Сутність закону конкуренції та специфіка його дії в різних економічних системах

12

2

Реферат на тему:

«Сутність закону конкуренції та специфіка його дії в різних економічних системах»

Вступ

Історія розвитку монополій є одночасно й історією боротьби з ними. Негативні результати монополізації виявляються відразу, і це особливо відчувають широкі прошарки населення. Навколо монополій формується негативна суспільна думка, що потребує державного захисту споживачів від діяльності монополістів, обмеження діяльності інших.

Накопичений досвід і наукові узагальнення допомогли товариству зрозуміти усе “плюси” і “мінуси” монополій, виробити стосовно них визначену політику, що одержала назву монопольної. Першим її результатом в Україні виявилося антимонопольне законодавство. Воно закладено антимонопольними законами: Законом України “Про обмеження монополізму і недопущенні несумлінної конкуренції в підприємницькій діяльності” і Законом України ”Про антимонопольний комітет”.

Антимонопольна політика й антимонопольне законодавство не мають на меті заборону або ліквідацію монопольних утворень. У товаристві склалося розуміння того, що монополія як чинник зростання прибутку не може бути знищена. Тому реальне завдання антимонопольної політики полягає в тому, щоб поставити діяльність монополії на державний контроль, виключити можливість зловживання монопольним положенням. К. Маркс ще в середині минулого сторіччя приходив до висновку, що поява монополій потребує державного втручання.

На мою думку, головна ціль цього втручання полягає в захисті і зберіганні вільної конкуренції, якій загрожують монопольні тенденції. Конкретно можна сформулювати такі цілі: обмеження монополій, підтримка і сприяння малому бізнесу, захист прав споживача. Для проведення антимонопольної політики держава створює антимонопольні служби, основною задачею яких є контроль монополістичних тенденцій у країні. Антимонопольні служби не є частиною законодавчої влади, але їхня компетенція дозволяє їм виконувати дорадчу функцію. Подібні організації не мають права діяти авторитарними методами, наприклад, закривати підприємства. Але вони можуть змусити підприємство, що домінує на ринку, відновити постачання продукції тому одержувачу, якому в цих постачаннях було протизаконно відмовлено. Усі їхні рішення обов'язкові для виконання. У противному випадку накладаються грошові штрафи, передбачені законодавством за порушення антимонопольного закону. При цьому необхідно відзначити, що всі рішення антимонопольної служби повинні підлягати перевірці державними судами.

Крім здійснення процесу демонополізації антимонопольна служба покликана боротися зі зловживаннями. Така боротьба може бути ефективною тільки при активній участі споживачів. Тому широкі маси населення повинні розуміти практичне значення антимонопольної політики в повсякденному житті. Допомогти в цьому повинна насамперед преса й інші засоби масової інформації. Пресі повинно даватися право на відповідне повідомлення, але лише в об'єктивній і чесній формі, без дискредитації. Кожна антимонопольна служба повинна мати співробітника для зв'язку з пресою, що повідомляє про діяльність служби і коментує її. На Україні єдиною монопольною службою держави, крім самої держави, є Антимонопольний комітет України.

Безумовно, від проведення антимонопольної політики в теперішніх важких економічних умовах України чудес очікувати не припадає. Але дуже важливо, щоб проведення антимонопольної політики завоювало довіру і підтримку населення, щоб люди знали, що вони можуть звернутися в антимонопольні служби зі своїми проблемами. Необхідно переконати людей, що вільна конкуренція є добром для усіх.

Антимонопольне законодавство України, як уже говорилося вище, відповідає вимогам світових стандартів. Але при цьому було б бажаним і введення на прикладі антимонопольної практики закордонних країн жорсткого контролю за виконанням даного законодавства. Це одне із самих “хворих” місць у державно-правовій структурі України: приймаються в принципі непогані закони, але введення їх у життя або постійно одержує відстрочку, або взагалі не відбувається. Тому для нормального функціонування антимонопольного законодавства необхідно створити ще один ланцюжок - комісію з контролю за виконанням розпоряджень антимонопольних органів, надавши їй усі повноваження по застосуванню санкцій стосовно порушників антимонопольного законодавства.

Таким чином, у процесі удосконалювання українського антимонопольного законодавства можуть бути використані антимонопольне законодавство промислово розвитих країн і практика його застосування, але з урахуванням особливостей нашого перехідного періоду.

При виконанні даної курсової роботи я не ставлю собі за мету охарактеризувати, критикувати роботу антимонопольних оранів України, а намагатимуся дослідити, знайти певні тенденції розвитку і запропонувати нові шляхи вдосконалення Антимонопольної політики нашої держави.

Сутність закону конкуренції та специфіка його дії в різних економічних

системах

1.1. Конкуренція та її форми

Важливим атрибутом ринкової економіки є конкуренція. Сам ринок, механізм його дії не може нормально існувати без розвинутих форм конкуренції. Як слушно стверджував відомий англійський економіст Ф. Хайєк, «суспільства, які покладаються на конкуренцію, успішніше за інших досягають своєї мети».

Конкуренція означає суперництво між учасниками ринкового господарства за найвигідніших умов виробництва, продажу й купівлі товарів. Такий вид економічних відносин існує тоді, коли виробники товарів виступають як самостійні, ні від кого не залежні суб'єкти. Їхня залежність пов'язана тільки з кон'юнктурою ринку, бажанням виграти у конкурентів позиції у виробництві та реалізації своєї продукції. В ринкових відносинах конкуренцію - природно і об'єктивно існуюче явище - можна розглядати як закон товарного господарства.

У своєму розвитку конкуренція пройшла певний шлях удосконалення від простих до складніших форм. Конкуренція як явище була властива рабовласницькій, феодальній і навіть первіснообщинній епосі. Її зародження і виникнення історично відносять до простого товарного виробництва. Конкуренція між простими товаровиробниками орієнтується на суспільну вартість товару. Ті з них, які витрачають на одиницю продукції більше праці порівняно з суспільно необхідними, в конкурентному суперництві втрачають свої позиції й не мають успіху.

Особливий імпульс конкуренція дістала з переходом у розвинуте товарне господарство.

Для ринкового господарства XVIII ст. була характерна вільна конкуренція. ЇЇ феномен детально дослідив А. Сміт, якому належить вираз щодо «невидимої руки конкуренції». На рубежі XIX й початку XX ст. конкуренція в усіх країнах становила одну з динамічних сил економічного прогресу. Протягом XX століття у найрозвинутіших країнах світу вводиться механізм регулювання конкуренції, тобто встановлення «правил гри», коли підприємства та фірми намагаються запровадити нові принципи суперництва. Їхня суть полягає в тому, що підприємці діють не наосліп, силою витісняючи один одного з ринку, а з допомогою маркетингу детально вивчаючи ринкові можливості, його кон'юнктуру. Це значною мірою «заземлює» напругу виникнення кризи надвиробництва, оскільки зі споживачем наперед узгоджуються обсяги, номенклатура, умови й терміни реалізації продукції.

Позитивна роль конкуренції в ринковій економіці проявляється в ряді функцій, які вона виконує:

по-перше, як переконує світовий досвід, конкуренція охоплює всі зв'язки виробництва й споживання, є єдино можливим засобом досягнення збалансованості між попитом і пропозицією і в кінцевому підсумку - між суспільними потребами та виробництвом;

по-друге, конкуренція виконує функцію спілкування та погодження інтересів виробників, у результаті поділу праці інтерес кожного з них пов'язаний і взаємодіє з інтересами інших товаровиробників. Через ринковий механізм конкуренція підпорядковує індивідуальні прагнення суб'єктів господарювання спільним інтересам;

по-третє, конкуренція примушує товаровиробників знижувати індивідуальні виробничі витрати, що вимагає від підприємців постійного вдосконалення технічної бази виробництва, знаходження шляхів економії сировини, матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів, робочого часу.

по-четверте, конкуренція стимулює підвищення якості продукції та послуг. Ця функція набуває особливого значення в нинішніх умовах розвитку науки й технології, коли кожному виробнику надається можливість удосконалювати споживні якості виробів, відповідаючи на зростаючі потреби й смаки споживачів. Конкуренція спонукає виробників упроваджувати нові види продукції, а також здійснювати різні модифікації одного й того ж продукту.

по-п'яте, історично важливою функцією конкуренції є формування ринкової ціни. З її допомогою конкуренція забезпечує збалансоване співвідношення між суспільними потребами та суспільним виробництвом.

Виконуючи ці функції, конкуренція безпосередньо впливає на ефективність виробництва, підвищуючи його технічний рівень, забезпечуючи поліпшення якості та розширення номенклатури продукції.

Як невід'ємна частина системи «виробництво-ринок», конкуренція здійснюється в багатьох формах, які з розвитком ринкового господарства стають дедалі різнобічними. основними формами конкуренції є внутрігалузева, міжгалузева та міжнародна.

Внутрігалузева конкуренція - це конкуренція між виробниками певної галузі. Суперництво охоплює умови виробництва, ринку збуту, витрат виробництва, якість товарів і послуг, рекламу. Така конкуренція сприяє розвитку даної галузі, оновлення її виробничого апарату, поліпшенню кількісних і якісних результатів роботи.

Міжгалузева конкуренція - здійснюється між виробниками різних галузей. Об'єктом такої конкуренції виступає більш висока норма прибутку в тій чи іншій галузі, а отже, й боротьба за вигідніше вкладення капіталу. Ця конкуренція сприяє міжгалузевому переливу капіталів і переміщенню ресурсів, засобів виробництва й робочої сили в ефективніші галузі й сфери виробництва. Швидке переміщення капіталу й ресурсів з однієї галузі в інші дає можливість суспільству найраціональніше використати засоби виробництва й робочого часу.

Міжнародна конкуренція являє собою конкуренцію виробників на світовому ринку і включає в себе як внутрігалузеву, так і між галузеву форми конкуренції.

На світовому ринку домінуюча роль належить компаніям найрозвинутіших країн. Міжнародна конкуренція сприяє збалансованому розвитку світового ринку, переливу капіталу не тільки між сферами виробництва, а й різними державами.

З точки зору функціонування ринку, «питомої ваги» на ньому виробників західні економісти розрізняють досконалу і недосконалу конкуренцію.

Під досконалою або вільною конкуренцією, розуміють таку конкуренцію, яка складається між суб'єктами ринкового господарства. Вільна конкуренція балу панівною формою тоді, коли її суб'єктами були розпорошені та порівняно невеликі підприємства, що виробляли товари для збуту на невідомий ринок. При ній капітали могли вільно входити в дану галузь і вільно з неї виходити. Крім того, обмежений обсяг виробництва не дозволяв товаровиробникам впливати на ринкове ціноутворення.

В останній третині XIX ст. виникають великі підприємства та їхні об'єднання, які поступово охоплюють дедалі більшу частку галузевих ринків. Посилюються процеси концентрації та централізації виробництва й капіталу, найбільші підприємства вже мають можливість активно впливати на ринкові ціни. вільна конкуренція сприяла виникненню монополій.

Для цього в хід пускаються нові засоби боротьби за купівельний попит - нецінова конкуренція. ЇЇ суть полягає в тому, що суперництво ведеться за переважання техніко-технологічного рівня виробництва, досягнення високої якості й надійності виробів, надання досконаліших видів послуг і гарантій споживачам, застосування кращих методів збуту продукції, задоволення різних потреб покупців.

Нецінова конкуренція має свої особливості: вона викликає диференціацію продуктів ( виготовляється, скажімо, значна кількість різних видів ковбас, сирів та інших продуктів), в результаті чого покупець дістає можливість вибору серед великої кількості однойменних товарів, що відрізняються один від одного, якістю, зовнішнім оформленням тощо. Нецінова конкуренція істотно змінює ринковий механізм регулювання взаємозв'язку цін і вартості. Залежно від гостроти протиборства швидко змінюються витрати праці та матеріальних засобів на виробництво і збут продукції, що вимагає від фірм гнучкої реакції на коливання ринкових цін. В умовах нецінової конкуренції прискорюється процес «зближення» з великими монополіями слабких компаній, які не володіють великим капіталом і могутнім виробничим апаратом, необхідним для вдосконалення продуктів під впливом вимог ринку, мусять іти на таке «співробітництво» з метою власного виживання. Нецінова конкуренція дає сильний імпульс рекламі як засобу доведення нових продуктів до покупця. У конкурентній боротьбі різних фірм реклама, як відомо, відіграє велику роль у створенні ринку на вироблювану ними продукцію. Засоби на рекламу найбільших фірм США, Японії та інших країнах становлять від 8 до 16% торгового обороту.

Мета реклами будь-якого підприємства або фірми, що діють в умовах монополістичної конкуренції, на перший погляд не складна: допомогти фірмі збільшити реалізацію своєї продукції за рахунок зростання попиту.

В сучасній американській та іншій західній економічній літературі проблемі монополії та конкуренції, в тому числі й рекламі, приділяється значна увага. Існує багато поглядів відносно економічної та громадської доцільності реклами. адже щорічні витрати на рекламу й стимулювання збуту, наприклад у США, оцінюються в 100-110 млрд. дол. на рік. Це набагато перевищує суму, яка витрачається урядами штатів і муніципалітетами на соціальні заходи. Тому ставлення до реклами неоднозначне.

Доводи на її користь такі:

а) реклама надає інформацію, яка допомагає споживачам робити розумний вибір;

б) реклама матеріально підтримує національну систему масової інформації: радіо, телебачення, газети й журнали фінансуються частково за їх рахунок;

в) реклама стимулює зміну товарів, що виробляються;

г) завдяки вдалій рекламі фірма може збільшити своє виробництво й досягти більш високого ефекту;

д) реклама виступає активною силою, яка підтримує конкуренцію;

є) реклама, як вважають її прихильники, сприяє більшій зайнятості, а також стимулює високі рівні споживацьких витрат.

«Реклама не потрібна для того, - пишуть американські автори, - щоб продати їжу голодній людині, але реклама й заходи щодо стимулювання збуту необхідні для того, щоб переконати сім'ї в тому що їм потрібна друга машина, відеомагнітофон, або домашній комп'ютер».

Критики реклами висувають такі доводи проти неї:

а) основна мета реклами - запевняти, а не інформувати;

б) конкурентна реклама часто вводить споживачів в оману, коли вони купують за високу ціну гірші за якістю товари порівняно з тими, які з нижчою ціною залишаються на полиці не рекламовані;

в) витрати на неї є відносно непродуктивними, вона призводить до вищих, а не нижчих витрат і цін;

г) реклама сприяє зростанню монополії, посилює ринкову владу великих корпорацій, якою вони й так володіють;

д) надокучливі рекламні вставки до радіо- і телепередач негативно впливають на психонервову систему населення.

Отже, аргументи «за» і «проти» реклами не дають змоги дійти єдиного висновку відносно того, чи є реклама анти або проконкурентною силою.

[6, с.353 - 355];

1.2. Специфіка конкурентних умов в Україні та її вплив на розвиток малого бізнесу

Однією з ключових проблем сучасної економіки України є проблема створення повноцінного конкурентного середовища. Конкурентне середовище виступає ефективним економічним регулятором, дійовим механізмом відтворення ринкової рівноваги, узгодження економічних інтересів різних суб'єктів. Створюється воно за рахунок наявності великої кількості малих та середніх підприємницьких структур. Привертає увагу те, що, наприклад у США, ця «підприємницька економіка» створила в період з 1965 по 1985 рр. майже 40 млн. робочих місць, у той час як промислові корпорації - гіганти скорочували кількість зайнятих. Вирішення проблеми створення нових робочих місць є актуальним завданням для України, відповідно покращення стану конкурентного середовища є нагальною потребою і ефективним засобом для розвитку економіки в цілому.

У підприємницькій системі України значна роль належить великим підприємствам слабкокорнкурентних галузей (їхній вклад в загальній вартості реалізованої продукції в Україні оцінюється спеціалістами приблизно у 35 - 40%), тобто переважаючою є олігополістична конкуренція. Внаслідок того, що суб'єкти такої конкуренції мають значну фінансову і ринкову владу, вони в змозі диктувати умови на ринку і реалізовувати свою монопольну владу. Як правило, економічно самостійні великі господарські одиниці, особливо в умовах перехідної економіки, використовують такі методи підвищення мікроекономічної ефективності, які не відображають реальних результатів їхньої господарської діяльності. До таких методів слід віднести не економію за рахунок масштабів виробництва, раціонального використання факторів виробництва, а диктат цін, проведення узгодженої цінової політики, розподіл ринків збуту тощо.

Проте, на мою думку, В Україні можна виділити ряд конкурентних умов, що є сприятливими для розвитку малого бізнесу, та, відповідно, про конкурентних трансформаційних змін в економіці. Серед умов, що стимулюють розвиток малого бізнесу та покращання стану конкурентного середовища в Україні, слід відзначити ті, що мають мікро - та макроекономічне походження. Треба виділити такі причини мікроекономічного походження:

1. Сприятлива для продавців кон'юнктура ринку. В останні роки відзначається зростання грошових доходів населення. Оскільки в сучасних умовах ринок споживчих товарів і послуг ще не є достатньо заповненим і конкурентним, то існують можливості для підприємців заповнювати ринкові ніші та задовольняти зростаючий попит населення за наявності достатніх ресурсів.

2. Низькі бар'єри вступу на окремі ринки, необхідність здійснення незначних початкових капіталовкладень. Відсутність значних обмежень для вступу на певні ринки та можливість здійснення невисоких

3. капіталовкладень, необхідних для налагодження нового виробництва, сприяють про конкурентній трансформації конкурентного середовища, особливо на регіональних ринках переробної промисловості агропромислового комплексу. Крім того, у багатьох випадках зниження рівня монополізації ринків забезпечується завдяки розширенню сфери застосування операцій з давальницькою сировиною.

4. Поширення технологічних знань. Зі становленням ринкової економіки в Україні почали з'являтися нові товари, виробництво яких передбачало використання принципово нових технологій. На початку 90 - х рр.. ще не відчувалася скільки - не будь серйозна конкуренція між виробниками вказаних товарів, адже такі виробники були представлені на ринку незначною кількістю. Як приклад таких товарів можна назвати метало пластикові вікна, черепицю, тротуарну плитку тощо. На таких ринках було представлено небагато виробників, і вони мали достатні ознаки слабо конкурентних ринків. Проте зараз внаслідок поширення технологічних знань, ми помічаємо значне посилення конкуренції на зазначених ринках. Воно викликане насамперед збільшенням кількості підприємств - конкурентів та посиленням цінової та нецінової конкуренції між ними.

Серед причин макроекономічного походження можна виділити такі:

1. Посилення відкритості національної економіки. Зовнішня торгівля сприяє участі вітчизняних товаровиробників у міжнародній конкуренції. Це активізує технологічний процес, стимулює вітчизняних виробників до зниження витрат, підвищення якості і оновлення асортименту продукції. Такі наслідки певною мірою спостерігаються в сучасній економіці України. Особливу увагу привертає підвищення рівня конкуренції та якісне оновлення асортименту продукції в харчовій промисловості. Тобто з посиленням відкритості економіки послаблюється домінування на ринку окремих підприємств. Це відбувається, по - перше, за рахунок появи нових товарів - субститутів іноземного виробництва; по - друге за рахунок удосконалення та створення нових товарів - аналогів вітчизняного виробництва. Слід зазначити, що в окремих випадках слідування протекціоністській політиці призводить до монополізації окремих ринків з усіма її негативними наслідками.

2. Руйнування адміністративних обмежень у міжрегіональній міграції товарів. Під зазначеними обмеженнями в даному випадку я вказую на концентрацію пропозиції товарів, вироблених у тій чи іншій області. З впровадженням в дію антимонопольного законодавства та створенням контролюючих органів, адміністративні бар'єри на значній кількості товарних ринків було усунуто. Наслідком їх ліквідації стала трансформація ринкового середовища про конкурентного характеру. Адже, по - перше, зросла кількість виробників, що пропонують схожу чи ідентичну продукцію за рахунок міжрегіональної реалізації товарів; по - друге, збільшився асортимент продукції за рахунок появи товарів - субститутів; по - третє, зменшилася відносна частка на ринку окремих підприємств.

3. Прийняття та реалізація приватизаційних програм. Як відомо, приватизація середніх та великих підприємств проводилася в Україні шляхом їх перетворення на акціонерні товариства. Останні найчастіше є великими за розмірами підприємствами. Проте наявність підприємницьких структур ще не означає заперечення існування конкурентного середовища, якщо поряд з великими підприємствами функціонують малі та середні підприємства. Оскільки Антимонопольний комітет повинен погоджувати плани приватизації, то він висуває певні вимоги щодо демонополізації під час приватизації, поділу та ліквідації державних структур монопольного типу. Найбільш активно процеси демонополізації проходили в переробних галузях агропромислового комплексу (м'ясній, молочній, плодоовочевій). Це було виправдано, бо саме тут діяло багато різних видів об'єднань, які сполучали господарські функції з функціями координації та контролю щодо виробництва, постачання, збуту продукції окремих підприємств, що призводило до суттєвого обмеження конкуренції. Тому орієнтація на про конкурентний розвиток подій не могла не передбачати здійснення реорганізації шляхом ліквідації державних структур монопольного типу.

Внаслідок про конкурентних трансформаційних змін в Україні відзначається збільшення кількості суб'єктів господарювання, зокрема малих підприємств за період з 1995 по 2000 рр. (Табл. 1.).

Табл. 1 Розвиток малих підприємств в Україні (1995 - 2000 р.)