Фонд оплати праці. Основи економіки морського флоту

Зміст:

1. Фонд оплати праці робітників всіх професій і кваліфікацій. Методи його визначення.

2. Експлуатаційно-економічний аналіз та облік роботи флоту.

3. Дати вірну відповідь на тест і її обґрунтувати.

Список використаної літератури.

1. Фонд оплати праці робітників всіх професій і кваліфікацій. Методи його визначення.

Слід насамперед розглянути поняття оплати праці та заробітної плати в контексті аналізу сутності фонду оплати праці. Заробітна плата - це сукупність винагород у грошовій чи натуральній формі, отриманих працівниками за фактично виконану роботу, а також за періоди, що включаються в робочий час. Оскільки джерелом виплати заробітної плати є національний дохід, то величина фонду заробітної плати трудового колективу, кожного працівника повинна бути поставлена в пряму залежність від досягнутих кінцевих результатів. Планування заробітної плати повинне забезпечити:

· зріст обсягу виготовленої продукції (послуг, робіт), підвищення ефективності виробництва і його конкурентноздатності;

· підвищення матеріального добробуту працюючих.

Планування фонду заробітної плати включає розрахунок суми фонду і середньої заробітної плати як усіх працівників підприємства, так і по категоріях працюючих.

Вихідні дані для планування фонду заробітної плати:

· виробнича програма в натуральному і вартісному вираженні і її трудомісткість;

· склад і рівень кваліфікації працівників, необхідних для виконання програми;

· діюча тарифна система;

· застосовувані форми і системи оплати праці;

· норми і зони обслуговування, а також законодавчі акти по праці, що регулюють заробітну плату (рід виплат і доплат, що враховуються при оплаті праці).

До складу фонду включається основна і додаткова заробітна плата. До основної відноситься оплата праці за виконані роботи. Вона включає відрядну заробітну плату, тарифний фонд заробітної плати, премії.

До додаткової заробітної плати відносяться такі виплати працівникам підприємств, що виробляються не за виконану роботу, а відповідно до чинного законодавства (доплати за роботу в нічний час, бригадирам, за скорочений робітник день підліткам і матерям, що годують, оплата чергових і додаткових відпусток, виконання державних обов'язків, оплату за навчання учнів).

У плановий фонд заробітної плати не включаються доплати за відхилення від нормальних умов праці (плата за понаднормові роботи, простої, шлюб і т.п.).

У діючій практиці використовуються різноманітні методи формування фонду оплати праці як у цілому в підприємстві, так і по структурних підрозділах. Слід зазначити, що щонайкраще цю задачу може вирішувати нормативний метод формування фонду оплати праці. Саме даний метод використовує більшість компаній у країнах з розвинутою ринковою економікою. Однак він може бути діючим лише при наявності наступних умов: по-перше, нормативи повинні бути стабільні, довгострокові, змінюватися лише у випадку впливу на обсяг виробництва факторів, не зв'язаних із трудовими умовами колективу. По-друге, нормативи формування фонду оплати праці повинні бути не індивідуальні, а групові.

Механізм регулювання витрат на оплату містить наступні елементи:

· порядок визначення нормованої величини витрат на оплату праці, що включаються в собівартість продукції;

· порядок оподатковування витрат на оплату праці, що перевищують нормативну величину.

У країнах з розвинутою ринковою економікою як найважливіший засіб досягнення рівноваги в області зайнятості і підвищення економічної ефективності виробництва багато фахівців рекомендують переходити до гнучкої заробітної плати. На рівні народного господарства під цим розуміється зміна заробітної плати в залежності від динаміки економічних показників розвитку країни в цілому (валового національного продукту, продуктивності праці, інфляції, зовнішньоторговельного балансу), а на рівні підприємства - ув'язування заробітної плати з підсумками його господарської діяльності, ефективністю виробництва, що дуже ефективно реалізується через колективний договір.

У ньому необхідно чітко сформулювати принципи, порядок оплати праці всіх категорій працюючих, установити пряму залежність розміру оплати праці від досягнутих кінцевих результатів.

Головною формою розподілу по праці й основному джерелі реальних доходів трудящих є заробітна плата. У масштабі всього народного господарства заробітна плата являє собою частину національного доходу, що надходить в індивідуальне розпорядження робітників та службовців відповідно до кількості і якості витраченого ними суспільно корисної праці.

У фонд оплати праці входять виплати з фонду заробітної плати, премії з фонду матеріального заохочення й інших джерел, отримані працівниками із суспільних фондів споживання. Фонд заробітної плати включає заробітну плату, нараховану трудящим за фактично виконану ними роботу з відрядних розцінок і за відпрацьований ними час по тарифних ставках і посадових окладах.

Під фондом заробітної плати виробничих об'єднань (підприємств) варто розуміти частину їхніх витрат, що складає суму виражених у грошовій формі засобів, нарахованих працівникам за виконану ними роботу.

Фонд заробітної плати поряд із фондом оплати праці є найважливішим показником діяльності підприємств. Тому зіставлення фактично нарахованого фонду заробітної плати з його плановою величиною, є елементом аналізу витрати фонду заробітної плати.

З усіх виплат, що мають місце на підприємствах, у заснуваннях і організаціях до складу фонду заробітної плати включаються засоби нараховані за виконання закінчених робіт, а також оплата невідпрацьованого часу. Відповідно до трудового законодавства в цю статтю оплати включаються: оплата чергових відпусток, пільгових годин підлітків, оплата часу виконання державних обов'язків і ін.

Окремо від фонду заробітної плати враховуються інші виплати, а саме, одноразові премії за рахунок спеціальних асигнувань (премії за підсумками року, за раціоналізаторські пропозиції, за підсумками різних конкурсів виробничого змісту); премії з фонду матеріального заохочення, інші виплати (посібники по соціальному страхуванню, добові працівникам, відрядженим по виробничих питаннях, вартість спецодягу і взуття і т.п.).

Докладний перелік усіх видів виплат вхідних у фонд заробітної плати визначається відповідними державними економічними структурами (міністерство економіки, міністерство фінансів, статистичні організації).

Планований фонд заробітної плати коректується на відсоток перевиконання виробничої програми з урахуванням поправочного коефіцієнта, величина якого диференційована по галузях і коливається в межах від 0,6 до 1,2% за кожен відсоток чи перевиконання недовиконання плану по випуску продукції.

Плановий фонд заробітної плати розрахований на 100% виконання плану дорівнює 150 тис. грн. Фактично виплачено 180 тис. грн. при виконанні плану по випуску продукції на 120%.

Абсолютна перевитрата заробітної плати складе 30 тис. грн. (180-150 = 30).

Проведемо коректування планового фонду заробітної плати на основі коефіцієнта

0,9:180х0,9 = 162 тис. грн. - відносна перевитрата фонду заробітної плати в даному випадку складе 18 тис. грн. (180-162).

Для більш глибокого аналізу даних про оплату праці фонд заробітної плати робітників підрозділяється на фонд годинний, денний і повний (місячний, річний).

Фонд годинної заробітної плати - це заробітна плата, нарахована робітником за фактично відпрацьований час відповідно до норм виробітку і затверджених розцінок за виконану роботу. Цей фонд співвідноситься з фактичним відпрацьованим часом, врахованим у людино-годинах і тому ніякі виплати за невідпрацьований час у нього не входить. Оплата за надурочно відпрацьований час включається в годинний фонд без доплат понад нормою.

Фонд денної заробітної плати - це заробітна плата, нарахована робітником за відпрацьовані людино-години.

Фонд місячної (квартальної, річний) заробітної плати - це заробітна плата, нарахована робітником за місяць (квартал, рік). У нього входить денний фонд і інші виплати. Цей фонд розраховується тільки для робітників, але і по інших категоріях і групам працівників, а також для всього персоналу підприємства, заснування, організації. Годинний, денний і місячний фонди заробітної плати розраховуються за місяць, квартал і за рік. Фонд заробітної плати за рік дорівнює сумі фондів за всі місяці року.

Дані про годинний, денний і місячний фонди заробітної плати використовуються в статистичному аналізі в першу чергу для всебічного вивчення змін фондів під впливом визначених факторів і співвідношень між фондами.

При вивченні структури фонду заробітної плати робітників предметом аналізу статистичних даних є ступінь поширеності форм і систем оплати праці.

Основними формами оплати праці на підприємствах матеріального виробництва є відрядна і погодинна. Ці форми, у свою чергу, можуть бути представлені у виді визначених систем заробітної плати. Так відрядна форма оплати праці підрозділяється на пряму відрядну, відрядно-преміальну, відрядно-прогресивну, непрямо-відрядну, акордну системи. Погодинна форма оплати праці виступає у виді простої погодинної і почасово-преміальної системи оплати праці.

У середині 80-х років широке визнання і розвиток одержала бригадна форма організації праці в промисловості, будівництві й інших галузях, форма, що стимулювала не тільки зріст продуктивності праці, але і поліпшення якісних економічних показників якось: зниження працезатрат, економії сировини і матеріалів на основі використання методів господарського розрахунку. Тому в статистичних збірниках, у звітних даних підприємств діяльність таких бригад стала предметом глибокого статистичного висвітлення й економічного аналізу.

При вивченні бригадної організації праці використовуються дані статистичної звітності про кількість бригад і чисельності робітників у них, оплачуваних по почасово-преміальної, також по прямій відрядній і відрядно-преміальній системах, оплачуваним по єдиному наказу і по індивідуальних відрядних розцінках.

Безпосереднє відношення до організації оплати праці має фонд матеріального заохочення, формований за рахунок відрахувань від прибутку і призначений для заохочення працівників за позитивні результати своєї роботи і свого підприємства.

Починаючи з 1965 року на державних підприємствах утворяться три фонди економічного стимулювання:

1. Фонд матеріального заохочення;

2. Фонд соціально-культурних заходів і житлового будівництва;

3. Фонд розвитку виробництва.

Крім зазначених, на підприємствах утворяться й інші фонди цільового призначення, засоби яких використовуються для заохочення працівників відповідного колективу: за випуск товарів широкого вжитку з відходів; за прискорення науково-технічного прогресу, створення і впровадження нової техніки; за збір і здачу брухту і відходів чорних і кольорових металів; за економію палива й енергії, за використання вторинних паливно-енергетичних ресурсів, за освоєння проектних потужностей, за виготовлення продукції для експорту й ін.

Фонд матеріального заохочення виконують винятково важливу роль у стимулюванні росту продуктивності праці. Формується цей фонд за рахунок декількох джерел, найважливішими з який є наступні:

· відрахування від прибутку, отриманий у результаті основної діяльності підприємств (об'єднань);

· кошти, що відраховуються з фонду заробітної плати по діючих преміальних системах оплати праці;

· частина додаткового прибутку, отримана підприємствами від реалізації високоефективної продукції;

· частина надпланової економії по фонду заробітної плати за звітний рік за умови виконання завдань по зросту продуктивності праці і наявності надпланового прибутку.

Стимулюючий вплив фонду матеріального заохочення на розвиток господарської діяльності підприємств, об'єднань виявляється не тільки при його формуванні, але й у процесі його використання. Фонд матеріального заохочення має строго визначене призначення і використовується на наступні цілі:

· на преміювання працівників за виконання і перевиконання виробничих завдань;

· на виплату винагороди працівникам за загальні результати роботи з підсумків року;

· на одноразове заохочення окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань;

· на преміювання працівників за результатами внутрішньозаводської діяльності колективу;

· на надання одноразової допомоги працівникам підприємства;

· на часткову оплату чергових відпусток працівників;

· на виплату премії і заохочень за інші успіхи в роботі.

При аналізі використання фонду матеріального заохочення з'ясовуються величини і тенденції формування і витрати зазначеного фонду.

Аналітичні результати використання фонду матеріального заохочення по напрямках, структурі, категоріям працівників, у тому числі й у результаті на одного середньоспискового працівника можуть бути представлені в розгорнутому виді у формі таблиць із указівкою фактичного використання виділених засобів призначених до оплати різними категоріями працівників у зіставленні із затвердженими кошторисами витрат.

Такого роду аналітичні дані можуть служити важливою підставою для удосконалювання системи стимулювання росту продуктивності праці за рахунок використання матеріальних стимулів працівників різних професій, категорій (робочі, ІТП, МОП, працівники непромислового персоналу).

Ми розглянули особливості сутності фонду заробітної плати та фонду оплати праці. Розглянемо методи визначення фонду оплати праці. Слід одразу зауважити, що визначення фонду оплати праці починається з планування.

Розрізняють планування фонду оплати праці за нормативами і детальне планування фонду заробітної плати за елементами його структури.

За нормативного планування для визначення розміру розрахункової величини фонду оплати праці може застосовуватися базовий фонд оплати, що склався у попередньому періоді (році) з урахуванням фактичних фінансових можливостей та нормативу його приросту. Згідно із Законом “Про оплату праці” в Україні в галузевих угодах мали визначатися умови зростання фондів оплати праці. Умовами зростання фондів оплати праці на галузевому рівні можуть бути:

· зростання обсягів виробництва;

· зростання продуктивності праці;

· зниження витрат на одну гривню собівартості продукції тощо.

Норматив приросту цього фонду не може бути більшим одного відсотка за кожен відсоток зростання обсягів виробництва, продуктивності праці або зниження витрат на 1 гривню продукції тощо.

На рівні підприємства під час укладання колективного договору визначається механізм формування і регулювання фонду оплати.

Регулювання розмірів фонду оплати праці на підприємстві може здійснюватися шляхом установлення:

· нормативного співвідношення темпів приросту середньої заробітної плати та продуктивності праці;

· нормативного співвідношення темпів приросту фонду оплати праці і обсягів продукції, робіт, послуг.

Розміри коштів на оплату праці визначаються на основі нормативів приросту за кожну одиницю показника, прийнятого для оцінки діяльності підприємства, або за нормативом на одиницю продукції у натуральному виразі. Приріст фонду оплати праці доцільно ув'язувати не тільки з показниками, які характеризують обсяги виробництва, а й з основними якісними показниками, зростанням продуктивності праці, зниженням витрат на одну гривню продукції.

2. Експлуатаційно-економічний аналіз та облік роботи флоту.

Статистика 2008 року. Розглянемо для початку фінансову статистику роботи флоту у 2008 році. Згідно з показниками статистики, морський та річковий флот України зменшив рівень перевезень вантажів на 14, 6 %, а вантажні та пасажирські перевезення підприємств річкового транспорту зменшилися на 17, 8. На фоні інших транспортних галузей моряки та річники виглядають не кращим чином.

Спостерігається парадокс: однаково малоефективно працюють і державні, і приватні компанії. Тут треба шукати відповідь на цілий ряд запитань. Поки що її ми не отримали. Серія тих заходів, що були проведені, є недостатньою.

Теорія та державне регулювання експлуатаційно-економічного аналізу та обліку діяльності флоту в Україні. Аналіз діяльності та облік флоту починається, звісно, із оборонного планування.

Метою оборонного планування є визначення заходів досягнення необхідного рівня обороноздатності шляхом обгрунтування перспектив розвитку Збройних Сил України та інших військових формувань відповідно до характеру реальних і потенційних загроз у воєнній сфері, засадам стратегічного застосування Збройних Сил України, економічним та демографічним можливостям держави.

Основні завдання оборонного планування:

· систематична оцінка реальних і потенційних загроз у воєнній сфері;

· управління державними ресурсами у сфері оборони;

· визначення завдань Збройних Сил України, їх взаємодії з іншими військовими формуваннями у сфері оборони;

· реформування Збройних Сил України та інших військових формувань відповідно до нових завдань та ресурсів.

До суб'єктів оборонного планування на теперішній час відносяться: Президент України, Верховна Рада України, Рада національної безпеки і оборони України, Кабінет міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Генеральний штаб Збройних Сил України, командування видів Збройних Сил України.

До об'єктів оборонного планування: воєнна організація держави, Збройні Сили України, види Збройних Сил України.

Оборонне планування забезпечує здійснення заходів з підготовки держави до оборони відповідно до встановлених строків планування та прогнозних видатків. Робота органів (суб'єктів) оборонного планування зводиться до постійного збалансування трикутника: загрози (завдання) - можливості (засоби реагування) - ресурси.

До основних обов'язків Міністерства оборони України як суб'єкта оборонного планування та експлуатаційно-економічного відносяться:

· підготовка проектів Концепцій національної безпеки України, Воєнної доктрини України, законодавчих та інших нормативних актів у сфері оборони, забезпечення їх виконання у Збройних Силах;

· участь у формуванні оборонного бюджету, звітність перед Кабінетом міністрів України про використання виділених коштів;

· виступає замовником з державного оборонного замовлення на розроблення, виробництво, постачання, ремонт, знищення та утилізацію озброєння, військової техніки, військового майна і металобрухту, виконання робіт і надання послуг;

· визначення напрямків розвитку Збройних Сил України і підготовки їх у мирний та воєнний час;

· забезпечення бойової і мобілізаційної готовності, боєздатності та підготовки Збройних Сил України до виконання завдань, що покладені;

· участь в аналізі воєнно-політичної обстановки, визначення рівня воєнної загрози національній безпеці України;

· підготовка пропозицій з питань участі підрозділів Збройних Сил України у міжнародних миротворчих операціях, надання військової допомоги іноземним державам, допуску підрозділів збройних сил інших держав на території України, здійснення планування в сфері оборони згідно з міжнародними зобов'язаннями, які взяла на себе Україна в рамках ООН і ОБСЄ.

Генеральний штаб Збройних Сил України виконує наступні функції в оборонному плануванні:

· участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері оборони, стратегії воєнної безпеки, обгрунтуванні напрямків розвитку Збройних Сил України;

· визначення потреб в особовому складі, озброєнні, військовій техніці, матеріально-технічних, енергетичних, фінансових, інформаційних ресурсах, продовольстві, земельних і водних ділянках, комунікаціях, фондах та майні, які необхідні для належного виконання завдань Збройних Сил України;

· стратегічне планування застосування Збройних Сил України та інших військових формувань;

· розробка пропозицій щодо проектів законів та інших нормативно-правових актів з питань підготовки і застосування Збройних Сил України;

· внесення пропозицій Міністерству оборони України щодо оборонного бюджету;

· розробка комплексної цільової програми реформування та розвитку Збройних Сил України.

Військово-Морські Сили Збройних Сил України (як і інші види) на теперішній час, в основному, надають пропозиції за відповідними напрямками діяльності до Генерального штабу та Міністерства оборони.

Оборонне планування здійснюється за методом "гнучкого" графіка, що передбачає щорічне коригування розроблених програм і планів у залежності від обстановки, що складається, і можливості фінансування заходів у поточному і наступному фінансовому році.

За терміном оборонне планування поділяється на:

· довгострокове планування - 12 років;

· середньострокове планування - 6 років;

· короткострокове планування - 2 роки.

Відповідно до вказаних термінів, документи оборонного планування поділяються на довгострокові, середньострокові та короткострокові.

Планові перевірки (аудит) флоту. Щороку напередодні нового навчального періоду на флоті розпочинаються збори офіцерів різного фаху. Не стали виключенням цього разу й флотські механіки. Впродовж трьох днів командири електромеханічних бойових частин та флагманські фахівці - заступники командирів з'єднань та об'єднань з електромеханічних частин займалися теоретичною та практичною підготовкою за фахом. Офіцери підбили підсумки роботи за минулий навчальний період, розглянули проблемні аспекти своєї діяльності, а також визначили пріоритетні напрямки роботи на наступний рік.

Під час проведення теоретичних занять старші офіцери управління бойової підготовки Головного штабу флоту надали методичну допомогу учасникам зборів, - розповідає головний механік ВМС капітан 1 рангу В'ячеслав Федосєєв. - Ця допомога стосується аспектів проведення офіцерами усіх заходів бойової підготовки, зокрема, практичних (залікових) занять та тренувань з підлеглими. Це потрібно для того, щоб у повсякденній діяльності кожний офіцер електромеханічної частини корабля використовував єдиний підхід в роботі зі своїми підлеглими, тобто діяв згідно з керівними документами.

При теоретичній підготовці офіцерів значна увага приділялась процесу виховання молодшої командної ланки, зокрема, командирів відділень електромеханічних частин. Така увага пояснюється потребою використання усіх переваг "первинної" командної ланки, яка безпосередньо і практично займається бойовою підготовкою. Відповідно до вимог головнокомандувача флоту, головний механік визначив пріоритетний напрямок діяльності офіцерів електромеханічних частин, а саме - вимогливість в роботі з підлеглими.

Втім не менш пріоритетним напрямком роботи став детальний аналіз усіх аварій та поломок матеріальної частини, які були зафіксовані на кораблях ВМС впродовж минулого навчального періоду. Його мета - попередити негативні явища в майбутньому. Велика увага під час проведення теоретичної підготовки була приділена заняттям за фахом.

До питань, які слід вирішити в ході експлуатаційно-економічного аналізу та обліку у флоті, належать наступні:

1. Підготовка пропозицій щодо встановлення розмірів портових зборів та тарифів на роботи і послуги, які надаються морськими торговельними портами України.

2. Організація розробки показників ефективності використання державного майна і прибутку до контрактів з керівниками підприємств.

3. Узагальнення звітів керівників підприємств про виконання показників ефективного використання державного майна і прибутку та надання пропозицій Мінтрансу України щодо їх преміювання.

4. Організація розробки прогнозів і планів економічного та соціального розвитку підприємств.

5. Аналіз стану економічної, фінансової, тарифної та інвестиційної роботи підприємств.

6. Підготовка інформації про фінансовий стан підприємств Мінтрансу України щодо:

· заборгованості за енергоносії (щомісячно);

· основні показники діяльності підприємств (щодекадно);

· використання коштів (щомісячно);

· фінансово-господарської діяльності підприємств (оперативно, щомісячно);

· заборгованості по заробітній платі (щоденно);

· мобілізації коштів до Державного бюджету (щоденно);

· заборгованості з Державного бюджету підприємствам (щомісячна інформація по відшкодуванню ПДВ, Пенсійного фонду, переплаті податку на прибуток);

· фінансово-економічних показників підприємств за квартал (фактичні дані по ф. № 2 та Балансу бухгалтерської звітності за звітний період та відповідний період минулого року);

· простроченої дебіторської заборгованості по зовнішньоекономічній діяльності на підприємствах (до 10 числа після закінчення кварталу).

7. Погодження фінансових планів підприємств та подання їх Мінтрансу України на затвердження.

8. Надання Мінтрансу України узагальненої інформації про виконання фінансових планів та зведену фінансову звітність щодо підприємств.

9. Підготовка та подання на затвердження Мінтрансу України щорічних прогнозних даних щодо відчуження шляхом продажу, списання, консервації державного майна підприємств.

10. Надання щоквартальної та щорічної звітності щодо відчуження державного майна підприємств шляхом продажу.

11. Ведення переліку основних засобів підприємств.

12. Надання Мінтрансу України щоквартальної звітності щодо змін, які відбулися (ліквідація, створення підприємств).

13. Розгляд матеріалів та підготовка рішень щодо створення та ліквідації підприємств.

14. Розгляд документів та підготовка рішень з питань передачі об'єктів державної власності до комунальної власності та власності територіальних громад сіл та селищ.

15. Прийняття участі у комісіях з передачі об'єктів права державної та комунальної власності, підготовка та підписання актів приймання-передачі державного майна підпорядкованих підприємств.

16. Розробка та опрацювання нормативно-правової документації з питань приватизації, корпоратизації, відчуження, лізингу, концесії.

Дії держави щодо поліпшення діяльності флоту у 2008 році. У Севастополі на базі одного з державних підприємств Міністерства оборони (МО)України відбулась розширена нарада під керівництвом заступника міністра оборони України Миколи Нещадима. До заходу були залучені керівники державних підприємств МО України, представники Генеральної прокуратури України, військові прокурори регіону, командування флоту тощо.

На порядку денному обговорювали три головні питання: перше -- це координація дій керівників підприємств МО України з наглядовими контролюючими та правоохоронними структурами в ході господарчо-економічної діяльності; друге -- правове використання та збереження земель МО України; третє -- впровадження нових підходів у продовольчому забезпеченні військовослужбовців. Головна увага приділялась саме роботі флоту.

Відкриваючи брифінг, заступник голови оборонного відомства поінформував журналістів щодо підсумків роботи.

-- Координація та чітка взаємодія -- ось головна мета нашої спільної роботи, -- зазначив Микола Іванович. -- Йшлося про дотримання законності у Збройних Силах (ЗС) України, зокрема, що стосується збереження земельних фондів, майна, зброї, а також протидії рейдерству, яке загрожує військовим об'єктам.

Окремого обговорення набула тема нового продовольчого забезпечення та харчування військовослужбовців ЗС України. Нагадаємо, що за новою системою харчування у Криму в ході експерименту охоплено 20 відсотків військовослужбовців. Уже навесні поточного року відповідно до наказу міністра оборони по-новому будуть харчуватися 100 відсотків військовослужбовців з підрозділів та військових частин Міноборони, що дислокуються у Криму.

За словами заступника міністра оборони України, запроваджено тендерну схему із залучення підприємств різної форми власності. Позитивним є те, що солдати (матроси) не будуть нести наряди в їдальнях. Крім цього, підвищується якість раціону, адже він раніше характеризувався виключно показниками калорійності, а не асортиментом страв. За результатами експерименту з організації харчування було встановлено, що військовослужбовці позитивно сприймають нововведення. Хоча є і проблеми.

-- У Севастополі ми обговорили певні питання, що стосуються забезпечення фондів (їдалень, камбузів) електроенергією, опаленням тощо. Проблеми є, і тому наше завдання -- спільно знайти вихід зі складних ситуацій, -- зазначив Микола Нещадим.

Як повідомив заступник Генерального прокурора України Микола Голомша, понад десять днів у Севастополі працювала група Генеральної прокуратури України, яка перевіряла діяльність органів військової прокуратури в питаннях збереження законності у діяльності ВМС ЗС України. В ході цієї розширеної наради були підбиті деякі підсумки такої роботи.

-- Тепер завданням є координація заходів з попередження можливих випадків рейдерства на об'єктах МО України, -- зазначив Микола Голомша. -- Потрібна була роз'яснювальна робота серед прокурорів ВМС України та Севастопольського гарнізону, щоб вони у подальшому співпрацювали з районними прокурорами міста і своєчасно забезпечували державні інтереси шляхом реагування на можливі рейдейські атаки на землі, що належать МО України.

Звісно, рейдерству передує значна “робота”: скупка акцій, судові рішення, оренда землі і т. ін. Через подібні схеми Міноборони вже втратило деякі підприємства. На брифінгу зазначалось, що подібні схеми застосовувались у Києві, на одному комбінаті залізобетоних конструкцій. Отож, рейдерство в Україні -- не новизна, і воно стосується не тільки цивільних об'єктів. Ось чому потрібна була координація дій серед керівників державних підприємств МО України, військової служби правопорядку та військових прокурорів.

3. Дати вірну відповідь на тест і її обґрунтувати:

Оборотні фонди - це:

А) предмет праці, що бере участь в виробничому процесі й переносить свою вартість на вартість виробленої продукції;

Б) пристрої і предмети, які має підприємство і використовує в виробничому процесі;

В) предмети й знаряддя праці, які беруть участь тільки в одному виробничому циклі та які переносять на вартість виробленої продукції.

Обґрунтування відповіді.

Оборотні фонди -- це частина виробничих фондів, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, при цьому переносять усю свою вартість на створювану продукцію і змінюють свою натуральну форму. Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, які в процесі виробництва перетворюються в готову продукцію, становлячи її матеріальну основу, або сприяють її створенню.

Оборотні фонди перебувають у постійному русі (обороті), починаючи від надходження предметів праці на склад підприємства до отримання готової продукції та переходу її у сферу обігу (реалізації). У плановій та обліковій практиці оборотні фонди поділяють на:

а) виробничі запаси;

б) незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення;

в) витрати майбутніх періодів.

Виробничі запаси становлять найбільшу частину оборотних фондів. У загальному обсязі оборотних фондів вони становлять до 70%. До складу виробничих запасів входять:

· сировина;

· основні та допоміжні матеріали;

· куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби;

· паливо;

· тара і тарні матеріали;

· запасні частини для ремонту;

· інші матеріали.

У складі запасів окремою групою виділяють малоцінні та швидкозношувані предмети, термін використання яких не перевищує одного року. В основному це засоби праці.

Незавершене виробництво -- це ті предмети праці, які перебувають у процесі виробництва на різних стадіях оброблення безпосередньо на робочих місцях у цехах, на дільницях, або ж у процесі транспортування від одного робочого місця до іншого.

До напівфабрикатів власного виготовлення належать ті предмети праці, які повністю були оброблені в одному виробничому підрозділі (цеху), але подальше оброблення повинні пройти в інших підрозділах (цехах), наприклад, поковки, штампування, відливки заготівельного виробництва на машинобудівних підприємствах.

Витрати майбутніх періодів не є речовим елементом оборотних фондів. Вони являють собою грошові витрати, що були здійснені в даному періоді, але на собівартість продукції будуть віднесені частинами в наступних періодах. Це витрати на проектування та освоєння нових видів продукції, раціоналізацію та винахідництво, проектування різних удосконалень виробництва, придбання науково-технічної, економічної, комерційної інформації, передплату періодичних видань тощо.

Співвідношення окремих елементів оборотних фондів до загального їх обсягу характеризує їх виробничо-технологічну (стадійну) структуру, яка формується під впливом цілого ряду факторів (характеру виробництва, особливостей продукції та технології її виготовлення, умов забезпечення підприємства сировиною та матеріалами тощо). Ця структура з часом змінюється. Так, за останні роки в структурі оборотних фондів спостерігається тенденція до зменшення питомої ваги виробничих запасів і відповідно до збільшення частки незавершеного виробництва та витрат майбутніх періодів.

На підприємствах різних галузей структура оборотних фондів має значні відмінності, обумовлені особливостями застосування технологій, умовами забезпечення і видами застосування матеріальних ресурсів, рівнем та видами спеціалізації тощо.

Список використаної літератури:

1. В.В. Винников, Е.Д. Крушкин, Н.А. Лущан «Экономика, организация и планирование работы морского транспорта». М. - «Транспорт». - 2001, 359 с.

2. Захаров В.Н., Зачесов В.П., Малышкин А.Г. Организация работы флота, - М.: Транспорт, 1994.

3. Ирхин А.П., Суворов В.С., Щепетов В.К. Управление флотом и портами: Учебник для вузов Под ред. А.П. Ирхина, - М; Транспорт, 1986.

4. Малышкин А.Г. Организация работы речного флота. - М. Транспорт, 1986.

5. Тези виступу міністра транспорта та зв'язку України Йосипа Вінського. - 01.11.2008.

6. Сергій Гарбар координація дій господарчо-економічній діяльності не завадить // “Флот України”, № 11, 2008.

7. Бойчик І.М., Харів Т.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств. Навч. посібник. - Львів: Сподом, 2002 - 237с.

8. Економіка підприємства: Підручник. За ред. акад. С.Ф. Покропивного. 2-е вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.

9. Економіка підприємства: Навч. посіб. / За ред. А.В. Шегди - К.: Знання-Прес, 2001 - 301с.

10. Чебанова Н.В. Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник. К:”Академія”, 2002. - 672 с.