Вступ

У цій доповіді розкрито тему впливу нематеріальних ресурсів підприємства на його конкурентоспроможність. Одна з найважливіших задач розвитку підприємства і країни в цілому, нерозривно пов`язана з підтриманням конкурентоспроможності своєї продукції, оскільки саме це є основним фактором конкурентоспроможності підприємства. Успішні гравці будь-якого ринку використовують свої нематеріальні ресурси (інтелектуальну власність) переслідуючи такі цілі як просування свого товару на ринку за допомогою реклами, скорочення витрат на виробництво, досліджуючи і впроваджуючи нові винаходи, ноу-хау, ідеї тощо, виокремлення свого товару серед ряду товарів-замінників, що пропонують конкуренти, для швидкої ідентифікації покупцем потрібного йому товару, це цього продавці досягають зображуючи на своєму товарі або на упаковці торгові марки, знаки якості та ін.

А також Ви зможете ознайомитися з сучасними способами отримання, розробки і захисту інтелектуальної власності.

Вплив нематеріальних ресурсів підприємства на його конкурентоспроможність

Нематеріальні ресурси - це складова частина потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду. Відмітними рисами цих ресурсів є брак матеріальної основи здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від їхнього використання.

Поняття „нематеріальні ресурси” використовується для характеристики сукупності об'єктів інтелектуальної власності. Інтелектуальна власність у широкому розумінні - це юридична категорія, яка застосовується для:

- визначення результатів творчої праці людини (творів науки, техніки, мистецтва та інших видів діяльності);

- позначення належності таких результатів творчої праці відповідним суб'єктам діяльності;

- закріплення за цими суб'єктами особистих немайнових і майнових прав, пов'язаних із розробкою та використанням створених ними інтелектуальних продуктів.

У складі об'єктів інтелектуальної власності виокремлюють:

1) об'єкти промислової власності. З-поміж об'єктів промислової власності окремо також виділяють так звані засоби ідивідуалізації учасників цивільного обороту і виготовлюваної ними продукції, робіт, послуг (знаки для товарів і послуг, фірмове найменування, зазначення походження товарів);

2) об'єкти, що охороняються авторськими і суміжними правами;

3) інші (нетрадиційні) об'єкти інтелектуальної власності

Згідно з Паризькою конвенцією з охорони промислової власності (1883 р.) до об'єктів цієї власності належать винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування, зазначення походження товарів, а також способи захисту від недобросовісної конкуренції.

Стокгольмська конвенція (1967 р.) включає в поняття „інтелектуальна власність” права, що стосуються літературних, художніх і наукових творів, виконавчої діяльності артистів, звукозапису, радіо і телевізійних передач, винаходів у всіх галузях людської діяльності, наукових відкриттів, промислових зразків, товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань та комерційних позначень, захисту проти недобросовісної конкуренції, а також всі інші права щодо інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях.

Окремі складові нематеріальних ресурсів мають свою сутність та особливості. Так, право на користування земельними ділянками, іншими природними ресурсами (водою, лісом), виробничими приміщеннями -- це право їх власників на відповідне виробниче або інше їх використання. Якщо власник зазначених ресурсів передає своє право користування ними іншому підприємству, це не означає, що останнє стає їх власником: воно лише може використовувати цю землю, інші природні ресурси без права їх продажу. При створенні спільних підприємств в Україні український учасник може вносити до статутного фонду своє право використання земельної ділянки, яка є його власністю. За домовленістю це право оцінюється, виходячи з цін світового ринку.

У широкому розумінні конкурентоспроможність означає можливість вигравати в змаганнях за попит споживача. Що стосується сфери економіки, то конкурентоспроможність - це наявність певних властивостей, що дають переваги для суб'єкта в еко-номічному змаганні.

Для оцінки конкурентоспроможності фірми використовують деякі чисельні показники, які свідчать про ступінь стійкості положення фірми, спроможності виготовляти продукцію, яка користується попитом на ринку й забезпечує фірмі одержання намічених та стабільних кінцевих результатів. До ряду таких показників відносяться:

- відношення вартості реалізованої продукції до її кількості за поточний період. Зменшення цього співвідношення веде до мінімізації затрат і максимізації прибутків;

- відношення прибутку до загальної вартості продажу (profit to sales). Підвищення цього показника свідчить про підвищення рівня КС фірми;

- відношення загальної вартості продажу та вартості нереалізованої продукції (sales to finished goods) свідчить про спад попиту на продукцію фірми та затоварювання готової продукції;

- відношення загальної вартості продажу та вартості матеріальних виробничих запасів (sales to inventories) показує, що сталося, або зниження попиту на готову продукцію, або збільшення запасів сировини. Зменшення цього показника свідчить про уповільнення обігу запасів;

- відношення обсягу до суми дебіторської заборгованості (sales to receivables) показує, яка частка реалізованої продукції поставлена покупцями на основі комерційного кредиту.

Безумовно, пошук, розробка, швидке впровадження, захист або продаж нематеріальних ресурсів мають значний позитивний вплив на конкурентоспроможність та добробут підприємства. Однак продаж інтелектуальної власності конкуренту покращує конкурентоспроможність конкурента і позбавляє продавця переваг, що може призвести до збитків і падіння на ринку. Також важливим є захист вже набутих нематеріальних ресурсів, адже нематеріальна власність має неабияку цінність як для власника-підприємця, так і для конкурентів або крадіїв-шантажистів.

Існує багато способів захистити інтелектуальну власність і закріпити виключне право на користування нею. Власники вдаються до зведення секретних лабораторій для розробки своїх та аналізу НР конкурентів, доступ до яких зазвичай має дуже вузьке коло «німих вчених», патентують свої винаходи, оформлюють авторські права і т. д. Важливо, що у захисті своєї інтелектуальної власності власникам допомагає закон, оскільки ним передбачено покарання за незаконне присвоєння і використання інтелектуальної власносі без відома власника.

Нажаль способів незаконно привласнити нематеріальні ресурси набагато більше, ніж способів захистити її. Найбільш широко підприємці-шахраї користуються такими: промислове шпигунство (найм професіональних шпигунів), підкуп працівників фірми-конкурента, що мають доступ до потрібної інформації, шантаж, виробництво підробок на продукцію конкурента, що безпосередньо негативно впливає на його конкурентоспроможність, різноманітні методи тиску і т. д.

Проте існують і законні методи аналізу господарюючого суб'єкта і отримання його інформаційної власності. Необхідно ретельно аналізувати поточний стан конкурента, його конкурентну позицію в галузі. Найчастіше використовують функціональний підхід до оцінки потенціалу конкурента. При цьому обєктами аналізу є: стратегії “портфеля продукції” з його різноманітними техніко-економічними характеристиками; маркетинг, виробництво, системи розподілу, дослідження та розробки, фінанси, кадри, система управління.

Портер пропонував оцінити конкуренцію за такими параметрами: фінансові цілі, відношення до ринку, системи контролю та стимулювання, організаційна структура, система бухгалтерського обліку, склад ради директорів, обмеженість з боку держави та зобовязання фірми і т.д..

Аналіз конкурента має дати відповідь на питання про напрями діяльності та способи ведення конкурентної боротьби. Крім аналізу існуючих конкурентів слід проводити оцінку і аналіз потенційних конкурентів.

Оскільки налагодження власних наукових досліджень є легальним і найбільш ефективним методом набуття нематеріальних ресурсів, розглянемо його детально.

Кожне підприємство, що дбає про свою конкурентоспроможність, повинно мати стратегію наукових досліджень, адже розроблення, вдосконалення, модифікація продукту не можуть відбуватися без певного обгрунтування. Їх основою є результати маркетингових досліджень, що фіксують вимоги споживачів до товару. Однак остаточної форми продукт набуває внаслідок реалізації розробок і досліджень, тобто конструкторсько-технологічної підготовки виробництва. Стратегія НДПКР базується на науково-технічних прогнозах і формується з урахуванням можливих винаходів, технологічних проривів протягом періоду, на який її розробляють. При створенні нового продукту з'ясовують взаємозв'язок його життєвих циклів, попиту на нього і технології його виробництва, оскільки вони впливають на життєвий цикл підприємства.

На ефективних підприємствах технологія, що використовується максимально забезпечує виготовлення конкурентоспроможної продукції. У такому разі головним орієнтиром для НДПКР є створення виробів на основі її вдосконалення. Отже, технологія є рушійною силою розвитку підприємства. Як тільки вона перестає виконувати цю роль, підприємство повинне переходити до іншого технологічного способу виробництва, щоб не продукувати застарілі товари і не втрачати конкурентоспроможності.

Висновок

Насамперед потрібно сказати, що серед методів підвищення конкурентоспроможності підприємства, цей є одним із найдієвіших. На мою думку є 4 основні фактории успіху в діяльності кожного підприємця: реклама, якість, ціна, новітні розробки. Легко бачити, що на кожен з них впливають нематеріальні ресурси. Масштабна, правильно спрямована, з наголосом на оригінальність і виняткову цінність торгової марки рекламна кампанія; кваліфіковані кадри, автоматизація на всіх рівнях виробництва і мотивація праці робітників; введення енерго- і ресурсо-зберігаючих технологій, що знижують вартість продукції; налагодження постійних НДПКР, спрямованих на синтез нових винаходів, технологій та ідей, що гарантують процвітання підприємства у майбутньому. Усе це неможливо втілити в життя розраховуючи тільки на матеріальні ресурси. Та навіть відсутність підприємницького хисту і досвіду у директора може стати причиною провалу власної справи і банкрутства всього підприємства.

Сподіваюся, що ні в кого не залишиться сумнівів щодо позитивного впливу нематеріальних ресусів на конкурентоспроможність підприємства