Етноекологія і традиційне природокористування Західного Полісся України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рівненський державний гуманітарний університет

Етноекологія і традиційне природокористування західного полісся України

Герман Наталія Володимирівна кандидат педагогічних наук, доцент, професор кафедри екології, географії і туризму

м. Рівне

Анотація

Стаття актуалізує проблему нагальної потреби підвищення ефективності збереження та вироблення відповідного інструментарію збалансованого використання природних ресурсів в умовах сучасної екологічної ситуації в Україні. Обґрунтовано, що міждисциплінарне проблемне поле етноекології вивчає взаємообумовленість природних умов і ресурсів регіону з особливостями його економічного і соціокультурного розвитку.

Дослідженням встановлено, що показовим прикладом у цьому контексті є історія ефективних трудових взаємин мешканців української частини Західного Полісся і навколишнього середовища краю. Західне Полісся - не лише унікальний біогеографічний регіон, а й автентичний багатокультурний ландшафт прикордоння з рідкісними рекреаційними ресурсами та культурно- історичними пам'ятками. Численні пам'ятки нематеріальної культурної спадщини, зокрема народні промисли і ремесла, є носіями інформації про глибинний зв'язок традицій побутування місцевого населення з природнім середовищем.

З'ясовано, що народна топонімічна проза Західного Полісся подає численні приклади взаємообумовленості галузей господарювання населення з процесами освоєння ним природних ресурсів краю. Підкреслено, що оскільки провідним природним ресурсом Західного Полісся є ліс, то саме ця обставина сприяла творенню вагомого етнокультурного комплексу, що базувався на збиранні ягід, грибів, трав, їх переробці та споживанню. Окреслено на основі польових етнографічних матеріалів систему звичаєвих норм, світоглядних уявлень та раціональних знань, що супроводжували збирання грибів на Поліссі. Виявлено, що величезний пласт народного досвіду, звичаїв і обрядів, що, зародившись у давні часи, у тих чи інших формах продовжує функціонувати до сьогодні, акумулює в собі найпоширеніша форма збиральництва на Західному Поліссі - збирання ягід. Показано, що унікальне поліське бортництво є вагомим чинником природного і культурного різноманіття Західного Полісся. Практикування архаїчного лісового бджолярства актуалізує питання збереження та захисту його виняткових ландшафтів. Підсумовано, що давні народні промисли є не лише виявом взаємозв'язку культури і побуту народу з його природнім оточенням, а й важливою частиною креативних індустрій, мають потенціал підвищення представленості та впізнаваності української культури на міжнародній арені.

Ключові слова: Західне Полісся України, природно-ресурсний потенціал, етноекологія, традиційне природокористування, культурні традиції, нематеріальна культурна спадщина.

Abstract

Herman Natalia Volodymyrivna candidate of pedagogical sciences, docent, professor of the department of ecology, geography and tourism, Rivne State University for the Humanities, Rivne

ETHNOECOLOGY AND TRADITIONAL NATURE USE OF WESTERN POLESIA OF UKRAINE

The article actualizes the problem of the urgent need of an increase of the conservation efficiency and production of appropriate tools of balanced using of natural resources in the conditions of modern ecological situation in Ukraine. It is justified, that interdisciplinary problematic field of ethnoecology studies interdependence of natural conditions and resources of the region with features of its economic and socio-cultural development.

Research has established, that significant example in this context is a history of effective labor relations of dwellers in Ukrainian parts of the Western Polesia and the surrounding area. Western Polesia is not only a unique biogeographical region, but also an authentic multicultural landscape of border area with rare recreational resources and cultural and historical monuments. Numerous sights of immaterial cultural heritage, in particular folk arts and crafts, are the carriers of information about deep connection of traditions of local population with the natural environment.

It was found out, that the folk toponymic prose of the Western Polesia shows numerous examples of interdependence of the area of population manage with the processes of familiarization of natural resources of the region. It is emphasized, that as the leading natural resource of the Western Polesia is forest, then exactly this circumstance contributed to create a significant ethno-cultural complex, that was based on the gathering of berries, mushrooms, herbs, their processing and consumption. It is outlined on the basis of field of ethnographic materials of traditional norms, worldviews and rational knowledge,that accompanied gathering mushrooms in Polesia. It was found out, that a huge layer of folk experience, customs and rituals, that, having originated in ancient times, in those or others forms continue to function till today, accumulates in itself the most common form of gathering in Western Polesia - berries gathering. It is shown, that unique Polesia's honey hunting is a significant factor of natural and cultural variety of Western Polesia. Practicing of archaic forest beekeeping actualizes the issue of preservation and protection of its exceptional landscapes. It is concluded, that ancient folk crafts are not only a manifestation of interconnection of culture and people's life with its natural environment, but also an important part of creative industries, have potential of increasing the representation and recognizability of Ukrainian culture on international arena.

Keywords: Western Polesia of Ukraine, natural resource potential, ethnoecology, traditional use of nature, cultural traditions, immaterial cultural heritage.

Постановка проблеми

Природні ресурси - це компоненти природного середовища, природні та природно-антропогенні об'єкти, що використовуються або можуть бути використані у процесі здійснення господарської й іншої діяльності як джерела енергії, продукти виробництва і предмети споживання, що мають споживчу цінність. Під використанням природних ресурсів розуміється їх експлуатація і залучення у господарський обіг, зокрема й всі види впливу на них у процесі господарської й іншої діяльності людини. Поєднання природних ресурсів і природних умов (складових географічної оболонки (геосфер)) формує поняття природно-ресурсного потенціалу. По суті, він складається з теоретично граничної кількості природних ресурсів, яку може використати людство без порушення умов існування і розвитку людини як біологічного виду і соціального організму. Ця теоретично обґрунтована кількість природних ресурсів визначається рівнем екологічної рівноваги біосфери та її складових. У цьому контексті перехід за межі використання природно-ресурсного потенціалу загрожує станом екологічної кризи.

У сучасній екологічній ситуації в Україні дослідники вбачають всі ознаки кризової, що формувалася впродовж певного періоду через ігнорування об'єктивних законів розвитку і відтворення потенціалу вітчизняного природно-комплексного ресурсу. Відсутність екологічної безпеки і недотримання екологічної рівноваги як провідних ідей державної стратегії у галузі охорони навколишнього середовища, зрештою, призвели до деградації довкілля України. Зокрема, актуалізується нагальна потреба підвищення ефективності збереження та вироблення відповідного інструментарію збалансованого використання природних ресурсів Західного Полісся - неповторного географічного та історико-етнографічного регіону Східної Європи [1]. У цьому контексті неабиякий дослідницький інтерес викликає питання етноекології та традиційного природокористування української частини Західного Полісся, що вивчає історію ефективних трудових взаємин мешканців і навколишнього середовища краю.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

До сьогодні проблема етноекології та традиційного природокористування Західного Полісся України не була предметом комплексної наукової студії. В цілому про становлення етноекології та її перспективи в українській науці йдеться в статті І. Бойка [2]. Роль природних ресурсів у формуванні та функціонуванні господарського комплексу української частини Західного Полісся на сучасному етапі з'ясована в розвідці Ю. Барського і А. Сліпчук [1]. У ґрунтовній публікації М. Мельнійчука, В. Судими, Т. Безсмертнюка і Д. Токарчука дослідницька увага авторів прикута до питання поєднання природоохоронної та рекреаційної діяльності людини на прикладі транскордонного біосферного резервату «Західне Полісся» [8]. Джерельними працями, що містять приклади виявів взаємообумовленості галузей господарювання автохтонного населення з процесами освоєння ним природних ресурсів краю, є студії А. Дмитренко [4-6], В. Литовченко [7], Б. Сауляка [9], Л. Ступчук [10], а також монографія Н. Шкляєвої, Т. Николюк, А. Яновець, О. Смаль і Л. Пилипюк [12]. Однак усі вони дотичні до предмету нашого дослідження, що, власне, його й актуалізує.

Мета статті - дослідити взаємообумовленість культури і побуту автохтонного населення Західного Полісся України з його природним середовищем, зокрема, виявити сегменти, що відображають причинно- наслідкову відповідність розвитку різних галузей господарювання природним факторам регіону.

Виклад основного матеріалу

Етнічна екологія - це напрям у сучасній науці, що досліджує взаємозв'язок культури і побуту народу з його природним оточенням. Об'єктом уваги фахівців цієї царини є взаємообумовленість природних умов і ресурсів певної території з особливостями її економічного і соціокультурного розвитку. Етноекологія знаходиться на стику етнографії та екології людини, має точки і зони дотику з етнічною географією, етнічною антропологією й етнічною демографією [2, с. 260].

Нині в Україні ця галузь гуманітарного знання знаходиться на етапі становлення. Динамічний поступ етноекології на початку ХХ ст. з об'єктивних причин (встановлення радянської влади) був загальмований: еміграція, репресії й, зрештою, тотальне знищення представників вітчизняної наукової еліти унеможливили належний її розвиток. Все ж своєрідний вияв її присутності в українській науці дослідники вбачають в проблемному полі етнографії. Так, у її межах доволі успішно розвивався й продовжує розвиватися такий науково-методологічний підхід, за яким комплексне дослідження народної культури українців Карпат здійснюється не лише в контексті історичної реконструкції чи типології, але й з урахуванням даних природознавчих наук, зокрема, природно-кліматичних умов регіону [2, с. 262]. природний ресурс етноекологія

Предметом дослідження етнічної екології є етноекосистема та її територіальна локалізація, а провідними напрямами дослідницьких пошуків - відображення екологічних факторів у різних елементах народної культури, а також її вплив (стратегії) на оточуюче середовище й традиційні народні знання про природу. Задля ґрунтовності й завершеності етноекологічні розвідки доповнюють антропогеографічними, ландшафтознавчими матеріалами [2, с. 262].

Оскільки етноекологічна розвідка Західного Полісся вимагає передусім чіткої територіальної локалізації місцевої етноекосистеми, то зупинимося на цьому питанні докладніше. Західне Полісся - етнокультурний регіон, що розташований на території трьох сучасних сусідніх держав: Польщі (Підляське і Люблінське воєводства), України (північні райони Волинської і Рівненської областей), а також Білорусі (південна частина Брестської області). В 2011 р. з метою охорони біологічного та ландшафтного різноманіття, а також забезпечення сталого розвитку цієї неповторної природної території, між урядами України, Білорусі і Польщі було підписано Угоду про створення транскордонного біосферного резервату «Західне Полісся». До його складу входить польський Поліський національний парк, український Шацький національний природний парк і білоруський заказник республіканського значення «Прибузьке Полісся». Загальна площа транскордонного біосферного резервату складає 263 016 га, а його української частини - 75 075 га [11].

Транскордонний резерват «Західне Полісся» розташований між басейнами Балтійського і Чорного морів, у межах басейнів річок Західного Бугу і Прип'яті. Зокрема, його українська частина включає Волинське Полісся і розташована вздовж річки Прип'ять. Весь регіон характеризується великою кількістю озер (62 - у Польщі і 28 - в Україні), боліт, лук і озерних комплексів з особливостями флори і фауни, серед яких багато рідкісних і зникаючих видів, що занесені до Червоних книг України, Білорусі і Польщі, а також міжнародних Червоних списків [8, с. 172].

Однак Західне Полісся є не лише унікальним біогеографічним регіоном, а й автентичним культурним ландшафтом прикордоння, де тісно взаємодіють різні культури, національності та релігії (православ'я, римо-католицизм, іудаїзм). Його органічною складовою є рідкісні рекреаційні ресурси та культурно-історичні пам'ятки, зокрема зразки традиційної поліської дерев'яної архітектури. Вияви багатокультурності Західного Полісся фіксуються в повсякденному житті його населення, місцевих культурних традиціях. Тут до сьогодні збережені пам'ятки нематеріальної культурної спадщини: давні звичаї, самобутній діалект, фольклор, автентична кухня, народні промисли і ремесла тощо [11].

Саме вони є носіями інформації про глибинний зв'язок традицій побутування місцевого населення з природнім середовищем. Відомо, що найдавнішими заняттями населення на західнополіських землях, поряд із землеробством і скотарством, були, зокрема, мисливство, рибальство, бортництво, торгівля тощо. У ХІХ ст. таке різноманіття його трудової діяльності пояснювалося польським дослідником Т. Стецьким наступним чином: «Неродючі грунти лише виробили в поліського хлопа певний вид підприємництва і потягу до ремесел, які оберігають його від злиднів. Коли не вродить збіжжя, він бере сокиру - робить вози, бондарські клепки і обручі, дере лико, виплітає кошики і плетенки для бричок, іноді займається столярством і гончарством, а решту часу збирає гриби і ягоди і виносить на торг у сусідні містечка» [12, с. 99]. Отже, з цього випливає, що між природнім оточенням, в якому перебували мешканці Західного Полісся, і їх заняттями з давніх-давен існував нерозривний зв'язок.

Багатющим джерелом відомостей, що відображає причинно-наслідкову відповідність розвитку різних галузей господарювання автохтонного населення Західного Полісся природним факторам, є сучасна топонімічна проза [12]. Для прикладу, у ній доволі докладно зафіксовано походження назв низки населених пунктів, де рибальство було провідним промислом його жителів. «Було колись за селом озеро, зара там болото, там було багато карасів, їздили на карасі, того й Карасин» (тут і далі збережена оригінальна орфографія) - розповідали мешканці села Карасин Маневицького району Волинської області. «Розказуют, єк колись на Мацовій горі жило поселення людей. Біля теї гори було озеро велике, більше, єк тепер, а в ньому було багато риби, особенно багато було сомів. От люде ловили тих сомів і продавали. Так і стали тих людей називати сомарами. А єк теє поселення стало розростатись і стало село, то село назвали Сомарами, а потім Самари» - розказували історію топоніму свого села Самари Ратнівського району Волинської області його мешканці [12, с. 98].

Крім того, багато зразків топонімічної прози Західного Полісся містять згадки про лісові та лісохімічні промисли мешканців регіону. Ось як пояснювали жителі с. Карасин Маневицького району давню назву місцевого урочища Смолянище: «Урочище Смолянище - жили господарі, що варили дьоготь і смолу». «Там смулу гнали, того й Смоляри» - реагували на подібне запитання жителі села Смоляри Старовижівського району. Той факт, що велику кількість топонімічних переказів про виробництво смоли було зафіксовано в населених пунктах Шацького, Старовижівського, Любомльського і Маневицького районів Волинської області дослідники пояснюють найбільшою концентрацією хвойних дерев саме у цих місцевостях. «Наше село називається Світязькі Смоляри від того, шо був великий ліс. І тут варили смулу» (Шацький район); «Урочище Смолива звеца, від названій дерев, які там раньше росли, а з них знімали смолу» (село Серхів Маневицького району) [12, с. 100-101]. Отже, народна топонімічна проза Західного Полісся підтверджує тезу про взаємообумовленість галузей господарювання населення з процесами освоєння ним природних ресурсів краю.

Оскільки провідним природним ресурсом Західного Полісся є ліс, то саме ця обставина сприяла творенню вагомого етнокультурного комплексу, що базувався на збиранні ягід, грибів, трав, їх переробці та споживанню. На основі польових етнографічних матеріалів дослідниками нині окреслено систему звичаєвих норм, світоглядних уявлень та раціональних знань, що супроводжували збирання грибів на Волинському Поліссі [6]. Зокрема, збереглися окремі вірування про те, що слід робити, аби добре збирати гриби. Так, не можна було залишати після себе «сліду» - переривати землю, руйнувати грибницю тощо. «Гриба акуратно підрізували ножем або викручували, а грибницю загортали - хай родить і далі» [6, с. 24]. У цьому вбачається дбайливе ставлення людини до природи, не лише намагання зберегти її, але й примножити.

Величезний пласт народного досвіду, звичаїв і обрядів, що, зародившись у давні часи, у тих чи інших формах продовжує функціонувати до сьогодні, акумулює в собі збирання ягід. Це - найпоширеніша форма збиральництва на Західному Поліссі [4]. Так, в окремих селах Волині і Полісся збереглися згадки про те, що вперше йдучи по ягоди до лісу, жінки брали з собою хліб. У селі Перемиль Горохівського району для цього пекли спеціальні коржі, а в селі Жиричі Ратнівського району - маленьку пасочку, яку святили на Великдень і тримали «до ягід» [4, с. 25]. Прийшовши до лісу, обов'язково хрестилися, промовляли молитву, тричі вклонялися («кланялися землі»), а також хрестили посудину для збору ягід. У селі Тур Ратнівського району хрестили ліс. Збереглися відомості про те, що ягідники з села Перемиль Горохівського району «молилися гуртом про добрий врожай ягід». Починаючи збирати ягоди, просили Божого благословення: «Господи, допоможи до роботи, Боже допоможи», «Дай, Боже, в добрий час». Подекуди зверталися до лісу, промовляючи: «Ліс великий, що ріс змалку, дай мені ягід кошалку» (село Гудин Локачинського району); «Ой, лісу, лісу, ти наш щедрий батьку, тобі я низько вклонюся, дарами ти поділися» (село Стрільче Г орохівського району) [4, с. 25-26]. Розпочинаючи збір ягід, жінки промовляли: «Ягідко, ягідко, не ховайся» (село Городище Ківерцівського району Волинської області). У селі Виписки Перемишлянського району ягодам спочатку вклонялися, і тільки після цього зривали, промовляючи: «Вибач мені, ягідко, але прийшов час іти тобі зі мною і буду тобі вдячна, коли ти візьмеш з собою своїх сестер, щоб не було тобі по дорозі зі мною сумно». У селі Федорівка Володимир-Волинського району першу зірвану ягідку зазвичай хвалили, а в селі Згорани Любомльського району перші зібрані ягоди клали на долоні й дивилися на них «ясними очима» [4, с. 26]. На думку дослідниці Алли Дмитренко, описані звичаї є «свідченням того, що в давнину перший вихід до лісу супроводжувався певними обрядовими діями, які були спрямовані на шанування лісу та його багатств. Магічні слова, вимовлені на початку (до першої ягідки, до лісу) - це звернення... до божества з проханням допомогти досягнути успіху у справі» [4, с. 26]. Коли закінчувався ягідний сезон, то жінки, виходячи з лісу, поверталися до нього обличчям, вклонялися йому і дякували за те, що вродив добрі ягоди: «Дякую тобі, ліску, за щедру ягідку» (село Конище Ратнівського району Волинської області). Таке звертання до лісу є залишком давніх язичницьких вірувань; у ньому ліс постає, як жива істота, котра розуміє спрямовані до неї слова. Зрештою, глибока архаїчність обряду збирання ягід на Західному Поліссі підтверджується тим, що тут склався цикл ягідних пісень, невідомий в інших регіонах України [4, с. 27-30].

До сьогодні на теренах Західного Полісся існує прадавнє ремесло, що безпосередньо пов'язане з лісом. Це - бортництво, або лісове бджільництво. «Вік» бортництва (від «борть» - дупло дерева) сягає близько 1500 років. За часів Київській Русі бортництво було вже цілком сформованим видом господарювання і однією зі статей зовнішньої торгівлі. Згадки про нього містяться, зокрема, в таких важливих історичних джерелах, як «Руська правда» і «Повість минулих літ» [10]. Бортництво - старий спосіб провадження бджільництва, який прийшов на зміну давнього примітивного «видирання» меду диких бджіл із дупел дерев. Борть - це видовбана в стовбурі живого дерева камера, максимально подібна до природного дупла. Отже, бортне ремесло - окрема й цільна пасічницька культура, що пройшла складний шлях розвитку від створення штучних дупел для диких бджіл у стовбурах дерев до виготовлення й розміщення на деревах переносних вуликів - колод [3; 7]. Нині найбільша концентрація бортників припадає на Рівненське Полісся, а саме Сарненський, Дубровицький, Березнівський і Рокитнівський райони [3]. Як показують польові дослідження етнографів, саме в цій місцевості донині побутує топонім, пов'язаний з бортництвом, а саме прізвище Бортник. У селі Познань Рокитнівського району Рівненської області також надзвичайно поширене прізвище Колодич, що, безперечно походить від давнього поліського лісового бджолярства [5, с. 70]. Отже, унікальне поліське бортництво є вагомим чинником природного і культурного різноманіття Західного Полісся. Практикування архаїчного лісового бджолярства актуалізує питання збереження та захисту його виняткових ландшафтів. Більше того, цей давній народний промисел є важливою частиною креативних індустрій, що має потенціал підвищення представленості та впізнаваності української культури на міжнародній арені [9, с. 98].

Висновки

Питання екологічного стану довкілля української частини Західного Полісся актуалізується, з одного боку, необхідністю докладного з'ясування дестабілізуючих чинників, які несуть або можуть завдати збитків людині, суспільству та середовищу їх проживання, а з іншого - потребою вироблення відповідного інструментарію, спрямованого на підвищення збалансованості використання природних ресурсів регіону та зменшення шкідливого впливу на їх екосистеми. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є звернення до етноекології - міждисциплінарної галузі вітчизняної гуманітаристики, що досліджує взаємозв'язок культури і побуту народу з його природнім оточенням й фіксує взаємообумовленість природних умов і ресурсів певної території з особливостями її економічного і соціокультурного розвитку.

Цінним джерелом інформації, що відображає причинно-наслідкову відповідність розвитку різних галузей господарювання автохтонного населення Західного Полісся природним факторам, є назви населених пунктів (топоніми). Водночас величезний пласт народного досвіду, звичаїв і обрядів, що, зародившись у давні часи, у тих чи інших формах продовжує функціонувати до сьогодні, акумулює в собі збирання ягід і грибів. Ще одним вагомим чинником природного і культурного різноманіття Західного Полісся є унікальне поліське бортництво.

Природно-географічний чинник, завдяки якому формуються культурні традиції автохтонного населення, має вагомий культуротворчий потенціал. Численні пам'ятки нематеріальної культурної спадщини Західного Полісся, зокрема, народні промисли і ремесла, не лише виступають одним із інструментів захисту і збереження автентичного природного комплексу, підвищують його туристичну привабливість, але й складають вагомий елемент національного бренду України.

Література

1. Барський Ю.М., Сліпчук А.О. Природно-географічні чинники як фактори впливу на соціально-економічний розвиток Волинської області. Природа Західного Полісся та прилеглих територій : зб. наук. пр. / за заг. ред. Ф. В. Зузука. Т. 1. Луцьк : Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2017. № 14. С. 124-129.

2. Бойко І. Становлення етноекології та її перспективи в українській науці. Народознавчі зошити. 2013. № 2 (110). С. 256-265.

3. Бортництво. Віртуальний музей нематеріальної культурної спадщини.

4. Дмитренко А. Збирання ягід і архаїчні елементи світоглядних уявлень українців Волині і Західного Полісся. Етнічна історія народів Європи. 2003. Випуск 15. С. 24-30.

5. Дмитренко А. Лісове бджільництво Правобережного Полісся України. Матеріали до української етнології. 2016. Випуск 15. С. 69-82.

6. Дмитренко А. Традиційні звичаєві норми, повір'я та народні знання, приурочені до збирання грибів на Волинському Поліссі (за польовими матеріалами). Літопис Волині. 2017. № 18. С. 20-26.

7. Литовченко В.В. Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі. Ukrainian Center for Cultural Research.

8. Мельнійчук М., Судима В., Безсмертнюк Т., Токарчук Д. Транскордонний біосферний резерват як форма поєднання природоохоронної та рекреаційної діяльності (на прикладі ТБР «Західне Полісся»). Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Географія. 2017. № 1. С. 170-177.

9. Сауляк Б. Народні промисли та ремесла українців як складова креативних індустрій. Народна творчість та етнологія. 2019. № 4. С. 95-100.

10. Ступчук Л. Земля лісового бджільництва. День.

11. Транскордонний українсько-польсько-білоруський біосферний резерват «Західне Полісся».

12. Шкляєва Н., Николюк Т., Яновець А., Смаль О., Пилипюк Л. Культура та побут населення Західного Полісся та західної частини Волині в народній прозі: монографія. Луцьк : Терен, 2020. 784 с.

References

1. Barskyi, Y.M., Slipchuk, A.O. (2017). Pryrodno-heohrafichni chynnyky yak faktory vplyvu na sotsialno-ekonomichnyi rozvytok Volynskoi oblasti [Natural and geographical factors as factors of influence on the socio-economic development of the Volyn region]. Pryroda Zakhidnoho Polissia ta prylehlykh terytorii [Nature of Western Polissia and the surrounding areas], Т. 1, 14, 124-129 [in Ukrainian].

2. Boiko, I. (2013). Stanovlennia etnoekolohii ta yii perspektyvy v ukrainskii nautsi [Formation of ethnoecology and its prospects in Ukrainian science]. Narodoznavchi zoshyty [Ethnographic notebooks], 2 (110), 256-265 [in Ukrainian].

3. Beekeeping. Virtual museum of intangible cultural heritage.

4. Dmytrenko, A. (2003). Zbyrannia yahid i arkhaichni elementy svitohliadnykh uiavlen ukraintsiv Volyni i Zakhidnoho Polissia [Berry picking and archaic elements of the worldview of Ukrainians in Volyn and Western Polissya]. Etnichna istoriia narodiv Yevropy [Ethnic history of the peoples of Europe], 15, 24-30 [in Ukrainian].

5. Dmytrenko, A. (2016). Lisove bdzhilnytstvo Pravoberezhnoho Polissia Ukrainy [Forest beekeeping in the Right-Bank Polissya of Ukraine]. Materialy do ukrainskoi etnolohii [Materials for Ukrainian ethnology], 15, 69-82 [in Ukrainian].

6. Dmytrenko, A. (2017). Tradytsiini zvychaievi normy, poviria ta narodni znannia, pryurocheni do zbyrannia hrybiv na Volynskomu Polissi (za polovymy materialamy) [Traditional customary norms, beliefs and folk knowledge related to mushroom picking in Volyn Polissya (based on field materials)]. Litopys Volyni [Chronicle of Volyn], 18, 20-26 [in Ukrainian].

7. Lytovchenko, V.V. (2022). Bortnytstvo Polissia: arkhaichna tradytsiia u suchasnomu vymiri [Beekeeping of Polissia: an archaic tradition in the modern dimension]. Ukrainian Center for Cultural Research.

8. Melniichuk, M., Sudyma, V., Bezsmertniuk, T., Tokarchuk, D. (2017). Transkordonnyi biosfernyi rezervat yak forma poiednannia pryrodookhoronnoi ta rekreatsiinoi diialnosti (na prykladi TBR «Zakhidne Polissia») [Transboundary biosphere reserve as a form of combining environmental and recreational activities (on the example of TBR “Western Polissya”)]. Naukovi zapysky Ternopilskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni Volodymyra Hnatiuka [Scientific Notes of Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University], Series «Geography», 1, 170-177 [in Ukrainian].

9. Sauliak, B. (2019). Narodni promysly ta remesla ukraintsiv yak skladova kreatyvnykh industrii [Ukrainians Folk Trades and Crafts as a Component of Creative Industries]. Narodna tvorchist ta etnolohiia [Folk Art and Ethnology], 4, 95-100 [in Ukrainian].

10. Stupchuk, L. (2020). Zemlia lisovoho bdzhilnytstva [Land of forest beekeeping]. Day.

11. Transkordonnyi ukrainsko-polsko-biloruskyi biosfernyi rezervat «Zakhidne Polissia» [Transboundary Ukrainian-Polish-Belarusian Biosphere Reserve "Western Polissia"].

12. Shkliaieva, N., Nykoliuk, T., Yanovets, A., Smal, O., Pylypiuk, L. (2020). Kultura ta pobut naselennia Zakhidnoho Polissia ta zakhidnoi chastyny Volyni v narodnii prozi [Culture and life of the population of Western Polissya and the western part of Volyn in folk prose]. Lutsk, Teren [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru