Структурні кризи в народному господарстві України протягом 90-х років XX ст. -- на початку XXI ст. тривають. Про це свідчать:

1) значний занепад ключових галузей (машинобудування, легкої, електронної та деяких інших), що виробляли наукомістку і технологомістку продукцію, товари народного споживання, а також кінцеву продукцію, давали приріст ВВП й національного доходу (питома вага маши-нобудування і металообробки знизилась з 30,5% у 1990 р-до 13,2% у 2000 р.) (у наступні роки ситуація у цій сфері дещо покращилась);

2) розвиток найбільш енерго- і матеріаломістких сиро-винних та напівсировинних галузей (чорної металургії, хімічної, паливної промисловості), які до того ж заподіюють шкоду довкіллю), спричинили дефіцит електроенергії для побутових потреб у 1995--1999 pp. та інші негативні наслідки а в підсумку -- загрожують економічному суверенітету країни. Так, енергомісткість ВВП в Україні з 1991 по 1999 рік зросла більше ніж на 60%, а питома вага продукції металургійного комплексу, яка виробляється за значно гіршими техніко-економічними показниками, становила до 30% загального обсягу промислової продукції, що майже в 5--6 разів більше, ніж у розвинутих країнах.

1.3 Теорія довгих хвиль М. Кондратьева

Теорія довгих хвиль М. Кондратьева. В економічній літературі за критерієм тривалості розрізняють три типи циклічних коливань:

-- довгі економічні цикли, які тривають 48--55 років;

-- середні економічні цикли тривалістю 7--11 років;

-- короткі економічні цикли тривалістю 3--4 роки.

Крім того, американський економіст С.-С. Кузнец обґрунтував наявність циклів тривалістю 18--25 років, основою яких є періодичне оновлення житла та деяких вироб-ничих споруд.

Першу спробу осмислення довгих економічних циклів зробив англійський економіст В.-С. Джевонс. Наявність довгих і середніх циклів досліджували у своїх працях М. Туган-Барановський, А. Афтальон, М. Ленуар. Науково обґрунтовану теорію тривалих циклічних коливань (дов-гих хвиль) створив російський учений М. Кондратьев на основі вивчення динаміки товарних цін, виробництва вугілля, свинцю, чавуну, споживання мінерального палива, зміни величини номінальної заробітної плати, ренти протягом більш як за 100 років.

Основою довгих економічних циклів (довгих хвиль в економіці) є процес якісних змін базисних поколінь машин і технологій, транспортних засобів, великих споруд тощо у провідних галузях економіки. Зокрема, перед по-чатком і на початку довгої хвилі відбувається відчутний прогрес у технології, якому передують значні технічні відкриття.

Виділена М. Кондратьєвим хвиля піднесення (кінець ⁸0-х років XVII ст. до 1810--1817 pp.) збігається з періо-дом розгортання промислової революції кінця XVIII -- першої половини XIX ст.

У XIX ст. коливання в межах першого довгого економічного циклу були значною мірою пов'язані зі створен-ням парового автомобіля, з обсягами будівництва залізниць. Так, в Англії перша залізниця з'явилася у 1825 p.,а з 1840 по 1850 рік протяжність залізниць зросла з 1,4 до 10,6 тис. км. Внаслідок цього відбувався прискорений розвиток металургійної, металообробної промисловості. Наприкінці XIX ст. центром економічних коливань стає обробна промисловість (автомобілебудування, літакобудування, створення двигунів внутрішнього згорання та ін.). Цей період збігається з хвилею піднесення третього циклу, який почався в 1891--1896 pp. і тривав до 1914--1920рр.

В економічній літературі переконливо стверджується, що третій цикл, основою якого є масове виробництво товарів широкого вжитку, особливо тривалого користування, завершився перед початком розгортання НТР (до середини 50-х років XX ст.), і почався четвертий цикл. При цьому хвиля піднесення тривала з 1949 по 1966 p., після чого почалася хвиля спаду. Однак упродовж трьох довготривалих циклічних коливань існував технологічний спосіб виробництва, що базувався на машинній праці. Тому всі три хвилі доцільно об'єднати в один загальний технологічний цикл тривалістю понад 160 років. Його матеріальною основою є три етапи розвитку технологічного способу виробництва: становлення і формування; функціонування; поступовий занепад і створення передумов для появи нового загального технологічного циклу, що почався із середини 50-х років і базується на автоматизованій праці. Виділення трьох етапів єдиного технологічного циклу відповідає вимогам закону заперечення. Якщо в межах окремих етапів відбуваються якісні зміни базисних поколінь техніки і технології, транспортних засобів тощо, то впродовж загального технологічного циклу здійснюються кардинальні зміни речових факторів виробництва всіх га-лузей господарства.

Матеріальною основою середніх економічних циклів є масове оновлення основного капіталу, а основою коротких економічних циклів -- масове оновлення товарів тривалого користування. Основою циклів Кузнеца є масове онов-лення споруд та ін. Найважливішу роль відіграють середні цикли (їх ще називають «базисними»).

Водночас із кардинальними змінами техніки, техноло-гії, транспортних засобів, великих споруд тощо в межах загального технологічного циклу відбуваються аналогічні зміни кожного структурного елемента технологічного способу виробництва: людини, зокрема робочої сили, вико-ристовуваних людьми сил природи, техніко-економічних відносин (насамперед, суспільного поділу праці). Більше того, впродовж трьох етапів загального технологічного циклу в межах технологічного способу виробництва з'яв-ляються нові елементи: форми й методи організації виробництва (наприкінці XIX -- на початку XX ст.), перетворен-ня науки на безпосередню продуктивну силу (почалося під час промислової революції й завершилося з розгортанням НТР). Це означає, що в межах технологічного способу виробництва відбулася революція, яка охопила систему продуктивних сил, техніко-економічних і організаційно-економічних відносин. Вона зумовлює якісні зрушення в інших елементах економічної системи -- відносинах еко-номічної власності та господарському механізмі. Так, на зміну індивідуальній (приватній) капіталістичній власнос-ті, яка панувала в межах першої довгої хвилі, прийшла колективна капіталістична власність, що була властива періоду існування другої хвилі (у формі акціонерних ком-паній відкритого й закритого типу). На третьому етапі зростає роль державної капіталістичної власності, відбу-вається її поєднання з монополістичною власністю (най-адекватнішою формою існування яких були акціонерні компанії) та утворення державно-корпоративної (державно-монополістичної власності), У системі господарського механізму на зміну механізмові вільної конкуренції (період існування першої довгої хвилі) прийшли монополістична планомірність, механізм недосконалої конкуренції, що поєднувався з ринковими важелями саморегулювання зде-більшого в межах немонополістичного сектора економіки. На третьому етапі загального технологічного циклу центральною ланкою господарського механізму стає державне регулювання економіки, яке поєднується з монополістич-ною планомірністю й ринковими важелями саморегулю-вання.

Італійський учений Дж. Гаттеї довів, що кожні чверть століття посилюються страйкова боротьба і політична активність населення, причому це припадає на роки поблизу верхньої й нижньої поворотних точок довгої хвилі.

Новий загальний технологічний цикл починається з революції в межах технологічного способу виробництва. Відтак формується якісно новий тип капіталістичної власності -- інтегрована капіталістична власність, виникає такий елемент господарського механізму, як наднаціональне регулювання макроекономічних пропорцій у межах регіональних економічних організацій (зокрема, в ЄС). Водночас відбувається модифікація попередніх менш розвинутих форм економічної власності та елементів господарського механізму. На цій підставі можна сформулювати закон циклічного розвитку.

Закон циклічного розвитку -- закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між періодичним оновленням елементів технологічного способу виробництва в межах різних типів циклічних коливань та відповідними структурними змінами інших елементів економічної системи (відносин економічної власності, господарського механізму) і відновленням через певний час на цій основі макроекономічної рівноваги.

З огляду на це Україні необхідно насамперед завершити попередній загальний технологічний цикл (замінити технологічний спосіб виробництва, значною мірою заснований на ручній праці, на такий, що базується на машинній праці), а в окремих галузях виробництва здійснювати поступовий перехід до технологічного способу виробництва, основаному на автоматизованій праці.

Використані джерела

1. С.В. Мочерний Економічна теорія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Видавничий центр “Академія”, 2005. - 640с. (Альма-матер)

2. Гальчинський А.С. та ін. Основи економічних знань: Навч. посіб. / А.С. Гальчинський, П.С.Єщенко, Ю.І. Палкін. - 2-ге вид., перероб. і допов. - К.: Вища шк., 2003. - 543с.