Методи оцінки економічного ризику

Дослідження інвестиційних ризиків, виявлення факторів, які їх викликають та обчислення можливих втрат – на це необхідно зважати сучасному інвесторові, приймаючи рішення щодо вкладання коштів у той чи інший напрям виробничої чи комерційної діяльності.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 02.07.2008
Размер файла 48,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

2

7

ПЛАН

Вступ ………………………………………………………………………….…. 3

Розділ 1. ЗАГАЛЬНІ Методи оцінки ризику………………………… 6

1.1. Оцінка ризику: рівень ризику і ризик часу………………………………. 6

1.2. Методи оцінки економічного ризику…………………………………….. 8

РОЗДІЛ 2. СПЕЦІАЛЬНІ МЕТОДИ ОЦІНКИ РИЗИКУ…………………… 13

2.1. Експертний метод оцінки ризику…………………………………………. 15

2.2.Статистичний метод оцінки ризику……………………………………….. 16

2.3. Нормативний метод оцінки ризику …………………………...…………. 18

2.4. Рейтинговий метод оцінки ризику……………………………………….. 18

РОЗДІЛ 3 ПРИКЛАДИ РОЗВЯЗАННЯ ЗАДАЧ НА ОЦІНКУ РИЗИКУ…… 20

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………. 22

ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………………………… 25

ВсТУП

Ризик - це складне, багатогранне і неосяжне явище. В найбільш широкому розумінні ризиком називають невизначеність у відношенні здійснення тієї чи іншої події в майбутньому. Як свідчать сучасні дослідження і спостереження, проблема ризику набуває дедалі більшого суспільного значення, оскільки ризик сприймається вже на рівні образотворчих чинників сучасного і особливо майбутнього суспільства.

Фінансовий ризик за своєю природою передбачає невизначеність, тому його оцінка не може бути ідеальною. Будь-який метод оцінки ризику має на меті максимальне наближення до реального результату, але не дає змоги зовсім уникнути помилок.

Одне з перших трактувань підходу до виміру ризику запропонував Мільтон Фрідмен. Він розглядав проблему розрахунку (оцінки) рівня ризику крізь призму теорії корисності. Фрідмен зазначав, що в умовах спадної корисності і наявності ризику звичайні принципи максимизації не можуть бути використані, оскільки необхідна певна податкова плата у вигляді компенсації за фактор ризику. Рішення, пов'язані з ризиком Фрідмен класифікував так:

- невеликий ризик, пов'язаний із заздалегідь відомим результатом;

- помірний ризик без великих доходів і витрат;

- великий ризик, пов'язаний із великими доходами або збитками.

Фрідмен виходив із припущення, що економічна одиниця має певну систему переваг, яка може бути описана функцією, що дає чисельні значення різним альтернативам.

Зіткнення з різноманітними ризиками - звичайна загроза для будь-якого інвестора в умовах сучасної ринкової економіки. Здебільшого, вкладаючи свої кошти в виробництво тих чи інших товарів чи послуг, інвестор не може мати цілковитої впевненості в суспільному визнанні результатів цього виробництва. На практиці таке визнання залежить від вдалого сполучення різних факторів, отже інвестори ризикують отримати прибуток, менший за очікуваний, або, навіть, зазнати збитків.

Таким чином, дослідження інвестиційних ризиків, виявлення факторів, які їх викликають та обчислення можливих втрат - ось важливі проблеми, на які необхідно зважати сучасному інвесторові, приймаючи рішення щодо вкладання коштів у той чи інший напрям виробничої чи комерційної діяльності. Саме тому вміння оцінювати інвестиційні ризики є необхідним для сучасного менеджера.

Про важливість врахування інвестиційних ризиків свідчить чимала увага, що приділяється даній проблемі дослідниками у високорозвинених країнах. Так, по цій проблемі “… у США видана багаточисленна довідкова література; в таких спеціалізованих журналах, як “Форчун”, “Бізнес уік”, з'явилися спеціальні рубрики, присвячені проблемам обліку ризику в інвестиційній кредитній діяльності, придбанні цінних паперів і т.і.”.

За умов сучасної української економіки проблема інвестиційних ризиків є особливо гострою через нестабільність податкового режиму, падінння курсу національної валюти, низьку купівельну спроможність значної частини населення. Тому для капіталовкладників, які мають справу з вітчизняним ринком, особливо важливо ретельно обраховувати можливий вплив інвестиційних ризиків.

Ризик - це ситуативна характеристика діяльності будь-якого виробника, в тому числі банку, що відображає невизначеність її виходу і можливі несприятливі наслідки у разі неуспіху. Ризик виражається ймовірністю отримання таких небажаних результатів, як втрати прибутку і виникнення збитків внаслідок неплатежів по виданих кредитах, скорочення ресурсної бази, здійснення виплат по забалансових операціях і т. п. Але в той же час чим нижче рівень ризику, тим нижче і ймовірність отримати високий прибуток. Тому, з одного боку, будь-який виробник старається звести до мінімуму степінь ризику і з декількох альтернативних рішень завжди вибирає те, при якому рівень ризику мінімальний; з іншого боку, необхідно вибирати оптимальне співвідношення рівня ризику і степені ділової активності, прибутковості. Рівень ризику збільшується, якщо:

проблеми виникають раптово і всупереч очікуванням;

поставлені нові задачі, не відповідні минулому досвіду банку (що особливо актуально в наших умовах, де інститут комерційних банків тільки починає розвиватися);

керівництво не спроможне вжити необхідні і термінові заходи, що може привести до фінансового збитку (погіршенню можливостей отримання необхідного і/або додаткового прибутку);

існуючий порядок діяльності банку або недосконалість законодавства заважає вживанню деяких оптимальних для конкретної ситуації заходів.

Розділ 1. ЗАГАЛЬНІ Методи оцінки ризику

1.1. Оцінка ризику: рівень ризику і ризик часу.

Процес аналізу ризику включає такі процедури:

виявлення можливих варіантів розв'язку проблеми;

визначення потенційних наслідків реалізації прийнятого рішення;

інтегральна оцінка ризику, яка включає кількісний і якісний аспект.

Існуючі методи оцінки ризику покликані в комплексі реалізовувати зазначені процедури. Але і в їх рамках зберігаються загальні тенденції оцінювання ризику за двома напрямками: рівень ризику та ризик часу.

Рівень ризику представляє собою оцінку співвідношення масштабу очікуваних втрат до обсягу майна підприємства, а також ймовірністю настання цих втрат.

При здійсненні оцінки рівня ризику будь-яким методом вихідним параметром є мінливість наслідків конкретного рішення.

Мінливість - це кількість коливань, які трапляються в ряді значень при відхиленні їх від характерної середньої величини.

Основний постулат рівня ризику: чим вища мінливість, тим більший рівень ризику проекту.

Під вільними від ризику інвестиціями розуміють такі, для яких ймовірність настання втрат (відхилень від середнього) близька до нуля, а розмір втрат по відношенню до наявного майна не великий.

При оцінці рівня ризику проектів використовують таку взаємозалежність між ризиком і доходом:

Рис. 3.1. Залежність між ризиком та доходом [2]

Як видно з рисунка, починаючи з інвестицій, вільних від ризику (1) при зростанні рівня ризику проекту збільшується його доходність.

Інший фактор, що впливає на ризик є час. Тому ризик іноді називають зростаючою функцією часу, тобто чим довше є термін реалізації рішення, тим більшим є ризик.

Коли гарантовано, що інвестиції не принесуть збитків і гроші вкладаються на короткий період, то їх називають безпечними.

Якщо підприємець вкладає кошти в інвестиції з більшим терміном погашення або такі, що є менш гарантованими, то його загальна величина ризику складається з безпечної ставки та премії за ризик.

Безпечна ставка - це процентна ставка, що сплачується на безризиковані активи, що мають гарантований дохід і короткий термін погашення.

Премія за ризик - це необхідна норма доходу понад безпечну ставку, яка сплачується інвестору за його готовність ризикувати, вкладаючи кошти в довготривалі об'єкти інвестування.

Приклад.

Залежність ризику від термінів погашення інвестицій [3]

Об'єкт інвестування

Термін погашення

Безпечна ставка

Премія за ризик

Загальний ризик

1. Державні облігації

90 днів

5%

0

5

2. Державні облігації

1 рік

5%

2

7

3. Державні облігації

20 років

5%

4

9

4. Облігації корпорації

20 років

5%

5

10

Ризик для короткострокових і гарантованих цінних паперів набагато менший ніж для довгострокових і не гарантованих, але і менша їх премія за ризик.

1.2. Методи оцінки економічного ризику

Виділяють наступні основні методи оцінки економічного ризику:

статистичний;

метод доцільності затрат;

метод експертних оцінок;

аналітичний метод;

метод аналогів.

Статистичний метод оцінки ризику полягає у вивчені статистики втрат (негативних наслідків реалізації рішень), які мали місце в аналогічних видах підприємницької діяльності. При цьому можуть використовуватись різні способи оцінки, у тому числі і дисперсійний аналіз. Основним показником, який розраховується на підставі статистичного методу є частота втрат, пов'язаних із даним видом діяльності [2]:

(3.1) ,

де n' - кількість випадків настання втрат в статистичній вибірці, nзаг - загальна кількість випадків, що розглядались у статистичній вибірці.

На основі методу при проектуванні рішення показник частоти втрат переноситься на прогнозовані дані і розглядається вже як ймовірність настання певного рівня втрат.

На сьогоднішній день статистичний метод застосовується у різних модифікаціях і найбільшої популярності набуває метод статистичного випробування (метод Монте-Карло) Перевагою цього методу є можливість аналізувати і оцінювати різні сценарії розвитку проекту, враховуючи різні фактори в рамках одного підходу. Недоліком цього методу є значний рівень використання ймовірних характеристик, що іноді не задовольняє менеджерів проекту.

Метод доцільності затрат орієнтований на ідентифікацію потенційних зон ризику по проекту. Узагальненим фактором ризику тут вважається перевитрата коштів порівняно із запланованим обсягом. При цьому перевитрати по проекту можуть бути викликані одним із чотирьох факторів або їх комбінації:

1) первісна недооцінка вартості проекту;

2) зміна границь проектування;

3) зміни в продуктивності;

4) збільшення первісної вартості проекту.

Врахування таких факторів дозволяє, після розбивки інвестиційного процесу на окремі стадії, оцінити зону ризику, в яку потрапляє проект на кожній стадії і таким чином захистити інвестора від критичного та катастрофічного ризиків, оскільки на кожній стадії інвестор може прийняти рішення при припинення асигнувань по проекту.

Для здійснення аналізу коштів, що вкладаються в інвестиційний процес і відповідно піддаються ризику загальний фінансовий стан фірми інвестора можна поділити на п'ять фінансових областей:

1) область абсолютної стійкості з нульовим ризиком, коли мінімальною є величина запасів, затрат, а фірма знаходиться у безризиковій зоні;

2) область нормальної стійкості - відповідає області мінімального ризику, коли існує нормальна величина запасів і затрат;

3) область нестійкого фінансового стану відповідає зоні підвищеного ризику, коли існує надлишкова величина запасів і затрат;

4) область критичного фінансового стану відповідає зоні критичного ризику, коли на підприємстві має місце затовареність продукцією, низький попит на продукцію фірми;

5) область кризового стану, що відповідає області катастрофічного ризику, коли на підприємстві в наявності надмірна затовареність готовою продукцією, великі запаси і витрати, фірма знаходиться на грані банкрутства.

Постійний контроль за фінансовим станом у такий спосіб дає змогу заздалегідь прослідкувати негативні тенденції і тим самим зменшити ймовірність ризику банкрутства на підприємстві.

При досліджені складних систем, до яких входять і фінансові системи, виникають проблеми, які виходять за межі формальних математичних поставок задач. Тому дуже часто для оцінки ризику використовують метод експертного оцінювання. Основна ідея цього методу полягає у використанні інтелекту людей та їх здатності знаходити рішення слабо формалізованих задач.

Методика проведення експертного оцінювання:

1) формування мети оцінювання;

2) постановка задачі;

3) створення групи управління процесом оцінювання;

4) опис форми отримання необхідних результатів;

5) підбір експертів та визначення їх компетентності. Підбір експертів повинен здійснюватись таким чином, щоб фахівці, які увійшли в групу, по-перше, були обізнані в специфіці роботи даного підприємства (об'єкту рішень); по-друге, не були б зацікавленні у результатах оцінювання. Тому як правило, в групу експертів включають 2-3 фахівців даного підприємства і 2-3 зовнішніх експертів.

Компетентність експертів об'єктивно визначається ступенем їх кваліфікації у певній області знань, шляхом аналізу професійної, наукової та іншої діяльності.

Суб'єктивний метод оцінки компетентності полягає у взаємному оцінюванні кожним експертом кваліфікації своїх колег і своєї за певною шкалою. Після обробки результатів опитування встановлюється компетентність експертної групи, яка визначає можливу похибку оцінювання.

6) складання анкет опитування;

7) вибір методу отримання інформації;

8) безпосереднє опитування експертів;

9) обробка результатів і складання звіту для прийняття рішення.

Методи обробки результатів опитування:

1) Метод надання переваг. При використанні цього методу експерти нумерують об'єкти (показники ризику) у порядку їх характерності, при цьому найменш характерний елемент отримує №1. У процесі обробки результатів розраховується коефіцієнт відносної важливості (характерності) j-того елемента за такою залежністю:

(3.2) ,

де Kij - місце, на яке поставлена характерність j-того елемента (показника) у і_того експерта; n - кількість експертів; S - кількість елементів, що розглядаються.

Той показник, для якого даний коефіцієнт найбільший і є показник ризику, що на думку експертів у більшій мірі характеризує об'єкт.

2) Метод рангів. При цьому методі експерти оцінюють важливість кожного елемента за школою відносної значимості в наперед обумовленому діапазоні: 0-1, 0-10, 0-100.

Цей метод, на відміну від попереднього, дозволяє оцінити не тільки пріоритетність j-того елементу, але і ступінь його вагомості.

В основі аналітичного методу лежить класичне правило ринкової економіки про те, що більший ризик пов'язаний з більшим доходом, тому застосування будь-якого методу з аналітичних, менеджер зводить до оцінки приросту доходу проекту і приросту ризику проекту, тобто граничної корисності.

В рамках аналітичного використовують різні методи, серед яких можна виділити:

метод аналізу абсолютних і відносних показників;

метод аналізу чутливості.

Для ілюстрації аналітичних методів розглянемо метод аналізу чутливості моделі, який застосовується в такій послідовності:

1 крок: вибір основного ключового показника відносно якого здійснюється оцінка чутливості;

2 крок: вибір факторів ризику (вхідних параметрів), які можуть вплинути на ключовий показник, відхиляючи його від очікуваного значення;

3 крок: розрахунок конкретних значень ключового показника на різних етапах здійснення проекту і при різних значеннях обраних факторів ризику.

Сформовані таким чином потоки надходжень і витрат дають змогу у кожний момент часу розрахувати показники ефективності. При цьому будують діаграми залежності між результуючим показником і змінними вхідними параметрами. Зіставляючи між собою отримані діаграми, можна визначати ті фактори, зміни в яких в найбільшій мірі впливають на кінцеве значення ключового параметру ( фактори ризику).

Розраховуючи критичні для проекту значення факторів ризику підприємець (менеджер) виявляє слабкі місця і розробляє програму дій по посилені цих слабких місць. Так, якщо ціна на продукцію виявиться критичним фактором, то можна посилити програму маркетингу або знизити вартість проекту.

Основним недоліком цього методу є те, що він не є всеохоплюючим, оскільки не здатний врахувати всі можливі обставини реалізації. Крім того, він не уточнює ймовірність здійснення альтернативних проектів.

Для аналізу ризику, яким може бути обтяжений проект, може стати в нагоді інформація про вплив факторів ризику подібних за сутністю проектів, виконаних раніше. Для цього створюється інформаційна база і на підставі її дослідження роблять узагальнення і приймаються рішення щодо проекту. Недоліком цього методу є його описовий характер, а також той факт, що з часом влив факторів ризику навіть на подібні проекти може змінитись, так само може змінитись і сам "набір" факторів ризику.

РОЗДІЛ 2. СПЕЦІАЛЬНІ МЕТОДИ ОЦІНКИ РИЗИКУ.

Ризик - це складне, багатогранне і неосяжне явище. В найбільш широкому розумінні ризиком називають невизначеність у відношенні здійснення тієї чи іншої події в майбутньому. Як свідчать сучасні дослідження і спостереження, проблема ризику набуває дедалі більшого суспільного значення, оскільки ризик сприймається вже на рівні образотворчих чинників сучасного і особливо майбутнього суспільства.

Фінансовий ризик за своєю природою передбачає невизначеність, тому його оцінка не може бути ідеальною. Будь-який метод оцінки ризику має на меті максимальне наближення до реального результату, але не дає змоги зовсім уникнути помилок.

Одне з перших трактувань підходу до виміру ризику запропонував Мільтон Фрідмен. Він розглядав проблему розрахунку (оцінки) рівня ризику крізь призму теорії корисності. Фрідмен зазначав, що в умовах спадної корисності і наявності ризику звичайні принципи максимизації не можуть бути використані, оскільки необхідна певна податкова плата у вигляді компенсації за фактор ризику. Рішення, пов'язані з ризиком Фрідмен класифікував так:

- невеликий ризик, пов'язаний із заздалегідь відомим результатом;

- помірний ризик без великих доходів і витрат;

- великий ризик, пов'язаний із великими доходами або збитками.

Фрідмен виходив із припущення, що економічна одиниця має певну систему переваг, яка може бути описана функцією, що дає чисельні значення різним альтернативам.

Історично першим виник метод експертної оцінки ризику. Він має ту істотну перевагу над іншими методами, що експертна оцінка може використовуватися в умовах дефіциту і навіть браку інформації. Головна умова досконалої експертної оцінки - виключення взаємного впливу експертів один на одного (так звана дельфійська процедура)** Ивин л.н., Иванилов А.С. Введение в финансовый менеджмент. - К.:ИСИО, 1994. - с.133. Легкість експертної оцінки і недостатність інформації про оцінювані процеси сприяли появі в Україні величезної кількості фахівців і спеціалізованих видань, які пропонують розроблені ними прогнози. Далеко не завжди це робиться на достатньо професійному рівні. Необхідно розуміти, що будь-яка, навіть і непрофесійна, оцінка, особливо якщо вона повторюється засобами масової інформації, формує у населення певні сподівання і відповідно впливає на поведінку суб'єктів ринку, а ця справа далеко не безпечна.

Поведінка експертів умовах значого браку інформації про об'єкт оцінки підкоряється певним закономірностям. Оцінка економічних явищмало залежить від якості існуючих економічних прогнозів і дуже добре корелює з дохідністю, яка може бути реально досягнута на даний момент на ринку за чисто об'єктивних, технічних причин. Правильність експертних оцінок в умовах браку інформації може бути формалізована за допомогою такої методики.

Правильною вважається оцінка, яка містить конкретне висловлення щодо подальшої поведінки (наприклад, вартості цінного паперу), яке згодом підтвердилося. Враховуються також оцінки, у формулюванні яких міститься частка невизначеності двоїстості, які, однак можна віднести до числа умовно правильних. Такі оцінки враховуються з коефіцієнтом 0,5. Коефіцієнт правильності прогнозів розраховується за формулою :

К = ( Кс + 0,5Кум) - Кн , де

Кс - кількість правильних прогнозів;

Кум - кількість умовно правильних прогнозів;

Кн - кількість неправильних прогнозів.

Результати аналізу показують, що правильність експерних оцінок набагато нижча від 50%.** Фере В.А., Романчеко О.В. Методи оцінки фінансового ризику // Фінанси України. - 1997. - №2.- с.51 На базі проведеного за описаною методикою дослідження його автори зробили такі висновки:

- у критичних точках ( закінчення діючого тренду і формування нового) істотньо зростає кількість оцінок та прогнозів, що пропонуються;

- різко падає правильність оцінок;

- у критичних точках суттєво знижується конкретність оцінок аналітиків і переважають розміркування на “загальні теми”.

Отже, в умовах недостатності, нечіткості або просто браку інформації психологичні механізми прийняття ризикованих рішень виходять на перший план. Унаслідок цього ринок зсуваєтиься у власну “віртуальну дійсність”, яка відрізняється від реальних ринкових тенденцій. Неточне відображення ринком реального світу стало перепоною при оцінці ступеня ризику експертним методом на базі еконоиічних показників.

2.1. Експертний метод оцінки ризику.

Найпопулярніший метод експертної оцінки ризику грунтується на ідеї обговорення проблеми кількома особами, які вважаються спеціалістами у цьому питанні. Проблема, яка виникає при цьому, полягає в тому, що в результаті прийняття рішення ймовірність правильної оцінки знижується. Парадоксальність цього явища випливає з самого процесу обговорення. У переважній більшості випадків погляд експертів-аналітиків відрізняється від погляду практиків. Ця розбіжність може бути формалізована через так званий коефіцієнт розбіжності. Задавши цьому коефіцієнту декілька практичних значень, можна одержати ряд можливих ймовірностей розробки точної оцінки. Загалом спостереження за процесом експертної оцінки еконмічних явищ дають змогу зробити такі висновки:

- експертна оцінка та експертний прогноз у будь-якій галузі - особлива сфера людської діяльності, яка вимагає використання спеціальних методів;

- експертний метод оцінки економічних явищ і процесів так чи інакше пов'язаний з усередненням думок фахівців;

- метод експертної оцінки спрацьовує тільки на стадіях еволюції системи. Ефект коефіцієнта розбіжностей особливо сильно проявляється у переломні моменти розвитку: відкидаються “зростаючі” елементи, у томи числі нереальні, з точки зору здорового глузду, на поточний час ціни фінансових інструментів;

- найсуттєвіша причина неточності експертних оцінок полягає у системному характері явищ, які відбуваються у світі ( в тому числі динаміки фінансових ринків). Експерти, які є фахівцями у вузькій галузі, висловлюються з точки зору ймовірнісного підходу, що побудований на принципі незалежності подій. Системний підхід враховує взаємодію елементів системи.

2.2.Статистичний метод оцінки ризику

Статистичний метод оцінки ризику базується на анализі коливань досліджуваного показника за певний відрізок часу. Передбачається, що закономірність змін аналізованої величини поширяються на майбутнє. Для тривалих періодів часу це, як правило, виявляється справедливим, але для короткотермінової оцінки екстраполяції колишнії закономірностей дає значні помилки. Отже, проста екстраполяція стратегічних закономірностей не дає можливості реально оцінити ризик.

Метод оцінки ризику Шарпе базується на величині очікуваного прибутку, яка враховує статистичні дані про цого рівень протягом певного часового тренду. Разом із розподілом ризику на систематичний і не систематичний введення в розрахунок показника очікуваного прибутку було тим революційним досягненням, яке дало змогу В. Шарпе згодом дало згодом одержати звання лауреата Нобелівської премії. За Шарпе, величина очікуваного прибутку визначається виходячи з середньогалузевої норми доходності і тенденції розвитку ринку в цілому. Таку інформацію досить легко одержати в країні з розвинутою й стабільно функціонуючою економікою. В стані ж реформ, у якому перебуває нині Україна, визначення величини очікуваного прибутку пов'язане із значними ускладненнями.

Спосіб подолання браку інформації про тенденції розвитку ринку пропонують російські вчені. Припущення про розмір очікуваного прибутку базується на ймовірності настання певної фази розвитку економіки і відповідного рівня доходу ( див таблицю ).

Таблиця. Ймовірності настання фаз економічного циклу.** Фере В.А., Романчеко О.В. Методи оцінки фінансового ризику // Фінанси України. - 1997. - №2.- с.50

Стан економіки

Ймовірність, Р, %

Рівень прибутку, %

Глибокий спад

0,05

Х1

Невеликий спад

0,20

Х2

Середнє зростання

0,50

Х3

Невелике піднесення

0,20

Х4

Сильне піднесення

0,05

Х5

Очікувана норма доходу обчислюється за формулою:

Х = І Рп Хп ** Фере В.А., Романчеко О.В. Методи оцінки фінансового ризику // Фінанси України. - 1997. - №2.- с.49 , де

Х - очікувана норма доходу;

Рп - ймовірність настання певної фази циклу;

Хп - рівень прибутку, звичайний для певної фази циклу (значення з таблиці).

Таким чином, стає непотрібним аналіз великих динамічих рядів. Достатньо знати тільки звичайну для певної стадії економічного циклу норму доходності. При цьому підході треба мати на увазі, що об'єктивні або частотні ймовірності настання подальших подій можуть використовуватися тільки у дуже малій галузі економічних рішень, які звичайно пов'язані з якимись подіями або процесами. Інвестор стикається з такими новими можливостями або подіями, об'єктивну ймовірність настання яких часто неможливо визначити на підставі статистичних спостережень. Отже, статистичні методи оцінки ризику не вирішують одного з головних питань, яке стоїть перед суб'єктом ризику: оцінки в умовах обмеженості інформаційного контуру з урахуванням індивідуальних особливостей певної сітуації.

Дуже зручним на практиці виявляється нормативний метод оцінки ризику. До його позитивних рис належить перш за все легкість розрахунків. Систему нормативів можна розглядати як один із варіантів рейтингового методу з тією різницею, що шкала оцінки заздалегідь сформована і складається з мінімуму значень ранжування.

2.3. Нормативний метод оцінки ризику.

Нормативний метод оцінки дає змогу визначити ступінь ризику з максимальною точністю: порівняння з нормативом відбувається за шкалою “низький ризик”, “нормальний ризик”, “високий ризик”. Отже, цей метод не дає можливості врахування всіх нюансів конкретної сітуації.

На врахування індивідуальності конкретної ситуації, де вибір рішення пов'язаний із ризиком, більше спрямований рейтинговий метод оцінки. Головна його перевага - можливість добору коефіцієнтів, виходячи з конкретної мети аналізу. Отже, система рейтингової оцінки складається з таких елементів: системи оціночних коефіцієнтів; шкали ваги цих коефіцієнтів ( якщо у ній є необхідність ); шкали оцінки значень одержаних показників; формули розрахунку остаточного рейтингу.

2.4. Рейтинговий метод оцінки ризику.

Рейтинговий метод найпристосованіший для оцінки ризику в умовах розбудови ринкових відносин. На це є декілька причин. По-перше, цей метод при його використанні не передбачає аналізу великих масивів даних, тому оцінка мінімально залежить від широти інформаційного контуру. По-друге, при використанні рейтингового методу одразу відбувається ранжування одержаного результату за певною шкалою. По-третє, рейтинговий метод вимагає від користувача математичних знань тільки в рамках елементарних фінансових розрахунків. Це важлива обставина, оскільки оцінку ризикованості робить переважно персонал із кваліфікацією економістів, а не математиків.

Але існують й проблеми з використанням методу рейтингової оцінки. Однією з проблем, що пов'язані з розробленням життєздатної системи рейтингової оцінки, є проблема вибору еталона для порівняння. Порівняння з умовним еталонним підприємством цілком можливе, але вибір такого еталону вимагає уточнення для кожного виду ризику. Не обов'язково вибирати серед великої кількості підприємств найкраще. Зрозуміло, що реально жодний суб'єкт господарювання не може претендувати на найкращі показники геть у всьому. Зручніше просто вибрати серед показників якогось переліку підприємств найкращі і сформувати з них той самий еталон для порівняння.

Наявність у рейтинговій оцінці певних еталонних значень передбачає, що рейтинг обчислюється методом відстаней або різниць між реальним та еталонним значеннями. При визначенні остаточного рейтингу ранжуються не значення, а відстані. Традиційний рейтинг виключає операцію ранжування відстаней, завдяки чому економиться час.

Пошук ефективних підходів до управління ризиками став одним із найважливіших напрямків розвитку сучасної економічної науки. В найбільш широкому розумінні ризиком називають невизначеність у відношенні здійснення тієї чи іншої події в майбутньому. В бізнесі ризик пов'язується насамперед з фінансовими втратами, що виникають у випадку його реалізації. Оскільки повністю уникнути ризиків неможливо, то ними можна і треба свідомо керувати, пам'ятаючи про те, що всі види ризиків взаємопов'язані і їх рівень постійно змінюється під впливом динамічного оточення.

РОЗДІЛ 3 ПРИКЛАДИ РОЗВЯЗАННЯ ЗАДАЧ НА ОЦІНКУ

РИЗИКУ.

Задача 1

Необхідно інвестувати тимчасово вільні грошові кошти строком на 2 роки з тим, щоб в кінці отримати суму рівну 1260000 грн. На ринку доступний 2 види фінансових інструментів - дисконтні облігації терміном звернення 1 рік і 3 року (номінальна вартість 126 грн.). Поточна ціна річних облігацій складає 100.8 грн., трирічних, - 64.5 грн. Прибутковість як одного, так і іншого виду облігацій складає 25 %.

Визначити необхідну суму інвестицій при незмінності ставок прибутковості протягом всього терміну інвестування.

Розгледіти також випадки: зниження ставок прибутковості через рік до 20 % річних, підвищення ставок прибутковості через рік до 30 % річних..

Зробити виводи і пропозиції по вибору фінансових інструментів інвестування.

Хід вирішення

Якщо враховувати, що процентні ставки не змінюються, то обидві облігації для інвестора абсолютно еквівалентні, ця сума складає:

1260000/(1+0,25)2 = 1260000/1,56 = 807692,3(грн.)

Вибравши річні облігації:

1 рік: 807692,3*(1+0,25)= 1009615,4 (грн.)

2 рік: 1009615,4*(1+0,25)= 1262019,25 (грн.)

При виборі трирічних облігацій до кінця 2-го року їх ціна:

126/(1+0,25)= 100,8 (грн.)

На 807692,3 грн. можна придбати

807692,3/64,5 = 12522 (шт.)

Продаж через два роки за ціною 100,8 грн. прибуток

100,8 * 12522 = 1262217,6 (грн.)

Понизивши процентні ставки через рік на 20% річних:

Річні облігації:

807692,3*(1+0,25)*(1+0,2) = 1211538,45 (грн.)

Трирічні облігації:

126/(1+0,2)*12522 = 1314810 (грн.)

Збільшивши процентні ставки через рік до 30% річних:

Річні облігації:

807692,3*(1+0,25)*(1+0,3) = 1312499,9 (грн.)

Трирічні облігації:

126/(1+0,3)*12522 = 97*12522 = 1214634 (грн.)

Вивід: таким чином, можна зробити вивід, що найдоцільніше буде інвестувати 50% засобів в річні облігації (1615384,6 грн.) і 50% в трилітніх (1615384,6 грн. або 6261 штук). В цьому випадку при змінах ставок прибутковості мета інвестування (отримати 1260000 грн.) буде досягнута.

Висновки

Отже, ризик - це можливе понесення збитку або збитків внаслідок заняття комерційною діяльністю. Комерсант ризикує багато чим. Але, в той же час наявність чинника ризику є могутнім стимулом підвищення відповідальності за комерційні рішення, що приймаються, економії коштів і ресурсів (справедливо вважається: хто не ризикує, той не виграє).

Важливою для аналізу, оптимізації управління та врахування ризику є адекватна, з позицій системного підходу, дефініція категорії економічного ризику.

Структурний комплекс механізмів (інструментарій) сучасної теорії економічного ризику доцільно подати за такою концептуальною схемою:

основні засади якісного аналізу ризику;

кількісний аналіз ризику;

система показників кількісної оцінки ступеня ризику;

моделювання ризику;

основні (інваріантні щодо широкого спектра економічних проблем) способи оптимізації управління ризиком та його врахування.

При кількісній оцінці рівня ризику визначається абсолютний або відносний розмір фінансових втрат, які загрожують підприємству в разі ризикових подій, та кількісно оцінюють ймовірність їх виникнення.

Кількісне визначення рівня ризику носить об'єктивний характер, оскільки базується на певній статистичній основі.

При якісній оцінці рівня ризику дається визначення лише міри (або ступеня) ймовірності виникнення ризикової події та розміру втрат від неї.

Якісна оцінка базується на використанні суб'єктивних критеріїв, які базуються на різноманітних припущеннях. Визначення рівня ризику в цьому разі носить описовий характер, наприклад: великий, середній, низький рівень ризику абощо.

Іншою формою якісної оцінки є оцінка рівня ризику за допомогою балів. При цьому залежність між кількістю балів та рівнем ризику встановлюється суб'єктивно, перед проведенням роботи з оцінки ризику. Наприклад, 40-60 балів - високий ризик, 20-40 балів - середній, нижче 20 балів - низький ризик.

Оцінка рівня ризику може проводитися за допомогою різноманітних методичних прийомів, а саме:

статистичним методом;

експертним методом та його різновидами;

аналітичним методом та його різновидами;

комбінованим методом.

Кожний метод оцінки рівня ризику має свої недоліки та переваги, що обумовлює умови та можливості його застосування в практиці діяльності торговельних підприємств.

Умови економічної невизначеності, в яких змушені діяти інвестори, спричинять вплив тих чи інакших факторів ризику на їхні майбутні прибутки. Інвестиційні ризики загрожують зменшенням прибутків порівняно з можливими або навіть збитками. Тому при прийнятті рішень з питань щодо інвестиційної діяльності керівництво фірм, банків або інвестфондів має обов'язково враховувати вплив інвестиційних ризиків.

В даній курсовій роботі інвестиційні ризики схарактеризовано відповідно до двох різних класифікацій. За одною з них, що грунтується на вужчому розумінні поняття “інвестиційні ризики”, їх поділяють на три великі групи :

інвестиційні ризики від вкладення коштів у виробничу і невиробничу сфери економіки;

інвестиційні ризики від діяльності фірми на фінансовому ринку;

кредитні ризики.

За іншою класифікацією до інвестиційних ризиків відносять і політичний, і загальноекономічний, і правовий, і технічний, і фінансовий, і екологічний, і маркетинговий ризики, і ризик учасників проекту, пов'язаний з усіма неочікуваними подіями в управлінні та фінансовому стані партнерів.

Для кількісної оцінки інвестиційних ризиків застосовуються різні статистико-математичні методи, в яких обчислюють показники ефективності проекту в умовах несприятливих для інвестицій подій. Такими показниками є середньоквадратичне відхилення та коефіцієнт варіації.

Література

Абрамов С.И. Оценка риска инвестирования // Экономика строительства. №12. - 1996. - С. 2-12.

Балабанов И.Т. Риск - менеджмент. - М.: Финансы и статистика, 1996.

Вітлінський В.В., Наконечний С.І. Ризик у менеджменті. - К.: ТОВ "Борисфен-М", 1996. - 336 с.

Воропаев Ю.Н. Оценка риска аудита и бизнеса // Бухгалтерский учёт, - 1996. - №6. - С. 27.

Грабовый П.Г., Петрова С.Н. Риски в современном бизнесе. - М.: Аланс, 1994. - 200 с.

Грядовая О. Кредитные риски и банковское ценообразование // Российский экономический журнал. - 1995. - №9. - С.

Жигло А.Н. Расчёт ставок дисконта и оценка риска // Бухгалтерский учёт. - 1996. - №6. - С. 41.

Комаринський Я., Яремчук І. Фінансово-інвестиційний аналіз. Навч. Посібник. - К. Українська енциклопедія. - 1996. - 298 с.

Кононенко А.Ф., Холезов А.Д., Чумаков В.В. Принятие решений в условиях неопределённости // ВЦ АН СССР. - М., 1991. - 197 с.

Куракина Ю.Г. Оценка фактора риска в инвестиционных расчётах // Бухгалтерский учёт. - 1996. - № 6. - С. 22-27.

Нейман Дж.фон, Могенштерн О. Теория игр и экономическое поведение. - М.: Наука, 1970.

Нікбахт, Гроппеллі А. Фінанси. - К.: Вік; Глобус. - 1992. - 382 с.

Омаров А.М. Предприимчивость и хозяйственный риск: Отраслевое и территориальное управление в условиях перестройки. - М.: Система, 1991. -154 с.

Первозванский А.А. Финансовый рынок: расчёт и риск. - М.: Инфра, 1994. - 192 с.

Райзберг Б.А. Предпринимательство и риск. - "Знание". Новое в жизни, науке и технике. - 1992. - № 4.

Райс Т., Койли Б. Финансовые инвестиции и риск. Пер. с англ. - К.: Торгово-издат. бюро, 1005. - 592 с.

Севрук В.Т. Банковские риски. - М.: Дело ЛТД., 1995. - 72 с.

Хорин А.Н. Оценка предпринимательского риска // Бухгалтерский учёт. - 1994. - № 5. - С. 12-15.

Черкасов В.В. Деловой риск в предпринимательской деятельности. - К.: ООО "Издательство Либра", 1996. - 160 с.

Ястремський О.І. Моделювання економічного ризику. - К.: Либідь, 1992. - 176 с.

Ястремський О.І. Основи теорії економічного ризику: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. - К.: "АртЕк", 1997. - 248 с.


Подобные документы

  • Вибір та обґрунтування вибору ніші ринку для майбутньої комерційної діяльності. Характеристика суб’єктів комерційної діяльності, які працюють на ринку обробки деревини. Розробка заходів та міроприємств для завоювання вибраної ніші ринку.

    курсовая работа [52,0 K], добавлен 30.03.2007

  • Господарське рішення як результат економічного обґрунтування. Ознаки господарських рішень. Основні методи та принципи аналізу господарських рішень. Сутнісно-змістова характеристика економічного ризику. Розрахунок глобальних або загальних пріоритетів.

    контрольная работа [100,5 K], добавлен 06.05.2011

  • Поняття та зміст підприємницького ризику. Класифікація ризиків суб'єктів лізингових відносин. Методи і прийоми моделювання ситуацій для оцінки ступеня ризику. Способи мінімізації ризиків та види гарантій позичальника. Сумарне поручительство лізингодавця.

    реферат [33,9 K], добавлен 21.04.2011

  • Прийняття рішення щодо впровадження у виробництво нової моделі на основі аналізу очікуваного прибутку. Обчислення сподіваної норми прибутку та ризику портфелю цінних паперів. Матриця прибутку та матриця витрат для розрахунку максимального прибутку фірми.

    контрольная работа [22,5 K], добавлен 05.10.2013

  • Поняття, види, джерела інвестиційних ризиків та їх порівняння з фінансовими ризиками. Критерії прийнятності здійснення інвестиційного проекту в залежності від рівня ризику. Інституційна структура світового ринку позикових капіталів, тенденції її розвитку.

    контрольная работа [59,9 K], добавлен 28.09.2009

  • Поняття інвестиційних ресурсів, їх види і класифікація. Джерела фінансування інвестицій. Особливості інвестиційного проектування на вітчизняних підприємствах. Поняття ризику, методи оцінки ризикованості інвестиційних проектів, їх переваги та недоліки.

    реферат [1,0 M], добавлен 21.10.2011

  • Сутність ризику, причини виникнення, методи оцінки. Аналіз впливу ризиків на діяльність підприємства ЗАТ "САТП-2003"; розробка програми цільових заходів зниження дії фінансових і маркетингових ризиків; вдосконалення технології антикризового управління.

    дипломная работа [340,4 K], добавлен 27.08.2011

  • Аналіз дослідження номенклатури, асортименту і структури випуску продукції на підприємстві. Методи кількісного впливу факторів на зміну результатного показника: ланцюгових підстановок, абсолютних, відносних різниць, приклад їх практичного використання.

    контрольная работа [16,5 K], добавлен 13.02.2011

  • Розрахунок варіантів вкладання капіталу за допомогою показників математичного сподівання. Проведення оцінки інвестиційних проектів за математичним сподіванням прибутку. Пошук оптимальної альтернативи випуску продукції за допомогою критеріїв Байєса.

    контрольная работа [159,2 K], добавлен 06.12.2010

  • Прибуток від реалізації продукції та його формування. Сутність і методи обчислення рентабельності. Поняття затрат і витрат обігу торгового підприємства. Запаси в економічній системі організації. Оцінка комерційної діяльності АТЗТ "Перлина Поділля".

    дипломная работа [163,6 K], добавлен 24.08.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.