Попит і пропозиція

2

Перехід вітчизняної економіки на ринкові відносини вимагає суттєвої перебудови змісту мікроекономічної підготовки фахівців з економіки та менеджменту у вищих навчальних закладах України. Звичайно, окремі аспекти макроекономічної теорії викладались у вищій школі України і раніше в межах таких дисциплін, як політична економія, планування народного господарства, фінанси, гроші й кредит тощо. Але в тих дисциплінах розкривались умови планової економічної системи. Об'єктом же сучасної макроекономіки є змішана економічна система, в якій ринок виконує домінуючу роль.

Основна економічна проблема з якою стикається наше суспільство, - це суперечність між необмеженими людськими потребами та обмеженими ресурсами, які використовуються для задоволення цих потреб. Ефективність економіки полягає у використанні суспільством обмежених ресурсів з максимальним результатом. Зростання ефективності ми розглядаємо за допомогою кривої виробничих можливостей. Методологія вивчення економіки, як і методології вивчення інших наук, розробляє теорію, накопичує фактичні дані, а потім аналізує їх з метою підтвердження або спростування запропонованої наукової гіпотези. Основні знаряддя економістів - теорія та спостереження. Однак головною відмінністю економіки від точних наук є те, що практично неможливо провести дослід, який підтвердив би або спростував розроблену теорію. Економічний аналіз оперує даними, що їх дає нам дійсність.

Модель «сукупний попит - сукупна пропозиція» - базова модель макроекономічної рівноваги, за допомогою якої можна описати різні варіанти економічної політики держави.

Пропозиція - це кількість товару, який знаходиться на ринку або може бути туди доставлений.

Пропозиція товару на ринку - це друга, не менш важлива сторона підприємництва, яка виражає пряму залежність між ціною і кількістю товарів, які виробляються і пропонуються до продажу. Ціни і обсяг продаж товарів змінюються в одному напрямі: якщо ціна підвищується, то на ринок буде надходити для продажу більше товарів. Якщо ціни на товар знижуються, то виробництво і пропозиція на ринках будуть скорочуватись.

З цього видно, що основна роль в зазначених випадках належить ціні. Рівень останньої по кожному з великою кількості товарів свідчить про необхідність скорочення його випуску, якщо попит зменшився або нарощування його випуску, якщо попит стабільний або підвищується. Ринкова пропозиція товарів має сенс тоді, коли це підтверджують ціни, які її задовольняють. При незадовільних цінах або тенденції їх зниження потрібна складана підприємницька діяльність спрямована на переорієнтацію ресурсів, зміну технологій, обсяг випуску і продажу товарів. Зазначені залежності представлені на рис. 3

Рис. 3 Крива пропозиції, де Р - ціна одиниці товару, Q - обсяг товару

Точка А на кривій пропозиції SS показує більш високий рівень ціни Р1 зрослий обсяг товарів Q1, які пропонуються для продажу на ринку. Точка В на кривій пропозиції показує зміну ситуації: зменшення ціни до рівня Р2 якому відповідає скорочення пропонованих до продажу товарів Q2. З цього рисунка також видно, що пропозиція товарів має вигляд кривої з позитивним нахилом, який віддзеркалює пряму залежність між двома змінними величинами - ціною товару і його кількістю або обсягом продажу на ринку.

Загальний вигляд кривої пропозиції не має нічого випадкового: вона являє собою ніби фотографію стану пропозиції, тобто руху виробництва у відповідності з економічною доцільністю, яка підтверджується або відкидається ринковою ціною. Закон пропозиції свідчить, що при інших рівних умовах чим вища ціна товарів, тим більша їх кількість може бути вироблена і представлена до продажу на ринках.

Мають місце певні особливості ринкової пропозиції.

По - перше, існує пряма залежність між ціною товарів і кількістю їх продаж на ринку, що описується кривою пропозиції. Останню можна представити як своєрідну альтернативу вкладення ресурсів для підприємця. Площа вище кривої пропозиції - це область альтернативи із знаком «плюс», а площа під цією кривою - альтернатива із знаком «мінус». Найкраща альтернатива - це таке вкладання ресурсів у виробництво товарів, яке відшкодовує затрачені ресурси грошовою ціною товару, що користується попитом і проданий на ринку.

По - друге, поняття «обсяг товарів, їх кількість» не тотожне поняттю «пропозиція товарів». Кількість і обсяг товарів змінюються у відповідності зі зміною їх ціни, не змінюючи криву пропозиції товарів. Поняття «змінна пропозиція товарів» означає, зміщення всієї кривої пропозиції в ту чи іншу сторону. Така зміна пропозиції товарів на ринках відбувається під впливом наступних умов:

наявності взаємозамінюваних і взаємодоповнюваних товарів виробничого призначення та рухом їх цін;

рівня технологій, які застосовуються при виробництві однакових товарів;

податків і субсидій;

якості ресурсів і факторів виробництва;

конкуренції на ринках одноіменних товарів, умов продажу (реклама, маркетинг тощо).

Зазначені фактори впливають на витрати виробництва даного товару, що вирішальним чином впливає на зміну його пропозиції на ринку.

Між попитом, пропозицією та ціною існує нерозривний зв'язок, який виражається в законах попиту та пропозиції. Попит - це грошовий вияв потреби. Пропозиція - це результат виробництва, яке приймає форму товару та його поставки на ринок. Іншими словами, пропозиція - це сума ринкових цін товарів. Чим вища ціна - тим менша купівельна спроможність. Ринковий попит зовні проявляється як сумарна величина попиту загальної маси покупців. Пропозиція залежить від зміни ціни. Чим вище ціна - тим вигідніше виробляти товар, тим більше товарів буде поступати на ринок. У зв'язку з цим очевидно, що виробляти товар вигідно за умови, якщо його ціна перевищує витрати на виробництво.

У результаті розширення товарного виробництва ціна падає. Ціна, при якій попит і пропозиція збігаються, називається ціною рівноваги (кількість товарів, що поступають на ринок, дорівнює кількості куплених товарів). При більш високій ціні виникає надлишок пропозиції над попитом, посилюється конкуренція продавців, у результаті чого ціна знижується. В умовах, коли ціна нижча від ціни рівноваги й попит перевищує пропозицію, виникає конкуренція покупців, яка викликає підвищення цін. У результаті вільної конкуренції ринок і ціни прагнуть до рівноваги.

Для прогнозування пропозиції необхідно враховувати об'єктивні та суб'єктивні фактори: рівень доходів населення, місткість ринку, наявність споріднених товарів і ціни на них, смаки, переваги, традиції та культуру народу даної країни, природно - кліматичні умови.

Основним завданням поточного державного регулювання є підтримання рівноваги стану економіки, необхідного для реалізації політики економічного зростання, а до числа важливих завдань індикативного планування входить забезпечення високих і стійких темпів зростання економіки за рахунок структурних зрушень.

Пропозиція - це адекватне матеріальне забезпечення платоспроможного попиту. На взаємодії пропозиції побудована система ринкових відносин, яка поступово розширює сферу свого впливу, та механізм саморегуляції, динаміку якого необхідно врахувати при досягненні певного економічного розвитку.

Існують два основних механізми впливу на величину сукупної пропозиції: через структурний перерозподіл національного доходу та за допомогою контролю над рівнем виробничих витрат підприємств.

Такі виробничі витрати, як вартість спожитої сировини, матеріалів, палива, розмір амортизаційних відрахувань, і т. д. є головними автоматичними регуляторами сукупної пропозиції. Їх скорочення веде, як правило, до зменшення витрат, а отже, і фонду відшкодування вибулого основного й оборотного капіталів у складі валового суспільного продукту, збільшуючи відповідно обсяги національного доходу (сукупного попиту) і кінцевого продукту (сукупної пропозиції).

У процесі аналізу структурних зрушень у сукупному суспільному продукті виділялося два періоди - до та після 1980 року. Слід зазначити, що під час першого періоду відбувалися інтенсивні структурні зміни в напрямі зростання в сукупному суспільному продукті питомої ваги промисловості, транспорту, зв'язку, торгівлі та громадського харчування, сільського господарства. Особливості структурних зрушень у сукупному суспільному продукті України в той період певною мірою позначилися на динаміці ефективності суспільного виробництва.

При формуванні господарських пропозицій та аналізі їх взаємозв'язку з параметрами економічного зростання актуальним є дослідження функціональних структурних зрушень. Проведені дослідження показали, що зміна темпів зростання національного доходу, виробництва валового суспільного продукту, матеріальних витрат, основних виробничих фондів, чисельності зайнятих у матеріальному виробництві та співвідношення темпів зростання суттєво вплинули на продуктивність праці, фондовіддачу й матеріаломісткість. Економічна структура є не тільки результатом, а й фактором економічного зростання. Це зумовлює необхідність зведеної кількісної оцінки структурних зрушень та їх результатів.

Спираючись на прийоми аналізу структурних зрушень та їх впливу на кінцеві результати економічного розвитку, науковці приступили до розробки наукових положень і методик формування перспективної економічної структури господарства України.

Таким чином, відбуваються кількісні та якісні зміни у виробництві, які впливають на кінцевий результат і сприяють економічній стабілізації, а потім - поступовому економічному зростанню. Це не тільки зростання обсягів виробництва та накопичення, а й якісне вдосконалення факторів виробництва (особливих, речових, нематеріальних), що забезпечують задоволення потреб людей. Тому необхідно мати такий механізм державного впливу не економіку. Який забезпечував би найбільший економічний ефект. Планування розвитку якраз і покликане відіграти роль такого механізму.

Термін «еластичність» запозичений економістами у фізиків і використовується для виміру співвідношення взаємообумовлюючих змінних: цін і кількості товарів, які були реалізовані.

Зручною уніфікованою одиницею виміру еластичності виступає процент. Він здатний показати ступінь зміни любої економічної змінної величини. У підприємницькій діяльності найчастіше використовують процентне відношення однієї змінної однопроцентної зміни іншої. Поняття «еластичність» та коефіцієнт еластичності застосовується до пропозиції. Поняття еластичності пропозиції характеризує відносні зміни цін товарів і їх кількості, які пропонуються до продажу. Варіанти еластичності пропозиції зображено на рис. 4.

Рис. 4 Еластичність пропозиції, де Р - ціна одиниці товару, Q - обсяг товару

З цього рисунка видно, що цінова еластичність пропозиції виступає як пряма лінійна залежність між економічними змінними, котра показує процентні зміни ціни і викликану цим ту чи іншу процентну зміну обсягу пропонованих до продажу товарів.

При одиничній еластичності пропозиції збільшення на 1% ціни товару викликає 1-%-е збільшення їх пропозиції для реалізації на ринку. В такому випадку має місце рівновелика зміна цін і кількості пропонованих товарів, коефіцієнт якої дорівнює 1.

При еластичній пропозиції збільшення пропозиції не має якого - не будь впливу на збільшення кількості пропонованих до продажу товарів.

Показники еластичності пропозиції підтверджують закономірність: протягом тривалого часу, коли попит пристосувався до зрослої ціни, еластичність пропозиції сприяє встановленню нормальної ціни рівноваги на відміну від миттєвої і короткотермінової рівноваги.

Висновки

Поява значної кількості незалежних країн після розпаду Радянського Союзу та їх перехід від командно - директивної економіки до ринкових відносин вплинули на проблему зміни характеру державного управління їхніми національними економіками. Виникла об'єктивна необхідність поєднання державного впливу на макроекономічні процеси з одночасним наданням самостійності в прийнятті господарських рішень виробниками товарів та послуг. Це потребує як від підприємницьких структур, так і від органів державного управління досконалого володіння такою складною галуззю науки та практики, як мікроекономіка та мікроекономічне прогнозування. Мікроекономічний рівень відображає як економіку в цілому, так і її основні складові елементи, а саме сектори загального державного управління, домашніх господарств, нефіксованих корпорацій тощо. Завдяки цьому застосуванню знань мікроекономічного аналізу на практиці дає змогу розглядати процеси виробництва, обміну та споживання товарів і послуг з пропозиції інтересів суспільства в цілому й керувати ними. Знання економіки формує правильне розуміння функціонування економічної системи, є запорукою того, що керівник підприємницької (виробничої) структури раціонально побудує свою господарську діяльність.

У народі кажуть, що мудрість - це здатність передбачити майбутні наслідки здійснюваних нині дій і вміння керувати ними. Іншими словами, мудрість - це звернення в майбутнє, тобто мудра людина намагається впливати на майбутнє. Особливо це важливо в економіці.