Технопарки України

1 074,80

5 542,90

700,40

174,20

7 492,30

13. Митна вартість імпортованих товарів

33 440,80

70 775,26

50 120,00

6 071,50

160 407,56

14. Митна вартість використаних товарів

32 669,60

67 809,20

46 145,30

146 624,10

у т.ч. - на виконання інноваційних та інвестиційних проектів

32 669,60

65 850,95

46 145,00

144 665,85

- на інші цілі

0,00

1 958,25

0,00

1 958,25

15. Зараховано на спецрахунки податків

7 035,20

20 575,99

13 999,81

56,50

41 667,50

у т.ч. - податок на прибуток підприємств;

6 179,50

4 457,68

797,16

16,60

11 450,94

- податок на додану вартість

855,70

16 118,31

13 202,65

39,90

30 216,56

16. Зараховано податків на: - спец. рахунки виконавців проектів

3 205,00

13 020,35

13 704,20

28,30

29 957,85

у т.ч. - податок на прибуток підприємств;

2 686,40

2 593,59

810,78

8,40

6 099,17

- податок на додану вартість

518,60

10 426,76

12 893,42

19,90

23 858,68

- на спец. рахунок Технопарку

3 830,20

7 555,55

295,60

28,30

11 709,65

17. Використано коштів зі спец. рахунку Технопарку

4 750,30

6 802,07

60,48

0,00

11 612,85

у т.ч. на цільове фінансування проектів

4 750,30

768,20

60,48

0,00

5 578,98

18. Використано коштів зі спец. рахунків виконавців проектів

3 958,80

13 063,39

13 628,60

0,00

30 650,79

у т.ч. за рахунок цільового фінансування Технопарку

2 985,50

614,70

0,00

0,00

3 600,20

19. Перераховано платежів до бюджетів та державних цільових фондів

8 527,10

11 725,27

1 227,51

84,60

21 564,48

у т.ч. - платежі до бюджету

3 122,50

2 454,86

1 221,73

33,70

6 832,79

- платежі до державних цільових фондів

5 404,60

9 270,41

5,78

50,90

14 731,69

20. Кількість робочих місць

5 889

15 340

9

566

21 804

- з них нових робочих місць

260

190

154

6

610

Показники діяльності технопарків у 2003 році представлені в таблиці 4. До існуючих чотирьох технопарків приєдналися два технологічні парки : „Інститут технічної теплофізики”та „УКРІНФОТЕХ”,створені у 2002 році. Два інших технопарки „Київська політехніка” та „Інтелектуальні інформаційні технології” так свою діяльність у 2003 році не розпочали.

З представлених даних зрозуміло, що найбільш успішною є діяльність двох технопарків „Інститут монокристалів „ та „Інститут електрозварювання ім. Є.О.Патона”, які в 2003 році в порівнянні з 2002 роком більш ніж в 2 рази збільшили обсяг реалізованої інноваційної продукції та відповідно перерахованих платежів до державного бюджету та державних цільових фондів (табл..5).

Таблиця 5

Показники виконання інноваційних та інвестиційних проектів загалом по технологічним паркам України

Технологічний парк	Показники діяльності
	Обсяг реалізованої інноваційної продукції	Перераховано до бюджету та державних цільових фондів
	2002р.	2003р.	2002р.	2003р.
“Інститут монокристалів”	203558,30	433075,40	11725,27	21809,49
“Вуглемаш”	606,00	11722,50	84,60	589,02
“Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка”	99927,70	3596,40	1227,51	71,69
“ІЕЗ ім.. Є.О.Патона”	303176,50	831003,30	8527,10	21123,40
“Укрінфотех”	0,00	4861,00	0,00	254,90
“Інститут технічної теплофізики”	0,00	224,80	0,00	10,20
„Київська політехніка”	0,00	0,00	0,00	0,00
Загалом	607268,50	1284483,40	21564,48	43858,70

Перспективним також є новостворений технологічний парк „Укрінфотех”, який за перший рік своєї діяльності виробив інноваційної продукції на суму 4861,00 тис.грн., а до державного бюджету перерахував 254,90 тис.грн. Загрозливим є стан діяльності технопарку „Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка”,який за звітний рік майже в 30 разів зменшив випуск інноваційної продукції. А ТП ”Київська політехніка” свою діяльність в 2003 році так і не розпочав, хоча надії на його діяльність покладалися великі.

За діяльністю технопарків здійснює контроль спеціально створена міжвідомча Робоча група, яка здійснює щорічний моніторинг ходу виконання проектів технологічних парків. За результатами моніторинг можуть бути внесені зміни до проекту в календарному плані виконання робіт або уточнені обсяги виробництва інноваційної продукції (рис.3). Якщо ж необхідності у внесенні змін не має, стан виконання проекту визнається задовільним і проект продовжує здійснюватись за затвердженим планом. У разі невизнання проекту інноваційним за результатами перевірки міжвідомчою Робочою групою відбувається скасування державної реєстрації інноваційного проекту та припинення дії спеціального режиму оподаткування проекту.

Рис.3.Схема здійснення моніторингу інноваційних проектів.

У роботі технопарків ще немало є невирішених проблем. Вони стосуються нормативно-правового забезпечення інноваційної діяльності, розробки та фінансування інноваційних проектів, стосунків між виконавцями проектів, реалізації бізнес-планів, оподаткування та інших проблем.

З метою подальшого поліпшення роботи технопарків необхідно удосконалити систему експертизи інноваційних проектів, підвищивши в ній роль Національної академії наук України, внести зміни до Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків" та до відповідних підзаконних актів стосовно договорів про спільну діяльність. Доцільно також внести зміни до Положення про порядок здійснення контролю за цільовим використанням сировини, що ввозяться в Україну для виконання інвестиційних та інноваційних проектів за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків" (стосовно застосування контролю за цільовим використанням коштів, зарахованих на спеціальні рахунки) та законодавче урегулювати це питання.

Венчурні фонди

Назва „венчурний” походить від англійського слова „ ,що означає „ризикове підприємство або починання”. Ризикове (венчурне) інвестування здійснюється, як правило, в малі або середні приватне або приватизовані підприємства без надання ними залога або завдатку, на відмін, від банківського кредитування. Венчурні фонди або компанії вкладають капітал у фірми, акції яких не обертаються у вільному продажу на фондовому ринку, а належать акціонерам - фізичним і юридичним особам. Інвестиції надаються відкритим або закритим акціонерним товариствам в обмін на долю або пакет акцій, або ж - у вигляді середньострокового інвестиційного кредиту (від 3 до 7 років). Процентна ставка по таким кредитам або не встановлюється, або ж є невисокою. На практиці найчастіше зустрічається комбінована форма венчурного інвестування, за якою частина коштів вноситься в акціонерний капітал, а частина надається у формі інвестиційного кредиту.

Артур Рок, родина Реперів, Франклін (Пітч0 Джонсон, Том Перкінс є основоположниками венчурного капіталу. Завдяки їх діяльності та зусиллям їхніх послідовників за останні 30 років у Сполучених Штатах були створені сотні тисяч нових робочих місць та мільярди доларів додаткових доходів. Становлення венчурного капіталу співпало з бурхливим розвитком комп'ютерних технологій . Сучасні гіганти комп'ютерного бізнесу стали могутніми завдяки, в тому числі,й залученню венчурного капіталу. Особливо яскравим прикладом ефективності вкладення венчурного капіталу є компанія, один із світових лідерів по виробництву телекомунікаційного обладнання. В 1987 році Дон Валентин придбав за 2,5 млн. доларів пакет акцій, а через рік вартість цього пакету склала 3 мільярди доларів.



43

Рис.4. Структурна схема венчурного фонду.

Розглянемо структурну схему діяльності типового венчурного фонду (рис.4). Венчурний капіталіст, який очолює фонд, як правило, не вкладає власні кошти в компанії, акції яких він купує. В цьому полягає основна принципова особливість такого виду інвестування. Керівник венчурної компанії приймає рішення про вибір об'єкта для внесення інвестицій, бере участь у в роботі ради директорів сприяє розвитку бізнесу компанії. Однак остаточне рішення про здійснення інвестування приймає інвестиційний комітет, який представляє інтереси інвесторів. Венчурний інвестор може розраховувати лише на частину прибутку від операції, адже прибуток належить інвесторам, які вклали кошти в інноваційну фірму.

Організаційна структура типового венчурного інституту має такий вигляд. Це може бути самостійна компанія або ж як асоціація партнерів. Директор фонду та управлінський склад можуть бути найняті як самим фондом , так і окремою „ управлінською компанією або управляючим, який надає свої послуги фонду. Управлінська компанія, співробітники управлінського складу , так само як і генеральний партнер можуть розраховувати на 2,5% від початкових зобов'язань інвесторів та на процент від прибутку фонду, який може сягати 20%. Однак цей процент не сплачується до тих пір, поки інвесторам не будуть повернуті суми їх інвестицій у фонд, а також заздалегідь обумовлений відсоток на їх інвестиції.У випадку, коли засновники фонду та інвестори діють як партнери з обмеженою відповідальністю, генеральний партнер за управління фондом.

Створення нових венчурних фондів, не дивлячись на більш ніж тридцятирічний досвід, залишається досить складною проблемою для всього світу, перш за все через недосконалість національних законодавств. В деяких країнах Європи (у Великобританії, Нідерландах, Франції) національні законодавства. досить пристосовані до функціонування венчурних структур. А у інших країнах доводиться використовувати зарубіжні юридичні структури, щоб запобігти подвійного оподаткування.

На думку західних спеціалістів про місце і роль венчурного капіталу в інноваційних системах розвинутих країн світу можна зробити такий висновок: :

венчурний капітал -найбільш адекватне джерело фінансування для малих інноваційних фірм, оскільки в технологічному бізнесі конкурентніий успіх нових фірм залежить від величини початкового фінансового вкладення, який неможливо здійснити ні за допомогою реінвестування нерозподілених прибутків, ні за допомогою кредитів;

саме інвестиції у високотехнологічні фірми здатні забезпечити для венчурних фондів найбільш високий прибуток; в результаті успішної конкуренції такі фірми стають лідерами на ринку, що викликає стрімке зростання їх вартості. Можна було б сподіватися, що з названих причин, венчурний капітал буде найважливішим джерелом фінансування для малих високотехнологічних фірм в Україні.

В кінці минулого століття в Україні дійсно почали утворюватись венчурні фонди.. Один з них „ Євровенчерз Україна” був заснований у 1999 році. Розмір фонду складає 26 млн. євро, які були надані Європейським Банком Реконструкції і Розвитку(ЄБРР) та Голландським Банком Розвитку (ФМО), а також фізичними особами, які є менеджерами фонду. Мета діяльності Фонду - вкладення коштів у недержавні підприємства України. Голландський Уряд також виділив додаткові кошти для залучення додаткової допомоги як для самого Фонду, так і для проектів що інвестуються.

Фонд на 90% фінансується ЄБРР, інші кошти надаються партнерами та ФМО, якому також буде надано право безпосереднього інвестування додаткового капіталу паралельно та на тих самих умовах з „Євровенчерз Україна”. Додаткові кошти Голландського Уряду використовуються для утримання структури менеджменту фонду,а також для наймання переважно голландських консультантів для проведення передінвестиційної експертизи проектів та надання консультацій проінвестованим компаніям з питань маркетингу, бухгалтерського обліку, інформаційних систем управління та інших організаційних питань.

Діяльність Фонду Євровенчерз Україна здійснюється з головного офісу у Києві та офісу у Амстердамі. Команда професійних менеджерів у Києві очолюється Генеральним директором Валерієм Щекатуровим, якому допомагає інвестиційний менеджер Володимир Клименко. В Амстердамі два досвідчених фахівця венчурного бізнесу, Фриц Ван дер Гаве та Мартин Клейвехт, беруть активну участь у координації інвестиційного процесу та виконують функції Наглядової Ради. До роботи також залучаються інші фахівці з фінансів та юридичних питань у голландському офісі.

Третім іноземним партнером у менеджменту Фонду є Олесь Гаврилишин, громадянин Швейцарії українського походження, який разом зі своїми голландськими партнерами протягом останніх років беруть активну участь у діяльності Європейської мережі фондів Євровенчерз. Олесь Гаврилишин має двадцятирічний досвід у венчурному бізнесі. Він розпочав свою кар”єру , працюючи банкіром у Комерційному Банку Монреаля (Канада) та Сіті банку (Швейцарія), де працював декілька років. Його обов'язки включали участь у контролюванні Європейських операцій банка, координування позик портфельним компаніям та вирішення інших питань кредитування, включаючи операції по овердрафту, на ринку Фор екс, відкриття середніх та довгострокових кредитних ліній. Як венчурний капіталіст він був співзасновником та керівником 3 венчурних фондів з загальним капіталом більше ніж 100 млн. доларів США. За весь час своєї діяльності у венчурному бізнесі він інвестував кошти у більше ніж 50 вірм і компаній, що виробляли широку гаму товарів від товарів широкого споживання до електроніки.

Фонд Євровенчерз Україна проголосив такі основні принципи своєї діяльності в Україні:

Компанія передбачає інвестування у кваліфікованих людей з досвідом управління підприємством, які мають достатній досвід, мотивацію та володіють лідерськими здібностями для досягнення високих результатів .

Фонд розглядає можливості інвестування у компанії на різних етапах їх розвитку, однак перевагою користуються компанії, які успішно подолали етап організації ьа становлення бізнесу і на момент інвестування потребують додаткового капіталу та досвіду для подальшого розвитку.

Фонд не намагається брати участь у щоденному оперативному управлінні та володіти контрольним пакетом акцій, але частка його власності повинна бути суттєвою (20-40%).Євровенчерз Україна в окремих випадках може брати участь у синдикаті інвесторів.У сумі такий синдикат може набувати більшості у власності компанії, однак кожен з його учасників може бути представлений як окремий акціонер.

Перевага надається компаніям з надійною історією розвитку, річним оборотом не менше ніж 3 млн. доларів США, які можуть продемонструвати можливості подальшого зростання об'ємів продажу та прибутків.

Євровенчерз Україна планує надавати допомогу компаніям у різних сферах діяльності: стратегічному плануванні, у співробітництві з банками, іншими фінансовими організаціями, юридичними фірмами, у залученні сторонніх консультантів, а також у пошуках стратегічних партнерів та переговорах з ними.

Сума інвестицій в окрему компанію може коливатися від 0,5 до 3 млн. доларів США в обмін на відповідну частку в статутному фонді компанії. Якщо потреби компанії у фінансуванні перевищують максимально можливий розмір інвестицій, то Євровенчурз Україна може залучати додаткові кошти безпосередньо від інвесторів Фонду або інших інвестиційних компаній.

Фонд не надає прямих позик.

Фонд не має окремої галузевої спрямованості, хоч перевага віддається галузям, які будуть стрімко розвиватися протягом наступних десяти років,а саме сфера виробництва товарів та дистрибуції товарів народного споживання, харчова промисловість, телекомунікаційні проекти та сфера послуг.

Фонд буде розглядати проекти, які не пов”язані з нерухомістю, виробництвом напоїв, вміст алкоголю в яких перевищує 15%, тютюнових виробів, готельним та ігорним бізнесом, виробництвом зброї, а також будь-якою незаконною, аморальною або шкідливою для навколишнього середовища діяльністю.

Фонд інвестує капітал у компанії, у яких частка державної власності не перевищує 25%.

На сьогодні в Україні діє сім венчурних фірм, які використовують для інвестування іноземний капітал. Однак зробити висновок про тісний зв'язок венчурного капіталу і високотехнологічний бізнес було б помилкою. Насправді така ситуація в Україні, так само ,як і в Росії, обумовлюється декількома причинами:

Загальноекономічна ситуація в країні, яка характеризується високою мірою невизначеності в економіці, що викликає недовіру як вітчизняних, так і зарубіжних інвесторів.

Відсутність нормативно-правової бази для венчурного інвестування, неурегульованість прав на інтелектуальну власність між її розробниками тп науковими установами,де здійснювалась наукова робота.

Неможливість вкладення інвестицій пенсійними фондами і страховими компаніями у високотехнологічні фірми, хоча у США та Західній Європі вони є важливим джерелом для венчурних фондів.

Неготовність українського капіталу до участі у проектах фінансування високотехнологічних інновацій.

Низька ліквідність інвестицій венчурного капіталу в Україні та відсутність довіри до українських компаній на світовому ринку.

Низький рівень підприємницької культури в українських компаніях, відсутність необхідної професійної підготовки у менеджерів інноваційних фірм.

Недосконалість методик визначення ринкових перспектив науково-технічних розробок.

Невизначеність механізму проходження експертизи інноваційної продукції на інноваційних проектів відповідно до Закону України „Про інноваційну діяльність” тощо.

Як показує досвід взаємовідносин українських інноваційних фірм та венчурного бізнесу, при підготовці фірми до отримання венчурних інвестицій особливо важливо вдосконалювати такі види робіт:

Технологічний аудит виконання інноваційної діяльності;

Оцінення нематеріальних активів;

Встановлення прав на інтелектуальну власність фірми і авторів;

Формування управлінської команди (команди інноваційного проекту) і робота по управлінню персоналом;

Розроблення маркетингової стратегії;

Розроблення бізнес-планів;

Забезпечення фінансової прозорості діяльності фірм.

Впровадження системи управління якістю.

Що ж стосується формування сприятливої державної політики в цій сфері діяльності, то цей процес може тривати досить довго, і очевидно, буде здійснюватись за такими напрямами:

Створення правової основи для діяльності венчурних фондів в Україні;

Розроблення і запровадження системи фінанстимулів для інвесторів у формі податкових пільг і державних гарантій під інвестування малих високотехнологічних фірм;

Створення державних венчурних фондів із 100%-вим або частковим державним капіталом;

Створення системи непрямих заходів підтримки венчурного капіталу: розвиток вторинних фондових ринків, розвиток підприємництва у науково-технічній сфері, розвиток інформаційного середовища, яке дозволяє інвесторам і інноваційним фірмам знаходити один одного для співпраці; розроблення об'єктивних критеріїв проведення експертизи інноваційних проектів; створення системи надання консультаційних послуг для інноваційних фірм з метою підготовки ними проектних пропозицій та здійснення проектів відповідно до вимог венчурних фондів.

У вересні 2004 року Президент України підписав Указ про створення першого в Україні технополісу на базі Київського політехнічного інституту. До його складу планують увійти наукові лабораторії КПІ,бізнес-інкубатор, українські та зарубіжні підприємства, а також всесвітньо відомі компанії Samsung, Motorola, Dijital та інші. Залишилось врегулювати законодавчі акти, які б надавали режим пільгового учасникам технополісу.

Розділ підготовлений за матеріалами, люб'язно наданими Департаментом інноваційного розвитку Міністерства освіти та науки України, Комітетом Верховної Ради України з питань науки і техніки та інформаційною службою Президії Національної академії наук України.