Кон’юнктурна економічна політика держави

курсова робота

з дисципліни:

«Державне регулювання економіки»

Тема: Кон'юнктурна економічна політика держави

Зміст

Вступ

1. Основні риси загальноекономічної політики держави

2. Місце і роль кон'юнктурної політики держави в загальноекономічній політиці

3. Ретроспективний аналіз кон'юнктурної політики держави

4. Антициклічне (кон'юнктурне) регулювання економіки

5. Основні засади розвитку кон'юнктурної політики на 2008 рік

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Економічна кон'юнктура є головним фактором державного регулювання розвитку економіки країни і гнучкого управління підприємницькою діяльністю.

Кон'юнктура характеризує поточний стан економіки країни, світового господарства, галузі, регіону, ринку товарів у певний період. Вона може розкривати динаміку виробництва, будівництва, торгівлі, цін, курсу цінних паперів, прибутків, недовантаження основного капіталу, безробіття, рівень заробітної плати, споживання тощо.

Погіршення кон'юнктури в тій чи іншій сфері є сигналом для своєчасного вжиття заходів для усунення причин, які його породжують.

Економічно розвинені держави з соціальне орієнтованою економікою досягають своєї мети кон'юнктурною політикою. Прагнучи поліпшити економічну кон'юнктуру в країні, досягти прогресивних структурних зрушень в економіці, вони змінюють податкові та відсоткові ставки, збільшують або зменшують обсяги державних замовлень, державних капіталовкладень, здійснюють заходи, спрямовані на державне регулювання капіталовкладень, особисте споживання населення та інші заходи, забезпечуючи сприятливу кон'юнктуру. Слід постійно і старанно вивчати економічну кон'юнктуру і своєчасно вживати заходів для того, щоб запобігти розбалансованості народного господарства, інфляції, зростанню цін, появі тіньової економіки, спаду виробництва.

Держава як господарський суб'єкт соціальне орієнтованої ринкової економіки сприяє здоровій кон'юнктурі, створює сприятливий клімат для успішної підприємницької діяльності, приватизації, розвитку національної економіки, реалізації експертних програм і впливає на умови міжнародної конкуренції.

Сьогодні ринкова кон'юнктура стає все жорсткішою, з'являються все витонченіші методи і форми суперництва на ринку, швидко змінюються кон'юнктура ринку, попиту і пропозицій, ціни, якість товару і послуг тощо.

Задача нашого дослідження вивчити теоретичні аспекти загальноекономічної політики держави, визначити роль і місце в ній кон'юнктурної політиці, а також, провести ретроспективний аналіз і визначити основні засади розвитку кон'юнктурної політики держави.

В ході роботи були використані підручники і навчальні посібники вітчизняних і зарубіжних авторів, статті періодичних видань, матеріали наукових конференцій і сайтів мережі Інтернет.

1. Основні риси загальноекономічної політики держави

Світова економічна думка після тривалих суперечок широко визнала об'єктивну необхідність регулятивного впливу держави на економічне життя суспільства. Дискусії ведуться лише навколо окремих деталей цієї проблеми -- як здійснювати регулювання: безпосередньо чи опосередковано, які інструменти застосовувати, які цілі ставити -- згладжувати циклічні коливання чи забезпечити зростання реальних обсягів ВВП, стабілізувати ціни чи знижувати безробіття, орієнтуватися на окремі з цих цілей чи одночасно на всі.

Для здійснення впливу на розвиток економіки держави розробляють та здійснюють регулятивні заходи у різних її сферах: у виробництві, у сфері реалізації, у сфері інвестицій, у державних фінансах, на фінансовому ринку, у грошово-кредитній сфері. У сукупності ці заходи становлять загальноекономічну політику держави, яку умовно можна розділити на чотири складові:

- структурна політика;

- політика конкуренції;

- соціальна політика;

- кон'юнктурна політика.

Структурна політика передбачає надання державних субсидій або інших стимулів активізації розвитку відносно відсталих чи найбільш перспективних регіонів (регіональна політика), чи певних галузей або виробництв (галузева політика), чи секторів та спрямувань розвитку: великий, середній та малий бізнес; традиційний та інноваційний бізнес; виробництва з низьким та високим ступенем обробки матеріальних ресурсів, з низьким та високим ступенем технологічності (секторіальна політика) та ін.

Політика конкуренції передбачає заходи антимонопольного характеру, спрямовані на забезпечення ринкового ціноутворення, вільного доступу на ринки всім підприємцям, особливих правил взаємовідносин там, де вільна конкуренція утруднена -- в енергетиці, сільському господарстві тощо. Особливо складні та відповідальні завдання постають перед політикою конкуренції у зв'язку з проведенням у країні приватизації об'єктів державної власності.

Соціальна політика спрямована на зменшення соціальної нерівності, що неминуче виникає в умовах ринкової економіки, шляхом часткового перерозподілу доходів між членами суспільства. Завдання соціальної політики певною мірою вирішуються через фіскально-бюджетний механізм, а також через формування і використання позабюджетних фондів соціального спрямування. Заходами соціальної політики держава має можливість зменшувати безробіття, підвищувати кваліфікацію робочої сили та продуктивність праці, впливаючи тим самим на темпи економічного зростання.

Крім названих, можна виділяти й інші складові загальноекономічної політики, зокрема інвестиційну, науково-технічну, зовнішньоторговельну, стандартизаційну та ін.

Усі названі складові загальноекономічної політики мають таку спільну характерну ознаку, як переважно прямий характер впливу на економічні процеси, що забезпечує їм високу оперативність та дієвість.

2. Місце і роль кон'юнктурної політики держави в загальноекономічній політиці

Кон'юнктурна політика включає сукупність регулятивних заходів щодо впливу на співвідношення сукупного попиту і сукупної пропозиції на ринках. Завдяки цьому кон'юнктурна політика відрізняється переважно опосередкованим впливом на економічні і соціальні процеси, а результативність цього впливу менш оперативна і дієва.

За характером впливу на поведінку економічних суб'єктів кон'юнктурна політика не є внутрішньо єдиною. За цією ознакою в ній виділяються:

фіскально-бюджетна політика;

грошово-кредитна (монетарна) політика;

заходи прямого впливу.

Отже, грошово-кредитна політика є елементом кон'юнктурної політики і через неї входить до структури загальноекономічної політики держави (рис.1).

Рис. 1. Місце кон'юнктурної політики в загальноекономічній політиці

Головним завданням кон'юнктурної політики є забезпечення рівномірного розвитку економіки через згладжування коливань у кон'юнктурних процесах із метою досягнення загальноекономічної рівноваги та зростання обсягів виробництва. Таке згладжування може забезпечуватися засобами як монетарної, так і фіскально-бюджетної політики, або обома одночасно. Механізм взаємозв'язку монетарної та фіскально-бюджетної політики як складових кон'юнктурної політики показано на рис. 2.

Рис. 2. Механізм взаємозв'язку монетарної та фіскально-бюджетної політики в межах кон'юнктурної політики

Взаємозв'язок засобів фіскально-бюджетної та монетарної політики виявляється передусім у спільності цілей окремих їхніх груп. Так, пожвавлення ринкової кон'юнктури через підвищення сукупного попиту може бути забезпечене двома методами монетарної політики (зниженням облікової ставки та збільшенням пропозиції грошей) і двома методами фіскальної політики (зростанням бюджетних видатків та скороченням податків). Стримування ринкової кон'юнктури досягається зменшенням сукупного попиту під впливом тих самих чотирьох засобів (по два з кожного боку), але протилежного спрямування.

Крім спільності цілей, взаємозв'язок між засобами фіскальної та монетарної політики виявляється також у зв'язках механізмів їхньої дії. Так, зниження облікової ставки як складової монетарної політики зумовлює відносне зростання дохідності державних цінних паперів та збільшення надходжень до бюджету від їх реалізації. Це, у свою чергу, сприяє зростанню бюджетних видатків або ж скороченню рівня оподаткування як факторів впливу на ринкову кон'юнктуру з боку фіскальної політики.

Наявність спільних цілей та зв'язку між механізмами фіскально-бюджетної та монетарної політики спричинюють на практиці «проблему вибору» та проблему «паралельного ефекту», тобто можливий вплив заходів фіскально-бюджетної політики на результативність монетарних заходів, і навпаки.

Вирішення «проблеми вибору» фіскально-бюджетних чи монетарних заходів впливу вимагає чіткого визначення переваг і недоліків кожної з цих складових кон'юнктурної політики.

Зазвичай до переваг заходів фіскально-бюджетної політики відносять:

- більш прямий і відчутний вплив на активність економічних суб'єктів порівняно з заходами монетарної політики;

- більша передбачуваність реакції ринкової кон'юнктури порівняно з монетарними заходами;

- коротший часовий лаг прояву результатів впливу на економічні процеси, ніж у монетарних заходів.

На противагу цим перевагам формулюються недоліки заходів монетарної політики: більша опосередкованість впливу, більш слабка відчутність і передбачуваність впливу, великий часовий лаг.

Насправді ці переваги та недоліки -- суто абстрактні і на практиці не проявляються. Будь-які зміни в оподаткуванні чи в бюджетному фінансуванні вимагають внесення відповідних змін до чинного законодавства, а це, як правило, потребує тривалого часу. Нерідко зниження чи підвищення податків обговорюється урядами та парламентами роками, перш ніж реалізуються в законодавчі норми. Це повністю нівелює лагову перевагу і пов'язані з нею інші переваги фіскально-бюджетної політики.

Зате такі недоліки фіскально-бюджетного регулювання, як безеквівалентність, нормативно-правовий характер, обмежені стимулятивні можливості повністю проявляються на практиці і свідчать про переваги монетарного регулювання, яке цих рис позбавлене. Тому при виборі методів опосередкованого впливу на кон'юнктуру ринку перевага повинна віддаватися грошово-кредитним, а не фіскально-бюджетним засобам.

Не менш актуальною є і проблема «паралельного ефекту». Надмірна участь бюджетного механізму у формуванні сукупного попиту призводить до зниження ролі грошово-кредитного механізму в межах кон'юнктурної політики, послаблення його стимулюючого впливу на розвиток виробництва.

Таке «витіснення» грошово-кредитного механізму бюджетним з кон'юнктурної політики в Україні мало місце в 1996--1998 рр., коли для покриття надмірних бюджетних витрат відволікалася з фінансового ринку переважна маса грошових ресурсів, а для потреб кредитування їх не вистачало.

Подібне «витіснення» кредитного механізму можливе й опосередковано -- через надмірне оподаткування економічних суб'єктів, унаслідок чого знижується їх кредитоспроможність та звужуються можливості банків впливати на формування сукупного попиту через розширення кредитування. Свої вільні ресурси вони змушені розміщувати в інші сфери -- в державні цінні папери, в міжбанківські кредити та депозити, в тому числі закордонні, та ін.

Така ситуація спостерігалася в Україні в 1999--2002 рр., коли податковий тиск все зростав, а фінансовий стан суб'єктів господарювання був незадовільним -- біля 50 % їх працювало збитково. Тому банки накопичували вільні резерви і змушені були розміщувати їх у депозитні сертифікати НБУ, незважаючи на їх низьку дохідність, у державні цінні папери попри їх високу ризиковість, продавати на ринку МБК під надмірно низькі проценти та ін.

Зауважимо, що після того, як в Україні розпочалося широке обговорення, а потім було прийнято рішення про істотне зниження оподаткування населення, стало інтенсивно зростати кредитування банками фізичних осіб: у 2003 р. -- у 2,3 раза, в 2004 р. -- у 2,5 раза, а кредитування юридичних осіб, оподаткування яких відчутно не змінилося, зростало попередніми темпами -- в 1,4 та 1,5 раза відповідно. Це могло бути зумовлено, поряд з іншими чинниками, і підвищенням кредитоспроможності домашніх господарств та зниженням ризиковості споживчого банківського кредитування.

Роль монетарної політики визначається тим, що вона є не просто однією зі складових регулятивної системи держави, а її ключовим елементом з огляду на результативність впливу на економіку. Держава може регулювати основні економічні процеси й немонетарними заходами (адміністративними, фіскальними тощо) і досягати прийнятних результатів, особливо на короткострокових проміжках часу. Про це переконливо свідчить досвід Радянського Союзу та інших країн із командно-адміністративною системою господарювання. Однак широке застосування адміністративних методів стримує ринкові процеси, позбавляє економіку внутрішньої здатності до саморегуляції, робить її повністю залежною від вольових рішень державних структур, тобто неринковою. Тільки застосування монетарних методів дає можливість зберегти ринкову сутність економіки і забезпечити достатню регульованість її державою.

Ідеться насамперед про неспроможність ринкового механізму забезпечити рівномірне економічне зростання, стабілізацію зайнятості і цін. Тільки у разі проведення відповідної монетарної політики (рестрикції чи експансії) вдається достатньо згладити циклічні коливання, щоб стабілізувати на прийнятому рівні темпи економічного зростання, рівень цін та інфляцію. Така стабілізація є необхідною передумовою успішного функціонування всього ринкового механізму.

Завдяки стабілізаційній здатності монетарна політика відіграє надзвичайно важливу роль на переломних стадіях економічного циклу -- під час виходу з депресії, при гальмуванні економічного спаду, запобіганні кризи надвиробництва. Відповідними монетарними заходами центральний банк має можливість активізувати чи сповільнити кожний із цих процесів залежно від завдань загальноекономічної політики держави.

3. Ретроспективний аналіз кон'юнктурної політики держави

Коли йдеться про "кон'юнктурну політику", то під цим розуміють регулювання загальноекономічної ситуації в країні. Адже економічне становище будь-якої країни - кон'юнктура - зазнає постійних змін і коливань. Після періоду сприятливої, іноді кажуть "високої кон'юнктури", настає її спад (кажутьрецесія) з наступним занепадом (депресія), після чого може знову початися піднесення (у вигляді чи то пожвавлення, чи навіть бурхливої експансії). Боротьба з різкими перепадами кон'юнктури - чи не найскладніша з проблем, які доводиться розв'язувати урядам різних країн.

Оскільки в кожний даний момент економіка будь-якої країни переживає стадію кон'юнктурного циклу - чи то піднімається в гору, чи то рухається долі - уряд має провадити певну кон'юнктурну політику. Причому на кожному проміжку економічного циклу заходи, до яких вдається уряд, не тільки не тотожні, але можуть бути й протилежними: урядові доводиться всякий раз розв'язувати досить специфічні соціальні та економічні проблеми. Розглянемо три типові ситуації:

Починається спад. Настає надвиробництво. Обсяг виробництва скорочується, робоча сила звільняється, попит на кредити знижується. Деякі фірми зазнають краху, зростає масове безробіття, розвиток економіки уповільнюється.

Під час депресії підприємствам бракує збуту, склади переповнені товарами, на ринку праці панує безробіття. Немає збуту - немає і нових інвестицій.

Мало-помалу економічна кон'юнктура вирівнюється. Пожвавлення виробництва дає змогу залучити нову робочу силу до роботи. Набуває розмаху раціоналізація. Потрібні нові кредити. Рівень проценту зростає.

В усіх перелічених ситуаціях держава не може поводитися однаково.

Щоб досягти головних завдань соціальної ринкової економіки - якнайповнішої свободи особистості, досягнення соціальної справедливості і забезпечення соціальної безпеки - держава має здійснювати "кон'юнктурну політику". Ця політика досить суперечлива, і здебільшого пов'язана із суперечливістю самих цілей, що ставить перед собою держава. Так, для підвищення життєвого рівня населення головною передумовою є постійне економічне зростання. Для його стимулювання держава вдається до збільшення грошової маси в обороті, але це призводить до інфляції. Спроби її приборкати - відразу позначаються на економічній активності та кон'юнктурі з наступними небажаними наслідками - спадом і депресією.

Загальноекономічну кон'юнктуру визначають чотири передумови: розвиток економіки, повна зайнятість, стабільність цін і зовнішньоекономічна рівновага (рис.3).

Рис.3. Магічний чотирикутник загальноекономічної кон'юнктури

Уряд будь-якої країни має виявляти неабияку майстерність і навіть мистецтво, аби постійно домагатися усіх чотирьох названих передумов одночасно.

Стремління до повної зайнятості означає надання умов для отримання роботи тими, хто здатний і бажає працювати. Безробіття - це, насамперед, низька купівельна спроможність і спад життєвого рівня. Отже, для підтримання належної кон'юнктури необхідно забезпечити якомога вищий рівень зайнятості населення.

Економічне зростання (розвиток економіки) - це розвиток в напрямку, що забезпечує збільшення виробництва, підвищення якості товарів і послуг. У сучасній економіці тільки це дає змогу розв'язувати цілі "соціально-орієнтованої економіки".

Стабільний рівень цін означає запобігання інфляції, падінню загального рівня цін, яке загрожує розоренням товаровиробникам.

Зовнішньоекономічна рівновага означає, що експорт і імпорт мають бути приблизно врівноважені. Коли внутрішній ринок пропонує дешевші товари, ніж зовнішній, рівень експорту зростає. Але високий загальний попит приведе до інфляції. І, навпаки, надто високі ціни на внутрішньому ринку порівняно із зовнішнім спричинять зменшення експорту. Окрім того, зросте імпорт іноземних товарів. Як наслідок - спад у розвитку економіки.

Одночасне дотримання усіх чотирьох передумов, як зазначалося, досить складне завдання для держави. Дотримання "магічного чотирикутника" називають справжнім "чаклунством" в економічній політиці. Конкретний приклад такого чаклунства продемонстрував видатний теоретик-економіст і водночас практик - творець "соціальної ринкової економіки" у повоєнній Німеччині Л. Ерхард.

4. Антициклічне (кон'юнктурне) регулювання економіки

Головний напрямок державної антициклічної політики, на думку кейнсіанців, - це вплив на інвестиції. Основними її інструментами є державний бюджет, податкова політика, регулювання норми відсотка.

В умовах економічного спаду пропонується стимулювати розширення інвестицій, по-перше, шляхом збільшення державних витрат на закупівлі товарів і послуг з метою компенсації відсутнього приватного попиту; по-друге, шляхом впливу на норму банківського відсотка, яка з метою розширення інвестицій не повинна бути занадто високою. Цей вплив, на думку кейнсіанців, держава забезпечує за рахунок випуску в обіг додаткових грошей, у результаті чого можлива помірна інфляція. І нарешті, по-третє, вплив на інвестиційний процес держава здійснює, регулюючи ставки оподатковування, для того щоб підвищити як виробничий, так і споживчий попит.

Отака система державних заходів, що стимулюють розширення виробництва в умовах його спаду. У періоди ж, коли починається бум, який грозить кризою надвиробництва, пропонуються державні заходи, що обмежують ріст інвестицій і, отже, виробництва.

Антициклічне регулювання економіки -- свідомі цілеспрямовані дії держави (певною мірою і могутніх корпорацій та наднаціональних органів) щодо промислового циклу з метою зменшення глибини

циклічних криз, стабілізації господарської кон'юнктури і збільшення темпів економічного зростання. Найважливішу роль у цьому регулюванні відіграє держава. В основі анти циклічного регулювання економіки -- антикризове регулювання. Вперше в історії розвитку капіталістичного способу виробництва воно було застосоване у США під час кризи 1929--33. Зокрема, для виходу з найглибшої економічної кризи держава організувала і забезпечила широке проведення громадських робіт (будівництво доріг, мостів тощо) за кошти державного бюджету, закуповувала надлишки продукції, надавала допомогу розореним компаніям, здійснювала виплати безробітним тощо. Ці витрати поступово зростали і в наступний період. Так, у 1980 уряд США (федеральний, штатів і муніципалітетів) витратив на такі цілі 72,2 млрд. дол., а в 1992 -- 103 млрд. дол. Теоретичне обґрунтування необхідності антикризового регулювання економіки дав англійський економіст Дж.Кейнс. Після Другої світової війни у більшості розвинутих країн світу були розширені антикризові заходи держави, а також доповнені певними антициклічними засобами щодо пом'якшення антициклічних коливань.

Зокрема, антикризові заходи були розширені за рахунок стимулювання житлового будівництва (держава страхує і гарантує отримання кредитів на житлове будівництво, регулює терміни погашення кредитів, розмір відсотка тощо), здійснення політики прискореної амортизації, надання податкових знижок при встановленні нового устаткування, зниження податків на прибутки корпорацій тощо.

Антициклічне регулювання економікою значною мірою зумовлене домінуванням монополій (у т.ч. олігополій) в економіці. Відомий англійський економіст Е.Чемберлін обґрунтовано стверджував, що за відсутності угод (письмових або усних) ціни на олігополістичному ринку вищі, ніж на конкурентному, а обсяг виробництва нижчий. Він та інші західні вчені відзначали відсутність гнучкості цін, їх рухливості порівняно з періодом вільної конкуренції. Якщо раніше ціни під час економічної кризи різко знижувалися, то в умовах панування колективних монополій (тобто олігополій) вони залишаються незмінними або навіть зростають. Це зумовлено тим, що олігополії скорочують обсяги виробництва з метою недопущення надвиробництва товарів і зниження цін. Цій негативній тенденції може протистояти лише діяльність держави у стимулюванні грошового попиту за допомогою відповідної грошово-кредитної політики. Якщо в період кризи 1929--33 маса грошей (грошовий агрегат Мі) в обігу у США збільшилася приблизно на 25%, то за період 1933--39 вона зросла майже удвічі. Цей метод активно використовувався у повоєнний період і сприяв скороченню глибини і тривалості економічних криз. Темпи зростання грошової маси, як правило, були вищими (5--8%), ніж це рекомендували монетаристи (до 3% щорічно). Проте значне прискорення грошової маси наприкінці 60-х -- на початку 70-х призвело (поряд з дією інших факторів, наприклад, різким підвищенням цін на нафту в період енергетичної кризи) до посилення інфляційних тенденцій -- темпи зростання цін в середині 70-х становили понад 10%. Тому у 80- х уряд почав обмежувати темпи зростання грошової маси через здійснення жорсткої кредитно-грошової політики.

5. Основні засади розвитку кон'юнктурної політики на 2008 рік

Основні засади кон'юнктурної політики на 2008 рік розроблено на підставі аналізу результатів соціально-економічного розвитку в 2006 році, поточної ситуації та прогнозів розвитку економіки і грошово-кредитної сфери в наступному році та в середньостроковому періоді. У них обґрунтовано заходи, спрямовані на забезпечення стабільності грошової одиниці, здійснення регулювання грошового обігу та кредитування економіки шляхом використання інструментів грошово-кредитної політики та передбачено комплекс змінних індикаторів, що забезпечуватимуть досягнення поставленої мети.

У 2006 році відбулося прискорення економічного розвитку, зростання виробництва підтримувалося значним підвищенням внутрішнього попиту та розширенням інвестиційної діяльності. Індекс споживчих цін становив 111,6 відсотка, що обумовлено підвищенням цін на газ, яке призвело до подорожчання більшості послуг. На збереження фінансової стабільності позитивно впливала валютно-курсова політика Національного банку України щодо недопущення значних коливань обмінного курсу до основної курсоутворюючої валюти - долара США. Зміни в попиті та пропозиції на валютному сегменті ринку (унаслідок змін у платіжному балансі) зумовили певне уповільнення динаміки монетарних агрегатів. Монетарна база зросла на 17,5 відс., грошова маса - на 34,5 відс., що відповідало потребам економіки в платіжних засобах. Прискорене зростання депозитів в іноземній валюті призвело до підвищення на 14,3 відс. рівня доларизації.

У 2007 році економіка України продовжувала розвиватися високими темпами, за десять місяців порівняно з відповідним періодом 2006 року ВВП у реальному вимірі збільшився на 7,3 відсотка. Економічне зростання відбувалося переважно за рахунок підвищення попиту на продукцію кінцевого споживання, інвестиційні товари, а також високого попиту на світових ринках на чорні метали. Зберігається тенденція минулого року щодо посилення внутрішніх чинників економічного зростання, зокрема кінцевого споживання та нагромадження основних фондів у структурі ВВП, з одночасним негативним впливом зовнішнього фактора через від'ємне сальдо торгового балансу. Зростання номінальних доходів населення в січні-вересні ц.р. становило 25 відсотків. Темпи приросту реальної заробітної плати становили 12,2 відс., а реальних наявних доходів населення - 11,7 відсотка.

Характерною особливістю поточного року є стрімка динаміка розвитку переробної промисловості. За січень - жовтень ц.р. обсяг валової доданої вартості в цій галузі збільшився на 13,1 відс., що суттєво перевищує показник 2006 року.

Швидкими темпами збільшувався випуск металургійної продукції та готових металевих виробів (за десять місяців збільшено обсяги виробництва на 9,9 відс.), машинобудування - на 27,4 відс., харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів - на 12,1 відс. та виробництво іншої мінеральної продукції - на 18,6 відсотка. Також суттєвий вплив на динаміку ВВП мало нарощування валової доданої вартості в торгівлі (на 17,2 відс.) та будівництві (11 відс.). Через неврожай у ц.р. відбулось скорочення обсягу виробництва валової доданої вартості в сільському господарстві (на 5,3 відс.).

Поліпшується ситуація на ринку праці - кількість безробітних, які перебувають на обліку, з кінця жовтня 2006 р. до кінця жовтня ц.р. скоротилася на 15,2 відс., або з 653,3 до 553,7 тис. чол., рівень зареєстрованого безробіття, розрахований по відношенню до працездатного населення працездатного віку, зменшився з 2,3 до 2 відсотків.

За результатами січня - вересня від'ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу становило 3,71 млрд. дол. США, що в 2,6 разу перевищує від'ємне значення попереднього року. Експорт товарів та послуг за цей період зріс на 25,7 відс., до 41,98 млрд. дол. США, в основному завдяки відновленню сприятливої кон'юнктури на ринках чорних металів і виробів з них. Імпорт товарів та послуг збільшився на 31,2 відс., до 45,92 млрд. дол. США. Передумовою цього було подорожчання природного газу, нарощування імпорту продукції машинобудування як інвестиційного призначення, так і легкових автомобілів, а також зростання імпорту фінансових послуг. Водночас інтенсивний приплив залученого капіталу та прямих іноземних інвестицій суттєво перевищив від'ємне сальдо рахунку поточних операцій. Зокрема, за 9 міс. ц.р. обсяги чистого надходження прямих іноземних інвестицій становили 6,8 млрд. дол. США, що в 1,6 раза більше, ніж у січні - вересні 2006 року. Значна частка коштів іноземних інвесторів спрямована у підприємства, що здійснюють фінансову діяльність (32,2 відс. від загального обсягу вкладених коштів).

За результатами січня - жовтня 2007 р. доходи державного бюджету становили 127,4 млрд. грн., що на 23,4 відс. перевищує відповідне значення минулого року. Відношення обсягу доходів бюджету до ВВП становило 22,7 відс., що на 3,1 відс. п. менше, ніж аналогічне значення минулого року. Видатки державного бюджету в зазначеному періоді становили 131,6 млрд. гривень.

За січень-вересень прямий і гарантований державний борг зріс на 2,1 відс. - до 82,2 млрд. грн., а його відношення до ВВП становить 12,1 відс. порівняно з 15 відс. на початок року. Починаючи з червня Уряд активно здійснював внутрішні та зовнішні запозичення. У червні - жовтні до Державного бюджету України від розміщення ОВДП надійшло 2,8 млрд. грн., а від розміщення ОЗДП - 500 млн. дол. США. Окрім того, було надано гарантійні зобов'язання на кредит Державної служби автомобільних доріг України на суму 465 млн. дол. США.

Продовжується розвиток вітчизняного фондового ринку, з початку року спостерігалося стрімке зростання індексу ПФТС - на 31 жовтня ц.р. він становив 1177 пунктів, збільшившись порівняно з початком року на 135,9 відсотка. Водночас загальний обсяг торгів цінними паперами, що емітують підприємства та органи влади, на торговельному майданчику ПФТС за десять місяців ц.р. порівняно з аналогічним періодом 2006 р. зменшився на 9,5 відсотка.

Цього року в структурі емісії грошей знову почав домінувати валютний канал, через який у січні-жовтні в обіг випущено 37 млрд. грн., тоді як через кредитний - лише 149 млн. грн. Емісія через валютний ринок є звичним явищем для України проте, таке інтенсивне наповнення економіки грошима за умов значного дефіциту торговельного балансу трапляється вперше. Монетарна база за десять місяців зросла на 34 відс., грошова маса - на 35,9 відсотка. Відбулися позитивні зрушення в динаміці депозитів: темпи приросту гривневих вкладень фізичних осіб (47,7 відс.) значно перевищили темпи приросту депозитів в іноземній валюті (23,5 відс.). Цей процес знайшов відображення у зниженні рівня доларизації економіки, який зменшився з 26,97 відс. на початок року до 24,71 відс. на 1 листопада. Протилежна ситуація склалася на кредитному ринку, де темпи приросту кредитів, наданих комерційними банками фізичним особам у гривні (58 відс.) значно поступаються темпам збільшення кредитів у іноземній валюті (84 відс.). Зростання кредитів в іноземній валюті забезпечується значною мірою запозиченнями банків за кордоном, що, в свою чергу, містить ризик дестабілізації на фінансовому ринку. Суттєвий вплив на формування грошової бази мала динаміка коштів на рахунках Уряду в Національному банку України: протягом десяти місяців залишки коштів збільшилися на 6,4 млрд. грн. до 25 млрд. грн. Масове витрачання накопичених коштів може ще більше ускладнити цінову ситуацію на споживчому ринку. Про вичерпання можливостей безінфляційного поглинання додаткової грошової пропозиції свідчить уповільнення монетизації економіки - протягом січня-жовтня розрахунковий рівень монетизації зріс на 7,1 відс., тоді як минулого року відповідний показник становив 11 відсотків.

На початку 2007 року відбулось суттєве уповільнення темпів інфляції (протягом січня-травня середньомісячний темп становив лише 0,4 відс.), що було обумовлено, зокрема, насиченням продовольчого ринку. Проте, починаючи з червня темпи інфляції різко прискорились і за підсумками десяти місяців ціни споживчого ринку зросли на 11,7 відс. (у жовтні по відношенню до жовтня минулого року інфляція становила 14,8 відс.), що є найвищим значенням для зазначеного періоду за останні сім років. Найбільший вплив на інфляцію протягом січня-жовтня мало подорожчання продуктів харчування на 18,2 відс. (за останні 12 місяців - на 19,6 відс.), обумовлене, передусім, зниженням порівняно з попереднім роком врожаю зернових та посиленням через це проблем у тваринництві. Зерновий фактор підсилив дію інших, не менш важливих, чинників, головними з яких є: прискорене зростання доходів населення в поєднанні з динамічним розвитком споживчого кредитування; значне зростання цін виробників (18,3 відс. з початку року); високі інфляційні очікування, сформовані, головним чином, необережними висловлюваннями щодо недостатнього врожаю, необґрунтованої емісії тощо. Не слід виключати і фактор політичної невизначеності, а також можливість спекулятивних дій деяких суб'єктів ринку, що, в свою чергу, також позначається на посиленні інфляційних очікувань.

Незважаючи на тенденцію погіршення торговельного балансу, на валютному ринку спостерігалося перевищення пропозиції над попитом. Це дозволило збільшити золотовалютні резерви з 22,3 млрд. на початок року до 31,7 млрд. дол. США на 1 листопада і забезпечити стабільність обмінного курсу. Курсова стабільність позитивно впливала на стримування інфляції і одночасно стимулювала експортну діяльність через протидію укріпленню курсу, яке могло відбутись із-за збільшення припливу іноземних інвестицій. Реальний ефективний обмінний курс гривні за дев'ять місяців ц.р. девальвував на 1,2 відсотка. Юридичні та фізичні особи задовольняють усі свої потреби щодо купівлі-продажу валюти на безготівковому та готівковому валютному ринках. Однак доларизація економіки залишається на високому рівні, що відображає прискорене збільшення кредитів в іноземній валюті з посиленням відповідних ризиків подальшого зростання зовнішнього боргу, які загострилися ще у попередньому році. Зважаючи на це процес лібералізації валютного ринку, який відбувається останніми роками і набуває подальшого розвитку в умовах вступу України до СОТ, повинен враховувати нарощування зазначених ризиків і забезпечити їх зниження.

Макроекономічна ситуація в 2008 році формуватиметься в умовах, визначених динамікою розвитку економіки та інфляційних процесів нинішнього року. Очікується, що завдяки пожвавленню інвестиційної активності та кінцевого попиту темпи зростання ВВП вдасться втримати на рівні 6,8 відсотка. На динаміку цих показників суттєвий вплив матиме очікуване прискорення приросту прямих та портфельних іноземних інвестицій, хоча процеси залучення капіталу на міжнародних ринках уповільняться. Передбачається, що за рахунок іноземних інвестицій та зовнішніх запозичень позитивне сальдо фінансового рахунку перевищить від'ємне сальдо поточного рахунку, обсяги і структура якого можуть зазнати певних змін через очікуване подорожчання енергоносіїв та уповільнення темпів розвитку світової економіки, а також з врахуванням необхідності адаптації зовнішньоекономічних відносин України до правил Світової організації торгівлі, вступ до якої очікується. Поступове зростання доходів населення за рахунок підвищення рівня соціальних гарантій стимулюватиме подальше розширення внутрішнього ринку. Згідно з Проектом Державного бюджету на 2008 рік основними пріоритетами бюджетної політики буде фінансування програм соціального характеру та активна розбудова інфраструктури. Негативний вплив на економічний розвиток можуть мати такі фактори, як прискорення інфляції поточного року, подальше зростання цін на енергоносії, погіршення кон'юнктури на міжнародних ринках основних товарів українського експорту та деякі інші чинники. Кон'юнктурну політику Національний банк України здійснюватиме, виходячи із середньострокової стратегії, основні положення якої полягають в:

- орієнтації на необхідність поступового переходу до монетарного режиму, що ґрунтується на ціновій стабільності, на основі створення низки макроекономічних, фінансових та інституційних умов, серед яких макроекономічна та фінансова збалансованість, поступовий перехід до режиму вільного плавання обмінного курсу, достатній розвиток ринку цінних паперів, трансмісійних механізмів, комунікації центрального банку із суб'єктами господарювання і населенням;

- визнанні необхідності певного перехідного періоду до використання інфляційного орієнтира як головної мети грошово-кредитної політики, протягом якого Національний банк спрямовуватиме свої зусилля на підтримку як зовнішньої стабільності національної валюти через регулювання обмінного курсу, так і внутрішньої цінової стабільності. Пріоритет у грошово-кредитній політиці поступово наближатиметься до забезпечення цінової стабільності, якій підпорядковуватиметься політика валютного курсоутворення, що стане більш гнучкою;

- утриманні показника приросту споживчих цін у середньостроковій перспективі в однознаковому вимірі та його поступовому зниженні;

- удосконаленні системи валютного регулювання в напрямі здійснення поступової лібералізації з урахуванням конкретних макроекономічних і фінансових умов. Для згладжування шоків і сезонних коливань провадитимуться інтервенції на міжбанківському валютному ринку, створюватимуться умови для розвитку інструментів хеджування валютних ризиків;

- спрямуванні політики валютного курсоутворення на забезпечення прогнозованої динаміки обмінного курсу залежно від стану платіжного балансу та недопущення його значних коливань, використанні валютних резервів для забезпечення гнучкості монетарної політики та підвищення її ефективності у забезпеченні стабільності національної грошової одиниці;

- посиленні ролі процентної політики в системі монетарного регулювання економічних процесів через поліпшення регулювання короткострокових ринкових відсоткових ставок (шляхом удосконалення підходів до встановлення коридору ставок Національного банку України за активними та пасивними операціями), а також вжиття заходів щодо посилення зв'язку між короткостроковими, довгостроковими відсотковими ставками та цінами на фінансові активи;

- сприянні Уряду в питаннях подальшого розвитку та інституційного удосконалення фондового ринку і системи небанківських фінансових установ, що дасть змогу задіяти на належному рівні притаманні розвинутим економікам механізми переливання капіталів між сегментами фінансового ринку і таким чином забезпечувати вагомішу реакцію реального сектору економіки на монетарні рішення;

- удосконаленні процедур прийняття монетарних рішень та системи комунікацій з громадськістю.

У прийнятті монетарних рішень Національний банк, з одного боку, спиратиметься на аналіз темпів зростання грошової маси в розрізі всіх її складових. Ураховуючи досить слабкий зв'язок динаміки монетарних агрегатів з рівнем інфляції визначатиметься досить широкий діапазон зростання грошової маси, який випливає з характеру макроекономічних і монетарних зв'язків. В аналітичних цілях застосовуватимуться також показники динаміки монетарної бази та інших грошових агрегатів. Крім того, зростання грошової маси не матиме статусу монетарної цілі і відхилення від неї не вимагатиме автоматичного коригування політики, а буде приводом для детальнішого аналізу.

З іншого боку, здійснюватиметься аналіз широкого кола макроекономічних і фінансових показників щодо їх впливу на цінову динаміку. У процесі такої роботи з'ясовуватимуться фактори, що найсуттєвіше впливають на цінову динаміку і прийматимуться відповідні рішення, про які буде інформована громадськість. Як і раніше, належна увага приділятиметься стану ліквідності банківської системи, динаміці монетизації економіки, депозитів, грошових доходів населення, обмінного курсу, мультиплікатора тощо.

Національний банк продовжить роботу з вдосконалення формування та реалізації грошово-кредитної політики щодо забезпечення їх більшої адекватності новим економічним реаліям, покращення розуміння дій центрального банку з боку економічних агентів і населення, посилення результативності у досягненні визначених цілей.

Головною метою кон'юнктурної політики в 2008 році є утримання стабільності національної грошової одиниці як важливої передумови фінансової і макроекономічної рівноваги та сталого соціально-економічного розвитку країни. Досягнення цієї мети будуватиметься на адекватному використанні нормативних, організаційних та інструментальних можливостей Національного банку з урахуванням національних стратегічних завдань і вірогідності дестабілізуючих впливів.

Наявна система інституцій і важелів грошово-кредитної політики дає змогу адекватно регулювати попит та пропозицію на грошовому ринку, забезпечуючи монетарну основу економічного зростання та нейтралізуючи можливі шоки. Одночасно враховується, що у 2008 році продовжиться тенденція до ускладнення зовнішнього та внутрішнього середовища здійснення монетарної політики. Збережеться нестабільна ситуація на світових фінансових ринках, що є небезпечним в умовах надмірної залежності від зовнішньої кон'юнктури, високого рівня доларизації, посилення присутності іноземного капіталу, зростання валового зовнішнього боргу та необхідності поступової лібералізації валютного режиму. Зміни в показниках платіжного балансу, що відбуваються останнім часом і впливають на попит та пропозицію на валютному сегменті ринку, можуть мати наслідком певні трансформації в структурі емісійних каналів забезпечення належного рівня грошової пропозиції в напрямку посилення ролі кредитного та фондового каналів.

Збільшення рівня монетизації може загострити проблему недостатнього розвитку небанківських сегментів фінансового ринку країни. Кредитна експансія банківської системи, у тому числі і споживчого напряму, повинна супроводжуватися відповідним зростанням капіталу та вдосконаленням банківського менеджменту. Присутність іноземного банківського капіталу сприятиме надходженню прямих іноземних інвестицій в інші галузі економіки. Зростання конкуренції та прогнозоване зниження інфляції та інфляційних очікувань впливатиме на поступове зниження відсоткових ставок за кредитами та депозитами. У структурі активів підвищуватиметься частка довгострокових кредитів, а також інвестицій у цінні папери. Проте ці процеси можуть супроводжуватися подальшим збільшенням частки зовнішніх запозичень у структурі зобов'язань банків, що призводитиме до зростання залежності національної банківської системи від екзогенних шоків.

Завдання грошово-кредитної політики на 2008 рік визначено з урахуванням прогнозу економічного і соціального розвитку.

Серед них найбільш важливими є:

- сприяння утриманню інфляції на рівні 9,6 відсотка та прогнозованої динаміки обмінного курсу;

- зростання золотовалютних резервів та підтримання їх на рівні, достатньому для забезпечення рівноваги на валютному ринку та згладжування кон'юнктурних коливань;

- укріплення довіри до національної валюти, зниження рівня доларизації економіки та її регулювання заходами грошово-кредитної політики, сприяння поступовому вирівнюванню умов кредитування у національній та іноземній валютах;

- підвищення ефективності процентної політики Національного банку України, створення нормативних та ринкових умов для дієвого регулювання відсоткових ставок; сприяння забезпеченню умов розвитку фондового ринку з урахуванням посилення потреб реального сектору та банківської системи в надійних фондових інструментах;

- підтримка конкурентоспроможності національної банківської системи, подальшої концентрації національного банківського капіталу, розвитку системи гарантування вкладів фізичних осіб та бази кредитних історій;

- контроль присутності іноземного капіталу в банківській системі України, оптимізація взаємодії національного банківського сектору з іноземними інвесторами, недопущення монополістичних тенденцій та зниження якості банківського капіталу;

- забезпечення економічних умов для підвищення частки довгострокового кредитування інвестиційної спрямованості у активах банків через адекватне управління ризиками та підвищення рівня корпоративного управління;

- подальший розвиток системи інформування суб'єктів господарювання і населення про стан грошово-кредитного ринку та заходи Національного банку щодо його регулювання; удосконалення системи регулювання потоків ресурсів, що отримують українські банки від нерезидентів;

- подальший розвиток безготівкових розрахунків.

Основним завданням валютно-курсової політики в 2008 році буде сприяння стабільності національної грошової одиниці шляхом впливу на її курсову складову. Виконання цього завдання ускладнюється через очікувані суттєві зміни в процесах припливу-відпливу валюти, що можуть відбутися після вступу України до СОТ, подальше зростання цін на енергоносії, наявність інфляційних очікувань та інші ризики. Враховуючи існуючі ризики щодо розвитку ситуації в економіці та на валютному ринку досягненню цілей фінансової стабільності та економічного зростання в цих умовах найбільше сприятиме збереження курсових тенденцій, що склалися останніми роками. У вирішенні питань вдосконалення курсових механізмів враховуватимуться співвідношення курсів основних світових валют, а також застосування цих валют у разі здійсненні торгових та інших міжнародних операцій.

Важливим індикатором стану валютного сегмента грошового ринку залишатиметься реальний ефективний обмінний курс гривні. Для реалізації завдань курсової політики значна увага приділятиметься подальшому збільшенню золотовалютних резервів, що підвищуватиме забезпеченість національної грошової одиниці та довіру до дій Національного банку України. Розвиток інструментарію та методів валютного регулювання буде враховувати, з одного боку, потребу їх адаптації до норм і правил, які існують на міжнародних ринках, а з іншого - необхідність зниження доларизації економіки та забезпечення надійного контролю за ризиками, що можуть виникнути для банківської системи та економіки від все більшої активізації процесів припливу-відпливу капіталів.

Ураховуючи дію зазначених вище фінансових та макроекономічних тенденцій, що впливатимуть на грошово-кредитну систему в 2008 році, передбачено такі прогнозні показники монетарної сфери: індекс споживчих цін (грудень до грудня попереднього року) - 109,6 відс., темпи зростання грошової маси - 130-135 відс., обмінний курс гривні до долара США - в межах 4,95 - 5,25 грн. за дол. США. Національний банк України адекватно реагуватиме на зміни в макроекономічному і фінансовому середовищі, за необхідності коригуючи прогнозні показники.

Висновки

Високорозвинена ринкова економіка -- це оптимальне поєднання засад, притаманних товарному виробництву (конкуренція, попит і пропозиція, вільне ціноутворення), та цілеспрямованої політики державного регулювання економічних процесів. Державне регулювання доповнює ринковий механізм, що в сукупності становить єдину систему макроекономічного регулювання народного господарства.

Проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки і узагальнення:

Головним завданням кон'юнктурної політики є забезпечення рівномірного розвитку економіки через згладжування коливань у кон'юнктурних процесах із метою досягнення загальноекономічної рівноваги та зростання обсягів виробництва. Таке згладжування може забезпечуватися засобами як монетарної, так і фіскально-бюджетної політики, або обома одночасно.

Оскільки в кожний даний момент економіка будь-якої країни переживає стадію кон'юнктурного циклу - чи то піднімається в гору, чи то рухається долі - уряд має провадити певну кон'юнктурну політику. Причому на кожному проміжку економічного циклу заходи, до яких вдається уряд, не тільки не тотожні, але можуть бути й протилежними: урядові доводиться всякий раз розв'язувати досить специфічні соціальні та економічні проблеми.

Загальноекономічну кон'юнктуру визначають чотири передумови: розвиток економіки, повна зайнятість, стабільність цін і зовнішньоекономічна рівновага. Уряд будь-якої країни має виявляти неабияку майстерність і навіть мистецтво, аби постійно домагатися усіх чотирьох названих передумов одночасно.

Завдання кон'юнктурної політики на 2008 рік визначено з урахуванням прогнозу економічного і соціального розвитку України.

Список використаної літератури

1. http://buklib.net/index.php?option=com_jbook&task=view&Itemid=99999999&catid=112&id=2521#_ftn1

2. http://buklib.net/index.php?option=com_jbook&task=view&Itemid=99999999&catid=112&id=2521#_ftn1

3. Афонцев С. Экономическая политика и модели экономического развития // Мировая экономика и международные отношения (рус.).- 2002.- № 4.- C.40-48

4. Детальніше про статтю...

5. Жаліло Я., Черніков Д. Дієвість економічної політики держави в контексті ринкового реформування // Економіка України (укр.).- 2000.- № 12.- C.13-24

6. Лопаткіна І.В. Деякі аспекти проблеми цілеспрямування економічної політики // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 13: Збірник наукових праць: Наукове видання.- Суми: Мрія-1 ЛТД; УАБС, 2005.- 270 c.

7. Махмудов А.Г. Современные требования к экономической политике Украины // Актуальні проблеми економіки (укр.).- 2001.- № 9.- C.48-54

8. Мельник А.Ф. Державне регулювання економіки. - К.: " Наукова думка", 1994.

9. Михасюк І., А. Мельник, М. Крупка, З. Залога. Державне регулювання економіки. - ЛНУ ім. Франка, Львів: “Українські технології”, 1999. - 640с.

10. Про підсумки соціально-економічного розвитку області, виконання місцевих бюджетів, Плану дій облдержадміністрації за 9 місяців 2007 року РОЗПОРЯДЖЕННЯ голови обласної державної адміністрації від 08.11.2007 №726

11. Стельмащук А.М. Державне регулювання економіки. Навчальний посібник. - Тернопіль: Астон, 2001. -362с.

12. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навч.посібник. - К.:МАУП,2000.-176с.

13. Тропіна В.Б. Соціальна функція держави та фіскальний механізм її реалізації: теоретико - практичні аспекти дослідження // Економіка України (укр.).- 2006.- № 11.- C.54-62

14. Центральний банк та грошово-кредитна політика: Підручник / Кол. авт.: А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна, М.І. Савлук та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А.М. Мороза і канд. екон. наук, доц. М.Ф. Пуховкіної. -- К.: КНЕУ, 2005. -- 556 с.

15. Центральний банк та грошово-кредитна політика: Підручник / Кол. авт.: А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна, М.І. Савлук та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А.М. Мороза і канд. екон. наук, доц. М.Ф. Пуховкіної. -- К.: КНЕУ, 2005. -- 556 с.

16. Чухно А. Нова економічна політика // Економіка України (укр.).- 2005.- № 6.- C.4-11

17. Юсупов В. Правовий механізм функціонування зовнішньоекономічної політики держави // Підприємництво, господарство і право (укр.).- 2005.- № 12.- C.92-96