3

Зміст

• Характеристика основних принципів комплексного аналізу господарської діяльності
• Детерміноване моделювання та аналіз факторних систем господарської діяльності
• Методика аналізу ефективного використання основних фондів
• Аналіз показників рентабельності. Фактори зміни рентабельності, резерви її зростання
• Задача 15
• Задача 30
• Список літератури



Характеристика основних принципів комплексного аналізу господарської діяльності

Принципи комплексного економічного аналізу регулюють процедурну сторону його методології та методики. До них відносять зокрема: системність та комплексність, періодичність, зрозумілість та адекватність тлумачення, достовірність та об'єктивність, доречність та своєчасність.

Системний підхід до вивчення явищ виявляється в комплексному взаємозв'язаному вивченні багатосторонніх зв'язків і взаємозумовленості дії факторів організації, техніки і технології виробництва. Підприємство будь-якої галузі виробництва - це складна система, і правильний висновок щодо характеру досліджуваного явища можливий тільки за умови врахування всіх взаємопов'язаних факторів. Здебільшого комплексне дослідження результатів діяльності підприємства починають з вивчення загальних показників. Потім, розподіляючи їх, поглиблюють аналіз, вивчаючи окремі сторони та ділянки роботи підприємства. Принцип системності робить неможливими висновки на підставі лише окремо взятих фактів без урахування відповідних взаємозв'язків.

Принцип періодичності (або регулярності) передбачає необхідність систематичного проведення аналізу за відповідні звітні періоди (та протягом таких) з метою створення цілісного уявлення про динаміку господарських і фінансових процесів на підприємстві. Зрозумілість та адекватність тлумачення досягається через обов'язкове пояснення отриманих результатів дослідження (розрахунків) у вигляді відповідних висновків, коментарів, складання пояснювальних записок. Наявність аналітичних висновків є обов'язковим елементом методики економічного аналізу.

Достовірність та об'єктивність аналітичних досліджень передбачають використання вірогідної інформації, відсутність арифметичних помилок у розрахунках, правильне застосування методики розрахунку окремих показників та впливу окремих факторів.

Доречність та своєчасність аналітичної інформації визначають її вплив на прийняття управлінських рішень користувачами. Своєчасна та доречна інформація дає можливість оперативно оцінити минулі, теперішні чи майбутні події та вжити необхідних заходів для виправлення ситуації або її поліпшення. Дані аналізу мають не просто констатувати факти минулих подій та давати їм оцінку, а насамперед служити інформацією для прогнозування господарських подій, майбутнього фінансового стану підприємства, його фінансових результатів. Принцип доречності передбачає також відсутність зайвої інформації, яка непотрібна для прийняття управлінських рішень.

Крім вищенаведених принципів, можна відзначити ще декілька:

? відповідність результатів і методик аналізу державній економічній, соціальній, міжнародній політиці і законодавству;

? науковий характер досліджень;

? аналіз повинен бути ефективним і впливати на господарську діяльність підприємства;

? широке коло працівників повинно приймати участь в аналізі і ознайомленні з його результатами для підвищення ефективності виробництва.

Детерміноване моделювання та аналіз факторних систем господарської діяльності

Всі явища і процеси господарської діяльності підприємств перебувають у взаємозв'язку і взаємообумовленості. Одні з них безпосередньо пов'язані між собою, інші опосередковано. Звідси важливим методологічним питанням в економічному аналізі є вивчення та вимірювання впливу факторів на величину досліджуваних економічних показників.

За характером взаємозв'язку між показниками розрізняють детермінований і стохастичний факторний аналіз. Детермінований факторний аналіз являє собою методику дослідження впливу факторів, зв'язок яких з результативним показником має функціональний характер. Детерміноване моделювання факторних систем - це простий і ефективний засіб формалізації зв'язку економічних показників; воно є основою для кількісної оцінки ролі окремих факторів у динаміці зміни узагальнюючого показника.

Основні властивості детермінованого підходу до аналізу:

? побудова детермінованої моделі шляхом логічного аналізу;

? наявність повного (жорсткого) зв'язку між показниками;

? неможливість розділення результатів впливу одночасно діючих факторів, які не піддаються об'єднанню в одній моделі;

? вивчення взаємозв'язків в короткотерміновому періоді.

У детермінованому моделюванні факторних систем можна виділити невелику кількість типів кінцевих факторних систем, що найчастіше зустрічаються в аналізі господарської діяльності:

1) адитивні моделі

;

2) мультиплікативні моделі

;

3) кратні моделі

.

Для класу детермінованих факторних систем розрізняють такі основні прийоми моделювання.

1. Метод подовження факторної системи. Вихідна факторна система

.

Якщо представити у вигляді суми окремих доданків-факторів

, то

- кінцева факторна система вигляду

.

2 . Метод розширення факторної системи. Вихідна факторна система

.

Якщо чисельник і знаменник дробу “розширити” множенням на одне й те саме число, то одержимо нову факторну систему:

,

тобто мультиплікативну модель вигляду

.

3. Метод скорочення факторної системи. Вихідна факторна система

.

Якщо чисельник і знаменник дробу розділити на одне й те саме число, то одержимо нову факторну систему:

.

У даному випадку маємо кінцеву факторну систему вигляду

.

Побудова факторної моделі - це перший етап детермінованого аналізу. Далі визначають спосіб оцінки впливу факторів.

Спосіб ланцюгових підстановок. Він є найуніверсальнішим і використовується для розрахунку впливу факторів в усіх типах факторних моделей. Цей спосіб полягає у визначенні впливу окремих факторів на зміну величини результативного показника з допомогою поступової заміни базисної величини кожного факторного показника у факторній моделі на фактичну величину у звітному періоді. З цією метою визначають низку умовних величин результативного показника, які враховують зміну одного, потім двох, трьох факторів, припускаючи, що інші фактори є незмінними. Порівняння величини результативного показника до та після заміни рівня того чи того показника нейтралізує (елімінує) вплив усіх інших факторів, крім одного, та уможливлює визначення впливу останнього на приріст результативного показника. При цьому передовсім підлягають заміні кількісні параметри, далі - структурні, в останню чергу - якісні. Якщо у формулі міститься багато кількісних, структурних або якісних показників, послідовність заміни залежить від оцінки того, які з них є основними, а які похідними, які первинні, а які - вторинні.

Спосіб абсолютних різниць. Щоб розрахувати вплив першого фактора (кількісного) на результативний показник, необхідно абсолютний приріст цього фактора помножити на базисний рівень другого фактора (і всіх інших, що їх включає модель).

Вплив другого фактора на результативний показник розраховується множенням фактичного значення першого фактора на абсолютний приріст другого фактора (тобто того фактора, вплив якого вивчається), а якщо в моделі є інші фактори, то на базисне значення тих факторів, вплив яких іще не вивчався.

Вплив третього фактора (і всіх наступних) визначається як добуток фактичного значення першого та другого факторів на абсолютний приріст досліджуваного третього фактора.

Таким чином, за використання способу абсолютних різниць вплив факторів розраховується множенням абсолютного відхилення досліджуваного фактора на базисне значення факторів, розміщених праворуч від нього у факторній моделі, і на фактичну величину факторів, розміщених ліворуч від нього.

Таким чином, спосіб абсолютних різниць дає ті самі результати, що й спосіб ланцюгових підстановок. Тут також необхідно стежити за тим, щоб алгебраїчна сума приросту результативного показника за рахунок впливу окремих факторів дорівнювала загальному його приросту.

Спосіб відносних різниць. Цей спосіб, як і попередній, використовується для вимірювання впливу факторів на результативний показник тільки в таких моделях, де результативний показник представлений у вигляді добутку факторів та в комбінованих моделях типу

У = (Х1 - Х2)*Х3,.

Він значно простіший за спосіб ланцюгових підстановок, що за певних умов робить його досить ефективним. Цей спосіб відрізняється від попередніх тим, що розрахунки впливу факторів на досліджуваний показник проводяться виходячи з відносних показників їх зміни, що виражені у відсотках або коефіцієнтах.

Згідно зі способом відносних різниць для визначення впливу першого фактора на результативний показник необхідно базисне значення результативного показника помножити на відносне відхилення першого фактора, яке виражене у відсотках, і поділити на 100. Для спрощення розрахунків відносне відхилення факторів доцільно розраховувати в коефіцієнтах:

Вплив другого фактора визначається множенням базисного значення результативного показника, скоригованого на вплив дії першого фактора (позитивний вплив додається, негативний - віднімається), на відносне відхилення другого фактора, що виражається у відсотках, і результат поділити на 100:

Вплив третього фактора (і всіх наступних) визначається аналогічно: базисне значення результативного показника коригується на результат дії першого та другого факторів (додається чи віднімається залежно від напрямку дії), і отриманий результат множиться на відносне відхилення третього фактора:

Результати підрахунків такі самі, як і за використання попередніх способів. Незначні відхилення можуть бути зумовлені неточністю підрахунків відносних відхилень, що виражаються в коефіцієнтах або відсотках. Тому відносні відхилення бажано розраховувати з точністю до чотирьох знаків після коми для підрахунку відхилень у коефіцієнтах, або двох знаків для розрахунку відхилень у відсотках. Спосіб відносних різниць зручно використовувати тоді, коли потрібно розрахувати вплив великої кількості факторів (5-10). На відміну від попередніх способів значно скорочується кількість розрахунків.

Інтегральний метод дозволяє уникнути недоліків, які властиві методу ланцюгових підстановок, і не потребує застосування прийомів по розподілу нерозкладуваного залишку по факторах, оскільки в ньому діє логарифмічний закон перерозподілу факторних навантажень. Інтегральний метод дозволяє досягнути повного розкладу результативного показника по факторам і носить універсальний характер. Операція обчислення визначеного інтегралу виконується за допомогою ЕОМ і зводиться до побудови підінтегральних виразів, які залежать від вигляду функції або моделі факторної системи.

Методика аналізу ефективного використання основних фондів

Виробнича діяльність та фінансовий стан підприємства багато в чому залежать від забезпеченості основними фондами та їх ефективного використання. Розвиток виробництва є невіддільним від проблеми ефективного використання основних виробничих фондів.

Задачі аналізу використання основних фондів - визначити забезпеченість підприємства і його структурних підрозділів основними коштами і рівень їх використання по узагальнюючих і часткових показниках, а також встановити причини їх зміни; розрахувати вплив використання основних засобів на обсяг виробництва продукції і інші показники; вивчити ступінь використання виробничої потужності підприємства і обладнання; виявити резерви підвищення ефективності використання основних засобів.

Для проведення аналізу основних засобів, як і для проведення будь-якого економічного аналізу необхідні відповідні дані. Джерелами даних для аналізу основних засобів є: план економічного і соціального розвитку підприємства, план технічного розвитку, "Звіт про наявність і рух основних засобів", "Баланс виробничої потужності", "Звіт про запаси невстановленого обладнання", ф. № 1 "Переоцінка", "Звіт про виконання плану введення в дію об'єктів основних засобів і використання капітальних вкладень", інвентарні картки обліку основних засобів та ін.

Аналіз основних засобів починається з аналізу наявності, структури і руху основних засобів на підприємстві. Всі основні засобі діляться на виробничі і невиробничі основні засоби. Крім того, виробничу частину прийнято ділити на активну і пасивну частини. Така деталізація необхідна для виявлення резервів підвищення ефективності їх використання на основі оптимізації структури.

Ефективність використання основних фондів можна виявити за допомогою показників фондовіддачі і фондомісткості, рентабельності основних фондів.

Фондовіддача основних виробничих фондів обчислюється за формулою

.

Для аналізу обчислюється фондовіддача за звітний рік (фактична і планова) і порівнюється з минулим роком. Збільшення фондовіддачі у звітному році в порівнянні з плановим періодом та минулим роком говорить про більш ефективне використання основних фондів.

З метою більш глибокого аналізу ефективності використання основних засобів показник фондовіддачі визначається по всіх основних засобах, засобах виробничого призначення, активної їх частини.

Фондомісткість - це показник, обернений до фондовіддачі, який характеризує вартість основних фондів, що припадає на 1 грн. товарної продукції.

.

Рентабельність основних фондів характеризує отриманий прибуток в розрахунку на 1 грн. вартості основних фондів:

.

При розрахунку показників фондовіддачі вихідні дані необхідні привести в порівняльний вигляд, тобто об'єм продукції необхідно скоригувати на зміну оптових цін і структурних змін, а вартість основних засобів - на їх переоцінку.

Аналіз фондовіддачі проводиться по двох напрямках: вивчення і вимірювання впливу окремих факторів на фондовіддачу; виявлення впливу фондовіддачі на об'єм виробництва.

На рівень фондовіддачі впливають різні фактори, пов'язані як з зміною об'єму продукції, так і з ефективністю використання ОВФ, особливо активної її частини. Рівень фондовіддачі залежить перш за все від зміни структури фондів, від об'єму продукції з гривні вартості активної частини. Підвищення долі активної частини фондів у загальній її вартості є стимулюючим фактором росту фондовіддачі.

Головна причина зниження фондовіддачі - неефективне використання ОФ (простої обладнання, неповне використання виробничих потужностей, низький коефіцієнт змінності, наявність невстановленого обладнання тощо)

Після проведення аналізу визначаються шляхи і резерви підвищення ефективності використання основних засобів

Аналіз показників рентабельності. Фактори зміни рентабельності, резерви її зростання

Рентабельність підприємства -- це найбільш узагальнений показник його діяльності. В ньому синтезуються всі фактори виробництва та реалізації продукції, оборотність господарських коштів і позареалізаційні фінансові результати.

Показники рентабельності більш повно, ніж прибуток, характеризують остаточні результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення ефекту з наявними або використаними ресурсами. Їх застосовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент інвестиційної політики, в ціноутворенні.

Показники рентабельності можна об'єднати в кілька груп:

1) показники, що характеризують рентабельність (окупність) виробничих витрат та інвестиційних проектів;

2) показники, що характеризують рентабельність продаж;

3) показники, що характеризують дохідність капіталу та його частин.

Все ці показники можуть розраховуватися на основі балансового прибутку, прибутку від реалізації продукції та чистого прибутку.

До показників рентабельності продукції відносять:

1. Рентабельність окремих виробів - розраховується як відношення прибутку від виробу до собівартості самого виробу.

2. Рентабельність реалізованої продукції - розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції (або чистого прибутку) до виручки від реалізації продукції.

3. Рентабельність виробництва - розраховується як відношення прибутку від реалізації до вартості основних фондів і матеріальних оборотних коштів.

Показники рентабельності визначаються в коефіцієнтах або у відсотках і показують частку прибутку в кожній грошовій одиниці витрат.

Показники рентабельності можна розраховувати і за окремими структурними підрозділами, і за видами діяльності. Показники рентабельності використовують для оцінки результатів діяльності підприємства, його структурних підрозділів, у ціноутворенні, інвестиційній політиці, для порівняльного аналізу споріднених підприємств, що виробляють таку саму продукцію, для вибору варіантів формування асортименту і структури продукції, аналізу раціональності виробництва продукції.

Завданнями аналізу рентабельності є:

? оцінка виконання визначених параметрів (плану, прогнозу тощо);

? вивчення динаміки показників;

? визначення факторів зміни їхнього рівня;

? пошук резервів зростання рентабельності;

? розробка заходів для використання виявлених резервів.

Вибір і послідовність аналізу визначається його завданням. Так, для оцінки результатів діяльності підприємства аналізують рентабельність реалізованої продукції, для вивчення виробництва окремих видів продукції з погляду попиту на них, доцільності їх випуску - рентабельність окремих виробів і фактори її зміни.

Зміна рентабельності окремих видів продукції відбувається під впливом різних факторів. Фактори зміни ціни реалізації і собівартості виробу вважаються факторами першого, а всі інші - факторами другого порядку. Визначення впливу факторів першого порядку проводиться методом ланцюгових підстановок або методом абсолютних різниць.

Вплив факторів другого порядку на зміну рівня рентабельності розраховується за допомогою способу часткової участі. На зміну ціни на продукцію впливає зміна якості продукції, зміна попиту на продукцію, зміна показника інфляції.

Важливе значення для підприємства має вивчення рентабельності реалізованої продукції через відношення валового прибутку до виручки від реалізації.

Рентабельність реалізованої продукції доцільно аналізувати, ураховуючи вплив таких факторів: зміна структури та асортименту продукції; зміна собівартості продукції; зміна відпускних цін на продукцію.

Кожному підприємству необхідна інформація про рентабельність його діяльності. Основним показником рентабельності підприємства є рентабельність виробництва, що розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції до всього авансованого капіталу (суми всіх активів). В економічній літературі її часто називають загальною рентабельністю.

Прибуток від реалізації залежить від обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), її структури, собівартості, рівня цін, а також від фінансових результатів інших видів діяльності.

Сума всіх активів (сума основного й оборотного капіталу) залежить від обсягу реалізації і швидкості обороту капіталу, який визначається відношенням суми обороту до середньорічної суми основного й оборотного капіталу. Що швидше обертається капітал на підприємстві, то менше його потрібно для забезпечення випуску планового обсягу продукції. І навпаки, уповільнення оборотності капіталу потребує додаткового залучення засобів для забезпечення того самого обсягу виробництва, реалізації і збуту.

На рівень рентабельності виробництва впливають такі фактори:

? зміна частки прибутку на 1 грн. реалізованої продукції;

? зміна фондомісткості продукції;

? зміна оборотності оборотних коштів.

Вплив факторів на зміну рентабельності розраховується методом ланцюгових підстановок.

Задача 15

Наведено дані, що характеризують об'єм реалізації товарної продукції й отриманого від неї прибутку, а також середню вартість основних виробничих фондів і середньої суми оборотних коштів підприємства, тис. грн.

Показники	Літер. визн.	Попередній період	План	Звітний період
Реалізація товарної продукції в порівняних цінах, прийнятих у плані звітного періоду	Р	5858,0	6417	6643,0
Прибуток від реалізації товарної продукції	П	1365,0	1534	1593,5
Середньорічна вартість основних виробничих фондів	Сф	2799,0	3010	2954,5
Середні залишки оборотних коштів	Ооб	324,0	300,0	348,5

На підставі наведених даних потрібно:

1. Визначити коефіцієнти фондоємності реалізованої товарної продукції й обертаємості оборотних коштів.

2. Визначити розмір прибутку на одну гривню реалізованої продукції.

3. Обчислити коефіцієнт рентабельності використаного капіталу.

4. Методом ланцюгових підстановок виміряти вплив на зміну рівня рентабельності в звітному періоді в порівнянні з попереднім періодом наступних факторів

а) зміни частки прибутку в одну гривню реалізованої продукції;

б) зміни фондовіддачі основних виробничих фондів;

в) зміни обертаємості оборотних коштів.

5. Скласти узагальнюючу таблицю, проаналізувати обчислені показники і написати висновки.

Примітка: усі розрахунки робити з точністю до четвертого знаку після коми.

Розв'язування:

Визначимо коефіцієнти фондоємності реалізованої товарної продукції, розділивши середньорічну вартість основних виробничих фондів на обсяг реалізації товарної продукції:

попередній період 2799/5858 = 0,4778;

план 3010/6417 = 0,4691;

звітний період 2954,5/6643 = 0,4448.



Отже, планувалося у звітному періоді зменшити фондоємність менш ніж на 0,01 грн., але фактично вдалося зменшити фондоємність більш як на 0,03 грн.

Обчислимо коефіцієнти оборотності оборотних коштів, розділивши середні залишки оборотних коштів на обсяг реалізації товарної продукції:

попередній період 324/5858 = 0,0553;

план 300/6417 = 0,0468;

звітний період 348,5/6643 = 0,0525.

Отже, планувалося у звітному періоді зменшити коефіцієнт оборотності порівняно з попереднім періодом на 0,0085, але фактично вдалося зменшити цей коефіцієнт лише на 0,0028.

Визначимо розмір прибутку на одну гривню реалізованої продукції:

попередній період 1365/5858 = 0,2330, або 23,30 коп.;

план 1534/6417 = 0,2391, або 23,91 коп.;

звітний період 1593,5/6643 = 0,2399, або 23,99 коп.

Таким чином, планувалося у звітному періоді збільшити розмір прибутку на 1 грн. реалізованої продукції порівняно з попереднім періодом на 0,61 коп., а фактично вдалося збільшити цей показник на 0,69 коп., тобто план був перевиконаний на 0,08 коп.

Обчислимо коефіцієнт рентабельності використаного капіталу, розділивши прибуток від реалізації на суму середньорічної вартості основних виробничих фондів та середніх залишків оборотних коштів:

попередній період 1365/(2799+324) = 0,4371, або 43,71 коп.;

план 1534/(3010+300) = 0,4634, або 46,34 коп.;

звітний період 1593,5/(2954,5+348,5) = 0,4824, або 48,24 коп.

Отже, згідно плану рентабельність капіталу повинна була збільшитися на 2,63 коп. порівняно з попереднім періодом, але фактично вдалося збільшити цей показник на 4,53 коп., тобто план був перевиконаний на 1,90 коп.

Методом ланцюгових підстановок виміряємо вплив основних факторів на зміну рівня рентабельності в звітному періоді в порівнянні з попереднім періодом.

Складемо аналітичну таблицю:

Показник	Попередній період	Звітний період
А	1	2
1. Прибуток від реалізації товарної продукції, тис. грн.	1365,0	1593,5
2. Реалізація товарної продукції, тис. грн.	5858,0	6643,0
3. Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	2799,0	2954,5
4. Середні залишки оборотних коштів, тис. грн.	324,0	348,5
5. Коефіцієнт фондоємності продукції, коп.	47,78	44,48
6. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів, коп.	5,53	5,25
7. Прибуток на 1 грн. реалізованої продукції, коп.	23,30	23,99
8. Рентабельність використаного капіталу, коп.	43,71	48,24

1. Вплив зміни частки прибутку в 1 грн. реалізованої продукції:

а) х₁ = ряд. 7 гр. 2 : (ряд. 5 гр.1 + ряд. 6 гр.1) 100;

б) х₁ - ряд. 8 гр. 1 (х₁ - умовний рівень рентабельності).

Тобто:

а) 23,99:(47,78+5,53)100 = 45,0;

б) 45,0 - 43,71 = 1,3 коп.

Таким чином, за рахунок збільшення частки прибутку в 1 грн. реалізованої продукції рівень рентабельності збільшився на 1,3 коп.

2. Вплив зміни фондовіддачі основних виробничих фондів:

а) х₂ = ряд.7 гр.2: (ряд.5 гр.2 + ряд.6 гр.1)100;

б) х₂ - х₁.

Тобто:

а) 23,99:(44,48+5,53) 100 = 48,0;

б) 48,0 - 45,0 = 3,0 коп.

Таким чином, за рахунок збільшення фондовіддачі рівень рентабельності збільшився на 3,0 коп.

3. Зміна оборотності оборотних коштів:

ряд. 8 гр. 2 - х₂, тобто 48,24 - 48,0 = =0,2 коп.

За рахунок зменшення коефіцієнта оборотності оборотних коштів рівень рентабельності збільшився на 0,2 коп.

Отже, загальне підвищення рентабельності за факторами становить 4,5 коп. (1,3+ 3,0 + 0,2), що відповідає загальному підвищенню рентабельності порівняно з торішніми даними. Основним фактором підвищення рентабельності було збільшення фондовіддачі.

Задача 30

Приведено дані, що характеризують використання предметів праці на підприємстві:

Показники	Попередній період	Звітний період
		План	Факт
Товарна продукція	3590	3700	3980
Витрати предметів праці на виробництво продукції	2260	2430	2600

На основі наведених даних потрібно:

1. Обчислити матеріалоємність (витрати предметів праці на одну гривню товарної продукції в коп.).

2. Методом ланцюгових підстановок, способом різниць і інтегрального методу виміряти вплив на зміну випуску продукції в звітному періоді в порівнянні з планом і попереднім періодом наступних факторів:

а) зміни кількості предметів праці, спожитих у виробництві;

б) зміни матеріалоємності;

3. Визначити відносну економію (перевитрату) матеріальних витрат звітного періоду в порівнянні з планом і попереднім періодом.

4. Скласти узагальнюючу таблицю і проаналізувати обчислені показники та написати висновки.

Розв'язування:

Визначимо матеріалоємність, поділивши витрати предметів праці на виробництво продукції на обсяг товарної продукції:

попередній період 2260/3590 = 0,6295, або 62,95 коп.;

звітний період, план 2430/3700 = 0,6568, або 65,68 коп.;

звітний період, факт 2600/3980 = 0,6533, або 65,33 коп.

Побудуємо аналітичну таблицю для факторного аналізу:

Показники	Умовні позначення	Попередній період (0)	Звітний період	Зміна показника
			план (п)	факт (1)	факт відносно попереднього періоду	факт відносно плану
Товарна продукція, тис. грн.	ТП	3590	3700	3980	+390	+280
Витрати предметів праці на виробництво продукції, тис. грн.	В	2260	2430	2600	+340	+170
Матеріалоємність, грн. на 1 грн. ТП	МЄ	0,6295	0,6568	0,6533	+0,0238	-0,0035
Матеріаловіддача, грн.	МВ=1/МЄ	1,5885	1,5226	1,5308	-0,0577	+0,0082

Застосуємо формули:

ТП = В/МЄ;

ТП = В*МВ.

Спочатку застосуємо метод ланцюгових підстановок. Розглянемо вплив кількісного показника (витрат предметів праці) на випуск товарної продукції:

1) звітний період (факт.) відносно попереднього рівня:

тис. грн.;

тис. грн.;

2) факт відносно плану:

тис. грн.;

тис. грн.

Тепер проаналізуємо вплив якісного показника (матеріалоємності) на обсяг товарної продукції:

1) звітний період відносно попереднього періоду:

тис. грн.;

2) факт відносно плану:

тис. грн.

Такі ж результати можна одержати способом абсолютних різниць:

1) звітний період відносно попереднього періоду:

вплив витрат предметів праці



тис. грн.;

вплив матеріалоємності

тис. грн.;

2) факт відносно плану:

вплив витрат предметів праці

тис. грн.;

вплив матеріалоємності

тис. грн.

Тепер застосуємо інтегральний метод. Цей метод можна застосовувати до моделей вигляду y=a/b. В даному випадку розглянемо модель: ТП = В/МЄ.

1) Звітний період відносно попереднього періоду:

вплив витрат предметів праці

тис. грн.;

вплив матеріалоємності

тис. грн.

2) Факт відносно плану:

вплив витрат предметів праці



тис. грн.;

вплив матеріалоємності

тис. грн.

Обчислимо відносну економію (перевитрату) матеріальних витрат звітного періоду в порівнянні:

а) з планом

Е_пл = 2600 - 2430*(3980/3700) = -13,9 тис. грн.;

б) попереднім періодом

Е₀ = 2600 - 2260*(3980/3590) = 94,5 тис. грн.

Отже, відносна економія матеріальних витрат звітного періоду становила в порівнянні з планом 13,9 тис. грн.; в порівнянні з попереднім періодом відносна перевитрата становила 94,5 тис. грн.

Складемо узагальнюючу таблицю:

Показники, тис. грн.	Метод ланцюгових підстановок	Спосіб абсолютних різниць	Інтегральний метод
Зміна випуску товарної продукції у звітному періоді відносно попереднього	+390	+390	+390
в т. ч. за рахунок зміни матеріалоємності	-150,1	-150,1	-140,2
в т. ч. за рахунок зміни витрат предметів праці	+540,1	+540,1	+530,2
Зміна випуску товарної продукції у звітному періоді відносно плану	+280	+280	+280
в т. ч. за рахунок зміни матеріалоємності	+21,2	+21,2	+20,5
в т. ч. за рахунок зміни витрат предметів праці	+258,8	+258,8	+259,5

Обсяг випуску товарної продукції у звітному періоді збільшився порівняно з попереднім періодом на 390 тис. грн. За рахунок зміни якісного показника (матеріалоємності) обсяг товарної продукції зменшився на 140,2 тис. грн., а за рахунок кількісного показника збільшився - на 530,2 тис. грн.

Обсяг випуску товарної продукції у звітному періоді перевищив плановий показник на 280 тис. грн. Перевищення плану було досягнуто переважно за рахунок зміни витрат предметів праці - вплив цього фактора становив 259,5 тис. грн.

Відповідно до плану очікувалося збільшення матеріалоємності. Але фактичне значення матеріалоємності збільшилося порівняно з попереднім періодом, але було меншим за планове значення.

Список літератури

1. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання. Підручник. -Тернопіль: Економічна думка, 2001. - 365 с.

2. Економічний аналіз: Навч. посіб. / Колектив авторів під керівництвом акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. -- 2-ге вид. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 556 с.

3. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2000. - 263 с.

4. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз : Навч. посіб. - К.: МАУП, 2000. - 152 с.

5. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. -- М., Минск: ИП "Экоперспектива", 1998. - 498 с.