Загальний внесок українських вчених у розвиток економічної науки

Глибоко обізнаний із різними західноєвропейськими економічними школами, М. Туган-Барановський, однак, не став прямим послідовником будь-якої з них. Критичний аналіз політ економічних шкіл, і передовсім німецької історичної та австрійської, а також марксистської теорії дав йому змогу розробити власну економічну концепцію в дусі прогресивного розвитку світової економічної думки.

Спочатку М. Туган-Барановський був прихильником Маркса. Але згодом в його працях з'являються критичні нотки. Він не сприйняв трудової теорії вартості, назвав „фіксацією” трудову вартість і „малозначущою” категорію додаткової вартості. М. Туган-Барановський заперечував марксистське положення, що нова вартість створюється робочою силою. Джерелом прибутку він називає весь капітал. Проте він не відкидає марксизм, а прагне розвивати його наукові елементи.

Визнаючи методологію Маркса, його ідеї про визначальну роль економічних явищ у розвитку суспільства, М. Туган-Барановський критикує Маркса за економічний детермінізм, за ігнорування психології людей, їхньої моралі.

У багатьох дослідженнях: „Учення про граничну корисність господарських благ” (1890), „Основна помилка абстрактної теорії капіталізму К. Маркса” (1898), „Нариси з новітньої історії політичної економії і соціалізму” (1903), „Теоретичні основи марксизму” (1905), „Основи політичної економії” (1909) - учений намагався переорієнтувати політекономію в Росії і в Україні на позиції суб'єктивно-психологічної школи та неокласицизму. Уже 1890 р. у „Вченні про граничну корисність господарських благ, як причину їхньої цінності” він зробив порівняльний аналіз класичної та австрійської шкіл і заявив про можливість їхнього синтезу. На Заході цю ідею здійснив Маршалл у праці „Принципи економічної науки” (1890), що ознаменувала початок неокласичного напрямку в політичній економії. Хоч підходи до такого синтезу в Туган-Барановського і Маршалла не були цілком ідентичними, вони свідчили про єдність наукового пошуку обох визначних економістів.

Велику увагу приділив М. Туган-Барановський питанню розвитку капіталізму в Росії, що в останнє десятиріччя ХІХ ст. стало головним теоретичним питанням у країні. У 1898 р. було опубліковано його докторську дисертацію „Російська фабрика в минулому та сучасному. Історико-економічне дослідження”. Ця праця здобула високу оцінку західноєвропейських економістів (зокрема І. Шумпетера).

Загальновизнаним у світовій економічній літературі є внесок М. Туган-Барановського в розробку таких проблем, як теорія розподілу, теорія кооперації, теорія соціалізму та ін.

Світовим визнанням користувались дослідження українських економістів, представників математичного напряму в політичній економії, які намагалися синтезувати ідеї класичної і психологічної шкіл.

2.4 М. Столяров та економічно - математичні методи дослідження

1902 р. відомий український економіст-математик М. Столяров за допомогою диференційного обчислення намагався довести слушність запропонованої М. Туган-Барановським економічної формули про пропорційність граничної корисності господарських благ, що вільно відтворюються. Розробляючи цю проблему, М. Столяров зумів не лише подолати певну обмеженість формули М. Туган-Барановського, що полягала у суто суб'єктивному трактуванні корисності, а й сформулював функцію суспільної корисності.

Першим у Росії й Україні глибоке обґрунтування принципів застосування математичних методів з позицій психологічної школи дав уже згадуваний нами О. Білимович. Він зробив висновок про обмежені можливості використання математичних методів для економічних досліджень і вважав за доцільне використовувати математику переважно для ілюстрації викладу.

Економіко-математичний метод дослідження застосував також Р. Орженцький, розвиваючи ідеї відомого російського економіста-математика В. Дмитрієва щодо теорії ціни, теорії попиту тощо.

Найбільш видатним економістом-математиком, який справив величезний вплив на розвиток сучасних економіко-математичних досліджень, був Є. Слуцький (1880-1948), викладач Київського комерційного інституту (1913-1926). Він зробив визначний внесок у розвиток математичних, математико-статистичних досліджень. Його твір „Теорія кореляції і елементи вчення про криві розподілу” (1912) був тривалий час найліпшим посібником з математичної статистики. !915 року Є. Слуцький опублікував в італійському журналі статтю „До теорії збалансованого бюджету споживача”, яку лише 1963 р. було передруковано в Москві. У цій статті вчений показав зв'язок між функцією корисності і рухом цін і грошових доходів населення. Ця праця вважається основоположною серед сучасних економіко-математичних досліджень проблем попиту і взаємозв'язку між функцією попиту, рухом цін та доходів.

Уже в 30-ті роки ця праця здобула високу оцінку зарубіжних економістів, зокрема Р. Аллена і Дж. Хікса, які виявили її в італійському журналі. Ідеї Є. Слуцького лягли в основу книжки Дж. Хікса „Вартість і капітал” (1939). У ній Хікс високо оцінює наукові розробки Є. Слуцького й наголошує, що він був першим економістом, котрий зробив значний крок наперед порівняно з „неокласиками” і з Парето. Хоча Хікс і дізнався про статтю Слуцького тільки тоді, коли основні ідеї його власної праці були опубліковані в журналі „Economica” (1934), це не завадило йому визнати, що „теорія, яку буде викладено в цьому і двох наступних розділах (праці „Вартість і капітал”), належить, по суті, Слуцькому . . .”.

Про величезний вплив праць Є. Слуцького на розвиток економічної науки і, зокрема, економетрики писав Р. Аллен. Ще 1936 р. він опублікував працю, присвячену Слуцькому, в якій дав високу оцінку його теорії поведінки споживача.

1950 р. Аллен в журналі „Економетрика” опублікував нову статтю, присвячену Слуцькому. Він писав, що праці Слуцького мали великий і сталий вплив на розвиток економетрики у двох важливих напрямах: теорії поведінки споживачів і аналізі часових рядів.

Високо оцінюють економісти і внесок Слуцького в розробку основ праксеології. В „Етюді до проблеми будування формально-праксеологічних засад економіки”, що його було опубліковано українською і німецькою мовами, Слуцький уперше в світовій літературі поставив питання про необхідність формування особливої науки - праксеології, яка б розробляла принципи раціональної поведінки людей за різних умов.

Ідеї Є. Слуцького, з дещо модернізованим математичним апаратом, широко використані у творах зарубіжних економістів Р. Аллена, Дж. Хікса, Хауттакера, Дебре, Ерроу та інших.

Підсумовуючи цей короткий огляд розвитку політичної економії в Україні, слід ще раз наголосити на його певних особливостях. Українські вчені не тільки запозичували економічні ідеї, теорії західних економістів і розвивали їх з урахуванням соціально-економічних особливостей розвитку України, а й створювали наукові теорії, які стали надбанням світової економічної думки.

Розділ 3. Використання досягнення вчених - економістів України на практиці

3.1 Використання досягнень С. А. Подолинського

Минуло понад сто років, і ідеї Сергія Андрійовича Подолинського оцінили належним чином. Його природниче - наукове пояснення процесу праці назвали “законом Подолинського”.

Критикуючи програму більшовиків, М. Туган - Барановський, В. Косинський, К. Воблий та інші виступали проти націоналізації, що на їхню думку, призведе до більшої анархії, ніж капіталізм, оскільки неможливо створити такий апарат, який спроможний буде замінити саморегулюючу силу ринку.

1918 р. було створено Українську Академію наук, де М. Туган - Барановський очолив соціально - економічний відділ.

З його ініціативи було створено Інститут економічної кон'юнктури, який мав на меті проведення економічних досліджень закономірностей суспільного розвитку та опрацювання рекомендацій щодо соціально - економічного стимулювання.

Рекомендації щодо інституту базувались на досягненнях світової економічної думки в галузі економічної теорії і спочатку були спрямовані проти економічної програми більшовизму на розробку плану самостійного розвитку України ( створення української кооперації власної вимоги та ін.) а згодом коли більшовизм став реальністю - на створення наукової концепції планування фінансів єдиної системи української сільсько - господарської кооперації.

3.2 Сучасний стан економічної науки в Україні

Було перекладено й опубліковано низку праць західноєвропейських економістів, друкувалися дослідження вітчизняних учених. Велике значення для розвитку політичної економії в Росії мало створення університетських лекційних курсів із цієї дисципліни. Політичну економію було включено до навчальних планів університетів (зокрема Московського, Казанського, Харківського), а згодом гімназій і ліцеїв у 103-1804 рр. . Формування нового світового порядку змушує всі постсоціалістичні країни, зокрема Україну, розв'язувати складну проблему: як найбільш повно реалізувати національні інтереси в умовах становлення економіки країни, з одного боку, і формування мегаекономіки - з другого.

Виходячи з того, що сучасні технічний, технологічний і структурний рівні економіки України неадекватні таким постіндустріальних розвинених країн з ринковою економікою, входження її в світову ринкову систему прискореними темпами може призвести до багатьох небажаних наслідків, основним з яких є те, що Україна потрапить до групи країн “периферії”. Це зумовлено тим, що виробництво наукоємної продукції ґрунтується на макротехнологіях, для реалізації яких потрібні відповідні міжгалузеві виробничі комплекси. Україна ,на жаль, таких макротехнологій поки що немає. В інвестиційному секторі економіки в багатьох випадках витрачені науково - технічні та виробничі заділи. У деяких галузях вони взагалі відсутні. На підприємствах з високими технологіями значною мірою зруйновано обладнання, скорочено персонал. Слід врахувати і те, що здійснювана модель роздержавлення в Україні призвела до втрати державою права володіння основним капіталом, зокрема в пріоритетних галузях. Таким чином, її позбавлено можливості впливати на розвиток національної економіки. Це наочно демонструє приклад руйнування воєнно - промислового комплексу (ВПК). Під час так званої конверсії ВПК було зруйновано, деякі з його підприємств перепрофільовано на переробку сировини, що перетворює країну на технологічно - сировинний придаток економіки західних країн. Спостерігається тенденція неухильного падіння рівня наукоємності вітчизняної продукції. У промисловості цей показник не перевищує 0,3 %. що в 10 - 20 разів менше від світового рівня. Сьогодні понад 90 % продукції, що виробляється в Україні, не має відповідного науково - технічного забезпечення.

Перед країною постала проблема : як відновити науково - технологічний потенціал колишнього воєнно - промислового комплексу і залучити інвестиції у галузі економіки, які дадуть змогу Україні посісти провідне місце у світі (космонавтика, матеріалознавство, зварювання, біотехнологія тощо).

Відплив висококваліфікованих кадрів за кордон знекровлює економіку. Втрати ці важко підрахувати, але за деякими оцінками йдеться про багатомільярдні суми.

За підрахунками західних учених, еміграція одного висококваліфікованого фахівця межі країни виїхало 30 % учених вищої кваліфікації та рівнозначна вкладанню в економіку обраної ним держави 1 млн. дол. За різними ознаками Україна втратила у 90-х роках 19 ст. до 15-20 % свого інтелектуального потенціалу. За роки реформування вітчизняної економіки за працездатного віку.

Водночас тенденцією перепливу природних, людських та інших ресурсів до центру світової системи, а також дід впливом руйнування цілісних національних господарських систем та структурної перебудови всього світового господарства (розподіл між країнами - лідерами сфер впливу), в Україну спрямовуватиметься капітал для відтворення виробництв індустріального характеру, оскільки останні є монопольним володінням країн “центру”.

Для того щоб реалізувати плани, пов'язані із входженням до кола країн - лідерів, Україні потрібно перейти до постіндустріальної моделі розвитку. А це зумовлює потребу:

1. Оцінити витрати, здобутки і потенціал країни.

2. Визначити напрями і пріоритети розвитку економіки.

3. Розв'язати проблему інтеграції України у глобальну ринкову систему: окремо чи в співдружності з країнами СНД.

О. Русов спостерігав зміни, що відбувалися в різних формах землеволодіння під впливом розвитку капіталістичних відносин. Проте він характеризує цей процес не як диференціацію, а як „демократизацію” власності, тобто зрівнювання в забезпеченні селян землею. Цей висновок О. Русов теж спрямовує проти захисників общини, для доведення переваг подвірного землеволодіння. Положення про „демократизацію” земельної власності він розвиває і в статті „Опис Чернігівської губернії”. Цю думку поділяв і земський ліберальний діяч М. Рклицький

Аналіз основних показників розвитку України в кризовий та після кризовий періоди у контексті глобалізацій них процесів свідчить, що в макроекономічній структурі, незважаючи на припинення спаду, економічну стабілізацію і піднесення, з 2000 р. не відбулося змін краще. Так, з 1900 р. обсяги виробництва продукції маинодабування скоротилися майже втричі, зо відображує тенденцію деіндустріалізації. Відбувається зменшення обсягів фінансування наукових досліджень і розробок, а також освіти.[6, с. 314]

Якщо враховувати, що в країні за цей час не створено великих корпорацій, які мали ґрунтуватися на високих технологіях, можна дійти висновку : сучасна модель економічної політики України не має інноваційного спрямування.

Для подолання структурної недосконалості економіки країни, її технологічної відсталості, низької продуктивності праці, невідповідності інфраструктури ринковим умовам потрібно розвивати сучасні напрями науки і техніки та відтворювати на цій основі наукоємні технології. Це сприятиме підвищенню конкурентоспроможності національних товаровиробників на світовому ринку.

Зрозуміло, що подібні радикальні зрушення в економіці України можливі без великих фінансових ресурсів. Тільки для зміни структури економіки на 1 % потрібні капіталовкладення, еквівалентні 2 - 3 % ВВП. Тому потрібно залучати в наукоємні галузі прямі іноземні інвестиції.

До інших пріоритетів внутрішньої та зовнішньої політики належать :

- визначення галузевих і структурних пріоритетів довготривалого розвитку;

- спрямування міжнародних фінансових потоків відповідно до обраних пріоритетних напрямів стратегічного розвитку, запобігання некерованому відпливу капіталів з країни, регулювання структури та сфер вкладання іноземних інвестицій в економіку нашої країни;

- вдосконалення структури експортної політики та підтримка національного виробника, що постачає наукоємну, складну техніку та іншу готову продукції на світовий ринок;

- забезпечення національних суб'єктів господарювання інформацією щодо стану зовнішньоекономічної кон'юнктури, обмін передовим досвідом щодо нових технологічних процесів, організації та управління виробництвом і маркетингу; рекламування за кордоном продукції вітчизняного виробництва, розробок наших учених тощо;

- вжиття заходів щодо повернення українських капіталів, вивезених за кордон, через створення матеріальної зацікавленості та державних гарантій щодо неможливості експропріації та кримінального переслідування.

Рисунок 3.1 Структура механізму входу економіки України в глобальне

конкурентне середовища

Минуло понад сто років, і ідеї Сергія Андрійовича Подолинського оцінили належним чином. Його природниче - наукове пояснення процесу праці назвали “законом Подолинського”.

Критикуючи програму більшовиків, М. Туган - Барановський, В. Косинський, К. Воблий та інші виступали проти націоналізації, що на їхню думку, призведе до більшої анархії, ніж капіталізм, оскільки неможливо створити такий апарат, який спроможний буде замінити саморегулюючу силу ринку.

1918 р. було створено Українську Академію наук, де М. Туган - Барановський очолив соціально - економічний відділ.

З його ініціативи було створено Інститут економічної кон'юктури, який мав на меті проведення економічних досліджень закономірностей суспільного розвитку та опрацювання рекомендацій щодо соціально - економічного стимулювання.

Кейнсіанство - одна з провідних течій сучасної економічної думки. Свою назву отримала від автора основних її концепцій - Джона Мейнарда Кейнса(1883-1946). Поява концепції Кейнса закономірно породила великий резонанс у капіталістичному світі та справила значний вплив на дальший розвиток теорії і економічної теорії і економічної політики.

Характерною рисою економічних теорій після кейнсіанського періоду є те що у поясненні найважливіших економічних проблем чільне місце надається інвестиціям. Послідовники Кейнса виходять з того що причина циклічності а водночас причина періодичних криз та безробіття полягає у “коливаннях динаміки інвестицій”.

Розроблена Кейнсом концепція мультиплікатора у застосуванні до національного доходу зв'язує приріст національного доходу з приростом інвестицій. Велике значення у неокейнсіанській теорії циклу має поділ капіталовкладень на автономні та похідні. Похідні інвестиції - це такі що зв'язані з розширенням споживання внаслідок зростання національного доходу.

Неокейнсіансіку інвестиційну теорію циклу детально викладено у праці Е. Хансена “Економічні цикли та національний дохід”. Модель Хікса - Хакенсена відкриває великі можливості для дослідження взаємодії ринків товарів та грошей. Зокрема можна довідатися наскільки стійкою є їхня рівновага чи вона зберігається як на ній відбиваються ті чи інші варіанти державного регулювання інфляція і т. п.

Так наприклад якщо в період рівноваги ринкової системи відбулося поліпшення інвестиційного клімату що можливе у добу масового використання передових технологій у результаті цілеспрямованих дій держави та з інших причин то підприємці оптимістично оцінюючи перспективи виробництва і орієнтуючись на існуючу норму процента збільшать капіталовкладення використовуючи з цією метою наявні заощадження.

Зростання інвестицій приведе до розширення виробництва, що, у свою чергу, збільшуватиме обсяг сукупного доходу. Ці зміни зачіпають грошовий ринок, але оскільки пропозиція грошей залишається незмінною, а частина доходу перетворюється на додатковий попит на гроші, то ринок реагуватиме підвищенням норми процента. Тепер знову запрацює механізм ринку товарів: підвищення норми процента і зниження під її тиском очікуваної норми прибутку зменшить інвестиційний попит. Відбудеться гальмування зростання інвестицій, сукупного доходу, у ринковій системі встановиться нова рівновага.

Розуміння цих процесів має велике значення для з'ясування суті й динаміки ринкової системи. Виявляється, що, сприймаючи імпульси ззовні, ринкова економіка здатна пересуватися з одного рівноважного стану на інший. Дуже суттєво, що рушійний імпульс негайно дає сплеск господарської активності, а потім взаємодія ринків товарів і грошей гасить її та стабілізує стан.

Аналітичним апаратом моделі Хікса - Херсона з успіхом користуються представники найрізноманітніших напрямків сучасної економічної науки.

Інвестиційна теорія циклу стала засадною для побудови неокейнсіанських антициклічних програм які зосереджували увагу на динаміці капіталовкладень, її регулюванні з боку держави. Типові тлумачення такого регулювання дав Хансен, назвавши два методи боротьби з циклічними коливаннями. Один метод полягає у стабілізації безпосереднього обсягу інвестицій, інший - у компенсації коливань приватних інвестицій заходами фіскальної та кредитно - грошової політики [6, с. 315].

Поруч з неокейнсіанством виникли й інші різновиди теорій державного регулювання, на котрі вчення Кейнса справило значно менший вплив. До них належать передовсім так звана стокгольмська школа. Її суть полягає у тім, що держава повинна втручатися в господарське життя і проводити активну економічну політику з метою ліквідації розривів безробіття та інфляції. Основним об'єктом державного втручання є сукупний обсяг попиту.

Розроблену на засадах економічних концепцій стокгольмської школи програму шведської соціал - демократичної партії було покладено урядом в основу формування економічної політики . Її основні положення базувалися на таких принципах : сильна держава регулює економічний процес , використовуючи для цього механізм саморегулювання, передовсім грошову сферу; перспективний напрям розвитку - від економіки пропозиції до економіки попиту; соціальна сфера базується на сильній та стабільній економіці, її розвиток регулюється й контролюється державою.

Висновки

В даній курсовій роботі розглядалося питання про розвиток економічної думки в Україні. Великий вклад вчених - економістів у розвиток економічної науки став основою для подальшого піднесення сільського господарства в Україні. Кожен з дослідників розглядав свої шляхи його піднесення. Однак на сьогодні сучасний стан сільського господарства не можна назвати навіть задовільним. Воно значною мірою деградоване і за рівнем розвитку відстає від передових країн. Причин такого становища багато. З метою виходу з економічної кризи і піднесення сільського господарства були реалізовані деякі важливі заходи. Серед них списання заборгованості колгоспів і держгоспів за позиками банками, видача авансів під реалізацію продукції.

Виходячи з даного матеріалу можна зробити наступні висновки:

Процес інтеграції України в глобальне конкурентне середовище потребує вирішення таких завдань:

1. запобігання спробам встановити контроль над галузями вітчизняної економіки, які мають стратегічне значення для країни;

2. розвиток двостороннього і регіонального співробітництва;

3. приведення антимонопольного законодавства у відповідь до міжнародних норм;

4. удосконалення роботи апарату управління, зокрема в галузі зовнішньоекономічної діяльності;

5. використання політичних, економічних та юридичних засобів для урегулювання міграційних процесів, захист українських громадян, які працюють за кордоном.

Розвиток міжнародних зв'язків України дасть змогу нашій країні реалізувати політику, спрямовану на захист вітчизняного товаровиробника, і сприятиме освоєнню нових ринків, інтегруванню економіки України в глобальне середовище.

Послідовники Кейнса виходять з того, що причина циклічності, а водночас і причина періодичних криз та безробіття полягає у “коливаннях динаміки інвестицій”. Однак на сьогодні існує безліч причин безробіття :

1. Перехід до ринкових відносин, економічних методів управління, виникнення конкуренції об'єктивно примушують підприємства позбуватися зайвої робочої сили.

2. Науково - технічний прогрес, зростання органічної будови виробництва призводять до відмирання ряду професій, економії живої праці, збільшення виробництва продукції з меншою кількістю працюючих.

3. Великі структурні зрушення, пов'язані з конверсією оборонних галузей.

4. Скорочення виробництва ;

5. Скорочення штатів управління у зв'язку з ліквідацією міністрів і відомих структур управління.

6. Звільнення з армії (значне її скорочення).

7. Ліквідація збиткових підприємств.

Дуже важливим являється те, що завдяки політики Е. Ліндаля та Г. Мюрдаля, які побудували модель грошового обігу, Швеція стала першою в світі країною, що обрала шлях активної політики стабілізації. На сьогодні Україна значно відстає від передових країн у своєму розвитку.

Великі внески вчених - економістів у розробку політичної економії дуже сильно вплинули на розвиток економіки України. Було перекладено і опубліковано низку праць західноєвропейських економістів, друкувалися дослідження вітчизняних учених. Велике значення для розвитку політичної економії мало створення універсальних лекційних курсів із цієї дисципліни. Політичну економію було включено до навчальних планів університетів (зокрема Московського, Казанського, Харківського), а згодом гімназій і ліцеїв.

Повернення українців економічної теорії в лоно світової економічної думки тільки починається. Її ставлення до процесів, котрі відбуваються в суспільстві, це остаточно не визначено. Але вже зараз в економічній літературі панує плюралізм поглядів, що сприяє розвиткові науки. Тільки в такий спосіб може відбуватись відродження теорії, що стане колись основою ефективної економічної політики.

Список використаної літератури

1. Базилевич В.Ю. Економічна теорія :Політекономія. Підручник - К. : Знання. 2006. - 631 с.

2. Ватаманюк З.І., Панчишин С.М. Економічна теорія -К. : Альтернатива, 2001.-606 с.

3. Гальчинський А.С., Єщенко П. С., Палкін Б. І. Основи економічної теорії. Підручник-К.:Вища школа.1995.-471 с.

4. Дерев'янкін Т., Костюшко О.- Циклічна динаміка ринкового господарства у трактуваннях вітчизняних вчених економістів кінця 19- поч.. 20 ст. -Економіка України. №3. 2006. -94 с.

5. Дієсперов В.- Іван Франко і аграрна економіка.-Економіка України. №4. 2006,-95 с.

6. Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Сучасна економіка : навчальний посібник. -К. : Вища школа.2005.-327 с.

7. Злупко С. - Проблеми формування і розвитку національної економіки в науковій творчості Івана Франка - Економіка України. № 6. 2006. - 95 с.

8. Климко Г.Н.., Несторенко В. П.-Підручник. Основи економічної теорії. - К.: Вища школа, Знання. 1999. -743 с.

9. Корнійчук Л.Я., Титаренко Н. О.Історія економічних учень - К.: КНЕУ.1999-564 с.

10. Корнійчук Л.Я., Шевчук В., Воробйова Л. - Фізична економія. Українська школа. - Економіка України. №538. 2006.-95 с.

11. Мочерний С.В. - Економічна теорія.-К.:Кондор. 2006.- 654 с.

12. Ніколенко Ю.В., Делеківський А. В.- Основи економічної теорії. Кн..1 /Суспільне виробництво /- К.: Либідь. 1998.-272 с.

13. Ніколенко Ю.В. - Основи економічної теорії. Кн..2/Ринкова економіка /-К.:Либідь.1998-272 с.

14. Предборський В.А.-Економічна теорія. - К.: Кондор.2003-492 с.

15. Федоренко В.Г., Ніколенко Ю. М.-Основи економічної теорії - К.: Альтернатива. 2001-606 с.

16. Чепінога В.Г.- Основи економічної теорії. Навчальний посібник - К. : Хрінком інтер. 2003-456 с.