Підприємницька діяльність та поведінка виробника

14

Підприємницька діяльність та поведінка виробника

Зміст

1. Теорія виробництва.

2. Технологічна та економічна ефективність.

3. Поняття і параметри виробничої функції.

4. lзокванта. Карта ізоквант.

5. Сукупний, середній і граничний продукт виробництва.

6. Взаємозаміна виробничих факторів.

Теорія виробництва

Теорія виробництва і витрат є однією з центральних в економічній теорії.

Процес вupoбницrвa в мікросистемі розглядається як перетворення ресурсів у кінцеві продукти.

Виробництво - це процес використання робочої сили; обладнання у сполученні з природними і ма-теріальними ресурсами для вигoтoвлеНЮІ товарів, по-слуг, інформації.

Фактори виробництва - виробничі послуги пра-цi капіталу і природних ресурсів. Кожна з цих категорій включає в себе більш вузьке групування:

=> Праця як виробничий фактор за показниками трудо-місткості поєднує кваліфіковану, некваліфіковану пра-цю, а також підприємницькі зусилля керівників фірм.

=> Капітал: включає в себе споруди, обладнання, това-рно-матеріальні елементи (реальний) та фінансові ре-сурси (фіктивний).

=> Природні ресурси і матеріали - мають багато різновидів.

Схема виробничої системи

Входження у виробництво (фактори виробництва)	Виробничий процес (споживання факторів виробництва	Вихід із виробництва (продук-ція, виручка, доход, прибуток)

Підприємницька діяльність пов'язана з пошуком най-кращих взаємозв'язків між набором економічних ресурсів і кількістю економічних благ, що виготовляються за допомо-гою цих ресурсів.

Умови виробництва товарів та послуг:

§ Наявністъ комбінацій факторів виробництва даного обсягу продукції за певний період часу.

§ Аналіз структури витрат, необхідних для виробництва певногo обсягу продукції.

§ Урахyвaння обмежень. Основні обмеження - це існу-вання границі обсягу продукції, яка може бути одержана при використанні будь-якої комбінації ресурсів.

Виробництво менш гнyчке і чутливе до будь-яких змiн у межах короткого проміжку часу при умові, що один із факторів виробництва залиишається фіксованим порівняно з довгостроковим періодом (коли є можливість змінии всіх факторів виробництва або утворення їх нової комбінації).

Основною метою підприємницької діяльності є максимізація прибутку.

=;> Максимізація прибутку вимагає здійснення вибору:

§ що виробляти ?

§ яким чином виробляти?

§ хто повинен виробляти?

§ для кого призначені результати виробництва?

=;> головним способом досягнення максимізації прибугку є ефективність виробництва.

Технологічна та економічна ефективність

Виробничі відносини на мікрорівні - це передусім технологічні відносини. Вони визначаються не тільки технічною стороною процесу виробництва, але й інтелектуальни-ми, фізичними можлостями персоналу фірми.

Технологія - це сукупність мeтодiв і практичних знань та навичок по виготовленню, зміні стaнy, властивостей напівфабрикатів, які здійснюються у процесі виробництва економічних благ.

(Технологія походить вiд грецького techne - мистецтво, майстерність, вміння).

Завданням технології є виявлення фізич-них, хімічних, мехaнічних та інших закономірностей з метою використання на практиці найбільш ефектив-них і економічних виробничих процесів.

Технологічна ефективність:

:=:> Виробничий процес технологічно ефективний, якщо не існує ніякого іншого способу, при якому для виробництва даного обсягу продукції витрачається ме-нша кількість хоча б одного з ресурсів при умові не-збільшення інших видів ресурсів.

:=:> Виробничий процес технологічно ефективний, якщо обсяг виробленої продукції є максимальним при використанні визначеної кількості ресурсів.

Економічна ефективність:

Економічно ефективним способом виробництва заданої кількості продукції слід вважати такий спосіб, при яко-му досягається мінімізація альтернативної вaртості витрат, що використовуються у процесі виробництва.

=> ТехнолоІія може бути врегульована:

- в засобах виробництва;

- в робітниках (краща освіта та досконала професійна підготовка).

Поняття і параметри виробничої функції

1. Виробнича функція показує співвідношення між будь-якою комбінацією факторів виробництва і максимально можливим обсягом продyкцiї.

2. Виробнича функція будується для певної технології.

3. Може бути використана для визначення мінімальної кількості витрат для виробництва будь-якої кількості товарів.

Якщо весь спектр комбінацій виробництва уявити як витрати:

- праці (L);

- капіталу (К);

- матеріалів (М),

то виробнича функцiя може бути визначена таким чином:

Q = f(L, К, М),

де Q - максимальний обсяг продукції, що виробляється при даній тexннології і даному співвідношенні праці (L), капітaлі (К), матеріалів (М).

Властивості виробничої функції

§ Існує границя для збільшення обсягу виробництва, що може бути досягнено шляхом збільшення витрат основного ресурсу при незмінності інших.

§ Існує певна комплементарність факторів виробництва, але без скорочення обсягів виробництва можлива і певна взаємозамінність цих факторів.

§ Зміни у використанні факторів виробництва більш еластичні у довгостроковому періоді ніж у короткостроковому

Короткостроковий період - це період виробництва, протягом якого деякі фактори не можуть бyги змінені.

Довгостроковий період - це період виробництва, протягом якого виробники мають можливість і час для зміни всіх факторів виpoбництва продукції.

Виробничі можливості вибору фірми обмежені у короткостроковому періоді внаслідок того, що деякі види витрат є фіксоіваними і не можуть бути змінені, навіть коли змінюється їх вартість. Такі види витрат є фіксованими і не можуть бути зміненими навіть коли змінюється їх вартвсть. Такі види витрат являють собою постійний фактор (будівлі, засоби виробництва).

Витрати, які можуть бути змінені у короткостроковому періоді, відносяться до змінних факторів.

Ізокванта

Приклад

Проаналізуємо технологію виробництва, при якій можуть змінюватися обидва виробничих фактори - праця (L) та капітал (К).

Таблиця 1. Випуск продукції при різних комбінаціях факторів

Витрати		Витрати праці (L)
капіталу (К)			робоччі години
машино/години	100	200	300	400	500	600
200	20	40	55	65	75	95
з00	40	60	75	85	90	105
400	55	75	90	100	105	110
500	65	85	100	110	115	120
600	75	90	105	115	120	125
700	80	92	102	112	125	1з0

Кожен результат таблиці 1 являє собою максимальний випуск продукції при відповідних комбінаціях факторів (К,L).

Дані таблиці 1 можна показати на графіку 1.

Графік 1. Випуск продукції при зміні двох виробничих факторів.

L - витрати праці;

К - витрати капіталу.

Ізокванта - крива, на якій показані всі комбі-нації виробничих факторів, використання яких забез-печує однаковий обсяг випуску продукції.

Ізокванта засвідчує наявність багатьох варіантів для виробництва певного обсягу продукції.

Ізокванта є графічним відображенням виробничої функції.

Ізокванта показує: альтернативні варіанти комбінації витрат для виробництва певної кількості продукції.

Карта ізоквант - це ряд ізоквант, що характери-зують максимально можливий випуск продукції при будь--якому наборі виробничих факторів.

Властивості ізоквант

=> Ізокванта має від'ємний нахил.

* Це означає, що вздовж даної ізокванти скорочення го-дин споживання праці обумовлює збільшення годин ро-боти машин, щоб не доnустити зменшення обсягів ви-робництва.

* Позитивний нахил означав би, що збільшення викорис-тання одного фактора обумовлює збільшення викорис-тання іншого.

=> Ізокванта має вигляд вигнyгиx кривих.

=> Ізокванти, які розташовані далі від початку координат, відповідають більшому обсягу випуску. (Див. графік 1).

Для аналізу виробничого вибору в короткостроковому періоді необхідно проаналізувати сукупний, середній і гра-ничний продукти виробництва.

Сукупний, середній і граничний продукти виробництва

Розглянемо випадок, при якому один із факторів є фік-сованим, а інший - змїнним. К - постійний фактор; L - -змінний фактор.

Таблиця 2

Результати виробництва з одним змінним фактором (за давими таблиці 1) К = 400 год.мaш.часу

Робочі	Сукyпний	середній	Граничний	Відношення
гoдиНИ,	продукг	продукт	продукт	праці до ка-
L	праці,	праці,	праці,	піталу,
	ТPL	APl	MPL	цк
100	55	0,55	0,55	0,25
200	75	0,з75	0,20	0,50
з00	90	0,з0	0,15	0,75
400	100	0,25	0,10	1,0
500	105	0,21	0,05	1,25
600	110	0.18з	005	1,50

Використання живої прaці при незмінності витрат капіталу у виробничому процесі можна описати такими катего-рiями:

Сукупний продукт ТР змінного фактора виробництва - це кількість продукції, що виробляється при певній кількості фактора (L) і при незмінності інших факторів.

ТPL - сукупний продукт праці

Середній продукт АР змінного фактора виробництва - це співвідношення обсягу сукупного продукту змінного фактора (L) і використаної кількості цього фактора.

АРL=ТРL/L

АРL - середній продукт праці;

ТРL - сукупний продукт праці;

L - кількість годин праці.

Граниний продукт МР змінного фактора виробництва - це зміна (при інших рівних умовах) (?ТPL)сукупного продукту цього фактора (L) у відповідності зі зміною його кількості (?L), що використовується.

МРL = ?TPL/?L

MPL - граничний продукт праці;

?TPL - зміна обсягy випуску; відповідає зміні L одиниць

спожитої праці при поcтiйній кількості інших Факторів виробництва.

Графік 2. Сукупний, середній і гpaничний npодукти змінного фактора.

L - кількість годин праці;

Q/L - випуск продукції на одиницю L.

Крива сукупного продукту певного фактора виробництва показує зміну випуску продукції при зміні одного з факторів (L), коли інші залишаються незмінними.

При русі по кривій сукупного продукту виробництво може бути збільшене, якщо збільшується співвідношення між змінними і постійними факторами (L/К). З таблиці 2 видно, що це співвідношення постійно збільшується з 0,25 до 1,5. Крива ТPL показує, що максимальна кількість виnyс-ку досягається в точці А, коли кількість праці дорівнює Lз при к = 400 год. Якщо додавати більшу, ніж Lз, кількість годин - виробництво зменшиться (на графіку 2 позначено пунктиром).

Графік кривої cepeдньoгo продукту (APL).

Середній продyкт праці (APL) досягає максимуму у точці В (графік 2,а), коли кількість годин праці, що відповідає точці дотику кривої сукупного продукту (ТРL ) і прямій, що виходить з початку координат дорівнюють (L2).

E точці В1 середній продукт праці дорівнює Q/L (див. графік 2,б).

Графік кривої граничного продукту (MPL).

Нахил дотичної у кожній точці кривої сукупного продук-ту (ТРL визначає зміну обсягy випуску продукції для дуже малих значень змін витрат праці ?Q/?L. Ця величина пока-зує граничний продyкт, отриманий від кожної одиниці ви-міру праці. Точка С - це точка перегину кривої сукупного продукгу, їй відповідає максимальне значення граничного продукгу в точці С1. Граничний продукт досягає максимуму раніше, ніж середній продукт праці. Граничний продyкт зменшується до нуля в точці Lз і в подальшому має від'ємне значення.

Зaлeжність між середнім та граничним продуктом зміннoгo фактора.

Згідно з графіком 2 максимальна величина середнього продукту відповідає точці В, що є точкою дотику прямої ОВ до кривої сукупного продукту ТРL. У точці В кут нахилу до-тичної і кривої сукупного продукту співпадає.

§ Тангенс кyгa нахилу прямої ОВ дорівнює граничному продукту змінного фактора (МРL в даній точці (В).

§ Тангенс кyгa нахилу кривої сукупного продукту теж дорівнює граничному продукту (МРL), тому MPL = APL в точці В.

§ Середній продукт у точці свого максимуму В1 дорівнює граничному продукту праці.

Графік 3. Вплив технологiчних змін на обсяг випуску продукціі.

Q - обсяг випуску продукції;

L - кількість годин праці.

Якщо при фіксованих фaкгoрах (наприклад К, М) зрос-тає використання виробничого фактора L, то досягається точка А, в якій додаткове використання змінного фактора веде до зниження обсягу випуску продукції.

Закон спадної доходності діє у короткостроковому пері-оді, коли принаймні один фактор залишається незмін-ним.

Закон спадної доходнoсті залежить від певної технології виробництва (зміна технологiй може привести до зрос-тання всієї кривої випуску продукції). Див. графік 3

Точка зменшення гpaничної npодуктивності зміннoгo фактора L - це границя використання змінного фактора, після якої його граничний продукт починає скорочуватися. На графіку 2 це відповідає точці С1 на кривій граничного продукту. Ця точка показує максимальну величину граничного проду-кту змінного фактора L - MPL.

Взаємозаміна виробничих факторів

Куг нахилу кожної ізокванти, або кутовий коефіцієнт ізокванти дозволяє визначити можливість заміни одного ви-робничого фактора іншим у процесі їх використання.

=> Куговий коефіцієнт показує, на яку величину (К) може буги скорочено використання капіталу за рахунок вве-дення у виробництво однієї додаткової одиниці праці (L) при фіксованому обсязі випуску продукції. Тобто визначається рівень використання обох факторів, при якому можливо залишатися на тій же ізокванті.

Числове значення кyгoвoгo коефіцієнта має назву:

граничн норма технологічного заміщення праці капіталом.

Гранична норма технологічного заміщення праці капіталом МRТLK: (Marginal Rate of Technical Substitutіоn) визначається величиною капіталу, яка може бyти заміщена кожною додатковою одиницею праці при незмінному обсязі виробництва.

=> М R Т S L К ( дорівнює від'ємному значеню вїдношення зміни величини використаного капіталу до зміни витрат праці.)

MRTSLK = -?К/?L,

?K - зміна величини використаного капіталу;

?L - зміна величини витрат праці.

Графік 4.4. Скорочення граничної норми технологiчного заміщення праці капіталом (MRTSLК).

Від'ємний нахил ізокванти (Q = 100) показує, що скоpoчення кількості робочого часу (L) для незмінності обсягу випуску, вимагає збільшення витрат капіталу (К).

Рух вниз по ізокванті (графік 4) показує, що необхідно все менше кількості машинного часу (?К), щоб замінити одиницю праці (?L = 1).

--:::> Гранична норма технологічного заміщення зменшується при русі вниз по ізокванті.

:::> Гранична норма технололчного заміщення залежить від граничних продуктів праці (МPL) і капіталу (МРк).

:::> Зменшення граничної норми технологічного заміщення одного фактора іншим свідчить про те, що ефективність використання будь-якого ресурсу обмежена. При замі-щенні капіталу працею віддача останнього (тобто про-дуктивність) зменшується. Аналолчна картина відбуває-ться при заміщенні праці капіталом. Це означає, що

MPL*?L+-МРк -*?K=0

де MPL - граничний продукт праці;

?L - зміна кількості L;

?K - зміна кількості К;

МРк - граничний продукт капіталу.

Тоді рівність буде мати вигляд:

- MPL*?L = -МРк -*?K

Звідси гранична норма технологічного заміщення капіта-лу працею MRTSКL матиме вигляд:

MRTSКL = -?L/?K = MPк/MPL.

А гранична норма технололчного заміщення праці капі-талом MRTSLK:

MRTSLK = -?К/?L = MP L /MPК,

Використана література

1. Бугулов В.М. Ціноутворення в умовах ринку: Навч.посібник. - К.: МАУП, 1996. - 52 с.

2. Єрухимович І.Л. Ціноутворення: Навч.-метод.посібник. - К.: МАУ, 1998. - 104 с.

3. Гальперин В.М. и др. Микроэкономика - СПб: Экономическая школа, 1993. - 351 с.

4. Долан, Єдвин Дж., Линдсей, Дейвид Е. Микроекономика: Пер. с англ. Составил Б. Лисовик, В. Лукашевич - СПб: Санкт-Петербург оркестр, 1994. - 448 с.

5. Макконнол С., Брю Л. Экономикс. - М., 1992: В 2т. - Т.1. - 400 с., Т.2. - 400 с.

5. Макконнол, Брю, Кемпбелл Р., Стенлі Л. Економікс : Пер. с англ. - 11-е изд. - К: Хагар-Демос, 1993. - 785 с.

6. Піндайк Роберт, Рубінфельд Даніел. Мікроекономіка: Пер. З англ. - К: Основи, 1996. - 646 с.