Організація торгівлі на продовольчих ринках

Реферат на тему:

«Організація торгівлі на продовольчих ринках»

План

1. Специфіка торгівлі на ринках

2. Особливості організації роботи підприємств ринків

3. Особливості організації роботи продовольчих ринків

4. Особливості оптових продовольчих ринків

5. Роль і значення торгівлі на ринках

Список використаної літератури.

1. Специфіка торгівлі на ринках

Торгівля на ринках як форма організації торговельно-сервісного обслуговування являє собою сукупність одиничних актів купівлі-продажу, що здійснюється в мережі ринків (ринковому господарстві) всіма категоріями ринкових торговців і включає специфічну систему торговельних, побутових та інших послуг продавцям і покупцям на ринках.

Складність і специфічність торгівлі на ринках випливає з її сутності і виявляється в такому:

O характер більшості одиничних актів купівлі-продажу, що відбуваються в мережі ринків, є тотожним аналогічним оборудкам у мережі роздрібних торговельних підприємств, тобто є в основній частині роздрібною торгівлею;

O поступово диверсифікується від суто роздрібного до роздрібно-гуртового характер одиничних актів купівлі-продажу в торгівлі на ринках;

O переважно інфраструктурний характер ринкового господарства закладений у специфіці його основної діяльності, адже підприємство ринків скеровує свої матеріальні, фінансові і людські резерви передусім на створення умов для ведення ринкового торгу будь-ким із суб'єктів господарської діяльності - товаровиробників; чи торговельних посередників;

O інфраструктурний характер діяльності підприємств ринків є основою для широкої диверсифікації торгівлі на ринках з іншими видами господарської діяльності;

O особливість торгівлі на ринках виявляється в структурі об'єктів і складі суб'єктів даної форми торгівлі: через ринки реалізується широкий асортимент продовольчих і непродовольчих товарів, який мало чим відрізняється від асортиментного набору роздрібної торговельної мережі;

O торгівлю на ринках можна характеризувати як частково організовану форму торгівлі, адже в ній можуть брати участь будь-хто із членів суспільства (фізична особа) або група людей (юридична особа), у господарському плані відособлені від підприємства ринків і які будують свої відносини з ним на договірних засадах;

O специфіка торгівлі на ринках закладена в її природі, найтісніше пов'язаній з класичними категоріями ринку -- оцінкою вартості товару на основі співвідношення попиту і пропозиції.

Активний розвиток торгівлі на ринках у сучасних умовах спричинила низка факторів, внутрішньо притаманних вітчизняній економіці, зокрема:

— орієнтація на суто ринкові закони, методи і принципи в економічному механізмі суспільства;

— реформування форм власності в усіх сферах господарської діяльності;

— проведення кардинальних змін у структурі аграрного і промислового секторі: виробництва;

— розширення за рахунок зростання реального і прихованого безробіття кількості учасників комерційної діяльності.

2. Особливості організації роботи підприємств ринків

Загальні вимоги до організації роботи підприємств ринків визначаються Правилами торгівлі'на ринках та іншими нормативними документами місцевих органів влади та контролюючих органів. Цими нормативними актами встановлюється сукупність вимог до функціонування підприємств ринків, організації на них ринкового торгу, створення належних умов для всіх суб'єктів торгівлі на ринках і надання комплексу організаційних, торговельно-технологічних і побутових послуг.

Найпершою основною вимогою до підприємства ринків є належна його державна реєстрація як суб'єкта підприємницької діяльності в місцевих органах державної виконавчої влади. Тільки після державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності ринок може розпочинати власну діяльність зі створення умов для ведення ринкового торгу.

Торгівлю на ринках можуть здійснювати громадяни, громадяни-підприємці, сільськогосподарські та інші підприємства, їх об'єднання незалежно від форм власності, торгово-закупівельні підприємства (далі -- продавці).

Після проходження державної реєстрації підприємство ринків самостійно вирішує і погоджує з територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби питання, що стосуються типорозміру і виду технічного виконання ринку в цілому і його функціональних зон, планування території ринку, розміщення торгових місць, приміщень і торгових об'єктів, забезпечення їх торгово-технологічним обладнанням.

При цьому підприємства ринків повинні органічно вписуватися в містобудівельні й архітектурно-планувальні параметри населеного пункту, в якому вони розміщуються. Зокрема, вони повинні мати зручне сполучення пасажирського транспорту загального користування, відокремлені від проїжджої частини стоянки для автотранспорту, безпечні для руху пішоходів підземні чи наземні переходи до пасажирського транспорту загального користування, електроенергію, телефонний зв'язок, водопостачання, туалет та каналізацію.

Відповідно до спеціалізації підприємства ринків або частин змішаного ринку, всередині його функціональних зон виділяються спеціалізовані зони У спеціалізованих зонах обладнуються столи-прилавки, за якими влаштовуються ринкові торгові місця. Столи-прилавки повинні бути зручними для ведення ринкового торгу, розміщуватися з дотриманням санітарних і протипожежних правил, забезпечувати вільний прохід покупців по ринку і доступ до товарів.

Для реалізації товарів у порядку виїзної торгівлі й організації тематичних ярмарків-базарів використовуються спеціально розмічені майданчики на ринку чи поблизу з ним, ізольовані від пішоходів. На цих майданчиках в окремих зонах проводиться реалізація продовольчих і непродовольчих товарів з автомобілів та інших транспортних засобів. Забороняється проведення виїзної торгівлі (ярмарків-базарів) на транспортних автостоянках і рух транспортних засобів за наявності пішоходів.

Спеціалізовані зони, столи-прилавки і майданчики для ведення виїзної торгівлі забезпечуються внутрішньою інформацією, наочними позначеннями, а окремі торгові місця нумеруються. Реалізація товарів асортименту, що не відповідає спеціалізації зони, не дозволяється, а особи, що самовільно порушують цей порядок, позбавляються торгового місця без повернення плати за його використання.

Комплексний характер торгівлі на ринках досягається за рахунок відкриття на території ринку або поруч з ним магазинів, підприємств громадського харчування і побутового обслуговування, пунктів телефонного зв'язку, кас з продажу квитків на транспорт, готелю тощо.

Для ефективної організації і проведення обслуговування учасників ринкового торгу підприємства ринків розвивають власну інфраструктуру через розвиток структурних елементів матеріально-технічної бази ринку, оснащення необхідним торговельно-технологічним і допоміжним обладнанням та інвентарем. З цією самою метою вони організовують склади-холодильники і складські не охолоджувані приміщення для тимчасового зберігання надлишків завезеної на ринок продукції. Наявні елементи інфраструктури і матеріальної бази ринку використовуються ним для надання платних послуг ринковим торговцям. Вартість платних послуг розраховується адміністрацією ринку самостійно на підставі калькуляції.

Адміністрація ринку повинна вживати постійних заходів для підвищення рівня обслуговування і дотримання вимог законодавства щодо захисту прав споживачів, недопущення до реалізації заборонених, неякісних і фальсифікованих товарів, контролю правильності використання засобів вимірювання, додержання громадського порядку.

На відміну від відвідувачів ринку (потенційних покупців), для яких вхід на ринок є безплатним, ринкові торговці (продавці) за право зайняти ринкове торгове місце щодня сплачують вартість ринкового збору. Ринковий збір належить до місцевих зборів, а тому його розмір установлюється місцевими Радами народних депутатів. До платників ринкового збору не належать довгострокові орендарі окремих приміщень ринку, які провадять стаціонарну торгівлю, громадське харчування або надання інших послуг.

Інформація про ставки ринкових зборів, розміри плати за окремі види послуг ринку має бути вивішена біля кас і пунктів прокату ринку. Оплата вартості ринкового збору і платних послуг на ринках проводиться за участі адміністраторів і контролерів через касу ринку з обов'язковим використанням належним чином зареєстрованих електронних контрольно-касових апаратів. Ринковому торговцю видається касовий чек, що не тільки підтверджує факт оплати, але і є підставою для ведення ринкового торгу. Касові чеки повинні зберігатися ринковим торговцем до закінчення дня торгівлі і не можуть передаватися іншим особам.

При отриманні у прокат обладнання й інвентарю ринковий торговець вносить заставну плату, розмір якої встановлюється підприємством ринків, але не може перевищувати їх поточної вартості у діючих цінах. Після повернення справних взятих напрокат обладнання й інвентарю, ринковому торговцю повертається вартість застави, але в разі їх втрати або псування винуватець відшкодовує ринку завданий збиток.

Доволі високими є загальні вимоги до підприємств ринків з погляду захисту прав споживача.

Зокрема, в доступному і видному місці біля входу на ринок повинні розміщуватися стенди з інформацією про:

> спеціалізацію ринку, його назву, підпорядкованість, режим роботи;

> план території -- розміщення окремих об'єктів, напрями пішохідних і транспортних маршрутів;

> чинні Правила торгівлі на ринках, Ветеринарно-санітарні правила, вимоги територіальних управлінь захисту прав споживачів і Держстандарту;

> чинні ставки ринкового збору і тарифи плати за послуги ринку;

> планове закриття ринку (його частини) для проведення санітарних заходів, ремонту чи технічного переобладнання не пізніше 5 днів до початку;

> місцезнаходження Книги відгуків і пропозицій у приміщенні адміністрації ринку.

Підприємство ринків не тільки повністю відповідає за відповідний санітарний, технічний і протипожежний стан території ринку, але й виступає гарантом найбільш повного захисту прав споживача. Зокрема, ринкові торговці (продавці) під контролем адміністрації ринку повинні на вимогу покупців надавити повні і точні відомості про свій товар, бути ввічливими й охайно одягненими, упаковувати товар у власну або тару покупця. При цьому їм забороняється курити, приймати їжу і з'являтися на робочому (торговому) місці у нетверезому стані.

Придбавши на ринку неякісний товар, товар з вадами або дефектами, покупець має беззастережне право повернути його продавцю, замінивши його на рівноцінний якісний або отримавши назад сплачену суму.

Підприємство ринків повинно найповніше відповідати вимогам екологічної і санітарної безпеки. Робота ринків жодним чином не повинна погіршувати санітарний стан місцевості, негативно впливати на умови проживання мешканців прилеглої житлової зони і населеного пункту в цілому та не створювати перешкод для руху транспорту і пішоходів.

Працівники ринку, зайняті обслуговуванням, повинні бути вдягнені у відповідний санітарним вимогам формений одяг, регулярно проходити медичне обстеження, результати якого заносяться в особисті санітарні книжки. Санітарні книжки і зареєстрований санітарний журнал ринку повинен зберігатися в дирекції ринку.

Відповідно до чинних санітарних норм підприємства ринків повинні бути забезпечені ізольованими санітарно-гігієнічними пристроями, місцями для збору відходів і сміття, водогоном для миття рук тощо. Для підтримання належного санітарного стану відходи і сміття повинні регулярно вивозитися, а стаціонарні пункти торгівлі і торгові місця -- волого прибиратися після закінчення торгівлі. За умови захищеності товарів ринкової реалізації від забруднення проводиться поточне прибирання впродовж усього дня торгівлі.

Ринок самостійно або за приписом санітарного лікаря передбачає регулярне проведення спеціальних санітарних заходів -- дезинфекції, дезинсекції, дератизації і санітарних днів з прибирання приміщень і території.

Загальною вимогою до підприємств ринків є також виділення необхідних приміщень і засобів зв'язку для роботи правоохоронних і контролюючих органів.

3. Особливості організації роботи продовольчих ринків

Реалізація у формі торгівлі на ринках вирощеної сільськогосподарської продукції і продовольства, живої худоби, птиці, домашніх тварин, декоративних птахів може проводитися, як правило, на спеціалізованих продовольчих ринках, а також на змішаних продовольчо-непродовольчих за умови наявності в останніх належних умов і їх відповідності санітарно-епідеміологічним вимогам.

На продовольчих і відповідних частинах змішаних ринків торгівлю більшістю продуктів тваринного походження (м'ясом, м'ясопродуктами, салом, битою птицею, яйцями, медом, молоком і молокопродуктами, сиром тощо) зосереджують у накритих ринках і павільйонах, що відповідають санітарним вимогам. Продукти і продовольчі товари, що є менш вразливими до дії зовнішніх факторів (картопля, овочі, фрукти і ягоди, борошно і крупи та продукти їх переробки тощо), можуть продаватися ринковими торговцями на відкритих ринках за накритими і відкритими столами-прилавками.

Територія накритих приміщень і відкритих майданчиків ринку на основі даних про динаміку привозів сільгосппродукції поділяється на окремі зони (сектори) з чітко вираженою внуртішньогруповою спеціалізацією. Кожен сектор повинен мати власну спеціалізацію з урахуванням асортименту укрупнених груп ринкової реалізації, що склався в торгівлі на ринках (м'ясо-птиця, молоко і молокопродукти, овочі-фрукти, борошно-крупи і т. п.); спеціалізовані сектори, своє чергою, розбиваються на окремі торгові місця.

Як ринкові торговці на продовольчих ринках можуть виступати: члени індивідуальних, колективних і фермерських селянських господарств, орендарі, власники особистих підсобних господарств, члени садівницьких товариств і городніх кооперативів, інші члени підприємств сільськогосподарського виробництва, переробки і торгівлі, державні та кооперативні торговельні та заготівельні підприємства, торгово-закупівельні підприємства ринків, підприємства залучених систем роздрібної і гуртової торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, громадського харчування всіх форм власності.

У межах продовольчого (змішаного) ринку дозволяється реалізовувати такі види сільськогосподарської сировини і продовольчих товарів:

> м'ясо та м'ясопродукти, сало, птицю, кролів, нутрій, молоко і молочні продукти, тваринне масло, олію, мед, курячі яйця;

> картоплю, свіжі та солоно-квашені овочі, фрукти, ягоди, баштанні культури, сухофрукти, горіхи;

> дикорослі плоди і ягоди, свіжі та сушені гриби;

> зернові, круп'яні, бобові культури, борошно, насіння соняшнику і гарбузів;

> посадковий матеріал плодово-ягідних культур, насіння овочевих культур і квітів, живі садові квіти, овочеву і квіткову розсаду;

> живу худобу, кролів, нутрії та живу птицю, домашніх тварин, декоративних птахів, акваріумних риб, акваріуми, корм для риб і птахів та ін.;

> тропічні фрукти та овочі, що надходять за імпортом, тільки за наявності сертифіката якості та документів, які підтверджують джерело їх придбання.

Торгівля на ринках зазначеною продукцією тваринного та рослинного походження дозволяється тільки після подання її на експертизу в лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринку й отримання ринковим торговцем від ЛВСЕ документа, що підтверджує належну якість цієї продукції. Саме ЛВСЕ несе основну відповідальність як за правильність результатів експертизи, так і за рівень санітарних умов і доброякісність продуктів, які реалізовуються на ринку.

Ринкові торговці не зобов'язані подавати працівникам ринків документи, що підтверджують належність їм довезеної на ринок продукції, окрім фруктів і овочів імпортного походження. Юридичні особи і підприємці, що спеціалізуються на стаціонарній торгівлі в межах ринків, повинні мати необхідні дозволи (свідоцтва, ліцензії тощо) і сертифікати на ті види товарів, стосовно яких вони вимагаються чинним законодавством.

На продовольчих ринках забороняється продаж таких товарів:

> солоних і маринованих грибів, консервованих продуктів домашнього приготування (овочі, м'ясо, риба, ікра та ін.), м'ясних і рибних кулінарних виробів і напівфабрикатів, м'яса диких пернатих птахів і тварин, кондитерських виробів домашнього приготування;

> приватними особами хліба і хлібобулочних виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

> дикорослих рослин, риб, занесених до «Червоної книги», польових квітів, лікарських рослин;

> зернових і круп'яних, продуктів, забруднених насінням шкідливих бур'янів.

Крім наведеного переліку заборонених до реалізації продуктів і товарів ринковим продавцям забороняється використовувати власний санітарний одяг і торговельний інвентар.

Спільним завдання адміністрації ринків і ринкових торговців на продовольчих ринках є збільшення привозів продукції на ринки, проведення сезонних і тематичних ярмарків-базарів, організація зустрічної торгівлі представниками залучених торговельних систем, дотримання вимог ветеринарно-санітарних правил, правил торгівлі на ринках, протипожежної безпеки, безпеки руху, використання ваговимірювальних приладів тощо.

4. Особливості оптових продовольчих ринків

Наприкінці 90-х років XX ст. стан ринку сільськогосподарської продукції та продовольства характеризувався досить повільним просуванням продукції до споживача. Потрібно було сформувати нову ринкову схему товароруху, яка була б здатна забезпечити скорочення втрат сільськогосподарської продукції, підвищити її якість, сприяти формуванню ринкових цін.

Споживчий ринок України залишався ринком деформованої структури попиту внаслідок низької платоспроможності більшості населення, ринком товарів низької якості. На внутрішньому ринку відбувався процес витіснення вітчизняної продукції імпортними товарами. Цей процес часто призводив до монополізації окремих сегментів внутрішнього споживчого ринку іноземними виробниками. Водночас імпортна продукція здебільшого була недоброякісною. Процес реформування торговельної діяльності набував нецивілізованих форм.

У ланцюгу "виробник -- оптовик -- роздрібний продавець -- споживач" не було тривалих, стабільних зв'язків. Поява на ринку сільськогосподарської продукції неорганізованих посередницьких структур, багаторазовий перепродаж товарів цими структурами призводили до завищення цін. Торгівля сільськогосподарською продукцією в основному ґрунтувалася на особистих контактах учасників ринку, переважали бартерні форми розрахунку. У більшості товаровиробників не було навичок та уміння знаходити вигідні умови для реалізації своєї продукції.

У цих умовах у 1999 році Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про формування в областях України мережі оптових продовольчих ринків.

Оптовий продовольчий ринок -- це підприємство, метою діяльності якого є створення необхідних умов для здійснення операцій з купівлі-продажу сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, укладення торговельних угод.

На території оптового продовольчого ринку розташовані:

1) торговий центр з торговельним залом;

2) мережа приміщень і споруд для доробки і забезпечення режимного зберігання продукції, зокрема, сховища, склади, сортувально-пакувальні лінії, обладнання для охолодження продукції, спеціальний транспорт. Формування мережі оптових продовольчих ринків створює такі вигоди:

1) для споживачів -- своєчасне забезпечення дешевшими та якісними продуктами харчування, ринковою інформацією;

2) для товаровиробників:

* створення однакових умов для виходу на конкурентний ринок;

* прискорення чи спрощення порядку просування продукції до споживача;

* забезпечення попиту на продукцію;

* збереження робочих місць;

* концентрація підприємницької діяльності в одному місці;

3) для фермерів і особистих підсобних господарств -- можливість продавати дрібні партії через оптового покупця;

4) для оптовиків, які реалізують продукцію на ринку:

* збільшення кількості оптових покупців;

* користування послугами ринку без додаткових капітальних витрат на створення своїх складів;

* зниження ризику;

* можливість порівняння цін і якості товарів, що пропонуються конкурентами, і встановлення реальних ринкових цін на свою продукцію;

* можливість вибору своєї спеціалізації;

* налагодження комерційних зв'язків із солідними покупцями;

5) для оптовиків, які закуповують продукцію на ринку:

* можливість порівняння цін та якості товарів, що пропонуються різними продавцями (товаровиробниками та оптовиками);

* можливість вибору за принципом "ціна -- якість -- обсяг закупівлі";

* зниження ризику бути обманутим чи закупити неякісну продукцію;

* налагодження комерційних зв'язків із великими торговельними компаніями і виробниками;

6) для інвесторів -- можливість вкладення інвестицій під

гарантії місцевих органів влади. Оптові продовольчі ринки класифікуються за такими ознаками:

* за формою власності: державні, комунальні, колективні,

приватні та ін.;

* за територіальною ознакою: місцеві, регіональні, міжрегіональні;

* за товарною спеціалізацією: універсальні та спеціалізовані

(плодоовочевої, м'ясної продукції, морепродуктів та ін.).

Оптові продовольчі ринки в основному створюються на основі існуючих підприємств оптової торгівлі -- власників колишніх оптових баз -- за згодою їх колективів. Вибір претендентів здійснюють місцеві органи влади на конкурсних засадах.

Ринки призначені для оптової торгівлі вітчизняною продукцією. Для торгівлі кожному суб'єкту-продавцю виділяється місце (бокс), за яке він вносить плату. Учасникам торгів надаються послуги, зокрема:

* транспортування продукції на ринок, якщо продавець не має свого транспорту;

* надання місць для стоянки автотранспорту;

* надання послуг з навантаження-розвантаження транспортних засобів;

* створення умов для здійснення державного і санітарно-епідеміологічного контролю;

* надання вагово-вимірювального обладнання, спецодягу, інвентарю;

* забезпечення учасників торгів засобами зв'язку і протипожежної безпеки;

* зберігання продукції в заданих режимах;

* створення умов для укладення угод купівлі-продажу сільськогосподарської продукції та продукції її переробки;

* самостійна закупівля, зберігання і відвантаження сільськогосподарської продукції;

* організація реклами послуг ринку і продукції продавців;

* надання достовірної інформації про кон'юнктуру ринку та якість товарів;

* зберігання товарно-матеріальних цінностей і документів осіб, які торгують;

* організація охорони об'єктів ринку;

* утилізація нереалізованої продукції.

Для надання послуг оптовий продовольчий ринок створює сервісні підрозділи: розрахунково-фінансовий, інформаційний, юридичний, консультаційний, готельного господарства, транспортний, контролю за якістю продукції. Більшість послуг є платними і формують доходи оптового продовольчого ринку.

5. Роль і значення торгівлі на ринках

Торгівля на ринках сьогодні відіграє надзвичайно важливу роль у забезпеченні населення як продовольчими, так і непродовольчими товарами.

В економічному плані роль торгівлі на ринках зводиться до того, що вона є ефективним механізмом товарно-грошового обміну товарів і реалізації комплексу послуг, сферою створення великих обсягів товарообігу і перерозподілу грошових коштів. Реальний обіг товарів і грошей на ринках оцінити складно, адже єдиний бухгалтерський і статистичний облік обсягів ринкової реалізації не ведеться, однак за окремими товарними позиціями товарообіг на ринках становить більше половини сукупного товарообігу галузі торгівлі.

Торгівля на ринках в умовах трансформації економіки має неабияке соціально-економічне значення.

Економічне значення торгівлі на ринках полягає в тому, що вона є невід'ємною складовою системи товаропросування матеріальних благ із різних секторів виробництва до споживачів, яка рівноправно конкурує з іншими товаропровідними системами. Вільний доступ до даної форми торгівлі безпосередніх товаровиробників і відсутність у більшості випадків посередника дає продавцям на ринках основну конкурентну перевагу -- у ціні реалізації. Ціни на основні види товарів і продуктів у торгівлі на ринках є відносно нижчими як порівняти з цінами на аналогічні товари в роздрібній і дрібногуртовій мережі.

У сучасних умовах торгівля на ринках має також надзвичайно важливе соціальне значення. Воно полягає в реальній участі даної форми торгівлі в опосередкованому соціальному захисті багатьох категорій населення і формується в кількох аспектах. В умовах реального і прихованого безробіття, скорочення соціальних виплат, неритмічності у виплаті допомог і пенсій торгівля на ринках стала фактичним місцем праці великої кількості як пенсіонерів, так і працездатного населення, суттєвим джерелом додаткових стабільних доходів мешканців міст і сіл, місцем перетину інтересів селян й городян.

Список використаної літератури

1. Леви М., Вейте Б.А. Основы розничной торговли / Пер. с англ.; Под ред. Ю.Н. Каптуревского. -- СПб.: Питер, 1999. -- 448 с.

2. Мазаракі А.А., Лігоненко Л.О., Ушакова Н.М. Економіка торговельного підприємства: Підруч. для вузів / За ред. проф. Н.М. Ушакової. -- К.: Хрещатик, 1999. -- 800 с

3. Неруш Ю.М. Логистика: Учеб. для вузов. -- 2-е изд., перераб. и доп. -- М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. -- 389 с.

4. Осипова Л. В., Синяева И.М. Основы коммерческой деятельности: Учеб. для вузов. -- М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. -- 623 с.

5. Памбухчиянц В.К. Организация, технология и проектирование торговых предприятий: Учебник. -- 2-е изд. -- М.: ИВЦ "Маркетинг", 1998. -- 320 с.

6. Панкратов Ф.Г., Серегина Т.К. Коммерческая деятельность: Учебник. -- М.: ИВЦ "Маркетинг", 2000. -- 580 с.

7. Сергеев В.И. Менеджмент в бизнес-логистике. -- М.: Информ.-издат. дом "ФИЛИНЪ", 1997. -- 772 с.

8. Синецкий Б.И. Основы коммерческой деятельности: Учебник. -- М.: Юристъ, 1998. -- 659 с.

9. Статистика: Шдруч. / За ред. С.С. Герасименко, А.В. Головача, А.М. Єріна. -- К.: Вид-во КНЕУ, 1998.

10. Федько В.П., Федько Н.Г. Инфраструктура товарного рынка. -- Ростов н/Д.: Феникс, 2000. -- 512 с.

11. Шканова О.М. Маркетингова товарна політика: Навч. посіб. -- К.: МАУП, 2003. -- 160 с.

12. Шканова О.М. Маркетинг послуг: Навч. посіб. -- К.: Кондор, 2003. -- 204 с.