. Носіями кількісних та якісних ознак є окремі елементи статистичної сукупності, які прийнято називати одиницями сукупності. Кожному елементу статистичної сукупності властива певна ознака. Ознака, яка набуває в межах сукупності різних значень, називається такою, що варіює, а відмінність, коливання значень ознаки - варіацією.

Носіями певних властивостей статистичної сукупності виступають її одиниці. Отже, одиницею статистичної сукупності є її окремий елемент, який має певні параметри обмеження і визначення його розмірів, або є одиницею виміру загальної статистичної сукупності. Одні ознаки виражаються числами, інші - словесно. Їх називають відповідно кількісними і атрибутивними (описовими). Серед атрибутивних ознак одні чітко окреслені (стать, професія, галузь), інші невизначені (суб'єктивні оцінки, твердження, думки). Ознаки мають різний рівень вимірювання, що відображується у відповідних типах шкал. Тип шкали можна визначити допустимими перетвореннями її чисел або допустимими арифметичними діями з цими числами. Згідно з класифікацією шкал за рівнем вимірювання - від „слабкої” до „сильної” - вирізняють три їх типи:

Номінальна шкала - шкала найменувань. „Оцифрування” ознак цієї шкали виконується так, щоб подібним елементам відповідало одне й те саме число, а неподібним - різні числа.

Порядкова (рангова) шкала встановлює не лише відношення подібності елементів, а й відношення послідовності - порядку.

Метрична шкала - це звичайна шкала дійсних чисел. За допомогою метричної шкали вимірюються натурально-речові явища, ресурси та результати господарсько-фінансової діяльності.

Усі соціально-економічні явища і процеси статистика вивчає за допомогою статистичних показників. Статистичний показник - узагальнена кількісна характеристика соціально-економічних явищ і процесів стосовно конкретних умов місця і часу. Види стат. показників: натуральні, вартісні, умовні, комбіновані (тонно-кілометри, кВт-год).

5. Організація статистичної служби в Україні

На державному рівні в Україні постійно приділяється увага питанням статистики. Основними правовими документами, що регулюють питання статистики, є наступні: Закон України „Про державну статистику”, Указ Президента України „Про заходи щодо розвитку державної статистики”, Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження стратегій розвитку державної статистики на період до 2008 року”. Питанням статистики в Україні займається Державний Комітет статистики України.

Основні завдання ДКСУ полягають у наступному:

- Надавати офіційну статистичну інформацію суспільству, керівництву держави, органам влади, установам та організаціям;

- складати національні рахунки;

- проводити аналіз статистичної інформації;

- координувати статистичну діяльність регіональних органів;

- виконувати статистичні методологічні розробки.

Держкомітет контролює за даними звітності, збалансованість ринку товарами, виконання програм економічного і соціального розвитку держави, наявність товарів, матеріальних, трудових та інших ресурсів, необхідних для населення і розвитку народного господарства, здійснює вибіркові контрольні переписи ресурсів тощо. Урядом України надано право Держкомітету здійснювати контроль за:

- виконанням міністерствами, держкомітетами, відомствами, підприємствами законодавства і нормативних актів з питань статистики, обліку і звітності;

- статистичною та бухгалтерською звітністю;

- забезпеченням достовірності державної звітності.

Держкомітет має право:

- давати настанови стосовно статистичних обліку та звітності, обов'язкові для виконання, з повідомленням їх у 10-денний строк про вжиті заходи;

- давати обов'язкові для виконання вказівки з усунення виявлених недоліків статистичних обліку та звітності;

- проводити ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств, об'єднань і організацій.

Лекція 2. Статистичне спостереження

1. Статистичне спостереження як метод інформаційного забезпечення

Проблема інформаційного забезпечення є першочерговою не лише для статистичного дослідження, а й для будь-якої сфери діяльності. Інформаційне забезпечення - це сукупність відомостей про явища та процеси суспільного життя, які орієнтовані на певних користувачів. Отже, інформація - це продукт збирання та обробки даних, що має відповідне аналітичне призначення. Процес формування якісної інформаційної бази потребує чіткої спланованості першого етапу статистичного дослідження, яким є статистичне спостереження. Статистичне спостереження - це планова, науково організована реєстрація масових даних про соціальні, економічні та інші явища. Залежно від рівня реєстрації, статистичні спостереження можуть бути первинними або вторинними. Первинне спостереження - це реєстрація даних, що надходять безпосередньо від об'єкта спостереження. Вторинне спостереження - це збирання раніше зареєстрованих та оброблених даних. Статистичні дані - це масові системні кількісні характеристики соціально-економічних явищ та процесів. Статистичні дані обов'язково мають кількісну визначеність, завдяки чому підлягають нагромадженню, зведенню та узагальненню.

Статистична інформація повинна відповідати певним вимогам:

- вірогідність (відповідність реальному стану);

- повнота (за обсягом та суттю);

- своєчасність;

- порівнянність за часом або у просторі (госрою є проблема порівнянності за одиницями, які взято для вимірювання, особливо це стосується вартісних показників в умовах тривалої високої інфляції або внаслідок грошової реформи);

- доступність.

Статистичні спостереження здійснюються в 3 етапи:

1) підготовка спостереження;

2) реєстрація статистичних даних;

3) формування бази даних.

2. Програмно-методологічні питання статистичного спостереження

Розробка програмно-методологічних питань плану спостереження полягає в науково-практичному обґрунтуванні та визначенні суті явища, умов його формування та прояву.

Програмно-методологічні питання плану дають відповіді на такі питання:

- для чого проводиться спостереження ( це мета спостереження). Мета спостереження - це одержання статистичних даних, які є підставою для розрахунку узагальненої характеристики стану та розвитку явища або процесу. метою спостереження підприємств галузі є об'єктивна характеристика стану та прийняття рішення про подальший розвиток підприємств;

- що спостерігається (об'єкт спостереження). Об'єкт спостереження - сукупність явищ, що підлягають обстеженню. Щоб уникнути різного тлумачення результатів спостереження, застосовуються цензи - набори кількісних та якісних обмежувальних ознак;

- складові частини об'єкта (одиниця сукупності). Одиниця сукупності - первинний елемент об'єкта спостереження, що є носієм ознак, які підлягають реєстрації;

- джерело інформації (одиниця спостереження). Одиниця спостереження - це первинна одиниця статистичної сукупності, від якої одержують інформацію;

- на які питання одержати відповідні (програма спостереження). Програма спостереження - перелік запитань, на які слід одержати відповіді у результаті спостереження і які мусять бути узгоджені з метою спостереження. До програми спостереження входить статистичний інструментарій - набір статистичних формулярів, інструкцій та пояснень щодо спостереження.

Статистичний формуляр - це обліковий документ єдиного зразка, що містить адресну характеристику об'єкта спостереження та статистичні дані про нього. Статистичними формулярами є звіти, переписні а опитувальні листки, бланки документів, анкети.

Програма спостереження передбачає також визначення виду та способу реєстрації даних. Здебільшого вид і спосіб спостереження залежать від його мети, суті об'єкта спостереження, обсягу та ступеня точності очікуваних результатів.

3. Організаційні питання статистичного спостереження

Організаційні питання спостереження дають відповіді на такі питання:

- хто проводить спостереження;

- де проводиться спостереження (місце спостереження);

- за допомогою чого проводиться спостереження (матеріально-технічне забезпечення обстеження);

- спосіб забезпечення точності результатів спостереження (система контролю та пробні обстеження);

- коли проводиться спостереження (час, період обстеження). Час спостереження - об'єктивний час - час, до якого відносять дані спостереження. Якщо об'єкт спостереження це процес, то визначають інтервали часу, протягом якого накопичуються дані. Якщо об'єкт спостереження - стан, то обирається критичний момент - момент часу, станом на який реєструються дані. Критичний момент є різновидом об'єктивного часу. Суб'єктивний час - період спостереження - час, протягом якого здійснюється реєстрація статистичних даних. У окремих випадках суб'єктивний час може співпадати з об'єктивним часом.

Залежно від масштабів спостереження, об'єкта, а також зацікавленості органів у результатах спостереження, установи та організації, які їх проводять, можна об'єднати в такі групи:

- Державний комітет статистики України та його регіональні відділення;

- Статистичні або спеціалізовані відділи міністерств і відомств;

- Спеціальні інститути, агентства, міжнародні організації проводять обстеження, спрямовані на вивчення суспільної думки, оцінки рейтингів банків, окремих політичних діячів і т. д.;

- Економічні служби банків, бірж, фірм, страхових компаній.

4. Основні організаційні форми, види і способи статистичного спостереження

Нині поширені три організаційні форми спостереження: звітність, спеціально організовані спостереження та реєстри.

Звітність - це форма організації статистичного спостереження, при якій інформація регулярно поступає в статистичні органи від підприємств, установ та організацій у вигляді обов'язкових звітів. Звітність має певні характерні ознаки:

- обов'язковість надання звітів по раніше обумовленій програмі у раніше обумовлений строк;

- обґрунтованість інформації документами первинного обліку і бухгалтерського обліку;

- юридична сила звітів та їх відповідальність.

За терміном охоплення звіти бувають: поточний та річний.

Залежно від рівня затвердження та призначення звітність поділяється на зовнішню та внутрішню. Зовнішню затверджують та збирають органи держстатистики, міністерства та відомства, внутрішню - розробляють самі суб'єкти діяльності для власних оперативних, управлінських та аналітичних потреб.

Спеціально організовані спостереження охоплюють сфери життя та діяльності, що не вловлюються звітністю (перепис, облік, спеціальне обстеження, опитування). Перепис - суцільне або вибіркове спостереження масових явищ з метою визначення їх розміру та складу на певну дату. Обліки - суцільні спостереження масових явищ, які ґрунтуються на даних огляду, опитування та документальних записів. Спеціальні обстеження - несу цільне спостереження окремих масових явищ згідно з певною тематикою, що виходить за межі звітності. Опитування - це, як правило, несу цільне спостереження думок, мотивів, оцінок, що реєструються зі слів респондентів. Винятком є суцільне опитування всього населення - референдум: масове волевиявлення щодо принципових соціально-політичних та економічних питань.

Статистичний реєстр - список або перелік одиниць певного об'єкта спостереження із зазначенням необхідних ознак, який складається та оновлюється під час постійного відстежування. У теперішніх планах держстатистики є складання єдиних державних реєстрів: населення, суб'єктів господарювання (підприємств, організацій різної форми власності), домашніх господарств, земельного фонду, технологій.

Статистичні спостереження відрізняються за часом реєстрації даних, за ступенем охоплення одиниць, за способом реєстрації даних.

За часом реєстрації статистичні спостереження бувають:

- одноразове - у міру виникнення потреби у статистичних даних;

- періодичне - через певні, раніше обумовлені, проміжки часу;

- поточне - систематична реєстрація явища у міру його виникнення.

За ступенем охоплення одиниць сукупності статистичні спостереження поділяються на:

- суцільне - коли обстежують усі одиниці сукупності без винятку;

- несу цільне - коли обстежують частину одиниць сукупності.

Несуцільне спостереження у свою чергу буває:

- вибіркове - одиниці сукупності, що підлягають обстеженню, обирають у випадковому порядку;

- основного масиву - здійснюється реєстрація даних частин одиниць сукупності, які є визначальними;

- монографічне обстеження - детальне обстеження окремих, але типових одиниць з метою їх досконалого вивчення.

За способом реєстрації даних статистичні спостереження поділяються на:

- анкетне спостереження - розповсюджуються серед опитуваних осіб анкети, які особи самі заповнюють та надсилають у зворотному напрямку, одначе не всі розповсюджені анкети повертаються і якість відповідей не завжди буває доброю; це найпростіший і найдешевший метод обстеження;

- моніторинг - спеціально організоване спостереження, яке виконують фахівці своєї справи; це найефективніший і найдорожчий метод обстеження;

- самореєстрація - окрім анкет, обстежуваним особам надають інструкції та контролюють достовірність інформації, а заповнення анкет здійснюється особами спостереження;

- документальний облік - реєстрація фактів на підставі наданих документів первинного обліку;

- безпосередній облік - реєстрація фактів особисто обліковцем шляхом підрахунку, вимірювання, оцінки, огляду;

- опитування - спостереження думок, мотивів, оцінок, яке реєструється зі слів респондентів.

5.Точність спостереження

Помилки статистичного спостереження бувають:

- випадкові - виникають внаслідок збігу випадкових обставин. У багатьох випадках помилки компенсують одна одну;

- систематичні - виникають як результат постійних спотворювань в одному напрямі. Це найнебезпечніший різновид помилок;

- навмисні - виникають у результаті свідомого викривлення фактів;

- репрезентативні - виникають внаслідок вибіркового обстеження частини статистичної сукупності. Помилки репрезентативні неможливо усунути, однак завжди є можливість їх оцінити з певною ймовірністю.

Контроль даних спостережень - це засіб попередження, виявлення та виправлення помилок спостереження. Контроль даних спостережень поділяється на:

- логічний контроль - перевірка сумісності даних порівнянням взаємозалежних ознак - встановлює тільки наявність помилки, а не її величину;

- арифметичний контроль - прямий чи побічний перерахунок зареєстрованих даних, який дає можливість усунути помилки спостереження.

Лекція 3. Зведення і групування статистичних даних

1. Задачі зведення та його зміст

Перехід від одиничного до загального відбувається завдяки зведенню. Статистичне зведення - це упорядкування, систематизація та наукова обробка даних статистичного спостереження. Елементи сукупності за певними ознаками об'єднують у групи, класи, типи, а інформацію про них агрегують як у межах груп, так і в цілому по сукупності. Основне завдання зведення - виявити типові риси та закономірності масових явищ чи процесів. За зведеними даними обчислюють узагальнюючі показники, виконують порівняльний аналіз, а також аналіз причин групових відмінностей, вивчають взаємозв'язки між ознаками.

Складові статистичного зведення такі:

1. розробка програми систематизації та групування даних;

2. обґрунтування системи показників для характеристики груп і сукупності в цілому;

3. проектування макетів таблиць, в яких подаються результати зведення;

4. визначення технологічних схем обробки інформації, програмного забезпечення;

5. підготовка даних до обробки на комп'ютері, формування автоматизованих банків даних;

6. безпосереднє зведення, узагальнення, розрахунок показників.

За складністю побудови статистичні зведення поділяються на прості зведення та групові зведення. Прості статистичні зведення не передбачають розподілу на групи даних статистичного спостереження. При цьому зведені визначають тільки загальний підсумок по статистичній сукупності, або загальне значення показника для усієї сукупності. Групові статистичні зведення - це розподіл елементів сукупності на групи та підгрупи за принципом схожості та відмінності певних ознак. Групи характеризуються за допомогою системи показників.

Є загальноприйнята методологія стандартного розподілу сукупності на групи - це класифікація. Класифікації мають рівень стандартів. У класифікаціях чітко визначенні групувальні ознаки. З метою розв'язання конкретних задач, які не підлягають під дію класифікаторів, проводяться нестандартні групування за певними ознаками.

За формою обробки даних зведення бувають централізованими та децентралізованими. У статистичній практиці інформація обробляється переважно децентралізовано. Так, у разі обробки статистичної звітності зведення здійснюються від нижчої до вищої ланки управління. Матеріали переписів, одноразових статистичних обстежень, соціологічних опитувань надходять до єдиного центру, де й оброблюються. Така форма зведення називається централізованою.

Результати статистичного зведення подаються у формі статистичних таблиць, макети яких розроблюються разом з програмою обробки даних. Статистична таблиця за своїм логічним змістом розглядається як „статистичне речення”. „Підмет” - об'єкт дослідження, „присудок” - система показників, що характеризують об'єкт дослідження.

Залежно від структури об'єкта дослідження статистичні таблиці поділяються на:

- прості - перелік елементів сукупності, територіальний або хронологічний ряд;

- групові - підмет поділений на групи за однією ознакою;

- комбінаційні - підмет (об'єкт дослідження) поділений на групи за двома або більшою кількістю ознак.

Макет статистичної таблиці - це комбінація горизонтальних рядків і вертикальних граф, на перетині яких утворюються клітини.

На практиці використовуються різні технологічні схеми комп'ютерної обробки первинних даних. Спільними для всіх є дві операції: кодування даних і перенесення їх із документів на технічні носії інформації. Коди - це умовні ідентифікатори ознак. Централізовано розроблені єдині класифікатори, оформлені у вигляді словників, забезпечують однозначність кодів.

2. Види статистичних групувань

Залежно від мети дослідження та складності масового процесу групувальних ознак може бути одна, дві та більше. Групування у статистичному аналізі виконують здебільшого у трьох випадках:

1. вивчення структури та структурних зрушень;

2. типологія соціально-економічних явищ;

3. аналіз взємозв'язків між явищами.

Відповідно до цих функцій розрізняють структурні, типологічні та аналітичні групування.

Структурне (варіаційне) групування - це групування за кількісними ознаками. Головна риса групування - однорідність сукупності. Різновидом структурного групування є ряд розподілу - це структурне групування за однією ознакою. Характеристиками ряду розподіл є варіанти та частоти (частки).

Варіанти - це конкретні значення групувальної ознаки. Частоти - кількості елементів сукупності, які відповідають окремій варіанті. Відносні частоти (% до підсумку) називають частками.

Типологічне групування - це розподіл якісно неоднорідної сукупності на класи, соціально-економічно типи, однорідні групи. У першу чергу визначають типи за групувальною ознакою. Типологічні та структурні групування характеризують сукупність за складом на відміну від аналітичного групування, яке з'ясовує взаємодію між одиницями сукупності.

Аналітичне групування виявляє наявність та напрямок зв'язку між двома ознаками: факторною та результативною.

Групування за однією ознакою називається простим, за двома і більше ознаками - комбінаційними. Альтернативою комбінаційному групуванню є багатовимірне, коли групи утворюються за певною множиною ознак одночасно. Мірою подібності елементів є різні критерії і, як наслідок, - різні методи багатовимірного групування. Найпростішими серед них є групування за інтегральним показником, наприклад за рейтинговою оцінкою. У такому разі багатовимірне групування зводиться до простого.

Іноді доводиться перегруповувати дані, передусім щоб забезпечити порівнянність структур двох сукупностей за однією і тією самою ознакою. Результат перегрупування називають вторинним групуванням. Побудова вторинних групувань на підґрунті первинних можлива у два способи:

- перегрупування за розміром інтервалів первинного групування;

- перегрупування за питомою вагою окремих груп у загальному обсязі групування.