Стратегічні фактори аналізу діяльності підприємства

Щодо процесу здійснення господарсько-фінансової діяльності розрізняють історичну і прогнозну фінансові звітності підприємства. Історична звітність фіксує результати господарювання за визначений період. Прогнозна фінансова звітність формується до початку господарської діяльності відповідно до обраної стратегії підприємства.

На рубежі 70-х-80-х років доктрина "економіки пропозиції" витісняється концепцією "економіки попиту". Якщо раніше менеджер з виробництва диктував умови менеджеру зі збуту, то тепер вони помінялися ролями. Менеджер з виробництва такою ж мірою залежить від фінансової служби. Фактично виробництво, збут і фінансова служба настільки залежать одне від одного, що діяльність одного з них неможлива без двох інших. Вся діяльність тепер базується на прогнозі збуту, в основі якого лежать маркетингові дослідження ринків збуту і попиту споживачів: обсяг збуту в попередньому періоді, кон'юнктура ринку, характер конкуренції тощо. Потім шляхом аналізу виробничих завдань визначається потреба в робочій силі, матеріалах, устаткуванні, фінансових ресурсах. Вся прогнозна інформація щодо майбутньої фінансово-господарської діяльності підприємства інтегрується в його прогнозну фінансову звітність.

Для того щоб спланувати прибуток, потік коштів, підприємство насамперед повинно скласти точний прогноз своїх прибутків і витрат. Для цього воно має бути впевненим у тому, що йому вдасться реалізувати певну кількість своєї продукції за визначеною ціною. Підприємство повинно точно знати витрати виробництва і збуту кожного свого виробу. Відсутність такого роду інформації означає, що підприємство йде на ризик, не знаючи своїх шансів на успіх.

Використовуючи прогнози збуту і попиту споживачів, менеджер з виробництва планує обсяг та структуру виробництва продукції, витрати виробництва; менеджер зі збуту розробляє плани щодо забезпечення виробництва чинниками виробництва, розраховує витрати на збут; менеджер з фінансів формує систему фінансових показників і прогнозну фінансову звітність. Кожна істотна зміна ситуації збуту потребує коригування прогнозу збуту та системи планових показників підприємства.

Відповідна служба підприємства, володіючи прогнозною інформацією, системою планових показників і кошторисів, розробляє основний прогноз діяльності. Якщо у виробника є ефективна і точна система нормування витрат на виробництво різних видів продукції, то дані для основного кошторису можна одержати шляхом простого множення обсягу виробництва кожного виду продукції, зазначеного в прогнозі збуту, на нормативні витрати на виробництво відповідних виробів. На основі отриманих у такий спосіб даних виробник робить висновок про те, чи має він достатні засоби для виконання виробничих планів, у противному разі потрібно шукати додаткові засоби.

Таким чином, основний кошторис є прогнозом рентабельності роботи підприємства. Він являє собою розрахунок прибутків і збитків на певний період, до якого додаються розрахунки вартості реалізованої продукції, витрат з продажу, адміністративних витрат та касових надходжень. Фактично такий кошторис перетворюється на балансову таблицю, складену на останнє число періоду, на який формується кошторис.

Головне призначення прогнозного кошторису полягає в тому, щоб визначити кількість засобів виробництва і коштів, потрібних для виробництва того обсягу продукції, який передбачається реалізувати згідно з прогнозом збуту. Щоб основний прогнозний кошторис міг стати засобом ефективного контролю витрат виробництва, його слід розділити на кілька окремих кошторисів, кожен з яких у свою чергу необхідно розбити на дрібніші статті відповідних витрат. Для керування діяльністю підприємства необхідно складати прогнозні кошториси збуту, виробництва, витрат на матеріали, витрат на робочу силу, накладних витрат, витрат допоміжних служб, розробляти інтегровану систему прогнозної фінансової звітності підприємства.

2. Моделювання прогнозу фінансових показників

АКТИВИ = ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Фінансова система підприємства безперервно взаємодіє із зовнішнім середовищем: постачальниками, покупцями, кредиторами, фінансовими й іншими установами. Формою прояву таких контактів є господарські операції, кожну з яких можна звести до математичного рівняння, що вказує на рівновеликий взаємозв'язок між фінансовою системою підприємства і середовищем.

В табл.1 показані господарські операції, які відображають взаємозв'язок фінансової системи із середовищем у балансовій моделі.

Таблиця 1. Балансова модель інформаційних зв'язків фінансової системи із середовищем

Перша операція ілюструє інвестування коштів (у вигляді основних засобів і грошових коштів) у сумі 10 000 грн. у бізнес. Тим самим капітал створює активи підприємства. Активи збалансовані зобов'язаннями підприємства (перед акціонерами, засновниками) у сумі 10 000 грн.

Для цієї операції балансове рівняння має вигляд:

АКТИВИ (10 000 грн.) = ЗОБОВ'ЯЗАННЯ (10 000 грн.).

Друга операція характеризує залучення у господарську діяльність банківського кредиту, що представлено таким балансовим рівнянням:

АКТИВИ (2000 грн.) = ЗОБОВ'ЯЗАННЯ (2000 грн.).

До першої операції підприємство не мало активів і зобов'язань. Внаслідок інвестування коштів з'явилися активи на суму 10 000 грн. і зобов'язання на ту саму суму, що зафіксовано додатним числом.

Друга господарська операція відображає залучення до прогнозної фінансової системи банківського кредиту і виникнення зобов'язання на суму 2000 грн. З розглянутих вище операцій випливає перше правило: коли зовнішнє середовище - постачальники, банківські та інші фінансові установи - активізує взаємодію з фінансовою системою підприємства, то результатом такої взаємодії є надходження основного і оборотного капіталу до фінансової системи, тобто відбувається збільшення активів та зобов'язань на ту саму величину, яка фіксується в балансовій моделі додатним числом. Балансова рівність між активами та зобов'язаннями зберігається.

Третя операція, яка характеризує платежі у вигляді грошових коштів кредиторам, і четверта (грошові виплати працівникам у формі заробітної плати) відображають відплив активів із фінансової системи й зменшення зобов'язань, що показано в балансовій моделі від'ємним числом.

Ці операції свідчать про те, що активність виходить з фінансової системи підприємства, яка взаємодіючи із зовнішнім середовищем, відвертає активи й зобов'язання на суми - 4000 і - 2000 грн. Якщо перед третьою і четвертою операціями сума активів і зобов'язань становила 12 000 грн., то після їх здійснення вона знизилася до 6000 грн. З проведеного аналізу змісту операцій випливає друге правило: коли фінансова система підприємства сама ініціює взаємодію зі своїм зовнішнім середовищем - постачальниками, кредиторами та іншими контрагентами бізнесу, то внаслідок такої взаємодії відбувається відплив активів і зменшення зобов'язань на ту саму величину. Балансова рівність фінансової системи зберігається.

Операція 6 відображає зміни всередині підсистеми активів. Вона збільшує заборгованість дебіторів на 1000 грн. і зменшує суму грошових коштів підприємства на цю ж величину. Загальна сума активів підприємства залишається незмінною. Звідси випливає третє правило взаємодії фінансової системи із середовищем: операції, що відбуваються всередині підсистеми активів підприємства, спричиняють полярні рівновеликі зміни в об'єктах активів підприємства, які контактують між собою. Балансове рівняння при цьому не змінюється.

Операція 7 реєструє зміни всередині підсистеми зобов'язань, вона збільшує заборгованість підприємства за одним видом зобов'язань і зменшує за іншим на одну й ту саму суму. З цього випливає четверте правило: операції, які відбуваються всередині підсистеми зобов'язань підприємства, викликають рівновеликі полярні зміни в пов'язаних між собою об'єктах зобов'язань підприємства.

Розглянуті вище правила взаємодії фінансової системи підприємства із середовищем застосовують для моделювання всієї сукупності прогнозованих операцій господарської діяльності і ґрунтуються на балансовому рівнянні. Інтегрована схема інформаційних зв'язків системи підприємства із зовнішнім середовищем представлена на рис. 1.

Ділова система бізнесу являє собою комбінацію дій людей, матеріальних засобів і грошових коштів, обладнання. При наявності цих чинників і інших фінансових умов, зафіксованих у бухгалтерському балансі, вони є відправною інформацією для прогнозування бізнесу. Якщо бізнес починається з нульового фінансового старту, то для його здійснення необхідно насамперед сформувати майно - довгостроковий та поточний капітал і тільки за таких умов можна виробляти продукцію, надавати послуги, оновлювати матеріальні ресурси, удосконалювати технологію, планувати, створювати та використовувати прибуток. Приміром, для формування основного і оборотного капіталу створюється підприємство з початковим капіталом 150 тис. грн., в установі банку відкривається поточний рахунок, на який перераховуються ці гроші. Крім цього, залучається позиковий капітал шляхом одержання банківського кредиту на суму, наприклад 50 тис. грн., що надходять на поточний рахунок підприємства. Отже, власний і позиковий капітали становитимуть 200 тис. грн.

Підприємство для здійснення економічної функції має намір придбати основні засоби - устаткування на суму 100 тис. грн.; матеріальні цінності - сировину, основні і допоміжні матеріали, паливо - на суму 50 тис. грн. Виходячи з цих умов стартова модель бухгалтерського прогнозного балансу відображена у табл.4.2 Перша і друга фінансові операції характеризують створення активів на суму 200 тис. грн., водночас формуються зобов'язання перед власниками і позичальниками на таку ж суму.

Третя і четверта фінансові операції ілюструють перетворення форми активів: грошової - на основні засоби на суму 100 тис. грн. і на оборотні матеріальні засоби на суму 50 тис. грн. Р.5 показує склад активів і структуру зобов'язань після того, як будуть здійснені ці операції. Р.6 містить дані щодо структури активів і зобов'язань. Із загальної суми активів половина припадає на довгострокові активи, по 25% - на матеріальні активи і на грошові кошти.75% зобов'язань становить власний капітал і лише чверть - позиковий.

Спрогнозувавши фінансові операції щодо створення стартового капіталу, підприємство потім прогнозує поточні операції на майбутній період - обсяг продажів, витрати, пов'язані з виробництвом і продажем, прибуток тощо.

За наявності вихідного капіталу при прогнозі майбутньої господарської діяльності враховують фінансові операції, пов'язані з відновленням основного капіталу, з орендою основних засобів. Розглянемо особливості їх прогнозування і побудову на їх основі структурної моделі прогнозного бухгалтерського балансу.

Таблиця 2. Стартова модель прогнозного бухгалтерського балансу

5. Операції з відновлення основних засобів