Інноваційні процеси на підприємстві

Зміст

Вступ

Економічна ефективність впровадження нової техніки і організаційно-технічних заходів

Результати інноваційної діяльності підприємства

Загальна характеристика інноваційних процесів. Поняття і класифікація їх видів

Вплив на виробництво інноваційних процесів. Методика обчислення показників

Технічний розвиток підприємства, суть і основні форми

Вступ

Інноваційна діяльність підприємства -- це такий вид діяльності, який сприяє перетворенню досягнень науково-технічного прогресу в реальні нові технології, товари, послуги, методи організації та управління виробничими процесами підприємств. Під інноваційним процесом розуміють сукупність безперервно здійснюваних у просторі і часі якісно нових прогресивних змін, які носять назву процесів впровадження нової техніки. Нова техніка - це результати наукових досліджень, що реалізуються вперше, результати прикладних розробок, які вміщують винаходи та інші наукові досягнення, нові або вдосконалені процеси в-ва, способи організації в-ва і праці, що забезпечують підвищення техніко-економічних показників в-ва або вирішення соціальних та інших завдань його розвитку.

Науково-технічні розробки виступають як проміжний результат науково-виробничого циклу та через практичне застосування перетворюються в науково-технічні інновації -- кінцевий результат. Отже, науково-технічні інновації підприємства повинні:

1) нести в собі новизну;

2) задовольняти ринковий попит;

3) приносити прибуток виробнику.

Розрізняють три логічні форми інноваційних процесів підприємства: прості внутрішні, прості міжорганізаційні та розширені міжорганізаційні.

Простий внутрішній процес передбачає створення та використання інновацій всередині одного і того ж підприємства. Інновація в цьому випадку не набуває безпосередньо товарної форми. При простому міжорганізаційному інноваційному процесі нововведення виступає як предмет купівлі-продажу. Тут відбувається розподіл функції виробництва та функції споживання нововведення.

Розширений міжорганізаційний інноваційний процес проявляється в порушенні монополії першого винахідника нововведення та в утворенні нових його виробництв, що сприяє конкуренції та вдосконаленню якості винайденого товару, технології чи послуги.

Простий інноваційний процес переходить в товарний через дві фази:

перша -- створення нововведення, друга -- його розповсюдження.

Перша фаза - це послідовні етапи наукових досліджень, дослідно-конструкторських робіт, організації дослідного виробництва і збуту інноваційного продукту.

До першої фази відносять також розповсюдження інформації про новий продукт через інформаційно-комунікаційні канали.

На другому етапі проходить розповсюдження інновації в нових умовах та в нових місцях використання. В результаті другого етапу зростає кількість як виробників інноваційного продукту, так і його споживачів. Для швидкого розповсюдження інновації необхідна розвинена інфраструктура.

Інновації можна класифікувати за рядом ознак. Залежно від технологічних параметрів інновації поділяють на продуктові і процесові. Продуктові інновації включають використання нових матеріалів, нових напівфабрикатів і комплектуючих, отримання принципово нових продуктів.

Процесові інновації означають нові методи організації виробництва, нові технології, нові методи управління виробництвом. Процесові інновації можуть бути пов'язані з створенням нових організаційних структур в складі підприємства.

За типом ринкової новизни інновації поділяються на: нові для світових ринків, нові для національних ринків, нові для конкретного підприємства або групи підприємств.

За місцем у виробничому процесі підприємства розрізняють такі інновації:

* інновації на вході виробничого процесу підприємства (зміни у виборі і використанні виробничих ресурсів підприємства);

* інновації на виході виробничої діяльності підприємства (нові вироби, нові види послуг, методів управління та організації виробництва, що є предметом реалізації на зовнішній ринок);

* інновації системної структури підприємства (управлінської, виробничої, технологічної).

Відповідно до ступеня внесених змін розрізняють інновації радикальні, покращуючи, модифікаційні.

Американський досвід організації пошукових науково-дослідних розробок породив своєрідну форму підприємництва -- венчурний (ризиковий) бізнес.

Венчурне підприємництво -- це невеликі самостійні підприємства, які спеціалізуються на дослідженні, розробці та впровадженні інноваційних продуктів.

Венчурні фірми працюють на етапах зростання та насичення ринку результатами наукових розробок. В цей час ще зберігається, але вже на стадії спадання активність наукових досліджень.

Створення венчурних фірм передбачає наявність таких компонентів:

* ідеї інновації;

* готовності ринку до споживання інноваційного продукту та наявності підприємця, який на основі запропонованої ідеї може організувати фірму;

* ризикового капіталу для фінансування.

Венчурний капітал може мати різноманітне походження: кошти великих компаній, банків, держави, страхових, пенсійних та інших фондів. Величина прибутку як результат вкладеного капіталу визначається різницею між курсовою вартістю акцій, що належать ризиковому інвестору в сумі акцій фірми-новатора та сумою коштів, вкладених ним у проект.

Економічна ефективність впровадження нової техніки і організаційно-технічних заходів

Ефект є узагальненим показником ефективності в-ва. Економічний ефект може бути обчислений у 2-ох формах: народногосподарський (загальний) і внутрішньогосподарський (комерційний). Критерієм економічної ефективності впровадження нової техніки є показник сумарного економічного ефекту:

Е_?=Е_в+Е_е

Для розрахунку ефекту на витрати в-ва необхідно знати ціну нової техніки і виробу-аналога. За аналог приймається кращий із закордонних чи вітчизняних виробів, що випускається не більше 3-ох років.

Е_в=Ц_а - Ц_н

Щоб знати ціну, потрібно знати собівартість. Для цього використовуються 3 методи:

питомих ваг

графоаналітичний метод (коли немає конкретних даних по виробу-аналогу)

план калькуляції, який передбачає розробку калькуляції за такими витратами:

а) вартість сировини і матеріалів

б) вартість купованих напівфабрикатів

в) вартість палива і енергії

г) заробітна плата основних робітників

д) витрати на перевірку

е) цехові витрати

є) загальнозаводські витрати

ж) позавиробничі витрати.

Сума цих витрат становить повну собівартість одиниці продукції.

Ефект на витрати експлуатації розраховується:

Е_е=Е_еф.*Т_сл.

Ефект на витрати експлуатації - це ефект споживача.

Е_?=Е_в+Е_е; якщо

1) + - +, то впровадження нової техніки є ефективним;

2) - - +, то це є неефективно;

3) + + +, то ефект є позитивним.

В 1-му і 2-му випадках розраховують термін окупності витрат на впровадження нової техніки:

Т_ок.=|Е_в|/Е_еф.

Якщо термін окупності нової техніки є меншим або дорівнює нормативному терміну окупності, то впровадження нової техніки ефективне, в іншому випадку - неефективне.

Т_н=1/Е_н

Е_н=0,15; Т_н=6,7 років

Якщо термін окупності є більшим, ніж нормативний, то навіть якщо сумарний економічний ефект додатний, впровадження нової техніки недоцільне.

Річний економічний ефект розраховується:

Е_еф.=Е_м+Е_з/п+Е_р+…

Термін служби (Т_сл.)=100/Н_ам.(річна норма амортизації)

Щодо організаційних нововведень, то їх можна поділити на 2 групи:

ті, здійснення яких вимагає додаткових капітальних вкладень (це вдосконалення всіх форм організації в-ва або винайдення нових). Оцінка економічної ефективності цієї групи нововведень є аналогічною до оцінки економічної ефективності технічних нововведень (Е_? і Т_ок).

ті, що не вимагають додаткових капітальних вкладень (наприклад, запровадження нової організації оплати праці, управління тощо). Їхня оцінка визначається на основі розрахунку економії поточних витрат.

Результати інноваційної діяльності підприємництва

Результати інноваційної діяльності виражаються в інноваційній продукції, яка може бути у вигляді речової форми або без неї (наприклад „ноу-хау") та підлягає юридичному захисту.

Основне завдання правового захисту результатів Інтелектуальної діяльності -- це надання авторам технічних рішень, вченим, винахідникам на певний термін як винагороду за свою працю виключного права розпоряджатися своїм винаходом. Законодавчий захист винаходів гарантує автору, що результати його творчої діяльності не будуть безкоштовно використовуватись третіми особами. В цьому випадку виникає таке юридичне поняття як інтелектуальна власність. Основними вважаються три типи інтелектуальної власності:

* патенти, які закріпляють за автором право на винахід;

* авторське право, яке поширюється на інтелектуальний продукту сфері науки, літератури і мистецтва;

* товарний знак, який дає змогу віднести конкретний вид виготовленого товару до його виробника.

Патент -- це документ, який видається компетентним державним органом, підтверджує визнання науково-технічного винаходу та засвідчує право патентовласника виготовляти та реалізувати продукцію, яка втілила винахід або використовувати технологічні процеси, які є винаходом, на монопольній основі.

Таке право власності на винахід дозволяє власнику патенту у випадку порушення його прав звернуться в суд та вимагати компенсації своїх збитків.

Товарні знаки дозволяють ідентифікувати продукцію окремого виробника. Вони служить орієнтиром під час вибору товару. При тому і виробник і продавці можуть мати свої окремі товарні знаки.

Товарний знак виконує такі функції:

* служить орієнтиром при виборі товару;

* вказує на відповідність певному рівню якості товарів;

* рекламує товар, ним забезпечує виробнику популярність.

Товарний знак входить в склад нематеріальних активів та на рівні з патентом є предметом ліцензійних угод.

Результатом ліцензійної угоди є ліцензія, яка є дозволом власника технології чи прав промислової власності на використання особою чи організацією винаходу, науково-технічного досягнення, технічних знань та виробничого досвіду, необхідного для організації виробництва, а також торгової марки протягом певного періоду часу за обумовлену в угоді винагороду.

Розрізняють патентні ліцензії та „ноу-хау"-- ліцензії. Патентна ліцензія надає право використання винаходу, захищеного патентом. „Ноу-хау" ліцензії дають дозвіл на використання технічних знань, практичного досвіду, технічну, комерційну, управлінську інформацію, які мають комерційну цінність та не захищені патентами.

Наслідком інноваційної діяльності є також нові дизайнерсько-художні рішення зовнішнього виду виробу - промислові зразки.

Промислові зразки відображають єдність технічних, функціональних та естетичних властивостей виробу, які також входять до складу нематеріальних активів і є предметом ліцензійних угод та об'єктом охорони промислової власності.

Загалом, результатом інноваційної діяльності є підвищення конкурентоспроможності виготовленої продукції, успішна її реалізація на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Загальна характеристика інноваційних процесів. Поняття і класифікація їх видів

Всю сукупність процесів і явищ, що відбуваються на підприємствах різних галузей народного господарства, можна умовно поділити:і групи -- традиційні і інноваційні. Традиційні процеси За характеризують звичайне функціонування народного царства, його галузей і підприємств, а інноваційні -- розвиток останніх на якісно новому рівні. Впродовж цілого періоду, коли економіка функціонувала і розвивалась переважно за рахунок екстенсивних факторів готування постійно зростаючого обсягу суспільних ресурсів -- персоналу, виробничих фондів), у виробництві домінували традиційні процеси і явища. Оскільки екстенсивні фактори практично себе вичерпали або їх дід стала економічно невигідною, розвиток та інтенсифікація сучасного виробництва мають базуватися переважно на нових рішеннях у галузі технології, техніки, організаційних форм і економічних методів господарювання. Опрацювання, прийняття і реалізація таких рішень складають зміст так званих інноваційних процесів.

В узвичаєному розумінні інноваційні процесії, що мають місце в будь-якій складній виробничо-господарській системі, характеризуються сукупністю безперервно виникаючих у часі і просторі прогресивних, якісно нових змін. Результатом інноваційних процесів є новини, а їх впровадження у господарську практику. визнається нововведенням. Інноваційні процеси започатковуються певними галузями науки, а завершуються у сфері виробництва, спричинюючи у ній прогресивні зміни. Первісними імпульсами новин і нововведень на підприємствах слугують не лише суспільні потреби і результати власних фундаментальних наукових досліджень, але й використання зарубіжного прогресивного досвіду в галузі технології і організації виробництва, сучасних форм господарювання. За своїм характером інноваційні процеси, новини і нововведення поділяються на взаємозв'язані певні їх види (рис. 1)

Технічні новини і нововведення проявляються у формі нових продуктів (виробів), технологій їх виготовлення, засобів виробництва (машин, устаткування. енергії, конструкційних матеріалів).

Рис. 1. Джерела, класифікація і взаємозв'язок інноваційних процесів (новин, нововведень).

Організаційні нововведення охоплюють нові методи і форми організації усіх видів діяльності підприємств та інших ланок суспільного виробництва (організаційні структури управління сферами науки і виробництва, форми організації різних типів виробництва і колективної праці тощо); економічні -- методи господарського управління наукою і виробництвом через реалізацію функцій прогнозування і планування, фінансування, ціноутворення, мотивації і оплати праці, оцінки результатів діяльності; соціальні -- різні форми активізації людського чинника (професійна підготовка і підвищення кваліфікації персоналу, в першу чергу складу керівників усіх рівнів; стимулювання його (їх) творчої діяльності; поліпшення умов і постійного підтримання високого рівня безпеки праці; охорона здоров'я людини і навколишнього природного середовища; створення комфортних умов життя тощо); юридичні -- нові і змінені закони та різноманітні нормативно-правові документи, що визначають і регулюють усі види діяльності підприємств і організацій.

За масштабністю і ступенем впливу на ефективність діяльності певних ланок суспільного виробництва усі новини та нововведення можна об'єднати -у дві групи -- локальні (поодинокі, окремі) та глобальні (великомасштабні).

Якщо локальні новини (нововведення) призводять переважно до еволюційних перетворень у сфері діяльності підприємств і через це не справляють особливо істотний вплив на ефективність їх функціонування і розвитку, то глобальні, що у своїй більшості є революційними (принципово новими), мають кардинально підвищувати організаційно-технічний рівень виробництва і завдяки цьому забезпечувати суттєві позитивні зрушення в економічних і соціальних процесах.

Між окремими видами інноваційних процесів (новин, нововведень) існує порівняно тісний взаємозв'язок. Технічні новини обумовлюють перш за все відповідні організаційні нововведення, а останні вимагають, щ правило, певних змін в економічному механізмі діяльності підприємств. Зокрема створення і розвиток гнучких автоматизованих виробництв на підприємствах різних галузей спричинюють докорінні зміни в організації технічної підготовки виробництва, методах його поточного планування і оперативного регулювання, а також перехід до безперервного (тризмінного) режиму роботи цехів з гнучкими виробничими системами. Широкомасштабна комп'ютеризація виробництва та інших сфер діяльності людини зумовлює появу нового виду господарювання -- промислового сервісу і відповідних організаційно-економічних форм його здійснення.

Ефективні технічні, організаційні та економічні нововведення неодмінно призводять до помітних позитивних змін у соціальних процесах на підприємствах, а все зростаюча актуалізація нагальних завдань соціального характеру ініціює їх розв'язання за допомогою нових організаційно-технічних і економічних рішень. Зрештою усі нововведення на підприємствах, які зорієнтовані на динамічний розвиток і невпинне підвищення ефективності виробництва, мають спиратися на власні юридичні підвалини, відповідні нормативно-законодавчі акти; інакше вони не зможуть справляти належний вплив на масштаби і строки досягнення соціально-економічних цілей діяльності підприємств і організацій. Тому треба позитивно оцінювати:

активізацію законотворчих процесів в Україні, які сприяють швидшому переходу до соціальне орієнтованих ринкових відносин між суб'єктами господарювання; розробку і прийняття пакету законів і державних механізмів їх практичної реалізації, що визначають і регулюють діяльність підприємств та організацій усіх галузей народного господарства.

Вплив на виробництво інноваційних процесів. Методика обчислення показників

Вплив на виробництво. Усі локальні і особливо глобальні, нововведення різної спрямованості можуть забезпечувати максимально можливий прогресивний вплив на виробництво за умови, якщо вони використовуються підприємствами постійно, комплексно і гармонійно. Найбільший за наслідками безпосередній вплив на результативність (ефективність) діяльності підприємства справляють технічні і організаційні нововведення. Інші нововведення впливають на виробництво опосередковано (через ефективність нових технічних і організаційних рішень). Про ступінь впливу окремих організаційно-технічних та інших нововведень на відповідні економічні показники діяльності підприємств свідчать такі приклади. Досвід експлуатації гнучких автоматизованих виробництв показує істотні переваги порівняно з ^технологічним устаткуванням традиційного виконання: питома вага оплати праці (у розрахунку на одну деталь) зменшується на 25-30%, накладні витрати -- більш як на 80%, виробнича площа -- на 60%, а тривалість виробничого циклу скорочується у 5-6 разів. Серед глобальних технічних нововведень за ступенем впливу на економіку підприємства відрізняються роторні та роторно-конвейерні лінії, які у порівнянні з традиційними знаряддями праці залежно від складності виготовлюваних деталей забезпечують: підвищення продуктивності праці -- у 4-10 разів; зменшення обсягу необхідної виробничої площі - 2-2,5 рази; скорочення тривалості циклу виготовлення -- 15-20, а обсягу транспортування виробів -- 25-30 разів.

Помітно посилюється вплив нових технічних (технологічних) систем не лише на економічні явища, але й на соціальні процеси. Це вимагає підвищеної увага конструкторів нової техніки до показників її надійності, ергономічності і екологічності. Особливо нагальним є завдання екологізації виробництва на підприємствах. За результатами соціальних досліджень установлено, що, наприклад, збільшення у два рази забруднення повітря шкідливими викидами скорочує термін експлуатації промислового устаткування до першого капітального ремонту в середньому у півтора рази, а урожайність пшениці у зонах дії підприємств кольорової металургії на 40-60% менша, ніж за межами цих зон. У той же час сучасні прогресивні технології уможливлюють перетворення джерел подібних економічних витрат у чинники зростання обсягів продукції і прибутку. Зокрема застосування існуючої технології утилізації викидів сірчаного ангідриду тепловими електростанціями шляхом оснащення їх відповідними газоочисними установками може задовольнити половину потреби народного господарства України у сірчаній кислоті.

Проте ефективність окремих глобальних і локальних заходів є важливим, але недостатнім вимірником ступеню впливу нововведень організаційно-технічного характеру на результативність діяльності підприємств. Ось чощ необхідно знати конкретну методику виявлення інтегрального впливу певної сукупності нововведень на ключові показники виробничо-господарської діяльності підприємств за той чи інший проміжок часу. У зв'язку з Цим можна використовувати загальний методичний підхід,

* суть якого зводиться до обчислення за спеціальними алгоритмами (формулами) основних показників, що характеризують економічну ефективність тієї або іншої сукупності запроваджених впродовж року (декількох років) нових технічних і організаційних рішень. Зокрема варто обчислювати такі техніко-економічні показники.

* Приріст обсягу виробленої продукції.

Де Lвп -- чисельність вивільнених працівників за рахунок технічних і організаційних нововведень, чол.;

Вп1 -- продуктивність пращ у розрахунковому pop

(періоді), тис.грош.од./чол.;

Vвп- обсяг виробленої продукції, тис.грош.од.

Приріст продуктивності праці

Івп1 - загальне зростання продуктивності праці у розрахунковому році (періоді),%;

L1 -- фактична чисельність персоналу, чол.;

Вп1 -- продуктивність праці у базовому році (періоді), тис.грош.од./чол.

Приріст фондоозброєності праці

де I1f -- темп зростання фондоозброєності праці у розрахунковому році (періоді), /о;

Фосн -- вартість основних виробничих фондів, тис.грош.од.;

f0 -- фондоозброєність праці у базовому році (періоді), тис.грош.од./чол.

Приріст фондовіддач/

де IF- -- темп зміни фондовіддачі за розрахунковий рік (період),%;

F0 -- фондовіддача у базовому році (періоді), грош. од.

* Частка економії від впровадження технічних і організаційних новин в загальних витратах на виробництво продукції,%

де D1 -- середня заробітна плата одного працівника у розрахунковому році (періоді), грош. од.;

Р1 -- загальна сума прибутку у тому ж році (періоді), тис. грош. од.

Приріст рентабельності виробництва

де R1 - рівень рентабельності виробництва у розрахунковому році (періоді),%;

Фвир загальна вартість виробничих фондів, тис. грош. од.

Зроблені за наведеним методичним підходом розрахунки пересічних показників свідчать про істотний вплив технічних і організаційних нововведень на розвиток і ефективність виробництва на підприємствах різних галузей народного господарства України. Зокрема по всій сукупності машинобудівних підприємств країни за останній десятирічний відтинок часу за рахунок здійснених нових організаційно-технічних заходів частка приросту обсягу виробленої продукції, продуктивності і фондоозброєності праці у середньому становила відповідно 63, 76 і 57 відсотків загальної його величини. При загальній помітній тенденції постійного зниження фондовіддачі технічні і організаційні нововведення забезпечили значне підвищення цього показника (приблизно 18%). У порівнянні з загальною позитивною динамікою показників витрат на виробництво (собівартості продукції) і рентабельності виробництва темпи їх відповідно зниження і збільшення, які обумовлені організаційно-технічними чинниками, були майже у 1,5-2 рази вищими. При цьому частки зміни розрахункових показників під впливом технічних і організаційних нововведень склали у середньому 62-63 і 37-38 відсотків загальної позитивної їх динаміки.

Технічний розвиток підприємства, суть і основні форми

Потенційні можливості розвитку і ефективності виробництва визначаються перш за все науково-технічним прогресом, його темпами і соціально-економічними результатами.

Чим цілеспрямованіше і ефективніше використовуються новітні досягнення науки і техніки, що є першоджерелами продуктивних сил, тим успішніше вирішуються зі і пріоритетні (по відношенню до виробничих) завдання життєдіяльності суспільства. Науково-технічний прогрес (НТП) в буквальному розумінні означає безперервний, взаємообумовлений науки і техніки; у ширшому суттєво-змістовному визначенні -- це постійний процес створення нових і удосконалення застосовуваних технологій, засобів підприємства і кінцевої продукції з використанням науки.

НТП можна тлумачити також як процес нагромадження і практичної реалізації нових наукових і технічних знань, цілісну циклічну систему "наука -- техніка -- виробництво", що охоплює ряд стадій: фундаментальні теоретичні дослідження; прикладні науково-дослідні роботи; дослідно-конструкторські розробки; освоєння технічних нововведень; нарощування виробництва нової техніки до потрібного обсягу, її застосування (експлуатація) впродовж певного періоду часу; техніко-економічне, екологічне і соціальне старіння виробів, наростаюча їх заміна новими, більш ефективними зразками.

Йому властиві як еволюційні (зв'язані з накопиченням кількісних змін), так і революційні (обумовлені стрибкоподібними якісними змінами) форми удосконалення технологічних методів і засобів виробництва, кінцевої продукції. При цьому до еволюційних форм НТП відносять поліпшення окремих техніко-експлуатаційних параметрів виробів чи технології їх виготовлення, модернізацію або створення нових моделей машин, обладнання, приладів і матеріалів у межах одного й того ж покоління техніки, а до революційних -- зміна поколінь техніки і кінцевої продукції, виникнення принципово нових науково-технічних ідей, загально-технічні (науково-технічні) революції, у процесі яких здійснюється масовий перехід до нових поколінь техніки у лідируючих її галузях.

Науково-технічна революція (НТР) віддзеркалює докорінну якісну трансформацію суспільного розвитку на основі новітніх наукових відкриттів і винаходів, що справляють революціонізуючий вплив на змінювання знарядь і предметів праці, технології, організації і управління виробництвом, характеру трудової діяльності людей. Зміст сучасної НТР найбільш повно розкривається Її особливості. До ключових (визначальних) з них відносяться:

* перетворення науки у безпосередньо продуктивну силу (втілення наукових знань у людині і техніці; безпосередній вплив науки на пальне виробництво та інші сфери діяльності суспільства);

* новий етап суспільного поділу праці, пов'язаний з перетворенням науки у ведучу сфери економічної і соціальної діяльності, що набуває масового характеру (до науки перейшла найбільш революціонізуюча, активна роль у розвитку всіх сторін суспільства; сама практика вимагає, щоб наука випереджала у своєму розвитку техніку і виробництво, а останнє все більш ставало технологічним втіленням науки);

* прискорення темпів розвитку сучасної науки і техніки, що підтверджується скороченням перебігу часу від наукового відкриття до його практичного використання;

* інтеграція багатьох галузей науки, самої/науки з виробництвом з метою прискорення і підвищення ефективності усіх сучасних напрямків науково-технічного прогресу;

* якісне перетворення усіх елементів процесу виробництва -- засобів праці (революція У робочих машинах, поява керуючих машин, перехід до автоматизованого виробництва). Предметів Праці (створення нових матеріалів з наперед заданими властивостями; використання нових, потенційно невичерпних джерел енергії),, самої праці (трансформація її характеру та змісту, збільшення у ній частки творчих елементів).

Науково-технічний прогрес, що завжди здійснюється у взаємозв'язаних еволюційних та революційних його формах, є домінантою (визначальним чинником) розвитку продуктивних сил, невпинного підвищення ефективності виробництва, цим самим забезпечує неухильне зростання продуктивності суспільної праці. Спираючись на суть, зміст та закономірності сучасного розвитку науки і техніки, можна виокремити характерні для більшості галузей народного господарства загальні напрямки НТП, а по кожному з них -- Пріоритети на найближчу доступну для огляду перспективу.

В умовах сучасних революційних перетворень у технічному базисі виробництва ступінь його технічної досконалості та рівень економічного потенціалу в цілому визначаються прогресивністю використовуваних технологій -- способів одержання і перетворювання матеріалів, енергії, інформації, виготовлення продукції. Технологія виступає завершальною ланкою і формою матеріалізації фундаментальних досліджень, засобом безпосереднього впливу науки на сферу виробництва.

Якщо раніше її вважали забезпечуючою підсистемою виробництва, то зараз вона набула самостійного значення, перетворившись в авангардний напрям НТП.

Сучасним технологіям властиві певні тенденції їх розвитку "і застосування. Головними з них є: по-перше, перехід до малостадійних процесів шляхом сполучення в одному технологічному агрегаті окремо виконуваних раніше операцій; по-друге, забезпечення у нових технологічних системах мало- або безвідхідності виробництва; по-третє, підвищення рівня комплексності механізації процесів на основі застосування систем машин і технологічних ліній; по-четверте, використання в нових технологічних процесах засобів мікроелектроніки, що дозволяє одночасно з підвищенням ступеню автоматизації процесів досягти більш динамічної гнучкості виробництва.

Технологічні методи все більше і частіше визначають конкретну форму і функції засобів та предметів праці і, отже, ініціюють появу інших напрямків НТП; вилучають з виробництва технічно і економічно застарілі знаряддя праці і породжують нові машини і устаткування, засоби автоматизації. Зараз принципово нові види техніки розробляються і виготовляються під нові технології, а не навпаки, як це відбувалось раніше, коли панував примат засобів праці.

НТП у галузі знарядь праці, технічний рівень і якість виготовлювальних машин і устаткування залежать безпосередньо від ступеня прогресивності та якісних характеристик застосовуваних для їх виробництва конструкційних та інших допоміжних матеріалів. Звідси випливає все зростаюча роль створення та широкого використання нових матеріалів, що характеризує один з важливих напрямків НТП.

В галузі предметів праці варто виділити такі тенденції НТП: 1) істотне підвищення якісних характеристик матеріалів мінерального походження, стабілізація і навіть зменшення питомих обсягів їх споживання; 2) інтенсивний перехід до застосування у все більшій кількості легких, міцних та корозієстійких кольорових металів і сплавів, що став можливим внаслідок появи принципово нових технологій, які у багато разів зменшили вартість їх виробництва; 3) істотне розширення номенклатури та форсоване нарощування обсягів продукування штучних матеріалів з наперед заданими і унікальними властивостями.

Перша тенденція проявляється у значному збільшенні випуску низьколегованої сталі, листового і термообробленого прокату, металічного порошку, беззбиткового прокату кольорових металів, що забезпечують підвищення надійності і зниження металомісткості різних технічних конструкцій; друга тенденція -- у всезростаючому використанні як конструкційних матеріалів алюмінію, титану, магнію та їх сплавів, що уможливлює у декілька, (від 2 до 10) разів зменшувати масу машин і устаткування, транспортних засобів тощо; третя тенденція, найперспективніша за своєю прогресивністю і економічною ефективністю, -- у випереджаючому розвитку виробництва полімерних, композиційних (полімерних з наповнювачем) та керамічних матеріалів, що порівняно з традиційними мають більш високу термічну, абразивну і ерозійну стійкість, меншу питому щільність, інертність до агресивних середовищ, а нерідко -- унікальні властивості, завдяки чому стають незамінними, єдино можливими конструкційними матеріалами для ряду найновіших типів сучасної техніки.

До сучасних виробничих процесів ставляться такі вимоги, як досягнення максимально можливої безперервності, безпеки, гнучкості і продуктивності, що можуть бути реалізовані лише за відповідного рівня їх механізації і автоматизації -- інтегрованого та завертаючого напрямку НТП. Механізація і автоматизація виробництва, яка відображає різний ступінь заміни ручної праці машиною, у своєму безперервному розвитку послідовно, паралельно або паралельно-послідовно переходить від нижчої (часткової) до вищої (комплексної) форми.

За умов інтенсифікації виробництва, гострої необхідності багаторазового зростання продуктивності та радикального поліпшення соціологізації, докорінного підвищення продукованих виробів автоматизація виробничих процесів стає стратегічним напрямком НТП для підприємств більшості галузей народного господарства. При цьому пріоритетне завдання полягає у забезпеченні її комплексності, оскільки впровадження окремих автоматичних машин і агрегатів часто не дає бажаного економічного ефекту, зберігає значну частку ручної праці. Новий і досить перспективний напрямок комплексної автоматизації пов'язаний із створенням і впровадженням гнучких автоматизованих виробництв. Форсований їх розвиток перш за все у машинобудуванні та деяких інших галузях зумовлений об'єктивною необхідністю постійно забезпечувати високоефективне використання автоматичного устаткування, що дорого коштує, та достатню мобільність виробництва з часто оновлюваною номенклатурою продукції

Технічний розвиток підприємства Вся сукупність сучасних напрямків НТП слугує фундаментальною базою технічного розвитку будь-якого підприємства. Технічний розвиток відображає процес формування і удосконалення техніко-технологічної бази підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на кінцеві результати його господарської діяльності.

Технічний розвиток як об'єкт організаційно-економічного управління охоплює різноманітні форми, що мають відображати відповідні стадії процесу розвитку виробничого потенціалу і забезпечувати відтворення основних фондів підприємства (від капітального ремонту знарядь праці до розширення та нового будівництва певним виробничих ланок). Із сукупності форм технічного розвитку варто виокремлювати такі, які характеризують, з одного боку, підтримування техніко-технологічної бази, підприємства, а з другого, -- її безпосередній розвиток шляхом удосконалення і нарощування (рис. 2).

Оцінка технічного рівня підприємства тієї чи іншої галузі народного господарства повинна здійснюватись періодично (один раз на 1-3 роки) у процесі аналізу і узагальнення певної системи показників, що відбивають ступінь технічної оснащеності праці персоналу, рівень прогресивності застосовуваної технології, технічний рівень виробничого устаткування, рівень механізації і автоматизації основного і допоміжного виробництва.

Рис. 2. Форми технічного розвитку підприємства

Таблиця 1. Основні показники технічного рівня підприємства.

Ознаки групування показників	Перелік окремих показників
Ступінь технічної оснащеності праці	* Фондоозброєність праці * Енергоозброєність праці
Рівень прогресивності технології	* Структура технологічних процесів за трудомісткістю * Частка нових технологій за обсягом або трудомісткістю продукції * Середній вік застосовуваних технологічних процесів * Коефіцієнт використання сировини і матеріалів
Технічний рівень устаткування	* Продуктивність (потужність) * Надійність, довговічність * Питома металомісткість * Середній строк експлуатації * Частка прогресивних видів у загальній кількості * Частка технічно та економічно застаріло/о у загальному парку
Рівень механізації і автоматизації виробництва	* Ступінь с;:оплення робітників механізованою працею * Частка обсягу продукщ'ї, вироблюваної за допомогою автоматизованих засобів праці

У зв'язку з визначальним впливом на результати господарської діяльності технічного розвитку, його багатоспрямованістю і великою складністю важливе практичне значення має постійно здійснювана чітка і збалансована за всіма елементами система економічного управління цим процесом на підприємстві. Процес економічного управління технічним розвитком підприємства повинен включати декілька основних етапів:

* установлення цілей -- визначення і ранжирування, відокремлювання їх пріоритетів;

* підготовчий -- аналіз виробничих умов, підготовка прогнозної інформації;

* варіантний вибір рішень -- розробка, вибір критеріїв, оцінка ефективності можливих варіантів рішень;

* програмування робіт -- узгодження вибраних рішень, їх інтегрування в єдиний комплекс заходів у межах програми технічного розвитку;

* супроводження реалізації програми -- контроль за виконанням ' передбачених програмою заходів, проведення необхідного коригування програми.

При / цьому цілі та пріоритети технічного розвитку мають визначитися у відповідності з загальною стратегією підприємства на тому чи іншому етапі його функціонування. Конкретні стратегічні напрямки технічного розвитку підприємства можуть бути пов'язані з вирішенням проблем:

кардинального підвищення якості виготовлюваної продукції, забезпечення її конкурентоспроможності на світовому і вітчизняному ринках; розробки і широкого впровадження ресурсозберігаючих технологій; скорочення витрат ручної праці, поліпшення загальних її умов; здійснення всебічної виробництва в межах сучасних вимог щодо навколишнього середовища тощо. У процесі економічного управління технічним розвитком стрижневими є завдання якісної розробки їхня, забезпечення необхідними ресурсами відстежування здійснення програм (планів). і програм (планів) технічного розвитку підприємства сукупністю конкретних заходів, що входять до ладу. Звичайно такі програми (плани) охоплюють ряд, а кожен з останніх -- певну групу спрямованих заходів (рис. 8.4). Недоліком існуючого порядку розробки (планів) технічного розвитку підприємств є і- "підсумовування" різних пропозицій, відсутність їх інтеграції в єдиний цілеспрямований комплекс Подолати цей недолік дозволяє попереднє ванни програми (плану) технічного в так званому режимі групової.

Мета цієї роботи полягає у ретельному перегляданні пропозицій, що рекомендуються для;я в проект програми (плану). Сама робота у вигляді проблемної наради, учасниками якої бути керівники підприємства та група експертів тому числі зовнішніх (незалежних) експертів їм сценарієм. Дотримання останнього дозволяє йому здійснити конкурсний відбір конкретних рядків технічного розвитку підприємства.