Економічна теорія товару та грошей

Лекція 5. Економічна теорія товару та грошей.

1. Товар та його властивості.

2. Теорія граничної корисності та суб'єктивна цінність блага. Основні напрямки критики трудової теорії вартості.

3. Гроші, їхня сутність та основні функції.

4. Інфляція: сутність, причини, наслідки.

1. Товар та його властивості.

Основу економіки утворюють два фундаментальних положення: безмежність матеріальних потреб суспільства (його індивідів та інститутів) і обмеженість економічних ресурсів, тобто засобів для виробництва товарів та послуг.

Підприємець бере на себе ініціативу поєднання ресурсів землі, капіталу та праці в єдиний процес виробництва товарів або послуг. Створений ним продукт повинний задовольнити особисту або виробничу потребу інших людей.

Ресурси надаються підприємцям в обмін на грошовий доход. На виробництво товарів і послуг затрачаються, матеріальні ресурси (минула праця) і жива праця людей, зайнятих у даному виробництві. Товар виступає як єдність двох своїх сторін: споживчої вартості та вартості.

Радянська економічна наука базувалася на трудовій теорії вартості К. Маркса. Її зміст полягає в тому, що всякий товар є продукт людської праці і величина його вартості визначається суспільно-необхідною працею, витраченою на його виробництво.

У реальній економіці панують конкретна праця та певний час у годинах і хвилинах. Любий товаровиробник, пропонуючи покупцеві свій товар, розраховує на одержання такої ціни, яка б відшкодувала йому понесені витрати (витрати виробництва) та принесла певний прибуток.

В теорії трудової вартості виражена позиція продавця, адже покупцеві немає ніякої справи до "чужих" витрат виробництва та збуту. Він оцінює товар за своїми критеріями, цінністю того, чим необхідно пожертвувати для придбання даного товару.

Суперечливість позицій продавця і покупця блага в марксистській теорії полягає у розбіжності ціни блага з його вартістю.

К. Маркс розглядає товар як зовнішній предмет, річ, здатну задовольняти ту або іншу потребу людини, обмінюватися у певних кількісних пропорціях на інші речі. В основі першої властивості товару лежить його корисність. Без цієї властивості всяке пересування речі від одних осіб до інших виявляється безглуздим. Друга цінність товару полягає в його обмінюваності на інші корисні речі.

Неокласична школа підкреслює, що товар - це економічне благо, призначене для обміну, але в цьому визначенні відсутня вказівка на те, що товар є продукт праці.

Прихильники трудової теорії вартості, починаючи з А. Сміта вважали, що товари у певних кількостях прирівнюються один до одного тому, що вони мають загальну основу - працю.

У сучасній економічній теорії прийнято інший підхід, що веде свій початок з робіт представників теорії граничної корисності: К. Менгера, Е. Бем-Баверка, Ф. Візера. Не трудова вартість лежить в основі обміну, а корисність і проблема корисності займає важливе місце в їхньому навчанні.

2. Теорія граничної корисності та суб'єктивна цінність блага.

Відповідно до теорії трудової вартості, тільки на ринку при обміні виявляється суспільно необхідний рівень витрат праці.

Вартість створюється в процесі виробництва, а виявляється на ринку. Покупець, який купляє на ринку товар, оцінює його корисний ефект, а не витрати праці на його виробництво. Цінність корисного ефекту категорія багато в чому суб'єктивна, а звідси ні як не може бути властивістю, об'єктивно властивою речам. Цінність має лише те, що цінне в очах покупця. Людьми цінуються всілякі матеріальні і духовні блага та послуги не в результаті того, що на їхнє виробництво витрачена суспільно необхідна праця, а тому, що ці блага мають корисність.

Суб'єктивна оцінка корисності залежить від двох факторів: від наявного запасу даного блага і від ступеня насичення потреби в ньому. В міру задоволення потреби "ступінь насичення" росте, а величина конкурентної корисності падає. Виробникові (продавцеві) потрібно одне, споживачеві (покупцеві) інше. Виробником рухає "невидима рука" А. Сміта: включаючись в суспільне виробництво він переслідує тільки свою особисту вигоду. Але він одержить цю вигоду тільки в тому випадку, якщо на продукцію його праці найдеться покупець (цінитель корисних властивостей його товару). Медаль має дві сторони: лицеву і оборотну. Цінність блага також двоїста: виробник (продавець) вимірює його витратами виробництва (витраченою живою і минулою працею), споживач (покупець) - ступенем корисності. Дві основи цінності блага не протистоять один одному. Це також медаль.

3. Гроші, їхня сутність та основні функції.

Гроші мають купівельну здатність, що вони є загальноприйнятим засобом, що дозволяє нам порівнювати і складати різні блага і послуги. Це одиниці обліку, зручні для усвідомлення або опису різних цінностей. Метал можна скласти з цементом, плаття - із продуктами, золото - із зерном і т.д. У грошах виражається національне багатство та обсяг виробленого річного продукту. Характерною рисою грошей є їхня абсолютна ліквідність. Вони легко реалізуються, їх скрізь від вас приймуть в обмін на благо або послугу.

Гроші - єдиний товар, який не можна використовувати інакше, як звільнитися від нього. Вони не нагодують і не дадуть притулку поки ви їх не витратите.

Гроші - це такий інструмент, без якого не може нормально працювати економіка. Погано функціонуюча грошова система може привести суспільство до повного розвалу.

Гроші виконують три основні функції:

1). Виступають як міра вартості. Суспільство вважає зручним використовувати грошову одиницю як масштаб для порівняння відносних вартостей різнорідних благ та ресурсів.

2). Гроші служать засобом обігу. Вони використовуються при покупці та продажі товарів і послуг, є посередником в обміні. З появою грошей безпосередній товарообмін приймає форму товарного обігу.

3). Гроші служать засобом заощадження. У силу своєї абсолютної ліквідності, вони є зручною формою збереження і нагромадження багатства.

Кількість грошей, необхідних для забезпечення товарного обігу, залежить насамперед від суми цін товарів, що підлягають реалізації протягом певного періоду.

Чим більше товарів, тим більше потрібно грошових одиниць для їхньої реалізації.

Грошова маса в обігу - це не тільки готівка, але і чекові внески в банках. Вона збільшується, коли комерційні банки видають позички своїм клієнтам, і зменшується, коли клієнти повертають позички. Зміни в грошовій масі впливають на сукупний попит.

Кількість грошей в обігу залежить і від швидкості обороту кожної грошової одиниці.

Паперові гроші і чекові внески не мають власну вартість. Стогривнева купюра - це усього лише шматок папера, а чековий внесок - усього лише запис у бухгалтерській книзі. Попит на гроші залежить від їхньої очікуваної цінності.

Вартість грошей визначається їхньою рідкістю стосовно їхньої корисності. Корисність грошей складається в їхній унікальній здатності обмінюватися на товари і послуги як зараз, так і в майбутньому. Коли індекс споживчих цін росте, купівельна спроможність грошей падає, з'являються гроші, не забезпечені товарами, що означає інфляцію.

Вона може викликатися різними причинами.

Це і випуск зайвої кількості грошових одиниць, коли витрати держави перевищують її доходи, і відставання виробництва товарів від росту платоспроможного попиту і надходження на ринок товарів, що не користуються попитом та іншими факторами.

4. Інфляція: сутність, причини, наслідки.

Інфляція як економічне явище органічно пов'язане з виникненням і функціонуванням грошей. Сутність цього явища виражається в переповненні каналів обігу грошової маси понад потрібну їхню кількість для обслуговування ринку. А це викликає знецінення грошей, падіння їхньої купівельної спроможності, ріст цін на товари і послуги.

Інфляція являє собою одну з найбільш гострих проблем руху сучасної економіки. У більшій або меншій мірі вона виявляється майже у всіх країнах.

Інфляція - це дисбаланс між сукупним попитом та сукупною пропозицією. Підстьобувати ріст цін можуть різноманітні економічні обставини: енергетична криза, зміни в динаміці продуктивності праці, структурні зрушення в системі відтворення, циклічні і сезонні коливання, монополізація ринку, уведення нових ставок податків і багато чого іншого. Але не всякий ріст цін - інфляція.

Коливання цін на окремі товари і послуги в залежності від змін попиту та пропозиції - закон ринкової економіки.

При інфляції порушуються сталі пропорції в цінах на товари і послуги, продавцеві і покупцеві стає усе складніше прийняти оптимальне економічне рішення.

Інфляція - це підвищення загального рівня цін у країні, що виникає в зв'язку з тривалим порушенням рівноваги на більшості ринків на користь попиту.

Причини інфляції. Вона пов'язана з незбалансованістю державних витрат і доходів, з дефіцитом державного бюджету. Якщо цей дефіцит фінансується за рахунок позик у Центральному емісійному банку країни, це приводить до росту маси грошей у обігу. Якщо ж цей дефіцит покривається зовнішніми позиками, то країна починає жити за рахунок майбутніх нагромаджень, яким прийдеться погашати борги своїх "батьків". Сам дефіцит бюджету виникає в результаті постійного росту витрат держави на фінансування загальнонаціональних економічних і соціальних програм.

Необхідно виділити в особливу групу витрати на фінансування військово-промислового комплексу та утримання збройних сил.

Загальне підвищення рівня цін пов'язується зі зміною структури ринку в ХХ столітті. Ринок став олігополістичний, конкуренція недосконалою. Монополії мають відомий ступінь влади над ціною і вони зацікавлені в "гонці цін".

Для другої половини ХХ сторіччя характерне зростання попиту на гроші з боку виробників. У структурі витрат постіндустріального виробництва усе більше місце займає "зарплата", що розкручує ріст цін. Чим вище ціни, тим вище зарплата, тим вище витрати виробництва, а, отже, і ціни.

Інфляція здобуває характер, що самопідтримується, у результаті так званих інфляційних чекань.

Нарешті не можна не відзначити традиційно класичну причину інфляції. Сучасний грошовий обіг здійснюється паперовими знаками, що перервали всякий зв'язок із золотом.

Різноманіттям причин інфляції пояснюється і розмаїтість її наслідків. Невеликі її темпи сприяють тимчасовому пожвавленню ринкової кон'юнктури, а в міру поглиблення вона перетворюється в серйозну перешкоду для відтворення, загострює економічну і соціальну напруженість у суспільстві.

Високі темпи росту загального рівня цін дезорганізують господарство, наносять серйозний економічний збиток як великим корпораціям, так і дрібному бізнесові через невизначеність ринкової кон'юнктури.

Під час інфляції активізується втеча від грошей до товарів, відроджується бартер. Інфляція знецінює усі види надходжень грошей домогосподарствам, підприємствам і державі, а також заощадження.

Немає єдиних ліків для боротьби з "ворогом номер один" у сучасній економіці. Кожна країна виробляє свою антиінфляційну політику і намагається провести її в життя.