ПЛАН

1. Сутність тіньової економіки і основні форми її прояву

2. Механізм функціонування тіньової економіки

3. Причини виникнення тінізації єкономіки

4. Системний підхід у визначенні поняття „тіньова економіка"

5. Тіньова економіка світу

5.1 Причини виникнення тіньової економіки в світі.

5.2 Корупція і економічна злочинність в світі. Корупція: південнокорейський варіант.

5.3 Боротьба з корупцією і економічною злочинністю в Польщі.

5.4 Наркобізнес в Африканських країнах.

5.5 Проституція.

Висновки.

Використана література

1. Сутність тіньової економіки і основні форми її прояву

Є області знань і життєвого досвіду, про які, здається, може судити будь-хто з нас. Окрім політики, до таких сфер відносяться медицина і, звичайно ж, економіка. Це не випадково, адже економіка - наука емпірична, пов'язана з практикою безпосередньо. Кожний з нас, незалежно від підготовки, повсякденно стикається з економічними явищами. Всі ми трудимося -створюємо цінності або підвищуємо свою кваліфікацію, одержуємо доходи, звертаємося до ринку, стежимо за цінами, є споживачами.

Економіка - як термін має багатоваріантне значення, сутність й зміст якого поповнюються з розвитком людського суспільства.

В сучасному розумінні термін «економіка» визначається як:

1) господарство - сфера виробничої діяльності людини;

2) наукова дисципліна, що вивчає національне господарство в цілому, окремі галузі промисловості, сільського господарств;!, будівництва, сфери послуг тощо;

3) історично певна сукупність економічних відносин між людьми, що складаються в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних, культурних й духовних благ і створюють певну економічну систему.

Отже, економіка як сфера постійної господарської діяльності людей по створенню матеріальних, культурних і духовних благ, необхідних для задоволення їх потреб, є неодмінною умовою життя людини.

Економіка, по суті, є послідовним і взаємозв'язаним рухом суспільного багатства, що скоює своєрідне коло: виробництво - розподіл - обмін -споживання.

Форми економіки можуть бути різними. Сьогодні Україна стоїть на шляху переходу від адміністративно-командної до ринково! економіки. Ринкова економіка - суспільна форма організації економіки, заснована на товарному виробництві, яка забезпечує взаємодію між виробництвом і споживанням за допомогою ринку. На цьому шляху Україні належить вирішувати безліч проблем пов'язаних з формуванням нової економіки. В даний час основною невирішеною проблемою є наявність в країні фактично двох економічних систем, легальної діючої за законами держави і нелегальної («тіньової»), котра існує при порушенні діючих законів, не визнає загально встановленого порядку отримання доходів і позбавляє державу права брати участь в їх розподілі [38, с.23].

Що таке тіньова економіка? На це питання даються найрізноманітніші відповіді. Висловлюється думка, згідно якої тіньова економіка - це економічна діяльність, що суперечить чинному законодавству, тобто сукупність нелегальних, господарських дій, які «підживляють» кримінальні злочини різного ступеня тяжкості [26, с.90].

Згідно іншої думки, під тіньовою економікою розуміються такі, що не враховуються офіційною статистикою і неконтрольовані суспільством виробництво, споживання, обмін і розподіл матеріальних благ [44, с.41].

Третя точка зору стверджує, що тіньова економіка - це всі види діяльності, направлені на формування або задоволення потреб, що культивують в людині різні вади [54, с. 12].

Кожна з вказаних точок зору по-своєму правильна і відображає в тій чи іншій мірі реальні процеси, що спостерігаються в економіці. Вони характеризують тіньову економіку з різних сторін і по суті не суперечать один одному. Таким чином, тіньова економіка ніби розпадається на три великі блоки:

1. Неофіційна економіщ. Сюди входять всі легально дозволені види економічної діяльності, в рамках яких мають місце виробництво послуг і товарів, що не враховуються офіційною статистикою, і приховування цієї діяльності від оподаткування.

2. Фіктивна економіка. Це приписки, розкрадання, спекулятивні операції, хабарництво і всякого роду шахрайства, пов'язані з отриманням і передачею грошей, товарів і послуг.

3. Підпільна економіка. Під нею розуміються заборонені законом види економічної діяльності [12, с.43].

Об'єктивною причиною стрімкого зростання тіньової економіки в Україні є перехід від бюрократичної, командної системи управління до ринкової. Зміна суспільного устрою супроводжується і зміною старої моралі. При цьому тіньова економіка повинна базуватися і розвиватися з конкретних джерел.

Перше з них - це горезвісний вивіз за кордон капіталу, сировинних і енергетичних ресурсів, при цьому основна частина операцій не є у прямому розумінні тіньовою, тобто здійснюється на законних підставах: сировина і енергоресурси часто реалізуються за кордон за заниженими цінами через посередницькі компанії, а відповідний відсоток від прибутку останніх осідає за границею.

Другим, і основним джерелом тіньової економіки є не реєстрована державними органами господарська діяльність, яка має місце у всіх сферах економіки. Наприклад, яким чином можуть протягом 5-6 років реформ виживати численні верстви населення, доходи яких виявилися (за офіційними статистичними даними) значно нижче за прожитковий мінімум?

Згідно офіційної статистики, рівень життя населення в Україні в 1995 році щодо 1991 року склав 60%. Причому тільки в 1995 році реальна зарплата знизилася на 25%. Тим часом кількість легкових автомобілів в приватному володінні не зменшилася, а число іномарок - збільшилося: тільки в 1995 році до України було увезено 80 тисяч автомобілів. Цю статистику можна пояснити тільки наявністю тіньового чинника [48, с.4].

В загальносвітовому масштабі питома вага тіньової економіки оцінюється в 5-10% від валового внутрішнього продукту. Так, в африканських країнах цей показник досягає 30%, в Чехії - 18%, а в Росії - 40%; питома вага тіньової економіки в господарському обороті України оцінюється на рівні 50% [14].

Показник 40-50% є критичним. На цьому рубежі вплив тіньових чинників на господарське життя стає настільки відчутним, що суперечність між легальним і тіньовим устроями спостерігається пракгично у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

Ключовою ознакою тіньової діяльності можна рахувати ухилення від офіційної реєстрації комерційних договорів або умисне спотворення їх змісту при реєстрації. При цьому основним засобом платежу стають готівка і особливо іноземна валюта. В рішенні ж ділових питань переважають так звані «розбирання».

Якщо прочинити «тіньову завісу», то за нею виявиться «піраміда» рушійних сил неформального сектора економіки.

Своєрідна надбудова тіньової економіки - суто кримінальні елементи: торговці наркотиками, зброєю, викрадачі автомобілів, наймані вбивці, сутенери. До цієї категорії можна віднести і представників органів влади і управління, якщо вони беруть хабарі або торгують державними посадами і інтересами.

В середині - тіньовики-господарники. До них слід віднести підприємців, комерсантів, фінансистів, промисловців, дрібних і середніх бізнесменів, у тому числі і «човників». Ці люди - «мотор» економічної діяльності, і не тільки нелегальної.

Третя група представлена найманими працівниками, причому як фізичної, так і інтелектуальної праці. До них можуть примикати корумповані державні службовці, в доходах яких (за деякими даними) до 60% складають хабарі [18].

Звичайно, даний розподіл певною мірою умовний і небезперечний, але він охоплює вагому частину активного населення країни.

Загальний інтерес для всіх шарів «піраміди» полягає в отриманні додаткового доходу за межами «правового поля». Є і загальні форми реалізації інтересів. Так, вивіз капіталу за кордон властивий всім. Правда, представники кримінального і середнього рівнів роблять це в основному шляхом незаконних операцій з сировиною і стратегічними матеріалами, з імпортними товарами, з інвестиціями, з підробкою платіжних документів. Наймані працівники можуть запропонувати на експорт тільки «мізки» і робочі руки.

Кримінальні структури діють переважно у сфері перерозподілу доходів, які одержують неекономічними методами, головним чином насильством - від шантажу до найманого вбивства.

Представники середнього шару, як правило, спочатку є законними власниками вироблюваних доходів. І лише надалі по волі обставин «відводять» доходи від оподаткування. Часто для них інакше не можна: вживання діючих штрафів і пені ставить під загрозу існування власної справи. На роль суддів-арбітрів по виконанню операцій вони привертають представників кримінальних структур. Адже операції не зареєстровані, а значить, звертатися офіційно до господарського суду у разі невиконання домовленості неможливо.

Кримінальний шар «піраміди» об'єктивно зацікавлений в існуючих умовах, при яких набирає силу тіньова економіка. Бо її представники контролюють до 90% підприємств і організацій. І це основне поле для отримання нелегальних доходів. В цілях консервації такої ситуації в хід пускається підкуп виборних і призначених посадовців. Чи не тому так довго розглядаються в законодавчих органах відповідні закони? [47, с. 16].

Тіньовиків-господарників сьогоднішня ситуація не повинна влаштовувати: вони виявляються між молотом і ковадлом. З одного боку -кримінальні структури, з іншого - правоохоронн органи. Та ще і відповідальність один перед одним по виконанню умов операції.

Об'єктивно опиняються зараз в гірших умовах наймані працівники-професіонали. В розвинених країнах зарплата по основному місцю діяльності складає 70-80% доходів працівника, а в Україні - лише біля третини. Не може влаштовувати найманих працівників і посилення впливу кримінальних елементів. Платня за «дах» автоматично здорожує товари і послуги на 30%. А це серйозний удар по бюджету споживача [57].

Висновки. Термін «тіньова економіка» в цілому відноситься до фінансово-господарських операцій, направлених на отримання матеріальної вигоди. Визначення «тіньова», «прихована» іноді уточнюються за допомогою поняття «незаконна». Таким чином, виникає необхідність чіткого розмежування понять законної і незаконної діяльності.

Стосовно чинного законодавства до незаконної (або нелегальної) економіки перш за все можна віднести незаконне виготовлення зброї, незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилку або збут наркотичних засобів або психотропних речовин, організацію та формування середовищ для зайняття проституцією, а також випуск або продаж товарів, виконання робіт або надання послуг, що не відповідають вимогам безпеки тощо. До цієї ж групи діянь входить шахрайство, якщо воно скоюється за допомогою фінансово-господарських операцій.

Під тіньовою (неконтрольованою) економікою (тіньовим бізнесом) у такому разі розумітиметься сукупність в принципі легальних, але фінансово-господарських операцій, що не виявляються відкритими перевірочними методами. Відзначимо, що виділяти тіньову економіку з легальної, мабуть, має сенс лише стосовно визначення ступеня втручання в економіку правоохоронних органів.

2. Механізм функціонування тіньової економіки

Механізм функціонування тіньової економіки можна розділити на два великі класи. Це основний і допоміжний механізми.

Перший, основний, припускає наявність «об'єкту експлуатації», при цьому в ролі «дійної корови» виступає держава або велике підприємство.

Відповідні схеми:

Перша:_ При підприємстві створюються товариства з обмеженою відповідальністю (або акціонерні товариства закритого типу), до числа засновників яких входять керівні працівники базового підприємства. Закупівля ресурсів, устаткування, комплектуючих здійснюється за посередництвом цих товариств так, що ресурси підприємству обходяться дорожче, ніж при прямих поставках, але члени товариства в результаті збільшують свій дохід.

Схема є симетричною, діючою в обидві сторони - продаж надлишків сировини і матеріалів на сторону теж здійснюється за посередництвом цих організацій, що мають і тут свій відсоток доходу.

Друга: Якась комерційна структура орендує у базового підприємства виробничі потужності, випускаючи продукцію, аналогічну продукції заводу. В число працівників, так чи інакше задіяних в цій структурі, входять співробітники відділів збуту заводу, що направляють найвигідніші замовлення «паралельному підприємству».

Третя: Базове підприємство є науково-виробничим об'єднанням або науково-дослідним інститутом, одержуючими засоби на проведення науково-дослідних робіт з державного бюджету. Вказані засоби перекладаються з бюджетного рахунку підприємства на депозитний рахунок комерційного банку. Після закінчення, обумовленого депозитним договором і часом виконання плану науково-дослідних робіт терміну, гроші виплачуються реальним виконавцям (які до цього працювали без оплати), бюджетний і депозитний рахунки «розчищаються», а депозитний відсоток перераховується у відповідну комерційну структуру, де були задіяні так звані «науковці».

Відзначені три схеми механізмів охоплюють операції по приховуванню одержаних доходів від оподаткування держави. Тут, власне, втрачаються «кінці» вказаних вище операцій: перетворюючись на готівку або валюту, доходи вкладаються в нерухомість і особисте майно, перевозяться за кордон.

Даний перебіг операцій важко фіксувати і вивчати, а швидке становлення нової вітчизняної банківської системи безпосередньо пов'язано з обслуговуванням подібних операцій.

Реєстрований зараз рівень ділової активності не дозволяє більшості підприємств промисловості, будівництва і транспорту хоча б зберігати виробничі потужності. Спроба включити витрати на утримання і експлуатацію їх в ціну продукції приводить до її різкого дорожчання, у наслідок чого мало не офіційною практикою стали замовлення на виробництво послуг через «малі підприємства», діючі при базовому підприємстві. Такий сьогоднішній механізм «проїдання» основних доходів [55, с.34-35].

Загальна структура будь-якого фінансово-господарського угрупування, що веде спільну «тіньову» діяльність, звичайно включає:

1. підприємства, що здійснюють торгово-посередницькі і виробничі операції;

2. банк;

3. «службу безпеки»; зв'язки.

Що є кожним з цих елементів? Одна і та ж господарська діяльність звичайно ведеться українськими підприємцями через декілька фірм. Це допомагає вирішувати проблему тимчасової неплатоспроможності їх партнерів: неплатежі «скидаються» на одне з підприємств, яке і спеціалізується на їх «розшиванні». Крім того, за допомогою розгалуженої структури основній групі власників легше контролювати поведінку своїх партнерів (реорганізації і перерозподіли власності в угрупуваннях відбуваються регулярно).

Банк дозволяє оперативно переводити безготівкові гроші в готівку і навпаки, не говорячи вже про інші операції.

«Служба безпеки» має різні форми: це і звичайні охоронці, і спортивні секції, що фінансуються угрупуванням, і «дах» державних органів управління. Крім того, більшість угрупувань так чи інакше прагне виступати співзасновниками в суспільних організаціях і засобах масової інформації, що розцінюється як турбування про свою безпеку на сферу громадської думки.

Зв'язки так само можуть бути різними. В цій якості виступають: звичайні (прямі або далекі) родичі, колишня спільна робота в партійних, комсомольських організаціях і державних органах, земляцтва, етнічна приналежність.

Корені розростання тіньової економіки розвивалися в 80-х роках, за часів остаточної деградації адміністративної системи. Нове покоління політичних керівників України проміняло «владу на власність». Достовірного аналізу із цього приводу немає, проте, якщо прийняти подібну гіпотезу як робочу, то цей руйнуючий національну економіку образ господарювання стає більш зрозумілим.

За суперечками останніх років про реформи і контрреформи, про те, що перетворення йдуть погано або взагалі зупинилися, суспільство пропускає абсолютно очевидну реальність - реальність формування системи висококриміналізованих економічних відносин, що характеризуються рядом ознак.

Це, перш за все, величезна вага «тіньового» сектора, величезна роль неформальних і неправових відносин.

Ця освіта в економічній сфері кланів - стійких владно-господарських структур, що мають «дах» у вигляді того або іншого державного органу влади, що розпоряджаються величезними сумами накопиченого різними шляхами капіталу і ведуть широкомасштабну комерційну діяльність. Один із наслідків виникнення подібних кланів - блокування конкуренції на фінансових ринках, на ринках основних груп товарів і навіть в зовнішній торгівлі.

Інший негативний наслідок формування кланів - це створення вузького прошарку людей, що привласнюють колосальні доходи, при зубожінні величезної частини населення.

Третій наслідок - деградація бюджетної системи (на якій ці структури паразитують, використовуючи таке головне джерело надприбутків, як операції з бюджетними ресурсами і державною власністю), зростання державного боргу як вимушений в подібних умовах засіб вирішення фінансових проблем в суспільстві.

Четвертий наслідок - перерозподіл національного доходу на користь елітної групи. Ми бачимо великий ріст такого наслідку, тоді як народногосподарські сфери, що забезпечують добробут більшої частини населення (охорона здоров'я, освіта тощо) носять збитковий характер.

П'ятий наслідок - витік українських капіталів за межі держави [20, с.22-24].

Вся ця система сьогодні стійко відтворюється, причому головний механізм її відтворювання пов'язаний з тим, що сформовані клани, фактично диктують свої умови в ухваленні загальнодержавних економічно-політичних рішень. А ті підприємства, які, як і прийнято в ринковій економіці, працюють на свій страх і ризик, законослухняні і вчасно платять податки, не маючи «даху» у владних структурах і правоохоронних органах, приречені на банкрутство.

Про те, що весь держапарат підкоряється інтересам вибраних кланів, свідчить урядова політика бюджетного нарощування, державного боргу, а також приватизаційна політика, яка явно робиться за замовленням конкретних комерційних структур. В цій ситуації весь бюджет направлений на обслуговування відповідних інтересів. Фактом є, з одного боку, величезна перевитрата бюджетних засобів в порівнянні із законодавчо встановленими лімітами на обслуговування держапарату і на надання казенних позик. З другого боку, це постійний брак фінансових коштів на соціально-культурні потреби, охорону здоров'я і оборону.

Подібного роду економічна система не являє собою нічого принципово нового в економічній історії. її аналоги існують на Філіппінах, в Мексиці, в Колумбії. І світовий досвід свідчить, що вийти з подібної пастки дуже складно.

Реальні вирішення пов'язані з дуже серйозними зусиллями, у тому числі з політичними. Дійсно реалістичний рецепт - просування по шляху демократизації всіх соціально-економічних процесів, підвищення відповідальності виконавчої влади перед парламентом, посилення судової системи і правоохоронних органів в цілому, найжорстокіша боротьба з корупцією в держапараті.

Криміналізація бізнесу відбулася не без допомоги держави. Саме вона, не оплачуючи в строк держзамовлення, спонукала директорів підприємств шукати необхідні шляхи по залученню кредитів для підтримки виробництва.

Було неважко також передбачати, що при розділенні економіки на державний і приватний сектори виникне тіньовий потік державних засобів в комерційні структури. Це прогнозувалося ще в 1991 році. В монографії «Реформа без шоку» були висловлені пропозиції, які попереджувати подібні явища. Відбулося те, що і передбачалося. Директори підприємств через підставних осіб створювали кооперативи, малі підприємства, на рахунки яких перекачували частину фінансових коштів. Паралельно відбулося зрощення інтересів комерційних структур і органів влади і управління, внаслідок чого значна частина бюджетних засобів і зараз використовується не за призначенням, безконтрольно.

Легалізація тіньової економіки стає необхідним чинником для забезпечення життєдіяльності вітчизняного виробництва. Середній шар «тіньової економіки» зараз зацікавлений в легалізації своїх доходів законними способами. Якщо держава за допомогою зміни діючих норм і законів проведе амністію відносно тих засобів, які були виведені з-під оподаткування, українська економіка одержить значні інвестиції. Всі розуміють, що з економічної кризи без інвестицій не вийти. А криза, у свою чергу, найбільш гостро виявляється в інвестиційній сфері: об'єм капіталовкладень скорочується швидше, ніж виробництво, протягом всього ходу соціально-економічних перетворень. В 1995 році, при спаді промисловості на 4-5%, капіталовкладення зі всіх джерел фінансування зменшилися на 17%, в порівнянні з 1994 роком, і склали всього біля третини від рівня інвестицій в 1991 році. Держава стоїть перед вибором, або піти на експропріацію тіньового капіталу і одержати крихти, оскільки прихований він з великими обережностями, або оголосити цьому капіталу амністію і на вигідних для нього умовах стимулювати його вкладення в українську економіку [24, с.39-40].

Висновки. Механізм функціонування тіньової економіки, як ми вже зазначали, можна розділити на два великі класи. Це основний і допоміжний механізми.

Перший (основний) припускає наявність об'єкту, що експлуатується, і який служить як основне джерело збагачення (наприклад, держава або велике підприємство).

Що стосується складових частин тіньової економіки, зміст яких може динамічно змінюватися, то вони є тією категорією, котра створює різноманітні джерела доходів як «неформального», так і «підпільного» секторів тіньової економіки, яка вимальовує технологію і момент виникнення явища «тіньова економіка».

3. Причини виникнення тинізації економіки

Причини тіньової економіки різні для всіх регіонів світу, проте, комплекс причин існування тіньового бізнесу при ринку буде більш різноманітним, особливо, якщо мати на увазі галузі ринкової економіки, що не встояли в жорстких умовах.

Найпоширенішими причинами виникнення даного явища є:

Високий рівень оподаткування. Офіційно частка всіх податкових надходжень в Україні була в 1993-1995 рр. на рівні ЗО 33% ВВП. Це майже стільки ж, скільки і в США але набагато менше у порівняти, наприклад, з скандинавськими країнами (в Швеції - 61%) [45, с.43].

Існують різні оцінки частки вилучення у підприємстві прибутку: від 60 до 80-90%. Як відомо, податкове вилучення понад 50% прибутку позбавляє підприємство стимулів до активної виробничої діяльності [19, с.50].

Економічна нестабільність, кризовий стан економіки. Відхід економіки в «тінь» є наслідком загального ста ту економіки. При катастрофічному стані офіційної економіки робота в її тіньовому секторі може мати безліч переваг.

З другого боку, кризовий стан економіки змушує підприємців шукати привабливіші шляхи для своєї діяльності. Одним з них і є тіньовий сектор.

Незахищеність прав власності. Незахищеність прав власності породжує у підприємців психологію тимчасового виконавця. Відповідна господарська поведінка виходить з того, що якщо права власності можуть бути рано чи пізно порушені й існуюче законодавство та правозастосовча практика зовсім не гарантують їх надійний захист, треба використовувати наявні можливості по максимуму. Якщо можна уникнути сплати податків, максимізувати всіма способами свій прибуток, то це треба робити [58].

Несприятливий соціальний аспект. Безробіття, потік біженців, невиплати заробітної плати та інше є прекрасним «живильним середовищем» для тіньової економіки. Люди, що втратили роботу або яе одержували досить довгий час заробітну плату, погоджуються на всі умови нелегальної, тіньової зайнятості: відносини з роботодавцем часом ґрунтуються тільки на усній домовленості, ніякі лікарняні і відпускні не оплачуються, звільнення можливе без жодних соціальних гарантій і тим більше без попередження тощо.

Для роботодавців такі відносини більш ніж вигідні: працівники виявляються вельми зацікавленими в тому, щоб тіньовий бізнес «господаря» залишався таким; роботодавці володіють неконтрольованою владою над найманими працівниками; прямі фінансові вигоди полягають вже в тому, що ніяких податків на фундацію оплати праці платити не треба тощо.

Політична нестабільність. Цей чинник також, як і «незахищеність прав власності», стимулює і розвиває психологію тимчасового виконавця. Оскільки невідомо, що буде завтра, всі засоби прийнятні для примноження капіталу. Важливо відзначити, що якщо в періоди політичної нестабільності тіньова економіка розвивається дуже динамічно, то офіційна, навпаки, завмирає. Причому її об'єм зменшується не тільки за рахунок «затінювання», але і унаслідок елементарного згортання діяльності «до кращих часів» [60, с.47].

Залежно від розвитку ринкових відносин, стану економіки в цілому причин існування тіньової економіки буде більше або менше, ступінь впливу різних із них змінюватиметься. Також на розвиток тіньової економіки впливають економічна свобода, деформація морально етичних вимог, що граничить зі вседозволеністю.

Об'єм тіньової економіки істотно відрізняється в міждержавному відношенні.

Так, до 1997 року Держкомстат Росії оцінював об'єм тіньового сектора економіки країни в 20-23% ВВП. Експерти ж говорили про 45-50% ВВП. МВС Росії давало оцінку 35-42% ВВП. З останньою оцінкою погоджувалися експерти гарвардського інституту проблем міжнародного розвитку і «Чейз Манхеттен Бенк». У будь-якому випадку всі ці цифри значно перевершують рівень 1990-1991гг. - 10-11% ВВП [27, с.45].

Вважається, що в 1994 році частка неконтрольованої грошової маси в Україні складала 24,7 %, а на цей час, за даними Інституту Росії НАН України, обсяг валової продукції та доданої вартості, створеної в тіньовій економіці, складає в Україні понад 50 % ВВП.

Якщо порівнювати показник по Україні з аналогічними показниками в ряді інших країн, то з'ясовується: він значно вище, ніж в найрозвиненіших країнах, але нижче, ніж у ряді латиноамериканських країн, що розвиваються.

За оцінками Контрольної групи по боротьбі з легалізацією незаконно отриманих грошових коштів (Великобританія), частка тіньової економіки в Німеччині складає 9% ВВП, в СІЛА - 10% ВВП, в Італії, Греції, Іспанії - 25% ВВП. В самій же Великобританії цей показник оцінюється на рівні 7% ВВП [33, с.23].

Що стосується економіки деяких латиноамериканських країн (Колумбія й інші), то фахівці схильні оцінювати частку тіньового сектора в їх економіці 70% ВВП.

Не менше цікавою представляється картина тіньової економіки в галузевому розрізі. За даними Держкомстату Росії, в 1997 році «в тіні» було зосереджено 11% промислового виробництва, 9% транспортних потоків і комунікацій, 63% торгових операцій [29, с.214].

Тіньовий сектор економіки значно зріс у період соціально-економічних реформ внаслідок відсутності нормативних умов, насамперед у сфері оподаткування, для здійснення легальної підприємницької діяльності. За даними Мінстату України, а також за розрахунками експертів, обсяг продукції тіньового сектора сягнув 40-50 відсотків валового внутрішнього продукту. До тіньового сектора економіки залучено певним чином усе населення України через позабанківський обіг готівки, вуличну торгівлю, ухилення від сплати різних податків і зборів, корупцію тощо. Про розмах тіньової економіки та обсяги нагромадження її капіталів свідчать такі дані. За деякими оцінками за кордоном перебуває від 15 до 20 млрд. доларів США, неофіційно експортованих з України, тоді як сума кредитів, одержаних нашою державою останніми роками, становить 13 млрд. доларів США [44, с.41].

Висновки. Тіньова економіка об'єктивно існує з часу, коли отримувані від злочинної діяльності доходи набували відтворювально-криміногенного характеру, а вона почала використовувати тіньовий або легальний формат економічної діяльності.

Йдеться про існування різних видів соціально негативних, протиправних, у тому числі й злочинних діянь. Запроваджені державою заборони на ті чи інші види протиправних діянь економічного характеру махи жорсткий характер методів протидії, наприклад, кримінальна відповідальність. Але за інші діяння закон передбачав слабку відповідальність (різні види цивільної, адміністративної), а за деякі взагалі ніяких санкцій не передбачалось. З часом характер джерел доходів змінювався, а разом з ним змінювався зміст ставлення держави до обох видів джерел доходів («неформального» та «підпільного» секторів тіньової економіки).

Як свідчить дослідження, зміст і потенціал тіньових доходів формується залежно від зміни пріоритетів у державній політиці та, відповідно, в законодавстві стосовно тих чи інших джерел тіньової економіки. Продумана і глибоко виважена економічна політика протидії тіньовим виявам звужувала їхній відтворювальний потенціал. 1. навпаки, непродумана, поспішна лінія держави з економічних питань породжує нові, додаткові джерела накопичення тіньових капіталів, які, в свою чергу, працюють для відтворення потужного кримінального потенціалу. Це призводить до зростання «тінізації» економіки.

4. Системний підхід у визначенні поняття „тіньова економіка"

Будь-яка економічна система у всіх країнах світу є своєрідним синтезом легальної і нелегальної (тіньової) економіки. Прихована економічна діяльність функціонує поряд з легальною і в деяких країнах за своїм розмахом майже не поступається їй.

«Спеціалісти Українського центру економічних і політичних досліджень вважають, що в Україні в даний період сформувався не тільки тіньовий сектор в економіці, але й паралельна нелегальна влада, яка поступово почала дублювати найважливіші функції держави» [56, с.13]. Нагадаємо, що за оцінками експертів, частка тіньової економіки в Україні становить 45-60 % від валового внутрішнього продукту (ВВП) [31].

Отже, це ще раз дозволяє зробити нам висновок про те, що поставлена проблема (тінізації економіки та політики в Україні) вимагає комплексного осмислення і потребує теоретично-методологічного дослідження.

Дослідження тіньової економіки суттєво ускладнює недостатня розробка даного поняття. Тіньові економічні відносини різні за своєю природою, мають свої технології, суб'єктний склад, причинно-мотиваційні механізми і криміногенний потенціал. Тому повноцінне поняття «тіньової економіки» ми можемо сформулювати тільки на основі інтеграції економічних, організаційно-правових і кримінологічних знань. Вирішуючи дане завдання, вважаємо, що найбільш доцільним є застосування теоретично-системного підходу [32, с.13].

При конструюванні поняття і вирішенні даного питання ми використаємо розроблену правовими науками теорію суспільних відносин і наступне твердження: «Об'єкт є системою за визначенням, якщо в цьому об'єкті реалізуються які-небудь відносини, котрі володіють певними властивостями» [32, сі8].

В наш час єдиного загальноприйнятого поняття «тіньової економіки» не сформульовано. Проте, безперечно, це явище негативне, така собі сукупність відносин соціально шкідливого і небезпечного характеру. Таким чином, можна виділити одну властивість - суспільна шкідливість (небезпечність). Крім того, як і більшість вчених [41, с.14; 43, с.39], вважаємо, що тіньова економіка реалізується при здійсненні економічної діяльності на всіх стадіях виробничого циклу. Виключення складає статистична концепція, яка розглядає тіньову економіку як виробничий сектор, що бере участь в створенні внутрішнього валового продукту. Немає сумніву в тому, що тіньова економічна діяльність зумовлена корисливими мотивами і направлена на отримання матеріальної вигоди. Важливою особливістю ми вважаємо також те, що така діяльність не контролюється державою, не враховуючи офіційної статистики. Ця особливість обмежена властивістю суспільної шкоди (небезпеки), інакше вона б невиправдано розширювала поняття «тіньової економіки». Так як, наприклад, домашня та общинна економіки не враховуються офіційною статистикою, але не носять соціально-негативний характер. Деякі вчені приписують тіньовій економіці властивість протиправності, наприклад, представники концепції кримінальної економіки, до яких відноситься Крилов А. А., котрий і розробив дану теорію [7]. Проте такий підхід є надто вузьким, так як до тіньової економічної діяльності, на нашу думку, відносяться також некриміналізовані і ті, що не тягнуть за собою юридичної відповідальності діяння, зумовлені прогалинами правового регулювання. Включення даних суспільних відносин в поняття тіньової економіки є обґрунтованим, адже це не суперечить вказаним раніше концепціям суспільної небезпеки, матеріальної зацікавленості, і, крім того, дана діяльність не враховується офіційною статистикою.

5. Тіньова економіка світу

У всіх країнах з ринковою структурою економіки була, є і, мабуть, існуватиме так звана тіньова економіка. Масштаби її можуть розрізнятися, але жодній з країн не вдалося позбутися її зовсім. Це все одно що злочинність, масштаби явища можна зменшити, але ліквідувати зовсім - практично неможливо. Тіньова економіка має багато назв - незаконна, нелегальна, прихована - але суть цього явища не міняється. Тіньова економіка - це заховання доходів, несплата податків, контрабанда, наркобізнес, фіктивні фінансові операції. Доходи від цих видів діяльності справді грандіозні, вони обчислюються десятками мільярдів доларів, проте, ті дії, які присікаються правоохоронними органами, є лише вершиною гігантського айсберга, визначити розміри якого нікому не під силу.

От чому дані процеси, що відбуваються в суспільстві кожної держави, необхідно ретельно вивчати, і лише потім вживати заходів, що добре пропрацювали, по їх усуненню. В своїй роботі ми намагалися освітити основні явища тіньової економіки, як в нашій державі, так і на прикладі інших країн світу, порівнюючи її прояви в різних регіонах.

Буде зайвим нагадувати, наскільки негативно тіньова економіка відображається на соціально-економічному і політичному житті суспільства, проте, в своїй роботі ми розкрили не тільки негативні, але і позитивні сторони прихованої економіки.

5.1 Причини виникнення тіньової економіки в світі

Причини тіньової економіки різні для всіх регіонів світу, проте, комплекс причин існування тіньового бізнесу при ринку буде більш різноманітним, особливо, якщо мати у вигляді галузі ринкової економіки, що не встояли.

Найпоширенішими причинами виникнення даного явища є:

Вищий рівень оподаткування. Офіційно частка всіх податкових ухвал в Росії була в 1993-1995 рр. на рівні 30-33% ВВП. Це майже стільки ж, скільки і в США, але набагато менше по порівнянню, наприклад, з скандинавськими країнами (в Швеції - 61%).

Існують різні оцінки частки вилучається у підприємстві прибутку: від 60 до 80-90%. Як відомо, податкове вилучення зверху 50% прибутку позбавляє підприємство стимулів до активної ін. ізводі діяльності тонни.

Економічна нестабільність, кризовий стан економіки. Відхід економіки в "тінь" є слідством загального стану економіки. При плачевному стані офіційної економіки робота в її тіньовому секторі може мати множину переваг.

З другого боку, кризовий стан економіки вимушує підприємців шукати привабливіші ніші для своєї діяльності. Одним з них і є тіньовий сектор.

Незахищеність прав власності.

Незахищеність прав власності породжує у підприємців психологію тимчасового виконавця. Відповідна господарська поведінка виходить з того, що якщо права власності можуть бути рано чи пізно порушені і існуюче законодавство і практика зовсім не гарантують їх надійний захист, треба використовувати наявні можливості по максимуму. Якщо можна уникнути сплати податків, максимізувати всіма способами свій прибуток, то це треба робити.

Несприятливий соціальний фон. Безробіття, потік біженців, невиплати заробітної платні і т.д., що росте, є прекрасним "живильним середовищем" для тіньової економіки. Люди, що втратили роботу або не одержуючі довгими місяцями заробітну платню, погоджуються на всі умови нелегальної, тіньової зайнятості: відносини з працедавцем часом ґрунтуються тільки на усній домовленості, ніякі лікарняні і відпускні не оплачуються, звільнення можливе без жодних соціальних гарантій і тим більше без попередження і т.д.

Для працедавців такі відносини більш ніж вигідні: працівники виявляються вельми зацікавленими в тому, щоб тіньовий бізнес "господаря" залишався таким; працедавці володіють неконтрольованою владою над найманими працівниками; прямі фінансові вигоди полягають вже в тому, що ніяких податків на фундацію оплати праці платити не треба і т.д.

Політична нестабільність. Цей чинник також, як і "незахищеність прав власності", стимулює і розвиває психологію тимчасового виконавця. Оскільки невідомо, що буде завтра, всі засоби хороші для примноження капіталу. Важливо відзначити, що якщо в періоди політичної нестабільності тіньова економіка розвивається дуже динамічно, то офіційна, навпаки, завмирає. Причому її об'єм зменшується не тільки за рахунок "затінювання", але і унаслідок елементарного згортання діяльності "до кращих часів".

Залежно від розвитку ринкових відносин, стани економіки в цілому причин існування тіньової економіки буде більше або менше, ступінь впливу різних з них варіюватиметься. Також на розвиток тіньової економіки впливають економічна свобода, що граничить зі вседозволеністю деформація морально етичних вимог.

5.2 Корупція і економічна злочинність в світі. Корупція: південнокорейський варіант

Де володарює урядовець, там неминуче з'являється корупція. На жаль, це стало аксіомою для будь-якої держави. І Корея тут не виключення.

Сучасне суспільство в Південній Кореї теж корумповано. Для боротьби з цим злом існує навіть ревізійне відомство, підлегле безпосередньо президенту і призначене виявляти злочини в економічній і державній сферах. Слідуючи своїм сучасним обіцянкам, президент намагався очистити держапарат від хабарників і казнокрадів. Почало було належить в 1992 році перевірками у військових відомствах, і багато генералів позбавилися тоді своїх крісел. В 1994 році настала черга цивільних урядовців. Результати перевершили всі очікування. Якщо в 1991 -1993 роках було осуджено за хабарі 160 чоловік, то тільки в 1994 році у в'язницю відправився 221 урядовець. Якнайбільше наживаються працівники податкової служби, особливо на районному і міському рівні. Приведемо один приклад: 53-річний інспектор в період з 1981 по 1993 рік одержав хабарів на суму більше 100 тис. американських доларів. Крім того, він і 25 його колег за 5 років підроблювали платіжних чеків на суму в 40 млн. доларів. Гроші перекладалися на рахунки численних родичів, вкладалися в будівельні компанії, автостоянки, ріелторські контори. Характерний, що шахраї скористалися недоліком комп'ютеризації, коли багато платіжних документів виписуються уручну. Результати тотальної перевірки всіх податкових службовців були гнітючими. Виявилося, що біля 20% з них замішані у всіляких махінаціях. Найкрупніші хабарі пов'язані з будівництвом: 34% всіх випадків хабарництва за дозвіл на будівництво; 20,6% - за ухвалення об'єкту; 11,8% - за заховання незаконного будівництва.

Освіта - ще один прибутковий бізнес. Тут частіше всього «дають» за реєстрацію сумнівних мовних курсів і фірм репетиторства. Великий збиток державі приносять корпоративні злочини, скоювані фірмами. Це виробництво шкідливої для здоров'я продукції, забруднення навколишнього середовища, заховання податків, утиск прав найманих робітників, підкуп урядовців, лобізм і т.д. Заплямувала себе і добре відома у нас корпорація SAMSUNG, широко що вдається до промислового шпигунства. В листопаді минулого року її фахівці таємно вночі проникли в офіс конкуруючої фірми, де протягом 50 хвилин фотографували розробки новітньої антени радіолокації і суперкабелю. Ним, правда, не повезло. Шпигуни були спіймані на місці злочину.

Останнім часом почастішали випадки підроблення грошей. В січні 1995 року зловили групу службовців фірми, що надрукували на кольоровому ксероксі 600 фальшивих купюр. Раніше зустрічалися одиничні випадки появи фальшивих доларів.

Тіньовий сектор економіки в Кореї не досяг такого масштабу, як у нас в Росії. В основному мафія «знімає» гроші з численних питущих закладів, саун, борделів і гральних будинків. Процвітає і традиційний бізнес - продаж дівчат до Японії. Наркоманія не популярна. Так за весь минулий рік було знайдено всього 500 г героїну, 511 г опіуму, 150 г кокаїну. Зате продаж зброї збільшується.

Корупція влади і поява організованої злочинності спостерігається і в Польщі.

5.3 Боротьба з корупцією і економічною злочинністю в Польщі

Польщу в останні три роки захлеснула хвиля корупції і економічної злочинності. В 1997 році в порівнянні з 1995 роком число економічних злочинів збільшилося на 14% (з 98,3 тис. до 110,6 тис.). Зменшилася частка таких злочинів, як привласнення суспільного майна, спекуляція, нелегальна торгівля валютою, зросла кількість пов'язаних з безгосподарністю (з 87 тис. до 142 тис.), фіскальних злочинів (з 14,1 тис. до 24,8 тис.), у тому числі податкових - з 7,1 тис. до 10,3тыс.1 Корупції сприяє наявність у державних урядовців податкових і митних пільг, нечітке визначення їх повноважень і статусу. Поширені і так звані злочини в білих рукавичках. Вони ґрунтуються на тісних зв'язках деяких депутатів парламенту, працівників апарату президента, Ради Міністрів і міністерств з підприємцями і комерційними структурами, які завдяки цим зв'язкам одержують службову і секретну інформацію, попередження про те, що вони виявилися в полі зору органів

внутрішніх справ і національної безпеки.

Можна виділити декілька видів господарських злочинів в Польщі.

В діяльності банків і інших фінансових установ - надання фіктивних банківських гарантій, порушення банківського права і порядку проведення банківських операцій, використовування фальшивих авізо і чеків без покриття, вивіз за межу засобів на основі фіктивних контрактів і договорів, відкриття за межею без дозволу властей іменних рахунків, фіктивне страхування операцій і інше.

В області приватизації - заниження вартості підприємств, продаж підприємства повністю або частини його майна за ціною меншої, ніж пропонують інші покупці, доручення оцінки підприємств тим консалтинговим фірмам, які беруть за цю оцінку більші суми, ніж їх конкуренти і так далі.

В області оподаткування - заховання обороту і доходів, створення фірм для однієї або декількох операцій, фіктивних фірм і ін. Характерно, що в Польщі, де останніми роками комуністичного режиму підприємці навчилися хитрувати і хитрити, займатися напівлегальним і нелегальним бізнесом, продовжують цю практику і в умовах вільного ринку. Приватний сектор, в якому проводиться 45% ВНП і зайнято 54% працездатного населення, дає тільки 20% надходжень до держбюджету.

Злочини, пов'язані з контрабандою, відмиванням «брудних» грошей і т.д. В Польщі предметами контрабанда частіше за все є сигарети, алкоголь, наркотики, телевізори і ін.

Для зменшення частки тіньової економіки урядом Польщі вносяться зміни в законодавство, що забороняють господарську діяльність фізичним особам, що вчинили серйозні податкові злочини; запобігаючі порушенням авторських прав, у тому числі в області комп'ютерних програм; введена майнова відповідальність юридичних осіб за здійснення злочину, наприклад, компаній, діяльність яких привела до злочину або вони одержали від нього майнові вигоди. Відновлена тютюнова і винна монополія держави. Передбачається надання органам державного контролю повноважень, що дозволяють повний контроль діяльності господарських суб'єктів незалежно від їх правового статусу за дорученням органів прокуратури. Виділені кошти і організовано навчання кадрів прокуратури і поліції по боротьбі з корупцією і економічною злочинністю.

Митні служби на межі розраховують митний збір і податок з обороту імпорту вже на основі не суми, вказаної у фактурі, а ціни товару на світовому ринку.

Але одним з самих криміногенних регіонів миру є ЮАР.

5.4 Наркобізнес в Африканських країнах

Центральна, Східна і Південна Африка є світовим регіоном по виробництву і збуту наркотичних речовин. Особливо відзначити варто Кенію, Сомалі, Руанду і ЮАР.

Найробі - столиця Кенії - знаменита своїм Зітліємо. Цей район, розташований по дорозі в міжнародний аеропорт, давно придбав славу трущоб, небезпечних у будь-який час доби. Весь Зітлій обплутаний могутньою мережею наркоділків, контролюючих, на думку незалежних спостерігачів, заборонений бізнес не тільки в Кенії, але і більшості країн Східної Африки. У керівників подібних організацій налагоджені зв'язки з торговцями «білою смертю» в багатьох районах земної кулі.

Героїн звичайно ввозять у великих трейлерах, ретельно упакувавши зілля під різного роду товари. Виробництво цього виду «білої смерті» налагоджено в Бурунді і Руанді. Прикордонний і митний контроль на державних межах цих країн погано відпрацьований, що, по словах колишнього члена злочинного синдикату, дозволяє практично безперешкодно провозити наркотики. Тим паче, що спеціальним устаткуванням укомплектовані лише міжнародні аеропорти Кенії.

В Найробі серед численних сортів наркотичних препаратів найбільш поширені міраа - речовина, одержувана з рослин, що виростають в Сомалі, бханг - різновид гашишу і героїн. Щорічно поліція Найробі ліквідовує у кур'єрів десятки кілограмів наркотиків, і це тільки вершина величезного айсберга. Неможливо точно визначити, скільки дурману ввозитися в країну, скільки проводиться в Кенії, і скільки - йде в треті країни транзитом.

Розповсюдження наркотиків в Кенії в останнє десятиріччя придбало грандіозні масштаби. Згідно представленим депутатам даним, за останні два роки в країні було зареєстровано 14 тисяч незаконної торгівлі наркотиками, причому лише в двох відсотках подібних афер були замішані іноземці.

Ряди кенійських наркоманів все більш омолоджуються: 60% споживачів «білої смерті» - молодь у віці до 18 років. Регулярно користуються наркотиками до 35% старшокласників і студентів. Проблема загострюється з кожним роком - же всього кілька років тому наркотики вживали не більш 10% молоді. ¹

Ті наркомани, які не мають нагоди регулярно купувати порівняно дорогі гашиш, героїн або ЛСД, все частіше звертають увагу на зіллі місцевого походження. В Кенію цей вид отрути потрапляє здебільшого через межу з Сомалі, де міраа зараз, мабуть, єдиний експортний товар! Об'єми поставок наркотиків в сусідні Кенію, Уганду і Судан нікому не відомі. Проте, судячи з активності наркоділків, йдеться про солідні партії вартістю в десятки мільйонів доларів.

На жаль, проблема наркоманії гостро стоїть не тільки в Кенії. За словами регіонального директора Програми ООН по міжнародному контролю за наркотичними засобами для країн Східної і Південної Африки, наркотики і підпільна торгівля ними набувають все більше поширення в Африці. Континент виявився на перехресті між виробниками і споживачами зілля, що привело не тільки до розширення наркобізнесу в африканських країнах, але і до збільшення споживання різних психотропних засобів. Справа дійшла до того, що зараз вже не можна, як в недалекому минулому, підрозділяти країни на виробників і споживачів наркотиків.

Некраща обстановка складається, наприклад, і в колись щодо благополучної Замбії. В останні п'ять - шість років країну буквально захлеснула хвиля наркоманії. Згідно комплексу досліджень, проведених Замбійськім університетом, легкі наркотичні речовини сьогодні приймає кожний четвертий школяр. Велика частина молодих наркоманів в Замбії - вихідці з малозабезпечених сімей, з раннього дитинства що пізнали матеріальні труднощі і позбавлення. Соціальна база для розповсюдження наркоманії в Замбії досить обширна - в країні понад трьох мільйонів безробітних молодих людей. Дістати ж наркотики не представляє особливої праці - великими партіями вони поступають контрабандою з Індії.

В замбійскої столиці Лусаці, тільки за офіційними даними, налічується майже сім тисяч наркоманів. На думку ж незалежних спостерігачів, число тих, хто регулярно вживає небезпечне зілля, досягає 50 тисяч (що складає більш 6% від загального числа жителів столиці). Тим часом почастішали смертельні випадки в результаті вживання надмірно великих доз наркотиків. Ще однією новою прикметою сталі проникнення на замбійский ринок більш сильних видів дурману: крека і гормотекса. Дотепер тут в основному вживали індійські коноплі і кокаїн.

Як вважають фахівці, Замбія стала одним з найважливіших перевалочних пунктів на шляху наркотиків в ЮАР. Причому, на думку ряду акредитованих в країні західних дипломатів, до наркобізнесу причетні вельми високопоставлені діячі правлячого режиму.

Але головною цитаделлю наркобізнесу на континенті давно вважається ЮАР. І причин на те дуже багато, Дагга - так називають гашиш на півдні Африки - самий прибутковий зі всіх легальних і нелегальних продуктів виробництва. І тому існування величезних плантацій індійських конопель, з яких і проводиться зілля, викликає тривогу уряду країни.

В останні п'ять років середньорічний гашишний улов поліції перевищує 350 мільйонів доларів. При цьому близько чотирьох тисяч тонн конопель спалюється на полях. Примітно, що велика частина трофеїв доводиться на найбідніші райони країни.

Обробітком культур, що містять різні наркотичні речовини, займаються в багатьох районах ЮАР.

Дослідженнями встановлено, що коноплі, з яких одержують гашиш, за розмірами посівних площ стали другою або навіть першою товарною сільськогосподарською культурою на території ЮАР. Основні доходи фермерів складаються саме від її продажів. Слід зазначити, що ця "травичка" в умовах Африки є однією з небагатьох культур, здатних вижити навіть в період засухи.

На думку учених, клімат Південної Африки (особливо провінції Наталь і південно-східного побережжя) ідеально підходять для високопродуктивного товарного виробництва конопель. Цим повною мірою користуються місцеві злочинні синдикати, що закупляють наркотичну сировину і продаючі вже готову продукцію як в ЮАР, так і в країни Європи і Америки. Вартість готової продукції з лишком окупає мізерні витрати. Слідством низької собівартості виробництва наркотиків стало те, що останніми роками Південна Африка перетворилася на крупний ринок кокаїну, героїну, ЛСД, крека і інших наркотичних засобів і знайшла ще і сумнівну славу джерела кращих сортів гашишу в світі.

На жаль, вартовим порядку дотепер не вдалося встановити всі ланки ланцюжка, що протягнувся від південноафриканських рослинників до європейських і американських ринків: наркомафія уміє добре маскувати свою діяльність і берегти таємниці. Тим більше що винахідливість різного роду темних осіб, що займаються перекиданням гашишу з ЮАР в інші країни і регіони земної кулі, деколи не знає меж