Лекція 6. Ринковий механізм і елементи його функціонування

1. Сутність і функції ринку

2. Ринковий механізм і його елементи

2.1. Ринок засобів виробництва

2.2. Ринок робочої сили

2.3. Ринок капіталу і фінансів

2.4. Ринок споживчих товарів

2.5. Ринок інформаційних матеріалів і інформаційних послуг

3. Попит і фактори, що визначають його величину

4. Пропозиція товару і його крива

5. Пропозиція та попит: ринкова рівновага

1. Сутність і функції ринку

Ринок - обов'язковий компонент товарного господарства. Без товарного виробництва немає ринку, без ринку немає товарного виробництва. Об'єктивна необхідність ринку викликана тими ж причинами, що і товарне виробництво: розвитком суспільного поділу праці та економічним відокремленням суб'єктів ринкових відносин. Ці умови зароджувалися і розвивалися як єдине ціле, як єдиний процес взаємодії виробництва і збуту продукції.

Ринок - це обмін, організований за законами товарного виробництва і обігу, сукупність відносин товарного і грошового обігу.

Ринок - є тип господарських зв'язків між суб'єктами господарювання, це суспільна форма функціонування економіки. Ринок - це форма руху суспільного продукту і послуг.

П. Самуєльсон визначає ринок як "процес конкурентних торгів". Можна (а може бути і краще) визначати ринок як механізм, що зводить разом покупців (пред'явників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів і послуг.

Ринки приймають самі різні форми. Одні ринки є локальними, інші носять національний, міжнародний характер. Механізм ринку - це механізм прогресу. Його зворотній бік полягає в його жорстокості. Суть останньої полягає в існуванні всього живого за законами природного відбору.

Ринок виконує певні функції:

- видає сигнали виробництву по виробленню певних товарів і послуг;

- врівноважує попит та пропозицію;

- забезпечує збалансованість економіки;

- веде до утвердження нового, прогресивного в житті суспільства;

- це своєрідний двигун науково-технічного прогресу;

- об'єктивно формує корпус умілих підприємців.

Вільний ринок характеризується наступними рисами:

- необмеженим числом учасників ринкових відносин і вільною конкуренцією між ними;

- вільним доступом до будь-яких видів господарської діяльності всіх членів суспільства;

- необмеженою волею просування капіталу і робочої сили;

- наявністю в кожного учасника повної інформації про ринок;

- стихійним установленням цін у ході вільної конкуренції;

- на вільному ринку жоден учасник не в змозі змінити ринкову ситуацію за своїм розсудом.

Вільний ринок представляє саморегулюючий механізм. Однак, будь-яка система поряд з перевагами має і свої недоліки. Стосовно до вільного ринку ці недоліки полягають у наступному:

- ринок веде до диференціації доходів, а отже, і рівнів життя населення;

- не створює умов для реалізації права на працю;

- не гарантує повну зайнятість населення;

- не створює стимулів для виробництва товарів і послуг колективного користування;

- не створює мотивацій для фундаментальних наукових досліджень;

- не захищає середовище проживання людини від забруднення;

- ринок готовий задовольнити будь-яку потребу, аж до патологічної.

У чистому вигляді капіталізм і вільний ринок ніколи не існували і, ймовірно, ніколи не будуть існувати. З розвитком суспільства регулююча роль держави в організації господарського життя зростала.

2. Ринковий механізм і його елементи

Ринок можна розглядати по географічному положенню (місцевий, регіональний, національний, світовий), по характеру та обсягові продажу (роздрібна, оптова торгівля), по товарному асортименті (рибний, м'ясний, ринок одягу, взуття, житла) і по ряду інших ознак. Нас же, насамперед, цікавить розподіл ринків по видах або об'єктам виробничих ресурсів:

2.1. Ринок засобів виробництва

Торгівля засобами виробництва - це грандіозний ринок, на якому взаємодіють між собою безпосередні виробники продукції. Оптова торгівля виступає посередником між підприємствами-виробниками і підприємствами-споживачами продукції.

Характерна риса ринкової економіки полягає в тому, що кожен покупець і продавець знаходять у цьому безмежному просторі свого партнера, продукція і ціни якого його влаштовують.

2.2. Ринок робочої сили

Ринок робочої сили найтіснішим чином зв'язаний з ринком засобів виробництва. Вони виникли і розвивалися одночасно, паралельно, доповнювали один одного. Ринок робочої сили є самим складним із всіх існуючих в економіці. Ринковий попит на працю є сума попиту фірм. Еластичність попиту на працю залежить від еластичності попиту на продукцію фірми, від продуктивності праці і від легкості та ефективності заміни живої праці машинами.

2.3. Ринок капіталу і фінансів

У русі капітальної вартості грошова форма капіталу є найбільш чуттєвою до всіх збоїв у процесі реалізації і розширеного відтворення. Потреба в позиковому капіталі існувала завжди. Кредит - неодмінна умова всякої підприємницької діяльності. В якості продавців капіталу (надання в борг на певний строк за певну плату - відсоток) виступали і виступають лихварі, власники великих капіталів, банки. У XIX сторіччі одержав розвиток і нині процвітає ринок цінних паперів - акцій і облігацій. Торгівля капіталом забезпечує постійне його пересування між видами підприємницької діяльності.

2.4. Ринок споживчих товарів

На ньому взаємодіє все населення з виробниками і продавцями продовольства, одягу, взуття та інших предметів споживання. Без розвитку цього ринку губиться суспільний зміст відносин обміну. Від стану споживчого ринку залежить забезпеченість населення, рівень споживання, стійкість грошового обігу. Це судинна система суспільства, за допомогою якої забезпечується доставка всього необхідного людині для життєдіяльності, відповідно до його купівельної спроможності.

2.5. Ринок інформаційних матеріалів і інформаційних послуг

Для ринкового господарства досить високий ступінь невизначеності. Витрати і вигоди, що впливають на рішення, пов'язані з попитом та пропозицією, це завжди очікувані витрати і вигоди. Виробники і споживачі, продавці і покупці приймають рішення, виходячи з очікуваних умов. Якість прийнятого рішення тим вище, чим більше інформації мається при ухваленні рішення.

Основний спосіб уникнути помилкового рішення - одержати більше інформації перш, ніж почати діяти. На ринках, де інформації недостатньо, з'являються посередники, що збирають і продають інформацію, створюються фірми, що спеціалізуються на зборі інформації про попит та пропозицію. Інформація - це дороге благо.

Для успішної конкуренції на ринку будь-якій фірмі треба знати:

- хто готовий купити даний товар або послугу;

- чому споживач буде купувати саме ваш товар або послугу;

- у якому виді споживач бажає одержувати ваш товар;

- у який час він має намір купувати ваш товар;

- де він хотів би купувати ваш товар;

- якими партіями і як часто він готовий купувати ваш товар і т.д.

Треба знати місткість ринку і багато чого іншого. Здатність ринку дешево робити високоякісну інформацію є його найважливішим достоїнством. Інформація - це зведення про те, що і при яких обставинах хочуть робити інші. Від послуг посередників в інформації залежить добробут людей у більшій мірі, ніж ми це думаємо.

Любий ринок, незалежно від його конкретного виду, базується на трьох основних елементах: ціні, попиті та пропозиції, конкуренції.

Ціна - це мова ринку, його сигнальна система. Система цін у ринковій економіці відіграє роль основної організуючої сили. Ціна - це орієнтир для продавця (виробника) і покупця (споживача). Росте ціна - це сигнал до розширення виробництва, падає - сигнал до скорочення. У ціні знаходять висвітлення всі три підходи до установлення вартості товару: гранична корисність, витрати виробництва, попит та пропозиція.

Регулююча функція ринку - найважливіша. Вона пов'язана з впливом ринку на всі сфери економіки. Ринок дає відповідь на питання: "Що робити? Як робити. Для кого робити." Ринок немислимий без конкуренції.

Сутність конкуренції полягає в широкому розосередженні економічної влади усередині двох головних сукупностей економіки - підприємств і домогосподарств.

Конкуренція припускає волю вступу економічних одиниць у будь-яку конкретну галузь і волю виходу з неї. Ця воля необхідна для того, щоб економіка могла належним чином адаптуватися до змін смаків споживачів, технології або пропозиції ресурсів. Основна економічна перевага ринкової системи полягає в її постійному стимулюванні ефективності виробництва.

Об'єктом конкуренції є ціна з її вихідним базисом - витратами виробництва, якість продукту і дизайн. Конкуренція одночасно має і позитивні і негативні сторони.

Позитивні сторони:

1) вона сприяє розвиткові науково-технічного прогресу;

2) вона чуйно реагує на зміну попиту, веде до здешевлення витрат виробництва, гальмує ріст цін, а в ряді випадків до їх зниження;

3) вирівнює норму прибутку на капітал і рівень заробітної плати.

До числа негативних сторін можна віднести:

1) додає бізнесові певну нестабільність, створює умови для безробіття, інфляції і банкрутства;

2) веде до диференціації доходів і створює умови для їхнього несправедливого розподілу;

3) її наслідком може бути надвиробництво товарів і недовантаження потужностей у періоди виробничих спадів.

3. Попит і фактори, що визначають його величину

Найважливішим інструментом ринкової економіки є попит та пропозиція.

Кожний може переконатися в тому, що кількість речей, що купуються людьми, завжди залежать від ціни: чим вище ціна товару, тим менше його купують, і чим нижче його ринкова ціна, тим буде куплено, за інших рівних умов, більше одиниць цього товару. Між ціною товару і тією його кількістю, на яке пред'являється попит, завжди існує певне співвідношення. Цей взаємозв'язок називається кривою попиту.

Діє закон поступового спадання попиту. Покупець здобуває ту кількість даного товару, що йому потрібно. За межами цієї кількості "цінність" цього товару для нього зменшується. Корисність, що приносить кожна наступна одиниця даного товару, виявляється менше корисності попередньої одиниці. Її називають граничною корисністю.

В економічній теорії попитом називається зв'язок між двома конкретними змінними: ціною і кількістю. Попит визначається комбінацією біологічних і психологічних факторів, суспільних відносин і набором економічних змінних (рівень доходу, наявність замінників).

До числа факторів, що зміщують криву попиту, відносяться: зміна смаків покупців, їхньої кількості, зміна доходів і цін на сполучені товари.

Величина попиту визначається витратами. Але поняття попиту ні в якій мірі не припускає, що гроші - це єдине, що має значення для людей.

Гроші - це загальний знаменник, і тому вони зручні як засіб для зміни поводження людей. Більш висока ціна спонукує людей до прийняття нових рішень. Висока ціна на товар А може вести до зниження попиту на товар Б, ріст ціни на бензин знижує попит на автомобілі. І, навпаки, падіння ціни на бензин збільшує попит на автомобілі.

На величину попиту впливають зміни в чеканнях майбутніх цін. Ці чекання відіграють важливу роль у визначенні положення лінії попиту.

Ми підійшли до поняття інтенсивності реакції покупця на зміну цін. Якщо невелика зміна ціни сильно змінює обсяг покупок, то говорять, що попит еластичний. Але якщо навіть велика зміна ціни лише небагато змінює обсяг покупок, то попит нееластичний. Цінова еластичність попиту визначається як частка від розподілу процентної зміни величини попиту на процентну зміну ціни. Якщо коефіцієнт еластичності більше одиниці, то попит еластичний.

4. Пропозиція товару і його крива

Пропозицію можна визначити як шкалу, що показує різні кількості продукту, що виробник бажає і здатний виробляти і запропонувати до продажу на ринку по кожній конкретній ціні з ряду можливих цін протягом певного часу. Простіше кажучи, під пропозицією товару економісти розуміють чиєсь бажання продати товар, а під обсягом пропозиції - та максимальна кількість товару, що окремий продавець бажав би продати за одиницю часу за даних умов.

З підвищенням цін відповідно зростає і величина пропозиції; зі зниженням цін скорочується також і пропозиція. Цей специфічний зв'язок називається законом пропозиції. З погляду споживача, висока ціна виступає як стримуючий фактор: чим нижче ціновий бар'єр, тим більше споживач буде купувати. Для постачальника ціна являє собою виторг за кожну одиницю продукту, а тому вона служить стимулом до того, щоб робити і пропонувати свій продукт до продажу на ринку.

Випуск додаткової одиниці продукції при даному значенні ціни товару викликає збільшення загального виторгу на деяку величину, що називається граничною величиною, і одночасно збільшення загальних витрат на величину, що називають граничними витратами.

Якщо випуск додаткової одиниці продукції додає до загального виторгу величину більшу, ніж величина, що додається за рахунок випуску цієї одиниці продукції до загальних витрат (тобто граничний виторг більше граничних витрат), то прибуток виробника збільшується. У противному випадку, коли граничний виторг менше граничних витрат, прибуток зменшується. Найбільший прибуток виробникові забезпечить такий обсяг випуску, при якому граничні витрати будуть дорівнювати граничному виторгові, тобто ціні товару.

Убування граничної продуктивності означає не що інше, як зростання граничних витрат. Закон спадної продуктивності говорить: якщо один з факторів виробництва є змінним, а інші - постійними, то починаючи з деякого моменту гранична продуктивність кожної наступної одиниці змінного фактора зменшується. Закон спадної продуктивності пояснює поводження виробника, максимізуючого прибуток і визначає характер залежності пропозиції від ціни.

Крива пропозиції будь-якого товару ґрунтується на витратах виробництва. Вони залежать від ціни на ресурси, технології виробництва, величини податків, цін на інші товари, числа продавців на ринку. Зміна кожного з компонентів витрат приведе до зсуву пропозиції продукту або вправо, або вліво.

Ціни на ресурси. Підвищення цін на ресурси збільшить витрати виробництва і скоротить пропозицію.

Технологія. Удосконалювання технології означає, що відкриття і впровадження нових знань дозволяє робити продукцію з меншою витратою ресурсів. Перехід до ресурсозберігаючих технологій став центральною проблемою фірм, галузей, держав.

Ціни на інші товари. Зміна цін на інші товари також спричиняє зміщення кривої пропозиції продукту.

Податки. Підприємства розглядають податки як витрати виробництва. Тому збільшення податків на продажу або на власність збільшує витрати виробництва і скорочує пропозицію.

Число продавців. При даному обсязі виробництва кожного підприємства чим більше число постачальників, тим більше ринкова пропозиція. В міру вступу в галузь більшої кількості фірм крива пропозиції стане зміщатися вправо.

Чекання. Чекання змін цін продукту в майбутньому також можуть вплинути на бажання виробника поставляти продукт на ринок у даний час: притримати його або викинути якнайбільше. Це відомо кожній нашій людині.

5. Пропозиція та попит: ринкова рівновага

Для того, щоб встановити, як визначається конкурентна ринкова ціна, потрібно об'єднати аналіз попиту з аналізом пропозиції, вийти на взаємодію рішень домогосподарств про покупку продукту і рішень виробників про його продаж.

На ринку продавців і покупців багато. Кожний з них має певну криву попиту або пропозиції. При досконалій конкуренції жоден із продавців або покупців не здатний зробити істотного впливу на ціну товару. Ринкова рівновага встановлюється тоді, коли кількості, пропоновані до продажу, збігаються з попитом при даній ціні. Рівноважною ціною і називається ціна, при якій врівноважуються попит та пропозиція. При будь-якій ціні, що перевищує рівноважну ціну, величина пропозиції виявиться більше величини попиту. Цей надлишок викликає конкурентне збивання ціни продавцями, що прагнуть позбутися від свого надлишку. Зниження ціни скоротить пропозицію та одночасно спонукає покупців купувати даний продукт у більшій кількості. Будь-яка ціна нижче рівноважної спричиняє виникнення дефіциту продукту.

Здатність конкурентних сил пропозиції та попиту встановлювати ціну на рівні, на якому рішення про продаж і купівлю синхронізуються, називається функцією цін, що врівноважує. Рівноважна ціна не залишає надмірний надлишок у продавців і не створює відчутного дефіциту для потенційних покупців. Взаємодія попиту та пропозиції являє собою процес взаємного пристосування. При зміні цін люди змінюють свою поведінку.