Шляхи організаційного розвитку економіки Фінляндії. Енергоефективність економіки України

9

Зміст

1. Шляхи організаційного розвитку економіки Фінляндії

2. Енергоефективність економіки України

Література

1. Шляхи організаційного розвитку економіки Фінляндії

Фінляндія одна з найбільш індустріально розвинутих європейських країн, яка вважається найменш корумпованою країною світу. Економіка країни характеризується макроекономічною стабільністю, високим рівнем конкурентноздатності, транспарентності, впровадження новітніх технологій та інноваційних розробок. Член Європейського Союзу з 1 січня 1995 року.

Територія: загальна площа становить 338 тис. кв. км.

Протяжність кордонів: 3728 км. Суходолом (2628 км) на сході межує з Росією, на півночі - з Норвегією, на північному заході - зі Швецією. Морський кордон (1100 км) проходить по Фінській і Ботнічній затоках Балтійського моря.

Природні ресурси: ліс, мідь, цинк, залізна руда, срібло.

Енергетична залежність: Фінляндія традиційно імпортує газ та нафту (100%) та електроенергію (близько 10%). Електроенергія - виробництво: 77 ТВт/г (2007 р.). Електроенергія - споживання: 90 ТВт/г (2007 р.). Електроенергія - імпорт: протягом 2007 року було закуплено в Росії, Швеції та Естонії 13 ТВт/г. Нафта - імпорт: 12 млн. тонн, з них - 9 млн. тонн з Росії, 1,6 млн. тонн з Великобританії, 0,5 млн. тонн з Данії, 0,5 млн. тонн з Казахстану, 0,4 млн. тонн з Норвегії (2007 р.). Газ - імпорт: 4,3 млрд. куб. м з Росії (2007 р.).

Промисловість (основні галузі): металургія, електроніка, машинобудування, суднобудування, целюлозно-паперова, харчова, хімічна, текстильна. Продукція сільського господарства: ячмінь, пшениця, цукровий буряк, картопля, продукція тваринництва, риба. Структура ВВП (210 млрд. дол. США у 1-3 кв. 2008 р.): промисловість 25%, нерухомість та бізнес 18%, транспорт 10%, торгівля 10%, сільське господарство 2,9%.

Стратегічні підприємства: корпорація «Фортум» - провідна енергетична компанія у Північному та Балтійському регіонах, 75% акцій якої належать державі; компанія «Несте» - компанія, що спеціалізується на виробництві та продажу палива (контрольний пакет акцій належить державі); компанія «Кеміра Груп» - світовий лідер з виробництва та постачання хімічної продукції (контрольний пакет акцій належить державі); компанія «Фінейр» - лідер з авіаційних перевезень у Фінляндії (державі належить 56,3% акцій компанії, решта акціонерів - страхові та інші компанії, приватні особи; близько 34% акцій належать закордонних власникам); Північний інвестиційний банк - міждержавна фінансово-кредитна установа (державі належить 18,5% акцій); корпорація «Нокіа» - всесвітньо відомий фінський виробник телекомунікаційного обладнання (компанія знаходиться в іноземній власності, частка акцій держави незначна).

Інвестиції: 564 млрд. дол. США (3 кв. 2008 р.). Більшість інвестицій припадає на країни ЄС (серед них основні - Швеція, Нідерланди, Німеччина). Прямі іноземні інвестиції: 122 млрд. дол. США; основними інвесторами є Швеція, Франція, США, Великобританія, Німеччина.Зовнішній борг: близько 345 млрд. дол. США (3 кв. 2008 р.). Економічна допомога: країна-донор, 943 млн. дол. США (станом на кінець 2007 р.).

Торгівля. Обсяг експорту: 73 млрд. дол. США (01-09.2008 р.). Основні експортні товари: продукція машинобудування, хімічна продукція, метал, продукція целюлозно-паперової промисловості. Основні країни-споживачі фінського експорту: РФ 11,5%, Німеччина 10,1%, Швеція 10%, США 6,6%, Великобританія 5,6%, Нідерланди 5,2%.

Обсяг імпорту: 68 млрд. дол. США (01-09.2008 р.). Основні імпортні товари: харчова продукція, нафтопродукти, хімічна продукція, транспортне обладнання, залізо та сталь, продукція машинобудування, текстильна продукція, зерно. Основні країни, що поставляють товари до Фінляндії: Росія 16,9%, Німеччина 14%, Швеція 9,8%, Китай 6,9%, Великобританія 4,3%, Нідерланди 4,3%.

Таблиця 1. Показники організаційного розвитку Фінляндії 2006 - 2008рр.

Відповідно до фінської статистики у вересні 2008, порівнюючи з відповідним місяцем попереднього року, ВВП Фінляндії збільшився на 0,4%. Промислове виробництво у жовтні у порівнянні з тим же періодом попереднього року скоротилось на 1,2%. Зростання спостерігалось у електронній (6,3%), хімічній (2,2%) та металообробній галузях (1,8%). У той же час, падіння виробництва спостерігається практично в усіх інших галузях промисловості. Так, у лісопаперовій промисловості падіння становило 10,8%, у машинобудівній - 3,2%. Розвиток внутрішньої торгівлі також дещо уповільнився. Так, якщо у І півріччі 2008 року її зростання становило 11,1%, то у вересні воно склало 5,1%. Станом на 1 грудня 2008 року рівень інфляції дещо зменшився та склав 3,6% (у вересні він становив 4,4% ).

У сфері зовнішньої торгівлі продовжується тенденція зростання. Протягом січня - вересня експорт збільшився на 4% та становив 50,72 млрд. євро. Імпорт склав 47,77 млрд. євро та зріс на 8% , позитивне сальдо становить понад 2,94 млрд. євро.

2. Енергоефективність економіки України

Поняття енергоефективності тісно пов`язане з поняттям енергозбереження». Згідно Закону України «Про енергозбереження»: енергозбереження - діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів. Енергоефективність слід розуміти як такий стан економіки, який дозволяє максимально ефективно використовувати наявні енергетичні ресурси, спираючись на існуючий технологічний уклад. Таким чином, енергоефективність є якісним показником ступеня розвитку національної економіки, а енергозбереження - це кількісна характеристика зменшення використання одного показника відносно іншого.

Основним із показників, який дозволяє визначити енергетичну ефективність економіки країни, виступає енергоємність валового внутрішнього продукту (ВВП). Він визначається як відношення кількості спожитих паливно-енергетичних ресурсів до валового внутрішнього продукту країни. Для співставлення показників різних країн враховують розбіжність офіційних курсів національних валют стосовно їх паритету реальної купівельної спроможності (ПКС). Це дає можливість співставити показники країн з різними внутрішніми цінами та різними доходами.

Показник енергоємності ВВП України за останні роки в декілька разів перевищує аналогічний показник індустріально розвинених країн. За підсумками 9 місяців 2007 року енергоємність ВВП в Україні склала 0,80 кг умовного палива на 1 дол. Цей показник є сьогодні найвищим серед країн Європи. Зокрема в Польщі енергоємність ВВП складає 0,34 кг у.п/дол., Угорщині - 0,30, Німеччині - 0,26, Великобританії - 0,23. Така ситуація з енергоємністю ВВП об`єктивно обмежує конкурентоспроможність національного виробництва і лягає важким тягарем на економіку країни, тим більше в умовах залежності від зовнішніх постачальників ресурсів. На відміну від розвинених країн, де енергозбереження є питанням енергетичної та екологічної доцільності, для України це питання національної безпеки.

На рівень енергоефективності впливають такі чинники: ефективність використання ресурсів для виробництва товарів та послуг, структура національної економіки, цінова політика на енергоресурси, рівень розвитку транспортної інфраструктури, географічне розташування країни, кліматичні умови, соціально-культурні, демографічні чинники тощо. Але статистичні дослідження щодо впливу кожного з факторів на показник енергоефективності не проводились ні у вітчизняній практиці ні за кордоном. Тому досить складно визначити ступінь впливу кожного чинника на енергоефективність національної економіки. Потреба у визначенні чіткої системи факторів впливу на енергоефективність національної економіки постала лише з моменту формування стратегії підвищення енергоефективності провідними країнами і загострилася в зв`язку з необхідністю запровадження механізмів реалізації положень Кіотського протоколу. Слід зазначити, що на даний момент розробкою системи чинників переважно займаються різні міжнародні агентства, кожне з яких формує систему показників та індикаторів виходячи із своїх завдань та бачення проблеми. Формування системи факторів впливу на показник енергоефективності повинно сприяти визначенню напрямів державного впливу та формування дієвої програми енергоефективного розвитку економіки.

Енергетична проблема завжди гостро стояла перед економікою України. Першу паливно-енергетичну кризу 70-х років Україна пережила в складі СРСР, де вона була форпостом індустріалізації на основі дешевих енергоресурсів, а енергоємність її ВВП була на 25% вища за середньосоюзну. Суттєвих кроків по зменшенню енергоємності ВВП не було зроблено, оскільки впродовж 1975-1990 років цей показник зменшився лише на 16%. Підвищення цін на енергоносії виявило низьку ефективність національної економіки, побудованої на засадах екстенсивного використання енергоресурсів. Низькі ціни на газ впродовж 90-х років ХХ століття відіграли роль своєрідного інгібітора оновлення матеріально-технічної бази. Відсутність стимулів до зменшення енергоспоживання призвело до того, що українські підприємства не здійснили модернізацію виробничого обладнання, спрямовану на енергозбереження. Економіка України виявилася не готовою до високих цін на енергоносії і цілком залежною від них.

Вивчення проблеми енергоефективності приводить нас до розуміння необхідності енергозбереження на усіх стадіях - виробництво, транспортування та споживання енергетичних ресурсів. Кожна стадія потребує детального вивчення на предмет факторів впливу та можливості максимально ефективного використання ресурсів.

Наслідком вирішення проблеми енергоефективності повинно стати:

1. Забезпечення за нормальної ситуації безперебійного постачання споживачам доступних енергоресурсів належної якості, а в екстремальних умовах - задоволення мінімально необхідного попиту соціально-значущих споживачів;

2. Ефективне використання енергоресурсів, що сприятиме переведенню держави на енергозберігальний шлях розвитку та зменшення енергоємності виробництва товарів та послуг;

3. Задоволення вимог економічної, виробничої, екологічно та соціальної безпеки.

Найближчі сусіди України - Білорусія, Молдова і, навіть, Росія уже рішуче взялись за впровадження біоенергетичних технологій. У Білорусії 12% загального обсягу енергії виробляється з біомаси. У Молдові розроблено державну програму з впровадження котлів для спалювання соломи.

Україна ж має більш унікальні технології та потужний ресурсний потенціал.

Література

1. Волков А.М. Северные страны: первые годы нового тысячелетия//Мировая экономика и международные отношения. 2007, № 1. С. 70-76.

2. Лаврененко В.В., Дерев'янко О.Г., Тоцький В. І . Організаційний розвиток підприємства навч. - метод. посіб. -- К.: КНЕУ, 2005.

3. Кузнецов А.В. Финляндия: слагаемые высокой конкурентоспособности//Рыночная демократия в действии. Современное политико-экономическое устройство развитых стран. М.: ИИЭПП, 2005. С. 81-123.

4. Управление организацией: Учебник. / Под ред. А.Г. Поршнева, З.П.Румянцевой, Н.А.Соломатина. - 2 - е изд. - М.: ИНФРА-М, 2001.

5. Химанен П., Кастелс М. Информационное общество и государство благосостояния: Финская модель. М.: 2002.