Офшорні зони

2

Зміст

Вступ

Офшорні зони: легальні і незаконні цілі використання

Новий можливий перелік офшорних зон

Особливості функціонування Британських Віргінських островів як офшорної зони.

Панама - один з найпривабливіших “офшоров” світу

Характеристика Острова Мен як вільно економічної зони.

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Перевагами офшорних зон є й низька вартість та швидкість реєстрацiї пiдприємств. Термiн такої процедури не перевищує календарної декади. Крiм того, суб'єктам дiяльностi надається право вiдкривати необмежену кiлькiсть рахункiв у будь-яких країнах свiту. У низцi подiбних економiчних зон не вимагається жодної економiчної звiтностi, -- її просто замiнено щомiсячним фiксованим збором. Така сплата в рiзних регiонах коливається в еквiвалентi вiд сотнi до тисячi американських доларiв.

Десь там, за морями, немов вулкан, вирує велика країна США, є Сполучене Королiвство, заможна Швейцарiя зi своїми бiржами, банками, промисловими корпорацiями та всюдисущою податковою службою, представники якої постiйно ставлять незручнi запитання. А тут, на островах -- все тихо. В тому розумiннi, що небагато потрiбно заповзятливому громадянину України, щоб заснувати свiй бiзнес, вiдкрити рахунок у мiсцевому банку i створити хоч i маленьку, але власну фiнансову iмперiю, застраховану вiд кримiнальних зазiхань, тягаря податкiв та зухвалостi таких собi "наполеончикiв" вiд державної служби, якi докучають йому вдома. Головною особливiстю, що приваблює наших пiдприємцiв до офшорних зон, є законодавство вiдповiдних країн, яке частково або повнiстю звiльняє вiд оподаткування компанiї, що не ведуть свiй бiзнес у державах реєстрацiї.

На сьогоднi у свiтi iснує понад 60 країн, законодавство яких передбачає податковi пiльги для офшорних компанiй. До найбiльш вiдомих належать Панама, Гiбралтар, Кiпр, Багамськi острови, Ірландiя, Лiхтенштейн. Проте сховати "бруднi" грошi в так званих податкових гаванях "тiньовим" дiлкам стає дедалi складнiше. Нещодавно Органiзацiя економiчного спiвробiтництва та розвитку скоротила кiлькiсть держав у так званому "чорному списку" країн з пiльговим оподаткуванням i недостатньою прозорiстю фiнансових систем з 35 до 7. Це було зроблено пiсля того, як деякi країни зголосилася посилити нацiональне законодавство i подiлитися фiнансовою iнформацiєю з iншими державами. У перелiку тих, хто як зiницю ока береже фiнансову таємницю своїх резидентiв, залишилися тiльки Андорра, Лiхтенштейн, Лiберiя, Монако i такi екзотичнi територiї, як Маршалловi острови, Науру та Вануату.

Українська економiка надзвичайно потерпає вiд того, що кошти з держави вимивалися i продовжують вимиватися такими собi офшорними хвилями. Свого часу Інститут трансформацiї суспiльства пiд час круглого столу "Вивiз капiталу з України: свiтова тенденцiя чи кримiнальний злочин?" оприлюднив таку iнформацiю: за роки незалежностi з України вивезено вiд 20 до 40 млрд. доларiв. І це при тому, що прямi iноземнi iнвестицiї в нашу економiку ледь перевищують 4 млрд. доларiв.

Офшорнi зони доволi часто називають податковими гаванями. Зрозумiло, що це збiг обставин i гра слiв, однак бiльшiсть таких територiй або розташованi на теплих островах в районi екватора, або ж омиваються хвилями не менш лагiдних морiв субтропiкiв. Та й з англiйської офшор (offshore) перекладається як "поза берегом", "поза кордонами"

Протягом всiєї iсторiї пiдприємництва корпорацiї намагалися звести до мiнiмуму вiдповiдальнiсть своїх iнвесторiв у випадку краху вiдповiдного бiзнесу. В ХІХ столiттi уряди Британiї та ряду iнших держав запровадили положення про обмежену вiдповiдальнiсть, що дозволило створювати компанiї, в яких потенцiйнi збитки власникiв обмежувались розмiрами їхнього акцiонерного капiталу. Це стало дуже важливим кроком для активiзацiї дiлового iнвестування. Вiдповiдальнiсть вкладникiв капiталiв офiцiйно обмежувалася, оскiльки запроваджувався принцип розмежування поняття компанiї, як юридичної особи, з одного боку, та її власника, з другого боку.

Одним з прикладiв такої дiяльностi i стала практика вiдкриття офшорних компанiй за кордоном. Власник такої компанiї може мешкати в країнi з високим рiвнем оподаткування, тодi як його бiзнес зареєстрований в державi, де обов'язковi збори значно нижчi. Офшорнi зони з низькими податками, вiдповiдними пiльгами або й безподатковим статусом вiдiграють дедалi бiльшу роль у мiжнародному бiзнесi. На сьогоднi близько половини свiтових капiталiв бiльшою чи меншою мiрою проходить крiзь офшорнi компанiї.

Офшорні зони: легальні і незаконні цілі використання

На сучасному етапі розвитку економічних відносин в Україні на противагу сильному податковому тягарю українські підприємці шукають різні способи мінімізації податків. Мінімізувати базу оподаткування можна легальними (tax avoidance) та незаконними (tax evasion) методами.

Одним з універсальних і найдійовіших інструментів для оптимізації оподаткування шляхом планування податків підприємцем є використання офшорних зон.

Існують різноманітні види суб'єктів офшорної діяльності, серед яких виділяють: офшорні банки; офшорні трастові компанії; офшорні страхові компанії; офшорні фінансові компанії; загальні компанії різних видів (холдингові, ліцензійні, експортно-імпортні, торговельно-закупочні, інвестиційні компанії і фонди).

Офшорна компанія -- термін, що характеризує особливий організаційно-юридичний статус підприємства, який забезпечує йому максимальне зниження податкових платежів, фінансову таємність і конфіденційність операцій.

Офшорні юрисдикції надають широкі можливості для досягнення як законних, так і незаконних цілей практично необмеженому колу осіб у будь-якому регіоні світу.

Цілі законного використання офшорних зон полягають у наступному:

1. Економія на податках (податкове планування) -- легальне зниження відповідальності за податками до того, як остання настала. Назване планування пов'язано із здійсненням угод, які мають податкове мотивування, але відповідають букві й духу закону. Це є добрим способом збереження й збільшення капіталу.

2. Збереження активів від валютного контролю. Активи, що знаходяться у розпорядженні офшорної компанії, можуть переказуватися з рахунку на рахунок, інвестуватися відповідно до законів держави реєстрації офшору і країни, у якій відкритий банківський рахунок. Таким чином, з'являється можливість знизити до нуля обмеження по руху капіталу.

3. Захист від майбутніх кредиторів. Існує велика різниця між створенням офшорної компанії з метою захисту капіталу від можливих, але тих, що ще не настали, претензій майнового і немайнового характеру, і використанням офшорів з метою обману кредиторів, перед якими є прострочені зобов'язання або чиї претензії ще не надійшли, але терміни виконання зобов'язань настануть незабаром. При правильному плануванні і своєчасному створенні захисту вдасться успішно протистояти у суді проти будь-яких претензій.

4. Планування активів сім'ї. Сьогоднішній фінансовий успіх підприємця не може дати гарантій від настання яких-не-будь неприємних несподіванок у майбутньому. Благополуччя сім'ї підприємця залежить від добробуту його самого. І якщо підприємець коли-небудь зазнає краху, то потягне за собою й усю сім'ю. Як наслідок, всі можуть залишитися ні з чим, якщо, звичайно, не подбати про це заздалегідь і не вжити заходів обережності.

5. Конфіденційність. Одна з головних переваг захисних структур офшорних компаній -- конфіденційність. І хоча у сучасному світі абсолютної конфіденційності не існує, але якщо правильно й грамотно спланувати бізнес, діяти тільки у рамках закону, і у контролюючих органів при цьому не виникне жодних, навіть, найменших підстав викрити кого-небудь у порушенні чинного законодавства, то анонімність і непричетність до названої компанії забезпечити можна.

6. Диверсифікованість активів на міжнародному ринку. З огляду на валютну незалежність і автономію офшорної компанії з'являється можливість інвестувати активи в економіку держав, у яких на даний момент найбільш вигідні умови, з точки зору прибутковості і приросту капіталу. Таким чином, відбувається застереження від ризиків у змінах валютного контролю, знецінення валют і політичних безладів.

7. Легкість доступу до зарубіжної банківської системи. Використання офшорних юридичних осіб дає можливість розміщувати капітал у твердій валюті, у надійних банках, у стабільній країні. Великі секретарські компанії з визнаною міжнародною репутацією мають стійкі зв'язки і можливості відкривати для своїх клієнтів рахунки у першокласних іноземних банках.

Хоча і є низка законних підстав використання офшорних територій, разом з тим вони створюють і полегшують можливості зловживань та скоєння злочинів. І у тому, і у іншому випадках принципові схеми використання офшорного режиму близькі чи тотожні. Найбільш важливим фактором, який сприяє вчиненню злочинів, є режим фінансової таємності. Він створює сприятливі умови для ефективного маскування слідів скоєння злочинів. У розпорядженні злочинців з'являються ефективні знаряддя протидії діяльності правоохоронних органів з документування фактів приховування доходів, аналізу грошових потоків і виявлення джерел фінансових фондів. Офшорні юрисдикції користуються для генерування фіктивної фінансової документації, для надання вигляду законності незаконній економічній діяльності. У структурі мотивів кримінального використання офшорних зон можна умовно виділити дві групи: що мають мету здійснення чи приховування податкових злочинів; пов'язані із здійсненням і приховуванням інших економічних злочинів.

Вказані юрисдикції відкривають можливості для безмежної кількості схем ухилення від податків. Більшість їх полягає у використанні в основному різних видів загальних компаній, а також офшорних: банків, трастів, страхових компаній й інших спеціалізованих компаній.

Офшорні юрисдикції сьогодні стали важливим компонентом процесу відмивання грошей. По-перше, правоохоронні органи розвинутих країн (і, насамперед, США) накопичили значний досвід виявлення і переслідування тих, хто залучений до процесу внутрішнього відмивання грошей. Інша причина у тому, що за ступенем появи все більшої кількості юрисдикцій фінансової таємності переваги від ведення з ними справи стали широко відомими.

Офшорні компанії є дуже «зручним» інструментом, за допомогою якого вчинюється низка злочинів, пов'язаних з переміщенням валюти й інших цінностей за кордон, у тому числі здобутих злочинним шляхом, і подальшим їх використанням у різних цілях. За даними ДПАУ, в Україні щорічно «відмивається» до 40 % валового внутрішнього продукту, понад 80% коштів «відмивається» за рахунок несплати податків. Частина зазначених грошей «перекачується» за рубіж через Офшорні компанії!

Використання зазначених компаній найчастіше відіграє вирішальну роль у кримінальному ланцюзі. На їх рахунках, врешті-решт, й осідають переміщені через кордон кошти.

Зупинимось на цілях використання деяких суб'єктів офшорного бізнесу, що в останній час набули найбільшого розвитку.

Офшорный банк. Це поняття об'єднує різноманітні, з організаційної точки зору, офшорні банківські підприємства. Загальним для них є те, що вони створюються і діють на основі офшорного режиму. За фінансовим станом банків здійснюється контроль з боку Центрального банку держави реєстрації. Однак ступінь і характер такого контролю і умови видачі ліцензій у різних юрисдикціях неоднакові. Найчастіше такі банки створюються для досягнення наступних легальних цілей:

Отримання доступу до міжнародної мережі кореспондентських рахунків. Це дозволяє включитися у систему неформальних зв'язків банківського співтовариства, встановити партнерські відносини з великими банками і, таким чином, отримати доступ до їх фінансової інфраструктури.

Забезпечення сприятливих умов реєстрації закордонного комерційного банку. В більшості держав висуваються дуже високі вимоги до репутації і капіталу банків, існують протекціоністські бар'єри. В цих умовах зареєструвати офшорний банк -- часто єдина можливість заснувати за кордоном підприємство даного типу.

Управління капіталом і обслуговування обмеженого кола клієнтів. Звичайно, це дочірні фірми материнського підприємства, а також визначені групи підприємств, що вступили у фінансовий пул і закордонні філіали фірми (включаючи інші офшорні компанії)[2].

Прибуткове вкладання коштів, що знаходяться на його депозитах на світових фінансових ринках. Офшорні банки можуть проводити кредитні операції і забезпечувати кредитування групи підприємств, а також прибуткових ділових проектів третіх фірм. Для такого банку можливий вихід на міжнародний ринок консорціальних (сумісних) кредитів.

Податкове планування. Наприклад, проценти на кредити іноземних банків, розташованих у деяких державах (приміром, на Кіпрі), за українськими податковими угодами не оподатковуються «у джерела». Відповідно кредитування бізнесу в Україні вигідно здійснювати саме через ці юрисдикції.

Але поряд з легальними існують й кримінальні цілі використання офшорних банків. Серед них можна зазначити наступні:

Вчинення і приховування податкових злочинів. За даними ФБР США, банківська система Кайманових островів існує виключно в цілях ухилення від сплати податків[3]. У результаті розслідування з 1996 р. в американську казну вдалося повернути понад 50 млн. дол. з несплачених податків і штрафів.

Маскування злочинних підприємств під респектабельні банки з країн з ефективним банківським контролем. З метою введення в оману контрагентів злочинці засновують офшорні корпорації, які використовують слова на зразок: «bank», «banque», «banco», «banka», «bancorp», «bancor» тощо у їх назвах.

Здійснення фінансового шахрайства під прикриттям банківської діяльності. Кримінальні офшорні банки нерідко пропонують різноманітні послуги (наприклад, незабезпечені чи фіктивні депозитні сертифікати з незвично високими відсотковими ставками, ощадні книжки з відсотком значно вищим, ніж ринкова ставка).

Використання банків для здійснення шахрайських операцій проти банків і бізнес-структур інших країн. Поширення набув випуск фіктивних чи незабезпечених векселів, депозитних сертифікатів, тратт й інших фінансових інструментів.

Використання фіктивних чеків для купівлі власності, підроблених чеків відомих міжнародних банків.

Офшорний траст. Специфіка трастової форми визначається тим, що титул власності переходить іншій особі (опікуну) на весь період дії трасту (строк його дії може бути необмеженим). Це значить, що для третіх осіб власником переданого у траст майна є опікун. У той же час право на доходи від володіння майном трасту належить бенефіціанту.

Наслідком цього є дві основні особливості трасту, які використовуються у схемах управління майном та податковому плануванні. По-перше, траст забезпечує захист майна від судових позовів (за умови, що він заснований з дотриманням законодавства). На майно та цінності, передані трасту, не може бути пред'явлений позов, оскільки, з точки зору системи загального права, власність від засновника перейшла до опікуна трасту. По-друге, таке майно виключається з оподаткування на майно[4]. Вважається, що засновник майном не володіє, оскільки він останнім уже розпорядився -- передав до трасту. Для заснування трастів часто обираються офшорні зони, де майно і доходи трастів, як правило, повністю звільнені від податків.

Трасти засновуються і з інших підстав -- у схемах планування власності при врегулюванні питань спадщини, для забезпечення гарантій прав неповнолітніх і недієздатних спадкоємців засновника трасту.

Важливою особливістю трасту є не тільки зниження податкових платежів, а й можливість створення схем, що забезпечують фінансову таємність, приховання джерел надходження коштів, реального власника майна. Це дає можливість ефективно використовувати офшорний траст для досягнення кримінальних цілей

Прикладом може бути схема застосування подвійного трасту (засновуються два трасти, один з яких -- бенефіціант), що використовується з метою легалізації доходів, отриманих від незаконної діяльності. Вона забезпечує ефективне маскування власності і приховування документального сліду злочинної діяльності.

Холдинг можна визначити як компанію, що контролює дочірні підприємства на основі володіння контрольними пакетами акцій чи паями у їх капіталі. В широкому розумінні до холдингових компаній відносять також фірми, що володіють фінансовими активами, нерухомістю, іншими видами цінностей та майна.

Доцільність створення і використання у легальних цілях названих компаній обумовлена наданням їм податкових пільг. Поширення набуває практика використання офшорних холдингових компаній як елементів процесу легалізації кримінальних фондів грошових коштів.

На стадії інтеграції доходів, отриманих злочинним шляхом, в національну економіку злочинні організації через такі компанії здійснюють оперативний контроль і управління дочірніми фірмами, капіталами і різними видами рухомого і нерухомого майна. При цьому забезпечується необхідна анонімність і конфіденційність володіння, а також оптимальний податковий маршрут руху дивідендів.

На стадії розшарування кримінальних фондів для маскування джерела походження фінансових фондів оперативно-холдингові компанії здійснюють транзит кримінальних капіталів і доходів від них з мінімальними витратами. Холдингові компанії можуть використовуватись у комбінації з фінансовими компаніями, офшорними банками, торговельно-посередницькими фірмами та іншими видами офшорних компаній. Слід зазначити, що холдинг-компанія є найбільш поширеною офшорною юридичною особою, яка використовується для приховування злочинної діяльності.

Уряди всіх країн розуміють, що офшори використовуються бізнесменами для переміщення капіталу за кордон з метою мінімізації свого бізнесу і, відповідно, збільшення доходів. Не є винятком й Україна. Однак причина цього явища чомусь не аналізується і замовчується. Слово «офшор» звучить як щось кримінальне. На сьогодні норми Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» (п. 18.3 ст. 18) фактично спрямовані на те, щоб резиденту України економічно було б невигідно імпортувати товари та послуги з офшорних центрів.

Однак причина вказаного явища одна -- сильний податковий тягар. Надмірний тягар податкового навантаження -- природний результат діяльності держави, нездатної забезпечити реальний збір податків і яка намагається компенсувати скорочення податкової бази збільшенням ставок оподаткування. Податковий тягар визнається одним із значних факторів, що стимулюють зростання тіньової економіки і активізацію кримінальної економічної діяльності. Він здійснює вплив у країнах з будь-яким видом ринкової економіки. Разом з тим дія навантаження у кожній державі відрізняється особливостями.

І тому перш, ніж оприлюднювати, так званий «чорний список», Кабінету Міністрів України, можливо, спочатку слід навести порядок" у національному законодавстві і, насамперед, податковому. Коли податкова політика буде здорова і раціонально побудована, український підприємець визначить для себе: краще не мати неприємностей із законом, не сплачувати штрафи за несплату податків, не піддаватися судовому переслідуванню і ув'язненню. Офшорні зони почнуть використовуватись лише і виключно як законний інструмент мінімізації оподаткування шляхом його планування, що визначається як зменшення розміру податкових зобов'язань шляхом цілеспрямованих правомірних дій платника податку, які включають повне використання всіх наданих законодавством пільг, податкових звільнень та інших законних прийомів і способів.

Новий можливий перелік офшорних зон