Виробничий потенціал та цілі виробничої діяльності підприємства

5

• Зміст
• 1. Виробничий потенціал та цілі виробничої діяльності підприємства 2
• 2. Визначення вартості машин і обладнення 5
• Список використаної літератури 11
• 1. Виробничий потенціал та цілі виробничої діяльності підприємства
• Виробничий потенціал підприємства - це основні виробничі фонди підприємства, до яких входять будівлі, споруди, трубопроводи, машини, устаткування тощо, виробнича інфраструктура підприємства.
• До виробничого потенціалу відносять:
• · основні засоби;
• · виробничі запаси;
• · незавершене виробництво;
• · витрати майбутніх періодів.
• Для забезпечення відтворення основних виробничих засобів важливе значення має вивчення їхнього стану та використання. Стан і використання основних виробничих засобів є важливим фактором підвищення ефективної діяльності підприємства.
• Ці статті складаються з реальних активів, що характеризують виробничу потужність підприємства [2, 69]. Для характеристики виробничого потенціалу використовують такі показники:
• · наявність, динаміка і питома вага виробничих активів у загальній вартості майна;
• · наявність, динаміка і питома вага основних засобів у реальній вартості майна;
• · коефіцієнт зносу основних засобів;
• · середня норма амортизації;
• · наявність, динаміка і питома вага капітальних вкладень і їх співвідношення з фінансовими вкладеннями.
• Збільшення виробничих активів на кінець року і більша питома вага цих активів у загальній сумі коштів підприємства свідчитиме, як правило, про підвищення виробничих можливостей. Цей показник не повинен бути нижчим за 50 %. За основу для порівняння беруть галузеві стандартні показники. Показник питомої ваги вартості основних фондів у загальній вартості коштів підприємства розраховують як відношення залишкової вартості основних засобів до валюти балансу. Такий розрахунок здійснюється на початок року і на кінець звітного періоду. Одержані показники порівнюють зі стандартними значеннями для підприємств галузі, а також з показниками високорентабельних підприємств [1, 36].
• Для оцінки виробничого потенціалу підприємства використовують такі основні підходи:
• · ресурсний;
• · процесно-орієнтовний;
• · витратний.
• При цьому розраховують систему показників стану і ефективності використання основних засобів
• Процесно-орієнтовний підхід розрахований на визначення та підтримання умов нормального перебігу виробничого процесу. Необхідними умовами нормального перебігу виробничого процесу на підприємстві є: підтримання у робочому стані машин та устаткування; своєчасне забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, інструментами; живлення агрегатів енергією, виконання транспортних операцій [8, 143]. На підприємстві для позначення всіх цих процесів у сукупності використовується поняття -- система технічного обслуговування виробництва.
• Мета підприємства (товариства) - це визначення якісних і кількісних характеристик функціонування підприємства, до досягнення яких воно прагне. Мета функціонування товариства утворює складну і взаємопов'язану систему, що залежить як від зовнішнього середовища, котре оточує підприємство, такі від внутрішніх факторів його функціонування. Кожна підприємницька структура створюється для здійснення виробництва необхідних суспільству матеріальних благ або надання послуг. Організовуючи виробничу діяльність, кожний прагне створити більше продукції кращої якості, скоротивши при цьому витрати матеріальних, фінансових, трудових ресурсів на кожну одиницю продукції. Результатом цієї діяльності є матеріальні блага (продукт) і прибуток, що створює йому умови для розвитку виробництва і особистого добробуту. Тут суперечностей немає, оскільки підприємницькі структури, орієнтуючись на ринок, вивчаючи попит, потреби суб'єктів бізнесу, не будуть випускати нікому непотрібну продукцію. Це не підприємства, що функціонують при тоталітарному режимі, коли їм нав'язували план випуску продукції, що не користується попитом, і вона часто десятки років лежала на складах, очікуючи строку свого списання. Підприємцю нав'язати непотрібний товар неможливо.

Виробнича діяльність підприємства на ринку направлена на досягнення певних стратегічних цілей і тактичних задач, які дозволяють забезпечити ефективну господарську діяльність, виживання і його конкуренто-спроможність на ринку. Під ціллю розуміють якісні і кількісні характеристики функціонування підприємства, до досягнення яких воно прагне [3, 49]. Досягнення цілей підприємства передбачає реалізацію цілей суспільства (в нормальних умовах розвитку ринку), оскільки отримання прибутку передбачає реалізацію продукції, тобто визнання її покупцем.

Для ефективного господарювання істотним є визначення цілей створення і функціонування підприємства (фірми). Генеральну (головну) мету підприємства, тобто чітко окреслену причину його існування, у світовій економіці прийнято називати МІСІЄЮ. У більшості випадків місією сучасного підприємства (фірми) можна вважати виробництво продукції (послуг) для задоволення потреб ринку і одержання завдяки цьому максимально можливого прибутку.

На основі загальної місії підприємства формулюються і встановлюються загально фірмові цілі.

Останні повинні відповідати певним вимогам:

* цілі підприємства мають бути конкретними і вимірюваними. Формулювання цілей в конкретних формах створює вихідну базу відліку для наступних правильних господарських та соціальних рішень Щодо діяльності підприємства (фірми). Завдяки цьому можна більш обґрунтовано визначити, наскільки ефективно підприємство (фірма) діє у напрямку здійснення своїх цілей.

* цілі підприємства повинні бути Орієнтовані у часі, тобто мати конкретний горизонт прогнозування. Цілі звичайно встановлюються на тривалі або короткі проміжки часу. Довготермінова мета має горизонт прогнозування, що дорівнює п'яти рокам, інколи більше (7-10 років) -- для передових у технічному відношенні фірм; короткотермінова -- в межах одного року.

* цілі підприємства мають бути досяжними, аби слугувати підвищенню ефективності його діяльності. Недосяжні або досяжні частково цілі спричинюють певні негативні наслідки, зокрема блокування прагнення працівників ефективно господарювати і зменшення рівня їх мотивації, погіршення показників інноваційної, виробничої і соціальної діяльності підприємства, зниження конкурентоспроможності його продукції на ринку.

* з огляду на динаміку ефективності виробництва множинні цілі підприємства повинні бути взаємно підтримуючими, тобто дії і рішення, що необхідні для досягнення однієї мети, мають не перешкоджати реалізації інших цілей. Супротивне може привести до виникнення конфліктної ситуації між підрозділами підприємства, (фірми), відповідальними за досягнення встановлених цілей.

2. Визначення вартості машин і обладнання

Основні засоби -- матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Оцінка виробничо-майнового потенціалу завжди підпорядкована певній меті, вирішенню якого-небудь конкретного завдання. Оцінювач має добре знати це завдання, заради якого здійснюється оцінка, щоб правильно вибрати потрібний методичний інструментарій.

Оцінка вартості нерухомого майна підприємства здійснюється з метою:

· продажу якої-небудь частини нерухомості підприємства;

· одержання кредиту під заклад якої-небудь частини нерухомості підприємства;

· страхування нерухомого майна підприємства;

· визначення бази оподаткування для нарахування податку на майно;

· переоцінки основних засобів;

· оформлення будь-якої частини нерухомості підприємства як внеску в статутний капітал іншого новостворюваного підприємства;

· оцінки вартості нерухомого майна підприємства при розробці бізнес - плану по реалізації якого-небудь інвестиційного проекту;

· оцінки вартості нерухомого майна підприємства як проміжного етапу в загальній оцінці вартості підприємства при використанні затратного підходу.

Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

· Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

· суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

· реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

· суми ввізного мита;

· суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням)

· основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

· витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

· витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;

· інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Первісна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів [6, 59].

Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду [7, 17].

Первісна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат. Підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт. Переоцінка основних засобів тієї групи, об'єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість. Якщо залишкова вартість об'єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об'єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об'єкта. При цьому для таких об'єктів, що продовжують використовуватися, обов'язково визначається ліквідаційна вартість [5, 11].

У разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) дооцінки об'єкта основних засобів) перевищення суми попередніх уцінок об'єкта і втрат від зменшення його корисності над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості цього об'єкта і вигід від відновлення його корисності, сума чергової (останньої) дооцінки, але не більше зазначеного перевищення, включається до складу доходів звітного періоду, а різниця (якщо сума чергової (останньої) дооцінки більше зазначеного перевищення) спрямовується на збільшення іншого додаткового капіталу.

У разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) уцінки об'єкта основних засобів) перевищення суми попередніх дооцінок об'єкта і вигід від відновлення його корисності над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта і втрат від зменшення його корисності сума чергової (останньої) уцінки, але не більше зазначеного перевищення, спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу, а різниця (якщо сума чергової (останньої) уцінки більше зазначеного перевищення) включається до витрат звітного періоду [4, 92].

При вибутті об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. Перевищення сум попередніх дооцінок об'єкта основних засобів над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів може щомісяця (щокварталу, раз на рік) у сумі, пропорційній нарахуванню амортизації, включатися до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. При цьому до складу нерозподіленого прибутку при вибутті цього об'єкта включається залишок перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок такого об'єкта, що відображений у складі додаткового капіталу.

Оцінка вартості машин і обладнання проводиться при:

· продажу деяких машин, одиниць обладнання, приладів та остатків;

· оформленні закладу під частину рухомого майна для одержання кредиту;

· страхуванні рухомого майна підприємства;

· передачі машин і обладнання в оперативну оренду;

· організації лізингу машин і обладнання; визначенні бази оподаткування для основних засобів при нарахуванні податку на майно;

· оформленні яких-небудь машин і агрегатів об'єднання як вклад в статутний капітал іншого підприємства;

· при розробці бізнес-плану для реалізації якого-небудь інвестиційного проекту;

· проміжному етапі в загальній оцінці вартості підприємства.

Оцінка вартості нематеріальних активів необхідна:

· при їх придбанні іншою фірмою;

· при визначенні збитку, нанесеною діловою репутацією підприємства незаконними діями зі сторони інших підприємств;

· при використанні їх як внеску в статутний капітал новостворюваного товариства;

· при визначенні гудвіла для загальної оцінки вартості підприємства.

 Список використаної літератури

1. Гнибіденко О.І. Підвищення ефективності використання науково-виробничого потенціалу промисловості в умовах трансформації // Проблеми економіки науки (укр.).- 2006.- № 12.- C.36-42.

2. Дмитрук І.Й., Фурдичко О.І., Гмитрук А.П. Виробничий потенціал і його використання в умовах ринку / Відповідальний редактор д.е.н., проф. Бєлєнький П.Ю. - Львів, 1995. - 82 с.

3. Іщук С.О. Концептуальні засади формування та розвитку виробничого потенціалу промислових підприємств // Регіональна економіка (укр.).- 2005.- № 3.- C.48-57.

4. Євтух О.О. Нерухомість як об'єкт оцінки: сутність і класифікація // Актуальні проблеми економіки (укр.).- 2005.- № 3.- C.90-97

5. Лапін Є.В., Жулавський А.Ю. Методичні принципи вартісної оцінки виробничого потенціалу підприємств // Вісник Української академії банківської справи.- 2003.- № 1.- C.11-16.

6. Мендрул О.Г. Методологічні особливості оцінки вартості підприємств в умовах економічної трансформації // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію (укр.).- 2002.- № 9. - C.56-59.

7. Сикора И. Особенности методики оценки оборотных активов на производственных предприятиях // Бухгалтерский учет и аудит (рус.).- 2004.- № 9.- C.13-19.

8. Формування виробничого потенціалу та ринку засобів виробництва: Наукове видання.- К.: Урожай, 1993.- 264 c.