Міжнародні конвенції й угоди, присвячені проблемам охорони навколишнього природного середовища

Зміст

Введення

Міжнародні конвенції й угоди, присвячені проблемам охорони навколишнього природного середовища

Участь Росії в міжнародному співробітництві

Громадські організації в області охорони навколишнього середовища

ГРИНПИС (Green peace

Всесвітній фонд охорони дикої природи (WWF

Висновок

Список літератури

Введення.

Нерівномірність розміщення природних ресурсів по території Землі й прагнення володіти тим, чого немає в себе, але є в сусіда, було за всіх часів причиною виникнення яких-небудь відносин між народами (від торгівлі до війни). З огляду на, що більшість використовуваних природних ресурсів мають межі й непоправні, із часом ця проблема загострюється.

Розвідка, раціональний видобуток і використання невозобновимых ресурсів, охорона й відтворення возобновимых у міру їхнього виснаження й забруднення усе більше будуть перетворюватися із внутрішньої справи кожної країни в загальнолюдську проблему забезпечення виживаності, що вимагає налагодження відповідних міжнародних відносин.

У цей час на одне з перших місць у міжнародних відносинах виходить проблема раціоналізації природокористування й охорони навколишнього природного середовища. Уже існують екологічні біженці й екологічні війни. Умовність державних кордонів особливо видна в районах екологічних нещасть.

Прикладом може служити Африка в районах настання Сахари. Колись ця пустеля виникла на місці саван у результаті перевипасу худоби, а тепер розширюється зі швидкістю декількох кілометрів у рік. Населення й тваринний мир, рятуючись від голоду й спраги, намагаються переміститися на ще придатні для життя території сусідніх держав, що викликає криваві зіткнення.

Усім стало ясно, що вирішити проблеми збереження навколишнього середовища тільки на рівні окремих країн у принципі неможливо. Природний комплекс кожної країни, особливо невеликий по розмірі займаної території, якими є більшість країн миру, нерозривно пов'язаний із природним комплексом сусідніх країн, або навіть є їхньою складовою частиною.

Рух повітряних і водних мас, міграція тварин не підкоряються державним кордонам, і навіть ґрунти можуть переміщатися в результаті курних бур. Трансграничний перенос приводить до поширення забруднення з території однієї країни на територію іншої.

Наприклад, значна частина забруднення на територію Канади надходить зі США, а близько 20% сірки, що веде до утворення кислотних дощів, надходить у країни СНД через західну границю. У той же час викиди підприємств, розташованих у північно-західних районах нашої країни, серйозно погіршують екологічну обстановку у Фінляндії й т.д. Єдність і взаємозв'язок біосферних процесів і умовність державних кордонів приводять до того, що жодна сама зразкова країна в змісті дбайливого поводження до природи, із самим розумним природоохоронним законодавством і законослухняними громадянами не може бути обгороджена від погіршення якості води, повітря, ґрунту, загибелі тваринного й рослинного миру. Тому мало вдосконалювати законодавство й системуприродокористування тільки у своїй країні, необхідно всіляко сприяти розвитку міжнародного співробітництва й міжнародного законодавства, що регулює спільні зусилля всіх країн у справі охорони природи.

Міжнародні конвенції й угоди, присвячені проблемам охорони навколишнього природного середовища.

Екологічні проблеми, які встали перед людством у другій половині 20 століття, стали предметом заклопотаності всього світового співтовариства. Необхідність їхнього рішення в загальпланетарному масштабі припускає об'єднання зусиль міжнародного співтовариства, розвиток міжнародного співробітництва з метою охорони навколишнього природного середовища.

Міжнародні конвенції й угоди відомі з 19 століття. Першими були Конвенція по лові устриць, укладена в 1839 р. між Францією й Великобританією, Угода про охорону морських котиків, досягнута в 1897 р. між Росією, США і Японією, ряд конвенцій і угод по рибальству. На початку 20 століття Росією було укладено кілька конвенцій і угод по охороні перелітних птахів і захисту рослин від шкідників і хвороб.

У перші роки радянської влади були підписані угоди з Фінляндією про рибальство й прикордонні води, з Афганістаном про спільне використання водних ресурсів, конвенція з Туреччиною про запобігання занесення епізоотій, багатобічна конвенція з Афганістаном і Іраном по захисту рослин, а також по боротьбі із сараною.

Особливо швидко розвивалося міжнародне співробітництво після другої світової війни. У цей період було укладено більше 250 міжнародних договорів, угод і конвенцій, що мають природоохоронне значення. Серед них виняткову роль грає Московський договір (1963р.) про заборону випробування ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі й під водою, що підписали боле 100 країн. Важливе значення має Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни й флори, що перебувають під погрозою зникнення, підписана в 1973 р. більш ніж 80 країнами.

Досягнуто багато міжнародних угод по охороні птахів, у тому числі Конвенція по охороні місць гнездовья, відпочинку й зимівель водоплавних птахів (МАР). В 1973 році між колишньої СРСР і Японією укладена спеціальна конвенція по охороні перелітних і рідких птахів. Пізніше такого роду конвенція була підписана також з Індією.

Дуже важливі угоди між колишньої СРСР і США про співробітництво в області вивчення й охорони навколишнього середовища (1972), Канадою (1973) із проблем охорони природи, Францією, Швецією, Фінляндією й рядом інших країн з деяких питань охорони природи, про міжнародне науково-технічне співробітництво із країнами Східної Європи з питань охорони природи й раціонального використання природних ресурсів. У підсумку зустрічі комісії Гора - Черномирдін 23 червня 1995 р. була підписано двостороння угода по розвитку співробітництва між США й Росією в області охорони навколишнього середовища. Нова угода підписана замість угоди 1972 р. по навколишньому середовищу між СРСР і США й також буде курируватися Environment Protection Agency (USEPA). Крім того, комісія оголосила: підписана угода про спільну роботу зі зниження ризику, пов'язаного з обігом з рідкими радіоактивними відходами низької активності в Російській Арктиці; грант USAID (1млн.дол. США) для підтримки інституту в Санкт-Петербурзі; грант USEPA (50 тис. дол.США) для розвитку міжнародного співробітництва по захисту озонового шару.

Науково-дослідні установи й учені Росії, а також інших країн СНД беруть участь у реалізації ряду міжнародних програм, зокрема програми ЮНЕСКО (спеціалізований орган ООН з питань утворення, науки, культури) «Людин і біосфера». Організація об'єднаних націй (ООН) постійно приділяє увагу проблемам охорони природи.

в 1962 р. на 17 сесії Генеральної Асамблеї ООН була прийнята спеціальна резолюція «Економічний розвиток і охорона природи», у якій підкреслювалося, що охорона природи - безпосередній борг держав - членів ООН і що заходу щодо збереження природних ресурсів повинні здійснюватися одночасно з економічним розвитком.

в 1972 р. у Стокгольмі відбулася конференція ООН з питань охорони навколишнього середовища, що прийняла Декларацію про охорону навколишнього середовища й оголосила 5 червня - Міжнародним днем охорони навколишнього середовища.

с 1973 р. приступилося до роботи установа «Програма ООН по навколишньому середовищу» (ЮНЕП), що організує й координує дослідження з охорони навколишнього середовища, зокрема створення системи станцій спостереження (моніторингу) за станом біосфери в усьому світі.

в 1981 році Генеральна Асамблея ООН з ініціативи колишнього СРСР прийняла резолюцію «Про історичну відповідальність держав за збереження природи Землі для нинішнього й прийдешнього поколінь», у якій відзначається пагубний наслідок для природного середовища перегони озброєнь. в1982 р. Генеральна Асамблея ООН схвалила «Всесвітню хартію

природи», що покладає на всі держави відповідальність за збереження нашої планети і її природних багатств. У хартії знайшли відбиття важливі положення про необхідність скорочення озброєнь, рятування людства від небезпечної війни, особливо від погрози ядерної катастрофи. Спеціалізовані органи ООН - ЮНЕСКО, ФАО (Організація з питань продовольства й сільського господарства), ВІЗ (Всесвітня організація охорони здоров'я) і ін. також багато уваги приділяють охороні природи. Так, один з головних напрямків роботи ЮНЕСКО - освіта й підготовка фахівців в області охорони природи, популяризація позитивного досвіду й новітніх методів раціонального й комплексного використання природних ресурсів, проведення наукових досліджень по різних проблемах охорони природи. На генеральних конференціях і регіональних нарадах ЮНЕСКО неодноразово обговорювалися загальні й приватні питання в даній області.

в 1968 р. Міжурядова конференція, що проходила в Парижу спеціальна, ЮНЕСКО по раціональному використанню й охороні ресурсів біосфери прийняла широку наукову програму «Людин і біосфера».

в 1977 р. у Тбілісі ЮНЕСКО була скликана Міжурядова конференція по утворенню в області охорони навколишнього середовища, що прийняла ряд важливих рішень по природоохоронній освіті на всіх рівнях.

Питання комплексного використання й охорони вод, збереження, відновлення й підвищення родючості ґрунтів, продуктивності лісів і ресурсів тваринного миру перебувають у центр уваги ФАО.

Санітарно гігієнічним аспектам охорони навколишнього середовища велика увага приділяє ВІЗ. Ця організація провела ряд конференцій по виявленню джерел забруднення атмосфери й води й методам боротьби з ними на основі досвіду різних країн.

Економічна й соціальна рада ООН (ЭКОСОС), Міжнародний морський комітет (ИМКО) також постійно приділяють увагу проблемам охорони природи.

Серед міжнародних організацій особливе місце займає створений в 1948 р. з ініціативи ЮНЕСКО Міжнародний союз охорони природи й природних ресурсів (МСОП). Ця авторитетна організація - основний науковий радник і консультант ООН із проблем охорони живої природи. На 1 січня 1991 р. у МСОП входило 636 державних і громадських організацій з 118 країн і 45 міжнародних організацій, таких, як ЮНЕСКО, ФАО, Всесвітній фонд охорони дикої природи, Міжнародна рада по охороні птахів, Комітет з охороні природи Тихого океану, Міжнародна федерація молоді по охороні природи, Міжнародна федерація ландшафтних архітекторів і ін. Від СНД у ньому представлені Міністерства природних ресурсів РФ, Інститут

еволюційній екології й морфології тварин (ИЭЭМЖ) Російської академії наук, Всеросійське й Туркменське суспільства охорони природи.

Відповідно до уставу МСОП сприяє співробітництву між правительствами, національними й міжнародними організаціями, що займаються питаннями охорони природи. Він готовить проекти міжнародних конвенцій і угод. У завдання цього союзу входить наукова консультація держав, національних і міжнародних органів по охороні природи й правових питань. МСОП розробляє й поширює новітні наукові й технічні досягнення в даній області й пропагує ідеї охорони природи.

Для здійснення конкретних мір і виконання відповідних рішень у тій або іншій області охорони природи в МСОП створено 6 постійних комісій:

Охорона рідких і зникаючих видів тварин і рослин;

Охорона національних парків і інших видів охоронюваних територій;

Охорона екології;

Планування ландшафтів;

Природоохоронна освіта;

Законодавства й адміністрація.

У комісію вибрано більше 200 учених - найбільших фахівців миру в даній області.

Широку популярність одержала Червона книга, створена комісією охорони рідких і зникаючих видів тварин і рослин, що містять відомості про стан популяцій, що перебувають під погрозою зникнення видів, а також рекомендації з їхнього відновлення. Зелена книга, складена також цим союзом, включає багато коштовної інформації про рідкі й унікальні ландшафти. МСОП випускає довідники про національні парки, резервати й заповідники в усьому світі. Постійна увага ця організація приділяє розробці екологічних принципів довгострокових прогнозів впливу на біосферу при здійсненні великих проектів перетворення природи.

МСОП за підтримкою ЮНЕП і сприянні Всесвітнього фонду охорони дикої природи розробив всесвітню стратегію охорони природи, що представляє собою довгострокову програму заходів, спрямованих на підтримку структури й енергетики біосфери, які забезпечили б оптимальні умови для існування й розвитку людства.

Учені й фахівці Росії беруть активну участь у роботі постійних комісій, робочих груп і керівних органів МСОП. Початок цьому

поклав член виконавчої ради МСОП - видатний діяч охорони природи професор Г.П.Дементьєв.

МСОП підтримує постійні контакти й співробітничає з іншими

спеціалізованими установами ООН, і, у першу чергу, з ЮНЕСКО,

ФАО, ЮНЕП, а також з міжнародними науковими об'єднаннями - Міжнародною радою наукових союзів, Міжнародним союзом біологічних наук і ін., здійснює спільні проекти із Всесвітнім фондом охорони дикої природи (ВВФ - WWF). Ця організація заснована в 1963 р. і ставить своєю метою складання конкретних проектів по охороні тваринних і природних ділянок.

Міжнародне співробітництво Росії в області природокористування й охорони навколишнього середовища, що стає усе більше активн і діючим, ґрунтується на принципах і підходах, що випливають із національних завдань країни й положень, викладених у таких відомих документах, як доповідь Міжнародної комісії з навколишнього середовища й розвитку «Наше загальне майбутнє», «Регіональна стратегія охорони навколишнього середовища й раціональне використання природних ресурсів у країнах - членах Європейської економічної

комісії ООН на період до 2000р. і далі», «Підсумковий документ віденської зустрічі

представників держав - учасників Наради по безпеці й співробітництву в Європі», «Порядок денний на 21століття» (прийнята на бразильській конференції в Ріо-де-Жанейро й підписана главами більш ніж 100 держав, у тому числі Росії), а також у ряді інших міжнародно-правових актах.

Збереження біологічної розмаїтості, запобігання глобальної зміни клімату, боротьба з руйнуванням озонового шару, охорона унікальних природних зон, обмін природоохоронними технологіями й інформацією й деякі інші надзвичайно важливі для безпеки біосфери екологічні проблеми ставляться до пріоритетних напрямків міжнародного співробітництва. У їхній реалізації беруть участь багато країн миру, у тому числі Росія.

Конкретний план міжнародного співробітництва в області екології на довгостроковий період був обговорений на раніше згаданій конференції ООН по навколишньому середовищу, що пройшло в червні 1992 р. На виконання цього плану, по попередніх підрахунках, потрібно 600 млрд. дол. Крім названого, главами держав були підписані ще два документи: Декларація Рио по навколишньому середовищу й розвитку й Угода по лісах. Надзвичайно важливий екологічний міжнародний документ - Конвенція про збереження біологічної розмаїтості - не був підписаний, тому що екологічні інтереси розвинених і країн, що розвиваються, занадто різні.

Питання співробітництва в області охорони навколишнього середовища розглядаються й на рівні глав держав. Так, президенти РФ і США зробили спільна заява про свою готовність усіляко сприяти здійсненню двосторонньої ініціативи по збереженню унікальної экосистемы - озера Байкал. В іншій спільній заяві (листопад, 1994р.)

президенти обох держав підтримали ідею створення российско-американського міжнародного парку в районі Берингового моря - одного з найбільш продуктивних морських басейнів, на частку якого доводиться майже 10% щорічного улову в усьому світі.

Підписано Конвенцію по збереженню анадромных видів у північній частині Тихого океану (лютий, 1992р.), Конвенція по охороні й використанню трансграничних водотоків і міжнародних озер (березень, 1992 р.) і ін. Міністерство природних ресурсів РФ і відповідне відомство по охороні природи Німеччини уклали Договір про охорону навколишнього середовища (червень, 1992 р.).

Рада Європи - це урядова організація регіонального рівня, що поєднує більше 30 держав Європи й діюча в інтересах європейської єдності. Початок діяльності Ради Європи в області охорони навколишнього середовища ставиться до 1962 р., коли були створені Комітет експертів по охороні природи й ландшафту і Європейський комітет з охороні природи й природних ресурсів.

З метою виконання зобов'язань по реалізації Конвенції ООН про зміну клімату й запобігання негативних наслідків зміни клімату для здоров'я населення й економіки країни Правительство РФ у жовтні 1996 року затвердило Федеральну цільову програму «Запобігання небезпечних змін клімату і їхніх негативних наслідків». Кінцева мета конвенції полягає в тім, щоб домогтися стабілізації концентрації парникових газів в атмосфері на такому рівні, що не допускав би небезпечного антропогенного впливу на кліматичну систему. По міжнародних експертних оцінках, очікуваний збиток від зміни клімату, при відсутності адекватних заходів щодо запобігання негативних наслідків його зміни, перевищить збиток, наносимый у цей час у результаті стихійних лих і забруднення навколишнього середовища. Для умов РФ економічний ефект від реалізації програми буде в 2-3 рази перевершувати витрати на її здійснення. Реалізація програми дозволить виконати зобов'язання РФ по Конвенції.

Участь Росії в міжнародному співробітництві

У відповідності зі статтею 92 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» «Принципи міжнародного співробітництва в області охорони навколишнього природного середовища» Російська Федерація виходить у своїй політиці в області охорони навколишнього природного середовища з необхідності забезпечення загальної економічної безпеки й розвитку міжнародного природоохоронного співробітництва в інтересах сьогодення й майбутнього поколінь і керується наступними засадами:

кожна людина має право на життя в найбільш сприятливих екологічних умовах;

кожна держава має право на використання навколишнього природного середовища й природних ресурсів для цілей розвитку й забезпечення потреб своїх громадян;

екологічне благополуччя однієї держави не може забезпечуватися за рахунок інших держав або без обліку їхніх інтересів;

господарська діяльність, здійснювана на території держави, не повинна завдавати шкоди навколишньому природному середовищу, як у межах, так і за межами його юрисдикції;

неприпустимі будь-які види господарської й іншої діяльності, екологічні наслідки якої непередбачені;

повинен бути встановлений контроль на глобальному, регіональному й національному рівнях за станом і змінами навколишнього природного середовища й природних ресурсів на основі международно визнаних критеріїв і параметрів;

повинен бути забезпечений вільний і безперешкодний міжнародний обмін науково-технічною інформацією із проблем навколишнього природного середовища й передових природосберегающих технологій;

держави повинні робити один одному допомога в надзвичайних екологічних ситуаціях;

усе суперечки, пов'язані із проблемами навколишнього природного середовища, повинні дозволятися тільки мирними засобами.

Таким чином, Росія визнає пріоритет міжнародних правових норм у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Охорона навколишнього середовища здійснюється на декількох міжнародних рівнях:

с іншими країнами СНД;

із країнами Балтії;

с східноєвропейськими країнами;

с індустріально розвиненими державами;

с країнами, що розвиваються.

Об'єкти охорони навколишнього середовища діляться на:

Що перебувають у користуванні всіх держав (атмосфера, озоновий шар, Світовий океан);

Використовувані декількома або багатьма державами (Антарктида, Балтійське, Чорне, Баренцево моря);

Використовувані двома державами (як правило, прикордонні об'єкти - ріки Дунай і Амур, що мігрують тварини).

Російська Федерація бере участь більш ніж в 50 міжнародних природоохоронних договорах, конвенціях, угодах. Наша країна з'явилася одним з ініціаторів і стала учасницею підписання історичних міжнародних угод:

Конвенції про заборону військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище (1977 р.)

Договору про принципи діяльності держав по дослідженню й використанню космічного простору, включаючи Місяць і інші небесні тіла. Зараз за участю Росії реалізуються Конвенція про трансграничне забруднення повітря на великій відстані (1979 р.), Конвенція про захист Чорного моря від забруднення (1992 р.), Конвенція про трансграничний вплив промислових аварій (1992 р.), Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої флори й фауни, що перебувають під погрозою зникнення (1973 р.) і ін.

В 1992 р. у Москві країни СНД уклали міжурядову угоду про взаємодію в області екології й охорони навколишнього природного середовища. Відповідно до його в липні 1992 р. на нараді в Мінську керівники природоохоронних відомств держав - учасників угоди підписали Протокол про створення й повноваження Міждержавної екологічної ради (МЭС). Ця рада була заснована для узгодження природоохоронної діяльності держав. Як робочий орган був створений Секретаріат Ради. Діяльність Секретаріату фіксується Міждержавним екологічним фондом. Щорічні внески учасників цього фонду рівні 0,05% валового національного доходу кожної із країн. Основним завданням фонду є фінансування міждержавних екологічних програм. Радою був затверджений перелік самих уразливих природних зон на території країн співдружності: Чорнобильська зона, басейни Амудар'ї, Дніпра; озеро Балхаш; Чорне, Азовське, Каспійського моря; Приаралье. У цей час розробляються кілька угод між країнами СНД: про охорону й використання мігруючих видів птахів і ссавців і місць їхнього перебування; про рідких, що перебувають під погрозою зникнення видах тварин і рослин; про співробітництво між МЭС і ЮНЕП.

Активно розвивається двостороннє співробітництво Росії зі США, скандинавськими країнами, Німеччиною.

На черговій сесії Російсько-Американської комісії по економічному й технологічному співробітництву підписана спільна заява в області охорони навколишнього природного середовища. Правительство США виразило готовність посприяти й підтримку конкретним російським природоохоронним проектам - це співробітництво із проблем озера Байкал; керування якістю повітря (Волгоград); навчання й підготовка кадрів.

Підписано угоду між Правительством РФ і Правительством Фінляндської Республіки про реалізацію проектів співробітництва в області охорони навколишнього середовища по об'єктах, розташованим на території Республіки Карелія, Ленінградських, Мурманських, Новгородських, Псковської областей і м. Санкт-Петербурга. У перелік пріоритетних проектів включене: будівництво водоочистных споруджень і заводу по переробці складних відходів; впровадження екологічно безпечних процесів у деревообробній і машинобудівній промисловості.

Основні напрямки співробітництва з Норвегією пов'язані з дослідженням проблем локального забруднення навколишнього середовища комбінатом «Печенганикель», а також забрудненням Баренцева й Карського морів.

У ході сесії Російсько-Датської комісії з охорони навколишнього середовища намічена більша програма дій, визначено для спільної реалізації більше 20 проектів.

Розвивається російсько-німецьке співробітництво, зокрема, за рішенням екологічних проблем у Тульській і Калінінградській областях, у районі озера Байкал. Завершено роботи із впровадження проекту ІРИС (створення системи радіологічного моніторингу) у місцях розташування об'єктів атомної енергетики. На Смоленської АЕС установлена й уведена в дію апаратура, налагоджений збір інформації про радіологічну обстановку, її обробка й обмін з Німеччиною. Потім проект ІРИС буде уведений на Курській і Ленінградській станціях.

Тривають двосторонні контакти й співробітництво з Нідерландами, Канадою, Великобританією й Китаєм.

Громадські організації в області охорони навколишнього середовища

ГРИНПИС (GREEN PEASE)

Основні напрямки роботи

Група екологів " В 1971 році невелика оголосила війну" американському правительству, що проводили ядерного випробування на острові Амчитка (Аляска). І саме в них незабаром виникла ідея створити організацію за назвою Гринпис (Зелений мир). За минулу чверть століття Гринпис виріс із групи ентузіастів до потужної міжнародної організації, що працює по усьому світі.

Кампанія по биоразнообразию - Гринпис бореться проти знищення лісів, варварського лову риби й полювання на кити, домагається збереження існуючих і створення нових охоронюваних природних територій і т.д.

Кампанія по захисту атмосфери - Гринпис домагається скорочення викиду "парникових газів" зухвалих "парниковий ефект", припинення використання озоноразрушающих речовин.

Антиядерна кампанія - Гринпис домагається скорочення ядерних арсеналів, заборони ядерних випробувань, згортання небезпечних програм розвитку ядерної енергетики й поступової відмови від її.

Кампанія по токсичних речовинах - Гринпис домагається заборони небезпечних технологій, рішення проблем, пов'язаних з утворенням і переробкою небезпечних відходів, а також забруднення навколишнього середовища сильноядовитыми речовинами.

Структура Гринпис

Головним керівним органом є Рада Гринпис, що складається із представників всіх офісів Гринпис. Рада щорічно збирається для обговорення подальшої діяльності організації, розробки щорічного бюджету й обрання Правління Гринпис Інтернешнл.

Правління звітує за свою роботу перед Радою. У свою чергу Правління обирає Голову Правління й призначає Виконавчого Директора, відповідального за щоденну роботу Гринпис Інтернешнл. Виконавчий директор звітує про свою роботу Правлінню. Правління відповідає за фінансові справи організації, за виконання рішень Правління й прийняття довгострокової політики Гринпис.

Національні офіси існують в 27 країнах миру, одним з них є

Гринпис Росії, що існує з 1992р. Мети - захист навколишнього середовища, экопропаганда й экопросвещение.

Основні напрямки робіт (кампанії):

Сьогодні, завдяки допомозі наших прихильників, ГРИНПИС Росії веде боротьбу на чотирьох "фронтах":

Лісова кампанія - за збереження "легкі планети" - російського лісу.

Антиядерна кампанія - проти радіаційного зараження навколишнього середовища - цього кошмару Росії.

Токсична кампанія - проти хімічного забруднення, щодня й щогодини вбиваючого нас і наших дітей.

Байкальська кампанія - за збереження первозданної чистоти озера Байкал.

Принципи

1.ПРОТЕСТ ДІЄЮ. ГРИНПИС

проводить акції, що залучають увагу громадськості до проблем і до тих, хто винний у їхньому виникненні.

2.НЕНАСИЛЬСТВЕННОСТЬ.

Ми не можемо допустити, щоб наші акції

принесли шкода кому-небудь. Всі дії ГРИНПИС - це здійснення мирного протесту.

3.НЕЗАЛЕЖНІСТЬ.

ГРИНПИС не примикає ні до однієї політичної партії. Гринпис не приймає пожертвувань від державних організацій, комерційних структур і політичних партій.

Стати прихильником Гринпис може кожний изъявивший бажання.

Працює на території Росії. Фінансується ВИНЯТКОВО за рахунок ОСОБИСТИХ добровільних пожертвувань наших прихильників - близько 3 млн. у світі.

Найбільш значні досягнення:

1993р. - Спеціальне розслідування Гринпис на Далекому Сході змусили Росію визнати факт скидання рідких радіоактивних відходів у море;

1995р. - Франція, Великобританія, США, Росія й Китай зобов'язалися укласти Договір про заборону ядерних випробувань;

1995р. - Перша російська територія за назвою "Незаймані ліси Комі" включена в Список всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО.

1996р. - Виграна справа у Верховному суді по скасуванню частини Указу Президента Росії, що разрешали ввіз ядерного палива, що відробило, АЕС.

1996р. - Міжнародна лісопереробна фірма ЭНСО проголосила

мораторій на вирубку незайманих лісів у Карелії.

у список Всесвітнього 1996р. - ЮНЕСКО включило спадщини дві номінації за назвою "Басейн озера Байкал" і "Вулкани Камчатки". Принципи.

1996р. - Більше 80% виборців, що брали участь у референдумі в Костромській області сказали НЕМАЄ будівництву Костромський АЕС.

1997р. - Оприлюднена доповідь "Отруєні міста", що містить найбільш повну

інформацію про диоксиновом забруднення Росії.

1997р. - До мораторію ЭНСО приєдналися інші великі фірми - ЮПМ Кюммене, Модо й ін.

1997р. - Відкрите фінансування Федеральної цільової програми "Захист навколишнього середовища й населення РФ від диоксинов і диоксиноподобных токсикантів" на 1996-1997р.

1997р. - Участь Гринпис у Комісії з перевірки ведення лісового господарства на Карельському перешийку Ленінградської області вперше дозволило розкрити й документально зафіксувати численні порушення, що наносять Росії величезний екологічний і економічний збиток.

1998р. ЮНЕСКО включило до списку Всесвітньої спадщини унікальні природні території на Алтаї.

Сучасний ядерний комплекс країни, очолюваний Міністерством по атомній енергії, перебуває в такому стані, що загрожував, загрожує й буде загрожувати всім живучої в Росії. Причини лежать на поверхні. Це й фізичне зношування небезпечних об'єктів, і традиційна закритість цієї області, що не дозволяє навіть правительству адекватно оцінювати ситуацію, що зложилася в ядерному комплексі. Все це доповнюється традиційної російської безалаберностью й вірою в "либонь". Більші потоки державних засобів в умовах закритості галузі й, отже, більше слабкого контролю залучають цілком певний контингент чиновників і бізнесменів. Досить сказати, що фінансові розрахунки по недавньому міждержавному контракті по ввозі в Росію відпрацьованого ядерного палива з Болгарії, з ініціативи російської сторони проходили через велику зону на Кіпрі...

Як не дивно, основну погрозу населенню й екології представляє не стільки військова частина ядерного комплексу, скільки так званий мирний атом.

Мова йде й про локальне радіоактивне забруднення, і про всі зростаючому ризику великих аварій на підприємствах ядерного комплексу, і про колосальні економічні й соціальні втрати, які несе Росія в результаті здійснення проектів Минатома. Останній такий приклад - проект ввозу більше 20 000 тонн опроміненого ядерного палива в Росію на зберігання й переробку.

Всесвітній фонд охорони дикої природи (WWF)

Історія створення

Коли у вересні 1961 року кілька людей оголосили про створення Всесвітнього фонду дикої природи (WWF), ніхто не звернув на цю подію рівно ніякої уваги. І навіть самі батьки-засновники - Питер Скотт, Люк Хоффман і Гай Монфор - не припускали, у що виллється їхня витівка.

В 1929 році слухи про те, що в лісах Китаю живе дивовижний чорно-білий ведмідь, одержали реальне підтвердження. У Вашингтоні на загальний огляд було виставлене опудало панди. Спроби, що пішли за цим, привести в Америку живу панду, щораз закінчувалися смертю тварини. І лише після війни, китайці, що вміли на відміну від американців і європейців звертатися з пандами, сталі возити їх по найбільших зоопарках миру. Під час перебування Чи панди-Чи в лондонському зоопарку, неї побачив один із засновників WWF - учений і художник-анімаліст Сер Питер Скотт. Він зробив стилізований портрет панди. І вирішив, що зображення цього добродушного, нужденного в захисті тварини стане прекрасним символом нового фонду.

Популярність і фінансову незалежність WWF знайшов через 10 років після свого виникнення. В 1971 році президент фонду принц Голландії Бернард особисто звернувся до тисячі самих впливових і відомих людей миру із проханням підтримати WWF і передати в керування фондом по $10 тисяч. Зібраний у такий спосіб капітал ($10 млн.) став основою трастового фонду, що по числу своїх учасників - тисяча запрошених плюс принц Бернард - одержав назву "Трест 1001". Потрапити в число вибраних можна тільки після особистого запрошення принца й оплати вступного внеску, що на сьогоднішній день становить $25 тисяч. Однак допомогти фонду можна й, не чекаючи запрошення - став членом WWF або сделав пожертвование на конкретный проект.

За сорок лет своего существования фонд перетворився у впливову й могутню організацію й діє більш ніж в 100 країнах миру. Місія WWF - зупинити наростаючу деградацію природного середовища планети для досягнення гармонії людини й природи. На сьогоднішній день WWF поєднує 27 національних відділень і 5 асоційованих членів в усьому світі, а також більше 5 мільйонів індивідуальних членів. Мережа експертів нараховує більше 3500 професіоналів. Міжнародний Секретаріат WWF перебуває у Швейцарії, звідки відбувається координація дій всієї мережі WWF.

Таким чином, зусилля Фонду спрямовані на рішення найважливіших природоохоронних проблем у будь-якому регіоні миру, де вони коштують найбільше гостро.

Більше половини грошей надходить до Фонду як благодійні пожертвування від організацій і приватних осіб. З моменту створення Міжнародний Секретаріат WWF надав кошти на здійснення близько 11 000 проектів в 130 країнах миру.

Збереження биоразнообразия в Уральськом регіоні

Всесвітній фонд дикої природи (WWF) ставить перед собою ціль зберегти планету для наших дітей. Проблема зміни клімату, забруднення навколишнього середовища, охорона рідких видів, заповідники - це основні напрямки діяльності фонду, які успішно здійснюються шляхом збільшення заповідних територій, внеску засобів в екологічне утворення, створення комерційно вигідних умов для охорони природи, залучення уваги громадськості.

Уральський біогеографічний регіон - один з 200 экорегионов миру, так званих "Скарбів Землі", збереження яких гарантує майбутнє існування людства на планеті Земля. Він розташований у межах 7 суб'єктів РФ: Республіки Комі, Пермських, Свердловських, Тюменських, Оренбурзьких, Челябінської областей, Республіки Башкортостан і розташований на границі Європи й Азії.

Природа Уралу багата й різноманітна, що обумовлено складною геологічною будовою й значною довжиною Уральського хребта з півночі на південь (більше 2000 км.). Тут представлений весь спектр природних співтовариств від тундри до степів. Більшу частину території займають ліси: темнохвойна елово-пихтовая тайга, переходить у светлохвойные соснові, сосново-модринові ліси.

Південний Урал із прилягаючим лісостепом і степом займає 93000 кв.км. Більша його частина (близько 80 % території) розташована в межах Республіки Башкортостан.

Представлений спектр природних співтовариств включає: степ, лісостеп, широколиственные лісу, хвойно-широколиственные й сосново-модринові ліси, елово-пихтовая тайга й гірська тундра.

На Південному Уралі немає настільки великих і збережених територій, як на Північна й Приполярному, однак тут набагато вище розмаїтість природних співтовариств, видова розмаїтість, щільність і абсолютна чисельність видів, у тому числі рідких і зникаючих.

У зв'язку з найбільшою розмаїтістю й уразливістю природи Південного Уралу проект WWF "Збереження биоразнообразия в Уральськом экорегионе" планується саме в цій частині. Передбачається створення системи охоронюваних природних територій (СОПТ), що надійно зарезервує природну розмаїтість і з'явиться основою раціонального природокористування й стійкого розвитку регіону. Особливістю Уральського проекту є те, що в створюваній системі ОПТ передбачається органічне сполучення як територій строгої охорони (існуючих і проектованих заповідників і національних парків), так ітериторій регульованого природокористування (водоохоронних і зелених зон, лісів групи, округів і коридорів з обмеженим режимом природокористування й ін.) для виконання комплексного завдання - ландшафтно-екологічного забезпечення стійкості соціально-економічного розвитку регіону.

Висновок

Отже, підбиваючи підсумок усьому раніше сказаному, перед тим, як остаточно поставити крапку, хочеться ще раз помітити необхідність захисту навколишнього середовища від екологічної катастрофи. Не можна не оцінити той внесок у збереження живої природи, що вносять міжнародні організації по охороні навколишнього природного середовища. Але говорити про максимальну ефективність можна буде лише в тому випадку, якщо кожний з нас усвідомлює необхідність збереження того миру, у якому він живе. Не потрібно бути більшим фахівцем в області екології, щоб пророчити ситуацію, що буде в найближчому майбутньому, ще, образно говорячи, учора ніхто б не задумався над проблемою питної води, а вже сьогодні вона коштує поки ще не гостро, але займає одне з перших місць у проблемах екології. Виходить, завтра ми будемо стояти перед проблемою, яким повітрям нам дихати. Звичайно, можна на все махнути рукою, сказавши, що на моє століття вистачить, але ми забуваємо, що в нас будуть діти й онуки.

Але , у кожному разі, якими б бажаннями ми не були одержимі, потрібно із вдячністю ставитися до джерел, з яких і почалася цивілізація, і люди в «особі» міжнародних організацій по охороні навколишнього середовища повинні зі своєї сторони залучати у свої ряди усе більше й більше однодумців - інших країн, які переростуть в один одноголосний рух, спрямований на порятунок усього живого на землі.

Список літератури

1. А. Г. Банників. Основи екології й охорона навколишнього середовища. - М.; 1999

2. Э. А. Арустамов. Екологічні основи природокористування. - М.; 2001

3. Э. А. Арустамов. Природокористування. - М.; 2000

4. Всі таємниці миру / Під ред. Нателы Ярошенко. - Франція; 2001 (с.295)

5.Енциклопедія «Аванта»