Розвиток малого бізнесу в Україні (адаптація зарубіжного досвіду)

2.2. Техніко-економічні показники ТОВ «ЮНІТРЕЙД»

ТОВ «ЮНІТРЕЙД» було засновано в 1993 році. Метою товариства є сприяння розвитку економіки України, формування ринкових відносин, постійне підвищення ефективності господарської i підприємницької діяльності, спрямованої на задоволення громадської потреби в продукції, роботах, послугах товариства, вирішення соціальних проблем, отримання прибутку і відноситься до підприємницьких товариств. Предметом діяльності товариства є: оптова та роздрібна (в тому числі виїзна) торгівля товарами народного споживання, продукцією виробничо - технічного призначення, продовольчими товарами, сільськогосподарською продукцією; оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями; оптова, роздрібна торгівля тютюновими виробами; посередницькі послуги при купівлі-продажу товарів народного споживання, сільськогосподарських продуктів; організація пунктів закупівлі сировини та відходів виробництва; збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини та інші види діяльності не заборонені чинним законодавством.

Товариство має лінійно-функціональну структуру управління. Вона спирається на розподіл повноважень та відповідальності за функціями управління.

Така структура управління завдяки своїй ієрархічності забезпечує швидку реалізацію управлінських рішень, сприяє спеціалізації і підвищенню ефективності роботи функціональних служб, уможливлює необхідний маневр ресурсами.

Управління організацією відображає сукупність взаємопов'язаних процесів планування, організації, мотивації та контролю, які забезпечують формування та досягнення цілей організації.

У системі управління треба додержувати принципу вибору правильного рішення, яке приймається з певного набору рішень. Чим більший вибір, тим ефективніше управління. Оплата праці працівника складається з: посадового окладу; надбавка за вислугу років; надбавки за високі досягнення у праці; премії.

При виплаті заробітної плати бухгалтерія надає працівникові повну інформацію щодо її нарахувань та утримань. Товариство також встановлює в межах фонду оплати праці надбавки за особливі умови праці та напруженістю у роботі - до 100% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг та вислугу років. За виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників (у разі хвороби, відпустки) встановлюється доплата до 50% посадового окладу відсутніх працівників [28, 6].

Облік приходу на роботу працівників та їх відсутності з поважних причин ведеться в спеціальному журналі. Табель обліку робочого часу щомісячно подається відділу бухгалтерського обліку центру зайнятості.

Мотиваційний механізм. За зразкове виконання трудових обов'язків, поліпшення якості роботи, за багаторічну і бездоганну роботу, інші досягнення у праці застосовуються такі заохочення працівників:

- видача премій ( відповідно до особистого вкладу працівників в загальні результати роботи та в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі тримісячного фонду оплати праці та економії фонду оплати праці);

- нагородження почесною грамотою;

- нагородження цінним подарунком;

- оголошення подяки.

Заохочення оголошується наказом і заноситься до трудової книжки працівника.

Працівники, які успішно і сумлінно виконують свої обов'язки, виявляють ініціативу і винахідливість у роботі, користуються перевагами і пільгами при соціально-культурному і побутовому обслуговуванні. Таким працівникам надаються переваги при просуванні по службі.

У додатках А і Б наведено порівняльний аналітичний баланс ТОВ «ЮНІТРЕЙД». Розглянемо його докладніше.

Проаналізувавши порівняльний аналітичний баланс за три квартали, можна виявити як позитивне, так і негативне у фінансовому стані підприємства:

Позитивне:

- за аналізований період майно підприємства збільшилось на 474,93 тис. грн. або 17,22%, проте слід відмітити, що дане збільшення відбулося у 2 кв. - 3 кв. 2006р., а за період 1 кв. - 2 кв. спостерігалося зменшення майна підприємства на 108,00 тис. грн. або на 3,92%;

- збільшення майна відбулося за рахунок збільшення необоротних активів на 93,10 тис. грн. або на 58,89%, оборотних активів на 381,84 тис. грн.. або на 14,69% та збільшення запасів на 627,21 тис. грн. або на 56,21%;

- збільшення запасів на 56,21% в даному випадку можна розглядати як позитивну тенденцію, так як наряду з ними на 122,00% збільшилась виручка підприємства, що свідчить про значне збільшення реалізації продукції підприємства;

- за аналізований період відбулося збільшення власного капіталу підприємства на 33,76 тис. грн. або 17,46% та статутного капіталу на 32,49 тис. грн. або на 17,32%;

- на 189,94 тис. грн. або 7,41% зменшилась кредиторська заборгованість підприємства.

Негативне:

- дебіторська заборгованість збільшилась на 245,08 тис. грн. або на 35,42%, а також враховуючи, що питома вага дебіторської заборгованості у оборотних активах складала у 3 кв. 2006 р. 31,40% (при нормативному значенні 10-20%) то це є вкрай негативним показником який свідчить про не виважену політику підприємства стосовно власних дебіторів;

- за період з 1 кв. по 3 кв. кошти підприємства зменшились на 498,03 тис. грн. або 67,38%, що негативно позначилось на показниках ліквідності підприємства (зокрема на коефіцієнті абсолютної ліквідності який у 3 кв. 2006р. склав 0,08 пунктів при нормативному значенні 0,20 - 0,35 пунктів) [29, 30].

Розглянемо детальніше середовище, в якому діє аналізоване підприємство. Середовище будь-якої організації прийнято розглядати, як складову з трьох сфер: загальної (чи макрооточення), робочої (чи безпосереднього оточення) і внутрішнє середовище. Макрооточення створює загальні умови існування організації в зовнішнім середовищі. У цій частині аналізу розглядаються політико-правові, техніко-економічні, соціокультурні, екологічні і подібні фактори. Вивчення робочого середовища припускає аналіз тих складових зовнішнього оточення, з якими організація знаходиться в безпосередній взаємодії, це: покупці, постачальники, конкуренти, кредитори, акціонери.

Отже, проаналізувавши дані можна сказати що майно підприємства в 2006 році збільшилось на 17,22% проти 2005 р. Збільшення майна відбулося за рахунок необоротних активів. В зв'язку з цими позитивними подіями збільшилась виручка підприємства, що свідчить про значне збільшення реалізації продукції підприємства.

2.3. Аналіз фінансових показників діяльності малого бізнесу ТОВ «ЮНІТРЕЙД»

Розглянемо докладніше фінансовий стан ТОВ «ЮНІТРЕЙД». Фінансовий стан визначає місце підприємства в економічному середовищі та наскільки ефективними і без ризиковими можуть бути ділові відносини з ним комерційних банків, постачальників, потенційних інвесторів і позичальників та ін. Для підприємства, як і для його партнерів, становить інтерес не тільки фактичний стан справ, тобто те, що було, а й очікуваний фінансовий стан.

Поряд з якісною ознакою „стійкий фінансовий стан” та бездоганною репутацією підприємства необхідно мати науково обґрунтовану кількісну узагальнюючу оцінку фінансового стану підприємства. В Україні розроблена й діє Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій, що затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 23.02.98. Інтегральна оцінка дає змогу поєднати в одному показнику багато різних за змістом і назвою, одиницями вимірювання, вагомістю та іншими характеристиками чинників фінансового стану. Весь подальший аналіз фінансового стану буде базуватися саме на рекомендаціях даної методики.

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є фінансова стійкість. Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання.

Відповідно до забезпеченості запасів можливими варіантами фінансування можливі чотири типи фінансової стійкості.

1. Абсолютна стійкість - для забезпечення запасів (З) достатньо власних обігових коштів; платоспроможність підприємства гарантована: З < ВОК.

2. Нормальна стійкість - для забезпечення запасів крім власних обігових коштів залучаються довгострокові кредити та позики; платоспроможність гарантована: З < ВОК + К^Д.

3. Нестійкий фінансовий стан - для забезпечення запасів крім власних обігових коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити та позики; платоспроможність порушена, але є можливість її відновити: З < ВОК + К^Д + К^К.

4. Кризовий фінансовий стан - для забезпечення запасів не вистачає „нормальних” джерел їх формування; підприємству загрожує банкрутство: З > ВОК + К^Д + К^К.

У таблиці 2.2 проведено розрахунок фінансової стійкості для ТОВ «ЮНІТРЕЙД»

Таблиця 2.2

Аналіз фінансової стійкості ТОВ «ЮНІТРЕЙД»

№ п/п	Показник	2006 р.
		1 кв.	2 кв.	3 кв.
а	1	2	3	4
1	Власний капітал	193,40	186,20	227,16
2	Необоротні активи	158,10	205,90	251,20
3	Власні обігові кошти (р.1-р.2)	35,30	-19,70	-24,03
4	Довгострокові зобов'язання	0,00	0,00	0,00
5	Наявність власних і довгострокових джерел покриття запасів (р.3 + р.4)	35,30	-19,70	-24,03
6	Короткострокові кредити та позики	0,00	517,30	631,11
7	Загальний розмір основних джерел покриття запасів (р.5+р.6)	35,30	497,60	607,07
Продовження табл.2.2
а	1	2	3	4
8	Запаси	1115,80	1428,70	53,92
9	Надлишок або нестача власних обігових коштів (р.3-р.8)	-1080,50	-1448,40	-77,95
10	Надлишок або нестача власних коштів і довгострокових кредитів і позик (р.5-р.8)	-1080,50	-1448,40	-77,95
11	Надлишок або нестача основних джерел покриття запасів (р.7-р.8)	-1080,50	-931,10	553,15
12	Тип фінансової стійкості	кризовий	кризовий	нестійкий

Таким чином, як свідчать дані таблиці 2.2, у 3 кварталі 2006р. фінансова стійкість підприємства дещо покращилась у порівнянні з попередніми періодами і тип фінансової стійкості підприємства змінився з кризового на нестійкий.

Розглянемо докладніше показники фінансової стійкості підприємства див. табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Показники фінансової стійкості ТОВ «ЮНІТРЕЙД»

№ п/п	Показник	Формула для розрахунку	2006 р.
			1 кв.	2 кв.	3 кв.
1	2	3	4	5	6
1	Маневреність робочого капіталу	Запаси / Робочий капітал	31,61	-2,05	-72,52
2	Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)	Власний капітал / Пасиви	0,07	0,07	0,07
3	Коефіцієнт фінансової стабільності	Позиковий капітал / Пасиви	0,08	0,08	0,08
4	Коефіцієнт фінансової стійкості	Власний капітал + довгострокові зобов'язання / Пасиви	0,07	0,07	0,07

Розглянемо докладніше кожен з показників, що наведені у таблиці 2.3. Показник маневреності робочого капіталу характеризує частку запасів у власних обігових коштах. Напрямок позитивних змін даного показника - зменшення, що ми і спостерігаємо у аналізованого підприємства.

Коефіцієнт фінансової незалежності характеризує можливість підприємства виконувати зовнішні зобов'язання за рахунок власних активів. Його нормативне значення повинно бути більше або дорівнювати 0,5. Як бачимо протягом аналізованого періоду цей показник є незмінним і його значення суттєво менше нормативного, що свідчить про недостачу у підприємства власних активів для покриття зовнішніх зобов'язань.

Коефіцієнт фінансової стабільності показує можливість забезпечити заборгованість власними коштами. Перевищення власних коштів над позиковими свідчить про фінансову стабільність підприємства. Нормативне значення показника повинно бути більше одиниці. В нашому випадку його значення складає лише 0,08.

Коефіцієнт фінансової стійкості характеризує частку стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі. Він має бути в межах 0,85-0,90. У аналізованого підприємства його значення становить 0,07, що не відповідає нормативному.

Поряд з абсолютними показниками фінансової стійкості доцільно розрахувати сукупність відносних аналітичних показників - коефіцієнтів ліквідності див.табл. 2.4.

Таблиця 2.4

Показники оцінювання ліквідності активів ТОВ «ЮНІТРЕЙД» [28]

№ п/п	Показник	Формула для розрахунку	2006 р.
			1 кв.	2 кв.	3 кв.
1	2	3	4	5	6
1	Коефіцієнт покриття	Поточні активи / Поточні пасиви	1,01	0,99	0,99
Продовження табл. 2.4
1	2	3	4	5	6
2	Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості	Дебіторська заборгованість / Кредиторська заборгованість	0,27	0,40	0,40
3	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Кошти / Поточні пасиви	0,29	0,08	0,08

Коефіцієнт покриття характеризує достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року. При значенні коефіцієнта менше 1 підприємство має неліквідний баланс. Як бачимо, значення цього показника для ТОВ «ЮНІТРЕЙД» практично відповідає нормативному.

Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості показує здатність підприємства розрахуватися з кредиторами за рахунок дебіторів протягом року. Рекомендоване значення цього показника 1. Розраховане значення для аналізованого підприємства свідчить про не виважену політику стосовно власних дебіторів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість. Нормативне значення цього показника знаходиться в межах 0,20 - 0,35. У 1 кв. значення цього коефіцієнта відповідало нормативному, проте в подальшому, внаслідок різкого скорочення грошових коштів у підприємства, значення коефіцієнта становили 0,08 для 2 кварталу та 3 кварталу, що є значно меншим за нормативне. Проте ймовірність того, що всі кредитори забажають відразу отримати борг від підприємства є досить низькою.

Проведемо аналіз впливу чинників на рівень рентабельність виробничих фондів ТОВ «ЮНІТРЕЙД». Вихідні дані та розрахункові показники наведені в табл. 2.5.

Рівень рентабельності виробничих фондів за 3 квартал 2006р. становить 26,29%, а за 1 квартал 2006р. - 22,49%, тобто рентабельність збільшилась на 3,8 пункти [43].

Таблиця 2.5

Вихідні дані для факторного аналізу рентабельності виробничих фондів

ТОВ «ЮНІТРЕЙД» [28]

№ п/п	Показник	2006 р.
		1 кв.	3 кв.
1	Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	2650	2400
2	Середньорічна вартість оборотних виробничих фондів, тис. грн.	1915	1900
3	Середньорічна вартість виробничих фондів, тис. грн.	4565	4300
4	Коефіцієнт фондомісткості продукції, коп.. на 1 грн.	26,50	26,18
5	Коефіцієнт закріплення обігових коштів, коп.. на 1 грн.	19,15	20,73
6	Рентабельність реалізованої продукції, коп. на 1 грн.	12,0	10,55
7	Рентабельність виробничих фондів, коп. на 1 грн.	26,29	22,49

Вплив чинників на зміну рівня рентабельності розраховують методом ланцюгових підстановок.

1. Збільшення частки прибутку на 1 грн. реалізованої продукції спричинило підвищення рівня рентабельності на 3,09 пункти (25,58 - 22,49), де 25,58 = 12 : (26,18 + 20,73) х 100%.

Інакше кажучи, визначаємо, на скільки пунктів змінився б рівень рентабельності фондів, якби вони використовувались з ефективністю попереднього періоду. Тим самим виокремлюємо вплив прибутку реалізованої продукції.

2. Збільшення фондомісткості, або зменшення фондовіддачі основних виробничих фондів, призвело до зниження рентабельності фондів на 0,17 пункти (25,41 - 25,58), де 25,41 = 12 : (26,5 + 20,73) х 100%.

У цьому разі виключається вплив коефіцієнта закріплення обігових коштів, оскільки в розрахунку він береться на рівні попереднього періоду.

3. Зменшення коефіцієнта закріплення оборотних виробничих фондів, тобто прискорення їх оборотності, спричинило підвищення рентабельності виробничих фондів на 0,88 пункти (26,29 - 25,41).

Таким чином, рентабельність фондів за наведеними чинниками загалом підвищилася на 3,8 пункти (3,09 - 0,17 + 0,88), що відповідає загальній зміні рентабельності фондів за звітний період порівняно з попереднім.

У таблиці 2.6 наведено основні показники, які характеризують майновий стан підприємства.

Таблиця 2.6

Показники оцінювання майнового стану ТОВ «ЮНІТРЕЙД» [28]

№ п/п	Показник	Формула для розрахунку	2006 р.
			1 кв.	2 кв.	3 кв.
1	2	3	4	5	6
1	Частка основних засобів в активах	Залишкова варість ОЗ / Активи	0,05	0,07	0,07
2	Коефіцієнт зносу основних засобів	Знос ОЗ / Первісна вартість ОЗ	0,47	0,50	0,50
3	Коефіцієнт оновлення основних засобів	Збільшення за звітний період первісної вартості ОЗ / Первісна вартість ОЗ	х	0,26	0,18

Отже, частка коштів інвестованих в основні засоби збільшилась на 0,02 пункта. Як свідчить коефіцієнт зносу основних засобів майно підприємства зношене на 50% і темпи оновлення майна падають (коефіцієнт оновлення у 2003 році зменшився на 0,08 пунктів).

Розглянемо показники ділової активності підприємства, які характеризують ефективність використання основних фондів підприємства. див. табл. 2.7.

Таблиця 2.7

Показники оцінювання ділової активності ТОВ «ЮНІТРЕЙД» [28]

№ п/п	Показник	Формула для розрахунку	2006 р.
			1 кв.	2 кв.	3 кв.
1	2	3	4	5	6
1	Фондовіддача	Чиста виручка / Основні виробничі фонди	49,13	61,72	56,61
2	Коефіцієнт оборотності обігових коштів (обороти)	Чиста виручка / Обігові кошти	3,65	3,44	4,21
3	Період одного обороту обігових коштів (днів)	360 / Коефіцієнт оборот. обігових коштів	98,50	104,78	85,49
4	Коефіцієнт оборотності запасів (обороти)	Собівартість / Середні запаси	5,82	7,45	6,65
5	Період одного обороту запасів (днів)	360 / Коеф. обор. запасів	61,86	48,31	54,11
6	Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (обороти)	Чиста виручка / Середня дебіторська заборгованість	127,78	212,66	147,22
7	Період погашення дебіторської заборгованості (днів)	360/Коеф. обор. деб. заб.	2,82	1,69	2,45
8	Період погашення кредиторської заборгованості (днів)	Середня кредиторська заборгованість * 360 / Собівартість реалізації	105,27	111,02	92,09

Розглянемо кожен з наведених показників окремо:

1. фондовіддача - показує скільки виручки припадає на одиницю основних фондів. Як бачимо, цей показник має тенденцію до збільшення (хоча у 3 кв. фондовіддача була менша ніж у 2 кв., проте в порівнянні з 1 кв. вона зросла), що є позитивною тенденцією і свідчить про збільшення ефективності використання основних фондів підприємства;

2. період одного обороту обігових коштів - визначає середній період від витрачання коштів для виробництва продукції до отримання коштів за реалізовану продукцію. Цей показник у 2002 році збільшився (з 99 днів у 2001 році) до 105 днів, проте у 2003 році спостерігається його найнижче значення - 86 днів. Зменшення цього показника свідчить про більш ефективне використання обігових коштів на підприємстві;

3. період одного обороту запасів - це період, протягом якого запаси трансформуються в кошти. Мінімальне значення цього показника спостерігалося у 2002 році (48 днів), у 2003 році він дещо збільшився і становив 54 дні, проте це є менш ніж у 2001 році (62 дні);

4. показники періоду погашення дебіторської та кредиторської заборгованості свідчать про те, що підприємство набагато більше часу користується по суті безкоштовним кредитом з боку власних кредиторів ніж сама кредитує (безкоштовно) інші підприємства. Також в обох випадках спостерігається стала позитивна тенденція до зниження даних показників.

На завершення аналізу розглянемо основні показники рентабельності підприємства див. табл. 2.8.

Таблиця 2.8

Аналіз показників рентабельності ТОВ «ЮНІТРЕЙД» [28]

№ п/п	Показник	Формула для розрахунку	2006 р.
			1 кв.	2 кв.	3 кв.
1	2	3	4	5	6
1	Рентабельність капіталу (активів)	Чистий прибуток / Активи	0,03	0,03	0,01
2	Рентабельність власного капіталу	Чистий прибуток / Власний капітал	0,48	0,46	0,01
3	Рентабельність реалізації	Чистий прибуток / Виручка	0,12	0,11	0,11
4	Рентабельність реалізованої продукції	Прибуток від операційної діяльності / Виручка	0,12	0,11	0,11
5	Період окупності капіталу	Активи / Чистий прибуток	29,95	31,17	108,15

З наведених даних слід відмітити, що в основному показники рентабельності не перетерпіли суттєвих змін за аналізований період окрім рентабельності власного капіталу, яка суттєво знизилась і періоду окупності капіталу, що суттєво зріс, що є негативними тенденціями. Це можна пояснити тим, що збільшенням темпів величини власного капіталу підприємства є більшим ніж збільшенням темпів чистого прибутку підприємства.

Таким чином, провівши аналіз фінансового стану ТОВ «ЮНІТРЕЙД» можна зробити наступні висновки: основні засоби є сильно зношеними і оновлення фондів практично не відбувається; фінансова стійкість підприємства є незадовільною, хоча і спостерігається тенденція до його покращення; показники ліквідності підприємства свідчать про неліквідний баланс підприємства; показники ділової активності свідчать про нарощування підприємством випуску основної продукції і мають позитивну тенденцію до покращення.

РОЗДІЛ 3 ПОЛІПШЕННЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ НА ПРИКЛАДІ ТОВ «ЮНІТРЕЙД»

Незважаючи на ряд прийнятих останнім часом вищими органами державної влади і управління нормативних документів, розвиток малого бізнесу в Україні здійснюється у несприятливому макро- та мікросередовищі, є багато проблем, які необхідно вирішувати на різних рівнях. Аналіз діяльності суб'єктів малого бізнесу свідчить про те, що значна кількість новостворених малих підприємств не може розпочати свою роботу через відсутність достатнього статутного капіталу, сировини та матеріалів, власних площ і обладнання, практичних навичок та підприємливості працівників у здійсненні бізнесу. ТОВ «ЮНІТРЕЙД» має також проблеми виробничого характеру, труднощі в реалізації продукції, формуванні відповідної клієнтури. Через невеликі обсяги господарської діяльності деякі малі підприємства неспроможні залучати кваліфікованих фахівців, наймати здібних робітників і забезпечувати їм високу оплату праці.

Негативно впливають на розвиток ТОВ «ЮНІТРЕЙД» такі стримуючі фактори, як загальний спад вітчизняного товарного виробництва, зростання цін, інфляція, низький рівень платоспроможності населення, корупція тощо. Результати проведеного дослідження показали, що основними причинами гальмування розвитку малого бізнесу в Україні є :

неопрацьованість законодавства як з питань розвитку малого підприємництва, так і підприємництва в цілому;

високі податки, що змушує деяких суб'єктів малого підприємництва йти у тіньову економіку;

недостатня державна фінансова-кредитна і майнова підтримка;

відсутність дійового механізму реалізації державної політики щодо підтримки малого бізнесу;

недосконалість системи обліку та статистичної звітності малих підприємств;

обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення;

недосконалість системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для підприємницької діяльності;

-- відсутність стимулів для інвестицій;

психологічне неприйняття позитивної ролі підприємців у ринкових перетвореннях серед окремих верств населення.

Основними напрямками подальшого розвитку малого бізнесу в Україні у найближчій перспективі є: формування належної законодавчої бази, сприятливої для розвитку малого бізнесу; вдосконалення фінансово-кредитної підтримки; забезпечення матеріально-технічних та інноваційних умов розвитку малих підприємств; інформаційне та кадрове забезпечення бізнесу; стимулювання зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів малого та середнього підприємництва.

Формування відповідної законодавчої бази розвитку малого підприємництва передбачає, насамперед, встановлення правових гарантій для забезпечення свободи і захисту приватної власності; розробку дійових законодавчо-нормативних актів, спрямованих на стимулювання малого бізнесу; усунення правових суперечностей і скасування положень, що гальмують розвиток приватної ініціативи.

Незважаючи на те, що кількість нормативних актів, які тією чи іншою мірою регулюють діяльність малого бізнесу, останніми роками різко збільшилася, їхня узгодженість, повнота охоплення всіх неврегульованих питань залишають багато сумнівів. Досить часто окремі норми сформульовані нечітко, що викликає можливість їхнього різного прочитання, а відповідно, потребує прийняття відповідних підзаконних актів та роз'яснень. Законодавство України з питань підприємництва багатьма оцінюється як складний і заплутаний лабіринт з нестабільними “правилами гри” [22, 47].

Загалом система адміністрування та регулювання діяльності малого бізнесу в Україні відтворює систему неформальних відносин у сфері взаємодії влади та підприємницьких структур. За визнанням багатьох підприємців, через складність та суперечливість цієї системи створюються бар'єри входу на ринок, що носять адміністративний характер. Фактично, підприємцю, який бажає заснувати власну справу, але не має певних зв'язків в місцевих органах влади, чинитимуться бюрократичні перепони, встановлюватимуться адміністративні бар'єри доти, доки він не встановить таких зв'язків, використовуючи будь-які засоби, або не втратить бажання до підприємницької діяльності.

Процеси реєстрації, ліцензування та перевірок є відчутними факторами адміністративного втручання в підприємницьку діяльність. На погляд західних дослідників, час, затрачений на спілкування підприємців з держслужбовцями, в Україні є найвищим серед країн СНД.

Серед основних регуляторних перешкод для функціонування малого бізнесу виділяють:

- значну кількість та тривалість перевірок малих підприємств. При цьому слід зазначити, що значних збитків суб'єктам господарювання завдає корумпованість перевіряючих органів. В останні роки вдалося дещо зменшити регуляторний тиск на підприємства. Зокрема, у першій половині 2006 року середня кількість перевірок суб'єктів господарювання зменшилася до 2 (проти 12,7 у 1999 році), а їхня середня тривалість - до 2,8 дня (проти 5-6 у 1999-2003 рр.). Проте зберігаються випадки, коли деякі з підприємств перевірялися по декілька разів на тиждень; [26, 76]

- непрозорість регуляторної політики та відсутність законодавчо встановленої відповідальності контролюючих органів у разі здійснення ними правопорушень та завдання збитків чи недоотримання внаслідок цих дій доходів малими підприємствами;

- значні перешкоди при реєстрації, процедура здійснення якої є невиправдано ускладненою, необхідність отримання значної кількості дозволів, погоджень, ліцензій при започаткуванні та здійсненні господарської діяльності суб'єктами малого підприємництва. Затрати часу та коштів є значними для підприємців;

- складність та об'ємність державної статистичної, бухгалтерської та податкової звітності. Малі підприємства часто не мають достатніх фінансових ресурсів, щоб наймати висококваліфікованого спеціаліста, аби уникати помилок за умов частої зміни законодавства та вимог до обліку та звітності. Наслідком цього стає значна кількість порушень ними нормативно встановленого порядку обліку та складання звітності, що спричиняє накладання стягнень та понесення ними додаткових витрат. Дещо поліпшило ситуацію введення у дію спрощеної системи обліку та звітності, проте не для всіх малих підприємств перехід на спрощену систему виявився вигідним. Наприклад, якщо мале підприємство має комерційні зв'язки з підприємствами-платниками ПДВ, які потребують надання продавцем податкової накладної по ПДВ, воно не може переходити на спрощену систему. Таким чином, неузгодженість законодавства у сфері спрощеного оподаткування штучно посилює розрив між малим та великим бізнесом;

- значні розбіжності в рівні сприятливості регуляторного середовища по регіонах, що свідчить як про недостатність контролю за діяльністю державних органів на місцях, так і про низьку ділову етику місцевого бізнесу. Фактично, в останній рік йдеться про зміщення фіскального тиску на підприємства на місця, причому, за визнанням представників Держпідприємництва, Комітет у цьому разі практично не в змозі вплинути на рішення місцевої влади.

Зважаючи на великі повноваження місцевих органів влади та державних органів влади, які втручаються в діяльність підприємницьких структур, рівень корупції та пошук власної вигоди в лавах держслужбовців оцінюється як досить значний. Збереглася стійка тенденція поширення корупції практично в усіх структурних підрозділах органів влади та на всіх рівнях управління”.

Значного негативного впливу на розвиток малого бізнесу завдають загрози особистій безпеці підприємців та фізичній безпеці їхнього бізнесу.

Усе вищевказане викликає невпевненість підприємців у стабільності умов ведення бізнесу та збільшує їхні трансакційні видатки. Відповідно, це веде до збільшення витратності бізнесу та, з одного боку, запроваджує більш високі очікування щодо необхідної норми рентабельності, які зупиняють осіб, які потенційно могли б зайнятися малим підприємництвом, з іншого, поглинає ресурси розвитку вже діючих малих підприємств. Відповідно, відбувається “тінізація” малого бізнесу в Україні.

Поряд з цим, слід розуміти, що корені значного регуляторного тиску на українські підприємства лежать в хронічних проблемах наповнення державного бюджету та спеціалізованих державних фондів. Це не може не викликати посилення використання регуляторних процедур насамперед з фіскальною метою.

Сьогодні найактуальнішими проблемами є розробка нових та вдосконалення діючих підходів до власності та форм її захисту; створення сприятливішого податкового, інвестиційного, інноваційного та цінового режимів для суб'єктів малого підприємництва; упорядкування механізму державного регулювання та контролю підприємницької діяльності [18,65].

Щодо перспектив розвитку ТОВ «ЮНІТРЕЙД» і малого бізнесу в Україні, то тут слід відмітити, що позитивні тенденції економічної динаміки, які спостерігаються в Україні, свідчать про поступовий перехід національної економіки до нової фази розвитку, в якій повинні знаходити вияв результати здійснених ринкових економічних перетворень. Між тим, практика останніх років поки що не дає підстав для висновку про незворотність та стійкість змін на краще. Фактично, йдеться про формування в Україні “економіки зростання” - економічної системи, розвиток якої відбувається переважно під впливом внутрішніх та іманентних їй чинників і має відносну автономію щодо внутрішніх та зовнішніх політичних впливів. Завданнями в цій сфері є:

- забезпечити термінове відновлення ємності внутрішнього ринку як найкращого способу поширення позитивного ефекту від економічного зростання. Розширення внутрішнього ринку має сприяти розвитку виробництва товарів народного споживання і сфери послуг, що стимулюватиме прискорене капіталотворення для послідовної реалізації динамічних структурних пріоритетів - розвитку ракетно-космічної галузі, ОПК і наукоємного машинобудування;

- зберегти стан відносної валютно-грошової та фінансової стабільності, утримуючи темпи інфляції, курсову динаміку, показники внутрішнього та зовнішнього боргу, баланс бюджету, платіжний баланс в межах, які не перешкоджають розвитку бізнесу в Україні;

- забезпечити реалізацію факторних переваг України, серед яких основними є геоекономічні чинники, наявність родючих сільськогосподарських угідь, висококваліфікована робоча сила, розвинена виробнича інфраструктура. Значний потенціал на цих напрямах дає підстави очікувати суттєвого зростання ВВП лише за рахунок збільшення його використання;

- забезпечити випереджаючий розвиток людського капіталу як основного конкурентного чинника в сучасній економіці, якнайповніші розвиток та використання інтелектуального та підприємницького потенціалу нації;

- суттєво активізувати інвестиційні процеси, надати їм переважно інноваційної спрямованості, забезпечити зміну структури національної економіки, виходячи з вимог соціально-економічної ефективності та національної конкурентоспроможності;

- забезпечити поширення соціального ефекту від економічного зростання у вигляді підвищення рівня реальних доходів та купівельної спроможності населення, посилення соціального захисту, поліпшення умов життєдіяльності.

Виходячи з аналізу, проведеного в попередніх розділах, слід зробити висновок про винятково важливу роль, яку має відіграти у формуванні “економіки зростання” в Україні є малий бізнес. На мою думку, основним змістом стратегії підтримки малого бізнесу в Україні на даному етапі має бути його повномасштабне використання як важеля позитивних структурних зрушень, формування ефективного конкурентного середовища на основних ринках, інструмента мобілізації ресурсного потенціалу країни (фінансових, трудових, природних, матеріальних, інформаційних ресурсів) на побудову “економіки зростання”.

На жаль, реальні показники розвитку ТОВ «ЮНІТРЕЙД» і зокрема малого бізнесу свідчать про те, що така можливість поки що залишається на рівні потенціальної.

Майбутнє малого бізнесу прямо визначається можливостями розвитку реального виробництва і формування тісних коопераційних зв'язків малих і великих підприємств. Як свідчить іноземний досвід, у розвиненій ринковій економіці значна, якщо не домінуюча, частина малих фірм так або інакше знаходиться в сфері впливу великих підприємств. Встановлення довгострокових відносин на базі субконтрактних схем, переплетення капіталів, надання різного роду фінансової чи консультаційної підтримки, укладення інших довгострокових угод забезпечують стійкість становища малих підприємств, їхні стабільні доходи, фінансові й інвестиційні можливості [21, 46].

Стимулювання кооперування малих підприємств між собою і з великими підприємствами повинно стати важливою складовою як державної, так і корпоративної політики. Великі підприємства зацікавлені в співробітництві з малими вже тому, що таке співробітництво компенсує їхній консерватизм щодо реалізації нових технічних рішень та дозволяє проникати на нові ринки збуту, сприяє оперативному здійсненню передових інновацій, дає можливість поділу ризиків, дозволяє позбутися виробничих операцій, в яких великий масштаб підприємства відіграє негативну роль, поліпшити якість виробничого, збутового, кадрового менеджменту тощо.

З іншого боку, кооперування малих підприємств з великими підприємствами здатне певною мірою нейтралізувати недоліки державної політики підтримки малого бізнесу, компенсувати проблеми фінансового забезпечення, стабілізувати постачальницько-збутову сферу та скористатися з уже розробленої цієї сфери великих компаній. Диверсифікація номенклатури продукції, яку можуть виробляти малі підприємства, орієнтовані не лише на споживчий, але й на виробничий ринок, знімає обмеження, які накладає ємність споживчого ринку на збільшення кількості малих підприємств та чисельності зайнятих на них.

Збільшення відкритості національних ринків після прийняття вимог СОТ та зближення України з іншими інтеграційними об'єднаннями суттєво підвищить конкурентний тиск, у тому числі - і на ринках, нині зайнятих малим бізнесом. Малий бізнес, який утворився й утворюється в Україні сьогодні, створюється в рамках наявних виробничих відносин, тому є непристосованим (у своїй більшості) до функціонування в умовах відкритого ринкового середовища та так само, як і великі підприємства, потребуватиме серйозних структурних змін, необхідність яких має враховуватися в стратегії підтримки малого бізнесу в Україні.

Світовий досвід свідчить, що вирішення нагальних економічних і соціальних проблем неможливе без розвитку підприємницької сфери. Малий бізнес стає головним джерелом інновацій, доходи від підприємництва у розвинених країнах становлять 40-60 % ВВП. За даними експертів ООН, у сфері малого бізнесу зайнято понад 50 % працюючого населення світу.

Соціальний ефект розвитку малого підприємництва полягає, насамперед, в самоорганізації найбільш активної частини населення з метою включення в процес суспільного відтворення, що частково знімає з держави безпосередні зобов'язання щодо працевлаштування, що, в свою чергу, суттєво впливає на зниження бідності та соціальної напруженості в суспільстві. Підприємництво сприяє пробудженню у значного прошарку населення ініціативи до активної трудової діяльності, до керівництва виробництвом, до прояву творчого підходу до конструктивної діяльності з урахуванням інтересів конкретного споживача.

ТОВ «ЮНІТРЕЙД» та зокрема малий бізнес в Україні недостатньо розвинений у сфері науково-технічних розробок та інновацій. На цей напрям доцільно розповсюдити держзамовлення або пільгові умови господарювання, виходячи із загальнонаціональних потреб. Розвиток підприємництва у науково-технічній сфері міг би частково забезпечити відповідною зайнятістю досвідчених науковців і спеціалістів, які через відсутність попиту на свої знання (і навіть таланти) мігрують за кордон, застосовуючи в інших державах знання, отримані на батьківщині, або ж, змушені боротися за виживання, поповнюють ряди дрібних торговців [19, 41].

Творчі, освічені керівники малих підприємств мають сформувати у суспільстві середній клас, який повинен стати головною силою у завершенні економічних реформ в Україні. Підприємницький клас може скласти значний прошарок населення, на який держава спиратиметься в розбудові вітчизняної економіки. Стабілізація економічного середовища в країні єднає інтереси малого підприємництва з загальнодержавними інтересами.

Повага до суб'єктів малого і середнього бізнесу з боку посадових осіб різних рівнів та сприяння їхній діяльності як структур, що створюють додаткові робочі місця і додатковій продукт, напрацьовуючи підприємницький доход, мають стати суспільною нормою сьогодення.

На основі детального аналізу розвитку ТОВ «ЮНІТРЕЙД» можна зробити такий висновок: формування процесів підтримки малого бізнесу повинне відбуватися на двох основних рівнях: державному та регіональному.

На державному рівні визначаються мінімально необхідні нормативи функціонування ринку малого підприємництва, його загальні межі. Держава повинна забезпечити спрощення законодавства, визначити обсяги прав та обов'язків суб'єктів малого бізнесу, межі втручання місцевих органів виконавчої влади у підприємницьку діяльність. Крім використання нормативів прямої дії, держава повинна здійснювати економічне регулювання ринкового середовища, створюючи сприятливі умови для функціонування суб'єктів малого та середнього бізнесу через податкову, митну, грошову-кредитну, зовнішньоекономічну системи, а також за допомогою інших заходів макроекономічному характеру. Тобто можна говорити про вирішальну роль держави у цьому процесі.

Конкретні напрями, форми та заходи, здійснювані державою й цій сфері, повинні реалізовуватися через Державну програму розвитку малого підприємництва, яка, в свою чергу, має стати невід'ємною частиною Програми соціально-економічного розвитку України. Формування та реалізацію державної політики у сфері малого бізнесу перш за все повинні проводити Міністерство економіки та Міністерство фінансів України. Створення ж окремого державного органу з підтримки підприємництва, який би взяв на себе функції формування державної політики істотних зрушень не дасть.

Макроекономічне регулювання ринкового середовища суб'єктів малого бізнесу не може охопити всіх його аспектів, врахувати особливості територій. Практичний досвід показує, що на формування і функціонування ринкового середовища для суб'єктів малого підприємництва на рівні регіонів мають впливати щонайменше чотири групи заходів:

1) стимулювання пропозиції суб'єктів малого та середнього підприємництва (програми щодо професійної підготовки людей, які б могли зайнятися підприємництвом, диференційована система надання допомоги тощо);

2) стимулювання попиту на продукти та послуги малого бізнесу;

3) співвідношення попиту і пропозиції суб'єктів малого підприємництва (інформаційна та консультативна діяльність для осіб, які хочуть зайнятися підприємницькою діяльністю, їх професійна орієнтація тощо);

4) допомога регіональному розвитку (фінансова, інформаційно-консультативна, локальні програми розвитку малого підприємництва тощо).

Визначені заході мають стати основою впливу на ринкове середовище за рахунок створення системи регіонального сприяння розвиткові малого підприємництва.

Держава, спрямуючи діяльність підприємців на забезпечення високої ефективності в економіці, підтримує їх, захищаючи малі підприємства та їхню власність, контролюючи виконання законів.

Отже, малий бізнес в Україні має ряд проблем, подолання яких призведе до покращення становища не тільки підприємств, але й призведе до економічного зростання України. Тому що малий бізнес відіграє важливу роль в розвитку країни. Але для подолання проблем необхідно провести правильну політику уряду, яка б була спрямована на підтримку малого бізнесу, збільшити обсяги залучення інвестицій, надати податкові пільги суб'єктам малого бізнесу та ін.

ВИСНОВКИ

Детальний аналіз розвитку малого бізнесу як фактора економічного зростання дає підстави зробити такі висновки:

1. В системі підприємницької діяльності значне місце займає малий бізнес. З погляду на його історичну еволюцію, малий бізнес проходить другу стадію розвитку (після дрібнотоварного господарства як такого). Це якісно нова стадія. Її особливість полягає у тому, що сучасний малий бізнес є похідним від великого виробництва, можна сказати, породженням великої фабрики. Саме велике виробництво створює “ядра” сучасних національних народногосподарських комплексів, навколо яких вибудовується “оболонка” з малих підприємницьких структур. Таким чином, без утворення в Україні сучасних високоефективних крупнокорпоративних підприємств становлення дієздатного і значимого сектора малих підприємств неможливе. Усі види підприємництва слід розглядати в їх нерозривному ієрархічному зв'язку: авангардом економіки є великі корпорації за типом фінансово-промислових груп, а малі підприємства можуть і повинні допомагати їм функціонувати в ефективному режимі.

2. Розвиток малого бізнесу в провідних країнах світу як в загальних рисах, так і в окремих галузевих характеристиках існують певні відмінності і особливості, які виникли під дією різних чинників, починаючи від історичних і закінчуючи природнокліматичними. Тому існують певні відмінності між шляхами становлення сектору малого підприємства в господарствах різних регіонів. Мале підприємництво відіграє винятково важливу роль в економічному і соціальному житті США. Так, в 2001-2005 р. невеликі фірми США робили більше 40% валового національного продукту і половину валового продукту приватного сектору. Ефективність малих підприємств у Німеччині трохи вище, ніж у США й у Японії. Тут на частку 12,3% великих підприємств і 34% зайнятих на них працівників приходиться тільки 52,6% національного доходу.

3. До малого й середнього бізнесу в Україні вже долучилися понад половина всіх зайнятих, і чисельність їх зростає. Але, на жаль, цю сферу поки що не можна назвати провідником ефективного ринку: продуктивність праці тут нижча, ніж на великих підприємствах (правда, фіксується лише частина результатів діяльності).

4. Розвиток малого бізнесу в Україні значно відстає не тільки від економічно розвинутих держав, але навіть від країн з перехідною економікою Центральної та Східної Європи. В Україні спостерігається суперечність в тому що частка продукції, виготовленої на малих підприємствах у ВВП України, у 8-9 разів менша, ніж у розвинутих країнах. А частка працюючих на малих підприємствах і доданої вартості в продукції, створеній на малих підприємствах України, у загальному обсязі доданої вартості більше, ніж удвічі нижча порівняно з Чеською Республікою, Угорщиною, Литвою та Польщею.

5. ТОВ «ЮНІТРЕЙД» було засновано розвитку економіки України, формування ринкових відносин, постійне підвищення ефективності господарської i підприємницької діяльності, спрямованої на задоволення громадської потреби в продукції, роботах, послугах товариства, вирішення соціальних проблем, отримання прибутку і відноситься до підприємницьких товариств.

6. Провівши аналіз фінансового стану ТОВ «ЮНІТРЕЙД» можна зробити наступні висновки: основні засоби є сильно зношеними і оновлення фондів практично не відбувається; фінансова стійкість підприємства є незадовільною, хоча і спостерігається тенденція до його покращення; показники ліквідності підприємства свідчать про неліквідний баланс підприємства; показники ділової активності свідчать про нарощування підприємством випуску основної продукції і мають позитивну тенденцію до покращення. Тому необхідно більш ефективно вирішувати проблему фінансового забезпечення національної, регіональних і місцевих програм сприяння розвитку малого підприємництва, вжити дійових заходів щодо фінансування цих програм в обсягах, передбачених відповідними бюджетами.

7. В зв'язку з тим що приймається велика кількість нормативних документів, постійно вносяться в змінення розвиток малого підприємництва в Україні здійснюється у несприятливому макро- та мікро середовищі. Аналіз підприємств показує що вони мають проблеми виробничого характеру труднощі в реалізації продукції, формуванні відповідної клієнтури, через відсутність достатнього статутного капіталу, сировини та матеріалів, власних площ і обладнання, практичних навичок та підприємливості працівників у здійсненні бізнесу та ін.

8. У період глобалізації економічного простору планети необхідно стимулювати експортні можливості малих підприємств, зокрема: шляхом створення механізмів сприяння сертифікації їх продукції, поширення експортних пропозицій малих підприємств за кордоном через торговельно-економічні місії, створення баз даних про інвестиційні та інноваційні проекти таких підприємств, а також створення центру підтримки експортної діяльності підприємств малого бізнесу. Підвищення ринкової спроможності малих підприємств у виробничій сфері економіки, їх капіталізація забезпечать участь малого бізнесу України в міжнародному поділі праці в умовах глобалізації.

9. Необхідно посилити практику створення територіально-галузевих виробничих систем-кластерів, які забезпечують високий ступінь спеціалізації фірм, що дозволяє підприємцям створювати нові фірми, які обслуговують конкретну промислову нішу. В економіці регіонів існує кілька груп взаємозв'язаних галузей або виробництв (кластерів). В основу побудови кластерів можна покласти спільне використання ресурсів різними галузями (переважно місцевими), наявність єдиних технологій, використання продукції одних галузей регіону в діяльності інших тощо.

За прогнозами, Україна згідно з фактичними нормативами розвинутих країн повинна мати не менше як 2-3 млн. малих підприємств. Для революційного прориву в цій сфері у найближчій перспективі необхідно щорічно створювати до 100 тис. підприємств малого бізнесу з мільйоном робочих місць. Це вимагає посилення регуляторної політики держави і регіональних органів влади щодо бізнесу на основі стратегічного планування, програмно-цільових методів, ефективного менеджменту і маркетингу.

10. Дослідження показали, що посилення ролі та функцій регіональних і місцевих органів влади сприятиме активізації підприємницької діяльності. Необхідно також підвищити значення громадських організацій підприємців в управлінні малим бізнесом, що вимагає передачі їм окремих державних регуляторних функцій у сфері підприємницької діяльності, а також запровадження відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, за чинення перешкод підприємницькій діяльності.

Для України та інших країн з транзитивною економікою вже немає часу на поступове еволюційне “вирощування” малих підприємств. Потрібно сконцентрувати зусилля на “прогресивній” частині малого бізнесу (підприємствах, орієнтованих на зростання та інтернаціоналізацію). При цьому удосконалення зовнішньої стратегії українських МСП має враховувати наступне:

- феномен конкурентноздатної експортної продукції малого бізнесу - це результат цілеспрямованої політики держави по створенню передумов для виходу національних дрібних виробників на зовнішні ринки;

- інтернаціоналізація МСП є невідворотною, і політика розвитку малого підприємництва повинна відповідати новим критеріям;

- політика сприяння залученню ПІІ у середу малого бізнесу України насамперед має бути спрямована на створення привабливого національного малого підприємництва, адже приблизно 50% ПІІ залежить від наявності належного партнера в приймаючій країні;

- політика сприяння зовнішній торгівлі та ПЗІ українських дрібних фірм має містити загальні програми розвитку конкурентоспроможності МСП на міжнародному рівні та спеціальні ініціативи стимулювання зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, міжнародної торгівлі та ПЗІ.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова І.М., Пєнська І.О. Проблеми розвитку малого підприємництва в Україні // Фінанси України. - 1999. - №4. - С.68-74

2. Бендурка О., Ковальов Є. Великий і малий бізнес, проблеми розвитку // Голос України.-2004.-15 червня. - С.6

3. Буряк П.Ю. Мобілізація фінансових ресурсів для активізації малого та середнього підприємництва // Фінанси України.-2003.- № 12. - С.44-48

4. Бутко М., Мурашко М. Організаційні заходи сприяння малому бізнесу // Економіка України. - 2005. - №7. - С. 20--24.

5. Варналій З.С. Малий бізнес України: проблеми становлення та перспективи розвитку // Урядовий кур'єр. - 2005. - № 62-63. - С. 4.

6. Виноградська А. Розвиток малого підприємництва // Економіка України. - 2006. - №2. - с. 36--43.

7. Гончарова Н. Адаптація підприємства до ринкових відносин // Економіка України. - 2005. - №12. - с. 12

8. Дмитриченко Л. И., Химченко А. Н. Социальные эффекты развития малого бизнеса // Матеріали міжнар. наук.-практ. конфер. “Прикладна соціальна політика: проблеми використання та розповсюдження”, II том. - Донецьк . - 2002. - С. 21 - 25.

9. Завада О., Малах В. Від монополії до конкуренції // Економіка. Фінанси. Право. 1998, В. 11, С. 2--6.

10. Загородній А., Громяк Л. Фактори, що визначають розвиток малого бізнесу в Україні // Економіка України, № 6, 1996, С. 65--70.

11. Іваницький Д.О. Фінансова безпека і малий бізнес // Фінанси України. - 2003. - №8. - с. 41- 45

12. Квасниця О.В. Податкове стимулювання розвитку малого бізнесу // Фінанси України. - 2003 - №2. - с. 65-70

13. Клочко Ю., Черняк Т. Проблеми малого бізнесу в Україні // Економіка України. - 2006. - № 1. - С.52-58

14. Крупка М.І. Фінансово-економічні аспекти розвитку малого підприємництва в Україні // Фінанси України.-1998. - № 5. - С.64-70

15. Крючкова І. Малий і середній бізнес в Україні: погляд через призму цифр // Дзеркало тижня - 2005 - №40. - С. 8.

16. Кузнєцова І.С. Фінансова підтримка малого підприємництва // Фінанси України. - 2005. - №6 - С.64-70

17. Лапіна М. Великі проблеми малого бізнесу // Дзеркало тижня - 2004 - №36. - - С. 10.

18. Малий бізнес: стан і тенденції. (Матеріал підготовлено за сприяння зведеного інформації-но-довідкового відділу Держпідприємництва.) // Підприємництво в Україні. -- 2006. -- № 6 - С. 2-4.

19. Малі і середні підприємства України: показники діяльності та стратегії розвитку // Пріоритети. - 2005. - № 3-4. - C. 35-45

20. Онищук Я.В. Фінансове забезпечення діяльності малого та середнього бізнесу // Фінанси україни. - 2004. - №7. - с. 51 - 60

21. Реверчук С.К. Малий бізнес: методологія, теорія і практика. - К.: ІЗМН, 2005. - 192 с.

22. Сергійко О.В. Товариства взаємного кредитування як форма фінансування малого підприємництва //Фінанси України. 2005. - №7 - C. 44-47

23. Сизоненко В.О., Колесник Н.Ф. Методологічні аспекти фінансової діяльності суб'єктів малого підприємництва // Фінанси України. - 2006. - №12 - C. 47-52