Ціна та фактори ціноутворення

10

2

Зміст

Вступ

РОЗДІЛ І. МЕХАНІЗМ ЦІНОУТВОРЕННЯ У СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

1.1 Поняття системи цін, види цін та їх характеристика

1.2 Основні фактори ціноутворення в умовах невизначеності

1.3 Управління цінами та стратегії ціноутворення

РОЗДІЛ ІІ. ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА УТВОРЕННЯ ЦІН

2.1 Попит, конкуренція, чиста конкуренція

2.2 Олігополія, монополістична конкуренція, монополія

РОЗДІЛ ІІІ. ПРИЧИНИ, СТРАТЕГІЯ ТА НАСЛІДКИ ЦІНОВИХ ВІЙН

3.1 Моделі олігополії

3.2 Характерні риси олігополії, цінові війни

3.3 Змова і картелі

3.4 Ціноутворення в умовах олігополії

3.5 Ціноутворення, що обмежує вхід в галузь

3.6 Реклама при олігополії

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

У вступній частині я хочу обґрунтувати важливість проблеми цінових воєн, стратегію і їх користь чи безкорисність для покупців.

Відомо, що ціна являє собою економічну категорію, яка означає суму грошей за яку продавець хоче продати, а покупець купити товар. Тому, ціна є дуже важливою категорією в економіці. Як відомо формування ціни відбувається між попитом і пропозицією на товар.

Усі ціни, які діють в економіці країни, взаємопов'язані і створюють єдину систему. Ця система піддається впливу всебічних ринкових факторів, і тому вона знаходиться у неперервному русі і розвитку. Система цін складається із різних видів цін, які тісно між собою пов'язані і взаємозалежні.

Зміна якого-небудь виду цін досить швидко відображається на рівні, структурі та динаміці усіх інших видів цін. У всій системі цін суттєву роль грають ціни на продукцію паливно-енергетичних галузей, металургії та машинобудування, які являються базовими галузями. Зміна цін на цю продукцію призводить до зміни цін на продукцію усіх інших галузей народного господарства і в кінцевому результаті роздрібних цін. Ціни, які складають єдину систему, мають не тільки прямі, але й зворотні зв'язки. Так, ріст цін на енергоносії через певний час впливає на паливно-енергетичні галузі у вигляді удорожчання споживаємих цими галузями матеріально-технічних ресурсів (обладнання, машин, устаткування та ін.).

В першому розділі я в загальному розглянув поняття ціни, формування та як вона створюється. Як змінюються ціни в залежності на попит продукції.

У другому розділі розглядається попит, конкуренцію та чисту конкуренцію, та їх основні характеристики.

Вплив конкуренції на ціноутворення в різних конкурентних ситуаціях: цінова незалежність фірми в умовах монополії - велика, в умовах олігополії та монополістичної конкуренції - часткова, а в умовах чистої конкуренції -- мінімальна.

У третьому розділі даної роботи розкрито саму суть цінових воєн, їх стратегію та наслідки.

Фірми на олігополістичних ринках можуть встановлювати ціни таким чином, що потенційним новим виробникам на ринку було невигідно почати на ньому торгівлю. Для досягнення цієї мети фірми на ринку можуть встановлювати ціни, які не максимізували їх поточні прибутки. Натомість вони встановлюють ціни з таким розрахунком, щоб утримати нових виробників від входу на ринок і надання знижуючої дії на майбутні прибутки.

Фірми або змовляються, або наслідують приклад інших фірм при встановленні таких цін, які могли б запобігти вступу на ринок “чужаків”. Для досягнення цієї мети вони оцінюють мінімально можливі середні витрати будь-якого нового потенційного виробника і припускають, що будь-який новий виробник прийме ціну, встановлену існуючими фірмами, і її дотримуватиметься.

РОЗДІЛ І. МЕХАНІЗМ ЦІНОУТВОРЕННЯ У СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

1.1 Поняття системи цін, види цін та їх характеристика

Метою даного розділу є розкриття поняття ціни та її механізмів у системі ціноутворення підприємства.

Як відомо, ціна являє собою економічну категорію, яка означає суму грошей, за яку продавець хоче продати, а покупець готовий купити товар. Ціна певної кількості товарів складає його вартість, звідси ціна - грошова вартість товару. Коли одиниця певного товару обмінюється на певну кількість іншого товару, це останнє стає товарною ціною даного товару.

Таким чином, ціна - це складна економічна категорія, в якій фокусуються практично всі основні економічні відношення в суспільстві. Перед усім це відноситься до виробництва та реалізації продукції, формуванню її вартості, а також до створення, розподілу і використанню грошових коштів. Ціна опосередковує всі товарно-грошові відносини.

Усі ціни, які діють в економіці країни, взаємопов'язані і створюють єдину систему. Ця система піддається впливу всебічних ринкових факторів, і тому вона знаходиться у неперервному русі і розвитку. Система цін складається із різних видів цін, які тісно між собою пов'язані і взаємозалежні.

Зміна якого-небудь виду цін досить швидко відображається на рівні, структурі та динаміці усіх інших видів цін. У всій системі цін суттєву роль грають ціни на продукцію паливно-енергетичних галузей, металургії та машинобудування, які являються базовими галузями. Зміна цін на цю продукцію призводить до зміни цін на продукцію усіх інших галузей народного господарства і в кінцевому результаті роздрібних цін. Ціни, які складають єдину систему, мають не тільки прямі, але й зворотні зв'язки. Так, ріст цін на енергоносії через певний час впливає на паливно-енергетичні галузі у вигляді удорожчання споживаємих цими галузями матеріально-технічних ресурсів (обладнання, машин, устаткування та ін.).

Взаємозв'язок і взаємозалежність цін визиваються двома найважливішими факторами:

єдністю процесу формування витрат у всіх сферах і галузях економіки;

взаємозв'язком всіх елементів ринкового механізму господарювання і всіх суб'єктів, діючих на ринку.

Всі ціни класифікуються в залежності від певних ознак:

В залежності від обслуговуючої сфери товарного обігу розрізняють наступні їх види:

оптові ціни, за якими підприємства продають свої товари іншим підприємствам і збутовим організаціям;

роздрібні ціни, за якими торгові організації продають товари населенню та іншим організаціям;

закупочні ціни - це оптові ціни, за якими виробники сільськогосподарської продукції продають її державним організаціям у порядку держзаказу, а також підприємствам і фірмам для послідуючої переробки і продажу, закупочні ціни встановлюються за домовленістю сторін;

ціни на будівельну продукцію. Використовуються перед усім договірні ціни, які встановлюються за згодою між замовником та підрядником, у деяких випадках використовується кошторисна вартість;

тарифи транспорту (залізничного, водного, авіаційного, автомобільного, трубопровідного) - це плата за перевезення грузів і пасажирів;

тарифи на платні послуги населенню;

ціни зовнішньоторгового обігу (експортні та імпортні).

Різновидом оптової ціни є трансфертна ціна, яка застосовується при комерційних операціях між підрозділами однієї й тієї ж фірми чи підприємства. Вона може встановлюватися на готові вироби, напівфабрикати, сировину, а також на різні послуги.

Біржові ціни (біржові котировки ) - це ціни, які застосовуються, як правило, на оптові партії товарів на товарних біржах.

Аукціонна ціна - ціна товару проданого на аукціоні. Вона може суттєво відрізнятися від ринкової ціни, тому що відображає унікальні якості і ознаки товарів і в значній мірі залежить від майстерності особи, яка проводить аукціон.

1.2 Основні фактори ціноутворення в умовах невизначеності

Мета даного розділу полягає у визначенні методів та основних факторів ціноутворення в умовах невизначеності ринкового середовища.

В умовах переходу до ринкової економіки перед кожним виробником гостро постає проблема формування ціни на свою продукцію. Одним із методів ціноутворення на етапі встановлення початкової ціни, як відомо, є метод отримання цільового прибутку. Він оснований на оцінці витрат підприємства, для повернення яких слід реалізувати певний обсяг продукції по встановленій ціні. При цьому ціна визначається із розрахунку запланованого прибутку. Використання цього методу пов'язано з ціновою еластичністю і потребує розрахунку такого рівня ціни, при якому будуть досягнуті обсяги продажу, які забезпечать покриття сукупних витрат і отримання цільового прибутку. Аналітичне представлення даної моделі основане на базовій формулі прибутку:

P = S - C - V , де

(1.1)

S - вартість реалізованої продукції ;

C - сумарні постійні (умовно-постійні) витрати ;

V - сумарні змінні (умовно-змінні) витрати ;

P - прибуток .

Як наслідок будемо мати :

S - V = C + P

(1.2)

У цій формулі ліва частина представляє собою вартість відшкодування. Як бачимо, дана модель основана на положенні, що сумарні витрати на виробництво і реалізацію продукції складаються із постійних та змінних витрат.

Під постійними витратами розуміють ті , що в короткостроковому проміжку в цілому не змінюються зі зміною обсягу виробництва, оскільки безпосередньо не залежать від величини та структури виробництва та реалізації продукції. Це можуть бути оклади адміністрації, витрати по оренді, амортизаційні відрахування, податок на майно, відсотки за кредит та інші відносно постійні витрати. Слід зауважити, що в зарубіжній практиці визначення витрат виробництва, постійні витрати підрозділяються на дві групи. Це так звані залишкові і стартові витрати. До залишкових відносяться ті постійні витрати, які фірма продовжує нести в період тимчасової зупинки процесу виробництва і реалізації продукції (витрати на оренду, податок на майно та ін.). Стартові створює та частина постійних витрат, які з'являються з поновленням виробництва і реалізації продукції (оклади окремих категорій працівників та ін.).

Розрізняють також змішані витрати, які включають елементи як постійних, так і змінних витрат (наприклад оплата електроенергії, яка витрачається у технологічному процесі і йде на загальні потреби підприємства).

Існує три основних методи диференціації витрат:

1. Метод “Високий-Низький” (“High-Low”), названий також методом максимальної і мінімальної точки.

2. Графічний (статистичний) метод.

3. Метод найменших квадратів.

Валові витрати підприємства складає сума постійних і змінних витрат.

Пошук найбільш вигідних комбінацій між питомими змінними витратами (на одиницю продукції), постійними витратами, ціною і обсягом продажу можливий за допомогою операційного та маржинального аналізу.

В основі операційного аналізу, який ще називається аналізом “Витрати - обсяг - прибуток ”, - вивчення залежності фінансових результатів бізнесу від витрат і обсягів збуту продукції. Операційний аналіз часто називають аналізом беззбитковості, тому що його використання дає можливість розрахувати такий обсяг продажу (в натуральному чи вартісному виразі ), при якому прибутки співпадають з витратами. Цей обсяг характеризує точку беззбитковості, тобто критичну, оскільки продаж в обсязі меншому цієї точки веде за собою збитки, а вище - забезпечують прибуток.

Точку беззбитковості часто називають порогом рентабельності. Це важливий показник. Падіння попиту на продукцію легше перенести фірмі з низьким порогом рентабельності. Зниження порогу рентабельності можна забезпечити за рахунок зменшення постійних витрат чи росту валової маржі (ВМ). Поріг рентабельності розраховується по формулі:

, де

(1.3)

С - постійні витрати ;

КВМ - коефіцієнт валової маржі , що визначається як :

, де

(1.4)

S - вартість реалізованої продукції;

ВМ - валова маржа, яка дорівнює:

, де

(1.5)

V - змінні витрати.

У рамках грошового аналізу прибуток визначається так:

, де

(1.6)

П - прибуток;

ЗФП - запас фінансової пружності, яка представляє надлишок фактичної вартості реалізованої продукції над порогом рентабельності. Він розраховується по формулі:

(1.7)

По мірі віддалення S від її порогового значення запас фінансової пружності збільшується, що обумовлено відносним зменшення постійних витрат у релевантному діапазоні.

Таким чином, ціноутворюючі фактори, що відносяться до макроекономічного рівня, не залежать від підприємства, тобто воно не може на них впливати. Адаптація підприємства до цих факторів здійснюється шляхом управління факторами мікрорівня.

1.3 Управління цінами та стратегії ціноутворення

Ціна грає центральну роль у системі ринкового механізму і є інструментом, який функціонує тільки на основі економічних законів. В будь-якому суспільстві ціна відображає діючу модель управління економікою, являючись її похідною.

Ціноутворення - це процес формування цін на товари та послуги. Характерні дві основні системи ціноутворення: ринкове і централізоване державне ціноутворення (формування цін державними органами).

В умовах ринку превалює децентралізоване ціноутворення, яке функціонує на базі взаємодії попиту і пропозиції. В цьому випадку повністю відсутнє директивне сквозне планування, а ціноутворення являє собою багатогранний процес, який підкоряється впливу багатьох факторів. Основним регулятором являється ринок, затвердження цін відсутнє, базою цін стають світові ціни. Формування цін здійснюється на рівні підприємства-виготовника, а узгодження їх з замовником (споживачем) здійснюється в момент заключення з ним прямого договору чи в момент акту купівлі-продажу. При вільних цінах надлишок доходів спочатку відображається на рівні цін, відбувається перерозподіл доходів, змінюється напрямок інвестицій і, таким чином, встановлюється рівновага в економіці.

Цінова політика представляє собою важливий елемент загальної стратегії підприємства, і безпосередньо входить у такий великий її розділ, як ринкова стратегія. Вона з'єднує в собі як стратегічні, так і тактичні аспекти і в найбільш загальному вигляді може бути визначена як діяльність керівництва підприємства по встановленню, підтримці і зміненню цін на продукцію, яка здійснюється в руслі загальної стратегії підприємства і спрямована на досягнення його цілей і задач. Тут необхідно відмітити роль маркетингу, який представляє собою організацію роботи підприємства з орієнтацією на ринковий попит.

Стратегічні аспекти цінової політики включають договірні заходи по встановленню і зміненню цін, які спрямовані на врегулювання діяльності всієї виробничої і товаропровідної мережі підприємства, і підтримку конкурентоспроможності продукції і послуг у співвідношенні з цілями і задачами загальної стратегії фірми.

Тактичні аспекти цінової політики включають заходи короткострокового і разового характеру, які спрямовані на виправлення деформації в діяльності виробничих підрозділів і товаропровідної мережі, яка виникає внаслідок непередбачених змін цін на ринках чи поведінки конкурентів, помилок управлінського персоналу, і можуть іноді йти всупереч стратегічним цілям підприємства.

Вибираємі підприємством стратегічні форми цінової політики і варіанти її здійснення безпосередньо випливають із її ринкової стратегії. В залежності від застосованої комбінації варіантів ринкової стратегії вибирається форма здійснення цінової політики, а саме:

Домогтися такого рівня цін, верхня границя якого забезпечувала би підприємству максимальний прибуток.

Забезпечити підприємству “нормальний прибуток” (витрати виробництва плюс середня норма прибутку).

Вести політику “цінової” конкуренції.

Здійснювати політику “нецінової” конкуренції.

Встановлювати ціни на рівні “лідера” чи цін конкурентів.

Забезпечити “престижні” ціни, особливо підкреслюючи якість продукції.

Добиватися сталості цін і прибутку маневруванням факторами виробництва.

Встановлювати низькі ціни, включаючи демпенгові, для проникнення на ринок.

Процес встановлення ціни складається із шести етапів

1). Постановка цілей і задач ціноутворення.

2). Виявлення попиту.

3). Оцінка витрат та встановлення початкової ціни.

4). Аналіз цін і товарів конкурентів.

5). Вибір методу ціноутворення.

6). Встановлення кінцевої ціни.

Постановка задач ціноутворення - це спроба фірми відповісти на питання: чого бажано домогтися за допомогою політики цін на свою продукцію. Відповіді на це питання можуть бути різними. Можливо, наприклад, що більш за все підприємство зацікавлене в збільшенні обсягів продажу, створенні репутації і захваті якомога більшої долі ринку. В цьому випадку може бути корисною політика цінового проникнення, яка передбачає встановлення знижених цін на продукцію - тобто звернення до моделі цінової конкуренції. Але й може бути зовсім інша комерційна мета - наприклад, отримання найбільшого прибутку у короткий термін. Така потреба визивається необхідністю швидкого повернення взятих у кредит коштів чи виплатою підвищених дивідендів заради підвищення курсу своїх акцій.

Другий етап - це визначення попиту на продукцію. Спеціаліст з маркетингу сформулював би цю задачу так: “оцінка еластичності попиту на продукцію від цін, по яким хочемо її продати”. Мова йде не про те, щоб визначити ємкість ринку взагалі, а не про те, скільки товару можна буде продати при різних рівнях цін. Необхідно вміти визначити залежність можливого обсягу передбачуваного продажу від рівнів цін.

Третій етап ринкового ціноутворення - оцінка витрат. Оцінка витрат та пошук шляхів їх зниження дуже важливий етап в процесі ціноутворення підприємства, який включає аналіз собівартості виготовленої продукції. Так, від рівня собівартості, а також капіталоємкості виробництва, залежить крива еластичності пропозиції для підприємства (рис. 1.1.). Ця крива показує як зростає виробництво продукції, якщо ціна на неї підвищується через незадоволеність попиту. Сенс у тому, що чим вище на ринку ціна продукції, тим у більших обсягах виробник готовий випускати цей товар.

Ціна

Кількість вироблених товарів

Рис. 2.1 Крива еластичності пропозиції від цін.

В ринковій економіці, де аксіомою являється орієнтація на запит покупця, розмір ціни дає чіткий орієнтир виробникам і, чим вище ця ціна, тим більший прибуток вона містить. Але збільшення виробництва у наслідок високої ціни, що і показує графік, потребує додаткових витрат (інвестицій), а їх джерелом може бути тільки прибуток. Тому чим нижче собівартість, тим вище прибуток з кожної одиниці продукції, тим легше і швидше можна набрати необхідні для інвестування кошти.

Наступний крок в аналізі собівартості - це розділення її на два види витрат і встановлення початкової ціни, який ми детально розглянули у параграфі 1.2. Методи формування початкової ціни на товар та основні фактори ціноутворення підприємства.

Аналіз цін і товарів конкурентів - одна із самих складних задач. В ринковій економіці інформація про ціни по конкретним угодам частіше за все є комерційною таємницею виробника, і отримати таку інформацію дуже складно. Вивчення товарів і цін конкурентів переслідує певну мету - вивчити так звану ціну байдужості, тобто ціну при якій покупцю буде все одно чий товар купувати. Виявив її можна планувати таку стратегію ціноутворення, при якій покупці віддадуть перевагу продукції вашого підприємства. Важливим кроком при цьому є аналіз пропозиція і цін конкурентів, якості їх продукції. Серед найбільш складних і важко передбачених елементів ринкової діяльності конкурентів є їх цінова політика, виявив цілі якої можна визначити і стратегії їх ціноутворення.

Наступний крок у процесі формування ціни - це вибір методу ціноутворення, який базується на попередніх етапах. Методи розрахунку цін вельми різноманітні повинні відповідати основній стратегії цінової політики підприємства.

Самий останній крок - це прийняття рішення про рівень ціни. Вибравши один із методів ціноутворення, необхідно прийняти саме цінове рішення, визначити конкретну ціну. Тут враховується цілий ряд аспектів, такий, наприклад, як психологічний, вплив різних елементів маркетингу, дотримання базових цілей цінової політики, аналіз можливої реакції на призначену ціну та інше. Навіть після встановлення кінцевої ціни, вона продовжує трансформуватися під впливом змін, які відбуваються на ринку. Тому важливо передбачити ініціативні зміни цін. Підприємство може допустити наступні відхилення від політики ціноутворення:

заплановані цінові знижки;

торгові знижки;

заплановані знижки цін як засоби стимулювання збуту;

незаплановане низьке зниження цін - “цінова війна”.

Таким чином, можна казати, що процес формування цінової політики підприємства є дуже складним і багатогранним і передбачає перед усім неодмінний контроль за виконанням цінової стратегії підприємства та врахування всіх факторів, які можуть впливати на здійснення цього процесу.

РОЗДІЛ ІІ. ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА УТВОРЕННЯ ЦІН

Рішення щодо того, яка цінова стратегія і тактика будуть обрані, яка ціна на товар буде встановлена, залежить від багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів.

До груп факторів мікро середовища, які впливають на ціни, входить:

- попит;

- конкуренція;

- посередники.

2.1 Попит, конкуренція, чиста конкуренція

Попит. Інколи назва цього фактора ціноутворення звучить в іншій інтерпретації - споживачі, що абсолютно справедливо, оскільки саме від того, чи буде прийнята споживчими та чи інша ціна на товар, залежить і обсяг продажу, і врешті-решт економічні результати діяльності фірми.

Характеристиками споживача, що впливають на ціни є:

- чутливість до цін, яка є різною в різних сегментах споживачів і залежить від цінності товару для споживача, споживчих характеристик, престижності товару, уподобань;

- поінформованості споживачів щодо наявності на ринку товарів-замінників, можливості зіставляти товари тощо.

Конкуренція

Вибір цінової стратегії залежить від характеру конкурентної структури ринку. Виділяють чотири типи ринкових структур:

- чиста (досконала) конкуренція;

- олігополія;

- монополістична конкуренція;

- монополія.



Інформація, необхідна для прийняття рішень щодо цін

Посередники
Етап життєвого циклу товару

Конкуренція

Попит
Фактори ціноутворення

Державне регулювання цін

Маркетингова стратегія
Витрати

Рис. 2.2

Кожну конкурентну ситуацію оцінюють щонайменше за трьома критеріями:

- кількість продавців і покупців;

- ринкова поведінка продавців стосовно покупців;

- ступінь чутливості до конкуренції.

Чиста конкуренція.

Основні характеристики цього типу ринку такі:

- велика кількість продавців, кожному належить незначна частка ринку, жоден з них не впливає на рівень поточних цін;

- товари повністю взаємозамінні і недиференційовані;

- відсутність цінових обмежень.

Таким чином, на ринку чистої конкуренції ціни формуються тільки під впливом попиту і пропозиції. Орієнтир при ціноутворенні - ринкові ціни. Встановлення цін вище або нижче рівня, який склався на ринку, не виправдане. У першому випадку фірма ризикує втратити покупців, які віддають перевагу товарам за нижчими цінами (адже товари повністю взаємозамінні). Ціни нижчі за ринкові - втрачені прибутки.

Приклади ринків чистої конкуренції: міжнародний ринок цінних паперів, руд кольорових металів, пшениці.

2.2 Олігополія, монополістична конкуренція, монополія

Олігополія - ситуація, кількість фірм незначна або кілька з них домінують на ринку. Суто з формального погляду щодо позиції фірм вважається, що на олігополістичному ринку чотири великі фірми виготовляють більше половини продукції;

- товари недиференційовані (недиференційована конкуренція) або диференційовані (диференційована олігополія);

- кожна фірма чутлива до маркетингових заходів, у тому числі до цінової політики конкурентів.

Прикладами олігополістичних ринків можуть бути: сталь, алюміній (недиференційована олігополія); комп'ютери, автомобілі (диференційована олігополія).

У розпорядженні фірми, яка діє в умовах олігополістичної конкуренції, кілька цінових стратегій: передусім стратегія цінового лідера, якщо фірма має відчутні переваги перед конкурентами, наприклад, за витратами. Відповідно інші фірми при цьому наслідують лідера, встановлюючи ціни, які не перевищують ціни лідера, стратегія наслідування лідера.

Ще один варіант цінової політики в умовах олігополістичної конкуренції - координація дій при встановленні цін на товари, якщо, безумовно, це не заборонено законодавством. Прихована координація полягає в тому, що всі фірми-конкуренти, по-перше, при визначенні ціни використовують однакову норму прибутку, а по-друге, надалі під впливом ринкових факторів змінюють ціни в одному й тому ж напрямі.

Монополістична конкуренція. Для ринку монополістичної конкуренції характерно:

- велика кількість фірм і гостра конкуренція між ними;

- товари диференційовані, що сприяє формуванню переваг споживачів і визначає незалежність фірми від конкурентів тією мірою, в якій диференціація товару забезпечує її монопольне становище на ринку;

- легкість проникнення на ринок нових фірм (також завдяки несхожості товарів і послуг, які пропонуються ринку);

- відмінність між товарами пояснює широкий діапазон цін на товари;

- вплив маркетингових заходів конкурентів менший порівняно з олігополістичними ринками;

- вдосконалення продукції, значна роль реклами торгових марок.

У центрі уваги на ринках монополістичної конкуренції - диференціація товару. Переваги, які споживачі віддають торговій марці, дозволяють отримати прибутки, вищі від загально ринкових. При цьому говорять про ринкову силу, яка дає змогу встановлювати вищі за конкурентні ціни. Зрозуміло, що ринкова сила більша у диференційованих товарів порівняно з подібними.

Виміряється ринкова сила коефіцієнтом ринкової сили, який визначається як відношення коефіцієнта націнки для марки до середнього на ринку значення цього коефіцієнта:

Коефіцієнт Коефіцієнт націнки для марки

ринкової = .

сили Середнє значення коефіцієнта

націнки для марки

При цьому коефіцієнт націнки для марки визначається:

Коефіцієнт Е ц

Націнки =

1+Е ц

При монополістичній конкуренції актуальними є такі цінові стратегії:

- встановлення цін за географічним принципом;

- встановлення цін у межах товарної номенклатури;

- стратегія цін на додаткові товари;

- психологічна модифікація цін.

Монополія. Для ринку чистої монополії характерним є наявність одного і багатьох покупців. Монополістом може бути і приватна фірма, і держава.

У першому випадку монополія характерна для податку життєвого циклу товару - впровадження товару на ринок. Проте така ситуація, як відомо, є тимчасовою і визначає певні цінові стратегії. Фірма-монополіст має великі можливості для встановлення цін на свою продукцію, незважаючи на ціни конкурентів. Широко застосовуються при цьому дискримінаційні ціни.

Якщо монополіст виступає в особі держави (наприклад, при визначенні цін, ціна проїзду в метрополітені, на комунальні послуги), підходи до ціноутворення інші. Це встановлення цін:

- нижче собівартості (з орієнтацією на ті групи населення, які не можуть сплатити повну вартість товару);

- на рівні, який покриває витрати;

- високі ціни (з метою обмеження споживання продукту).

Можна зробити стислі висновки щодо впливу конкуренції на ціноутворення в різних конкурентних ситуаціях: цінова незалежність фірми в умовах монополії - велика, в умовах олігополії та монополістичної конкуренції - часткова, а в умовах чистої конкуренції -- мінімальна.

Конкуренція впливає на ціни на трьох рівнях:

Перший рівень конкуренції - конкуренція між фірмами, які виготовляють подібні товари (наприклад, компакт-диски виробництва різних фірм).

Другий рівень включає несхожі товари - замінники, які вирішують проблему споживачів аналогічним способом (аудіокасети, компакт-диски).

Третій рівень конкуренції охоплює товари, які вирішують ту саму проблему, але іншим способом ( С-файли, які мають те ж призначення що і компакт-диски, але передбачають не купівлю товару, а права послухати музику).

Інший приклад. Фірма-виробник фільтрів для очищення води має взяти не тільки витрати та попит на товари безпосередніх конкурентів (виробників фільтрів „Brita”, „Бар'єр” та ін.), а й існування таких альтернативних форм задоволення потреби у чистій питній воді, як артезіанська вода, стаціонарні установки для очищення води тощо.

Таким чином, визначаючи ціни, слід враховувати три рівні конкуренції:

- конкуренцію між фірмами однієї галузі;

- конкуренцію між товарами-замінниками;

- міжгалузеву конкуренцію.

РОЗДІЛ ІІІ. ПРИЧИНИ, СТРАТЕГІЯ ТА НАСЛІДКИ ЦІНОВИХ ВІЙН

3.1 Моделі олігополії

Олігополія -- це ринкова структура, при якій в реалізації якого-небудь товару домінує дуже мало продавців, а поява нових продавців утруднена або неможлива. Товар, що реалізовується олігополістичними фірмами, може бути і диференційованим і стандартизованим.

Зазвичай на олігополістичних ринках панує від двох до десяти фірм, на які доводиться половина і більше загальних продажів продукту.

На олігополістичних ринках, щонайменше, деякі фірми можуть впливати на ціну завдяки їх великим долям кількості товару, що загалом випускається. Продавці на олігополістичному ринку знають, що коли вони або їх суперники змінять ціни або об'єм продажів, що випускається, то наслідки позначаться на прибутках всіх фірм на ринку. Продавці усвідомлюють свою взаємозалежність. Передбачається, що кожна фірма в галузі визнає, що зміна її ціни або випуску викличе реакцію з боку інших фірм. Реакція, яку який-небудь продавець чекає від фірм, що змагаються, у відповідь на зміни встановлених їм ціни, об'єму| випуску або зміни діяльності в області маркетингу, є основним чинником, що визначає його рішення. Реакція, яку окремі продавці чекають від своїх суперників, впливає на рівновагу на олігополістичних| ринках.

У багатьох випадках олігополії захищені бар'єрами для входу на ринок, схожими з тими, які існують для монопольних фірм. Природна олігополія існує, коли декілька фірм можуть поставляти продукцію для всього ринку при нижчих довгострокових витратах, ніж були б у безлічі фірм.

Можна виділити наступні риси олігополістичних ринків:

1. Всього декілька фірм забезпечують весь ринок. Продукт може бути як диференційованим, так і стандартизованим.

2. По крайньому заходу, деякі фірми в олігополістичній| галузі володіють великими ринковими долями. Отже, деякі фірми на ринку здатні впливати на ціну товару, варіюючи його наявність на ринку.

3. Фірми у галузі усвідомлюють свою взаємозалежність.

Немає єдиної моделі олігополії, хоча розроблений цілий ряд моделей [1].

3.2 Характерні риси олігополії, цінові війни

Якщо припустити, що на місцевому ринку існує тільки| жменька продавців, що реалізовує стандартизований товар, то можна розглянути модель “свідомого суперництва”. Кожна фірма на ринку прагне максимізувати прибуток і, кожна припускає, що її конкуренти твердо дотримуватимуться початкової ціни.

Цінова війна -- цикл послідовних зменшень ціни фірмами|, що змагаються на олігополістичному| ринку. Вона є одним з багатьох можливих наслідків олігополістичного суперництва. Війни цін хороші для споживачів, але|та| погані для прибутків продавців.

Легко зрозуміти, як фірми втягуються в цю війну. Оскільки кожен продавець думає, що інший не реагуватиме на його пониження ціни, то у кожного з них є спокуса збільшити продажі, скорочуючи ціни. Знижуючи ціну нижче за ціну свого конкурента, кожен продавець може захопити весь ринок - або він так думає - і може тим самим збільшити прибуток. Але конкурент відповідає пониженням ціни. Війна цін продовжується до тих пір, поки ціна не падає до рівня середніх витрат. У рівновазі обидва продавці призначають одну і ту ж ціну P=AC=MC. Загальний ринковий випуск такий же, який мав би місце при довершеній конкуренції. Припускаючи, що кожна фірма завжди підтримує свою поточну ціну, інша фірма завжди може збільшити прибуток, вимагаючи на 1 грн. менше, ніж її суперниця. Звичайно, інша фірма не збереже колишню ціну, оскільки вона усвідомлює, що може отримати великий прибуток, вимагаючи на 1 копійку менше конкурента.

Рівновага існує тоді, коли жодна фірма більше не може отримувати вигоди від пониження ціни. Це відбувається, коли Р=АС|, а економічні прибутки рівні нулю|. Зниження ціни нижче за цей рівень приведе до збитків. Оскільки кожна фірма допускає, що інші фірми не мінятимуть ціну, то у неї немає стимулу збільшувати ціни. Зробити так, означало б втратити всі продажі на користь конкурентів, які, як передбачається, утримують свою ціну незмінною на рівні Р=АС|. Це так звана рівновага Бертрана. Загалом на олігополістичному| ринку рівновага залежить від припущень|гадка|, які роблять фірми про реакцію своїх суперників.

До нещастя для споживачів, цінові війни зазвичай недовговічні. Олігополістичні фірми випробовують спокусу вступити між собою в співпрацю, щоб встановлювати ціни і ділити ринки так, щоб уникнути перспективи цінових воєн і їх неприємної дії на прибуток.

3.3 Змова і картелі

Картель -- це група фірм, що діють спільно і що погоджують рішення з приводу об'ємів випуску продукції і цін так, якби вони були єдиною монополією. У деяких країнах, наприклад в США, картелі заборонені законом. Фірми, обвинувачені в змовах для сумісного встановлення ціни і контролю над об'ємами продукції, що випускається, піддаються санкціям.

Але картель -- це група фірм, отже він стикається з труднощами при встановленні монопольних цін, яких не існує у чистої монополії. Основною проблемою картелів є проблема узгодження рішень між фірмами-членами і встановлення системи обмежень (квот) для цих фірм.

Утворення картеля. Припустимо в деякій місцевості декілька виробників стандартизованої продукції хочуть утворити картель. Допустимо, що є 15 регіональних постачальників даного продукту. Фірми призначають ціну рівну середнім витратам. Кожна з фірм боїться підняти ціну з побоювання, що інші не послідують за нею і її прибутки стануть негативними. Допустимо, що випуск знаходиться на конкурентному рівні Qc (див. мал. 1.1 гр. А), відповідному розміру випуску, при якому крива попиту перетинає криву МС, горизонтальною сумою кривих граничних витрат кожного продавця, що є. Крива МС була б кривою попиту, якби ринок був повністю конкурентним. Кожна фірма (фірма-виготовлювач) випускає 1/15 частина загального випуску Qc.

Рис. 2.3

Первинна рівновага існує в т. Е. Конкурентна ціна рівна Рс. При цій ціні кожен виробник отримує нормальний прибуток. При картельній ціні Pm, кожна фірма могла б отримувати максимальні прибутки, встановлюючи Pm=MC. Якщо всі фірми поступлять так, то буде надмірна кількість цементу, рівне QMQ од. у місяць. Ціна впала б до Рс. Щоб підтримати картельну ціну, кожна фірма (фірма-виготовлювач) повинна проводити не більше, ніж величина квоти qm.

Для встановлення картеля необхідно зробити наступні кроки.

1. Впевнитися, що існує бар'єр для входу в галузь, щоб запобігти продажу товару іншими фірмами після підвищення ціни. Якби був можливий вільний вхід в галузь, та збільшення ціни привернуло б нових виробників. Отже, пропозиція зросла б, а ціна впала б нижче за монопольний рівень, який прагнути підтримувати картель.

2. Організувати зустріч всіх виробників даного виду товару, для встановлення сумісних орієнтирів по загальному рівню випуску продукції. Зробити це можна, оцінивши ринковий попит і вирахувавши граничний дохід для всіх рівнів випуску. Вибрати випуск, для якого MC=MR (передбачається, що у всіх фірм однакові витрати виробництва. Монопольний випуск максимізує прибутки у всіх продавців. Це зображено на гр. А рис.1.1. Крива попиту на товар в регіоні - D. Граничний дохід, відповідний цією кривою, - MR. Монопольний випуск рівний Qm, що відповідає перетину MR і МС. Монопольна ціна рівна Pm. Поточна ціна рівна Рс, а поточний випуск Qс. Отже, поточна рівновага є такою ж, як конкурентна.

3. Встановити квоти кожному членові картеля. Поділити загальний монопольний випуск, Qm, між всіма членами картеля. Наприклад, можна дати вказівку кожній фірмі поставляти 1/15 Qm кожного місяця. Якби у всіх фірм були однакові функції витрат, то це було б еквівалентно тому, щоб рекомендувати фірмам врівноважувати виробництво до тих пір, поки їх граничні витрати не порівнялися б з ринковим граничним доходом (MR`). До тих пір, поки сума місячних випусків всіх продавців рівна Qm, можна підтримувати монопольну ціну.

4. Встановити процедуру проведення затверджених квот в життя. Цей крок є вирішальним для того, щоб зробити картель працездатним. Але його дуже важко реалізувати, оскільки у кожної фірми є стимули розширювати своє виробництво при картельній ціні, але якщо всі збільшать випуск, то картель приречений, оскільки ціна повернеться до свого конкурентного рівня. Це легко показати. Графік В (рис.1.1) показує граничні і середні витрати типового виробника. До здійснення картельної угоди фірма поводиться так, як ніби попит на її випуск при ціні Рс є нескінченно еластичним. Вона боїться підняти ціну з побоювання втратити всі свої продажі на користь конкурента. Вона випускає кількість продукту qc. Оскільки всі фірми поступають так само, то галузевий випуск складає Qс , є величиною випуску, який існував би при довершеній конкуренції. При знов встановленій картельній ціні фірмі дозволений випуск qm продукту, відповідний точці, в якій MR` дорівнює граничним витратам МС кожної окремої фірми. Допустимо, що власники будь-якої з фірм вважають, що ринкова ціна не знизиться, якщо вони продаватимуть більше, ніж це кількість. Окрема фірма може опинитися в стані, що перевищує свою квоту, без відчутного зниження ринкової ціни. Припустимо, що всі виробники перевищують свої квоти, щоб максимізувати свої прибутки при картельній ціні Pm. Галузевий випуск збільшився б до Q`, при якому Pm=МС, внаслідок чого існував би надлишок продукту, оскільки попит менше пропозиції при цій ціні. Отже, ціна падатиме, поки не зникне надлишок, тобто до рівня Рс, і виробники повернулися б туди, звідки вони починали.

Картелі зазвичай намагаються встановити штрафи для тих, хто обходить квоти. Але основна проблема полягає в тому, що як тільки встановлюється картельна ціна, окремі фірми, прагнучи максимізувати прибуток, можуть заробити більше шляхом обману. Якщо одурюють всі, то картель розпадається, оскільки економічні прибутки падають до нуля.

Картелі також стикаються з проблемою при ухваленні рішень про монопольну ціну і рівень випуску. Ця проблема особливо гостра, якщо фірми не можуть домовитися про оцінку ринкового попиту, його ціновій еластичності або якщо у них різні витрати виробництва. Тобто фірми з вищими середніми витратами добиваються вищих картельних цін.

3.4 Ціноутворення в умовах олігополії

Олігополія пропозиції виникає тоді, коли галузевий попит як сукупний попит безлічі покупців задовольняється невеликим числом виробників. Оскільки на частку олігополіста доводиться значна частина галузевої пропозиції, що дозволяє йому впливати на ціну, то крива попиту на продукцію олігополії, як і на монополізованому ринку, має негативний нахил. Специфічним чинником ціноутворення на олігопольному ринку є те, що при виборі точки на своїй кривій попиту олігополіст разом з еластичністю попиту і динамікою витрат виробництва бере до уваги можливу реакцію своїх конкурентів. Так, в простому випадку дуополії коли на ринку є лише два продавці (А і В)(РA РB), і об'ємів їх випуску (QA QB). Якщо дуополісти при заданому галузевому попиті, представленому функцією Р = P(Q) = P(QA + QB) як інструмент конкуренції використовують об'єм випуску, дотримуючись однакової ціни: ра = рв = P то прибуток фірми є функцією двох змінних: (QAQB)=P(QAQB) QA TC(QA). Умовою її максимізації є рівність:

dA / dqA = A / qA + B / qB * dqB / dqA = 0

(1.8.)

Параметр dqB/dqA називається коефіцієнтом реакції, який показує, наскільки змінюється випуск фірми В при зміні випуску фірми А на одиницю. Як правило, у момент ухвалення рішення про об'єм випуску фірмі невідоме дійсне значення коефіцієнта реакції, і вона вимушена спиратися на його очікуване значення. Коли конкуренти ведуть “війну цін”, то функція прибутку приймає вигляд A = A (PAPB), а умова її максимізації:

dA / dPA = A / PA + B / PB * dPB / dPA = 0

(1.9.)

В цьому випадку об'єктом прогнозування для фірми стає параметр dPB / dPA.

Характер у відповідь дій одного з конкурентів на дії інших залежить від багатьох об'єктивних і суб'єктивних обставин. Моделі ціноутворення на олігополістичному ринку повинні містити певний алгоритм взаємозалежності стратегій суперників. Цим пояснюється існування великого числа теорій ціноутворення на ринку олігополії, що розрізняються концепціями формування очікувань олігополіста відносно поведінки конкурентів. При моделюванні поведінки олігополістів широко використовуються інструменти теорії ігор.

3.5 Ціноутворення, що обмежує вхід в галузь

Фірми на олігополістичних ринках можуть встановлювати ціни таким чином, що потенційним новим виробникам на ринку було невигідно почати на ньому торгівлю. Для досягнення цієї мети фірми на ринку можуть встановлювати ціни, які не максимізували їх поточні прибутки. Натомість вони встановлюють ціни з таким розрахунком, щоб утримати нових виробників від входу на ринок і надання знижуючої дії на майбутні прибутки.

Фірми або змовляються, або наслідують приклад інших фірм при встановленні таких цін, які могли б запобігти вступу на ринок “чужаків”. Для досягнення цієї мети вони оцінюють мінімально можливі середні витрати будь-якого нового потенційного виробника і припускають, що будь-який новий виробник прийме ціну, встановлену існуючими фірмами, і її дотримуватиметься.

Графік А на мал. 2.4. показує криву LRAC потенційного нового виробника на олігополістичному ринку. Якщо фірма не може сподіватися на ціну, на свій товар, рівну щонайменше P`=LRACmin, то вона зможе отримувати економічний прибуток, увійшовши на ринок. Припустимо, що фірми, що існують в галузі, організовують картель, щоб максимізувати поточний прибуток. Тоді вони встановлять ціну Pm, відповідну випуску, при якому MR=MC. При цій ціні продавалося б Qm штук товару, і існуючі фірми ділили б загальний випуск між собою. Проте, оскільки Pm > LRACmin потенційних нових виробників, то картель приречений на провал, якщо тільки не існує бар'єру для входу на ринок. Отже, фірми знають, що встановлювати монопольну ціну марно. При монопольній ціні більше фірм увійде на ринок і пропоновану для продажу кількість товару зросте, отже, ціна і прибутки впадуть.

Рис. 2.4

Ціною, що обмежує вхід на ринок, є ціна, достатньо низька, щоб запобігти появі на ринку як продавців так і нових потенційних виробників. Припустимо, що криві середніх витрат фірм виглядають так само, як і у нових виробників. В цьому випадку будь-яка ціна вище P` спровокує вхід “чужаків”. Отже, фірмам галузі доведеться утримувати ціну на рівні P`=LRACmin. За цією ціною вони продадуть Ql продукту, що більше, ніж вони продали б, якби ціна була достатньо високою, щоб сприяти вступу на ринок нових фірм, але тоді вони отримують нульовий економічний прибуток.

Якщо фірми володіють перевагою низьких витрат, яких немає у нових потенційних виробників, то вони зможуть витягувати в довгостроковому плані економічний прибуток при ціні P` і в той же час утримувати потенційних виробників від входу на ринок.

Ціноутворення, що обмежує вхід на ринок, показує, яким чином побоювання перед появою на ринку нових конкурентів можуть підштовхнути прибутки фірми, що максимізували, тимчасово не використовувати свою монопольну владу на ринку.

3.6 Реклама при олігополії

На олігополістичних ринках окремі фірми враховують можливу реакцію своїх конкурентів до того, як починають рекламу і роблять інші витрати по просуванню товару на ринок. Олігополістична фірма може істотно збільшити свою частку ринку за допомогою реклами тільки в тому випадку, якщо фірми, що змагаються, не завдадуть у відповідь удару, почавши свої власні рекламні кампанії.

Для того, щоб краще зрозуміти проблеми, з якими стикається олігополістична при виборі стратегії маркетингу, корисно підійти до неї з позиції теорії ігор. Тобто фірми повинні виробити для себе стратегію Максимівну, і вирішити, вигідно їм починати рекламні кампанії чи ні. Якщо фірми не починають рекламні кампанії, то їх прибутки не змінюються. Проте, якщо обидві фірми прагнуть уникнути якнайгіршого результату, провівши стратегію, то вони обидві починають рекламувати свій товар. Обидві женуться за прибутком і обидві у результаті мають втрати. Це відбувається тому, що кожна вибирає стратегію з найменшими втратами. Якби вони домовилися не рекламувати, то вони отримали б великі прибутки.

Є також докази того, що реклама на олігополістичних ринках здійснюється у великих масштабах, чим це необхідно для максимізації прибутків. Часто реклама конкуруючих фірм веде тільки до підвищення витрат, не збільшуючи при цьому збут продукції, оскільки фірми, що змагаються, зводять рекламні кампанії один одного нанівець.

Інші дослідження показали, що реклама сприяє підвищенню прибутку. Вони указують на те, що чим вище частка витрат на рекламу по відношенню до об'єму продажів в галузі, тим вище галузева норма прибутків. А оскільки вищі норми прибутку вказують на наявність монопольної влади, то це вказує на те, що реклама веде до більшого контролю за ціною. Неясно, чи обумовлюють вищі рекламні витрати вищі прибутки, чи вищі прибутки викликають великі витрати на рекламу.

Інші моделі олігополії. Щоб спробувати пояснити певні типи ділової поведінки, розроблені інші моделі олігополії. Перша намагається пояснити незмінність цін; друга - чому фірми часто слідують за ціновою політикою фірми, яка виступає як лідер в оголошенні зміни ціни; третя показує, яким чином фірми можуть встановлювати ціни так, щоб не максимізувати поточні прибутки, та зате максимізувати прибуток в довгостроковому плані, шляхом запобігання появі на ринку нових продавців.

Висновок

Крім чинників, що визначають ринковий попит і ринкову пропозицію, рівень рівноважної ціни залежить від характеристик ринку, на якому здійснюються торгові операції. Характеристики ринку формуються як умовами його функціонування (відкритий - закритий, організований - стихійний і ін.), так і об'єктами здійснюваних на нім операцій (нерухомість, послуги, патенти, облігації і ін.). Сукупність декількох характеристик ринку утворює його структуру, або тип. Шляхом поєднання різних властивостей ринку можна скласти велике число ринкових структур, але найбільш поширеними з них на ринку благ є олігополія, довершена конкуренція, монополія і монополістична конкуренція.

В умовах олігополії специфічним чинником ціноутворення є багатоваріантний стратегічний план реакції виробника на очікувані дії нечисленних конкурентів. Через неоднозначності у відповідь реакцій олігополістів не існує єдиної теорії олігопольного ціноутворення. Але у будь-якому випадку ціна на ринку олігополії пропозиції за інших рівних умов перевищує ціну, що складається на ринку довершеної або монополістичної конкуренції, і нижче за монопольну ціну.

Отже, ми можемо зробити такі висновки::

1. Незначне зменшення ціни одним конкурентом призводить до повної втрати прибутку іншим (в крайньому випадку якщо попит дуже еластичний і товари є повними замінниками)

2. У кожний даний момент є значний стимул для кожного конкурента до зниження ціни

3. На тривалому проміжку часу цінова війна веде до зниження сукупного доходу компанії.

4.Цінова війна закінчується встановленням конкурентної рівноваги.

5. Тривала цінова війна вигідна для покупця.

Список використаної літератури

1. Андреюк Н.В. Мікроекономіка: Навч. посібник. - К.: Кондор, 2006.

2. Базілінська О.Я., Мініна О.В. Мікроекономіка: Навч. посібник / За ред. О.Я. Базілінської. Видання 2-ге, перероб. і доп. - К.: «Центр навч. л-ри», 2005.

3. Горобчик Т.Т. Мікроекономіка: Навч.-метод. підручник. - К.: ЦУЛ, 2002.

4. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка. / За ред. З. Ватаманюка, С. Панчишина. К.: «Видавничий Дім Альтернативи», 2005.

5. Задоя А.О. Мікроекономіка: Курс лекцій: Навч. посібник. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2000..

6. Микроекономика: Учеб. Пособие для вузов/ Земляков Д. Н.-М., 2000.

Інтернет ресурси

1. http://enbv.narod.ru/text/Econom/polit/index.html

2. http://www.lib.com.ua/

3. http://library.if.ua/cat/7.html

4. http://chitalka.info/

5. http://readbookz.com/

6. http://books.efaculty.kiev.ua/isekvc/1/

7. http://catalog.vvman.lutsk.ua/?c=11

8. http://www.br.com.ua/meta

9. http://www.ukrstat.gov.ua/

Додаток А

Таблиця 3.1

Обсяги обороту роздрібної торгівлі за січень 2009 року

	Оборот роздрібної торгівлі за січень 2009р., млн.грн.	Темпи зростання обороту роздрібної торгівлі (у порівнянних цінах), %
		січень 2009р. до січня 2008р.	довідково: січень 2008р. до січня 2007р.
Україна	30144,3	92,9	127,1
Автономна Республіка Крим	1052,7	91,0	126,3
Вінницька	834,7	94,2	132,3
Волинська	554,5	97,3	114,7
Дніпропетровська	2330,9	90,7	126,4
Донецька	2991,4	89,3	138,1
Житомирська	648,9	99,8	115,6
Закарпатська	600,9	90,9	122,3
Запорізька	1290,3	82,6	125,3
Івано-Франківська	867,9	93,1	143,0
Київська	1054,8	93,0	129,1
Кіровоградська	526,5	96,0	128,2
Луганська	1284,7	97,6	126,3
Львівська	1402,4	92,0	119,7
Миколаївська	717,5	95,8	128,0
Одеська	1719,3	98,7	123,8
Полтавська	746,3	93,2	114,6
Рівненська	567,5	97,7	126,2
Сумська	600,7	98,9	121,3
Тернопільська	489,7	96,9	123,9
Харківська	2356,5	88,3	128,3
Херсонська	584,1	96,2	125,5
Хмельницька	599,6	89,7	132,9
Черкаська	635,6	89,7	124,9
Чернівецька	426,5	99,4	140,8
Чернігівська	567,5	92,8	129,8
м.Київ	4398,9	96,0	131,4
м.Севастополь	294,0	98,9	115,3

© Держкомстат України, 1998-2009

Додаток Б

Таблиця 3.2

Індекси споживчих цін за регіонами у 2009 році

(до попереднього місяця) (відсотків)

	Січень
Україна	102,9
Автономна Республіка Крим	102,6
Вінницька	102,3
Волинська	101,8
Дніпропетровська	103,2
Донецька	103,3
Житомирська	101,9
Закарпатська	102,7
Запорізька	102,9
Івано-Франківська	103,1
Київська	101,5
Кіровоградська	102,1
Луганська	103,1
Львівська	103,8
Миколаївська	102,7
Одеська	103,0
Полтавська	102,6
Рівненська	102,9
Сумська	102,4
Тернопільська	102,5
Харківська	102,7
Херсонська	103,2
Хмельницька	102,5
Черкаська	102,9
Чернівецька	102,7
Чернігівська	103,4
м. Київ	103,6
м. Севастополь	103,1

© Держкомстат України, 1998-2009

Додаток В

Таблиця 3.3

Фінансові результати діяльності підприємств за регіонами за 2008 рік

(попередні дані) (млн. грн.)

	Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування	Підприємства, які одержали прибуток	Підприємства, які одержали збиток
		у % до загальної кількості підприємств	фінансовий результат	у % до загальної кількості підприємств	фінансовий результат
Україна1	57910,2	66,1	140934,2	33,9	83024,0
Автономна Республіка Крим	-622,0	62,4	1473,9	37,6	2095,9
Вінницька	-224,3	68,3	876,2	31,7	1100,5
Волинська	-983,1	62,5	576,8	37,5	1559,9
Дніпропетровська	17941,5	62,1	29340,8	37,9	11399,3
Донецька	9350,1	63,8	19353,8	36,2	10003,7
Житомирська	-22,6	66,3	763,2	33,7	785,8
Закарпатська	-140,0	76,7	529,8	23,3

Подобные документы

• Система цін та особливості вітчизняного ціноутворення в ринкових умовах

  Суть процесу та елементи методології ціноутворення. Умови здійснення процесу ціноутворення на підприємстві. Система та моделі цін і ознаки, покладені в її основу. Причини недоліків вітчизняного ціноутворення, його особливості в умовах переходу до ринку.
  
  реферат [44,7 K], добавлен 31.08.2009
  

• Принципи ціноутворення в умовах ринку

  Ціна як один з найбільш важливих інструментів регулювання економіки. Принципи ціноутворення в умовах сучасної ринкової економіки, фактори, що впливають на даний процес та їх значення. Методика та основні етапи розрахунку відпускної оптової ціни виробу.
  
  контрольная работа [55,9 K], добавлен 03.11.2010
  

• Корпорації. Методи втановлення цін на продукцію

  Ціни і ціноутворення як важливі складові функціонування ринкового механізму, головний елемент маркетингового інструментарію по отриманню прибутку. Фактори, що впливають на визначення цін на продукцію підприємства, типові стратегії ціноутворення.
  
  контрольная работа [56,6 K], добавлен 28.11.2009
  

• Цінова стратегія підприємства і сучасний стан, тенденції розвитку та цінова політика на ринку продовольчих товарів

  Групи цінових стратегій. Індекси споживчих цін у окремих країнах Європи. Характеристика стратегічних завдань щодо реалізації пріоритетів ціноутворення на продовольчі продукти. Види стратегії високих цін та чинники, від яких залежить її ефективність.
  
  контрольная работа [117,9 K], добавлен 23.01.2011
  

• Ціни та методи ціноутворення

  Ціна як важлива складова ринкової економіки та еквівалент обміну товарів. Попит і пропозиція у формуванні ціни. Основні види ринкових цін і їх структура. Принципи та методи ціноутворення. Державне регулювання сучасного ціноутворення в Україні.
  
  курсовая работа [67,6 K], добавлен 19.06.2008
  

• Аналіз особливостей ціноутворення в Україні та еквівалентність міжгалузевого товарообміну

  Аналіз становлення системи ціноутворення в агропромисловому комплексі України. Особливості ціноутворення в країнах із розвинутою економікою. Процес формування і реалізації механізму ціноутворення на аграрну продукцію, його вплив на досягнення дохідності.
  
  статья [27,9 K], добавлен 11.09.2017
  

• Ціноутворення на ринках факторів виробництва

  На ринку факторів виробництва з боку попиту виступають фірми для споживання виробничих факторів, з боку пропозиції – власники факторів – домогосподарства. Стратегія ціноутворення - вибір підприємством динаміки зміни вихідної ціни товару в умовах ринку.
  
  курсовая работа [107,5 K], добавлен 28.12.2008
  

• Ціноутворення в інвестиційній сфері

  Типологія ринкової сфери з позицій ціноутворення. Специфіка та ознаки системи ціноутворення в інвестиційній сфері. Українська система ціноутворення у будівництві: кошторисні нормативи, правила визначення вартості будівництва, інвесторська документація.
  
  реферат [32,6 K], добавлен 28.11.2010
  

• Ціноутворення на металургійну продукцію на зовнішньому ринку

  Розвиток систем ціноутворення в галузі підприємств металургії та управління цим процесом в сфері ЗЕД, задля сприяння підвищенню ефективності їх виробничої діяльності. Удосконалення системи ціноутворення на експортовану металургійну продукцію ВАТ "АМК".
  
  дипломная работа [636,8 K], добавлен 27.07.2014
  

• Фактори ціноутворення на ринку цінних паперів в Україні

  Фактори ціноутворення на ринку цінних паперів, їх дослідження з урахуванням особливостей розвитку світових ринків цінних паперів. Зростання фінансової глибини світової економіки і ролі боргових фінансових інструментів. Фундаментальні і специфічні фактори.
  
  статья [251,3 K], добавлен 24.10.2017
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам