Експортна модель розвитку економіки України

Сьогодні проблеми управління якістю розвитку національної економіки ще не дістали свого відображення у довгостроковій державній економічній політиці. Уряд України, обтяжений пошуком джерел наповнення державного бюджету для забезпечення соціальних програм, змушений вдаватися до заходів, що принесуть негайний ефект. Серед них - усунення зловживань у сфері приватизації та державних закупівель, упорядкування митних платежів, боротьба з корупцією в органах влади, підвищення довіри до України з боку світового товариства тощо. Безумовно, це важливі заходи, але вони, за своєю суттю, спрямовані переважно на часткове вирішення поточних проблем українського суспільства і не в змозі подолати нові загрози економічному розвиткові. Прикладом можуть слугувати дії уряду щодо збільшення надходжень до державного бюджету, соціальних виплат населенню, які супроводжувалися загостренням проблем інфляції. Адміністративне стримування цін з боку держави призводить до зниження пропозиції товарів і послуг на ринку або до їх повного зникнення, що яскраво продемонстрували м'ясна, цукрова та нафтова кризи 2005 р.

За цих обставин, розпочинаючи процес реформування економіки, Уряд України має керуватися у своїй діяльності простою істиною: не можна вирішити поточні проблеми розвитку, не визначивши стратегію подолання суперечностей, що їх породжують. Для цього доцільно розробити власну програму зміни моделі розвитку національної економіки в середньостроковій перспективі, де завдання якості економічного зростання зайняли би головну позицію. У противному разі Україна втратить ще один унікальний шанс піднятися до рівня розвинутих країн світу, стандартів життя їхнього населення.

Висновки

У ході проведеного дослідження вирішено важливу наукову задачу розробки теоретико-методичних основ і практичних рекомендацій щодо удосконалення політики державного стимулювання розвитку експортного потенціалу України та забезпечення комплексного застосування розроблених заходів для підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

У результаті проведеного дослідження зроблено такі висновки:

1. Наукове узагальнення теоретичних основ дослідження експортного потенціалу на основі критичного аналізу існуючих теорій і концепцій та уточнення понятійного апарату дозволило надати нове визначення сутності таких економічних категорій: “експортного потенціалу” як здатності національної економіки виробляти конкурентоспроможні товари та реалізовувати їх на міжнародних ринках, за умов постійного зростання ефективності використання природних ресурсів, розвитку науково-технічного потенціалу при забезпеченні економічної безпеки країни в цілому; “експортного кластера” як сукупності географічно локалізованих, взаємодоповнюючих підприємств-експортерів, постачальників, фінансових організацій, науково-дослідних центрів, вузів та інших організацій, які доповнюють один одного в досягненні конкретного господарського ефекту і посилюють міжнародні конкурентні переваги окремих компаній, а отже, і кластера в цілому.

2. У процесі дослідження сутності експортного потенціалу було виявлено його головні складові: “експорт” та “конкурентоспроможність”, що дозволило розробити класифікацію структурних елементів експортного потенціалу залежно від рівня формування конкурентоспроможності (макро-, мезо-, мікрорівень), залежно від рівня диверсифікації експорту (товарна і географічна структура) та залежно від рівня використання конкурентних переваг (порівняльні національні переваги та перспективні конкурентні переваги, засновані на використанні досягнень науки і науково-технічного прогресу).

3. На основі аналізу світової практики державної підтримки експорту обґрунтовано, що зовнішньоекономічна політика у сфері реального товарообігу практично усіх розвинутих країн орієнтована на лібералізацію торгівлі. Ця тенденція зберігає своє пріоритетне значення в зовнішній торгівлі в двадцять першому столітті, в тому числі і для країн з транзитивною економікою, до числа яких відноситься Україна.

4. Проведений у дисертаційній роботі аналіз експортного потенціалу України показав, що відбувається збільшення кількісних параметрів національного експорту. Так, рівень експортної квоти зростає і перевищує 50%, позитивна динаміка українського експорту випереджає світові тенденції. З 1999 р. Україна входить до 50 країн-лідерів експорту товарів. Але якісні характеристики експортного потенціалу стають бар'єрами на шляху розвитку торгового співробітництва України, а саме: товарна структура відзначається сировинною спрямованістю та недостатньою географічною диверсифікацією, що робить національну економіку дуже залежною від зміни зовнішньоекономічної кон'юнктури. Ці проблеми можна вирішити шляхом реалізації комплексу заходів, пов'язаних з удосконаленням процесу формування і використання експортного потенціалу, опрацювання яких, у свою чергу, пов'язане з необхідністю виявлення конкурентних переваг експортної продукції і можливостей поглиблення диверсифікації географічної структури експорту. Це вимагає розробки і удосконалення системи показників аналізу зовнішньоторговельної діяльності країни.

5. Для оцінки рівня якості товарної структури експорту запропоновано та розраховано алгоритм, для якого характерна систематизація показників за двома критеріями - поточним і динамічним станом. Результати представленої системи показників можуть виступати “експортним портфелем” країни, в якому представлена не тільки детальна інформація щодо кожної товарної групи на національному і міжнародному рівнях, але й виявлено поточні і динамічні конкурентні переваги експортного потенціалу. Застосування такого підходу на державному рівні дозволить виявити резерви підвищення ефективності експорту, збільшити кількість зарубіжних партнерів України.

6. Розроблена автором економетрична модель оцінки експортного потенціалу України в географічному розрізі дала можливість визначити, що тільки з п'ятнадцятьма країнами з сімдесяти, що аналізувались, Україна не повною мірою використовує переваги торговельного співробітництва. З цих країн десять належать до країн-членів ЄС. Отже, дослідження детермінант розвитку експортного потенціалу України (таких як обсяг ВВП, рівень митних тарифів, розмір прямих іноземних інвестицій на душу населення, транспортні витрати, показники інформаційної інфраструктури, рівень грамотності і культури, наявність національних кордонів з країнами-партнерами, густота населення) свідчать про потенційну можливість розширення географічної диверсифікації українського експорту в напрямку розвинутих країн ЄС.

7. На основі дослідження реалізації державних заходів розширення експортної експансії розвинутих держав запропоновано рекомендації щодо використання міжнародного досвіду в зовнішньоторговельній політиці України. У загальному вигляді ці заходи включають: пряме і непряме субсидування експорту, кредитування і страхування експорту, податкові пільги для експортних виробництв, фінансування НДДКР, інформаційно-консультативну підтримку, моральне заохочення експортерів.

8. З метою забезпечення комплексного підходу щодо політики державної підтримки національних експортерів розроблено систему напрямків розвитку експортного потенціалу України з виділенням таких етапів: вибір стратегічного напрямку державної політики експорту; визначення бар'єрів і можливостей на шляху розвитку експорту; ідентифікація напрямків товарної і географічної диверсифікації експортного потенціалу; розробка заходів державної підтримки розвитку експортного потенціалу; формулювання рекомендацій для підприємств-експортерів щодо активізації зовнішньоторговельної діяльності; визначення вигод від стимулювання експортного потенціалу.

9. Запропоновано створення експортного кластера, який являє собою об'єднання різних організацій (промислових компаній-експортерів, дослідних центрів, органів державного управління, громадських організацій та ін.), що забезпечить найбільш ефективну реалізацію заходів розвитку експортного потенціалу. Кластер дозволяє використовувати переваги двох способів координації економічної системи - внутрішньофірмової ієрархії та ринкового механізму, що надає можливість швидко і раціонально розподіляти нові знання, наукові дослідження, відкриття і адаптуватися до змін кон'юнктури світових ринків.

Використана література

1. Волков А. 800 триллионов впустую потраченных карбованцев // Финансовая Украина.--1996.--13 февраля.

2. Волков А. Внешний долг Украины растет. И будет расти // Финансовая Украина.--1996.--30 января.

3. Урядовий кур'єр.--1996.--29 червня.

4. Урядовий кур'єр.--1996.--8 лютого.

5. Шпек Р. Іноземні інвестиції в Україні // Урядовий кур'єр.--1996.--2 квітня.

6. Кощий В. Параллельные экономические миры// Финансовая Украина.--1996.--20 февраля.

7. Голос України.--1996.--6 квітня.

8. Зимовець В. Фінансове забезпечення інноваційного розвитку економіки.// Економіка України. - 2003. - №11. - с. 9.

9. Ковальчук С.С. Інноваційна діяльність як пріоритет економічного розвитку України.// Фінанси України. - 2004. -№7. - с.96.

10. Рубан В. Інноваційна модель стратегічного розвитку України: методологія і досвід.// Економіка України. - 2003. - №6. - с. 14.

11. http://www.meta.com…einfo.php