Інвестиційна діяльність в Україні
Роль інвестицій в науково-технічних досягненнях у виробництво, їх вплив на зростання ВНП, конкурентоспроможність і темпи розвитку підприємства продуктивності праці, реальні доходи на душу населення. Залежність між темпами зростання ВНП та інвестиціями.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 08.12.2008 |
| Размер файла | 51,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
37
ПЛАН
Вступ 2
1. Методологічні основи аналізу інвестицій. 5
1.1. Визначення сутності поняття “інвестицій” 5
1.2. Класифікація інвестицій Інвестицій відіграють важливу роль у розвитку і функціонуванні підприємства. 7
1.3. Інвестиційна діяльність та її основні завдання 9
2. Шляхи активізації інвестиційної діяльності в Україні 12
2.1. Стан інвестиційної діяльності в Україні. 12
2.2. Особливості державного регулювання інвестиційної політики в Україні 16
3. Іноземні інвестиції в економіці України 19
Висновок 32
Література 36
Додатки 37
Вступ
Останнім часом слово “інвестиції” стало відігравати особливу роль у житті будь-якої країни пострадянського періоду. Підприємства країн колишнього Радянського Союзу, які втратили можливість черпати фінансові ресурси з централізованих джерел, вийшли у вільне плавання до безкрайніх просторів ринкової економіки, не зовсім розуміючи як жити у цих умовах. Єдине правило, яке моментально вивчили всі керівники, зводилося до того, що потрібні гроші. Коли є гроші, їх можна інвестувати в основні фонди або в оборотні кошти, та якщо продукція має достатній ринок збуту, то можна жити досить респектабельно навіть в умовах нестабільної економіки. Але де знайти гроші? Згідно з визначенням гроші є у інвесторів, але більшість їх знаходиться за кордоном, де фінансисти грають за своїми правилами. Вони готові вкладати гроші тільки в ті проекти, які принесуть їм найбільшу користь.
Дослідження проблеми інвестування економіки завжди знаходилось у центрі уваги економічної думки. Це обумовлено тим, що інвестиції торкаються найглибших основ господарської діяльності, визначають процес економічного зростання в цілому. У сучасних умовах вони виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу з економічної кризи, структурних зрушень у народному господарстві, зростання технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро - і макрорівнях. Активізація інвестиційного процесу є одним із надійніших механізмів соціально-економічних перетворень.
Економічна ситуація, яка склалась зараз в Україні, дуже складна. Серед сукупності причин, що сприяли економічній кризі та утримують перехід України на траєкторію економічного зростання, чи не найголовнішою є низька інвестиційна активність.
У забезпеченні виходу економіки з кризового стану і стабільного її розвитку вирішальну роль відіграє науково обґрунтована інвестиційна політика держави. Саме вона визначає реальні джерела, напрями, структуру інвестицій, здійснює раціональні та ефективні заходи для виконання загальнодержавних, регіональних та місцевих соціально-економічних і технологічних програм, відтворює процеси на макро - й мікроекономічному рівнях. Водночас держава повинна створювати сприятливий інвестиційний клімат з метою ширшого залучення, поряд з внутрішніми, іноземних інвесторів на взаємовигідних засадах.
Загальновідомо, що ефективне реформування економіки будь-якої країни, її структурне перетворення з якісним оновленням товаровиробництва, ринкової та соціальної інфраструктури немислимі без відповідних капіталовкладень, тобто без належного інвестування. Без надійних капіталовкладень неможливо забезпечити створення і впровадження новітніх технологій, систем сучасної організації та управління товаровиробництвом і збутом продукції, розвиток ринкової інфраструктури, інформатизацію суспільства тощо. Це фундаментальні основи для забезпечення конкурентоспроможності національного товаровиробництва, без чого не може бути й успішної інтеграції нашої країни в Європейське співтовариство. Складні відтворювальні процеси відбуваються виключно на базі інвестування. Чим воно активніше, тим швидші темпи відтворення і ефективних ринкових перетворень.
Крім того інвестиції дають змогу впроваджувати науково-технічні досягнення у виробництво і на цій основі забезпечувати зростання ВНП, продуктивності праці, реальних доходів на душу населення, а також вирішувати багато соціальних проблем. Дослідженнями встановлено пряму залежність між темпами зростання ВНП та інвестиціями, бо конкурентоспроможність і темпи розвитку підприємства визначаються інвестиціями. Без них підприємство будь-якої форми власності приречене на банкрутство. Тому у розвинутих країнах приділяється серйозна увага інвестиційній діяльності. Органи державного управління у цих країнах використовують широкий спектр методів її стимулювання:
прискорена амортизація;
раціональна податкова система;
кредити та регулювання банківських процентних ставок;
заохочення лізингу.
В Україні ж дотепер не створено обґрунтованої системи державної підтримки інвестиційної діяльності підприємств. Як наслідок цього, в інвестиційній діяльності країни утворилося замкнуте коло, коли недоінвестування народного господарства посилює спад виробництва, що, в свою чергу, спричиняє зниження інвестиційних можливостей суб'єктів господарювання та держави. Вивести Україну з цієї ситуації може лише науково обґрунтована інвестиційна політика держави.
1. Методологічні основи аналізу інвестицій.
1.1. Визначення сутності поняття “інвестицій”
В системі відтворення, безвідносно до його суспільної форми, інвестиціям належить найважливіша роль в справі відновлення і збільшення виробничих ресурсів, а, відповідно, і забезпечення відповідних темпів економічного росту. Якщо уявити суспільне відтворення як систему виробництва, розподілу, обміну та споживання, то інвестиції, головним чином, стосуються першої ланки - виробництва, і, можна сказати, складають матеріальну основу його розвитку.
Саме поняття інвестиції (від лат. Investio - одягаю) значить вкладення капіталу в галузі економіки як в самій країні так і за її межами.
Інвестиції - це грошові, майнові, інтелектуальні цінності, які вкладають в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку. Їх можна робити в основні (будівлі, споруди, машини и й устаткування тощо) та оборотні (для формування виробничих запасів товарно - матеріальних цінностей тощо) фонди, у нематеріальні ресурси й активи (цінні папери. патенти, ліцензії тощо).
Інвестиції - це те, що “відкладають” на завтрашній день, для того щоб мати можливість більше споживати в майбутньому. Одна частина інвестицій - це споживчі блага, які не застосовуються в поточному періоді, а відкладаються в запас (інвестиції на збільшення запасів). Інша частина - це ресурси, які направляються на розширення виробництва (вклади в споруди, машини то будівлі).
Таким чином, інвестиціями вважаються ті економічні ресурси, які направлені на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення чи модернізацію виробничого апарату. Це може бути пов'язано з придбанням нових машин, будинків, транспортних засобів, а також з будівництвом доріг, мостів та інших інженерних споруд. Сюди також треба включити витрати на освіту, наукові дослідження та підготовку кадрів. Ці витрати представляють собою інвестиції в “людський капітал”, які на сучасному розвитку економіки набувають все більшого і більшого значення, тому що на сам кінець результатом людської діяльності виступають і будинки, і споруди, і машини, і устаткування, і саме головне, основний фактор сучасного економічного розвитку - інтелектуальний продукт, який визначає економічне положення країни в світовій ієрархії держав.
Інвестиції відіграють центральну роль в економічному процесі, вони визначають загальний ріст економіки. В результаті інвестування засобів в економіку збільшуються обсяги виробництва, росте національний прибуток, розвиваються та йдуть в перед в економічній конкуренції галузі та підприємства, що в найбільшому степені задовольняють попит на ті чи інші товари та послуги. Отриманий приріст національного прибутку частково знову накоплюється, проходить подальше збільшення виробництва, процес повторюється безперервно. Таким чином інвестиції, що утворюються за рахунок національного прибутку, в результаті його розподілу, самі обумовлюють його ріст, розширене відтворення. При чому, чим ефективніше інвестиції, тим більше ріст національного прибутку, тим значніші абсолютні розміри накопичення (при даній його частці), які можуть бути знову вкладеними в виробництво. При достатньо високій ефективності інвестицій приріст національного прибутку може забезпечити підвищення частки накопичення при абсолютному рості споживання.
Структуру інвестицій можна показати за допомогою наступної схеми:
схема № 1
Структура інвестицій
1.2. Класифікація інвестицій Інвестицій відіграють важливу роль у розвитку і функціонуванні підприємства.
Розрізняють валові та чисті інвестиції.
Валові інвестиції (ВІ) - це сукупний обсяг інвестицій за конкретний період, спрямованих на будівництво, придбання засобів праці і приріст товарно - матеріальних цінностей.
Чисті інвестиції (ЧІ) - це сума нових інвестицій, зменшена на суму амортизаційних відрахувань (А) за деякий період часу.
Динаміка показника чистих інвестицій відображає економічне становище підприємства. Наприклад, якщо сума ЧІ<0, тобто ВІ<A, то це свідчить про зменшенні випуску продукції на підприємстві, оскільки його виробничий потенціал скорочується. Якщо сума ЧІ=0, тобто ВІ=А, то це означає, що випуск продукції на підприємстві є сталим. Інакше кажучи, для підприємства характерна стагнація. Якщо сума ЧІ>0, тобто ВІ>А, то випуск продукції на фірмі зростає, оскільки виробничий потенціал підприємства розширюється.
За об'єктами вкладання засобів інвестиції поділяються на реальні та фінансові.
Реальні інвестиції - це вкладання грошових коштів у реальні активи (матеріальні і нематеріальні). Вкладання засобів у нематеріальні реальні активи, пов'язані з НТП, називають інноваційними інвестиціями. .
Фінансові інвестиції - це вкладання грошових коштів у різні фінансові активи, передусім у цінні папери для придбання прав на участь у діяльності інших фірм, боргових прав тощо.
За характером участі в інвестуванні бувають прямі та не прямі інвестиції.
Прямі інвестиції - це безпосередня участь інвестора у виборі об'єкта інвестування і вкладанні коштів.
Непрямі інвестиції - це опосередкована участь у виборі об'єкта інвестування і вкладання коштів іншими способами (фінансовими посередниками). Інвестор купує цінні папери фінансових посередників,
наприклад, інвестиційні сертифікати інвестиційних компаній.
Крім того, є також коротко термінові і довготермінові інвестиції.
Короткотермінові інвестиції - це вкладення капіталу на період не більше одного року.
Довготермінові інвестиції - це вкладання капіталу на період понад один рік. У практиці великих інвестиційних компаній довготермінові інвестиції деталізують так:
а) до двох років;
б) від двох до трьох років;
в) від трьох до п'яти років;
г) понад п'ять років.
За формою власності інвестиції поділяються на приватні, державні, іноземні та спільні.
Приватні інвестиції - це вкладання коштів які роблять громадяни та приватні підприємства.
Державні інвестиції - це вкладання капіталу яке провадять центральні та місцеві органи влади й управління бюджетних, позабюджетних фондів і позичених коштів.
Іноземні інвестиції - це вкладання капіталу іноземних громадян, юридичних осіб і держав.
Спільні інвестиції - це вкладання юридичних осіб та громадян країни та іноземних держав.
Розрізняють також поняття “пряме інвестиційне підприємство” та “іноземна пряма інвестиція”.
Пряме інвестиційне підприємство - це акціонерне чи неакціонерне підприємство, у якому іноземний інвестор є власником не менше 10% звичайних акцій або їхнього еквівалента в неакціонерному підприємстві, або ж має право голосу в акціонерному підприємстві.
Іноземна пряма інвестиція - вкладення капіталу, яке передбачає контроль інвестора над закордонними підприємствами чи компаніями.
Економісти розділяють також інвестиції з огляду на спрямованість дій, виділяючи чотири їхні види: нетто-інвестицій, екстенсивні інвестиції, реінвестиції, брутто-інвестиції.
Нетто-інвестиції - це інвестиції на заснування проекту (початкові інвестиції).
Екстенсивні інвестиції - це інвестиції на розширення (збільшення) виробничого потенціалу.
Реінвестиції - повторні інвестиції за рахунок використання прибутку, отриманого від первинного вкладення капіталу.
Брутто-інвестиції - це нетто-інвестиції плюс реінвестиції.
1.3. Інвестиційна діяльність та її основні завдання
Дійсність інвестиційної діяльності, як на мікро так і на макрорівні, визначається ефективністю використання інвестиційних ресурсів. В цьому плані вирішальне значення мають результати господарської діяльності інвестиційних галузей. Їх технічний рівень, організація виробництва, розвиток підприємництва, здатність до засвоєння інновації здійснюють основний вплив на інвестиційний цикл, окупність і віддачу інвестиційних ресурсів.
Серед інвестиційних галузей центральне місце займає будівництво. Тому, по логіці, дослідження ефективності інвестицій потрібно розпочати саме з цієї галузі. Одразу хочу зауважити, що в зв'язку з погіршенням ситуації в економіці України в найбільш кризовому становищі опинилось капітальне будівництво. В 2004 р. обсяги капітальних вкладів і будівельно монтажних робіт зменшилися (в порівнянні з 2002р), відповідно, на 54% і 48%, а в 2005р.74% і 80%.
Строки будівництва перевищуються в 2,5 - 3,0 рази, понаднормовим залишається рівень незавершеного будівництва. Однією з причин цього виступає нераціональність структури інвестиційного циклу в будівництві, відповідно з яким стадія підготовки займає тільки близько 3% його загальної вартості. В цей же час, в процесі перерозподілу капітальних вкладень, на стадію підготовки будівництва перерозподіляються сукупна праця всіх працівників інвестиційного процесу - в сферу з високим інтелектуальним потенціалом - науки та проектування. Підсилення стадії підготовки інвестиційного циклу в будівництві повинно призвести до підвищення науково - технічного рівня всього процесу розширеного відтворення.
В недалекому минулому надмірне нарощування потенціалу затратних галузей і виробництво ототожнювалось з успіхами в економічному розвитку. Як показала світова практика найбільш ефективний шлях розвитку економіки пролягає через ресурсозберігаючу інвестиційну стратегію. Мається на увазі не тільки матеріально - технічні, трудові та фінансові ресурси, але такий занадто важливий ресурс, як час. Виграш в часі дає багато переваг і відкриває великі можливості в умовах інтегрованого розвитку світового господарства.
Для подолання економічного спаду потрібно змінити акценти в пріоритетах і формах інвестування. Потрібно змінити структуру економіки країни, зменшити питому вагу галузей важкої та воєнної промисловості, які великих обсягах споживають природні ресурси, погіршують екологічну ситуацію, а продукція їх в значній мірі вивозиться за межі України та не впливає на рівень життя населення. І, навпаки, необхідно збільшувати питому вагу наукоємких галузей з екологічно чистими технологіями, легкої та харчової промисловості, переробних галузей сільського господарства, сфери послуг.
Тільки структурно переорієнтація інвестицій дає можливість безболісно зменшити частину фонду накопичення в складі національного прибутку, перебороти застарілі диспропорції, збалансувати економіку, досягнути більш високого життєвого рівня населення. Важливо також налагодити ефективний механізм інвестування науково-технічного прогресу, щоб не допустити відставання країни від світового рівня.
Основними завданнями інвестиційної стратегії з точку зору максимальної ефективності тепер та в близькому майбутньому є:
покрашення відтворювальної структури капіталовкладень, підвищення питомої ваги витрат на технологічне переозброєння та реконструкцію діючих підприємств за рахунок зменшення питомої ваги нового будівництва у виробничій сфері;
удосконалення технологічної структури капітальних вкладень, збільшення в їх складі питомої ваги устаткування та скорочення, відповідно, будівельно-монтажних робіт;
зміна галузевої структури капітальних вкладень з точки зору значного підвищення життєвого рівня населення на користь галузей, які виробляють продукти харчування та предмети особового споживання (сільське господарство, переробні галузі, легка та харчова промисловість), послуги;
пріоритетне забезпечення капітальними вкладами прогресивних напрямків науково-технічного прогресу, що сприяють зниженню ресурсомісткості виробництва і підвищення якості продукції;
збільшення обсягів капітальних вкладів на будівництво житла та інших об'єктів громадського користування і медичного забезпечення;
Важливе місце серед складових ефективного інвестування займає формування тенденцій протизатратного розвитку виробництва.
2. Шляхи активізації інвестиційної діяльності в Україні
2.1. Стан інвестиційної діяльності в Україні.
Досвід розвинутих країн засвідчує, що держава фінансує більшу частину фундаментальних (безприбуткових) наукових досліджень і науково-технічних розробок. Вона також вкладає значні кошти у фінансування венчурних (ризикових) підприємств. Особливе місце в системі державного інвестування посідають об'єкти виробничої інфраструктури (транспорт і транспортне господарство, лінії електропередач, засоби передавання та опрацювання інформації тощо). Крім цього значні державні вкладення роблять у соціальну сферу (будівництво об'єктів охорони здоров'я, освіти, культури та інше). Після визначення джерел фінансування вибирають інструменти залучення капіталу і визначають тип фінансування. На рис.1 показана класифікаційна схема способів залучення капіталу до інвестиційного процесу.
У західних країнах, крім традиційних способів залучення капіталу (акціонування, боргове фінансування, кредитування, оренда тощо), з'явились нові, так як франчайзинг, лізинг, форфейтинг, венчурне фінансування, селенг та інше. Вибір найсприятливішого способу забезпечує інвестору економію інвестиційних ресурсів та запобігає втратам на усіх стадіях життєвого циклу інвестицій.
У перехідний період в основі інвестиційної політики держави повинне бути гнучке поєднання адміністративних та економічних методів регулювання.
Зниження податкового тиску на підприємства може створити умови для формування у них власних фінансових джерел інвестицій - амортизаційних фондів і реінвестованої частини прибутку. Крім того, використання доходів від продажу акцій підприємств дасть змогу припинити спад виробництва і перейти від стагнації до економічного зростання. Однак таких ресурсів недостатньо для того, щоб зробити глибоку структурну перебудову економіки і забезпечити стабільне економічне зростання. Тому Україні потрібно залучати іноземні інвестиції, зокрема таких інвесторів, як ООН, Європейський Союз,
Група Всесвітнього банку, Європейський банк реконструкції та розвитку (ЕБРР), Міжнародний валютний фонд (МВФ) та ін. Кожна з цих організацій ставить перед потенційними інвесторами певні вимоги до оформлення передінвестиційної документації з зазначенням пріоритетних напрямів.
Приоритетними напрямами інвестиційної активності Всесвітнього банку є проекти в галузі сільського господарства, енергетики, промисловості, охорони здоров'я, розвитку міського господарства, водопостачання, зв'язку.
Міжнародний банк реконструкції та розвитку надає позики тільки на виробничі цілі після ретельного аналізу можливостей їх погашення боржником та, як звичайно, під державні гарантії.
На особливу увагу заслуговує Європейський банк реконструкції та розвитку, що є міжнародним інститутом з капіталом 10 млрд. у. о. Членами Банку є 40 країн. У його роботі беруть участь Європейський інвестиційний банк, представники яких входять до Ради Директорів.
Приоритетними напрямками діяльності Банку є: Пайові капіталовкладення, надання консультацій, позик для реалізації проектів, пов'язаних з розвитком демократичних інститутів та ринково-орієнтованих економік, сприяння розвитку приватного підприємництва у країнах Центральної та Східної Європи. Більше половини коштів, які надає Банк цим країнам, адресовані підприємствам приватного сектора та на реалізацію програм приватизації державних підприємств.
Надаючи позики комерційним підприємствам, Банк не вимагає урядових гарантій, однак обов'язковим є повне повернення позичених коштів. Причому сума платежу містить у собі виплати не пов'язані з ризиком банку у разі надання позики.
В Україні ЄБРР фінансує проекти реконструкції аеропорту “Бориспіль”, створення єдиного плодоовочевого ринку в Києві, а також виділяє кошти на підтримку малих та середніх приватних підприємств.
Пожвавлення процесу залучення іноземних інвестицій доручено безпосередньо Кабінету Міністрів України, Національному агентству реконструкції та економічної інтеграції.
Загалом чинники, що формують інвестиційний клімат країни, показано на рис.2 (додаток 2)
Ефективність співробітництва з іноземними інвесторами значно залежить від вдалого вибору його форм. Проте для України важливішим є питання ефективності використання цих інвестицій. Адже, як засвідчив досвід останніх років, іноземні інвестиції скеровують, в першу чергу, на ліквідацію державної заборгованості минулих років, а не для безпосереднього інвестування в економіку країни.
Більшість вітчизняних підприємств функціонує завдяки довготерміновим кредитам Державного інвестиційного банку.
Як бачимо, залучення масштабних зовнішніх інвестиційних ресурсів та формування ефективної СПК в Україні передбачає необхідну істотну трансформацію економічних, політичних та соціальних чинників інвестиційного клімату нашої держави в напрямі їх лібералізації. У такому зв'язку викликають серйозні нарікання з боку як науковців, так і безпосередніх іноземних інвесторів, непослідовність і, відповідно, непередбачуваність правових начал іноземного інвестування. За роки незалежності в Україні 6 разів змінювалися умови інвестиційної діяльності для нерезидентів.
Закон України “Про іноземні інвестиції” (від 13 березня 1992р);
Декрет Кабінету Міністрів України № 55-93 “Про режим іноземного інвестування” (від 20 травня 1993р);
Закон України “Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні” (від 17 грудня! 993г);
Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” (від 31 травня 1995р);
Постанова Верховної ради України № 184/95 “Про застосування ст.28 Закону України “Про державний бюджет України на 1994р. ”” (від 31 травня 1995р).
Закон України “Про режим іноземного інвестування” (від 19 березня 1996р).
Як бачимо, тут слід підкреслити невідпрацьованість та не відлагодженість правової сфери. Часто новий закон скасовує або зводить на внівець попередній; законодавчі акти, що продуктуються різними урядовими структурами, частково дублюються; існує різновекторність дій ключових гілок влади. Відбуваються перманентна зміна законодавства та внесення корективів до нього, які призводять до дестабілізації в економіці та фінансах і зумовлюють збитки підприємств. Загалом має місце маніпулювання правовим полем, якого не визнає цивілізований ринок.
Украйні для створення оточення, яке б сприяло прямим іноземним інвестиціям, перш за все бракує зорієнтованої на ринок законодавчої бази. Ефективна юридична система, що ґрунтується на фундаментальних принципах приватної власності та ринкової економіки, надає могутнього стимулу для капіталовкладень і, навпаки, неефективне правове оточення відвертає інвесторів. Привабливе правове оточення повинно і відповідати трьом умовам. По-перше, приватні інвестори, як іноземні, так і внутрішні, мають бути впевнені, що їх інвестиції надійно захищені добре розвинутою системою законів. По-друге, інвестори повинні бути переконані, що закони впроваджуються в життя: найбільш досконале законодавство не має ніякої цінності, якщо не втілюється в практиці. З цього витікає, що іноземні інвестори зацікавлені також в реалізації законодавства - дієздатності судової системи та юридичних процедур. По-третє, інвестори потребують стабільності та передбаченості системи юриспруденції. Постійні зміни в законодавстві серйозно підривають довіру інвесторів.
Залишається невирішеною проблема забезпечення зарубіжних інвесторів інформацією про чинне законодавство, стосовно іноземних інвестицій. тексти законів та інструкцій недосяжні для ознайомлення. Практично нема єдиного підходу до статусу та відміни попередніх законів, тому важко визначити, які закони зберігають чинність, а які були анульовані. Щоб дати зарубіжним інвесторам уявлення про правовий режим в Україні стосовно іноземного капіталу, потрібно організувати регулярний випуск бюлетеня, що містить відповідну інформацію кількома мовами.
2.2. Особливості державного регулювання інвестиційної політики в Україні
Механізм державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні обумовлений законом України “Про інвестиційну діяльність”.
Державне регулювання інвестиційної діяльності визначають: показники економічного і соціального розвитку України; національні та регіональні програми розвитку національного виробництва; державні і місцеві бюджети, передбачені в них обсяги державного фінансування інвестиційної діяльності.
Керують державними інвестиціями загальнодержавні та місцеві органи державної влади. На макрорівні проблеми регулювання інвестиційної діяльності та розвитку будівельного комплексу вирішують Міністерство економіки України і Державний комітет у справах будівництва, архітектури та житлової політики, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. У складі Мінекономіки є відділ будівельного комплексу та промисловості будівельних матеріалів, у названому комітеті функціонує управління з реалізації інвестиційних програм і державного замовлення.
Управління державними інвестиціями планує виконання конкретних дій щодо інвестування бюджетних і позабюджетних коштів. Основою для прийняття рішення про інвестування загальнодержавних бюджетних коштів є:
прогнози економічного і соціального розвитку України;
схеми розвитку і розміщення продуктивних сил;
цільові науково-технічні і комплексні програми;
техніко-економічні обгрунтування доцільності таких інвестицій.
Прийняття рішення про інвестиції з коштів бюджетних асигнувань потребує системного підходу до визначення пріоритетів. Сьогодні вибір пріоритетних напрямів інвестиційної діяльності в Україні пов'язаний з першочерговими завданнями стабілізації економіки, довготерміновими завданнями, спрямованими на її перебудову, та підвищення рівня життя населення.
Пріоритетність залежить від відповідних цільових комплексних, галузевих (міжгалузевих) і територіальних програм, за якими Мінекономіки України визначає найневідкладніші завдання.
Обсяги державних інвестицій коштів державного бюджету за поданням Уряду затверджує Верховна рада України в Державній програмі економічного і соціального розвитку.
Загальний обсяг бюджетних асигнувань спрямовують не лише на виконання цільових комплексних програм, а й на розвиток соціальної інфраструктури загальнодержавного значення з формуванням переліку цих об'єктів.
Для пріоритетних об'єктів інвестування у соціальній сфері передбачено дві форми інвестування - з коштів бюджетних асигнувань і з коштів державного кредиту.
Соціальну сферу у містах і селищах міського типу передбачено розвивати коштом місцевих бюджетів відповідних Рад. Заходи, для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, фінансують з відрахувань підприємств і організацій.
Державне замовлення на виконання робіт у капітальному будівництві - одна з головних форм реалізації загальнодержавних інвестицій. Кабінет Міністрів України розміщує замовлення (контракт), як звичайно, на конкурсних засадах з урахуванням економічної вигідності.
Державні, міждержавні та регіональні інвестиційні проекти та програми, які підлягають обов'язковій державній експертизі. У разі потреби експертизу окремих інвестиційних проектів і програм можуть проводити експертні комісії, що створюються Верховною Радою України.
Державне регулювання інвестиційної діяльності забезпечують не тільки державне регулювання інвестиційної діяльності забезпечують не тільки державне управління і державне фінансування інвестицій, а й такі важелі:
система податків, податкових ставок;
проведення кредитної та амортизаційної політики;
надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництва.
визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами;
політика ціноутворення;
проведення експертизи інвестиційних проектів тощо.
Систему регулювання умов інвестиційної діяльності коригують залежно від економічної політики держави у кожний конкретний період та залежно від ступеня інвестиційної активності суб'єктів господарювання тощо.
Особливо ефективним засобом акумулювання коштів для інвестицій є випуск цінних паперів.
3. Іноземні інвестиції в економіці України
Сучасну ринкову економіку неможливо уявити без іноземних інвестицій, які поширені як у промислово розвинутих країнах, так і в країнах, що розвиваються. Інвестиційна діяльність - вирішальний чинник усієї економічної політики держави, від ефективності якої залежить стан виробництва, рівень технічного оснащення підприємств, можливості структурної перебудови економіки, розв'язання соціальних та екологічних проблем, інвестиції становлять основу розвитку підприємств, окремих галузей та економіки в цілому.
Питанням розв'язання інвестиційних проблем української економіки останнім часом присвячується досить багато наукових праць. При дослідженні проблем інвестиційного забезпечення вагомих наукових результатів досягли вчені І.Л. Сазонець, С. Марченко, А.А. Пересада, Ю.В. Полякова та інші. Проте недостатньо розробленими залишаються окремі питання активізації інвестиційної та інноваційної діяльності за рахунок внутрішніх джерел підприємств, становлення інфраструктури інвестиційного ринку, розробки комплексних програм поліпшення інвестиційного клімату і створення на цій основі сталих мотивацій ефективного господарювання в рамках чинного правового поля.
Основними чинниками, які негативно впливають на інвестиційний клімат і зумовлюють високий ризик іноземного інвестування підприємств в Україні, є надто затяжний і непослідовний характер ринкового реформування економіки, правова, економічна й політична нестабільність, недосконала фінансово-кредитна і податкова система, низький рівень розвитку ринкової інфраструктури, відсутність ринку землі. Водночас Україна має низку чинників, які приваблюють іноземних інвесторів місткий ринок, низька ціна робочої сили, вигідне географічне положення, сприятливі кліматичні умови. Нині для економіки нашої країни важливе значення має підвищення конкурентоспроможності виробництва й на цій основі збільшення обсягу інвестицій.
Починаючи з 1997 року спостерігається чітка тенденція до збільшення обсягів вкладень в економіку держави. Серед регіонів провідні місця за обсягами інвестицій посідають м. Київ, Дніпропетровська, Київська, Запорізька, Донецька, Одеська, Львівська, Харківська області та Автономна Республіка Крим. У зазначені регіони спрямовано 78,5% обсягу інвестицій.
Для іноземних інвесторів особливе значення має визначення пріоритетів інвестиційної діяльності та вибір й найефективнішого напряму. Наприклад, інвестиції Кіпру спрямовуються у такі сфери і галузі як харчова промисловість і переробка сільськогосподарських продуктів, торгівля, машинобудування, транспорт, освіта. Нідерланди пріоритетними вважають машинобудування, харчову промисловість. Прямі інвестиції Франції надходять у такі галузі - харчова промисловість і переробка сільськогосподарських продуктів; сільське господарство, мисливство та лісове господарство. Інвестиції Молдови спрямовуються у добувну промисловість, торгівлю, відпочинок і туризм.
Закордонні інвестори проводять свої комплексні дослідження економічного розвитку нашої країни, визначаючи пріоритетні галузі для свого капіталу. При аналіз стану сфер і галузей ними розглядається процес проведення реформ в Україні пріоритетним напрямом структурної перебудови у сфері матеріального виробництво є агропромисловий комплекс. Це пов'язано з тим, що Україна має ресурси для виробництва сільськогосподарської продукції і знаходиться поблизу від міжнародних банків.
Для залучення іноземних інвестицій у сільське господарство найбільше значення мають двосторонні зв'язки та домовленості із зарубіжними інвесторами, ґрунтуються на взаємовигідних для сторін відносинах, здійснюються без посередників, а тому можуть забезпечити основну частину залучених у сільське господарство кредитних ресурсів.
Основною умовою для іноземного інвестора є можливість реалізувати свої економічні інтереси. Тому українське підприємство має переконати іноземного партнера у вигідні для нього інвестування та в мінімальному рівні ризиків. Крім того, здійснення земних інвестицій можливе шляхом створення спільного підприємства. При цьому - внесок іноземного інвестора до статутного фонду спільного підприємства доцільно існувати у вигляді майна.
При розробці стратегії прямих іноземних інвестицій у сільськогосподарське підприємство можна орієнтуватися на засади, передбачені, наприклад, програмою прямих інвестицій Вестерн Ен-Ай-Ес Ентерпрайс фонду. Цей фонд здійснює інвестування середніх підприємств у формі прямих інвестицій обсягом від 500 тис. дол. США і.: 5 млн. дол. інвестиції здійснюються шляхом купівлі звичайних або привілейованих акцій чи створення окремого спільного підприємства. У цілому фонд здійснює інвестиції лише тоді, коли впевниться, що ці інвестиції приведуть до створення додаткових робочих місць і забезпечать повернення коштів відповідно до існуючих інвестиційних ризиків.
Поряд із прямими інвестиціями сільськогосподарські товаровиробники можуть залучати кредитні ресурси іноземних фінансових та інших фірм і компаній. У цьому випадку для іноземного кредитора важливе значення мають питання мінімізації ризиків. Тому в першу чергу необхідно вирішувати питання застави, поручительства тощо.
Пошук іноземного інвестора є справою сільськогосподарського підприємства, хоча слід чітко сформулювати свої наміри, визначитися зі стратегією розвитку. Метою полегшення пошуку іноземного партнера доцільно вивчити пропозиції фірм і компаній, їхні наміри та побажання. Частина такої інформації концентрується в посольствах, консульствах та іноземних представництвах іноземних держав в Україні.
Основними джерелами інвестицій на рівні виробничо-господарських структур є власні фінансові ресурси - прибуток після сплати податків, амортизаційні відрахування, надходження від реалізації частини засобів виробництва тощо. До них належать залучені фінансові ресурси - це кошти від реалізації інвестиційних цінних паперів, пайових та інших внесків фізичних і юридичних осіб. Важливим джерелом поповнення інвестицій слугують позичкові фінансові кошти, зокрема одержання банківського кредиту, кредиту бюджетних організацій, а також випуск боргових цінних паперів. У розвитку агропромислового виробництва слід ширше практикувати асигнування коштів на інвестиційну діяльність із державного бюджету. Слід відмітити, що внаслідок довготривалої системної кризи, яка охопила всі галузі агропромислового комплексу країни і яка призвела до різкого зниження обсягів та ефективності виробництва сільськогосподарської продукції, необхідна державна підтримка, спрямована, насамперед, на відновлення матеріально-ресурсного потенціалу аграрного сектору економіки. Диспаритет цін на промислові вироби, які споживаються в аграрній сфері, і на сільськогосподарську продукцію призвів сільських товаровиробників до технологічного забезпечення виробництва тракторами, зернозбиральними комбайнами та іншими машинами і знаряддями лише на половину, що стало основною причиною невиконання в оптимальні строки технологічних операцій при сівбі, догляді за посівами та збиранні врожаю сільськогосподарських культур. В останні роки, передусім через відсутність технічних засобів, 6-7 млн. гектарів орних земель, або близько 20%, не засіваються.
Виробництво валової продукції сільськогосподарських підприємств скоротилось у 2000 році проти 1995 року на 43%, у 2001 - на 32, у 2002 - на 33, у 2003 - на 50 і в 2004 році - на 30%. За цей період збільшилась кількість збиткових сільськогосподарських підприємств, зросла їх сума збитку.
Аналіз свідчить, що за даними Міністерства аграрної політики України загальний рівень рентабельності сільськогосподарських підприємств з 2000 року помітно знижувався і лише в 2004 році він підвищився до 12,6%.
Отже, господарська діяльність сільськогосподарських підприємств не може забезпечити нагромадження грошових коштів для системного оновлення матеріально-ресурсної бази виробництва, особливо в галузях тваринництва. Якщо виробництво зерна, соняшнику і картоплі (за винятком 2004 року) мали стійку тенденцію до збереження прибутковості цих культур, то рентабельність цукрових буряків, як стратегічної для України галузі, мала в окремі роки рентабельність тільки 6,1-6,2%, а в 2002-2004 роках виробництво цукрової сировини було навіть збитковим. Щодо виробництва тваринницької продукції, то лише за винятком яєць в останні чотири роки, галузь приносила товаровиробникам істотні збитки.
Збиткове і низько ефективне виробництво сільськогосподарської продукції у значній частині підприємств, безумовно, яке могло забезпечити виділення власних коштів на інвестиційну діяльність, що спричинило руйнування матеріально-технічної бази у більшості господарських структур.
Беручи до уваги, що серед джерел поповнення інвестицій в основний капітал у діяльності виробничо-правових формувань провідне місце належить відрахуванням коштів від прибутку, стає цілком зрозумілою причина призупинення системного оновлення матеріально-ресурсної бази аграрного виробництва. Про це переконливо свідчить динамічний ряд капітальних вкладень в агровиробничу сферу за рахунок усіх джерел фінансування (табл.1).
Таблиця 1
|
Інвестиції в сільськогосподарське виробництво в Україні, в порівняльних цінах |
||||
|
Роки |
Млн. грн. |
Роки |
Млн. грн. |
|
|
1985 |
8339 |
1997 |
806 |
|
|
1990 |
11799 |
1998 |
611 |
|
|
1991 |
11250 |
1999 |
560 |
|
|
J992 |
5277 |
2000 |
496 |
|
|
1993 |
3580 |
2001 |
1552 |
|
|
1994 |
1372 |
2002 |
1854 |
|
|
1995 |
1296 |
2003 |
2054 |
|
|
1996 |
978 |
2004 |
3381 |
Отже, зниження виробничої діяльності та погіршення фінансового стану сільськогосподарських підприємств, починаючи з 1992-1993 років, призвели до різкого скорочення інвестицій в їх основний капітал. З метою недопущення подальшого розвалу матеріально-ресурсного потенціалу необхідно вишукувати можливості щодо залучення інших джерел одержання коштів для капітальних вкладень, насамперед для придбання тракторів, зернозбиральних комбайнів, посівної та іншої техніки. Таким джерелом має бути створення в країні системи довгострокового кредитування аграрного виробництва. Необхідно надати реальну можливість сільськогосподарським підприємствам користуватись банківським кредитом на 10-15 років із ставкою до 10 відсотків річних.
Обнадійливими заходами для розвитку агропромислового виробництва є виділення з державного бюджету країни на 2006 рік понад 2,8 відсотка коштів від загальних бюджетних видатків. На розвиток рослинницьких і тваринницьких галузей буде виділено до 2 млрд. грн., або більш як утричі проти 2005 року. Для підтримки товаровиробників передбачено надання державних дотацій д ,,розрахунку 100 грн. за 1 га посіву озимих зернових і 50 грн. - за 1 га ярих посівів. Таким чином, є реальні зрушення щодо поліпшення інвестиційної діяльності в аграрному секторі економіки, що слугуватиме підставою розвитку інтенсифікації галузі.
Проблема розвитку інвестиційного процесу нині набуває визначального характеру і - виходу сільського господарства з критичного стану та забезпечення конкурентоспроможного виробництва продуктів харчування як на внутрішньому, так і зовнішньому продовольчих ринках, що особливо актуально в умовах вступу України до На економічному форумі в Швейцарському Давосі Президент В.А. Ющенко _ затвердив намір України вступити до Світової організації торгівлі вже у грудні 2005 року. Це зумовлюється необхідністю системного оновлення і розвитку матеріально-ресурсних засобів, спожитих у суспільному виробництві аграрної сфери. Тільки - а основі державної науково обґрунтованої інвестиційної політики можливе здійснення техніко-технологічного прогресу, переходу на інноваційну модель сільськогосподарського виробництва.
Дослідженнями кандидата економічних наук М. І. Кісіля встановлено, що аграрний інвестиційний процес в Україні за останні роки має складний характер динаміки обсягів інвестицій.
Внаслідок довготривалої економічної кризи матеріально-ресурсний потенціал аграрного сектору економіки в Україні, як відомо, значно скоротився, зменшилася майже удвічі кількість тракторів, зернозбиральних комбайнів, інших сільськогосподарських машин і знарядь, що призвело до різкого спаду виробництва сільськогосподарської продукції, зниження його ефективності. За цих умов важливого значення набуває обґрунтоване визначення пріоритетних напрямів інтенсифікації розвитку виробничої діяльності провідних галузей. Основним засобом й здійснення є нарощування інвестицій в основний капітал.
Значне скорочення інвестицій в основний капітал призвело до від'ємного балансу списання і поповнення машинного парку тракторами, зернозбиральними комбайнами, іншими сільськогосподарськими машинами і знаряддями аграрних формувань. Протягом 15 років, починаючи з 1990 року, внаслідок фізичного зношення сільськогосподарські підприємства України списали 250 тис. тракторів, майже 55 тис. зернозбиральних комбайнів, десятки тисяч одиниць іншої сільськогосподарської техніки. Водночас через різке зниження платоспроможності сільськогосподарських товаровиробників придбання нової техніки практично зупинилося. За останні п'ять років їм вдалося придбати лише 25 тис. тракторів і 6 тис. зернозбиральних комбайнів. За цей же період у десятки разів скоротився випуск тракторів та інших технічних засобів. Якщо у 1990 році в Україні було вироблено 106 тис. тракторів, то в 2000 році - лише 4 тис, у 2001 - 3,6 тис, у 2002 - 3 тис, 2003 - 4,5 тис. і в 2004 році - 5,8 тис. штук.
Різко скоротилися обсяги будівництва виробничих приміщень і введення їх в експлуатацію. У 1985 році в країні було введено в дію тваринницьких приміщень для великої рогатої худоби на 403 тис. головомісць, свиней - на 217,6 тис, овець - на 82,1 тис. головомісць. Через п'ять років у 1990 році було збудовано і введено в експлуатацію виробничих приміщень з обладнанням по механізації технологічних процесів для великої рогатої худоби на 207,9 тис, свиней - на 128,5 тис. і птиці - на виробничих приміщень для великої рогатої худоби тільки на 3,1 тис. і свиней - і 4,9 тис. головомісць. у 2004 році ці показники суттєвих змін не зазнали.
Проте аналіз фактичного стану інвестування підтверджує, що інвестиційна підтримка аграрної сфери низька. У 2004 році в економіку України іноземними інвесторами вкладено 1930,3 млн. дол. прямих інвестицій, у т. ч. з країн СНД - 80,2 м-дол. (4,2% до загального обсягу), з інших країн світу - 1850,1 млн. дол. (95,8 Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в економіку України, станом на 1.01. 2005 року становив 8353,9 млн. дол. США, з них обсяг залучених інвестицій у сільське господарство - 219919,47 тис. дол. США (табл.2).
|
Показники |
Обсяги прямих іноземних інвестицій в Україну станом на 01.01. 2005 р. |
Обсяги прямих інвестицій з України, станом на 01.01. 2005р. |
|
|
Усього |
8353877,99 |
175859,61 |
|
|
Оптова торгівля і посередництво у торгівлі |
1389285,24 |
3608,45 |
|
|
Харчова промисловість та переробка сільськогосподарської продукції |
1123683,86 |
198,21 |
|
|
Фінансова діяльність |
687502,27 |
10615,10 |
|
|
Машинобудування (виробництво машин, електричного, транспортного та електронного устаткування) |
676416,21 |
6461,35 |
|
|
Транспорт і зв'язок |
629591,09 |
55473,06 |
|
|
Операції з нерухомістю, здавання під наймання і послуга юридичним особам |
589179,44 |
70361,09 |
|
|
Хімічна та нафтохімічна промисловість (хімічне виробництво, виробництво гумових і пластмасових виробів) |
471870,36 |
4720,09 |
|
|
Металургія та оброблення металу |
425428,31 |
2228,96 |
|
|
Готелі й ресторани |
257646,35 |
612,07 |
|
|
Будівництво |
246896,38 |
3495,11 |
|
|
Сільське господарство, мисливство та пов'язані з ними послуги |
219919,47 |
24,49 |
|
|
Виробництво коксу, продуктів нафтопереробки |
213550,55 |
718,81 |
Продовження таблиці.
|
Добувна промисловість |
172984,85 |
444,25 |
|
|
Виробництво інших нематеріальних мінеральних виробів |
172739,13 |
39,28 |
|
|
Колективні, громадські й особисті послуги |
16003,69 |
29,35 |
|
|
Охорона здоров'я та соціальна допомога |
1557771,05 |
- |
|
|
Целюлозно-паперова промисловість; видавнича справа |
152927,37 |
1146,63 |
|
|
Виробництво деревини та виробів з деревини |
130076,99 |
- |
|
|
Легка промисловість (текстильна промисловість, пошиття одягу, виробництво шкіри та шкіряного взуття) |
119827,34 |
29,04 |
|
|
Торгівля транспортними засобами та їх ремонт |
95133,21 |
3,79 |
|
|
Роздрібна торгівля побутовими товарами та їх ремонт |
83057,97 |
1,62 |
|
|
Виробництво та розподілення електроенергії, газу води |
35924,08 |
- |
|
|
Лісове господарство й пов'язані з ним послуги |
7205,57 |
- |
|
|
Освіта |
3540,39 |
3,60 |
|
|
Інші |
130716,82 |
156545,26 |
Так дослідження стану залучення інвестицій в аграрний сектор довели, що іх рівень не відповідає міжнародним інвестиційним можливостям і зростаючим - 5ам галузі для повного забезпечення населення світу продовольством. Аналіз галузевої структури залучення іноземних інвестицій в економіку свідчить, що практично всіх країнах, незалежно від рівня розвитку економіки, частка інвестицій в сільське господарство, дуже низька (табл.3).
Таблиця 3.
Прямі інвестиції зарубіжних країн в економіку України
|
Країна |
Всього інвестицій |
У тому числі залучено |
||||
|
у сільське господарство |
у харчову промисловість та переробку с. - г. продукції |
у хімічну та нафтопереробну промисловість |
транспорт і зв'язок |
|||
|
США |
1153692,42 |
38949,40 |
163223,18 |
90078,55 |
60729.37 |
|
|
Німеччина |
631571,34 |
17938,12 |
110637,16 |
98524,30 |
24632.25 |
|
|
Сполучене Королівство |
895867,6 |
21550,98 |
74496,63 |
54236,62 |
99954.41 |
|
|
Кіпр |
1035624,26 |
20159,15 |
74921,13 |
49917.05 |
88312.69 |
|
|
Нідерланди |
548335,30 |
- |
300866,58 |
18893,51 |
12672,04 |
|
|
Віргінські острови, Британські |
543844,48 |
7782,61 |
15214,66 |
8061,98 |
30240,00 |
|
|
Російська Федерація |
457536,64 |
11282,92 |
17829,69 |
- |
50411,67 |
|
|
Швейцарія |
411263,16 |
- |
86634,33 |
14627,15 |
34725,48 |
Інвестиції надійшли зі 116 країн світу, при цьому на 10 із них припадає майже три чверті загального обсягу прямих інвестицій. Близько половини усіх іноземних інвестицій одержали підприємства промисловості - 3824,0 млн. дол.
У багатьох країнах статистика не передбачає виділення окремим рядком інформації про галузевий розподіл інвестицій, а в деяких - сільське господарство подається разом із харчовою промисловістю. Незалежно від розмежованості обліку практика інвестування харчової промисловості свідчить, що значна частина інвестицій, які надходять в галузі, з часом переходять у сільське господарство як фінансування розвитку сировинної бази та ринків збуту сільськогосподарської продукції. Нерідко частина інвестицій, що переходять з харчової промисловості в сільське господарство, дорівнює 5-10% щорічно від початкової суми, інвестованої у харчову промисловість. Тому доцільно аналізувати спрямування іноземних інвестицій в різних країнах і в харчову промисловість.
Не викликає заперечень той факт, що подолання економічної кризи і формування об'єктивних передумов стійкого підйому економіки України та її регіонів неможливе без реального інвестування, оновлення основного капіталу, реструктуризації всієї фінансово-інвестиційної сфери і створення сприятливого інвестиційного клімату як важливої конкурентної переваги подальшого економічного розвитку регіонів. Ситуація, що склалася в Чернігівському регіоні (табл.4), той рівень інвестиційної привабливості, який нині існує в ньому, не може не викликати занепокоєння.
Особливо низькі (менше 6 грн. /га) інвестиції в основний капітал у сільському господарстві Закарпатської, Івано-Франківської, Кіровоградської, Луганської і Чернігівської областей. Лише Київська і Донецька області відрізняються порівняно рівнем концентрації інвестицій.
Таблиця 4
Прямі іноземні інвестиції в регіони України, тис. дол. США
|
Регіон, область |
Кількість підприємств |
Обсяги інвестицій на |
||||
|
01.01. 2004 р. |
01.01. 2005 р. |
|||||
|
усього |
у% до загального підсумку |
усього |
у% до - загального підсумку |
|||
|
Україна |
10542 |
6794409,81 |
100,0 |
8353877,99 |
100 |
|
|
АР Крим |
231 |
234045,05 |
3,4 |
331051,90 |
4,0 |
|
|
Вінницька |
133 |
60440,79 |
0,9 |
65781,62 |
0,8 |
|
|
Волинська |
110 |
86341,44 |
1,3 |
97717,54 |
1,2 |
|
|
Дніпропетровська |
640 |
614369,46 |
9,0 |
778613,43 |
9,3 |
|
|
Донецька |
349 |
436444,26 |
6,4 |
493606,61 |
5.9 |
|
|
Житомирська |
225 |
77449,89 |
1,1 |
83064,68 |
1.0 |
|
|
Закарпатська |
590 |
181636,87 |
2,7 |
244343,63 |
2,9 |
|
|
Запорізька |
2458 |
453075,94 |
6,7 |
489613,95 |
5.9 |
|
|
Івано-Франківська |
298 |
96004,46 |
1,4 |
120907,93 |
1,4 |
|
|
Київська |
331 |
471921,65 |
6,9 |
511527,50 |
6,1 |
|
|
Кіровоградська |
76 |
58538,09 |
0,9 |
107206,63 |
1,3 |
|
|
Луганська |
123 123 |
57450,76 |
0,9 |
148928,79 |
1,8 |
|
|
Львівська |
1101 |
304887,60 |
4,5 |
350125.47 |
4,2 |
|
|
Миколаївська |
112 |
174920,09 |
2,6 |
75634,88 |
0,9 |
|
|
Одеська |
648 |
379974,90 |
5,6 |
507322,07 |
6,1 |
|
|
Полтавська |
1746 |
176729,46 |
2,6 |
205681,29 |
2,5 |
Продовження таблиці.
|
Рівненська |
100 |
54082,28 |
0,8 |
71507,58 |
0,8 |
|
|
Сумська |
101 |
141000,20 |
2,1 |
132247,26 |
1,6 |
|
|
Тернопільська |
106 |
28678,91 |
0,4 |
37212,46 |
0,4 |
|
|
Харківська |
400 |
272946,59 |
4,0 |
385396,29 |
4,6 |
|
|
Херсонська |
95 |
64463,57 |
0,9 |
72743,32 |
0,9 |
|
|
Хмельницька |
107 |
46604,22 |
0,7 |
66470,86 |
0,8 |
|
|
Черкаська |
223 |
97759,76 |
1,4 |
122869,9 |
1,5 |
|
|
Чернівецька |
163 |
20147,67 |
0,3 |
24428,59 |
0,3 |
|
|
Чернігівська |
50 |
76022,00 |
1,1 |
94351,56 |
1,1 |
|
|
М. Київ |
3768 |
2104625.70 |
31,0 |
2684105,16 |
32,1 |
|
|
М. Севастополь |
58 |
23848,20 |
0,4 |
51417.09 |
0,6 |
Зволікання з розв'язанням інвестиційної проблеми у сільському господарстві може призвести до майже повної втрати технічного потенціалу. Адже при нормативних термінах оновлення 7-8 років машинно-тракторний парк галузі не оновлюється понад 10 років. Якщо необхідні заходи щодо радикального оновлення машинно-тракторного парку в сільському господарстві в найближчі роки не будуть здійснені, він майже повністю вийде з ладу, бо з 2005 року строки експлуатації більшості наявної техніки перевищують нормативні у 2-3 рази і більше. Ця обставина дає підстави для побоювань, що з 2005 року може настати "пікова ситуація" у зв'язку з виходом з ладу більшості сільськогосподарської техніки.
Інвестиційну проблему в сільському господарстві можна розв'язати. Для цього не потрібні прямі державні інвестиції у великих обсягах, мета яких полягає в забезпеченні реалізації обмежених державних пріоритетів у галузі: підтримка селекції у насінництві й тваринництві, захист навколишнього середовища, розвиток окремих напрямів соціальної сфери села, мережі сільських доріг тощо. Важливіше відрегулювати Важливіше відрегулювати економічні відносини у державі таким чином, щоб вони забезпечували еквівалентний обмін між сільським господарством й іншими галузями і сферами економіки, для чого слід активізувати дію усіх важелів економічного регулювання інвестиційної діяльності, а саме: визначити пріоритети у розвитку АПК:
Подобные документы
Сутність продуктивності праці. Рівні визначення продуктивності праці, фактори її зростання. Дослідження продуктивності праці в Україні за останні роки. Взаємозв'язок продуктивності та оплати праці. Зайнятість населення за видами економічної діяльності.
курсовая работа [159,8 K], добавлен 23.05.2019Економічне зростання як передумова для збільшення зайнятості та доходів населення, підвищення продуктивності його праці. Якість пропозиції робочої сили. Тенденції розвитку ринку праці в Україні. Характеристика попиту і пропозиції на ринку праці в Україні.
курсовая работа [51,4 K], добавлен 17.06.2015Аналіз кадрового потенціалу підприємства і ефективності його використання, оцінка якості праці працівника та відповідності посаді, яку він займає. Показник загальної фондоозброєності праці, його вплив на темпи зростання продуктивності праці персоналу.
презентация [177,7 K], добавлен 30.11.2016Причини переходу від неокласичної теорії економічного зростання до сучасної. Теоретичні моделі ендогенного зростання. Емпіричне дослідження економістів Росса Левіна та Девіда Ренелта. Вплив технологічних та фінансових інвестицій на зростання економіки.
презентация [441,9 K], добавлен 15.04.2014Сутність та особливості зайнятості, її форми та види. Дослідження взаємозв’язку зайнятості та економічного зростання, вплив доходів та заробітної плати на зайнятість населення. Стратегія ефективної зайнятості населення в системі соціальної політики.
курсовая работа [138,7 K], добавлен 06.10.2012Недоліки моделі економічного зростання Китаю: капіталомістка промисловість, уповільнення темпів зростання продуктивності праці, низький рівень енергоефективності виробництва. Шляхи відновлення балансу економічного зростання Японії на початку 1970-х рр.
реферат [426,1 K], добавлен 21.03.2013Теоретичні засади інвестиційної діяльності. Інвестиційна діяльність як складова розвитку економіки України. Джерела формування інвестицій. Класифікація інвестицій. Економічний зміст, мета та завдання інвестиційної діяльності. Управління інвестиціями.
курсовая работа [65,4 K], добавлен 18.01.2007Аналіз методики планування підвищення продуктивності праці за факторами її зростання. Розрахунок співвідношення темпів зростання продуктивності праці і середньої зарплати. Опис формування, призначення і виплати пенсій в трирівневій пенсійній системі.
контрольная работа [429,8 K], добавлен 26.03.2012Аналіз динаміки та структури основних видів економічної діяльності сектору ринкових та неринкових послуг української економіки. Тенденції в співвідношенні темпів зростання продуктивності праці та її оплати. Передумови зростання ролі сектору послуг.
статья [171,4 K], добавлен 22.02.2018Інтегральним показником якості робочої сили є продуктивність праці. Персонал підприємства. Ефективність праці та резерви її росту. Продуктивність праці: поняття; фактори та резерви зростання продуктивності праці; факторний метод прогнозування праці.
курсовая работа [49,7 K], добавлен 20.02.2008
