11

Організація стратегічного планування

План лекції

1. Сутність стратегічного планування і його в місце системі стратегічного управління

2. Основні етапи стратегічного планування

1. Сутність стратегічного планування і його місце в системі стратегічного управління

Стратегічне управління - це процес розробки стратегій і управління організацією для успішної її реалізації. Організації і керівники, які мислять стратегічно, дивляться вперед і визначають напрямок, в якому вони мають рухатися.

Стратегічне управління стосується й цілей, і засобів. В площині цілей воно вимальовує загальні контури майбутнього організації; в якості засобів - показує, як ця ціль повинна досягатися. Отже, стратегічне управління - це прогнозне управління, пов'язане з розробкою і концептуалізацією уявлень про те, куди прямує організація. Стратегічне управління повинне суміщатися з практикою поточного управління.

Сутність стратегічного управління полягає в тому, що на фірмах, з одного боку, існує чітко виділене і організоване, так зване «формальне» стратегічне планування, а з іншого боку, структура управління фірми, механізми взаємодії окремих підрозділів побудовані так, щоб забезпечити розробку довгострокової стратегії та її реалізацію через поточні виробничо-господарські плани. Тобто стратегічне управління включає два основні процеси:

· стратегічне планування

· тактико-оперативне управління реалізацією сформульованої стратегії.

Отже, стратегічне планування являється однією з основних функцій стратегічного управління. Воно представляє собою процес прийняття управлінських рішень відносно стратегічного передбачення (формування стратегій), розподілу ресурсів, адаптації компанії до зовнішнього середовища, внутрішньої організації.

Стратегічне планування - це процес визначення головних цілей організації, ресурсів, необхідних для їх досягнення, та політики, направленої на придбання та використання цих ресурсів.

Стратегічне планування має на меті довгострокове забезпечення результативності підприємства і освоєння його нових можливостей. Для цього необхідно, перш за все, найбільш повно враховувати зміни в навколишньому середовищі, які являють собою потенційні загрози і майбутні можливості для підприємства. Потрібно передбачити непідконтрольні сили, критичні тенденції з боку оточення та обмежити їх можливий вплив на підприємство.

Стратегічне планування - неперервний творчий процес, зумовлений невизначеністю майбутнього та необхідністю внесення змін в цілі підприємства, зумовлені впливом зовнішнього та внутрішнього середовища.

Основне завдання стратегічного планування полягає в забезпеченні нововведень та організаційних змін, необхідних для функціонування підприємства та його конкурентоспроможності.

Стратегічне планування

· дозволяє прогнозувати майбутні проблеми і можливості підприємства

· сприяє зменшенню ризику при прийнятті рішень

· забезпечує інтеграцію цілей і завдань всіх структурних підрозділів і виконавців.

Стратегічне планування є результативним за умов:

ь Доповнення стратегічного планування поточним;

ь Щорічної деталізації стратегічних планів розвитку;

ь Збереження тісного зв'язку стратегічного плану з річним фінансовим планом;

ь Вдосконалення механізму стратегічного планування.

2. Основні етапи стратегічного планування

Основні етапи стратегічного планування можна подати у вигляді схеми:

Із неї видно, що головним плановим рішенням являється вибір цілей для підприємства - місії та конкретних цілей, що забезпечують їх реалізацію.

Місія підприємства - це його головна загальна ціль, суть існування підприємства. Значення місії полягає в тому, що вона виступає для керівництва як основа, орієнтир для прийняття всіх наступних рішень. Оскільки любе підприємство - це відкрита система і існує завдяки тому, що задовольняє якусь потребу своїх споживачів, клієнтів, то й місія його повинна відшукуватись в навколишньому середовищі, а не всередині підприємства. Отже, прибуток не може бути місією підприємства, бо він цілком внутрішня проблема, хоч і дуже суттєва. Основна загальна ціль підприємства - чітко виражена причина його існування - позначається як його місія.

Місія деталізує статус підприємства і забезпечує напрямок і орієнтири для визначення цілей і стратегій на різних організаційних рівнях. Формулювання місії підприємства повинно містити наступне:

· задача підприємства з точки зору його основних послуг або товарів, його основних ринків і основних технологій.

· зовнішнє середовище по відношенню до фірми.

· культура організації. Якого типу робочий клімат існує в середині підприємства?

Цільовий початок в діяльності організації виникає як відображення цілей і інтересів різних груп людей, так або інакше пов'язаних з діяльністю організації і зайнятих в процесі її функціонування. Найбільш стійкий, сильний і специфічний вплив на місію організації, незалежно від того, що організація собою являє, здійснюють інтереси власників, працівників і покупців. Тому місія організації повинна бути сформульована таким чином, щоб в ній обов'язково знаходило прояв злиття інтересів цих трьох груп людей.

Місія повинна розроблятися з врахуванням таких факторів:

· історія фірми, в процесі якої розроблялася філософія фірми, формувався її профіль і стиль діяльності, місце на ринку і т.д.;

· існуючий стиль поведінки і спосіб дії власників та управлінського персоналу;

· стан середовища функціонування організації;

· ресурси, які вона може привести в дію для досягнення своїх цілей;

· специфічні особливості, якими володіє організація.

Добре сформульована місія прояснює те, чим являється організація і якою вона хоче стати, а також показує відміну організації від інших, подібних до неї.

Місія не повинна нести в собі конкретні вказівки відносно того, що, як і в які строки слід робити. Вона завдає основні напрями руху організації, реакцію організації на процеси і явища, які протікають в середині та ззовні неї. Дуже важливо, щоб місія була сформульована ясно для того, щоб вона була легко зрозуміла всім суб'єктам, взаємодіючим з організацією, особливо всім членам організації. При цьому місія повинна бути сформульована таким чином, щоб вона виключала можливість для різних розумінь, але в той же час залишала простір для творчого гнучкого розвитку організації.

Після формулювання місії на її основі встановлюються конкретні цілі, через які здійснюється місія підприємства.

Якщо місія завдає загальні орієнтири, напрями функціонування організації, які виражають суть її існування, то конкретні кінцеві положення, до яких прямує організація, фіксуються у вигляді її цілей, тобто, кажучи інакше, цілі - це конкретний стан окремих характеристик організації, досягнення яких являється для неї бажаним та на досягнення котрих направлена її діяльність.

Неможливо переоцінити значимість цілей для організації. Вони являються вихідною точкою планування; цілі лежать в основі побудови організаційних відносин; на цілях базується система мотивування, яка використовується в організації; нарешті, цілі являються точкою відліку у процесі контролю і оцінки результатів праці окремих робітників, підрозділів та організації в цілому.

Процес встановлення цілей в різних організаціях проходить по-різному. В одних організаціях встановлення цілей повністю централізоване, в інших організаціях може бути повна децентралізація. Однак загальною вимогою до встановлення цілей є те, що вирішуюча роль у всіх випадках повинна належати вищому керівництву.

Встановлення цілей передбачає проходження чотирьох обов'язкових фаз:

1) виявлення і аналіз тенденцій, що спостерігаються в оточенні;

2) встановлення загальних для організації цілей;

3) побудова ієрархії цілей;

4) встановлення індивідуальних цілей.

З точки зору логіки виконання дій при встановленні цілей, можна вважати, що процес ціле утворення в організації складається з трьох послідуючих одна за одною стадій:

· на першій стадії відбувається осмислення результатів аналізу середовища,

· на другій - розробка відповідної місії

· на третій стадії безпосередньо розробляються цілі організації.

Цілі доводяться до виконавців, керівництво стимулює їх досягнення і тільки в цьому випадку вони становляться значимою частиною стратегічного планування.

Наступний етап стратегічного планування - діагностичний, який включає аналіз навколишнього середовища та внутрішніх можливостей підприємства.

Аналіз навколишнього середовища має на меті виявити потенційні загрози та можливості, з якими підприємство може зустрітись в майбутньому. Звичайно їх виділяють у сім областей: 1) економічні фактори; 2) політичні фактори; 3) ринкові фактори; 4) фактори технології; 5) фактори конкуренції; 6) міжнародні фактори; 7) соціокультурні фактори. Результатом такого аналізу може стати перелік майбутніх загроз та можливостей з урахуванням їх значення і ступеня впливу на підприємство.

Після цього керівництво повинно проаналізувати внутрішній потенціал підприємства для того, щоб виявити його сильні і слабкі сторони. Рекомендується обслідування таких функціональних зон підприємства: маркетинг, фінанси (бухгалтерський облік), виробництво, людські ресурси, культура та імідж корпорації.

Таким чином, результатом діагностичного етапу є перелік майбутніх загроз і можливостей в зовнішньому оточенні, а також сильних і слабких сторін підприємства.

Тепер перед керівництвом закономірно виникає питання, чи зможе здійснитись місія підприємства та його конкретні цілі при існуючій стратегії в умовах оточення і розвитку підприємства, які прогнозуються в майбутньому. Усвідомлення того, що застосування існуючої стратегії в майбутньому не дозволить більше досягати поставлених цілей, дає картину «стратегічних прогалин». При встановлені наявності розриву між цілями і можливостями підприємства застосовується аналіз розриву, який виявляє реальну величину розриву та допомагає найти способи його заповнення. Наприклад, керівництво підприємства через два роки очікує досягнути 20%рівня прибутковості капіталу. Стратегічний аналіз показує, що найбільш реальною величиною буде 12%. Розрив складає 8%. Необхідно обговорити проблему та прийняти заходи для заповнення розриву. Такими заходами можуть бути:

· інтенсифікація виробництва і забезпечення 20% прибутковості;

· відмова від 20% рівня і прийняття 12%.

Наступним етапом стратегічного планування являється аналіз життєвого циклу продукту. Концепція життєвого циклу продукції виходить з тієї гіпотези, що всі продукти слідують одному і тому ж типовому життєвому циклу.

Обсяги збуту і впровадження

народження ріст зрілість старість спадЧас

Рис. 2.4. Життєвий цикл товару

Процес перебування товару на ринку розділяють на декілька основних фаз, кожній з яких відповідає свій рівень збуту та інші маркетингові характеристики:

· народження і впровадження товару на ринок -- характеризується незначним обсягом реалізації; стратегія зорієнтована на ріст обсягів;

· ріст -- супроводжується істотним збільшенням збуту; стратегія

передбачає швидше зростання;

· зрілість -- забезпечує стійкий збут; стратегія передбачає збереження стабільності;

· старість і спад -- характеризується насиченням ринку даним товаром, зниженням збуту; стратегія зорієнтована на зменшення і згортання виробництва даного товару.

Мета моделі життєвого циклу -- правильно визначити стратегію підприємницької діяльності для кожної фази життєдіяльності товару на ринку.

Після аналізу життєвого циклу продукції керівництво повинно проаналізувати експериментальні криві. Концепція використання експериментальних кривих(кривих досвіду) виходить з того, що витрати на одиницю продукції сильно знижуються зі збільшенням кількості продукції (обсягу виробництва та поставки). Основою є твердження про те, що подвоєння обсягу виробництва дозволяє зменшити витрати на виготовлення одиниці продукції на 20%. Причина цього полягає в економії на масштабах виробництва, а також в тому, що зі збільшенням кількості продукції росте і набутий досвід по усуненню помилок та раціоналізації виробничих процесів.

Відповідно до кривої досвіду основним напрямком стратегії підприємства повинне бути завоювання найбільшої частки ринку, оскільки лише такий виробник може досягнути найменших витрат і найбільших прибутків.

У сучасних умовах досягнення лідерства у витратах необов'язково пов'язане з ростом обсягів виробництва. Воно забезпечується застосуванням високопродуктивного, унікального устаткування, гнучких виробничих процесів, сучасних матеріалів.

Із концепцій життєвого циклу продукту і експериментальних кривих витікають такі стратегічні вимоги:

ь Зрівноваженого поєднання продуктів, які знаходяться в різних фазах життєвого циклу.

ь Розширення своєї ринкової долі, оскільки це дозволить збільшити обсяг виробництва і рухатись вниз по експериментальній кривій.

Обидві ці вимоги враховуються на наступному етапі стратегічного планування при визначенні «стратегічних полів бізнесу». «Стратегічні поля бізнесу» виділяються за наступними критеріями:

· Очікуваний темп росту ринку(попиту).

· Ринкова доля.

На наступному етапі стратегічного планування для кожного із полів бізнесу, вибираються стратегії, тобто визначається стратегія кожного поля бізнесу.

Заключним етапом стратегічного планування являється стратегічне планування структури підприємства. На основі планування полів бізнесу, виробничої програми і потенціалу фірми встановлюються наступні довгострокові, відносно стабільні елементи:

система управління

організаційна структура

розміщення підприємства

зв'язки підприємства

правові форми

стиль управління

Таким чином, змістовним результатом стратегічного планування є зміни в організації, а саме: створення нових ринків, диверсифікація виробництва, проектування і створення нових потужностей, ліквідація нерентабельних виробництв, злиття і придбання фірм, розробка нових продуктів, реорганізація і перерозподіл повноважень та відповідальності і таке інше.

Для того, щоб організація була ефективною в довгостроковому аспекті, зазначені зміни повинні бути запланованою реакцією на очікувану в майбутньому динаміку навколишнього середовища, а не вимушеною реакцією на минулі та теперішні події.

Питання для самоконтролю

1. В чому полягає сутність стратегічного управління?

2. Які характерні ознаки стратегічного планування?

3. Назвіть основні етапи стратегічного планування.

4. Що таке місія підприємства?

5. Назвіть типи цілей і їх критерії.

6. Назвіть етапи цілеутворення?

7. Що є результатом діагностичного етапу стратегічного планування?

Рекомендована література

1. Семенов Г.А., Станчевский В.К., Панкова М.О.: Організація і планування на підприємстві, ЦНЛ, 2006 р.

2. З.О. Манів, І.М. Луцький: Економіка підприємства, «Знання», 2006р.

3. Швайка Л.А.: Планування діяльності підприємства, «Новий світ»,2004 р.

4. І.М. Брюховецький, В.І. Мищенко : Планування агропромислового комплексу, «Вища школа», 1989 р.

5. П.С. Березовський, Н.І. Михалюк : Організація, прогнозування та планування агропромислового комплексу, «Магнолія плюс», 2006 р.

6. Орлов О,О. Планування діяльності промислового підприємства. Підручник.: « Скарби», 2002.

7. Віханский О.С. Стратегічне управління