Економіка морської справи

Варіант №13

• ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
• 1. Прибуток і рентабельність. Види прибутку і рентабельності. Спосіб їх розрахунку
• 2. Економічна ефективність фрахтових угод
• 3. Дати вірну відповідь на тест і її обгрунтувати
• ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
• 4. Вирішити завдання
• СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
• ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
• Дати відповідь на запитання:
• 1. Прибуток і рентабельність. Види прибутку і рентабельності. Спосіб їх розрахунку

Одним з важливих показників, що характеризує кінцеві результати діяльності підприємств, є прибуток.

Прибуток -- це грошове вираження різниці між вартістю реалізованої продукції та витратами на її виробництво

В умовах ринкової економіки значення прибутку істотно зростає.

По-перше, раніше прибуток розглядався як грошове вираження додаткового продукту. Це означало, що він не міг бути використаний для задоволення особистих потреб людини. Сьогодні прибуток уже не вважають тільки додатковим продуктом. Частина прибутку може становити винагороду такого специфічного чинника, як підприємництво (так званий нормальний прибуток). Крім того, працівники підприємства також можуть брати участь у розподілі прибутку, який далі використовується для задоволення особистих потреб. Отже, не весь прибуток є додатковим продуктом.

По-друге, деякі економісти визначали прибуток як частину чистого доходу. Іншу частину чистого доходу відносили до податку з обороту, який був одним з головних складових доходу державного бюджету. Сьогодні податок з обороту не застосовується, і тому прибуток уже не є частиною чистого доходу.

В умовах ринкової економіки прибуток є узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємств, метою їхньої діяльності.

Існує прибуток обліковий (бухгалтерський) і економічний.

Чистий обліковий (бухгалтерський) прибуток обчислюють як різницю між вартістю реалізованої продукції та витратами на її виробництво.

Економічний прибуток розраховують як різницю між обліковим і нормальним прибутком, який, як уже зазначалося, становить винагороду за підприємницьку діяльність і є складовою витрат виробництва.

Нормальний прибуток входить до складу так званих нефінансових витрат виробництва. Вирішальним критерієм визначення реальної прибутковості підприємства вважають величину економічного прибутку. Вона показує, наскільки обліковий прибуток перевищує нормальний:

(1)

де ЕП, ОП, НП -- відповідно економічний, обліковий і нормальний прибуток.

Отже, економічний прибуток виникає тоді, коли загальна виручка перевищує всі зовнішні та внутрішні витрати, включаючи в останні нормальний прибуток на капітал у вигляді відсотка.

Одержання прибутку стимулює найбільш ефективне використання економічних ресурсів, зниження витрат, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, освоєння нових виробництв.

Більшу частину прибутку підприємство отримує від основної виробничої діяльності.

Деяка частина прибутку утворюється за рахунок виконання для інших підприємств різноманітних непромислових робіт і послуг (будівельних, транспортних тощо), реалізації продукції підсобного Нільського господарства, надання платних послуг населенню. І частину прибутку називають прибутком від іншої реалізації. Крім того, підприємство може мати прибуток від позареалізаційної діяльності. Це різниця (сальдо) між штрафами, пенею, неустійками, що одержані та сплачені, доход за операціями з тарою, орендна плата від здавання в оренду приміщень тощо.

Загальна сума прибутку від усіх видів діяльності утворює балансовий прибуток. Його відображують у бухгалтерському балансі.

Розрізняють також прибуток засновницький і чистий (розрахунковий) прибуток.

Засновницький прибуток -- це доход, який одержують засновники акціонерного підприємства (товариства) при відкритій підписці на акції у формі різниці між сумою, що одержана від реалізації, і статутним капіталом товариства. Цей вид прибутку утворюється за рахунок продажу акцій за ціною, що перевищує номінальну вартість акції. Чистий (розрахунковий) прибуток -- це частина загального або |балансового прибутку підприємства, що залишилась у його розпорядженні після сплати податків, рентних та інших платежів до бюджету. Чистий прибуток є джерелом коштів для розвитку і розширення виробництва, задоволення соціальних потреб трудового колективу, матеріального заохочення працівників.

Зростання прибутку досягається передусім за рахунок збільшення виробництва і відповідно виручки від реалізації продукції та зникнення її собівартості.

Виручка від реалізації продукції, в свою чергу, залежить від кількості виробленої продукції, її складу (асортименту, номенклатури) і цін, що склалися.

В умовах багатоукладної економіки не існує єдиної схеми розподілу прибутку. Безумовно, є відмінності розподілу прибутку на приватному підприємстві та в кооперативних і державних підприємств. Однак для всіх учасників виробництва є загальні засади щодо здійснення цієї процедури.

Частина прибутку вилучається на орендну плату (за користування землею, будівлями, які знаходяться в розпорядженні інших власників). Підприємства за рахунок прибутку сплачують відсотки за позичені кошти банківським установам.

Із прибутку створюються благодійні та інші фонди. В Законі України "Про благодійництво та благодійні організації" визначені основні напрями благодійництва і благодійної діяльності. Підприємства, які віддають частину своїх прибутків на благодійну діяльність, користуються податковими та іншими пільгами.

Кошти, що залишаються після перелічених відрахувань, утворюють чистий прибуток. З нього здійснюються нагромадження (тобто розширення виробництва, збільшення фондів невиробничого призначення).

За рахунок прибутку забезпечуються охорона навколишнього середовища, підготовка кадрів, створюються соціальні фонди.

Частина прибутку може розподілятися за власним бажанням підприємця. Зауважимо, що нормальний прибуток, який становить матеріальну винагороду підприємця, вже вилучений з облікового (бухгалтерського) прибутку, і є частиною витрат виробництва. Проте певна частина економічного прибутку може розподілятися на різні цілі за бажанням підприємця.

У кожній країні є певні особливості розподілу прибутку. Наприклад, якщо в Україні відсотки за кредит сплачуються за рахунок валового прибутку, то у США вони входять до складу витрат виробництва. Для підприємців такий порядок більш вигідний. По суті за користування позикою платять покупці товарів і послуг. Крім того, витрати виробництва -- більш надійна матеріальна база для сплати відсотків за кредит. Як відомо, прибуток є тоді, коли виручка від реалізації продукції за ринковими цінами перевищує витрати виробництва. Якщо ринкові ціни різко знизяться, то прибуток зменшується або ж його немає зовсім. У цьому разі платити за кредит важко або зовсім неможливо.

Соціальні фонди, порядок їх формування у різних країнах також зізнаються.

Прибуток і рентабельність. Прибуток є важливим показником ефективної діяльності підприємств. Проте якість роботи підприємства не можна оцінювати за масою прибутку. Припустімо, відомо, що одне підприємство держало 10, а інше -- тільки 2 млн грн.. прибутку. Сказати, що перше підприємство, яке має прибуток у 5 разів більший, працює країв, ніж друге, -- означає зробити помилковий висновок. Для того цоб точно обчислити прибутковість підприємства, потрібно зіставити прибуток з витратами підприємства (собівартістю) або з обсягом виробничих фондів підприємства (основних фондів і оборотних засобів). Таке зіставлення характеризує рентабельність. Рентабельність показує прибутковість, доходність підприємства.

Рентабельність -- поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.

Для кількісного виміру рентабельності в цілому по аграрних підприємствах використовують такі три традиційні показники: рівень рентабельності, норму прибутку і приведену до земельної площі масу прибутку. Рівень рентабельності (Р) визначається за формулою:

(2)

де П -- валовий прибуток від реалізації (робіт, послуг); Вв -- виробничі витрати на реалізовану продукцію (її виробнича собівартість). Для повнішої уяви про реальну ефективність певного виду товарної продукції доцільно цей показник обчислювати з врахуванням витрат на її збут, зменшивши при цьому валовий прибуток на величину цих витрат і водночас збільшивши на них знаменник формули.

Оскільки коефіцієнт віддачі за товарною продукцією:

(3)

де ТП -- вартість товарної продукції (робіт, послуг) за поточними цінами реалізації, то рівень рентабельності можна також визначити з виразу:

(4)

Даний показник характеризує економічну ефективність поточних витрат, ступінь їх окупності. Якщо, скажімо, рівень рентабельності становить 85 %, це означає, що підприємство за рахунок одержаної грошової виручки повністю відшкодувало витрати виробництва на реалізовану продукцію і додатково одержало на кожний карбованець цих витрат по 0,85 грн. прибутку. У тих випадках, коли грошова виручка від реалізації продукції не покриває витрат на її виробництво, визначають показник рівня збитковості як процентне відношення суми збитку до собівартості цієї продукції.

Рівень рентабельності в цілому по підприємству характеризує ефективність лише спожитих виробничих ресурсів і не відображує ефективності використання всіх авансованих витрат, що акумулюються у вигляді застосовуваних основних і оборотних фондів. Тому для визначення ефективності використання виробничих фондів розраховують показник норми прибутку (Нn):

(5)

де Фос і Фоб -- середньорічна вартість відповідно основних виробничих фондів і оборотних фондів.

Для характеристики ступеня ефективності сільськогосподарського виробництва і подальших перспектив його розвитку цей показник надто важливий, оскільки однаковий рівень рентабельності для окремих видів сільськогосподарської продукції не створює ще рівних умов для забезпечення однакових темпів зростання обсягу виробництва цих видів продукції, що пояснюється їх різною фондомісткістю.

З економічної точки зору показник норми прибутку показує, скільки грошових одиниць прибутку приносить кожна грошова одиниця функціонуючих виробничих фондів. Зростання цього показника, як і показника рівня рентабельності, свідчить про підвищення ефективності виробництва. Важливо також зазначити, що фактично досягнута норма прибутку використовується як критерій для оцінки ефективності інвестицій за простими (недисконтованими) показниками.

Для оцінки ефективності виробництва в аграрних підприємствах важливе значення має і такий показник, як приведена маса прибутку, що визначається діленням одержаного підприємством валового прибутку на площу сільськогосподарських угідь. Як буде розкрито далі, цей показник набуває особливого значення для характеристики ефективності виробництва окремих видів продукції.

Рентабельність аграрних підприємств безпосередньо залежить від досягнутого рівня ефективності окремих видів виробництв. Щоб знати, які саме галузі в підприємстві найбільш рентабельні, а які низькоефективні, й на основі одержаної інформації розробити заходи щодо дальшого вдосконалення галузевої структури і підвищення прибутковості виробництва, визначають показники рентабельності (крім норми прибутку) в цілому по рослинництву і тваринництву, а також по тих галузях, продукція яких набула товарну форму.

По рослинництву в цілому визначають такі показники рентабельності, як рівень рентабельності і приведену масу прибутку від цього комплексу галузей на гектар ріллі. За окремими культурами доцільно розраховувати три показники: рівень рентабельності, масу прибутку на гектар посіву і масу прибутку на реалізований центнер продукції. При цьому слід брати до уваги такі дві обставини. По-перше, при визначенні приведеної маси прибутку в цілому за рослинництвом слід прибуток від рентабельних галузей зменшити на збитки нерентабельних (збиткових) рослинницьких галузей. По-друге, масу прибутку на гектар посіву певної культури (Мк) необхідно визначати з обов'язковим урахуванням її рівня товарності за формулою:

(6)

де Пк -- прибуток, одержаний від реалізації певної культури;
S -- площа посіву культури; Кт -- коефіцієнт товарності.

Значення такого підходу до визначення маси прибутку на гектар посіву культури дуже велике, оскільки дає змогу правильно оцінити доходність галузі.

При оцінці ефективності окремих галузей слід брати до уваги всі показники рентабельності, й особливо приведену масу прибутку. Якщо користуватися лише показником рівня рентабельності, може скластися неправильна уява про економічну ефективність, а значить, і про ступінь вигідності виробництва тієї чи іншої продукції в умовах господарства. Ця обставина пояснюється тим, що один і той же рівень рентабельності може бути досягнутий за різної маси прибутку на гектар посіву. Адже відомо, що економічний стан підприємства залежить не лише від рівня окупності поточних витрат, а й від маси прибутку в цілому по господарству і на одиницю земельної площі. Чим вищий останній показник, тим більше можливостей має підприємство для нових інвестицій і матеріального стимулювання працівників, тим кращі його шанси в прискоренні темпів розширеного відтворення і зміцнення своїх позицій на ринку.

З переходом до ринкової економіки і зростанням конкуренції на внутрішньому і зовнішньому ринках дуже важливо для оцінки економічної ефективності виробництва визначати такий показник, як рентабельність продажу. Він розраховується за формулою:

, тобто (7)

В буквальному трактуванні цей показник показує, яка питома вага прибутку в загальній сумі грошової виручки від реалізації продукції. Зрозуміло, що з підвищенням рівня цього показника зміцнюється, за однакових інших умов, економічний стан підприємства, і навпаки. Проте показник рентабельності продажу має глибший економічний зміст, оскільки характеризує цінову конкурентоспроможність товару. Якщо, наприклад, показник рентабельності продажу становить 50 %, то це означає, що ціна, за якою реалізується продукція, може бути знижена навіть на 50 % і при цьому підприємство не нестиме збитків, досягаючи нульової рентабельності.

Допускаємо, що валовий прибуток за головною галуззю підприємства становить 400 тис. грн, обсяг реалізації продукції -- 900 тис. і її виробнича собівартість -- 500 тис. грн. Звідси рентабельність продажу складатиме 44,44 % (400 : 900) · 100. Якщо ціна на продукцію знизиться на зазначений відсоток, обсяг продажу становитиме тільки 500 тис. грн (900 · (100 - 44,44) : 100, тобто знизиться до суми, достатньої лише для відшкодування понесених витрат. Зрозуміло, що прибуток при цьому дорівнюватиме нулю. Зазначимо також, що даний показник потрібно розраховувати по кожному виду продукції, яка набуває товарної форми. Це дає змогу об'єктивно оцінювати ступінь цінової конкурентоспроможності кожної з галузей, приймати зважені рішення щодо вдосконалення галузевої структури підприємства і своєчасно реагувати на несприятливі зміни зовнішнього середовища.

2. Економічна ефективність фрахтових угод

Фрахтова біржа - постійно діючий ринок, на якому укладаються угоди фрахтування та від фрахтування суден. Тут концентрується інформація про: попит і пропозицію на тоннаж; рівень фрахтових ставок; умови договору фрахтування. Найбільш міжнародний фрахтовий центр знаходиться у Лондоні. Досить могутні фрахтові біржі знаходяться в Гамбурзі, Генуї, Токіо, Нью-Йорку, Гонконзі.

Фрахт (нім. fracht) -- в торговому мореплаванні обумовлена договором або законом плата за перевезення вантажу або за надання судна в користування за договором тайм-чартера або бербоут-чартеру. Сплачуються перевізникові відправником вантажу або фрахтувальником.

Розмір фрахту встановлюється угодою сторін. За відсутності угоди сторін розмір фрахту обчислюється виходячи із ставок, які використовуються в місці завантаження вантажу і під час завантаження вантажу.

У випадку, якщо вантаж поставлений на судно в більшій кількості, ніж передбачено договором, розмір фрахту відповідно збільшується.

Економічна ефективність -- це вид ефективності, що характеризує результативність діяльності економічних систем (підприємств, територій, національної економіки). Основною особливістю таких систем є вартісний характер засобів (видатків, витрат) досягнення цілей (результатів), а в деяких випадках і самих цілей (зокрема, одержання прибутку).

Судновий агент - це будь-яка особа (фізична або юридична, яка бере участь від імені і за рахунок власника, фрахтівника, оператора судна або власника вантажу в наданні послуг в галузі морських перевезень, а саме:

1) ведення переговорів про купівлю або продаж судна і укладання таких угод;

2) ведення переговорів про фрахтування судна і контроль за фрахтуванням;

3) збирання фрахту у відповідних випадках і вирішення всіх пов'язаних з цим збором фінансових питань;

4) своєчасне оформлення митної і вантажної документації і відправлення вантажу;

5) організація заходів, пов'язаних з прибуттям або відправленням судна:

а) забезпечення проведення вантажно-розвантажувальних робіт та розрахунків за ними;

б) своєчасне інформування капітана судна щодо правил, звичаїв порту, змін тарифів, судновласника - про прибуття і відправлення судна, проведення вантажних робіт:

в) документальне оформлення претензій;

г) оформлення звітно-грошової документації по судну;

д) регулювання всіх питань між капітаном судна, відправником і одержувачем вантажу, митними і портовими властями;

6) організація обслуговування судна в порту:

а) організація забезпечення судна паливом, харчуванням, водою та іншими необхідними матеріалами;

б) наймання екіпажу на судна;

в) забезпечення медичного та культурного обслуговування членів екіпажу судна.

Орган Міністерства транспорту України при отриманні заяв на видачу ліцензій на здійснення агентування і фрахтування морського торговельного флоту перевіряє такі умови, необхідні для здійснення цієї діяльності:

а) рекомендації не менше двох агентів;

б) наявність у суб'єкта підприємницької діяльності відповідної до укладеного договору суми коштів, необхідної йому для розрахунків з учасниками підприємницької діяльності за виконану ними роботу та відшкодування, в разі необхідності, заподіяної їм шкоди.

Підприємці - юридичні особи для здійснення агентування і фрахтування повинні наймати таких людей, які відповідають умовам, з тим щоб забезпечити належне виконання посередницьких функцій організації.

При здійсненні діяльності згідно з отриманою ліцензією суб'єкти підприємницької діяльності повинні дотримуватись таких правил;

Здійснювати свою діяльність згідно з особливими умовами та правилами, зазначеними в ліцензії.

Виконувати вимоги Кодексу торговельного мореплавства, правила та інші нормативні документи Міністерства транспорту України.

Власник ліцензії не має права передавати її іншій юридичній або фізичній особі.

3. Дати вірну відповідь на тест і її обґрунтувати:

При освоєнні нової продукції норма витрат на матеріали розраховується по методу:

А) розрахунково-аналітичному;

Б) дослідницько-статистичному;

В) дослідницько-лабораторному.

Розрахунково-аналітичний метод полягає в тому, що норми і нормативи встановлюються на основі аналізу можливостей найкращого використання ресурсів з одночасними інженерними обчисленнями на підставі технічної документації. Цей метод найбільш обґрунтований, але досить трудомісткий і потребує кваліфікованих нормувальників, тому не може застосовуватись усіма підприємствами самостійно. Розширенню сфери його застосування, особливо в серійному та одиничному виробництві, сприяє централізоване розроблення нормативів на типові елементи робіт, які виконуються на різних підприємствах однієї чи ряду галузей промисловості. Збірники таких галузевих і міжгалузевих нормативів повинні розроблятися відповідними дослідними центрами (організаціями), що істотно полегшує підприємствам установлювати розрахунково-аналітичні норми в конкретних умовах виробництва. Саме тому цей метод найбільш доцільний при освоєнні нової продукції.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

4. Вирішити завдання

Визначити загальний прибуток і рентабельність кожного з трьох видів виробів, якщо один з них складає 20% від загального обсягу реалізації і йіна його 15 грн. за шт., другий 30% від обсягу і ціна його 10 грн.за шт., третій 50% від загального обсягу і ціна його 25 грн. Сумарний обсяг реалізації продукції складає 112500 грн. Собівартість першого - 12 грн., другого - 8 грн., третього - 21 грн.

Розв'язання

Визначимо обсяг реалізації кожного з трьох видів продукції - Q₁, Q₂, Q₃.

Визначимо загальний прибуток для кожного з видів (П₁, П₂, П₃):

Загальний прибуток від реалізації продукції становить

Визначимо рентабельність кожного з виробів (Р₁, Р₂, Р₃), яка дорівнює відношенню прибутку від реалізації кожного з видів продукції до собівартості виробів:

; ; СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бланк И.А. Управление предприятием. -- М.: Ассоциация авторов и издатилей «Тандем». Изд-во ЭКМОС, 1998.

2. В.В. Винников, Е. Д. Крушкин, Н.А. Лущан «Экономика, организация и планирование работы морского транспорта». М. - «Транспорт». - 2001, 359 с.

3. Гличев А.В. Современные методы управления качеством» // Стандарты и качество, №№4, 9, 2006г.

4. Іванов Ю., Котлярів Є. Реформована собівартість (калькулювання у прмисловості) // Бухгалтерія - 2001- №20/1

5. Калюга Є.В. Фінансово-господарський контроль у системі управління: Монографія. - К.: Єльга, Ніка -Центр, 2002/

6. Ленский Е. В. Корпоративный бизнес / Е.В. Ленский; под ред. О.Н. Сосковца. - Мн.: «Армита -- Маркетинг, Менеджмент», 2001. - 480 с.

7. Томпсон А.А. Стратегический менеджмент: Концепции и ситуации для анализа / А.А.Томпсон, А. Дж. Стрикленд. - [12-е изд.] - М.: Вильямс, 2003. - 924 c.