Проблеми інфляції в Україні
Поняття інфляції, її сутність і особливості, причини та класифікація. Соціально-економічні наслідки інфляції та характеристика етапів іі протікання. Регулювання цін в умовах інфляційноі нестабільності. Антиінфляційна політика держави та методи боротьби.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 06.01.2009 |
| Размер файла | 106,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Дилема, що постала перед українським урядом, полягала в тому, яким чином, скорочуючи темпи інфляції, не посилити стагнації виробництва. Але вона не була вирішена належним чином. Відновити економіку за умов надмірних податків, які пригнічують виробництво, звужують базу оподаткування і примушують платників приховувати свої доходи, неможливо. Слід відмітити хоча б такий факт: до введення податку на прибуток підприємств з 1993 року, стягався податок на доход підприємств. При цьому підприємства, за існування спеціального податку на фонд зарплати, були змушені фактично двічі сплачувати його, оскільки фонд зарплати с складовою частиною доходу.
Політика посилення державного контролю й регулювання (стримування цін, завищений обмінний курс, дуже високі податки) призвела до формування потужного тіньового сектору економіки в Україні. За відсутності ефективного контролю за формуванням доходів, більшість зусиль держави були сконцентровані на скорочуваному державному секторі. В результаті на фоні втрати державою значної частини доходів, які можна було б отримати шляхом проведення податкової розумної політики, основний тягар недофінансування лягла на сектор, який поки-що був основою існування самої держави.
Через недосконалість нашої податкової системи спад валового продукту в Україні й за 1996 рік склав біля 10%, а у галузях машинобудування й легкої промисловості досягає 20%.
Отже, завдання подальшого реформування економіки, що стоять перед Україною, можуть бути вирішені тільки за умов реалізації послідовної політики фінансової стабілізації, та відновлення накопичень населення. Без цього забезпечити стійке економічне зростання на базі відродження інвестиційної активності й поступовий підйом життєвого рівня с неможливим. Сучасний період с найважливішою фазою реформ. Останнім часом у цьому напрямі зроблено ряд кроків і найважливішим з них с введення у вересні цього року національної валюти-гривні. Це дало змогу в значній мірі стабілізувати грошовий обіг в країні.
Як міра, що має запобігти необумовленому зростанню заробітної плати на підприємствах, Кабінетом Міністрів у 1995 році було прийнято постанову про порядок визначення сум, що вносяться до бюджету в зв'язку з перевищенням фонду споживання. Тобто зростання зарплати може відбуватися тільки у межах індексу місячної інфляції. Також плануються істотно зменшити розмір податків та взагалі скасувати відрахування до деяких цільових фондів у складі бюджету на 1996 р.
Політика посилення державного контролю й регулювання (стримування цін, завищений обмінний курс, дуже високі податки) призвела до формування потужного тіньового сектору економіки в Україні. За відсутності ефективного контролю за формуванням доходів, більшість зусиль держави були сконцентровані на скорочуваному державному секторі. В результаті на фоні втрати державою значної частини доходів, які можна було б отримати шляхом проведення податкової розумної політики, основний тягар недофінансування випав на сектор, який поки-що був основою існування самої держави.
Через недосконалість нашої податкової системи спад валового продукту в Україні за 1996 рік склав біля 10%, а у галузях машинобудування й легкої промисловості досягає 20%. В подальші роки ця тенденція зберігалася. Хоча у 2000 році уряд веде розмови про збільшення валового продукту в Україні. Економісти обумовлюють це збільшення підйомом в світовій економіці - після спаду наступає підйом, а це явище відповідно відображається на економіці різних країн.
Отже, завдання подальшого реформування економіки, що стоять перед Україною, можуть бути вирішені тільки за умов реалізації послідовної політики фінансової стабілізації, та відновлення накопичень населення. Без цього забезпечити стійке економічне зростання на базі відродження інвестиційної активності й поступовий підйом життєвого рівня с неможливим. Сучасний період є найважливішою фазою реформ. Останнім часом у цьому напрямі зроблено ряд кроків і найважливішим з них є введення у вересні 1996 р. національної валюти - гривні. Це дало змогу в значній мірі стабілізувати грошовий обіг в країні. Також планується істотно зменшити розмір податків та взагалі скасувати відрахування до деяких цільових фондів у складі бюджету на 2001 р.
Час показує позитивність наслідків для економіки України антиінфляційних заходів уряду та НБУ.
4. Антиінфляційна політика держави, методи боротьби з інфляцією
4.1 Методи антиінфляційного оподаткування
Світовий досвід виробив дві головні концепції антиінфляційних заходів, що спираються на кредитно-грошову і фіскальну політику. Це-заходи або безкомпромісної боротьби з інфляцією, або адаптації, пристосування до життя в умовах інфляційної нестабільності. Перший метод реалізується шляхом змін у системі оподаткування (як правило підвищення податків) та введенням жорсткого державного контролю цін та зарплати. Другий метод - це індексація доходів, застосування механізму корегування процентних ставок відповідно до темпів інфляції та ін. До того ж необхідною є повна адаптація усіх економічних інституцій до функціонування в умовах інфляції. Адаптаційна політика має свої недоліки: кошти на компенсаційні надбавки населенню треба брати з державного бюджету, тобто врешті-решт через податки, або робити грошову емісію, що знову призведе до зростання інфляції.
Як правило, в умовах боротьби з інфляцією ці методи використовуються комплексно, що дає більш виражений ефект, і дозволяє пом'якшити труднощі, припадаючи на долю економіки країни.
Методи антиінфляційного оподаткування.
В процесі стримування інфляції податки відіграють двоїсту роль. Скорочуючи доходи, що виступають як джерела витрат для споживачів, високі податки носять антиінфляційний характер. Однак, податки можуть також збільшувати витрати виробництва, підвищуючи через це рівень цін на товари.
Розглянемо ті спотворення в оподаткуванні, які викличе неочікувана інфляція, тобто випадок, коли цей елемент економічної системи країни до дій в умовах інфляції не пристосований.
У разі, якщо податкова система країни має труднощі з адаптацією до інфляційних процесів, виникають такі складні проблеми.
По-перше, із зростанням рівня цін частка податкових виплат у загальному обсязі реальних доходів збільшується, породжуючи, таким чином, ефект прогресивного зростання податків. Якщо б податки знаходилися у постійній пропорції до номінальних доходів незалежно від розміру останніх, у цьому не було б ніякої проблеми, оскільки в такому разі люди сплачували б однаковий, не залежний від рівня цін відсоток своїх доходів у вигляді податків. Але, оскільки, норма оподаткування при використанні його прогресивної форми має тенденцію зростати разом з рівнем номінальних доходів, то інфляція, призводячи до збільшення номінальних доходів, тим самим збільшує й частку податків у складі реальних доходів.
Друга проблема пов'язана з оподаткуванням капіталу. Ця проблема дуже складна, оскільки зростання капіталу, пов'язане з приростом ринкової вартості активів, реагує на інфляцію більш оперативно, ніж реальні прибутки на цей капітал. Жодній країні не вдалося досягти суттєвого успіху у нейтралізації наслідків впливу інфляції на оподаткування капіталу. Деякі фахівці у сфері податків навіть вважають, що найбільша шкода від інфляції полягає саме у тому, що вона збільшує фактичне оподаткування капіталу.
Подібна проблема оподаткування виникає й по відношенню до доходів у вигляді відсотків на капітал. Візьмемо простий приклад. Припустимо, що інфляція збільшується з 5 до 10% й відсоткові ставки зростають разом з інфляцією в пропорції один до одного, як це й припускається залежністю Фішера. Із збільшенням номінальної відсоткової ставки на 5 пунктів реальна відсоткова ставка до сплати податків не змінюється. Але, якщо номінальний доход на відсотки оподатковується в розмірі, скажімо, 28%, то уряд забирає у вигляді податку 1,4 відсоткового пункту з сукупних п'яти пунктів інфляційної надбавки, скорочуючи, таким чином, реальну суму доходів по процентах після сплати податків, що отримують кредитори. У цьому разі кредитор фактично несе збитки в наслідок дії інфляції, тоді як уряд має зиск. Такі умови дестимулюють кредиторів, що й є одним з негативних ефектів інфляції.
Слід відмітити, що теоретично можливим є більш швидке зростання відсоткової ставки до сплати податків ніж збільшення інфляції, що зберігає реальну відсоткову ставку постійною.
Як бачимо, навіть очікувана інфляція викликає втрати в економіці, якщо інститути влади адаптовані до неї не повністю. Подібні втрати стають особливо істотними в умовах контролю ставки банківського проценту, неадекватного оподаткування доходів й прогресивного зростання податкових ставок, що збільшують податкові платежі. Під адекватним оподаткуванням в умовах інфляції мається на увазі такий метод стягування податків, за якого не оподатковується інфляційний компонент приросту активів. Розглянутий вище негативний вплив інфляції на податкову систему, змусив багато країн “індексувати” податкові закони, щоб запобігти збільшенню податків, яке спричиняється інфляцією. Так було проіндексовано у 80-х роках частину податкового кодексу США.
Використання “стримуючої” податково-бюджетної політики є одним із шляхів усунення загрози інфляції.
Політика податкового регулювання доходів (TІP) орієнтована на використання податків і створення у фірм та робітників стимулів не піднімати ціни й зарплату.
TІP - це система, при якій за допомогою податкової системи фірми й зайняті на них робітники заохочуються або наказуються в залежності від зростання рівня цін й зарплати.
Розглянемо ціновий різновид TІP. Так, фірмам повідомляється, що рівень сплачуваних ними податків залежить від зростання цін на їх продукцію. Наприклад, підвищення цін до 5% не викликає ніяких штрафних санкцій, за кожний наступний відсотковий пункт уряд збільшує ставку оподаткування. Податкова ставка може збільшуватись, скажімо на 2 пункти (з 25 до 27%) за кожний відсоток приросту цін на продукцію фірми.
За умов реалізації такої політики підвищення цін коштуватиме фірмам надто дорого. Отже, в них з'являється стимул не допускати значного збільшення цін. Зростання цін по всіх фірмах, таким чином, буде меншим, й темпи інфляції скоротяться. Подібний механізм може бути реалізований й у відношенні зарплати.
Згідно з вищесказаним, фахівцями пропонується ввести до схеми розрахунку основного податку антиінфляційний коефіцієнт. Його призначення - забезпечити зацікавленість товаровиробника у відповідності темпів зростання товарної і грошової мас, зниженні існуючих темпів інфляції на внутрішньому ринку.
Отже, можна зробити висновок, що на практиці існує дуже тісний взаємозв'язок між оподаткуванням та контролем цін і цим користуються уряди, коли ставлять собі за мету поставити у невигідне становище тих господарюючих суб'єктів, які надто інтенсивно піднімають ціни на товари та послуги. Таке корегування цін державою за допомогою податкової системи відноситься до непрямих методів контролю за цінами. Прямі методи регулювання цін, тобто встановлення максимумів цін, буде розглянуто далі.
4.2 Скорочення податків у світі “концепції пропозиції”
Як відомо, будь-яке втручання в функціонування економіки, що затримує пересування кривої сукупного попиту вгору або змушує її зсуватися вниз відносно кривої сукупної пропозиції буде стримувати темпи інфляції. Аналогічного ефекту можна було б досягти, якщо б було можливо вплинути на сукупну пропозицію. Такий підхід до економічної практики став відомим як “концепція пропозиції”.
Малюнок 1 ілюструє, яким чином економічна політика “концепції пропозиції” мала б сприяти усуненню інфляції. Економічна система спочатку знаходиться у стані рівноваги на довгостроковому інтервалі в точці E. Якщо не відбувається ніяких змін з боку сил, формуючих пропозицію в економічній системі, то пересування кривої сукупного попиту з AD до AD' перевело б економічну систему в точку Е - в новий стан рівноваги на короткостроковому інтервалі. В економічній системі виникла б інфляція.
Однак припустимо, що в той момент, коли пересувається крива сукупного попиту, економічна політика у рамках “концепції пропозиції” досягає мети підвищення природного рівня реального обсягу виробництва до Q'. Це відповідало б переміщенню кривої сукупної пропозиції на довгостроковому інтервалі із положення n у положення n'. Якщо не відбувається ніяких змін в очікуваному рівні цін на фактори виробництва, то разом з нею зсунеться праворуч до AS' й крива сукупної пропозиції на короткостроковому інтервалі. При умові вказаних пересувань кривої пропозиції, економічна система досягне нової рівноваги в точці Е, запобігши при цьому будь-якому підвищенню цін.
Основне питання полягає в тому, яким чином здійснити бажане збільшення природного рівня реального обсягу виробництва. Прибічники “концепції пропозиції” як один із способів досягнення цього результату розглядають змінення у податковій політиці. Вони звернули увагу на те, що на протязі 70-х років відбулося припинення зростання природного рівня реального обсягу виробництва у США. Головною причиною такого стану речей, на думку прихильників “концепції пропозиції”, стала діюча в США податкова система. Вона ніяким чином не сприяла розвитку процесів накопичення та інвестування, а також зацікавленості у високопродуктивній праці. Інфляція ще більш посилила проблему. Не тільки корпорації і дуже заможні люди страждали від високих податків. Поєднана дія інфляції, прогресивного податку на доход вводила звичайних робітників, що отримують зарплату, в групи, що оподатковуються за більш високою ставкою. Основою економічної програми прибічників “концепції пропозиції” стала детально обміркована послідовність дій по зменшенню ставок оподаткування. По-перше, мав бути знижений податок на доход громадян, що посилило б трудову мотивацію робітників. По-друге, планувалося реформувати систему податків на доходи від приросту капіталу та ввести різноманітні податкові стимули (пільги для підприємств, що збільшують обсяги виробництва) - це стимулювало б накопичення та інвестиції. По-третє, практика індексації мала розповсюдитись на всю податкову систему для того, щоб ставки податків не підштовхувались інфляцією.
4.3 Регулювання цін в умовах інфляційної нестабільності
Надзвичайно важливу роль грає державний контроль над цінами, особливо в умовах кризису економіки і виходу з нього.
Під контролем над цінами розуміють будь-яку послідовність цілого ряду заходів - від помірних обмежень до примусового встановлення верхніх границь зростання цін, що проводяться у рамках економічної політики.
Одним з підходів є перевірений у світовій практиці метод тимчасового заморожування цін й надалі їх часткового перегляду. Він полягає у заборонені підвищувати ціни вище визначеного рівня, без спеціального на те дозволу. За граничний рівень цін може бути прийнятий той, що існував на протязі базового періоду перед “заморожуванням”. При цьому підвищення цін вважається допустимим, якщо, наприклад, воно було пов'язано з ростом цін на імпортні вироби (тобто коли збільшення витрат неможливо контролювати); недопустимим - якщо його причиною стало невиправдане підвищення зарплати, що стимулювало підприємців самим обмежувати зростання заробітної плати.
Заморожування цін дозволяє долати інфляційні очікування населення, господарюючих суб'єктів, кредитної системи, внести деяке заспокоєння в економіку.
В ролі альтернативи прямому державному регулюванню цін іноді розглядаються картельні згоди про ціни, які можуть зіграти позитивну роль, якщо однією з сторін, що беруть в них участь буде Уряд, що забезпечує загальну узгодженість цін.
Максимальний рівень ціни являє собою законодавчо встановлену максимальну ціну, яку продавцю дозволяється запрошувати за свій товар або послугу.
В широких масштабах максимальні рівні цін, або загальний контроль за цінами, застосовуються для обмеження інфляційних процесів в економіці.
Наприклад, економічне процвітання обумовлює пересування кривої попиту на даний вид товару праворуч, так що, рівноважна, або ринкова ціна дорівнює Р. З одного боку швидке зростання цін на товари сприяє розвитку інфляції, з іншого - виключає з числа покупців товару тих споживачів, чиї грошові доходи не встигають за швидким зростанням цін.
Тому, щоб протистояти інфляції й дозволити малозабезпеченим громадянам купувати необхідні їм товари, уряд може встановити максимальний рівень цін. Причому, встановлення обмеження ціни має сенс тільки при умові, що нова ціна буде нижчою за рівноважну.
Які ж будуть наслідки введення цього обмеження? Спроможність вільного ринку нормувати споживання буде паралізована. Існування обмеження цін створює стійкий дефіцит даних товарів. Так, при ціні Р' обсяг попиту на товар буде дорівнювати Q, а обсяг пропозиції тільки Q1. Отже, виникає стійкий дефіцит, що дорівнює різниці між Q і Q1.
Оскільки введення цінового обмеження призводить до виникнення стійкого дефіциту даної продукції, розмір якого визначається відрізком Q1(s) - Q(d), уряду приходиться приймати на себе піклування про нормування її для споживачів в інтересах досягнення більш справедливого розподілу.
Це здійснюється, наприклад, шляхом введення карткової системи. Однак використання карткової системи не вирішує іншої проблеми. Дійсно, крива попиту свідчить про наявність великої кількості покупців, що прагнуть купити товар по ціні, що перевищує встановлений максимум.
І, звичайно, для продавців вигідніше реалізувати його по більш високій ціні. Тому, не дивлячись на значне посилення бюрократичного апарату, що супроводжує, як правило, введення контролю за цінами, нелегальні “чорні ринки” - ринки, на яких товари купуються й продаються по цінах, вищих за встановлені межі - отримують широке поширення.
Проблеми у реалізації політики контролю за цінами можна також пояснити значними адміністративними складнощами її проведення. До органів контролю постійно пред'являються вимоги зробити виключення для тих чи інших видів товарів або який-небудь галузі. Поступово, по мірі подальшого відхилення цін від стану рівноваги й посилення дефіциту, тиск на контролюючи органи з вимогами надати пільги зростає, й, в кінці-кінців, це надзвичайно ускладнює контроль.
Інша проблема полягає у тому, що уряд може спробувати зберегти ціновий контроль в силі вже після завершення проміжного періоду й початку нового підйому. В цей період контроль такого роду може виявитись некорисним й лише погіршити ситуацію.
Хоча політика державного регулювання цін несе значний позитивний ефект і має особливе значення в кризові періоди, її реалізація може призвести до дуже небажаних наслідків.
У короткостроковому плані пряме регулювання цін сприятиме стабілізації національної економіки. Так, у державі можуть значно знизитись темпи зростання оптових й роздрібних цін і це призведе до гальмування інфляційних процесів. Але вже у найближчі роки виявляться негативні наслідки централізованої моделі регулювання. “Заморожування” цін і заробітної плати обмежить міжгалузевий перелив капіталів, буде гальмувати інвестиційну політику, знизить рівень ділової активності, стримуватиме зростання доходів.
Як приклад можна навести спроби уряду США ввести пряме регулювання внутрішньоамериканських цін на енергоносії, які, відбиваючи зростання імпортних цін на нафту, нафтопродукти та природний газ, зростали у 1974-1981 роках дуже високими темпами, стимулюючи розкручування інфляційної спіралі в країні.
“Заморожування” внутрішніх оптових цін на нафту, нафтопродукти й природний газ, стримуючи на перший погляд розвиток інфляційних тенденцій, призвело до ряду негативних наслідків в американській економіці. Нестача інвестицій в енергетичне господарство, відсутність зацікавленості у видобувних корпорацій щодо розробки нових родовищ нафти й природного газу через контроль над рівнем внутрішніх цін призвели до того, що чистий імпорт нафти до США, незважаючи на зростання світових цін, продовжував аж до 1981 року збільшуватися високими темпами.
Р. Рейган, якого підтримував великий бізнес, ставши президентом, відразу ж відмінив контроль над внутрішніми цінами на нафту й нафтопродукти (у січні 1981 р.). “Контроль над цінами стримував виробництво, стимулював споживання, пригнічував технологічні досягнення й робив США більш залежними від енергетичного імпорту”, - так коментував Р.Рейган своє рішення. За оцінками спеціалістів, тільки в результаті відміни контролю над цінами чистий імпорт нафти у США в 1983 р. скоротився на 54% порівняно з 1980 р.
5. Рух цін в економіці сучасної України
5.1 Проблеми переходу до ціноутворення ринкової економіки
Ринкова економіка об'єктивно вимагає впровадження вільних цін, тобто цін, які встановлюються не державою, а виникають об'єктивно на ринку в умовах вільної конкуренції, з урахуванням справжньої вартості товару, співвідношення попиту і пропозиції на нього. Процес переходу до вільних цін досить тривалий і вимагає багато зусиль, передусім створення відповідних умов: ліквідації монополії приватної власності, роздержавлення і приватизації засобів виробництва, виникнення вільної конкуренції. Ігнорування цього неминуче призводить до цінової агресії на життєвий рівень населення.
У 1992 році в Україні розпочалась так звана лібералізація цін без створення відповідних умов. Процес впровадження вільних цін нагадував спроби збудувати будинок починаючи не з фундаменту, а з даху. Крім того, відсутність вільної конкуренції, монополістичне становище багатьох державних підприємств дало їм право встановлювати високу, надмірну норму рентабельності, аж до 600%. Деякі підприємства за рахунок зростання цін намагались залатати всі прорахунки в своєму господарстві. Іноді у собівартість продукції включали навіть витрати на будівництво об'єктів соціального призначення.
Шалене зростання цін призводило до спаду виробництва, зниження життєвого рівня населення. Нові ціни в ході лібералізації не стали вільними. Їх диктували монополістичні структури. Різниця лише в тому, що раніше цей процес контролювався державою, а пізніше все було віддано на відкуп керівникам підприємств.
Отже, перехід до вільних цін передбачає насамперед створення умов для конкуренції.
5.2 Природна поведінка цін в перехідний період
Разові зміни цін на один чи кілька видів товарів (продуктів, продукції) стали, починаючи з 1990 року, досить частим явищем. У 1990 році закупівельні ціни на продукти харчування, кольорові метали, підвищена заробітна плата в окремих галузях. Найзначнішим було підвищення цін на нафту, газ, нафтопродукти. Такі явища спостерігалися і після цього, спостерігатимуться і в майбутньому. І нині визнано наявність диспаритету цін на продукцію окремих галузей економіки, постає питання про необхідність збільшення у кілька разів заробітної плати тощо. Але до зміни однієї з цін необхідно знати, якими будуть результати - близькі і далекі - в економіці, зокрема у системі цін. Після разової (імпульсної) зміни однієї з цін економіка, зокрема система цін, увійде у перехідний процес, природне походження якого і кінцевий результат необхідно знати заздалегідь. Відомо, що дії людей без врахування природних закономірностей (і тим більше спрямованих проти них) призводять до сумних результатів. Тому дослідження закономірностей перехідного процесу і розрахунок кінцевих результатів разового збурення в системі цін є актуальним і залишається таким у майбутньому.
Для дослідження цих явищ пропонується використовувати модель міжгалузевого балансу виробництва товарів і послуг, яка є єдиною натуральною, такою, що відображає взаємозв'язки галузей виробництва і споживання. У нашому дослідженні використана модель міжгалузевого балансу (МГБ) у чистому вигляді, без сконструйованих людиною додаткових рівнянь, які привносять суб'єктивне ставлення свого конструктора, ускладнюють модель, а, відповідно і знижують достовірність одержаних за нею оцінок. В ускладненому виді ця модель застосовувалася для розрахунку зростання цін або впливу інфляційного імпульсу, при цьому використовувався ряд додаткових рівнянь і нерівностей, що, однак, не додавало точності прогнозові.
Наше дослідження виконується за умови, що явище має бути розглянуте у чистому вигляді, тобто за всіх інших рівних умов. У даному випадку вважаються незмінними фізичні обсяги виробництва і технологічні коефіцієнти у натуральному вираженні.
Важливість використання моделі МГБ за звітним МГБ, складеним у вартісній формі, для дослідження поведінки цін забезпечується тим, що будь-який елемент матриці моделі може бути поданий як добуток кількості та відповідної ціни (як воно і є в дійсності).
Для дослідження формуємо квадратну матрицю, яка включатиме проміжне споживання, додану вартість і кінцеве використання ( без імпорту та експорту ). Після транспортування матриці у рядках одержимо всі складові вартості продукції галузей, а їх сума по рядку дасть обсяг виробленої у галузі продукції галузей, а їх сума по рядку дасть обсяг виробленої у галузі продукції. Далі наводяться результати розрахунків, виконаних для певних ситуацій, які відповідають реальним випадкам і аналоги яких мали або можуть мати місце. Як базу для розрахунку прийнято звітній МГБ України за 1991 р., агрегований для простоти розуміння і зменшення обсягу розрахунків до розмірності 4х4.
Висновки
Інфляція - стійке зростання загального рівня цін, породжуваного порушенням макроекономічної рівноваги.
Інфляції та економічних криз не уникнула жодна країна. Навіть найважчі кризи закінчувалися, як правило, оновленням економіки і її підйомом. Тому більшість дослідників роздивляються кризи як переломний момент в науково-технічному, соціальному, політичному і економічному розвитку. Історичні ситуації не повторюються однозначно, і тому навіть власний досвід потребує переосмислення в умовах сьогодення. Методи, що допомогли іншим країнам вийти із кризи і подолати інфляцію, мабуть, повинні по-іншому використатися стосовно до конкретної ситуації. Україна не є включенням і також має проблеми інфляції.
Ця проблема супроводжує Україну з прийняття незалежності. На перше півріччя 1995 року із загальної кількості промислових підприємств України - 8888, 4359 - державної власності, тобто 49,0%. У зведеному бюджеті України за січень-вересень 1995 року 40,3% загальної суми видатків припадає на фінансування соціально-культурних заходів. Усі ці елементи потребують державного фінансування. Обмеження останнього має призвести і призводить до тяжких наслідків в українській економіці.
Саме тому за умов керованості інфляційними процесами стосовно умов України доцільно надавати підтримку виробництву. Адже саме у виробництві створюються умови для товарного забезпечення грошей і реально ліквідувати тим самим інфляційні чинники.
На закінчення вважаємо за необхідне звернути увагу на те, що суттєво поліпшити ситуацію можна лише за умов комплексного впровадження заходів анти інфляційного регулювання. Адже економіку будь-якої країни слід розглядати як систему, організм з обмеженою кількістю прямих та опосередкованих зв'язків. Механізм дії інфляційних факторів залежить від співвідношення багатьох економічних процесів - внутрішніх і зовнішніх. Він неоднорідний на часовому проміжку становлення ринкової економіки в Україні. Також неоднакова активність конкретних інфляційних факторів. Це обумовлено тим, що інфляція - це, передусім, динамічний макроекономічний процес. У більшості випадків ті негативні процеси, які проглядаються на рівні макроекономіки, є наслідком значних деформацій внутрішніх економічних процесів, як макроекономічних, так і мікроекономічних.
Словник економічних термінів
Антиінфляційна політика - сукупність заходів антиінфляційного впливу, спрямованих на запобігання руйнівним наслідкам інфляції на економіку і суспільство в цілому.
Валюта - в економічному розумінні вживається для позначення типу грошової системи, яка дії в даній країні, а також грошової одиниці даної країни.
Відкрита інфляція - нічим не обмежене і доволі довге зростання рівня цін, що не знищує, а лише деформує ринковий механізм.
Галопуюча інфляція - тип інфляції з темпами зростання цін, що перевищують 10% в рік
Гіперінфляція - надвисока і вкрай небезпечна інфляція, що сягає трицифрового й більше числа, а її наслідки трагічно небезпечні.
Грошовий агрегат - угрупування ліквідних активів, використовування для вимірювання грошової маси.
Девальвація - зниження курсу національної валюти по відношенню до іноземних валют.
Дефляція - протилежний інфляції процес зменшення кількості грошей в обігу шляхом здійснення комплексу заходів для оздоровлення економіки й фінансів, що виражаються в реформі податкової системи, скороченні обсягів кредитів, тощо.
Золотий стандарт - грошова система, при якій роль загального еквівалента надається золоту, а в обігу використовуються золоті монети або грошові знаки, що розмінюються на золото.
Інфляція - процес переповнення каналів грошового обігу масою надлишкових грошей, що веде до їх знецінення та додаткового перерозподілу національного доходу і національного багатства на шкоду переважної більшості населення.
Інфляція “витрат” - інфляція, спричинена підвищенням загального рівня цін внаслідок збільшення витрат на одиницю продукції.
Інфляція попиту - інфляція, зумовлена підвищенням цін з боку господарських агентів у відповідь на підвищений попит.
Крива Філіпса - концепція кейнсіанського напряму в якій емпірично обґрунтовується існування зворотного зв'язку між рівнем безробіття і рівнем інфляції в країні.
Повзуча інфляція - тип інфляції з темпами зростання цін, що не перевищують 10% за рік.
Політика дорогих грошей - вид кредитної політики, побудованої на регулюванні процентних ставок для зменшення пропозиції грошей і стримування інфляційних процесів.
Прихована інфляція - інфляція повністю контролюється державою, яка заморожує його на певному рівні протягом тривалого часу. Існує переважно в державах з командно-адміністративною економікою, часто знищує ринковий механізм.
Рівень монетаризації - показник, що характеризує відношення грошової маси до ВВП.
Стагфляція - стан економічної системи, коли інфляція поєднується з падінням обсягів національного виробництва.
Стримуюча фіскальна політика - тип фіскальної політики, що передбачає для запровадження контролю за інфляцією зменшення урядових витрат або збільшення податків чи їх поєднання.
Теорія адаптивних чекань - напрям монетаристської школи, що припускає існування альтернативності інфляції і безробіття в економіці, але заперечує таку альтернативність у довгостроковому періоді.
Список використаної літератури
1. В. Андрианов. “Инфляция и методы ее регулирования” // Маркетинг 2000 №5 / “Маркетинг-Центр” ГУУ.
2. А.С. Булатова. Экономика: Учебик 2-е изд. К.: издательство БЕК 1997
3. Г. Волинский. “Истоки инфляции” / Бизнес-информ. Х.: февраль 1996г. №3.
4. А.А. Задоя, Ю.Е. Петруня. Основы экономики. К.: изд “Вища школа” - “Знання” 1998
5. Кейн Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег. М.: 1978 г.
6. Кэмбелл Р. Макконелл, Стэндли Л. Брю. Экономикс. М.: изд. “Туран”, 1996
7. С. Лунин., В. Пашковский. Инфляционные процессы в экономике страны, истоки и перспективы // Вопросы экономики. 1993г. №2
8. С.В. Мочерний. Основи економічних знань: Підручник. К.: Видавничий центр “Академія”, 2000
9. С.М. Никитин, М.И. Гельвановский, Р.С. Гринберг. Инфляция и хозяйственный механизм (80-е годы) М.: изд. “Наука” 1993.
10. А. Семенов. Крива “зарплата ціни”: безробіття і інфляція. // Світова економіка і міжнародні відносини. 1993р. №5.
11. М.А. Сіроштан. Нарис з економічної теорії. Навчальний посібник, Х.: ХДЕУ, 1994
12. М.А. Сіроштан, І.В. Калініченко, О.М. Щербаха Економіка в запитаннях і відповідях., Х.: РВВ ХДЕУ, 2000
13. М. Павловский. “Денежная масса, производство, не платежи и инфляция” // Экономика Украины. Изд “Преса України”. К.: 1997.
14. І.А. Поддубний. Інфляція: Причини, наслідки, методи регулювання. К.: УМКВО 1994
15. Політична економія. Начальний посібник. Х.: РВВ ХДЕУ, 1998
16. Экономическая теория. - Попов А.И. - СПб.: Питер, 2001.-464 с.: ил. - (Серия ”Учебники для вузов”)
17. Экономическая теорія / Под. ред. А.И. Добрынина, Л.С. Тарасевича, 3-е изд. - СПб: Изд СПбГУЭФ, Изд. ”Питер”, 2002.-544 c.: ил. - (Серия ”Учебники для вузов”)
Подобные документы
Теоретичні підходи пояснення інфляції. Причини, суть і форми інфляції. Методи стимулювання інфляційних процесів. Антиінфляційна політика та методи боротьби з інфляцією. Соціально-економічні наслідки інфляції. Особливості інфляційного процесу в Україні.
курсовая работа [76,5 K], добавлен 04.02.2009Загальнотеоретичні основи поняття інфляція, її види, типи та причини виникнення. Визначення основних соціально-економічних наслідків інфляції і методів боротьби з нею. Характеристика інфляції попиту і пропозиції. Методи антиінфляційного оподаткування.
курсовая работа [66,1 K], добавлен 13.03.2010Аналіз соціально-економічних наслідків інфляції в Україні. Антиінфляційна політика держави. Обгрунтування необхідності регулювання цін в умовах інфляційної нестабільності. Зарубіжний досвід долання інфляції та можливості адаптації його в нашій державі.
дипломная работа [1010,0 K], добавлен 07.01.2015Визначення основних соціально-економічних наслідків інфляції і методи боротьби з нею. Причини виникнення інфляції в Україні, особливість її проявів. Індекси споживчих та виробничих цін, прожитковий рівень. Основні напрямки антиінфляційної політики.
курсовая работа [598,8 K], добавлен 14.04.2013Сутність та ознаки інфляції. Причини інфляції. Особливості кризи в Україні. Антиiнфляцiйна полiтика держави, методи боротьби з інфляцією. Методи антиiнфляцiйного оподаткування. Скорочення податкiв у свiтi "концепцiї пропозицiї". Регулювання цiн в умовах i
контрольная работа [34,6 K], добавлен 08.10.2004Форми та типи інфляції, причини виникнення щодо товарів та грошей, її вплив на перерозподіл доходів, форми прояву та соціально-економічні наслідки. Проблеми інфляційних процесів в Україні. Антиінфляційна політика та основні засоби боротьби з інфляцією.
курсовая работа [54,8 K], добавлен 31.03.2011Поняття інфляції як зростання середнього рівня цін. Теорія інфляції Дж. Кейнса, яка базується на проблемах попиту. Причини інфляції, визначення її рівня. Види інфляції, її наслідки та державне регулювання. Методи та інструменти інфляційної політики.
курсовая работа [58,9 K], добавлен 11.05.2015Сутність інфляції і індекс споживчих цін. Соціально-економічні наслідки та особливості інфляційних процесів в Україні. Особливості зв’язку інфляції та безробіття. Причини інфляції та її види. Подолання інфляції шляхом грошово-кредитної політики.
курсовая работа [288,0 K], добавлен 10.11.2010Теоретичні аспекти інфляції як економічного явища, її основні види. Механізм і причини інфляційних процесів в економіці, особливості їх протікання в Україні. Наслідки інфляції, антиінфляційна політика України. Перспективи подолання інфляційної кризи.
курсовая работа [531,6 K], добавлен 09.03.2015Поняття та сутність інфляції, її види, причини та соціально-економічні наслідки. Розгляд основних методів вимірювання інфляції. Гострота проблеми інфляційних процесів в сучасній Україні: зростання цін на продукти харчування, підвищення цін виробників.
контрольная работа [772,9 K], добавлен 12.12.2014
