6

ЗМІСТ

• Вступ 2
• 1. Економічне становище підприємства ДВАТ «Шахта Прогрес» 3
• 1.1 Характеристика підприємства 3
• 1.2 Показники економічного стану підприємства 4
• 1.3 Таблиці вихідних даних для рішення завдання 5
• 2. Визначення оптимальних параметрів виробництва в короткостроковому періоді 7
• 2.1 Визначення характеру ринкового попиту на продукцію 7
• 2.2 Розрахунок еластичності попиту 9
• 2.3 Обґрунтування збільшення (скорочення) чисельності робітників і обсягу випуску продукції в короткостроковому періоді 11
• 2.4 Розрахунок валового й граничного доходу підприємства. 14
• 2.5 Визначення граничної продуктивності в грошовому вираженні. 16
• 2.6 Розрахунок витрат виробництва продукції 18
• 2.7 Визначення оптимального обсягу виробництва, максимізуючого прибуток підприємства 22
• 2.8 Визначення параметрів беззбитковості виробництва 23
• 3. Рекомендації зі збільшення прибутку підприємства 25
• 3.1 Застосування математичних методів вирішення завдань планування 25
• Висновок 29
• Список використаної літератури 30

Вступ

Метою курсової роботи є практичне застосування принципів мікроекономічного аналізу для підвищення ефективності роботи конкретного підприємства. У ході аналізу необхідно обґрунтувати чисельність, оптимальний обсяг випуску продукції (товарів, послуг) і розробити заходу, при яких підприємство дістане максимальний прибуток або мінімальні збитки. Для виконання цієї мети необхідно вирішити наступні завдання:

визначити модель ринку, на якому функціонує підприємство; виявити залежність між ціною й кількістю товару (послуги), що споживачі хочуть і можуть купити протягом певного періоду часу, тобто визначити криву попиту на продукцію даного підприємства; розрахувати виробничі функції;

для короткострокового періоду обґрунтувати можливість збільшення (скорочення) чисельності змінних робітників, розрахувати продуктивність праці, прогноз обсягів виробництва, валового й граничного доходів, видатки на виробництво даного товару, прибуток підприємства, побудувати графік і визначити оптимальний обсяг випуску й ціну продукції, максимізуючі прибуток (мінімізуючі збитки), визначити параметри беззбитковості виробництва;

запропонувати додаткові заходи, що сприяють зростання прибутку.

Всі розрахунки, крім індивідуального завдання, необхідно виконати на персональному комп'ютері з використанням стандартної програми Exel або спеціальної програми кафедри “Manager Assistant”.

1. Економічне становище підприємства ДВАТ «Шахта Прогрес»

1.1 Характеристика підприємства

ДВАТ «ШАХТА ПРОГРЕС» є дочірнім підприємством ДП «ТОРЕЗАНТРАЦИТ». Шахта перебуває на території міста Торез Донецької області.

Шахта добуває енергетичний рівень марки Т, основними споживачами якого, є теплові електростанції Донецької області.

Виробнича потужність шахти становить 290 тис. тонн у рік.

Готова вугільна продукція за 2007 рік склала 256,672 тис. тонн.

На шахті працює 945 чоловік, у тому числі працівників по видобутку - 768 чjл або 81,3%.

Продуктивність праці робітника по видобутку за 2007 рік склала 10,77 т/міс.

Шахта, що я взяв для розгляду працює на ринку монополістичної конкуренції. Він припускає наявність рис і монополії, і конкуренції, тобто це ринок зі значним обсягом конкуренції й певною часткою монополії. Монополістична конкуренція характеризується наявністю великої кількості невеликих виробників товару, що має замінники, вироблені в інших галузях. У цьому випадку фірма не може повністю контролювати виробництво й ринок.

Характерні ознаки монополістичної конкуренції:

Ш товар кожної фірми, що торгує на ринку, є недосконалим замінником товару, реалізованого іншими фірмами;

Ш на ринку існує відносно велика кількість продавців, кожний з яких задовольняє невелику, але не мікроскопічну частку ринкового попиту на загальний тип товару, реалізованого фірмою і її суперниками;

Ш продавці на ринку не зважають на реакцію своїх суперників, коли вибирають, яку встановити ціну на свої товари або коли вибирають орієнтири по обсязі річних продажів.

Ш нецінова конкуренція. В умовах диференціації товарів велике значення в діяльності фірми здобувають нецінові фактори: фірмова марка, реклама, умови продажу, особливі якості;

Ш вільний вхід у галузь. Монополістична конкуренція не споруджує високих бар'єрів для вступу в галузь;

Ш наявність великої кількості фірм гарантує неможливість змови.

1.2 Показники економічного стану підприємства

Таблиця 1.

Показники економічного стану ДВАТ "ШАХТА ПРОГРЕС"

№ п/п	Найменування показників	Одиниця вимірювання	Величина показника	Відхилення до попереднього року
			за попередній рік	за звітний рік
1.	Обсяг виробництва продукції в натуральному вираженні	тис.т.	228,395	256,672	28,277
2.	Обсяг валової продукції	тис. грн.	103919,7	122175,9	18256,1
3.	Ціна одиниці продукції	грн.	455	476	21
4.	Собівартість одиниці продукції	грн.	364	372	8
5.	Валовий дохід від реалізації продукції	тис. грн.	103919,7	122175,9	18256,1
6.	Валові витрати	тис. грн.	83135,8	95482,0	12346,2
7.	Прибуток (збитки) балансова	тис. грн.	20783,9	26693,9	5909,9
8.	Прибуток чиста	тис. грн.	14548,8	18685,7	4137,0
9.	Рентабельність виробленої продукції	%	125%	128%	3%
10.	Средньосписочна чисельність працівників	чол.	972	945	-27
11.	Продуктивність праці працівника	т./міс.	8,91	10,77	1,86
12.	Середня заробітна плата працівника ППП	грн..	5109,9	5469,7	359,8
13.	Вартість основних коштів	тис. грн.	11270,2	10300,5	-969,7
14.	Вартість запасів оборотних коштів	тис. грн.	10200,4	14250,4	4050
15.	Фондовіддача основних коштів	грн./грн.	9,22	11,86	2,64
16.	Борги підприємства	тис. грн.	39565,4	34566,4	-4999
17.	Дебіторська заборгованість	тис. грн.	13522,1	18400,7	4878,6

1.3 Таблиці вихідних даних для рішення завдання

Таблиця 2.

Показники роботи підприємства у звітному місяці.

№ п/п	Найменування показника	Умовні позначки	Величина показника
1.	Обсяг випускаємої продукції, т.	Q0	17345
2.	Ціна продукції без ПДВ, грн./т.	P0	476
3.	Загальні (валові) витрати на виробництво продукції, грн.	TC0	9661758
4.	Постійні витрати, що не залежать від обсягу виробництва, грн.	TFC0	2898528
5.	Змінні витрати, що залежать від обсягу виробництва, грн.	TVC0	6763230
6.	Видатки на оплату праці змінних робітників з відрахуваннями на соціальні потреби, грн.	ФЗПзм	5168868
7.	Матеріальні витрати на виробництво (матеріали, паливо, покупні напівфабрикати, електроенергія, пара й вода на технологічні потреби) за місяць, грн.	М0	1315890
8.	Чисельність змінних робітників, що виробляють дану продукцію, чол.	Lзм0	945
9.	Кількість днів відпрацьованих одним робітником	Т	224

Таблиця 3.

Динаміка обсягів виробництва, ціни й чисельності змінних робітників.

№ п/п	Місяць, рік	Обсяг виробленої продукції, т.	Ціна одиниці продукції, грн.	Чисельність змінних робітників, чол.
1	Січень	17345	476	945
2	Лютий	17735	474	948
3	Березень	18532	473	950
4	Квітень	19265	471	953
5	Травень	20147	476	957
6	Червень	20981	465	962
7	Липень	21786	463	965
8	Серпень	22471	461	967
9	Вересень	22855	460	971
10	Жовтень	23029	459	973
11	Листопад	23146	458	975
12	Грудень	23224	458	976

Таблиця 4.

Склад витрат на виробництво продукції у звітному місяці.

Елементи	Загальні витрати за місяць, грн.	У тому числі
		Постійні, грн.	Змінні, грн.
1. Матеріальні витрати - усього	1315,89	394,77	921,12
У т.ч.: - сировина;	701,58	210,474	491,106
- напівфабрикати	--	--	--
- паливо;	33,36	10,008	2335,2
- енергія;	150,12	45,036	105,084
- матеріали;	430,83	129,252	301,578
- зап. частини й т.д.;	--	--	--
2. Витрати на оплату праці - усього	3360,6918	648,21	1512,4818
У т.ч.: - оплата за розцінками;	1238,1318	--	1238,1318
- доплати;	576,48	172,944	403,536
- оплата відпусток;	573,12	171,936	403,554
- премія, доплати	372,96	111,888	261,072
3. Амортизація	721,62	721,62	--
4. Відрахування на соціальні заходи - усього	1808,22	542,64	1265,76
У т.ч. - пенс. фонд;	1075,44	322,62	752,82
- фонд соц. страх.;	97,44	29,22	68,22
- фонд страх. від несч. випадків на виробництві;	504,12	151,26	352,86
- фонд сприяння зайнятості	57,72	17,34	40,38
5. Інші видатки	1255,38	376,62	878,76
У т.ч.: - по керуванню;	607,02	182,1	424,92
- на підготовку кадрів;	8,1	2,43	5,67
- по збуту;	633,24	189,96	443,28
- послуги банків, ін. підприємств	6,99	2,1	4,89
Разом	9661758	2898528	6763230

33

31

40

2. Визначення оптимальних параметрів виробництва в короткостроковому періоді

2.1 Визначення характеру ринкового попиту на продукцію

Попит являє собою кількість продукту, що споживачі можуть і хочуть придбати при певному рівні цін за певний проміжок часу. Між ринковою ціною товару й тим його кількістю, на яке пред'являється попит, завжди існує певне співвідношення. Зображення співвідношення між ринковою ціною товару й грошовим вираженням попиту на нього називається графіком попиту, або кривою попиту.

Підприємство діє на ринку, що характеризується недосконалою конкуренцією, ціна продажів детермінується підприємством. При цьому підприємство може виходити з:

Ш ціни продажів аналогічного товару за рубежем;

Ш платоспроможного попиту населення на товари й послуги, що володіють такими ж споживчими якостями;

Ш власних витрат на виробництво й реалізацію даного товару або послуги.

Крива попиту в цьому випадку є спадню, що відображає зворотну залежність між ціною продукту й обсягом його продажів. Вона може бути встановлена декількома способами:

Ш шляхом досліджень потенційних покупців (їхнього опитування із приводу готовності платити за даний товар або послугу ту або іншу ціну), проведених маркетинговою службою підприємства;

Ш шляхом експертної оцінки керівництвом підприємства, працівниками фінансового відділу, бухгалтерією й службою збуту, які можуть дати орієнтовну кількісну оцінку можливих продажів продукції підприємства при кожній конкретній ціні;

Ш на основі звітних даних за період, що передує звітному.

Варто мати на увазі те, що попит піддається впливу не тільки ціни, але й нецінових факторів (доходу, смаків, очікувань споживачів і т.п.). Тому в цьому випадку необхідно використовувати статистику споживання товару або послуги за інших рівних умов, з огляду на коригувальні коефіцієнти (росту інфляції, доходів і т.д.).

Виробничі функції:

1. Попит на продукцію:

Q(Р) = - 331,9965 * Р + 175393,1

де: Р - ціна одиниці продукції, грн.;

Q - обсяг продажів (виробництва) продукції, од.

2. Обсяг виробництва від кількості змінних робітників:

Q(L) = - 2,889135 * L² + 5750,796 * L + - 2837303

де: Q - обсяг виробництва, од.;

L - кількість змінних робітників, чол.

Таблиця 5.

Попит покупців на продукцію підприємства



Рис. 1. Попит на продукцію підприємства

Крива попиту відображає зворотну залежність між попитом і ціною, що видно з виробничої функції.

Крива попиту на продукт, вироблений підприємством, характерна для ринку з недосконалою конкуренцією і має спадний характер. Так підприємство може продати більше товару за низькими цінами й менше - по високим. Підприємство не зможе продавати колишній обсяг, вирішивши збільшити ціну, а бажаючи продати більше, не зможе залишити ціну незмінної.

2.2 Розрахунок еластичності попиту

Еластичність - характеристика попиту, що показує залежність зміни величини попиту від зміни різних фактів.

Цінова еластичність попиту - це ступінь впливу зміни ціни на зміну кількості продукції, на яке пред'явлений попит. Залежно від обраної комбінації цін і запитуваних кількостей у рамках того самого інтервалу змін можливі різні коефіцієнти еластичності. Щоб уникнути цього, застосовується спосіб розрахунку коефіцієнта еластичності за допомогою середніх значень ціни й попиту. Формула еластичності в цьому випадку буде виглядати в такий спосіб:

, де

Q₁ - первісна кількість запитуваного товару, од.;

Q₂ - дана кількість запитуваного товару, од.;

Р₁ - первісна ціна товару, грн.;

Р₂ - дана ціна товару, грн.

Скористаємося даною формулою для розрахунку цінової еластичності.

Результати представимо у вигляді таблиці.

Ціна одиниці продукції (Р), грн.	Обсяг продажів (Q), шт.	Цінова еластичність (Ed)
476	17345	--
474	17735	21,1231
473	18532	20,8112
471	19265	36,6141
476	20147	105,9644
465	20981	209,899
463	21786	34,9353
461	22471	28,6029
460	22855	7,80267
459	23029	3,48501
458	23146	2,32353
458	23224	2,12316

Цінова еластичність попиту впливає на розмір загальної виручки від продажу даної кількості товару.Проаналізувавши дані таблиці, можна зробити висновок, що при даних цінах попит на продукцію еластичний. Це означає, що при збільшенні обсягів виробництва ціна на продукцію буде зменшуватись.

2.3 Обґрунтування збільшення (скорочення) чисельності робітників і обсягу випуску продукції в короткостроковому періоді

Короткостроковий період - це період часу в діяльності підприємства, недостатній для того, щоб варіювати виробничими потужностями, але достатній для того, щоб підвищити інтенсивність використання наявних виробничих потужностей (за рахунок введення додаткової робочої зміни, збільшення чисельності працівників, сировини, матеріалів і т.п.).

Допускаючи, що технологія підприємства залишається незмінною в короткостроковому періоді, і зміна сукупного обсягу виробництва може бути досягнута за рахунок зміни чисельності зайнятих змінних робітників, можна розрахувати граничну й середню продуктивність робітників за цей період. Для цих розрахунків у відділі праці и заробітної плати були взяті необхідні дані про чисельність робітників, зайнятих випуском даної продукції з розділенням їх на постійних - L_пост. и змінних - L_зм.

За даними табл. 3 про кількість змінних робітниках і обсяг виготовленої продукції за ряд місяців була встановлена залежність обсягу випуску від числа змінних робітників.

Вихідні фактичні дані обробляються комп'ютерною програмою по методу найменших квадратів, і в підсумку визначається залежність обсягу виробництва від кількості змінних робітників у вигляді рівняння параболи (квадратного рівняння)

,

де А₂, В₂, и С₂ - константи рівняння.

Гранична продуктивність визначається як зміна обсягу виробництва, пов'язане з використанням кожного додаткового робітника.

, де

МР - гранична продуктивність праці, од./ чол.;

Q - зміна обсягу виробництва, отриманого в результаті комбінації кожної кількості змінних ресурсів праці з капітальними ресурсами, величина яких передбачається незмінною, од.

L_зм - зміна чисельності змінних робітників для кожного рівня виробництва, чол.

Середня продуктивність праці обчислюється шляхом поділу обсягу виробництва на чисельність робітників.

Таблиця 6.

Залежність обсягу виробництва від чисельності змінних робітників



Рис. 2. Залежність обсягу від чисельності змінних робітників

Рис. 3. Середня й гранична продуктивність праці

Якщо зобразити результати зміни обсягу графічно й проаналізувати рис. 2 і 3, можна зробити висновок, що при збільшенні чисельності змінних робітників середня продуктивність праці зростає, а гранична продуктивність праці знижується. Отже, залежність між чисельністю змінних робітників і середньою продуктивністю праці пряма, а між чисельністю змінних робітників і граничною продуктивністю праці залежність зворотна.

Це значить, що шахта перебуває в другій фазі, у якій обсяг виробництва наближається до максимального, вона характеризується темпами, що знижуються, зростання виробництва й убутною граничною віддачею.

2.4 Розрахунок валового й граничного доходу підприємства.

При розрахунку доходу виходимо з того, що вся вироблена продукція буде реалізована.

Валовий дохід визначається по формулі:

Граничний дохід - це приріст валового доходу, отриманий від продажу додаткової одиниці продукції.

, де

ДTR - зміна валового доходу для відповідного обсягу продукції, грн.;

ДQ - зміни обсягу випуску продукції, од.

Рис. 4. Залежність валового доходу від обсягу виробництва



Рис. 5. Попит і граничний дохід підприємства

Таблиця 7.

Дохід підприємства

На рис. 4 побудована крива валового доходу й визначена максимальна його величина. На рис. 5 приведені криві попиту й граничного доходу.

Попит і граничний дохід, а також залежність валового доходу від обсягу виробництва, зображені на рис. 4 і 5, крива граничного доходу лежить нижче кривої попиту й має більш крутий нахил. Існує також зв'язок між валовим і граничним доходами. Тому що граничний дохід - зміна у валовому доході в результаті продажу додаткової одиниці продукції, то доти, поки валовий дохід збільшується, граничний дохід є позитивним. Коли валовий дохід досягає максимуму, граничний дохід дорівнює нулю. Далі валовий дохід зменшується, а граничний дохід стає негативним. При розгляді питань еластичності попиту за ціною ми відзначаємо взаємозв'язок між ціною й валовим доходом при зміні попиту: якщо попит еластичний, то зменшення ціни викликає збільшення валового доходу, і навпаки, нееластичний попит приводить до зниження доходу при зниженні ціни. У даному випадку попит еластичний і підприємству потрібно знизити ціну й дохід збільшиться з ростом випуску.

2.5 Визначення граничної продуктивності в грошовому вираженні.

Граничну продуктивність у грошовому вираженні можна визначити як приріст валового доходу в результаті використання додаткової одиниці змінного ресурсу.

Крива попиту на працю допомагає відповістити на питання, яку максимальну зарплату може виплатити підприємець окремо взятої фірми. Якщо брати фірму, що працює на ринку з недосконалою конкуренцією, MRP продавця, знижується з двох причин.

По-перше, зменшується МР;

По-друге, падає ціна на продукт, тому що зростає випуск продукції. Зниження ціни супутнє кожному приросту випуску продукції, відноситься не тільки до граничного продукту кожного робітника, але й до всіх попередніх одиниць продукції, які в противному випадку могли бути продані по більш високій ціні.

Таблиця 8.

Попит на працю в короткостроковому періоді

Рис. 6. Попит виробника на працю

У підсумку крива MRP - крива граничного продукту в грошовому вираженні, має тенденцію зростання. Отже, щоб максимізувати прибуток підприємство має використовувати додаткові одиниці даного ресурсу до тих пір, доки кожна наступна одиниця дає приріст загального доходу підприємства, а не загальних витрат.

2.6 Розрахунок витрат виробництва продукції

Постійні витрати - це витрати, величина яких не змінюється залежно від змін обсягів виробництва (зарплата управлінського персоналу, оренда будинку або приміщення, амортизаційні відрахування, плата за комунальні послуги, страхові внески, відсоток за кредит і т.д.).

Змінні витрати - це витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягу виробництва (заробітна плата з усіма відрахуваннями для змінних робітників, видатки на сировину, матеріали, паливо, напівфабрикати, воду й електроенергію на виробничі потреби).

Змінні витрати розділяються на дві частини:

1. Заробітну плату (видатки на оплату праці) змінних робітників з усіма відрахуваннями, які підприємство здійснює у відсотках до фонду заробітної плати (соцстрах, Пенсійний фонд, фонд сприяння зайнятості й ін.). Ця частина змінних витрат позначається ФЗПзм₀ і залежить від середньомісячної ставки заробітної плати й чисельності змінних робітників, що виготовляють даний обсяг продукції у звітному місяці.

Для розрахунку середньомісячної ставки заробітної плати використовується формула:

, де

ФЗПзм₀ - місячний фонд заробітної плати змінних робочі підприємства, грн.;

Lзм₀ - чисельність змінних робітників, що виготовляють даний обсяг виробництва, чол.

2. Матеріальні витрати на виробництво (сировина, матеріали, паливо, покупні напівфабрикати, електроенергія, пара й вода на технологічні потреби). Ця частина змінних витрат позначається М и залежить від питомих витрат на матеріали:

, де

М₀ - загальні витрати на матеріали у звітному місяці, грн.;

Q₀ - обсяг зробленої продукції за звітний місяць, од.

Загальна величина змінних витрат визначається по формулі:

, де

TVC - змінні витрати, грн.;

Q - обсяг виробництва товару (послуг) при числі робітників N_зм.;

СЗП - середньомісячна ставка заробітної плати змінного робітника, грн.;

L_зм - чисельність змінних робітників, зайнятих виробництвом Q-го обсягу продукції, чол.;

М - питомі витрати на матеріали, грн.

Загальні витрати (ТС) - це сума постійних і змінних витрат для кожного обсягу виробництва:

TC=TFC+TVC.

Для аналізу необхідно також знати величину середніх витрат.

Середні витрати - це витрат розраховуючи на одиницю продукції:

середні постійні витрати:

,

середні змінні витрати:

,

середні загальні витрати:

.

Для визначення оптимального обсягу випуску важливе значення мають граничні витрати.

Граничні витрати (MC) - це додаткові витрати, пов'язані з виробництвом ще однієї додаткової одиниці продукції:

або

Таблиця 9.

Витрати на виробництво продукції

Як показано в таблиці 9 у міру збільшення обсягу випуску загальні витрати ростуть, а середньо змінні й середньо загальні витрати в міру зростання виробництва починають знижуватися. Це наслідок математичних закономірностей виробничої функції. Тобто між середніми змінними витратами й середньою продуктивністю праці існує зворотна залежність. Коли відповідно до закону убуваючої віддачі середня продуктивність праці росте, середні змінні витрати виробництва падають. Подальше зростання змінного фактору праці при постійному капіталі викликає падіння середньої продуктивності праці, внаслідок чого збільшуються середні змінні витрати виробництва. Загальні середні витрати будуть знижуватися доти, поки ріст середніх змінних витрат компенсується зниженням постійних. За цим рубежем збільшення обсягу виробництва супроводжується підвищенням загальних середніх витрат.

2.7 Визначення оптимального обсягу виробництва, максимізуючого прибуток підприємства

Визначення оптимального обсягу виробництва виконується за даними таблиць 5, 9 і 10.

Таблиця 10.

Прибуток підприємства

Застосовуються два методи оптимізації:

1. сукупного аналізу (зіставлення валового доходу з валовими витратами).

2. граничного аналізу (зіставлення граничного доходу й граничних витрат).

Проаналізувавши таблицю 10, видно, що на даному етапі виробництва максимальному прибутку - 741889 грн., відповідає обсяг виробництва 23564 од.

Для визначення оптимального обсягу виробництва методом граничного аналізу будується графік рис. 8 за даними таблиць 5,9 і 10 (криві попиту, граничного доходу MR, середніх загальних АТС, середніх змінних AVC і граничних витрат МС).

З побудованих графіків видно, що MR і MC не перетинаються, це значить, що оптимальне виробництво на даному етапі не досягається. А обсяг виробництва при якому прибуток максимальний дорівнює 23564 од.

2.8 Визначення параметрів беззбитковості виробництва

«Точка беззбитковості» - це такий обсяг виробництва, при якому валові витрати дорівнюють валовому доходу.

Параметри беззбитковості виробництва визначаються із графіків на рис. 2 і 7 і таблиць 8 і 10. На підставі рис.7, що показує співвідношення витрат, обсягу виробництва й прибутку, аналізуються криві загального доходу TR і загальних витрат TC підприємства.

Рис 7. Оптимальний обсяг виробництва по методу граничного аналізу

На рис. 8 (Додаток) видно, що TR і TC перетинаються, у такому випадку беззбитковим обсягом виробництва є точка їхнього перетину.

Точка беззбитковості, знайдена методом порівняння TR і TC, має координати (21000;9800000). Це означає, що при видобутку 21000 тонн вугілля на місяць покриваються загальні витрати.

Беззбитковий обсяг виробництва розраховується з рівняння, заснованого на рівності виторгу від реалізації продукції й суми постійних і змінних витрат, що випливає з визначення беззбитковості:

P x Q = TFC + AVC x Q, де

Р - ціна одиниці продукції;

Q - кількість одиниць зробленої продукції;

TFC - постійні витрати;

AVC - змінні витрати у витратах на одиницю продукції.

Скориставшись формулою отримаємо:

476 * 20297,8 = 2898528 + 333,2 * 20297,8

Звідси видно, що точка беззбитковості (точка перетину кривих ТС і ТR) досягається при об'ємі виробництва 20297,8. Це означає, що при видобутку 20297,8 тонн вугілля на місяць покриваються загальні витрати.

3. Рекомендації зі збільшення прибутку підприємства

3.1 Застосування математичних методів вирішення завдань планування

Дана тема індивідуального завдання обрана мною так, як вона є актуальною на сучасному етапі, особливо в нашому регіоні. Так само тому, що гірська промисловість характеризується величезними масштабами виробництва, більшими виробничими витратами на видобуток і має високу народногосподарську значимість.

На вугільній шахті обумовлений планом обсяг видобутку щомісяця розподіляється між окремими діючими ділянками так, щоб забезпечувалася мінімальна собівартість одиниці продукції, що добувається при обов'язковому дотриманні виробництва необхідних технологічних, що накладаються умовами, вимог.

Розглянемо це завдання на прикладі. Плановий місячний видобуток повинна бути розподілена між окремими лавами з дотримань обмежень по зольності вугілля й умов вентиляції, причому загальношахтна собівартість 1т вугілля повинна бути мінімальною.

I. Етап. Складання математичної моделі підприємства.

Для складання математичної моделі цього завдання будемо вважати, що на шахті є n діючих лав. Крім того, введемо наступні позначення:

C_i - сумарна собівартість видобутку транспортування 1т вугілля по i-ій лаві;

Z_i, Z - зольність вугілля відповідно по i-ій лаві й шахті в цілому;

D - плановий місячний обсяг видобутку вугілля на шахті;

P_i - змінна продуктивність праці робітника в i-ій лаві;

Q_i - нормативна кількість повітря на один робітника в одиницю часу;

Q - видаток повітря по шахті в одиницю часу, обумовлений можливістю системи вентиляції;

m - кількість робочих змін у розглянутому місяці;

X_i - шуканий місячний обсяг видобутку вугілля в i-ій лаві.

Математично завдання полягає у визначенні величини x_i при всіх таким чином, щоб була мінімальної функція:

при обмеженнях:

- виконання плану видобутку по шахті;

- забезпечення планової зольності вугілля по шахті;

- забезпечення провітрювання лав;

- вимога незаперечності шуканих величин.

У даній моделі не враховується цілий ряд технологічних обмежень. Цей недолік усувається введенням у модель відповідних обмежень. Наприклад, якщо a_i - максимально можливий по технічних умовах обсяг видобутку по i-ій лаві, а b_i - пропускна здатність транспортної магістралі від i-ої лави, те треба в модель увести обмеження:

,

де позначено

.

На практиці є ще обмеження, пов'язані із правильним порядком відпрацьовування лав на одному крилі, на зближених шарах, на поверсі при підповерхневій системі розробки. Ці обмеження враховуються введенням у модель нерівностей виду:

,де

i - номер передньої лави на крилі або лави на верхньому шарі;

k - номер лави, що випливає за i-ою лавою, на крилі або на нижче лежачому шарі.

Коефіцієнт r_ik визначається відношенням потужностей шарів, що відпрацьовуються, плотності вугілля, довжин і місячних просувань i-ої і k-ої лав.

II. Етап. Процес побудови плану виробництва з обліком складеної математичної моделі підприємства.

У маркшейдерському відділі ведуться розрахунки по лавах (питома вага шару, потужність шару, просування шару й т.д.) і складається «Графік введення-вибування лав». Ці дані становлять основу документа «План видобутку рядового вугілля». Даний документ, а також «Графік введення-вибування лав» роздруковуються, затверджуються й передаються в планово-економічний відділ.

У технічному відділі провадяться розрахунки видатку повітря, максимальної кількості видобутку вугілля й т.д., і заносяться в «Паспорт вийомочної ділянки». Технічні розрахунки проробляються для кожного періоду роботи лави.

У планово-економічному відділі розраховується планована собівартість вугілля на даний місяць, з огляду на всі статті видатків. На підставі цих даних відділ заповнює «Аналіз собівартості» (планована кількість всіх витрат окремо). Далі цей документ передається в матеріальну бухгалтерію. Вона розраховує вартість видатків за планом, а також видаток матеріалів і їхня вартість по факті. Даний документ підписується головним бухгалтером, підтверджується заступником директора по економічних питаннях. Копію повертають у планово-економічний відділ.

На підставі даних маркшейдерського й технологічного відділів, а також планованої собівартості, у планово-економічному відділі, розробляється план видобутку вугілля на місяць по шахті й розподіляється між окремими ділянками при обов'язковому дотриманні виробництва необхідних технологічних, що накладаються умовами, вимог. «План видобутку рядового вугілля» передається начальникам ділянок.

Далі в плановому відділі провадиться розміщення чисельності працівників. Плановий відділ заповнює стовпці «Планова чисельність» і «Коефіцієнт облікового складу». Потім цей документ передається у відділ нормування праці й заробітної плати. У цьому відділі заповнюють «Чисельність по нормах» і погоджують із директором по виробництву. Далі передають начальникові ділянки, що заповнює стовпчики, що залишилися, і наприкінці місяця, після затвердження директором шахти, повертає в плановий відділ.

Щодоби з ВТК у планово-економічний відділ надходять відомості про видобуток рядового вугілля.

На підставі відомості про видобуток рядового вугілля по ділянках у плановому відділі розраховується фактичний видобуток вугілля за місяць.

У плановому відділі становлять звітну документацію, на підставі плану й факту щомісяця, квартал, рік.

Застосування математичних методів рішення завдань підприємстві дасть можливість вибирати оптимальні варіанти розвитку, приймати оптимальні рішення при розробці планів і в процесі їхньої реалізації, визначати найбільш ефективні варіанти реконструкції й розширення, знаходити найбільш оптимальне сполучення трудових і матеріальних витрат.

Висновок

У ході виконання курсової роботи я визначив і розрахував:

§ Характер ринкового попиту на продукцію;

§ Еластичність попиту на продукцію;

§ Обґрунтування збільшення чисельності робітників і обсягу випуску продукції в короткостроковому періоді;

§ Валовий і граничний доходи;

§ Граничну продуктивність у грошовому вираженні;

§ Витрати на виробництва продукції;

§ Оптимальний обсягу виробництва, мінімізуючий збитки виробництва;

§ Параметри беззбитковості виробництва.

Для визначення оптимального обсягу виробництва методом граничного аналізу був побудований графік кривих попиту, граничного доходу, середніх загальних, середніх змінних і граничних витрат. На графіку видно, що MR і MC не перетинаються, це значить, що оптимальне виробництво на даному етапі не досягається. Але проаналізувавши отримані дані, можна сказати, що на даному етапі виробництва максимальному прибутку - 741889 грн., відповідає обсяг виробництва 23564 од.

В індивідуальному завданні для збільшення прибутку на шахті рекомендував застосування математичних методів рішення завдань планування, що в результаті повинне підвищити продуктивність підприємства й тим самим збільшити обсяги виробництва продукції.

Список використаної літератури

Базилевич В., Лук'янов В., Писаренко Н., Квіцинська Н. Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій. - К.: Четверта хвиля, 1994. - 248с.

Задоячи А.О. Мікроекономіка: Курс лекцій: Навч. посіб. - К.: Т-В “Знання”, КОО, 2000. - 176с.

Ястремський О.І., Гриценко О.Г. Основи мікроекономіки: Підручник. - К.: Т-В “Знання”, КОО, 2001. - 714с.

Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс: Принципи, проблеми й політика. В 2 т. : -М.: Республіка, Т. 2.- 1993. - 400с.

Долан Э. Дж., Линдсей Д. Ринок: мікроекономічна модель. Пер. с англ.- М.-, 1996.- 496 с.

Піндайк Роберт С., Рубінфелд Деніелл Л. Мікроекономіка./Пер. з англ.-К.: Основи, 1996.-646 с.

Мікроекономіка. Практикум для самостійного вивчення дисципліни / Під редакцією канд.екон. наук, проф. Жидченко В.Д., канд.екон.доц. Цибулько Т.Л. - Донецьк: ТОВ “АЛАН”, 2004. - 183с.

Мікроекономіка. Навчальний посібник / Під редакцією канд. екон. наук, доц. Іванової Т.Л. - Донецьк: ТОВ “АЛАН”, 2002. - 284стор.

Борисенко З. Умови економічної конкуренції в Україні / / Економіка України. - 2002. - №10. - С. 4-6.

Мельникова Е. Особливості національної монополії / / Економіка України. - 2001. - №2. - С.50-52.

Полунянов В. Монополизированность промисловості України й тенденції формування ринкових суб'єктів господарювання / / Економіка України. - 2001. №9. - С.36-43.

Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей. - Затверджений постановою кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. № 116.