Основні виробничі фонди

Основні виробничі фонди, необхідна вартість. Обчислення майбутніх витрат виробництва, визначення нормативу обігових коштів, терміну їх оборотності. Розрахунок оптової відпускної ціни продукції, чистого прибутку підприємства і показників рентабельності.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 15.06.2009
Размер файла 210,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

50

Вcтуп

Розмаїтість продукції машинобудування обумовлено її найширшими можливостями. Найбільш розповсюдженим типом продукції в машинобудуванні є силові вузли й агрегати різноманітного технологічного призначення. Типовими виробами, які найбільш повно характеризують машинобудівну продукцію, є редуктори і коробки швидкостей. Вони застосовуються в більшості машин та механізмів.

В даній курсовій роботі розглянуто техніко-економічне обґрунтування проекту підприємства, яке зайнято виробництвом цього типа виробів, які випускаються дрібними партіями (серіями). Для спрощення розрахунків більша їх частина проведена за укрупненими методиками. Використання таких методик при значних обсягах обчислень є найбільш оптимальним, так як ці методики використовуються, як правило, на початкових етапах проектування, тому їх застосування в курсовій роботі можна вважати цілком обґрунтованим.

Основою для проведення техніко-економічного обґрунтування в курсовій роботі є завдання. В ньому приведено перелік теоретичних питань, які необхідно розкрити в трьох розділах роботи.

Головними питаннями, які розглянуті в даній курсовій роботі є:

· визначення необхідної вартості основних виробничих фондів;

· обчислення майбутніх витрат виробництва;

· визначення нормативу обігових коштів і терміну їх оборотності;

· визначення оптової відпускної ціни продукції та чистого прибутку підприємства;

· розрахунок показників рентабельності.

Курсова робота містить вступ, основну частину (три розділи), висновок, список літератури. Кожний розділ включає теоретичну та практичну частини. В теоретичній частині розкрито зміст теоретичних питань, які охоплюють різні аспекти дисципліни “Економіка підприємства”. Це методично обґрунтовує розрахунки, які проводяться в кожному розділі після розгляду теоретичних питань і логічно зв'язує їх с цими теоретичними відомостями.

Курсова робота виконана і оформлена в відповідності з вимогами, які викладені в методичних вказівках. [4]

Розділ 1. Основні фонди проекту підприємства

Теоретична частина: Основні виробничі фонди

Процес виробництва здійснюється за умови поєднання робочої сили і засобів виробництва. Засоби виробництва складаються із засобів праці та предметів праці. У вартісному виразі вони становлять виробничі фонди (виробничі засоби) підприємства, які поділяються на основні та оборотні. Головними ознаками основних фондів є термін їх експлуатації (більше одного календарного року), вартість і спосіб її перенесення. Основні фонди, у свою чергу, поділяються на основні виробничі та основні невиробничі фонди.

До основних виробничих фондів відносять засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва упродовж тривалого періоду, при цьому не змінюють своєї натурально-речової форми і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами.[7]

Просте й розширене відтворення основних виробничих фондів відбувається в безперервному процесі здійснення різних його взаємозв'язаних форм - ремонту, модернізації та заміни окремих елементів засобів праці; технічного переозброєння, реконструкції та розширення діючих цехів, виробництв і підприємств у цілому, а також спорудження нових аналогічних виробничих об'єктів. Необхідною передумовою нормального перебігу відтворювальних процесів є постійний облік ступеня спрацювання (старіння) та амортизації основних фондів.[6]

Основні фонди в процесі експлуатації піддаються зносу. Знос основних фондів - це втрата ними своєї вартості. Розрізнюють два види зносу - фізичний та моральний.( Малюнок 1.1.)

Фізичний знос - це поступова втрата основними фондами своєї первісної споживної вартості, яка обумовлена не тільки їх функціонуванням, а й їх бездіяльністю (руйнування від зовнішнього, атмосферного впливу, корозії). Унаслідок фізичного зносу основних фондів погіршуються їх техніко-економічні та соціальні характеристики - знижується продуктивність, збільшуються експлуатаційні витрати, змінюється режим роботи тощо.

50

Малюнок 1.1 - Види зносу основних фондів та форми його усунення

На фізичний знос впливають якість основних фондів, їх технічна досконалість (конструкції, вид і якість матеріалів); особливості технологічного процесу (величина швидкості та сили різання, подання тощо), режим роботи, організація догляду, якість і своєчасність ремонту, якість перероблюваної сировини, ступінь захищеності від зовнішніх умов (вологості, кислотності, атмосферних опадів) тощо.

Розрізняють фізичний частковий та фізичний повний знос основних фондів. Частковий знос можна усунути. Це означає, що споживчі вартості основних фондів відновлюються за рахунок ремонту. Повний знос не можна усунути, він зумовлює необхідність ліквідації зношених фондів та заміни їх новими. Рівень зносу основних фондів та оцінку їхньої придатності визначають під час інвентаризації та переоцінки основних фондів. Мірилом фізичного зносу є коефіцієнт фізичного зносу, який обчислюється за формулою

або

де сума амортизаційних відрахувань від початку експлуатації (сума зносу) основних фондів;

первісна вартість основних фондів;

витрати на капітальний ремонт основних фондів від початку їх експлуатації.

Відсоток фізичного зносу можна обчислити за формулою

де відповідно фактичний та нормативний (корисний) строк служби основних фондів;

Л - ліквідаційна вартість основних фондів у відсотковому виразі.

Моральний знос, як правило, настає раніше фізичного зносу, тобто основні фонди, які ще можуть бути використані, економічно вже не ефективні.

Моральний знос - це зменшення вартості основних фондів під впливом підвищення продуктивності праці в галузях, що виробляють засоби праці (скорочення суспільно необхідних витрат на їх відтворення), а також у результаті створення нових, більш продуктивних і економічно вигідних машин та устаткування, ніж ті, що перебувають в експлуатації.

Таким чином, моральний знос виявляється у двох формах. Перша полягає в обезціненні старих засобів у результаті зниження їх відтворення, друга - як наслідок обезцінення старих основних фондів через створення нових, більш ефективних.

У сучасних умовах дедалі більшого значення набуває врахування морального зносу. Поява нових, досконаліших видів машин та устаткування з підвищеною продуктивністю, кращими умовами обслуговування та експлуатації обумовлює неефективність подальшого використання старих засобів праці, оскільки на них виробляється більш дорога і гіршої якості продукція (нижча продуктивність праці, більші амортизаційні відрахування). Тому застарілі засоби праці доцільно заміняти новими ще до закінчення їхнього фізичного строку служби.

Моральному зносу другої форми підлягає в основному активна частина основних фондів.

Вимірником морального зносу першої форми є коефіцієнт морального зносу першої форми, який обчислюється за формулою

де відповідно відновлена і первісна вартість основних фондів.

Коефіцієнт морального зносу другої форми обчислюється за формулою

де повна вартість (ціна) відповідно застосовуваного і нового засобу праці;

продуктивність або інший пріоритетний техніко-експлуатаційний показник тих самих засобів праці.

Характерною особливістю застосовуваних основних фондів у процесі виробництва є їх відновлення. Для відновлення засобів праці у натуральному виразі необхідне їх відшкодування у вартісній формі, яке здійснюється шляхом амортизації. Об'єктом амортизації є всі основні фонди (крім землі). Амортизація - це процес перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції з метою їх повного відновлення.

Для відшкодування вартості зношеної частини основних фонів підприємства відраховують певні суми грошей відповідно до розмірів їх зносу (фізичного та морального), які включаються до собівартості новоствореної продукції. Ці відрахування називаються амортизаційними.[7]

Згідно до закону України відокремлюють дві форми амортизації: податкову та бухгалтерську.( Малюнок 1.2)

Амортизаційні відрахування обчислюють за певними нормами, які характеризують щорічний розмір відрахувань у відсотках до балансової вартості основних фондів. Розрахунки норм амортизаційних відрахувань на повне відновлення (реновацію) основних фондів здійснюють централізовано за формулою

50

Малюнок 1.2 - Методи амортизації

де Ф - балансова (первісна чи відновна) вартість основних фондів; Л - ліквідаційна вартість основних фондів; амортизаційний період (нормативний строк функціонування) основних фондів.[6,5]

Важливими у системі амортизації є методи її нарахування, які дають змогу активно впливати на обсяг амортизаційних відрахувань, ступінь концентрації ресурсів у різні періоди функціонування фондів, що дає змогу динамічно підходити до створення основних фондів ураховувати вплив чинника часу.

Бухгалтерська амортизація застосовується для точного відображення процесу перенесення вартості основних фондів на продукцію, що виробляється. Відомі такі основні бухгалтерські методи амортизації.

Прямолінійний (рівномірний) метод полягає в тому, що кожного року на собівартість виготовленої продукції переноситься однакова частина вартості основних фондів. За такого методу щорічні амортизаційні відрахування обчислюються за формулою

де річні амортизаційні відрахування, грн.;

балансова (первісна) вартість об'єкта основних фондів, грн.;

норма амортизації, %.

Прямолінійний метод амортизації є простим, наочним, забезпечує рівномірні стабільні амортизаційні накопичення протягом усього терміну служби. Водночас цей метод має низку недоліків.

По-перше, цей метод передбачає рівномірний знос основних фондів протягом усього терміну їх використання, але в реальному виробництві устаткування зношується нерівномірно ( простої, поломки, неповне завантаження за зміну) і вартість основних фондів на вартість продукції переноситься нерівномірно.

По-друге прямолінійний метод амортизації не враховує морального зносу основних фондів, який зменшує вартість машин та устаткування або зменшує можливу їх вартість за рахунок введення в експлуатацію нових, більш досконалих, ефективних машин та устаткування. Це обумовлює дострокове виведення застарілої техніки з експлуатації, а значить, і недоамортизацію цієї техніки, величина якої обчислюється за такою формулою

де недоамортизована частина основних фондів, грн.;

залишкова вартість основних фондів, грн.;

витрати, пов'язані з ліквідацією, демонтажем недоамортизованих фондів, грн..

Збитки від недоамортизації відбиваються на результатах діяльності підприємства.

Метод зменшення залишкової вартості передбачає визначення суми амортизаційних відрахувань множенням залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації на річну норму амортизації (у відсотках), яка визначається за такою формулою:

де тривалість корисного використання об'єкта основних фондів, років.

Різновидом розглянутого методу є метод прискорення зменшення залишкової вартості(метод подвійно залишкової), за яким сума амортизації визначається множенням залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації на подвоєну норму річної амортизації, яка застосовується при прямолінійному методі амортизації:

де А - знос (накопичення амортизації).

Кумулятивний метод (метод суми чисел) характеризується також більш високими нормами амортизації в першій половині строку використання і поступовим їх зниженням у другій половині. Норма амортизації тут - величина змінна і розраховується діленням числа років (що залишились до кінця амортизаційного строку служби) на кумулятивне число, що являє собою суму чисел членів арифметичної прогресії.

Досвід показує, що застосування методів прискореної амортизації основних фондів зумовлюється їх узгодженістю з конкретним механізмом ринкових відносин. Ці методи слугують для підприємств гарантією від втрат у наслідок знецінення основних фондів, посилюють роль амортизації як джерела нагромадження.

Виробничий метод амортизації ґрунтується на передбачені, що функціональна корисність основних фондів залежить не від часу, а від результатів їх використання. При цьому термін корисної служби визначається кількістю продукції та обсягом послуг, які підприємство планує виготовити або надати, використовуючи наявні засоби праці. При використанні цього методу річна сума амортизації визначається множенням фактичного обсягу продукції (робіт, послуг) ( ) на виробничу ставку амортизації ():

Виробнича ставка амортизації обчислюється за формулою

де загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство планує виробити (виконати) з допомогою цих засобів.

Виробничий метод амортизації застосовується на промислових підприємствах з нерівномірним випуском продукції по періодах.[7]

Методи прискореної амортизації. Ці методи дають змогу протягом першої половини корисного строку використання основних фондів відшкодувати до 60-70% їх вартості завдяки застосуванню в цей період підвищених норм амортизації. Прискорена амортизація означає щорічне зниження суми амортизаційних відрахувань, тому методи прискорення амортизації - це методи дигресивної амортизації.

Доцільність застосування методів прискорення амортизації пояснюється такими обставинами:

· найбільша інтенсивність використання основних фондів припадає на перші роки їх експлуатації, коли вони фізично і морально ще є новими;

· накопичуються кошти для заміни об'єкта, що амортизується, у разі його швидкого морального старіння та інфляції.

Найпоширенішими методами прискореної амортизації є метод зменшення залишкової вартості та методу суми чисел (кумулятивний метод).

Ефективність відтворювальних певною мірою залежить від строків експлуатації передовсім активної частини основних фондів, тобто від періоду їхнього функціонування у виробництві відповідно до первісного технологічного призначення. При цьому як скорочення, так і збільшення періоду експлуатації по-різному впливають на ефективність відтворення та використання знарядь праці.

Скорочення строків експлуатації машин (устаткування), з одного боку, уможливлює прискорення їхнього оновлення, тобто зменшення техніко-економічного старіння знарядь праці, підвищення технічного рівня підприємств, зростання продуктивності праці, зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого - призводить до збільшення собівартості продукції за рахунок амортизаційних сум, потребує більших інвестиційних ресурсів для нарощування виробничих потужностей машинобудування.

Подовження періоду функціонування машин і устаткування дає змогу зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованих засобів праці і за рахунок цього спрямувати більше ресурсів для розширеного їхнього відтворення, але спричиняє зниження сукупної продуктивності діючих знарядь праці, значне збільшення витрат на їхнє утримання та експлуатацію.

Саме тому строки експлуатації машин і устаткування мають бути оптимальними, тобто такими, що забезпечують найменші затрати суспільної праці на їхнє виготовлення й використання у виробничому процесі протягом усього періоду функціонування.[6]

2 розділ. Собівартість продукції проекту підприємства

Теоретична частина: Виробництво продукції. Загальна характеристика.

· Засоби праці

· Предмети праці

Товари:
· Продовольчі;

· Непродовольчі;

I-ий підрозділ (група «А»)

II-ий підрозділ (група «Б»)

Розділ по економічному призначенню

Номенклатура

Асортимент

Товари

Товари

Робота, що виконується

Продукція, що виробляється

Послуги, що надаються

Показники обсягу

Натуральні (фізичні) одиниці

Вартісні (грошові) одиниці

· Штука;
· Тона;
· Метр;

· Кіловат-година

Продукція:
· Валова;
· Товарна;
· Реалізована;
· Чиста;

· Вартість послуг;

Малюнок 2.1 - Загальна характеристика продукції
Виробництво - це процес створення матеріальних благ, необхідних для існування та розвитку суспільства. Сучасне виробництво розвивається в умовах науково - технічної революції, головним змістом якої є автоматизація та комп'ютеризація виробництва.
Центр прибутку - підрозділ компанії, якій притаманно вираження товарної орієнтації діяльності, інформаційно тісно пов'язано з керівництвом фірми, котра в стані самостійно отримувати прибуток, незалежно від ефективності роботи інших ланок підприємства; гнучка організаційна структура, здатна відреагувати на зміни ринкової ситуації.
Центри витрат - виробничий підрозділ компанії, котрому встановлюються нормативні витрати ресурсів.
Товарообіг - рух товарів у сфері обігу, пов'язаний з їх обміном на гроші та перехід від виробництва на споживання; об'єм проданих та придбаних товарів у грошовому виразі за певний період часу. [5]
Обсяг продукції у вартісному виразі на більшості підприємств різних галузей виробничої сфери визначається показниками товарної, валової, чистої продукції. Товарна продукція є практично скрізь застосовуваним вартісним показником, що дає змогу підсумовувати виготовлення різних видів продукції і завдяки цьому визначати загальний обсяг виробництва на тому чи тому підприємстві, а також обчислювати низку макроекономічний та узагальнюючих похідних показників розвитку народного господарства. Показник валової продукції, окрім елементів, які входять до складу товарної продукції, включає також зміну залишків незавершеного виробництва протягом розрахункового періоду, вартість сировини й матеріалів замовника та деякі інші елементи залежно від галузевих особливостей виробничої діяльності підприємства. Слід також знати, що обсяг товарної і валової продукції виробничого об'єднання, у складі якого підприємство або інші виробничі ланки перебувають на самостійному балансі, визначається підсумовуванням відповідних показників цих підприємств (ланок).
З метою більш повної характеристики динаміки виробництва продукції та показників його ефективності за складанням виробничої програми підприємства роблять також розрахунки чистої продукції. За вихідну базу для її обчислення беруть обсяг товарної продукції, з вартості якої виключають матеріальні витрати й суму амортизаційних відрахувань, тобто вартість так званої уречевленої праці, елімінуючи вплив останньої на величину загальної вартості продукції, що її виробляє підприємство. За економічним змістом показник чистої продукції відбиває наново створену на підприємстві вартість і завдяки цьому характеризує результати використання саме власного трудового потенціалу.
Проте міру задоволення ринкового попиту на ту чи ту продукції відбиває не обсяг її виробництва в натуральному й вартісному виразі, а обсяг фактично реалізованих виробів. З огляду на цю важливу обставину варто визначити й контролювати також планові та фактичні обсяги реалізованої продукції. Плановий показник реалізованої продукції визначають виходячи з передбаченого виробничою програмою підприємства на відповідний рік обсягу товарної продукції, з урахуванням зміни залишків, нереалізованих на початок і кінець розрахункового періоду, а фактичний - після оплати споживачем вартості продукції та надходження відповідних грошових сум на банківських рахунок постачальника.[6]
Загалом поняття конкурентоспроможності характеризує власність об'єкта задовольняти певну конкретну потребу як порівняти з аналогічними об'єктами даного ринку. Конкурентоспроможність можна розглядати стосовно найрізноманітніших об'єктів: проектно - конструкторської документації, технології виробництва продукції, окремого проекту, окремої фірми, галузі, регіону, країни в цілому.
Під конкурентоспроможністю продукції заведено розуміти сукупність її властивостей, що відбиває міру задоволенням конкретної потреби проти репрезентованої на ринку аналогічної продукції. Вона визначає здатність витримувати конкуренції на ринку, тобто мати якість вагомі переваги над виробами інших товаровиробників.
Конкурентоспроможність товарів закладається ще на стадії проектування. У процесі виробництва матеріалізуються найважливіші елементи конкурентоспроможності виробів: якість і витрати. Моделювання та визначення конкурентоспроможності продукції є необхідною передумовою для її продажу (реалізації) на відповідному ринку. [6]
Якість продукції відіграє значну роль у виборі покупців та споживачів. Якісна продукція на ринку буде мати вищій попит та конкурентоспроможність.[5]
3 розділ. Оборотні кошти проекту підприємства
Теоретична частина: Нормування оборотних коштів підприємства
Оборотні кошти - це сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування й забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу.
Необхідний розмір грошових коштів, що вкладаються в мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей для забезпечення безперервного процесу виробництва продукції, найліпше визначити їхнім нормуванням (розрахунком нормативів).
Норматив оборотних коштів - це грошовий вираз вартості мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей.
Норми оборотних коштів установлюються на кілька років, а нормативи - щорічно (за певних умов - щоквартально).
Норматив оборотних коштів залежить від обсягу виробництва та реалізації продукції, витрат на виробництво та реалізацію продукції; вартості товарно-матеріальних цінностей у виробничих запасах. Норми оборотних коштів (у днях) залежать від тривалості перебування їх у сфері виробництва та у сфері обігу, умов матеріально-технічного забезпечення (віддаленість від постачальників, споживачів, рівномірність поставок матеріальних ресурсів та збуту готової продукції).
Існують три методи розрахунку нормативів оборотних коштів: аналітичний (дослідно-статистичний), коефіцієнтний та метод прямого рахунку.
Аналітичний метод (дослідно-статистичний) передбачає здійснення аналізу наявних товарно-матеріальних ресурсів з наступним їх коригуванням та вилученням з них надлишків.
Сутність коефіцієнтного методу полягає в уточненні діючих нормативів (через коефіцієнти) відповідно до змін у виробництві в наступному періоді.
Метод прямого рахунку зводиться до розрахунку нормативів за кожним нормативним елементом в умовах досягнутого організаційно-технічного рівня виробництва. У практиці господарювання цей метод є основним.
· Норматив оборотних коштів у виробничих запасах. За своїм економічним змістом виробничі запаси розподіляються на елементи, що їх відносять до оборотних фондів (сировина, матеріали, паливо), і ті ,що тяжіють до основних фондів (запасні частини для ремонту; інструменти, інвентар та інші малоцінні предмети). Методика визначення нормативу оборотних коштів у названих двох видів виробничих запасів не однакова.
Норматив оборотних коштів у виробничих запасах, що їх відносять до оборотних фондів, визначається помноженням середньодобового споживання матеріалів у вартісному виразі на норму їхнього запасу в днях.
Точність розрахунку залежить від правильного визначення запасів матеріальних ресурсів. На підприємствах існує кілька видів запасів: транспортний, підготовчий (технологічний), поточний, резервний (страховий).
У транспортний запас (виникає, якщо порушення постачання пов'язане з транспортною організацією, не перевищує двох днів), оборотні кошти вкладаються на період з моменту оплати виставленого постачальником рахунку до прибуття вантажу на склад підприємства. Підготовчий запас створюється на період часу, необхідного для приймання, складування та підготовки виробничого використання матеріальних ресурсів. Найбільшим за розміром є поточний запас сировини (матеріалів) та інших елементів оборотних фондів (предметів праці); його обчислюють у межах половини середнього інтервалу між поставками певних видів матеріальних ресурсів (наприклад, якщо умовами договору між постачальником і споживачем передбачене надходження матеріалів один раз на місяць, то їхній поточний запас має забезпечувати 15 днів роботи). Визначення резервного (страхового) запасу може здійснюватись двома способами: за середнім відхиленням фактичних строків поставки від передбачених договором або за періодом, необхідним для термінового оформлення замовлення та доставки матеріалів від виробника до споживача. Технічний запас - утворюється у тих випадках, коли матеріали, які надходять від постачальника, не відповідають вимогам технологічного процесу і до запуску в виробництво проходять додаткову обробку. Сезонний запас - утворюється обумовлено сезонним характером заготівлі ресурсу або умовами завезення.

Норматив оборотних засобів у виробничих запасах:

Величина нормативу засобів у виробничих запасах, грн.

де річна програма випуску, шт.;

кількість календарних днів у плановому періоді, 360 дні.;

ціна матеріалу, грн.;

проміжок між двома поставками, дні;

страховий запас, дні.

Методика нормування оборотних коштів у елементах виробничих запасів, що тяжіють до основних фондів, але за чинною системою обліку відносяться до оборотних фондів, істотно відрізняється від викладеної. Зокрема, основою розрахунку оборотних коштів у запасних частинах для ремонту служать норми запасу деталей на одиницю ремонтної складності відповідних видів машин та устаткування. Загальними принципами нормування оборотних коштів у малоцінних і швидкозношуваних предметах є такі:

1) нарізне визначення норм для матеріальних цінностей, що зберігаються на складі підприємства й тих, що використовуються (експлуатуються) у виробництві;

2) грошова оцінка складських запасів за повною заготівельною їхньою вартістю (собівартістю), а предметів, що використовуються, - у розмірі 50% первісної їхньої вартості;

3) відмова від нормування у днях споживання предметів, які експлуатуються, і розрахунок норм для окремих їхніх груп на підставі коефіцієнтів, що характеризують залежність розміру запасу від чисельності персоналу, кількості робочих місць, вартості окремих видів устаткування тощо[6]

· Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві. Нормування незавершеного виробництва здійснюють у таких галузях і виробництвах, де тривалість виробничого циклу перевищує два місяці.

Обсяг незавершеного виробництва залежить від середньоденного випуску продукції, обчисленого за фактичною виробничою собівартістю, тривалості технологічного циклу та коефіцієнту наростання витрат. Норматив власних оборотних коштів у незавершеному виробництві розраховується за формулою

Норматив оборотних засобів на незавершене виробництво

де тривалість календарних періодів, дні.;

собівартість реалізованої продукції, грн.;

коефіцієнт зростаючих витрат;

тривалість виробничого циклу виготовлення виробів, дні.

Коефіцієнт зростаючих витрат

де матеріальні витрати в собівартості, грн.;

собівартість реалізованої продукції, грн..

· Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів розраховується виходячи із залишків коштів на початок періоду і суми витрат, які слід буде зробити в плановому році, за вирахуванням суми для майбутнього погашення витрат за рахунок собівартості продукції. Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів розраховується за формулою

Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів

де норматив витрат майбутніх періодів, грн.;

залишок витрат на початок планового періоду, грн.;

витрати, які будуть здійснені у плановому періоді, грн.;

витрати, які будуть погашені за рахунок собівартості у плановому періоді.[6]

· Норматив оборотних коштів у залишках готової продукції визначається добутком середньоденного випуску продукції (за виробничою собівартістю) на норму запасу готової продукції на складі в днях.

Величина нормативу оборотних засобів готової продукції, грн.

де норма наявності готової продукції на складі, дні.[7]

Оборотні кошти підприємства різних галузей народного господарства країни становлять значну частину її національного багатства. Причому понад 4/5 їх загальної суми зосереджено в запасах товарно-матеріальних цінностей. Тому раціональне і економічне використання перш за все так званих матеріальних оборотних коштів, тобто коштів, що обслуговують безпосередньо виробництво і обіг різноманітних товарів, має неабияке народногосподарське значення. Для оцінки ефективності функціонування оборотних коштів використовують певні показники, а її підвищення - відповідні шляхи.( Малюнок 3.1.)

Ефективність використання оборотних коштів характеризується швидкістю їхнього обертання, оборотністю. Прискорення оборотності цих коштів зумовлює: по-перше, збільшення обсягу продукції на кожну грошову

· Оптимізація запасів ресурсів і незавершеного виробництва

· Скорочення тривалості виробничого циклу

· Поліпшення організації матеріально-технічного забезпечення

· Прискорення реалізації товарної продукції

коштів і завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва.

Основні показники

Ефективність використання оборотних коштів

· збільшення обсягу продукції на одиницю поточних витрат підприємства; по-друге, вивільнення частини Коефіцієнт оборотності

· Коефіцієнт завантаження

· Тривалість одного обороту

· Рентабельність

Шляхи підвищення

Малюнок 3.1 - Показники і шляхи підвищення ефективності використання ОКП.

Оборотні кошти підприємства знаходяться в постійному русі - здійснюють обертання.[6]

Показники, що характеризують швидкість оборотності оборотних коштів, і є показниками ефективності їх використання. Ефективність використання оборотних коштів характеризується такими показниками:

Коефіцієнт оборотності, який показує скільки оборотів здійснили оборотні кошти за певний період і розраховується за формулою

де річний об'єм випущеної продукції, грн.;

середньорічна вартість оборотних засобів, грн.

Тривалість одного обороту (швидкість обороту) оборотних коштів визначається за формулою

де тривалість календарних періодів, днів;

Для характеристики економічної ефективності використання оборотних коштів може бути використаний показник віддачі (рентабельності) оборотних коштів, котрий являє собою відношення прибутку до середніх залишків оборотних коштів

[7]

Унаслідок прискорення оборотності фінансових (грошових) коштів зменшується потреба в них, відбувається процес вивільнення цих коштів з обороту. Розрізняють абсолютне (зменшення потрібної суми коштів) та відносне (реалізація більшої кількості продукції за фіксованої суми коштів завдяки поліпшенню їхнього використання) вивільнення грошових коштів з обороту.[6]

Напрямки підвищення використання обігових коштів підприємства:

1. Зменшення строків виготовлення продукції завдяки автоматизації, механізації виробничих процесів, удосконалення технологій;

2. Зменшення виробничих запасів у результаті покращення організації матеріально-технічного постачання, виробу постачальників сировини, зменшення дальності транспортування виробничих запасів;

3. Економія матеріальних ресурсів, краще їх зберігання, суворе дотримання норм споживання матеріальних ресурсів на одиниці виробу;

4. Удосконалення розрахунків з замовниками та інші заходи, що до поліпшення фінансової та платіжної дисципліни;

5. Удосконалення системи ціноутворення;

6. Зменшення тривалості виробничого циклу.

Прискорення оборотності оборотних коштів дає змогу зекономити значні суми і збільшити обсяги виробництва та реалізації продукції без

додаткових фінансових ресурсів.

Практична частина 1: Визначення вартості основних виробничих фондів підприємства та їх структура

Основні виробничі фонди (ОВФ) - частина виробничих фондів, котра бере участь у виробничому процесі тривалий час (не менше 1 року), зберігає при цьому свою натуральну форму, а її вартість (не менше 100 грн.) переноситься на вартість виробляємої продукції поступово, по частинам, по мірі зносу. Поряд з виробничими фондами існують невиробничі фонди - житлові будинки, дитячі та спортивні заходи, об'єкти культурно-побутового значення, знаходяться на балансі підприємства.

До ОВФ відносять:

· будівлі;

· обладнання;

· споруди та до давальні пристроїв;

· транспортні засоби;

· вимірювальні прилади, інвентар та інструменти багаторазового використання;

· офісна меблі та техніка та ін.

ОВФ поділяються на дві частини:

· активні ОВФ - приймають участь у виробничому процесі;

· пасивні ОВФ - створюють умови для здійснення виробничого процесу.

1.1 Загальна вартість ОВФ у балансових цінах, тобто, за якими вони числяться у балансі підприємства, ОВФ розраховуються за формулою:

де - балансова вартість від'ємних складових ОФ, грн..;

- загальна балансова вартість усіх будівля, усього обладнання, транспортних засобів, споруди та передаточних пристроїв, інвентарю та інструмента, офісної меблі та техніки підприємства, грн..

1.2 Балансова вартість усіх будівель, , грн.

де - вартість виробничих, адміністративно - побутових будівель та будівель складів та гаражів, грн..;

- об'єм виробничих, адміністративно-побутових будівель та будівель складів та гаражів, ,визначається добутком розмірів будівель (довжина, ширина та висота), котрі задані вихідні дані;

- вартість одного метра кубічного об'єму виробничих, адміністративно -побутових будівель, складів та гаражів, грн../

Розрахунки величини виповнюється за допомогою таб.1.1.

Таблиця 1.1

Розрахунок величини загальної балансової вартості всіх будівель підприємства

Найменування

об'єктів

довжина*ширина*

*висота, м

V,

V*

Промислові

36*55*14

27720

25

693000

Адм.-побутові будівлі

24*33*8

6336

75

475200

Склади та гаражі

36*29*6

6264

25

156600

Підсумок, загальна балансова вартість усіх будівель

1324800

1.3 Балансова вартість одиниці обладнання, грн.

де Ц - ціна одиниці обладнання, Ц=35000 грн.

витрати на транспортування, =10% від Ц, грн.

грн.

1.4 Розрахункова кількість обладнання, грн.

шт.

де Z - розрахункова кількість станків;

- чорнова вага готової продукції, випускаємої в один рік, т.;

g - зйомка з одного станка продукції в один рік при роботі в одну зміну, g=35т.;

- число змін роботи обладнання, =2;

- коефіцієнт загрузки станків, =0,85.

1.5 Чернова вага готової продукції

де М - маса випускаємої продукції, кг.;

N - річна програма випуску, шт.;

- коефіцієнт використання матеріалів;

т.

1.6 Балансова вартість усього обладнання визначається за формулою:

грн.

1.7. Балансова вартість усіх транспортних засобів, грн.;

де - балансова вартість усіх автомобілів, електрокарів та кранів, грн.;

1.8 Закріплена балансова вартість транспортних засобів:

де - середня оптова ціна одного транспортного засобу, грн.;

- кількість транспортних одиниць кожного типа, надано у вихідних даних, шт.;

- витрати на транспортування автомобілів, =12% від ,

- витрати на транспортування електрокар, =13% від ,

- витрати на транспортування кранів, =14% від .

Розрахунки величини виповнюється за допомогою табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Розрахунок вартості всіх транспортних засобів

Найменування

транспортних засобів

Ц, грн.

К шт., , шт.

Автомобілі

80000

3

Електрокари

10000

4

Крани

175000

1

Підсумок:

513500

Вартість споруд та до давальних приладів, виробничого інвентарю та інструмента, офісної меблі та техніки підприємства визначаємо, як частину від вартості вже підрахованих основних виробничих фондів.

1.9 Вартість споруд та до давальних приладів;

Розраховується, як 10% від

грн.

1.10 Вартість виробничого інвентарю та інструментів;

Розраховується, як 10% від

грн.

1.11 Вартість офісної меблі та техніки підприємства;

Розраховується, як 15% від

грн.

Результати розрахунку загальної вартості основних виробничих фондів приводиться у табл. 1.3. Тут же розглядається структура основних виробничих фондів підприємства.

Таблиця 1.2

Розрахунок загальної вартості ОВФ підприємства

Найменування основних виробничих фондів

%

1

Будівлі

1324800

28

2

Обладнання

2502500

52,89

3

Транспортні засоби

513500

10,85

4

Споруди та до давальні прилади

69300

1,46

5

Інвентар та інструменти

250250

5,29

6

Офісні меблі та техніка

71280

1,51

7

Усього

4731630

100

Активні основні виробничі фонди: обладнання, інструмент та інвентар.

Пасивні основні виробничі фонди: будівлі, транспортні засоби, споруди та до давальні прилади, офісні меблі та техніка.

Найменування

%

1

Активні

2752750

58,18

2

Пасивні

1978880

41,82

Усього

4731630

100

Практична частина 2: Визначення собівартості реалізованої продукції та підрахування чистого прибутка підприємства

Собівартість - це грошове вираження використовуємих в процесі виробництва продукції сировини, матеріалів, томлива енергії, трудових ресурсів, основних фондів та інших витрат на її виготовлення. Перелік витрат для визначення собівартості. Вони розбиті на чотири статті:

1. Прямі матеріальні витрати.

2. Прямі витрати на оплату праці.

3. Інші прямі витрати.

4. Загально виробничі витрати.

Ці витрати створюють виробничу собівартість продукції підприємства. В розрахунку за одиницю продукції прийнята одна її тона. Розрахунки по валовим показникам виповнюються з точністю до гривні, по одиниці продукції - з точністю до копійки.

Прямі матеріальні витрати

Ці витрати складаються з витрат на основні матеріали та витрати на паливо, та енергію для технологічних цілей. Загальні витрати на основні матеріали на всю програму випуску продукції визначаються за формулою:

2.1 Прямі матеріальні витрати

де Q - Чернова вага матеріалу на один виріб, т.;

ціна 1т матеріалу, грн..

Витрати на паливо та енергію для технічних цілей закріплено визначимо як 3% від .

Прямі витрати на оплату праці

Ці витрати включають в себе витрати на основну заробітну плату, розраховану у відрядно - преміальній формі оплати праці, та додаткову зарплату основних виробничих робочих.

2.2 Основна заробітна плата розраховується за формулою:

де N - річна програма випуску виробів, шт.;

час виготовлення виробу, г.;

годинна тарифна ставка, 1,2 грн/г.;

коефіцієнт премії, 1,15.

грн.

2.3 Додаткова заробітна плата основних робітників, визначається як 11% від

грн.

2.4 Річний фонд заробітної плати

де - кількість основних робітників.

грн.

2.5 Кількість основних робітників

де Т - трудоємкість річної програми випуску, нормо-год.;

- річний ефективний фонд часу роботи робітника, год.;

коефіцієнт виконання норм, 1,1.

чол.

2.6 Річний ефективний фонд часу роботи робітника, год.;

де номінальний фонд часу роботи робітника, 52*40 = 2080 г.;

відсоток не виходу на роботу , %.

г.

2.7 Прямі матеріальні витрати на оплату праці

1095543,36 грн.

Інші прямі витрати

Ці витрати включають в себе відрахування в соціальні фонди (від суми основної та додаткової заробітної плати основних виробничих робітників) та витрати, пов'язані з амортизацією основних фондів підприємства.

Відрахування в фонд соціального страхування - 2,9%.

Відрахування в пенсійний фонд - 32%

Відрахування в фонд зайнятості - 2,1%

Відрахування в фонд страхування від нещасних випадків - 3%

2.8 Відрахування від фонду зарплати

де - фонд заробітної плати, грн.;

% відрах - відсоток відрахування в відповідні фонди.

% відрах = 2,9+32+2,1+3 = 39,9%=40%

грн.

Амортизація будівель за рік визначається по прямолінійному методу.

2.9 Амортизаційні відрахування

де первісна (балансова) вартість будівель, грн.;

ліквідаційна вартість будівель, грн.. Визначається як 3% від первісної вартості;

термін експлуатації будівель, років. 15 років.

грн.

грн.

Амортизація споруд та до давальних приладів визначається по прямолінійному методу. Споруди та до давальні прилади використовуються 2 роки.

Амортизація транспортних засобів розраховується по методу зменшення залишкової вартості.

2.10 Норма амортизації

2.11 Амортизаційні відрахування

2.12 Залишкова вартість ОФ

Строк експлуатації - 8 років.

Фактичний строк служби транспортних засобів 2 роки.

грн.

грн.

грн.

грн.

Амортизація обладнання, виробничого інвентарю та інструмента, офісної техніки визначається по методу прискореного зменшення залишкової вартості.

2.13 Норма амортизації

2.14 Амортизаційні відрахування

2.15 Залишкова вартість ОФ

Строк експлуатації для обладнання - 15 років, для виробничого інвентарю та інструмента - 6 років, для офісної техніки - 10 років.

Фактичний строк експлуатації - 2 роки.

Обладнання

грн.

грн.

грн.

грн.

Виробничий інвентар та інструмент

грн.

грн.

грн.

грн.

Офісна техніка

грн.

грн.

грн.

грн.

2.16 Підсумок інших матеріальних витрат

Загально виробничі витрати

Включають в себе зміст цехового персоналу, зміст будівель, споруд та інвентарю, витрати пов'язані з ремонтом будівель, споруд та інвентарю, витрати по випробуванням, опитам, витрати на обслуговування виробничого процесу та інших витрат: збитки та порча матеріальних цінностей, оплата простоїв.

Сума загально виробничих витрат розраховується як 130% від фонду заробітної плати. Доля постійних витрат складає 70% цієї суми, а доля витрат складає 30%. Змінні витрати відносять на виробничу собівартість.

2.17 Сума загально виробничих витрат

грн.

2.18 Змінні загально виробничі витрати

грн.

2.19 Постійні загально виробничі витрати

грн.

Калькуляція виробничої собівартості

2.20 Виробнича собівартість продукції

грн.

Представимо її у вигляді таблиці 2.1.

Найменування витрат

Сума

%

1

Прямі матеріальні витрати

10720913,82

82,4

2

Прямі витрати на оплату праці

1095543.36

7,37

3

Інші прямі витрати

1002254.48

7,29

4

Загально виробничі змінні витрати

427261.91

2,28

Усього

13245973.57

100,00

Собівартість реалізованої продукції

2.21 Собівартість реалізованої продукції

де виробнича собівартість продукції, грн.;

постійні загально виробничі витрати, грн.

грн.

Адміністративні витрати розраховуються як 10% від виробничої собівартості продукції. Витрати на збут та реалізацію продукції як 3% від виробничої собівартості продукції.

2.22 Адміністративні витрати

грн.

2.23 Витрати на збут

грн.

2.24 Норма прибутку

де норматив адміністративних витрат, 10%;

норматив витрат на збут, 3%;

норматив операційного прибутку,15%.

2.25 Ціна оптова

грн.

податок на додану вартість, грн.

грн.

2.26 Податок на додану вартість

грн.

Ціна оптова відпускна продукції дорівнює виручці від реалізації цієї продукції.

грн.

2.27 Чистий прибуток підприємства

де виручка від реалізації продукції, грн.;

податок на додану вартість, розраховується як 16,67% від виручки, грн.

грн.

2.28 Валовий прибуток ( прибуток від основної діяльності підприємства)

грн.

2.29 Фінансовий результат від операційної діяльності

де прибуток від іншої операційної діяльності, 100000 грн.

грн.

2.30 Прибуток від звичайної діяльності

де прибуток від участі в капіталі, 100000 грн.;

прибуток від фінансової діяльності, 50000 грн.

Прибуток від звичайної діяльності розраховуємо приймаючи до уваги, що від інвестування підприємство отримало прибуток в розмірі 100000 грн., а по придбаним цінним паперам отримало прибуток в розмірі 30000 грн.

грн.

При визначенні чистого прибутку підприємства враховуємо, що застрахувавшись від нещасних випадків, підприємство отримало прибуток від надзвичайної діяльності в розмірі 50000 грн.

2.31 Чистий прибуток підприємства

де прибуток від звичайної діяльності підприємства, грн.;

податок на прибуток від звичайної діяльності, 30% від

,грн.;

прибуток від надзвичайної діяльності підприємства, грн.;

податок на прибуток від надзвичайної діяльності підприємства, 30% від , грн..

грн.

Практична частина 3: Визначення нормативу оборотних засобів підприємства та строк їх обертаності

Оборотні кошти (ОК) - це грошові кошти, вкладені в оборотні виробничі фонди. Оборотні кошти, на відміну від основних фондів, у процесі виробництва змінюють свою натурально -речову форму і переносить свою вартість на готову продукцію на протязі кожного виробничого циклу. До оборотних коштів відносяться власні, порівняні до них займових залучення коштів.

Сума власних ОК закріплюється установчому фонді підприємства, котрими можливо розпоряджатися за побажаннями. Власні ОК виділяються для створення постійних мінімальних запасів, залишків готової продукції, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів.

Зайомні кошти - це джерела для виникнення сезонних запасів та інших потреб, формуються за рахунок кредитів.

Залучення коштів - це тимчасове вільні кошти, які знаходяться в обороті підприємства до завершення розрахунку з бюджетом.

ОК нормуються. Норматив ОК - це планова сума грошових коштів, постійно необхідних підприємству для її діяльності. Величина НОК, грн. визначається як сума нормативів ОК: норматив оборотних коштів у виробничих запасах незавершеному виробництві готової продукції

3.1 Величина нормативу засобів у виробничих запасах, грн.

де річна програма випуску, шт.;

кількість календарних днів у плановому періоді, 360 дн.;

ціна матеріалу, грн.;

проміжок між двома поставками, дн;

страховий запас, дн.

грн.

3.2 Норматив оборотних засобів на незавершене виробництво

де тривалість календарних періодів, дн.;

собівартість реалізованої продукції, грн.;

коефіцієнт зростаючих витрат;

тривалість виробничого циклу виготовлення виробів, дн.

грн.

3.3 Коефіцієнт зростаючих витрат

де матеріальні витрати в собівартості, грн.;

собівартість реалізованої продукції, грн..

3.4 Величина нормативу оборотних засобів готової продукції, грн.

де норма наявності готової продукції на складі, дн.

грн.

3.5 Загальний норматив оборотних засобів грн. буде складати

грн.

3.6 Величина коефіцієнту оберненості оборотних засобів

де річний об'єм випущеної продукції, грн.;

середньорічна вартість оборотних засобів, грн.

3.7 Тривалість одного обороту оборотних засобів дн.

днів.

3.8 Рентабельність виробництва

3.9 Рентабельність продукції

Висновки

У ході виконання курсової роботи зроблено наступне:

В розділі 1. “Основні фонди проекту підприємства” :

В теоретичній частині, яка має назву “Основні виробничі фонди” розглянуті такі питання: фізичний та моральний знос; амортизація; методи амортизації; переваги прискореної амортизації; економічне обґрунтування нормативного строку служби обладнання.

В практичній частині, яка має назву “Визначення вартості основних виробничих фондів підприємства та їх структури" проведені розрахунки балансової вартості будівель, обладнання, транспортних засобів, споруд і передаточних приладів, виробничого інвентарю і інструментів, офісних меблів і техніки і загальна балансова вартість всіх основних виробничих фондів.

В розділі 2. “Собівартість продукції проекту підприємства”:

В теоретичній частині , яка має назву “Виробництво продукції. Загальна характеристика продукції” розглянуті такі питання: особливості сучасного виробництва, продукція, її характеристики; центри витрат та центри прибутку; продукція, її товарообіг; товарна, валова, реалізована продукція; нормативно-чиста продукція, її об'єм; конкурентоспроможність продукції; регулююча роль якості продукції.

В практичній частині, яка має назву “Визначення собівартості реалізованої продукції підприємства та розрахунок чистого прибутку підприємства”, виконані розрахунки прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, інших прямих витрат, загальновиробничих змінних витрат. Ці витрати утворюють виробничу собівартість продукції підприємства. Також приведені розрахунки собівартості реалізованої продукції. Визначені валовий прибуток, фінансовий результат від операційної діяльності, прибуток від звичайної діяльності та чистий прибуток підприємства.

В розділі 3. “Обігові кошти проекту підприємства”:

В теоретичній частині , яка має назву “Нормування обігових коштів підприємства”, розглянуті такі питання: основні нормативи оборотних коштів у виробничих запасах, у незавершеному виробництві, в витратах майбутніх періодів, у запасах готової продукції на складі. Ефективність використання ОбВФ. Шляхи прискорення оборотності основних засобів.

В практичній частині, яка має назву “Оборотні кошти проекту підприємства” визначені величина нормативу оборотних коштів в виробничих запасах, норматив обігових коштів на незавершене виробництво, величина нормативу обігових коштів готової продукції, загальний норматив обігових коштів, а також рентабельність виробництва і рентабельність продукції.


Подобные документы

  • Визначення загальної вартості та структури основних виробничих фондів підприємства. Розрахунок річної потреби обігових коштів. Визначення кошторису витрат та собівартості одиниці продукції. Розрахунок економічних показників ефективності виробництва.

    контрольная работа [72,8 K], добавлен 21.02.2011

  • Розрахунок капіталовкладень в основні фонди підприємства; амортизаційних відрахувань; величини кредиту; експлуатаційних витрат; прибутку та рентабельності. Визначення конкурентоспроможної ціни продукції. Формування фондів економічного стимулювання.

    курсовая работа [130,9 K], добавлен 29.12.2013

  • Склад обігових коштів підприємства. Визначення загальної вартості та видової структури основних виробничих фондів, річної потреби обігових коштів підприємства. Кошторис витрат виробництва готової продукції та собівартості одиниці продукції фірми.

    курсовая работа [55,5 K], добавлен 27.03.2012

  • Дослідження сутності прибутку - форми додаткової вартості, в якій виражаються відносини між власниками засобів виробництва і найманими працівниками з приводу його створення та привласнення. Виробничі фактори прибутку. Проблеми забезпечення рентабельності.

    курсовая работа [340,3 K], добавлен 07.03.2011

  • Схема роботи та розрахунок потужності технологічної лінії. Розрахунок трудових витрат на виготовлення одиниці продукції, виробничої, повної собівартості, відпускної ціни. Вибір стратегії підприємства, розрахунок чистого прибутку, прогноз обсягів продажу.

    курсовая работа [166,9 K], добавлен 29.05.2010

  • Асортимент та позиціювання товару на ринку рибної продукції, маркетингове середовище та конкурентні переваги підприємства. Аналіз показників виконання плану, обігових коштів, витрат, рентабельності виробництва. Пропозиції щодо модернізації обладнання.

    дипломная работа [717,6 K], добавлен 06.02.2011

  • Основні виробничі фонди енергетичних підприємств і економічні показники їх використання. Розрахунок початкової, відновної та залишкової вартості основних фондів. Амортизація основних виробничих фондів. Експлуатаційні властивості енергетичних об’єктів.

    курсовая работа [994,8 K], добавлен 24.10.2014

  • Поняття та суть рентабельності підприємства. Характеристика показників рентабельності. Основні заходи щодо підвищення прибутку підприємства. Напрямки зниження витрат підприємства. Аналіз діяльності та рентабельності підприємства ВАТ "М’ясокомбінат".

    курсовая работа [51,9 K], добавлен 09.10.2012

  • Основні виробничі фонди підприємства та їх економіко-соціальне значення. Механізм впливу технологічної структури основних виробничих фондів на господарську діяльність підприємства. Методи підвищення ефективності використання річного робочого часу.

    курсовая работа [175,4 K], добавлен 27.11.2012

  • Економічне обґрунтування розміщення підприємства. Визначення складу устаткування, його потужності, площі, чисельності робітників цеху. Розрахунок собівартості продукції, капітальних витрат та ціни продукції. Визначення порогу рентабельності виробництва.

    курсовая работа [190,0 K], добавлен 27.03.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.