Організаційна й виробнична структура підприємства на прикладі ЗАТ "Тетерів"

ПЛАН

Вступ

1. Організаційна і виробнича структура підприємства

1.1 Коротка характеристика підприємства

1.2 Аналіз організаційної структури підприємства

1.3 Аналіз виробничої структури підприємства

2. Планування діяльності підрозділів підприємства

2.1 Виробнича програма та її обґрунтування

2.2 Розрахунок потреби в обладнанні, основних працівниках, обслуговуючому персоналу, ремонтниках

3. Контроль та оцінка діяльності підрозділу підприємства

3.1 Порівняння планових і фактичних показників, виявлення причин відхилень

3.2 Аналіз виконання плану

3.3 Інтегральна оцінка діяльності підрозділів

3.4 Визначення прибутку підрозділів-центрів прибутку підприємства

4. Мотивація трудових колективів (підрозділів підприємства)

4.1 Централізоване преміювання колективних підрозділів

4.2 Розподіл премій між членами трудового колективу

5. Встановлення матеріальної відповідальності

6. Удосконалення внутрішньо-економічного механізму

6.1 Введення внутрішніх цін

6.2 Встановлення комплексної розцінки

Висновки

Використана література

ВСТУП

Підприємство як складна виробнича система має виробничу та організаційну диференціацію, що виражається в поділі його на виробничі, обслуговуючі підрозділи та апарат управління з певною функціональною структурою.

У процесі діяльності всі його підрозділи вступають у двосторонні вертикальні і горизонтальні відносини. Відносини по вертикалі пов'язані з ієрархічною структурою підприємства і управлінням діяльністю його підрозділів із одного центру - апарату управління. Горизонтальні зв'язки обумовлені внутрішньою кооперацією між підрозділами згідно з технологічною або продуктовою їх спеціалізацією.

Метою даної курсової роботи є аналіз внутрішнього економічного механізму підприємства, який діє через економічні інтереси та складається з комплексу економічних способів методів, важелів, нормативів, показників, за допомогою яких реалізуються об'єктивні економічні закони.

В роботі аналізується організаційна, виробнича структура ЗАТ „Тетерів”, діяльність центрів відповідальності підприємства. Крім того обґрунтовується виробнича програма, здійснюється планування, формування виробничої собівартості та визначення внутрішніх цін виробничих підрозділів.

Велике значення в системі управління підприємством та його підрозділами відіграє контроль. Тому в роботі здійснюється детальний аналіз виконання плану та інтегральна оцінка діяльності підрозділів.

Отже, перейдемо до детального розгляду питань, наведених у плані курсової роботи.

1. ОРГАНІЗАЦІЙНА І ВИРОБНИЧА СТРУКТУРА ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Коротка характеристика підприємства

Закрите акціонерне товариство „Житомирська фабрика нетканих матеріалів „Тетерів” (скорочена назва - ЗАТ „Тетерів”) засновано згідно з рішенням засновників від 13 жовтня 1993 року шляхом викупу трудовим колективом майна Житомирської орендної фабрики нетканих матеріалів „Тетерів”. В 2005 році контрольний пакет акцій підприємства був викуплений ТзОВ „ФАНТ”-ЛТД на чолі з Фітісовим М. Т., частка якого у Статутному фонді становить 60,87%.

Юридична адреса ЗАТ „Тетерів”: 262002 Україна, м. Житомир, вул. Першого Травня, 75.

Метою діяльності даного підприємства є:

Сприяння укріпленню економіки України, розвитку ринкових відносин, науково-технічного прогресу та соціальної сфери;

Задоволення попиту покупців нетканих матеріалів, поліпшення їх асортименту та якості;

Запровадження нових технологій, форм організації виробництва та оплати праці, залучення іноземних інвестицій для посилення споживчого ринку власною продукцією;

Підвищення ефективності використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, вдосконалення умов праці та відпочинку працюючих, посилення охорони навколишнього природного середовища.

Предметом діяльності ЗАТ „Тетерів” є:

Виробництво та розширення асортименту нетканих матеріалів;

Виробництво товарів народного споживання;

Зовнішньоекономічна діяльність;

Брокерство: посередницькі послуги у придбанні та збуті продукції, товарів, послуг за заявами юридичних та фізичних осіб;

Оптова, оптово-роздрібна та інші види торгівлі;

Надання транспортних послуг, в тому числі послуг по міжнародним перевезенням;

Лізинг;

Надання маркетингових послуг;

Організація виставок-продажів;

Закупівля від фізичних та юридичних осіб сировини для виробництва нетканих матеріалів;

Надання орендних послуг.

ЗАТ „Тетерів” є юридичною особою та здійснює свою діяльність у відповідності з чинним законодавством України та Статутом. Воно є правонаступником Житомирської орендної фабрики нетканих матеріалів „Тетерів” та організації орендарів.

Засновниками товариства є юридичні особи, фізичні особи, громадяни України, працівники та колишні працівники Житомирської фабрики нетканих матеріалів „Тетерів”. Органами управління ЗАТ „Тетерів” є:

Загальні збори акціонерів;

Спостережна рада;

Правління Товариства;

Ревізійна комісія.

ЗАТ „Тетерів” виробляє :

1) ватин;

2) синтепон;

3) полотно голкопробивне;

4) ковдри;

5) матраци;

6) куртки ватні;

7) костюми робочі;

8) одяг робочий;

Крім цього підприємство надає орендні послуги.

Статутний фонд ЗАТ „Тетерів” становить - 661275 грн., його поділено на 44085 простих іменних акцій номінальною вартістю 15 гривень. Привілейовані акції та акції на пред'явника не випускаються. Товариство має право змінювати розмір свого Статутного фонду. Акціонери Товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами Товариства. Товариству забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з його господарською діяльністю.

1.2 Аналіз організаційної структури підприємства

Раціональна структура апарату управління є основою планомірного та ритмічного функціонування виробничої структури. На розвиток структур управління впливає ряд чинників, до яких належать виробнича структура, трудомісткість та складність управлінської роботи, вимоги ринку тощо.

Структура управління ЗАТ „Тетерів” є ієрархічною.

Ієрархічні структури управління (їх ще називають часом: формальні, механістичні, бюрократичні, класичні, традиційні) характеризуються твердою ієрархією влади в організації, формалізацією правил і процедур, які використовуються централізованим прийняттям рішень, вузько визначеною відповідальністю в діяльності.

Для ієрархічної структури ЗАТ „Тетерів” характерні:

- Стабільність і не складність зовнішнього середовища.

- Цілі і завдання прості та ясні. Завдання піддаються розподілу. Роботи можна вимірювати.

- Постійна повторюваність одних і тих самих робіт, що дозволяє їх регламентувати. Призначається дана влада.

Ієрархічний тип структури має багато різновидів, але самої розповсюдженою є лінійно-функціональна організація управління, до якої належить організаційна структура ЗАТ „Тетерів” (див. Рис.1.).

Рис.1. Організаційна структура ЗАТ „Тетерів”

Основу лінійно-функціональних структур складає так званий "шахтний" принцип побудови і спеціалізація управлінського процесу по функціональним підсистемам організації (маркетинг, виробництво, дослідження і розробки, фінанси, персонал та ін.). По кожній з них формується ієрархія служб. Результати роботи кожної служби апарату управління організацією оцінюються показниками, що характеризують виконання ними своїх мети і задач .

Багатолітній досвід використання лінійно-функціональних структур управління показав, що вони найбільш ефективні там, де апарат управління виконує рутинні, які частіше повторюються і рідко змінюються задачі і функції. Вони виявляються в управлінні організаціями з масовим або багатосерійним типом виробництва, а також при господарському механізмі затратного типу, коли виробництво найменш чутливо до прогресу в області науки і техніки При такій організації управління виробництвом підприємство може успішно функціонувати лише тоді, коли зміни по всім структурним підрозділам відбуваються рівномірно. Але в реальних умовах цього немає, виникає неадекватність реакції системи управління на вимогу зовнішньої середи. Положення посилюється втратою гнучкості в взаємовідносинах робітників апарату управління із-за застосування формальних правил і процедур. В результаті ускладнюється і уповільнюється передача інформації, що не може не відбиватися на швидкості і своєчасності прийняття управлінських рішень. Необхідність погодження дій різних функціональних служб різко збільшує обсяг роботи керівника організації і його заступників, тобто. вищого ешелону управління.

1.3 Аналіз виробничої структури підприємства

Внутрішня побудова підприємства, його виробничої та організаційної системи безпосередньо впливає на створення контуру комунікаційних зв'язків між його підрозділами. Тому питання структуризації відіграють велику роль під час формування його внутрішнього економічного механізму.

Виробнича структура перебуває в процесі постійного розвитку під впливом удосконалення техніки, технології, форм організації виробничих процесів та інших чинників.

У процесі формування виробничої структури необхідно враховувати чинники як зовнішнього, так і внутрішнього впливу, що створюють передумови побудови раціональних структур. До зовнішніх можна віднести економічні, правові, науково-технічні, соціально-культурні, екологічні, до внутрішніх - цілі та стратегії розвитку підприємства, ресурсні обмеження, специфіку продукції та технології її виготовлення, чисельність персоналу, потужність виробництва тощо.

В загальних рисах ЗАТ „Тетерів” можна віднести до підприємств „технологічного ” типу, оскільки воно функціонує на основі базових технологічних процесів виробництва нетканих матеріалів.

Щодо складу цехів та служб, то вони реалізують виробничий процес виготовлення продукції. Форми їх взаємозв'язків покладені в основу виробничої структури ЗАТ „Тетерів”. Види структурних підрозділів та цехів зображені в Таблиці 2.

Рис. 2. Схема структурних підрозділів підприємства.

Основними рівнями виробничої структури ЗАТ „Тетерів” є: цех - відділення - дільниця - бригада - робоче місце.

Ватинний та голкопробивний цех спеціалізується безпосередньо на виробництві ватина та голкопробивного полотна і в свою чергу поділяється на ватинну та голкопробивну дільницю.

Відділ технічного контролю займається вимірюванням і упаковкою продукції, а також фізико-математичними випробуваннями.

Механічна дільниця спеціалізується на слюсарно-ремонтних, електрогазозварювальних, контрольно-вимірювальних роботах.

Цех з випуску товарів широкого народного споживання займається моделюванням виробів, їх закройкою та безпосереднім їх пошиттям і в'язанням.

Структурні одиниці адміністративно-господарської служби займаються складанням готової продукції, навантажувально-розвантажувальними роботами та контролем цих процесів.

Дана виробнича структура не є досить розгалуженою, отже це сприяє підвищенню управління нею. Максимальне спрощення виробничої структури забезпечує її раціоналізацію та можливість найкращої керованості нею.

2. ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДРОЗДІЛІВ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Виробнича програма та її обґрунтування

Виробнича програма підрозділів основного виробництва - це сукупність продукції певної номенклатури і асортименту, яка має бути виготовлена у плановому періоді у визначених обсягах згідно зі спеціалізацією та виробничою потужністю цих підрозділів. Виробнича програма є надзвичайно важливим розділом плану роботи підприємства та його підрозділів, оскільки вона виражає зміст їх основної діяльності та засоби досягнення стратегічної мети.

З метою чіткого взаємоузгодження виробничі завдання цехам у натуральному виразі розробляються в порядку, зворотному до послідовності технологічного процесу. У плановому завданні кожного цеху враховуються поставки продукції цехам-споживачам, на склад готової продукції і можлива заміна незавершеного виробництва з метою підтримання його величини на нормативному рівні. Цей загальний порядок розроблення виробничої програми цехів можна подати так:

Nв = Nп + Nс + Nн - Nф ,

Де Nв - плановий випуск виробів у натуральному виразі в певному цеху;

Nп - поставка виробів наступним за технологічним маршрутом цехам-споживачам;

Nс - поставка виробів на склад готової продукції;

Nн, Nф - відповідно нормативний і фактичний міжцеховий запас цього виробу.

Наприклад, в 2005 року планувалася:

поставка ватину ватинною дільницею на склад готової продукції - 200 тис. м, а цеху по випуску товарів широкого народного споживання потрібно було поставити 5 тис. м ватину. Крім цього слід довести фактичну величину ватину у незавершеному виробництві (36 тис.м) до нормативної (80 тис.м). Трудомісткість 100 м ватину: 5,2 машино-годин, 2,4 людино-години. Кількість обслуговуючих виробників складає 5% від кількості основних робітників. Необхідна кількість ремонтників розраховується виходячи з того, що на один ремонтник може обслуговувати за зміну 5 станків. Протягом року підприємство працювало 252 дні у дві зміни по 8 годин. Втрати робочого часу працівниками складають 4%, коефіцієнт використання режимного фонду складає 0,94, а коефіцієнт виконання норм 1,0.

Отже:

1) Плановий випуск =200000+5000+80000-36000=249000 (м)

2) Максимальний фонд робочого часу 1 обладнання = 252*8*2 = 4032 маш-год

3) Ефективний фонд робочого часу 1 обладнання = 4032*0,94=3790,08 маш-год

4)Необхідна кількість обладнання = (2490*5,2)/3790,08 = 3,4 = 3 од. обл.

5) Ефективний фонд робочого часу 1 працівника = 252*8*0,96 = 1935 люд-год

6) Необхідна кількість основних працівників = (2490*2,4)/(1935*1,0) =3,09 = 3 чол.

7) Необхідна кількість обслуговуючих робітників = 11* 0,05 = 1 чол.

8) Необхідна кількість ремонтників = 3/5=0,6 = 1 чол.

2.2 Планування виробничої собівартості

При плануванні собівартості слід розрізняти собівартість окремих виробів (калькуляції) і собівартість загального обсягу готової продукції. Планування собівартості здійснюється знизу вверх, починаючи з місць витрат і центрів відповідальності. Закінчується цей процес складанням загального кошторису підприємства і визначенням собівартості продукції.

Виробнича собівартість - це всі витрати, пов'язані з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг.

Для забезпечення беззбиткової виробничо-господарської діяльності підприємства ці витрати мають плануватись так, щоб вони відшкодовуватись за рахунок доходу від продажу виготовленої продукції.

Собівартість є одним з двох основних елементів, з яких складається ціна на товар.

Розглянемо приклад планування виробничої собівартості продукції ЗАТ „Тетерів”(Табл. 1.).

Візьмемо за приклад Ватин артикул 6В1 - 300.

Дане підприємство при плануванні до виробничої собівартості включає:

1. сировину;

2. повернені відходи;

3. допоміжні матеріали - шпагат та препарат ОС-20;

4. електроенергія;

5. основна з/плата основних виробничих робітників;

6. нарахування на соцстрах - 39,14% від основної з/плати;

7. утримання та експлуатація обладнання - вартість карда стрічки та голок;

8. цехові витрати, що включають в себе:

амортизацію

усю іншу з/плату

нарахування на з/плату

газ

воду

комунальний податок

зв'язок

оплату відряджень

податок на землю

санстанцію

поштові витрати

плату за кредит

пожежне обслуговування

мило

молоко

При чому адміністративні витрати, витрати на збут, витрати на соціальні потреби та плату за кредит підприємство включає до цехових витрат.

Цехові витрати на 1000 м ватину знаходимо:

(ЦВ/ЗВ)*1000=(79206/249000)*1000=318,10 грн., де

ЗВ - загальний випуск ватину.

9. Загальнофабричні витрати - відсутні.

Таким чином маємо заплановану виробничу собівартість ватину 6В1 - 300 (Розрахунок здійснюється на 1000 м. ):

ВС = 1296,91+1,44+88,03+168,93+66,12+206,26+318,10 = 2145,79 грн.

Враховуючи те, що продукція є однорідною, має однакову споживчу якість та складність виготовлення, калькулювання здійснюється методом прямого ділення витрат на обсяг продукції. Отже, виробнича собівартість одного м ватину 6В1 - 300 дорівнює:

Со = 2145,79/1000 = 2,15грн.

Таблиця 1

Звітна калькуляція собівартості товарної продукції - ватину за 2005 рік по ЗАТ „Тетерів”

Артикул	6 В1 - 300
Сировина	1296,91
Повернені відходи	-
Допоміжні матеріали	1,44
Електроенергія	88,03
Основна зарплата основних виробничих робітників	168,93
Нарахування на соцстрах	66,12
Утримання та експлуатація обладнання	206,26
Цехові витрати	318,10
Загальнофабричні витрати	-
Виробнича собівартість	2145,79

3. КОНТРОЛЬ ТА ОЦІНКА ПІДРОЗДІЛІВ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Порівняння планових і фактичних показників, виявлення причин відхилень

Контроль відіграє важливу роль в системі управління підприємством і його підрозділами. Контролю на підприємстві підлягають матеріальні і грошові потоки, виробничі процеси діяльність персоналу, витрати ресурсів та результати діяльності.

Основним методом оцінки роботи підрозділів за певними показниками є порівняння фактичної величини певного показника за певний період з його плановою величиною.

Наприклад, визначимо виконання плану на ЗАТ „Тетерів” за загальним обсягом виробництва, за номенклатурою та за питомою вагою у загальному переліку продукції у 2005 році (за даними Таблиці 2).

Таблиця 2

Фактичні та планові показники виготовлення продукції

Продукція	Випуск продукції, тис. грн.
	План	факт
Ватин	750	804,1
Підоснова	1400	1500,1
Швейні вироби	80	60,4
Разом	2230	2364,6

Таблиця 3

Виконання плану за асортиментом

Продукція	Виконання плану, %	Зараховано у виконання плану за асортиментом
Ватин	107,21	750
Підоснова	107,15	1400
Швейні вироби	75,5	60,4
Разом	х	2210,4

- за загальним обсягом виробництва :

Рпл.в = (2364,6/2260)*100 = 104,63%;

- за найменшим відсотком - 75,5%;

- за питомою вагою продукції, за якою виконано план випуску:

Рп.в = (2/3)*100 = 66,67%;

- за середнім відсотком:

Рпл.н = (2210,4/2260)*100 = 97,81%.

Ще одним важливим показником рівня організації виробництва є ритмічність виробництва, тобто рівномірна робота підрозділів згідно з календарним планом-графіком.

Визначимо виконання плану з ритмічності виробництва ватину ватинною дільницею за 2005 рік:

Таблиця 4

Фактичні і планові показники випуску продукції

Квартал	Випуск продукції, тис. грн.
	план	факт
Перший	250	175,7
Другий	250	82,8
Третій	250	178,4
Четвертий	250	367,
Разом	1000	804,1

Виконання плану за ритмічністю:

Кр = (804,1/1000)*100% = 80,41%

Для оцінки економічних процесів, діяльності підприємства та його підрозділів застосовується критерій динаміки показників: фактична величина певного показника за звітний період порівнюється з фактичною його величиною за попередній період, тобто:

Рд = (Аф/Аф.б.)*100,

де Рд - відношення фактичних величин показника у звітному та попередньому періодах, %.

Визначимо показники динамізму виробництва ватину ватинною дільницею по кварталам 2005р.

РдII = (43,3/96,6)*100 = 44,82%;

РдIII = (97,1/43,3)*100 = 224,25%;

РдIV = (198,2/97,1)*100 = 204,12%.

4.2 Аналіз виконання плану

Аналіз виконання плану дає змогу виявити причини відхилення, знайти місця таких відхилень чи відповідальних осіб, а також вжити заходів усунення таких відхилень і недопущення їх у майбутньому.

Так, наприклад, згідно розрахунків попереднього розділу:

- за загальним обсягом виробництва - (2364,6/2260)*100 = 104,63%;

- за питомою вагою продукції, за якою виконано план випуску: (2/3)*100% = 66,67%;

- за середнім відсотком: (2210,4/2260)*100% = 97,81%;

ЗАТ „Тетерів” у 2005 році було виконано план за загальним обсягом виробництва продукції на 104,63%, тобто перевиконано на 4,63%

За питомою ж вагою продукції план було виконано на 66,67%, тобто лише по двом (ватин і підоснова) з трьох видів продукції.

План виробництва з номенклатури продукції було виконано на 97,81%, тобто було випущено продукції на 2,18% менше запланованого.

Дані цифри говорять про те, що в загальному підприємство виготовило продукції більше запланованого (перевиконало план), але якщо розглядати в розрізі окремих видів продукції, то по одному виду продукції - швейних виробах - план було недовиконано на 24,5%. Це могло бути зумовлене зменшенням попиту на дану продукцію на ринку або зменшенням замовлень з боку покупців. З іншого боку дані відхилення могли бути викликані недопрацюванням чи несумлінним виконанням своїх обов'язків робітників цеху з випуску товарів широкого народного споживання.

Щодо коефіцієнта ритмічності виробництва ватину ватинною дільницею: Кр = (804,1/1000)*100% = 80,41%, можна сказати, що цей показник є не досить високим. Причиною цього є надто низькі та надто високі показники виробництва продукції відповідно в другому та четвертому кварталах.

Показники динамізму виробництва ватину ватинною дільницею по кварталам 2005р.:

РдII = (43,3/96,6)*100 = 44,82%;

РдIII = (97,1/43,3)*100 = 224,25%;

РдIV = (198,2/97,1)*100 = 204,12%,

показують, що в третьому та четвертому кварталі ватинна дільниця випустила продукції більш ніж вдвічі більше, ніж у попередньому, що не можна сказати про показник динамізму другого квартала, який майже в п'ять разів менший.

4.3 Інтегральна оцінка діяльності підрозділів

Так як оцінка роботи виробничих і невиробничих підрозділів здійснюється за кількома показниками, використовують узагальнюючу оцінку у формі коефіцієнта трудового внеску (КТВ), у якому інтегруються вищезазначені показники. КТВ є узагальнюючою кількісною оцінкою кінцевих результатів діяльності підрозділів.

Для визначення КТВ установлюється його нормативна величина, що дорівнює 1(якщо планові завдання за всіма оцінними показниками виконано на 100%).Фактичний КТВ обчислюється коригуванням нормативної його величини на підвищувальні та понижувальні коефіцієнти, що враховують виконання плану за окремими показниками чи дотримання певних нормативів.

Комплексна оцінка діяльності ватинної дільниці здійснюється за чотирма показниками, план за якими у 2005 році виконано так :

Номенклатура продукції - 100%;

За кошторисом витрат є надпланова економія - 3%;

Якість продукції, яка оцінюється в балах відділом технічного контролю. 100 балів - за продукцію, без жодного браку, відповідну стандартам, встановленим на підприємстві. За звітний період якість продукції оцінена в 100 балів.

Продуктивність праці - 96%.

Враховуючи нормативи коригування КТВ можна визначити КТВ ватинної дільниці за звітний період:

Кт.в. = 1 + (0,13 + 3*0,07) - (4*0,03) + 0,1 = 1,32.

Відповідно до встановлених критеріїв робота ватинної дільниці є ефективною, оскільки КТВ є трохи вищим від нормативного рівня (Кт.в.>1).

4. МОТИВАЦІЯ ТРУДОВИХ КОЛЕКТИВІВ (ПІДРОЗДІЛІВ ПІДПРИЄМСТВА)

4.1 Централізоване преміювання колективних підрозділів

У тому випадку, якщо фактичний обсяг випуску продукції виробничим підрозділом не нижчий від нормованого завдання (більший чи дорівнює йому) без погіршення її якості або при неможливості збільшити кількість продукції покрашеної якості, даний підрозділ поряд з почасовою оплатою за тарифною ставкою і відпрацьованим часом отримує преміальну доплату.

Премії між виробничими підрозділами розподіляють згідно коефіцієнта трудової участі, який є узагальнюючою кількісною оцінкою кінцевих результатів діяльності підрозділів.

Розглянемо розподіл премій між виробничими підрозділами на ЗАТ „Тетерів”.

ЗАТ „Тетерів” за 2005 рік визначило прибуток, що направляється на преміювання кожного підрозділу у розмірі 4 тис. грн. Фактичні коефіцієнти трудового внеску дорівнюють:

1. Ватинна дільниця - 1,32;

2. Голкопробивна дільниця - 1,06;

3. Механічна дільниця - 1,1;

4. Відділ технічного контролю - 0,89;

5. Цех по випуску товарів широкого народного споживання - 0,91.

Визначимо фактичний прибуток на преміювання на прикладі ватинної дільниці:

Розрахована сума: 4*1,32 = 5,28 тис. грн.;

Визначимо частку цієї суми в загальній сумі:

(5,28/21,12)*100 = 25 %;

Маємо фактичний прибуток на преміювання ватинної дільниці:

(25*21,12)/100 = 5,28 тис. грн.

4.2 Розподіл премій між членами трудового колективу

При розподілі премій між членами виробничих підрозділів важливе значення має такий показник, як коефіцієнт трудової участі (КТУ). Коефіцієнт трудової участі - це узагальнена кількісна оцінка внеску кожного члена колективу в загальні результати праці. У КТУ враховуються продуктивність праці, складність та якість роботи, трудова дисципліна та ін.

Оплата праці в ватинній дільниці проводиться за кінцевим колективним результатом, за рік роботи підрозділу виплатили - 5280 грн. В підрозділі працює 5 чоловік. Дані про фактичні КТУ і кількість відпрацьованих днів наведені в таблиці.

Визначимо оплату праці працівників ватинної дільниці з врахуванням КТУ на прикладі Петренка А. П.:

Кількість КТУ-днів:

1,15*22 = 25,3 КТУ-днів;

Визначимо оплату за 1 КТУ-день:

(5280/99,02) =53,32 грн.;

Таким чином визначаємо заробітну плату:

25,3*53,32 = 1349,00 грн.

5. ВСТАНОВЛЕННЯ МАТЕРІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ.

У процесі виробничої, інвестиційної, фінансової та іншої діяльності підприємство бере на себе певні обов'язки. Вони обумовлені чинним законодавством, іншими нормативними актами, господарськими договорами тощо. Отже, підприємство повинно нести відповідальність за належне виконання своїх функцій і обов'язків згідно з установленими нормами і правилами господарювання. Основним видом діяльності підприємства є виробнича діяльність. Тобто виготовлення і збут продукції. Тому його відповідальність стосується передусім цієї важливої сфери.

Підприємство несе відповідальність за виконання зобов'язань щодо поставок продукції та її якості перед споживачами і державою.

Матеріальна відповідальність підприємства в цілому і його підрозділів тісно взаємопов'язана, здійснюється на єдиній методичній основі. Слід зауважити, що економічні санкції адресовані підприємству, повинні доводитись тією чи іншою мірою до його підрозділів, безпосередніх винуватців заподіяних збитків стороннім контрагентам. Разом з тим внутрішня матеріальна відповідальність має свої особливості, що суттєво впливають на її організацію.

Розглянемо методику розрахунку збитків на конкретному прикладі.

Унаслідок невиконання договору поставки матеріалів постачальником ватинний цех знизив випуск швейних виробів на 1,6 тис. шт. Ціна одиниці швейного виробу 3,00 грн., планові змінні витрати на їх виготовлення 2,3 грн. За не поставку цих виробів споживачеві підприємство заплатило штраф на суму 3000 грн. Крім цього, на підприємстві брак матеріалів зумовив простої. За які сплачено робітникам 2500 грн. Додаткова заробітна плата становить 10 %, відрахуванні на соціальні заходи - 37%. Обчислимо збитки для оформлення претензії щодо їх відшкодування контрагентом. Що порушив договір.

Збитки від зниження обсягу виробництва і продажу продукції:

Сума збитків = (3,00 - 2,30)*1600 +3000 = 4120 грн.

Збитки внаслідок вимушених простоїв:

Сума збитків = 2500*(1+10/100)(1+37/100) = 3767,50 грн.

Отже, загальна сума збитків становить:

4120 +3767,50 = 7887,50 грн.

6. УДОСКОНАЛЕННЯ ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКОГО МЕХАНІЗМУ.

6.1 Визначення внутрішніх цін

Внутрішні ціни є важливим інструментом економічних відносин між підрозділами підприємства, між останніми і апаратом управління. В основі таких відносин лежить економічний інтерес, що реалізується через прибуток. Звідси виникає проблема визначення величини прибутку в ціні виробів, що виготовляються підрозділами. Вона стосується передусім цін на продукцію внутрішньокоопераційного призначення, що формується не на ринкових цінах, а на основі витрат. Ця проблема вирішується шляхом попереднього базового розподілу частини прибутку підприємства між його підрозділами, на продукцію яких установлюються ціни.

Так як, ЗАТ „Тетерів” є підприємством, яке орієнтується на виробництво, то внутрішні ціни виробничих підрозділів визначаються на основі витрат виробництва.

За базу розподілу частини прибутку підприємства беруться додані витрати, тобто витрати даного виробничого підрозділу та витрати допоміжних, обслуговуючих та забезпечуючи підрозділів, які співпрацюють з даним на договірній основі.

За основу розрахунків візьмемо виробництво ковдр у кількості 500 шт., у якому приймають участь такі виробничі підрозділи:

I механічна дільниця;

II ватинна дільниця;

III цех по випуску товарів широкого народного споживання.

Додані витрати цих підрозділів за відповідний період є наступними:

ДВI = 18100 грн,

ДВII = 15550

ДВIІІ = 25350 грн, грн.

А прибуток до розподілу - 50000 грн.

Спочатку необхідно обчислити коефіцієнт розподілу діленням частини прибутку від реалізації, яка підлягає розподілу між виробничими підрозділами на сумарні додані витрати виробництва:

Кр = Пр /ДВс ;

Звідси прибуток кожного підрозділу визначається добутком доданих витрат цього підрозділу на критерій розподілу

П = ДВ* Кр ;

Коефіцієнт розподілу дорівнює:

Кр = 50000/(25350+18100+15550) = 0,85;

П1 = 18100*0,85 = 15385 грн.

П2 = 15550*0,85 = 13217,5 грн.

П3 = 25350*0,85 = 21547,5 грн.

Внутрішня ціна одиниці продукції розраховується як сума собівартості всього обсягу продукції та прибутку підрозділу та поділеної на обсяг продукції.

Отже, маємо внутрішні ціни кожного підрозділу:

ВЦI =(18100 +1100+15385)/500= 69,17грн.

ВЦII =(15550+9550+13217,5)/500=76,64грн.

ВЦIІІ=(25350+19350+21547,5)/500=132,50грн.

Таким чином, такий підхід до формування прибутку та внутрішніх цін виробничих підрозділів дає змогу:

на рівні планування розподіляти між виробничими підрозділами частину прибутку підприємства від реалізації пропорційно доданим витратам, що встановлює пряму залежність валового та чистого прибутку підрозділів від результатів роботи підрозділу з виконання планових і договірних зобов'язань;

формувати планово-розрахункові ціни на продукцію підрозділів, що дає змогу впроваджувати елементи товарно-грошових відносин на внутрішньо фірмовому рівні.

6.2 Встановлення комплексної розцінки

Комплексні розцінки як нормативи оплати праці на одиницю продукції охоплюють основну зарплату всіх працівників підрозділу (бригади), що працює на умовах підряду. Основна заробітна плата виробничих робітників на одиницю продукції обчислюється підсумовуванням поопераційних відрядних розцінок або множенням нормованої технологічної трудомісткості виробів на середньочасову тарифну ставку виробничих робітників.

Якщо в складі зазначених підрозділів є працівники, що оплачуються почасово, у тому числі за посадовими окладами, їх зарплата може входити до комплексних розцінок у процентах від основної зарплати основних робітників. До комплексних розцінок не входять додаткова зарплата (оплата відпусток, доплата за роботу в нічний час, святкові дні та ін.) і преміальні виплати.

Комплексна розцінка розраховується множенням прямої відрядної розцінки на одиницю продукції на суму одиниці та відношенням зарплати інших працівників до фонду відрядної зарплати виробничих робітників.

Розрахуємо комплексну розцінку на вироби, що виробляються в ватинному цеху, за умови, що фонд зарплати інших працівників складає 18,6% від фонду основної зарплати.

Ватин (100 м): КР = 16,00(1+(12951,55/16,00*4352*100)/100) = 18,98 грн.

Підоснова (100 м): КР = 21,00(1+(23385,22/21,00*5987*100)/100) = 24,91 грн.

Швейні вироби( 1 шт.): КР = 1,20(1+(28062,27/1,20*125727*100)/100) = 1,42 грн.

ВИСНОВОК

В роботі проаналізовано внутрішній економічний механізм ЗАТ „Тетерів”.

Зробимо висновок по кожному розділу курсової роботи:

1. В загальних рисах ЗАТ „Тетерів” можна віднести до підприємств „технологічного ” типу, оскільки воно функціонує на основі базових технологічних процесів виробництва нетканих матеріалів.

Структура управління ЗАТ „Тетерів” є ієрархічною.

Ієрархічний тип структури має багато різновидів, але самої розповсюдженою є лінійно-функціональна організація управління, до якої належить організаційна структура ЗАТ „Тетерів”.

2. Виробнича програма є надзвичайно важливим розділом плану роботи підприємства та його підрозділів, оскільки вона виражає зміст їх основної діяльності та засоби досягнення стратегічної мети.

При плануванні собівартості слід розрізняти собівартість окремих виробів (калькуляції) і собівартість загального обсягу готової продукції. Планування собівартості здійснюється знизу вверх, починаючи з місць витрат і центрів відповідальності. Закінчується цей процес складанням загального кошторису підприємства і визначенням собівартості продукції.

Так як, ЗАТ „Тетерів” є підприємством, яке орієнтується на виробництво, то внутрішні ціни виробничих підрозділів визначаються на основі витрат виробництва.

За базу розподілу частини прибутку підприємства беруться додані витрати, тобто витрати даного виробничого підрозділу та витрати допоміжних, обслуговуючих та забезпечуючи підрозділів, які співпрацюють з даним на договірній основі.

3.Управління собівартістю - важливий елемент управління господарством. Воно необхідне для обґрунтування рішень про зняття з виробництва застарілих виробів, визначення ціни продукції, визначення рентабельності, побудови внутрішньогосподарських відносин, правомірності та доцільності організаційно-технічних заходів.

4. Контроль відіграє важливу роль в системі управління підприємством і його підрозділами. Контролю на підприємстві підлягають матеріальні і грошові потоки, виробничі процеси діяльність персоналу, витрати ресурсів та результати діяльності.

ЗАТ „Тетерів” у 2005 році було виконано план за загальним обсягом виробництва продукції на 104,63%, тобто перевиконано на 4,63%

За питомою ж вагою продукції план було виконано на 66,67%, тобто лише по двом (ватин і підоснова) з трьох видів продукції.

План виробництва з номенклатури продукції було виконано на 97,81%, тобто було випущено продукції на 2,18% менше запланованого.

5. У тому випадку, якщо фактичний обсяг випуску продукції виробничим підрозділом не нижчий від нормованого завдання (більший чи дорівнює йому) без погіршення її якості або при неможливості збільшити кількість продукції покрашеної якості, даний підрозділ поряд з почасовою оплатою за тарифною ставкою і відпрацьованим часом отримує преміальну доплату.

Премії між виробничими підрозділами розподіляють згідно коефіцієнта трудової участі, який є узагальнюючою кількісною оцінкою кінцевих результатів діяльності підрозділів. При розподілі премій між членами виробничих підрозділів важливе значення має такий показник, як коефіцієнт трудової участі (КТУ).

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Внутрішній економічний механізм підприємства: Навч. Посібник / Грещак М. Г., Гребешкова О. М., Коцюба О. С.; за ред. М. Г. Грещака. - К.: КНЕУ. 2001. - 228с.

2. Бандурка О.М., Коробов М.Я. та ін. Фінансова діяльність підприємства. - К.: «ЛИБІДЬ». 1998.

3. Бойчук І. М., Харів П. С., Хопчан М. І., Піча Ю. В. ”Економіка підприємства”. Навчальний посібник. - К.: „Каварелла”; Львів: „Новий світ - 2000”, 2001. - 298 с.

4. Гальчинський А. С., Єщенко П. С., Палкін Ю. І. “Основи економічних знань”. Навч. посібник. - К.: Вища шк., 1998. - 544 с.: іл.

5. Економіка підприємства: Підручник: У 2-х т. / За ред. С. Ф. Покропивного. - К.: Хвиля-Прес, 1995. - Т. 1 - 400с.; Т. 2 - 280с.

6. Економіка підприємства: Підручник / За заг. Редакцією С. Ф. Покропивного. Видання 2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528с.

7. Мочерний С. В., Чеботар С.І., Устенко О. А. “Основи підприємницької діяльності”. Посібник. - К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. (Альма-матер) - 280с.

8. Основи підприємницької діяльності суб'єктів господарювання: Навчальний посібник. - Житомир, ЖІТІ, 2000. - 172с.

9. Семернікрва І. О., Кравченко Н.В. „Економіка підприємства”. Навчальний посібник.- Херсон: ОЛДІ - плюс, 2003. - 312с.

10. Сідун В. А., Пономарьова Ю. В. „Економіка підприємства”. Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003 - 436 с.

11. Цал-Цалко Ю. С. Витрати підприємства: навч. посібник. - Житомир: ЖІТІ, 2002. - 647с.