Сутність та еволюція грошей

1. банківське кредитування господарських суб'єктів, що забезпечу* зв'язок грошового обігу з динамікою суспільного відтворення;

2. банківське кредитування держави, коли банкноти емітуються замість державних боргових зобов'язань.

Отже, сучасні банкноти мають лише товарне забезпечення, ефективність якого низька, оскільки кредитний механізм не забезпечує своєчасного повернення банкнот у каси банку. Це пояснюється тим, що часто позичальники порушують умови і принципи банківського кредитування, а головне, що ресурси банків здебільшого залучаються для покриття державних видатків непродуктивного характеру. Тому послаблюється зв'язок емісії сучасних банкнот з реальними потребами грошового обігу. Це призводить до знецінення банкнот, що мало місце в останні роки в Україні. Отже, сучасні банкноти перетворились у неповноцінні паперові гроші, а їх надлишок у каналах обігу посилює інфляцію і валютний хаос.

Чек - документ, який містить безумовний наказ власника поточного рахунку (чекодавця) банку про виплату вказаної в ньому суми грошей певній особі або пред'явникові.

Чек, як і банкнота, виник із депозиту, коли власник депозиту дає письмовий наказ про виплату бенефіціару певної суми грошей. Власник рахунку, що підписав чек, іменується трасантом, а банк - трасатом. Чек виписується на пред'явника або згідно з наказом на іменного бєнефіціара.

Чек може бути:

· іменним - виписаним певній особі без права передавання;

· ордерним - виписаним па певну особу з обов'язковим застереженням про наказ оплатити;

· пред'явницьким - без зазначення найменування одержувача; зазначена сума виплачується пред'явникові чека.

У внутрішньому господарському обігу чеки використовують юридичні та фізичні особи для безготівкових розрахунків (розрахункові чеки), а також для одержання готівки з рахунків, відкритих у банках (грошовий чек). Акцептований чек - це чек, який має акцепт банку, що гарантує зарахування коштів на рахунок одержувача. Призначення чека полягає в тому, що він слугує засобом одержання готівки в банку, засобом обігу й платежу і формою безготівкових розрахунків.

Чек може бути використаний кількома способами:

1) сам чекодавець може одержати за ним у банку гроші готівкою;

2) чекодавець може передати чек другій особі в оплату товарів чи послуг або погашення своїх боргів, і ця друга особа (чекодержатель) подає чек у банк для одержання грошей готівкою чи зарахування його суми на свій рахунок;

3) чекодержатель передає чек третій особі в оплату товарів чи послуг або погашення своїх боргів їй, а ця особа подає чек у банк для одержання грошей готівкою чи зарахування грошей на свій рахунок, або ж передає чек четвертій особі з тих самих причин, із яких вона сама його одержала.

Коли чек безпосередньо здійснює обіг, виконуючи функції грошей, він не має жодних переваг перед банкнотою і навіть багато в чому поступається їй. Тому чек не набув широкого застосування, але як технічний засіб обслуговування обігу депозитних грошей (безготівкових розрахунків) має певні переваги перед іншими технічними засобами і в зв'язку з цим широко використовується в банківській практиці. У країнах із ринковою економікою розрахунки чеками - найпоширеніша форма безготівкових розрахунків.

Зведення ролі чека переважно до технічної функції обслуговування поточних рахунків визначило обмеженість перспектив його використання. Чекові операції пов'язані з такими незручностями, як їх виписування, акцептування в банку, доставляння в банк для сплати тощо. Тому з кінця 50-х років XX ст. у країнах із високорозвиненим грошовим господарством розпочалися пошуки досконаліших інструментів обслуговування депозитних грошей на банківських рахунках. Альтернативою чекової книжки стала кредитна картка.

Усі розглянуті вище платіжні засоби широко й успішно застосовуються в країнах із розвинутою ринковою економікою. У країнах із перехідною економікою, до яких належить Україна, деякі з них використовуються рідко або взагалі не використовуються. Це стосується насамперед "товарних грошей" - векселів і чеків, оскільки для їх застосування ще не створені достатні передумови. По-перше, ще не сформувався значний прошарок економічно міцних, стійких комерційних структур, зобов'язання яких могли б користуватися високою довірою ринку. По-друге, в країні не створені достатні правові та інституційні передумови для того, щоб примусити комерційні структури виконувати свої зобов'язання. По-третє, не сформувалася система страхування втрат від невиконання боржниками своїх зобов'язань.

Депозитні гроші - це також неповноцінні знаки вартості, але на відміну від готівкових вони не мають речового виразу й існують лише у вигляді депозитів на рахунках у банках - "абстрактні гроші". На основі чеків виникла система безготівкових розрахунків, які проводяться без участі готівки.

Така форма грошей стала можливою лише за високого рівня розвитку банківської справи, коли кожний суб'єкт грошового обігу може вільно вкласти гроші в банк (депозит), взяти звідти гроші готівкою або переказати в будь-який пункт ринку, і йому гарантується повне їх збереження.

Потреба в такій формі грошей об'єктивно зумовлена посиленням вимог щодо економічності та зручності грошового обігу за умов, коли його обсяги і суми окремих платежів досягли величезних розмірів. Здійснення таких платежів з допомогою готівки призвело б до істотного збільшення готівкової маси в обігу, до зростання витрат на її друкування, створило б значні незручності для учасників платіжних операцій, погіршило б керованість грошового обігу тощо. Усіх цих недоліків позбавлені депозитні гроші.

Крім указаних переваг, депозитні гроші мають і певні недоліки. Зокрема, ця форма грошей містить у собі певні незручності щодо здійснення платежів. Для виконання кожного платежу потрібно оформляти цілий пакет документів і подавати щоразу їх у банк, щоб відобразити відповідні операції в бухгалтерських книгах банку. Особливо гостро ці недоліки виявляються у сфері роздрібного обігу, куди доступ традиційних депозитних грошей закритий. Тому життя обумовило появу нової форми грошей - електронної.

Електронні гроші - абстрактна (умовна) назва грошових коштів, які використовуються їхніми власниками на основі електронної системи банківських послуг. За змістом - це кредитні гроші, які Термін "електронні гроші" часто застосовують відносно широкого спектра платіжних інструментів, куди помилково відносять традиційні банківські картки, як мікропроцесорні, так і з магнітною смужкою. Головна причина цього полягає у відсутності точної інтерпретації поняття "електронні гроші" з позиції їх економічної та правової сутності, а також відсутність чітких критеріїв щодо компонентів системи функціонування електронних грошей. Ми спробуємо узагальнити думки провідних вчених з цього приводу.

У західній науковій літературі переважно дається таке тлумачення цього поняття. "Електронні гроші" - це електронне збереження грошової вартості з допомогою технічного пристрою для здійснення платежів не тільки на адресу емітента, айв адрес інших учасників.

У докладі "Про електронні гроші", опублікованого Європейським центральним банком (1998 р.), дається таке визначення. "Електронні гроші" у широкому розумінні - це електронне збереження грошової вартості на технічному пристрої, який може широко застосовуватися для здійснення платежів на користь не лише емітента, але й інших фірм, і який не вимагає обов'язкового використання банківських рахунків для проведення трансакцій, а функціонує як інструмент передоплати на пред'явника.

Пізніше була прийнята директива Європейського парламенту (2000 р.) "Про діяльність у сфері електронних грошей і пруденційного нагляду...", в якій найбільше конкретизовано визначення електронних грошей: "...це грошова вартість, яка представляє собою вимогу до емітента і:

1) зберігається на електронному пристрої;

2) емітується після отримання грошових коштів у розмірі не менше ніж обсяг прийнятих на себе зобов'язань;

3) приймається у якості засобу платежу не тільки емітентом, а й інтими фірмами".

Таке визначення, на наш погляд, цілком коректне, оскільки включає як юридичну, так і економічну сутність електронних грошей.

З юридичної точки зору, "електронні гроші" - це безстрокові грошові зобов'язання емітента на пред'явника в електронній формі, випуск (емісія) в обіг яких здійснюється емітентом, як після отримання грошових коштів у розмірі не менше обсягу зобов'язань, прийнятих на себе емітентом, так і у формі наданого кредиту (емітованої грошової вартості).

Обіг "електронних грошей" (грошових зобов'язань) здійснюється шляхом уступки права вимог до емітента й породжує зобов'язання останнього у розмірі пред'явлених "електронних грошей". Облік грошових зобов'язань здійснюється в електронній формі на спеціальному пристрої (наприклад, на мікропроцесорній картці або персональному комп'ютері (цифрові гроші).

З точки зору їх матеріальної форми, "електронні гроші" представляють інформацію в електронній формі, що знаходиться у розпорядженні власника і зберігається на спеціальному пристрої, як правило, на диску персонального комп'ютера або на мікропроцесорній картці. Ця інформація може передаватися з одного пристрою (платника) на інший (одержувача) за допомогою телекомунікаційних ліній та інших електронних засобів передачі інформації.

"Електронні гроші", з економічної точки зору, - це платіжний інструмент, який поєднує (залежно від схеми реалізації) властивості як готівкових грошей, так і традиційних платіжних інструментів (чеків, переказів, банківських карток тощо). З грошами готівкою їх поєднує можливість здійснення платежів, поза банківською системою; з традиційними платіжними інструментами - можливість здійснення розрахунків у безготівковій формі через рахунки, що відкриті в кредитних установах.

Висновок

Розглянувши тему контрольної роботи можливо зробити наступні висновки:

1. Слід наголосити, що гроші як особливий вид товару є вічними супутниками товарів у сфері обігу. Розвинувшись із товару, вони залишаються товаром, але товаром особливим, який виконує функцію посередника у обміні товарів і опосередкують рух товарів між виробниками і споживачами, особливий засіб загального суспільного втілення вартості товарів, що як загальний еквівалент виконує роль виразника вартості виразу суспільних відносин між людьми. Безпосередня корисність грошей - у їхній ліквідності, здатності переносити власність у просторі і часі.

Гроші - це універсальним знаряддям обміну, особливим товаром, який, щоб виразити вартість усіх інших товарів, володіє властивістю загального еквівалента; активом, що слугує засобом платежу; володіють ліквідністю, яка дозволяє використовувати їх як засіб негайного і зручного розрахунку без зміни номінальної вартості.

2. Еволюція та відмінність у формах грошей, що розвинулася протягом віків, є таким проявом винахідливості людей, як і розвиток знарядь та мови. Недарма гроші називають мовою економіки.

Література

1. Гальчинський А.С. Теорія грошей. - К.: Основи, 1998.

2. Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика. - К.: Основи, 1996.

3. Грищенко А. Гроші: виникнення, сутність, функції та агрегати. // Економіка України. - 1999.

4. Гроші та кредит. Підручник /За ред. Б.С.Івасіва. - К.: КНЕУ, 1999.

5. Гроші, банки та кредит: у схемах та коментарях. Навч. пос. / За ред. Луціва Б. - Т.: Карт-бланш, 2000.

6. Демківський А.В. Гроші та кредит. Навч.-метод, рекомендації. -К.: КІСУ, 1999.

7. Деньги / Сост. А.А.Чухно. - К., 1997.

8. Гроші та кредит: Підручник / За ред. Савлука М.І. - К.: КНЕУ, 2001.

9. Демківський А.В. Гроші та грошовий обіг: Навч.-метод, посібник. -

К.: ГРОТ, 1999.

10. Жуков Е.Ф. Общая теория денег и кредита. - М.: Банки и биржи. 1995.