Ринок як обов'язковий компонент товарного господарства

Вступ

З давніх часів ринок визначали як місце (ринкова площа), де здійснюється купівля або продаж товарів. Ось чому у багатьох слово „ринок” асоціюється з базаром-місцем обміну вироблених благ.

Ринок з'явився ще у період розпаду первісного суспільства, коли обмін між общинами ставав більш-менш регулярним, набував форму товарного обміну, що здійснювався в певному місці і в певний час.

З розвитком ремесел і міст торгівля ринкові відносини розширюються, за ринками закріпляються певні місця, ринкові площі. Таке розуміння ринку збереглося і до наших часів як одне із значень слова.

Ринок -- це обов'язковий компонент товарного господарства: без товарного виробництва немає ринку, без ринку немає товарного виробництва.

В ході поглиблення суспільного поділу праці і розвитку товарного виробництва поняття ринок набуває все більш складнішого тлумачення, що знаходить відображення у світовій економічній літературі.

Так, французький економіст-математик О. Курно вважає, що під терміном „ринок” слід розуміти не яку-небудь ринкову площу, а в цілому будь-який район, де відносини покупців і продавців вільні, ціни легко і швидко вирівнюються. В цьому визначенні ринку зберігається його просторова характеристика, але вона не є вичерпною.

Ринок розглядають також як тип господарських зв'язків між суб'єктами господарювання. Характерними рисами товарних відносин є взаємні угоди сторін, що обмінюються, еквівалентність обміну, вільний вибір партнерів, наявність конкуренції.

Таким чином ринок -- це складна система взаємовідносин виробників та споживачів, продавців і покупців, їх господарських зв'язків, включаючи прямі безпосередні контакти за участю представників.

1. Економічна природа ринку та його суб'єкти

Ринок - досягнення всього людства. Ринкове господарство є середовищем, "атмосферою" в рамках і з допомогою якого відтворюються і панують відносини товарного виробництва. Саме вони і є тим "робочим одягом", в якому діють економічні закони товарного суспільного виробництва. З політико-економічної точки зору ринкове господарство є обов'язковим, невід'ємним компонентом товарного виробництва. Отже, природа, економічний зміст, функції і структура ринкової господарської системи зумовлюються товарним виробництвом, його принципами та законами.

У сучасній науковій літературі, в політичних та законодавчих документах поняття "ринкове господарство" нерідко ототожнюється з такими поняттями, як "ринок", "ринкова економіка", "ринкова організація виробництва". Ці поняття в цілому можна використовувати як тотожні для економічних систем, господарська діяльність яких грунтується на конкуренції.

Ринкова економіка передбачає свої відповіді на основні запитання економічні: Що і в якому обсязі виробляти? Як виробляти? Для кого призначена вироблена продукція? Який життєвий цикл виробленого товару? На більшість цих питань ринкові відносини відповідають таким чином:

- виробляється те, на що є попит;

- виробляється стільки, яка величина попиту;

- виробляється продукція для того, у кого є гроші;

- виробляється на основі технології, яка зумовлює зменшення витрат і т. д.

Ринкова економіка ґрунтується на могутньому фундаменті матеріальних інтересів.

Конкурентно-ринкове середовище визначає найбільш життєздатні структури. Ринок спонукає до раціонального господарювання, вміння рахувати витрати й прибутки. Ринок стимулює диференціацію прибутків відповідно до кінцевих результатів господарської діяльності. Суб'єктами ринкових економічних відносин є ті, хто є їх носієм, тобто хто продає та купує: практично кожна фізична особа, що не обмежена законом у правоздатності та дієздатності; групи громадян; трудові колективи; юридичні особи всіх форм власності, держава.

Носії ринкових відносин - це ті, хто займається індивідуально-трудовою діяльністю; державні підприємства; кооперативи; орендні підприємства; фермерські господарства; колективні господарства; народні підприємства; акціонерні товариства; асоціації, консорціуми; спільні (змішані) підприємства, міжнародні економічні організації тощо.

Одночасно суб'єктів ринкових відносин поділяють на виробників (продавців) та споживачів (покупців). Окрім того виділяють посередників, які "зводять" покупців та продавців. Такими посередниками є приватні комерсанти, банки, біржі, торгові філії, торгово-промислові палати, страхові компанії. Найбільш крупний посередник - держава. Прийнято виділяти чотири крупні суб'єкти ринкового господарювання: домогосподарства, фірми, банки та державу (уряд).

Об'єктами ринкових відносин є те, щодо чого вони існують: насамперед, це товари та послуги (предмети споживання та засоби виробництва), капітал, праця, земля та інша нерухомість, цінні папери, інтелектуальні досягнення (ідеї, відкриття тощо), інформація (в т. ч. реклама). Тобто об'єктами ринкових відносин є все те, що продається і купується.

Є декілька визначень ринку. Серед них:

1) це сфера обміну, у якій здійснюються угоди купівлі - продажу товарів і послуг; тобто це торгівля;

2) це сфера обігу, тобто форма товарно-грошового обігу, який включає не лише товарний обмін, а й грошовий обіг, обіг цінних паперів тощо;

3) це місце, де зустрічаються покупці та продавці;

4) це форма організації і функціонування економічних суб'єктів, що групуються на основі купівлі - продажу.

В цілому ринок як економічну категорію визначають:

- як сукупність економічних відносин, що виникають між суб'єктами економіки з приводу обміну результатами виробництва, товарного і грошового обігу та розподілу умов виробництва (виробничих факторів);

- як сферу економічних інтересів (потреб) суб'єктів економіки, де відбувається їх зіткнення і взаємодія;

- як форму об'єктивного і само регульованого функціонування товарного виробництва

2. Ринок в ринковій економічній системі

Ринок - ключовий елемент системи вільного підприємництва, де він виконує роль об'єктивного регулятора; велике значення ринку як регулятора економіки зберігається і в системі змішаної економіки, де дія ринкового механізму доповнюється державним регулюванням.

Ринок - це поняття, яке відображає процес взаємодії (зіткнення) економічних потреб і інтересів суб'єктів господарської системи. Ринок є формою реалізації відносин товарного виробництва, а в умовах ринкової економіки - формою реалізації і відносин приватної власності через систему ринкової конкуренції. Отже, поняття "ринок" тотожне поняттю "ринкові відносини".

До умов існування ринку відносять: товарне виробництво; суспільний поділ праці; економічна відокремленість виробників, в основі якої знаходиться приватна власність на засоби виробництва.

До умов функціонування ринку належать: незалежність економічних суб'єктів у здійсненні господарської діяльності на основі права власності на відповідні економічні ресурси; ринкова конкуренція; існування ринкової інфраструктури, стійкої фінансової і грошової системи; наявність правової бази, що сприяє створенню відповідного ринкового середовища і психологічного клімату.

У відповідності з цим, об'єктивними законами ринку, окрім згаданої тріади основних законів (закони спадної віддачі, попиту і пропозиції, спадної корисності), стали також закони вартості, конкуренції, грошового обігу.

Ринок виконує ряд важливих організаційних і регулюючих функцій, основними з яких є такі:

- забезпечення безперервного зв'язку і пропорційності між виробництвом і споживанням;

- визначення міри доцільності і корисності конкретних форм господарської діяльності у відповідності з критерієм ефективності використання виробничих ресурсів, зростання доходів і задоволення потреб споживачів;

- регулювання основних пропорцій суспільного відтворення і роз поділу ресурсів між галузями економіки;

- стимулювання науково-технічного прогресу.

Отже, ринок є функціональною формою економічних зв'язків між господарюючими суб'єктами, що утворюють ринкову економічну систему - конкретна форма господарської діяльності суспільства, яка називається ринковою системою господарювання або ринковою економікою.

Слід розрізняти конкретну структуру ринку, де виділяються ринки окремих товарів і послуг, культурних цінностей, інформації, ринки сировини і енергоносіїв, науково-технічних розробок, дитячий, молодіжний, жіночий ринок тощо, а також місцевий, регіональний, національний і світовий ринки, легальний і нелегальний ринки. Об'єктом макроекономічного дослідження є ринок національний як єдина система, а також його структурні елементи - ринок виробничих ресурсів і ринок продуктів.

Конкретне співвідношення попиту і пропозиції на галузевих ринках обумовлює існування таких ринкових форм: "ринок продавця"(коли попит перевищує пропозицію) і "ринок покупця"(якщо пропозиція на товар перевищує попит на нього).

Антиподом ринкової економічної системи є планова (статична), в якої суттєвою ознакою є відсутність саморегулювання.

3. Структура та інфраструктура ринку

Структуру ринку розглядають з різних точок зору,що пов'язано із складністю цієї системи господарських відносин,які стосуються усього комплексу економічних,політичних,соціальних,правових,моральних та інших аспектів життєдіяльності людини і суспільства.

Розрізняють такі структурні ознаки класифікації ринків :

з точки зору економічного призначення об'єктів ринкових відносин;

з точки зору територіального підходу;

з точки зору конкретних видів характеристик товарів і послуг.

Пізнання ринку як економічної категорії неможливо без глибокого аналізу його структури,тобто елементів,з яких він складається,і які взаємодіють між собою. Для цього слід обрати критерій,за яким можна розмежувати елементи ринку. Таких критеріїв може бути кілька,оскільки ринок є складним і багатоманітним утворенням економічного життя.

Найбільш поширеним є розгляд структури ринку з точки зору економічного призначення об'єктів ринкових відносин:ринок предметів споживання та послуг; засобів виробництва;науково-технічних розробок та інформації; фінансовий, валютний, праці(робочої сили).

Кожний з названих ринків дуже різноманітний і в свою чергу поділяється на ринки взуття, косметики, швейних виробів, молочних, хлібних, м'ясних, рибних товарів,що існують всередині ринку предметів споживання. Ринки машин, верстатів, нафтопродуктів, металу, вугілля органічно входять до складу ринку засобів виробництва. Ринки акцій, кредитних ресурсів є складовими фінансового ринку. Існує і такий критерій розмежування ринку, як ступінь зрілості ринкових відносин : розвинений ринок, що формується, ринки з різним ступенем обмежування конкуренції.

Ринок можна характеризувати відповідно до чинного законодавства як легальний і нелегальний.

Структура ринку може бути охарактеризована за адміністративно-територіальною ознакою:місцевий ринок, окремих територій, регіонів, країни, ринок коаліцій різних країн, світовий ринок.

Регіональні ринки поєднані між собою і взаємодіють як певний органічний механізм. Саме цьому порушення у будь-якій ланці відразу передаються решті ланок через ціни,попит,пропозицію,конкуренцію. Це означає,що ринок єдиний, а кожний його елемент - невід'ємна складова.

Розвиток ринкових відносин долає територіальні перепони,ліквідовує економічний сепаратизм, веде врешті-решт до інтеграції національного ринку у світовий.

Ринок предметів споживання і послуг. Свої фізіологічні та соціальні потреби людина задовольняє на ринку предметів споживання. Він безпосередньо відображає виробництво і споживання,попит і пропозицію товарів. Матеріальне і нематеріальне виробництво має бути адекватним платоспроможному попиту населення. Якщо цієї рівноваги немає,то у суспільстві настає дисбаланс: не вистачає певної групи товарів споживання,з одного боку,і перевиробництво - з іншого. Ринок через конкуренцію,ціни,прибуток,перелив капіталу та інші його механізми впливає на виробництво,змінюючи його структуру,ліквідує тим самим диспропорції в економіці та у сфері обігу. Так відновлюється рівновага між платоспроможним попитом населення та пропозицією товарів і послуг.

Для України характерним є дефіцит багатьох товарів,що забезпечує виробнику і продавцю монопольне становище,надаючи можливість встановлювати завищені ціни,протидіяти формуванню ринкових відносин. Не подолавши цієї суперечності,збудувати ринок не вдається. На практиці це зумовить існування законних і незаконних форм неринкового розподілу,що призводитиме як до зрівнялівки,так і до збагачення всіх,хто має доступ до предметів споживання та послуг. Для того щоб виробити відповідний антидефіцитний механізм,важливо знати причини,що відтворюють товарний голод у країні.

Ринок засобів виробництва. Свобода економічної діяльності господарюючих суб'єктів,їхня самостійність залежать від забезпеченості засобами виробництва,можливості вільної реалізації продукції,встановлення на неї цін,укладання договорів. Підприємництво існує лише тоді,коли кожна юридична чи фізична особа має можливість вільно придбати будь-які засоби виробництва. Для досягнення цієї мети у нашій країні мають відбутися докорінні перетворення і якомога швидший перехід до вільної торгівлі засобами виробництва,де б її суб'єктами були різні власники. Це і є шлях побудови відповідного ринку,оскільки буде подоланий адміністративний монополізм,який безроздільно панував у нас у вигляді матеріально-технічного забезпечення і являв собою командний розподіл ресурсів централізовано встановленими фондами,що ґрунтувався на закріпленні виробників і споживачів один до одного. Такий розподіл призводив до того,що підприємство отримувало не те,що йому потрібно,а те,що дадуть. Фондування - це свого роду “карткова схема” для підприємств,яка була народжена в умовах дефіциту і,в свою чергу,породжувала штучний дефіцит і марнотратство. Розподільчий спосіб використання ресурсів штовхав підприємства на нагромадження запасів,які можна було обміняти на потрібні ресурси або мати про всяк випадок.

Ринок науково-технічних розробок та інформації. Цей сектор ринкового народного господарства обслуговує всі сфери людської діяльності. Без впровадження новітніх досягнень науки і техніки у виробництво не можна примножити національного багатства України, підвищити добробут її громадян, забезпечити їхнє духовне та інтелектуальне зростання. Цим визначається місце ринку науково-технічних розробок та інформації у суспільно-економічному житті. Проте значний науково-технічний потенціал у нашій країні використовується вкрай незадовільно. На винаходи, перспективні розробки, наукову інформацію майже немає попиту. Кількість підприємств, де використовувався хоча б один винахід,швидко зменшується,внаслідок чого невикористаними залишаються понад 80 відсотків винаходів,створених і зареєстрованих протягом 1985-1991 рр. Зменшення обсягів застосування досягнень науки і техніки призводить до консервації технічної відсталості народного господарства України з застарілими технологіями, вкрай спрацьованими основними виробничими фондами, порушеною екологією, важкими та небезпечними для людей умовами праці.

Фінансовий ринок. Фінансовий ринок - це специфічна сфера економічних відносин,де відбувається купівля - продаж фінансових ресурсів. Вона характерна лише для розвиненої ринкової економіки і включає:ринок капіталів(інвестиційний ринок),ринок кредитів,ринок цінних паперів. Такий ринок формується на основі коштів підприємств,організацій і населення й обслуговує оборот платіжних коштів,кредитів та цінних паперів. У розвиненому конкурентному середовищі він створює гнучкий механізм мобілізації та перерозподілу вільних коштів для забезпечення фінансування витрат підприємстві організацій,істотного розширення можливостей вишукування необхідних фінансових ресурсів для виробничого і соціального розвитку.

Валютний ринок. Це такий специфічний ринок,де предметом купівлі - продажу є різні національні валюти. Їхнє функціонування зумовлено розвитком зовнішньоекономічних зв'язків між різними країнами і необхідністю взаємних розрахунків. Зробити це можна,прирівнюючи,наприклад,український карбованець до американського долара,японської ієни,англійського фунта стерлінгів тощо. Якщо українські підприємці ввозять американські товари,слід розрахуватись доларами,за англійські - фунтами стерлінгів,за японські - ієнами. На валютному ринку відбувається взаємодія попиту на різні національні валюти та пропозиція їх,що і встановлює або доларова,або фунтова,або ієн на ціна українського карбованця. Інакше кажучи,за певну суму карбованців можна отримати 1 долар,а отже,і вартісне вираження товару.

Ринок праці(робочої сили). Створення повноцінного ринку праці є однією з найважливіших ланок у розвиненій ринковій системі й означає надання прав кожній людині на вільний продаж своєї робочої сили за власним бажанням і вибором на засадах трудового найму. Такий вибір визначається суспільними потребами та індивідуальними можливостями,і тому заробітна плата працівників залежатиме від вартості робочої сили,попиту та пропозиції на неї.

Тіньовий ринок. Ринок, який заборонений законом,називають тіньовим. Він є продовженням тіньової економіки,що являє собою несанкціоновану господарську діяльність. Така економіка існує у всіх країнах незалежно від соціально - економічного устрою.

Нелегальний ринок має таку саму структуру , що й легальний(законний), тобто його елементами є і предмети споживання, і засоби виробництва, і кредит, і робоча сила.

Надзвичайно важливим і складним структурним утворенням рин-кової економіки є ринкова інфраструктура. Вона містить такі еле-менти: аукціони, торгово-промислові палати, торгові доми, ярмарки, маркетинг, біржі, брокерські, страхові, аудиторські фірми, холдин-гові компанії та ін.(Табл. 1)

Аукціони -- форма продажу у визначений час і у визначеному місці товарів, попередньо виставлених для ознайомлення. На аук-ціонах реалізують певні види товарів, які, як правило, користують-ся підвищеним попитом. Наприклад, головними центрами аукціон-ної торгівлі хутром є Нью-Йорк, Монреаль, Лондон, Копенгаген, Стокгольм, Санкт-Петербург, Москва. Особливістю аукціонів є обмежена відповідальність продавця за якість пропонованих то-варів.

Таблиця 1 «Основні елементи інфраструктури ринку»
Ринок капіталів	Ринок засобів виробництва і предметів споживання	Ринок робочої сили
Фондова біржа	Товарна біржа	Біржа праці (служба зайнятості)
Валютна біржа	Торговельні дома	Центри підготовки кадрів
Страхові компанії	Торговельно-посередницькі фірми	Фонд зайнятості
Аудиторські компанії	Комерційні центри і компанії	Комерційні центри підготовки, перепідготовки і працевлаштування
Брокерські компанії	Лізингові компанії	Державний фонд сприяння підприємництву
Комерційні банки	Державні резервні і страхові фонди	Пенсійний фонд
Державний страховий нагляд	Державна інспекція по контролю за цінами і стандартами	Фонди милосердя
Державна податкова інспекція	Антимонопольний комітет
Державна інспекція по контролю за цінними паперами
Фонд державного майна
Інвестиційний фонд регіонального регулювання
Фонд науково-технічних програм
Стабілізаційний фонд
Інноваційні фонди

Торгово-промислові палати -- це комерційні організації, голов-ним завданням яких є сприяння розвитку економічних і торговель-них зв'язків з партнерами зарубіжних країн. Вони є юридичними особами, які діють на принципах повного комерційного розрахун-ку та самофінансування. Торгово-промислові палати надають цільові інформаційні послуги.

Торгові доми -- це торговельні фірми, що закуповують товари у виробників або оптовиків своєї країни і перепродують за кордон або закуповують товари за кордоном і перепродують місцевим оп-товим та роздрібним торговцям і споживачам у промисловості та інших галузях господарства.

Ярмарки -- надзвичайно важливий елемент ринкової інфра-структури. Вони бувають всесвітні, міжнародні, регіональні, націо-нальні та місцеві. Ярмарки -- це торги, ринки товарів, які періодич-но організовують в установленому місці. Свого часу вони відігра-вали важливу роль в економічному житті країн Західної Європи. З розвитком суспільного виробництва, розширенням торговельно-обмінних операцій, посиленням конкуренції з центрів привозу ве-ликих партій наявного товару ярмарки перетворилися на ярмарки-виставки зразків товарів, які можна замовляти.

Маркетинг -- це динамічна система ринкової орієнтації. Як породження ринкової економіки він є відповідною філософією виробництва, в основу якої покладе-но принципи та закони товарного виробництва.

Біржа -- це такий інститут, завдяки якому оперативніше і з оп-тимальними наслідками для партнерів укладаються угоди купівлі-продажу товарів, реалізується єдина стратегія комерційної пове-дінки агентів цієї структури. Біржа є організаційною формою рин-ку, на якому відбуваються вільна торгівля товарами та послугами, цінними паперами, валютою, наймання робочої сили і формування ринкових цін і курсів відповідних активів на основі фактичного співвідношення попиту й пропозиції.

Біржа праці -- елемент ринкової інфраструктури, що регулярно здійснює посередницькі операції на ринку праці. Система бірж праці сприяє здійсненню узгодженої державної політики в галузі зайня-тості населення.

Товарна біржа -- комерційне підприємство, регулярно функціо-нуючий ринок однорідних товарів з певними характеристиками. Це об'єднання підприємств торгівлі, збуту, обміну, мета якої -- укладання відповідних угод, виявлення товарних цін, попиту й про-позиції товарів, вивчення, впорядкування і полегшення товаро-обороту та обмінних операцій, представництво і захист інтересів членів біржі, вирішення спорів щодо операцій тощо. Свого часу значне місце у світовій торгівлі, особливо зерном, цукром, займа-ла, наприклад, Одеська біржа. Товарні біржі бувають публічні й приватні.

Брокерські фірми за допомогою брокерів купують і продають товари, грошові номінали чи акції від імені інших осіб. Крім того, вони надають клієнтам також додаткові послуги, в тому числі й у вигляді кредитів, інформації про кон'юнктуру ринку, реклами тощо.

Фондова біржа -- це організований і регулярно функціонуючий ринок, на якому відбувається купівля-продаж цінних паперів. На ній продають та купують акції, облігації акціонерних компаній та облігації державних позик. Як найважливіший елемент розвинутої ринкової економіки, ринку капіталів фондова біржа створює мож-ливості для мобілізації фінансових ресурсів, їх спрямування на довго-строкові інвестиції, фінансування перспективних програм.

Страхова компанія -- комерційна, фінансово-кредитна органі-зація, що ставить за мету отримання прибутку від здійснення стра-хових операцій. Страхові компанії здійснюють систему заходів, спрямованих на повне або часткове відшкодування застрахованим фірмам збитків, яких вона зазнала за непередбачених обставин.

Аудиторська фірма -- це незалежна висококваліфікована орга-нізація, яка на замовлення контролює й аналізує фінансову діяль-ність підприємств і організацій різних форм власності, їхні річні бухгалтерські звіти та баланси.

Холдингова компанія -- акціонерна компанія, капітал якої ви-користовується переважно для придбання контрольних пакетів ак-цій інших компаній з метою встановлення контролю за їхньою ді-яльністю й отримання доходів. За своєю структурою і характером діяльності холдингова компанія виконує, як правило, лише фінан-сові операції. Вона тримає контрольні пакети акцій інших фірм і діє через свої філії.

Найпоширеніші так звані чисті холдингові ком-панії, проте є й змішані, які поєднують контрольно-фінансові функції з безпосереднім управлінням підприємствами.

4. Особливості ринку і ринкової структури в Україні

Ринкові відносини суттєво відрізняються в різних країнах за ступенем розвитку, особливостями модифікації, рівнем зрілості, історичними, соціальними та іншими ознаками. „Ринок” для американця, західноєвропейця, японця має різний вигляд, й це цілком природно, якщо врахувати, що американська „ринкова економіка” тяжіє до класичної моделі підприємництва, французька -- до державного „дирижизму”, західнонімецька -- до „соціального ринкового господарства”, а японська -- до „корпоративного патерналізму”.

Канадський варіант приваблює своїми методами розв'язання соціальних питань, де велика частина витрат на медичне обслуговування, освіту здійснюється державою. В зв'язку з цим там більші податки. В США податки менші, але більшість соціальних витрат покладено на громадян.

Для країн з розвинутою ринковою економікою характерне різне співвідношення приватної, колективної та державної власності.

Наприклад, в Італії 58 відсотків підприємств є державними, в Ізраїлі 64-відсотки валового національного продукту (ВНП) виробляється в суспільному секторі, в Канаді у ньому зайнято близько 40 відсотків працюючих. До останнього часу адміністрація Тайваню контролювала всі великі промислові й транспортні корпорації, а також головні банки і торговельні компанії, забезпечуючи за рахунок державного бюджету більшу частину капітальних вкладень. Частка держави в капіталовкладеннях у ВНП США традиційно невелика і становить близько 35 відсотків.

Орієнтиром при переході до ринкової економіки для України мають бути країни, для яких характерна змішана економіка, що ґрунтується на різних формах власності, домінуючими при цьому є корпоративна власність, взаємодія конкуренції та регулювання з боку держави, високий соціальний захист населення, соціальна орієнтація економічного розвитку. При цьому слід ураховувати, що ринок не можна побудувати, скажімо, за шведським, американським або ще якимось зразками. Він -- невід'ємний елемент економіки, її розвитку, особливостей. Сучасні розвинені країни заходу на побудову розвиненого ринку витратили 3-4 десятиліття. Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур -- приблизно два десятиліття. При цьому ринок „маленьких азіатських драконів” як називають ці країни, хоч і є розвиненим, відрізняється від ринку європейських країн і американського. Він, як вважають спеціалісти, не є моделлю відкритої ринкової економіки.

Україна не повинна нікого копіювати, повторювати, а має будувати таку модель ринкової економіки, яка найбільше відповідає особливостям її розвитку, структурі економіки, географічному положенню, менталітету народу. Найбільш прийнятною є модель соціально-орієнтованого ринку, який у кінцевому підсумку підпорядковуватиме діяльність своїх функціональних структур задоволенню матеріальних і духовних потреб людини.

До особливостей ринку в Україні належать:

а) значна частка бартерних операцій, внаслідок яких звужується сфера ринкових відносин;

б) засилля імпортних дешевих товарів (нерідко сумнівної якості), надмірна питома вага яких не дозволяє вітчизняному ринку виконува-ти стимулюючу, регулюючу, інтегруючу роль, низку конструктивних функцій;

в) наявність низки монополістичних підприємств і компаній, що деформують ринок, відсутність дієвого державного регулювання цін на
товари цих структур, внаслідок чого звужується платоспроможний попит населення, місткість внутрішнього ринку. Така ситуація склалася
на ринку енергоносіїв, на транспорті (передусім, залізничному), ринку
хлібопродуктів та ін.;

г) мізерна частка заощаджень населення (частина з яких знаходиться, до того ж, на руках), що звужує джерела кредитних ресурсів, сприяє існуванню високих відсоткових ставок на кредити (такі креди-ти надавались наприкінці 2000 р. за ставкою 40 %, що залишається руйнівною для виробників);

д) доступ до інформації мають представники кланово-номенклатур-ної еліти, наближені до влади;

е) наявність незначної кількості малих підприємств, а отже,
відсутність вільної конкуренції ринкового середовища та існування
немонополістичного сектора економіки;

є) надмірний податковий прес, який значною мірою унеможливлює господарювання на основі принципів самоокупності, самофінансування, рентабельності, а тому формує потужну тіньову економіку, в межах якої цивілізований ринок неможливий;

ж) брак сучасної інфраструктури ринку, зокрема ефективно діючих бірж, комерційних банків тощо;

з) наявність неефективної системи економічного, правового та адміністративного регулювання, зокрема відсутність надійної та стабільної правової бази ринкових реформ, виваженої економічної політики, що робить ринок стихійним, руйнівним щодо народного господарства;

и) майже повна відсутність інтегрованості у міжнародний поділ праці;

і) незначна розвиненість ринку робочої сили, свідченням чого є надзвичайно низька ціна на цей специфічний товар, що за умови значного відриву цін на товари широкого вжитку стимулює значний відтік кваліфікованої робочої сили за кордон і робить неповноцінним даний вид ринку (який є одним із найважливіших), що негативно впливає на роз-виток ринку товарів широкого вжитку і послуг та інших ринків;

ї) формуванню цивілізованого ринку в Україні перешкоджає несприятливий інвестиційний клімат (за цим показником наша держава по-сідала у 1997 р. 135 місце у світі), на низьку якість якого впливає, передусім, висока корумпованість (за цим показником Україна займа-ла у 2000 р. третє місце у світі).

Основними структурними елементами будь-якого ринку є попит, пропозиція і ціна, взаємодія яких втілюється у механізмі досягнення ринкової рівноваги.

Найважливішим атрибутом ринкової системи господарювання є ринок. Його часто визначають як сферу обміну, у якій здійснюються угоди купівлі і продажу товарів і послуг. Також можна виділити ще одне розуміння ринку - як форми організації і функціонування економічних зв'язків господарюючих суб'єктів, що ґрунтуються на принципах вільної купівлі-продажу, і як суспільної форми функціонування економіки, за якої забезпечується взаємодія виробництва і споживання, прямий і зворотній вплив на виробництва і споживання.

Об'єктивними умовами існування і функціонування ринку є товарне виробництво -- основа ринкової економіки, суспільний поділ праці, економічна відокремленість виробників, базою якої є економічна конкуренція між відокремленими, самобутніми суб'єктами господарювання, існування відповідної структури та інфраструктури, стійкої фінансової і грошової систем, наявність правової бази, що сприяє створенню і постійному відновленню відповідного ринкового середовища і психологічного клімату.

Щодо структури ринку, то її розглядають з різних точок зору, що пов'язано зі складною системою господарських відносин. Залежно від економічного призначення розрізняють ринок ресурсів (засобів виробництва), ринок продуктів (предметів споживання), ринок праці (робочої сили) та ринок капіталів (грошовий).

Структура ринку з точки зору територіального підходу являє собою: внутрішній ринок -- місцевий, регіональний, національний, зовнішній ринок -- транснаціональний та світовий.

З урахуванням конкретних видів товарів і послуг виділяють ринок спеціалізованих товарів (промислових, продовольчих, комп'ютерів, бавовни, цукру та ін.) та ринок спеціалізованих послуг (страхування, консультативні послуги тощо).

Свої функції ринок виконує через розгалужену інфраструктуру: товарні, фондові та валютні біржі, торгово-збутові фірми, банки тощо. Між ступенем розвитку ринку та його інфраструктурою існує пряма залежність -- чим більше розвинута інфраструктура, тим розвинутіший ринок.

Україні, в сучасних умовах, як і іншим постсоціалістичним країнам, що переходять до ринкової економіки, необхідне ринкове регулювання, в тому числі щодо ціноутворення.

Конкуренція, а також вільне ціноутворення - необхідні інститути ринку, не можуть функціонувати через відсутність бірж, інформаційно-комерційних, оптових та постачальницьких організацій, пунктів прокату, культури введення ринкової економіки. Відсутність введення культури ринкової економіки пов'язане з нестачею досвіду роботи і кадрів.

Так створення ринкової інфраструктури відбувається дуже повільно, з великим відхиленням. Товарних бірж, наприклад, у нас засно-вано більше, ніж у США або в будь-якій іншій країні. Проте процес формування ринкової інфраструктури відбувається, його треба прискорювати. Набувають досвіду і кадри, що працюють в інститутах ринку.

Для того щоб суб'єкти національного ринку не тільки мали ринкову інфраструктуру, право власності на засоби виробництва і продукцію, а й могли реалізувати це право, крім економічних потрібні ще й правові передумови. Ось чому в країні йде процес відпрацювання і прийняття юридичних законів, які сприяють фор-муванню ринкового середовища. Проте він іде повільно, часто в прийняті закони вносяться суттєві зміни, відсутня узгодженість законодавчих актів. Все це гальмує ринкові перетворення. Юри-дичні закони мають відображати реалії економічного життя, бути націленими на відтворення конкурентного середовища. Слід відпрацювати механізм реалізації цих законів.

Висновки

Найважливішим атрибутом ринкової системи господарювання є ринок. Його часто визначають як сферу обміну,у якій здійснюються угоди купівлі і продажу товарів і послуг. Також можна виділити ще одне розуміння ринку - як форми організації і функціонування економічних зв'язків господарюючих суб'єктів,що ґрунтуються на принципах вільної купівлі-продажу,і як суспільної форми функціонування економіки,за якої забезпечується взаємодія виробництва і споживання,прямий і зворотній вплив на виробництва і споживання.

Об'єктивними умовами існування і функціонування ринку є товарне виробництво - основа ринкової економіки,суспільний поділ праці,економічна відокремленість виробників,базою якої є економічна конкуренція між відокремленими,самобутніми суб'єктами господарювання,існування відповідної структури та інфраструктури,стійкої фінансової і грошової систем,наявність правової бази,що сприяє створенню і постійному відновленню відповідного ринкового середовища і психологічного клімату.

Щодо структури ринку,то її розглядають з різних точок зору,що пов'язано зі складною системою господарських відносин. Залежно від економічного призначення розрізняють ринок ресурсів ( засобів виробництва),ринок продуктів(предметів споживання),ринок праці(робочої сили) та ринок капіталів (грошовий).

Структура ринку з точки зору територіального підходу являє собою : внутрішній ринок - місцевий,регіональний,національний,зовнішній ринок - транснаціональний та світовий.

З урахуванням конкретних видів товарів і послуг виділяють ринок спеціалізованих товарів(промислових,продовольчих,комп'ютерів,бавовни,цукру та ін.) та ринок спеціалізованих послуг(страхування,консультативні послуги тощо).

Свої функції ринок виконує через розгалужену інфраструктуру : товарні,фондові та валютні біржі,торгово-збутові фірми,банки тощо. Між ступенем розвитку ринку та його інфраструктурою існує пряма залежність - чим більше розвинута інфраструктура,тим розвинутіший ринок.

Україні,в сучасних умовах,як і іншим постсоціалістичним країнам,що переходять до ринкової економіки,необхідне ринкове регулювання,в тому числі щодо ціноутворення.

Конкуренція,а також вільне ціноутворення - необхідні інститути ринку,не можуть функціонувати через відсутність бірж,інформаційно-комерційних,оптових та постачальницьких організацій,пунктів прокату,культури введення ринкової економіки. Відсутність введення культури ринкової економіки пов'язане з нестачею досвіду роботи і кадрів.

Так створення ринкової інфраструктури відбувається дуже повільно,з великим відхиленням. Товарних бірж, наприклад, у нас засно-вано більше, ніж у США або в будь-якій іншій країні. Проте процес формування ринкової інфраструктури відбувається, його треба прискорювати. Набувають досвіду і кадри, що працюють в інститутах ринку.

Для того щоб суб'єкти національного ринку не тільки мали ринкову інфраструктуру, право власності на засоби виробництва і продукцію, а й могли реалізувати це право, крім економічних потрібні ще й правові передумови. Ось чому в країні йде процес відпрацювання і прийняття юридичних законів, які сприяють фор-муванню ринкового середовища. Проте він іде повільно, часто в прийняті закони вносяться суттєві зміни, відсутня узгодженість законодавчих актів. Все це гальмує ринкові перетворення.

Відтворюючи ринкові інститути, не можна забувати, що ринок будують люди, від їхньої свідомості, бажання, розуміння залежить дуже багато. Якщо суспільна свідомість не буде настроєна на рин-кову хвилю, то ринок будуватись не буде. Цей процес може за-тягтись, а то й піти у якомусь іншому напрямі. Слід врахувати, що психологічний стан наших людей нині досить складний і супе-речливий. Вони не тільки мало знають про ринок, а й вважають, що держава кинула їх напризволяще. У такій обстановці вибір моделі й шляху побудови ринку має надзвичайно важливе зна-чення.

Список використаної літератури

1. Основи економічної теорії: політичний аспект: Підручник. Відп. ред. Г.Н.Климко - 4- вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2002.

2. Мочерний С.В. Політична економія: Навч. посібник - К.: Знання Прес, 2002.

3. Основи економічної теорії. / Під ред. А.А. Чухна.- К.: Вища школа. 2002.

4. Базидевич В.О. Економічна теорія (політекономія).- К.: Знання-Прес, 2002.

5. Економіка зарубіжних країн. / Під ред. А.С.Філіпенко, В. А. Вергун І а ін.-К.:Либідь, 1996.

6. Політична економія: Навч. посібник К.Т.Кривенко, В.С.Савчук О.О.Беляев.-К., 2001.

7. Політична економія: Учебник для вузов, В.А.Медведев, Л.И.Абалкин О.И.Ожерельев и др.-М.: Политиздат, 1998.

8. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія) Навчальн. посібник КИПУ,2001.

9. Савчхк М.І., Мороз A.M. Гроші і кредит. Підручник - К.: 2000 p.

10. Финансы, деньги, кредит. Учебник под ред. О.В.Соколовой. - М., 2000.

11. Економічна теорія політекономія. Підручник 3-тє видання, перероблене і доповнене. За ред. В.Д.Базилевича. 2004.

12. Політична економія навчальний посібник С.В.Мочерний, 2002.

13. Економічна теорія: Курс лекцій (для студентів неекономічних спеціальностей). - Чернівці, 1999. - 343 с.